БАЛАН Олексій Миколайович

19.12.1997 - 13.11.2025

Народився Олексій 19 грудня 1977 року в теплі великої, щасливої родини, поруч із батьками, братом та сестрами. Це дитинство, проведене за партами 16-ї школи. Це роки опанування професії столяра, де в його руках дерево набувало форми, а його майбутнє здавалося ясним і міцним, як дуб.

Олексій служив Батьківщині ще в юності, у Гайсині. А потім, 25 вересня 1999 року, його життя розквітло по-справжньому: він одружився, створив власне гніздечко, в якому народилися троє його найбільших скарбів — двоє синочків і донечка. Він був люблячим чоловіком, щасливим батьком, надійним сином і братом.

3 серпня 2025 року Олексій Миколайович зробив крок, який назавжди вписав його ім'я в пантеон незламності. Він гідно став на захист нашої Батьківщини, залишивши позаду все те, що любив найбільше. Він пішов, щоб його діти могли бачити мирне небо, щоб його родина могла жити вільно.

Він виконав свій обов’язок до кінця. Під час виконання бойового завдання Герой зазнав важкого поранення, але не зламався і продовжував боротьбу, тримаючись до останнього. Його велике серце, сповнене любові та мужності, зупинилося назавжди 13 листопада 2025 року на Покровському напрямку, поблизу села Торецьке, де він стояв на захисті кожного з нас.

Наш Герой віддав своє життя, щоб зберегти наше. У нього залишилася любляча дружина, батьки, брат із сестрою, і троє маленьких дітей, для яких він тепер став вічним Ангелом-охоронцем на небесах.