Денис БАДІКА

БАДІКА Денис Михайлович

"БАДІКА"

20.07.2000 - 31.03.2022

БАДІКА Денис Михайлович

"БАДІКА"

старший лейтенант

20.07.2000 - 31.03.2022

Народився Денис в місті Вінниця. Мріяв пов'язати своє життя з військовою авіацією, готувався до цього зі шкільної парти. Після закінчення ліцею №13 вступив до Харківського національного університету Повітряних Сил імені Івана Кожедуба. Рідні пригадують, як Денис, який і до того активно займався спортом та дбав про свою гарну фізичну форму, розпочав підготовку до вступу у виш. Щодня у вінницькому парку “Інтеграл” виходив на пробіжку. Ставив собі за мету чималу дистанцію, аби скласти непростий вступний іспит з фізичної підготовки в ХНУПС ім.І.Кожедуба. В той час, коли батько Дениса був в АТО - мама з сестрою ходили разом з ним до парку, підтримуючи Дениса.

Свій перший самостійний виліт хлопець здійснив 16 червня 2020 року на МІ-2. Згодом проходив службу на посаді льотчика-штурмана 16-ї окремої бригади армійської авіації. І хоча до повномасштабного російського вторгнення військовий вишкіл тривав лише пів року, Денис встиг зарекомендувати себе відповідальним та професійним офіцером.

Широкомасштабне вторгнення росії в Україну молодий офіцер зустрів у відрядженні. Його ротація як пілота розпочалася у середині березня на Київщині, де він керував гелікоптером Мі-8 і виконував бойові завдання зі знищення ворожої техніки та живої сили.

-Денис розповідав, що від командира екіпажу отримав традиційну бойову кепку, якою його посвятили після першого бойового вильоту і ураження ворога, — згадує батько, Михайло Бадіка.

Денис Бадіка ніколи не розповідав, де і що він виконував у повітрі, зберігаючи таємницю своєї служби. Це було важко для сім'ї, але рідні завжди підтримували Дениса та розуміли важливість й відповідальність його роботи. Лише напередодні своєї загибелі хлопець сказав батькові, що має за честь стояти пліч-о-пліч з такими асами, професіоналами, з якими зараз виконує бойові завдання. Він наголосив, що з ними йому нічого не страшно.

-Він мені подзвонив якраз перед своїм останнім польотом. Син не сказав, що планується, але дав настанови, кому дзвонити і що робити, якщо його більше доби не буде на зв'язку. У мене тоді аж холодок пробіг по тілу. Але син мене заспокоїв, запевнив, що це на крайній випадок. Та вже за добу я дізнався з інтернету, що російські війська під Маріуполем збили гелікоптер, — розповів Михайло.

Денис був у складі екіпажу вертольота Мі-8, який 31 березня полетів в окупований Маріуполь. Денис Бадіка був льотчиком-штурманом. Туди на борту гелікоптера доставили все необхідне для тривалої оборони проти окупантів. Коли весь вантаж винесли, “вертушку” заповнили тяжкопораненими бійцями, які перебували у шпиталі на металургійному заводі “Азовсталь”. На зворотному шляху - у борт влучила російська ракета — тоді загинув весь екіпаж: льотчик-штурман - Денис Бадіка, командир - льотчик першого класу Юрій Тимусь та бортінженер - Іван Ваховський.

Понад два роки Денис Бадіка вважався безвісти зниклим. Попрощалися з пілотом 11 червня 2024 року - поховали Дениса на Алеї слави Сабарівського кладовища в рідному місті.

За особисту мужність і героїзм, виявлені у захисті державного суверенітету та територіальної цілісності України, самовіддане служіння українському народові 30 вересня 2024 року нагороджений званням Герой України з удостоєнням ордена “Золота Зірка” (посмертно).

Герою України з Вінниці Денису Бадіці присвоїли посмертно Почесну відзнаку міського голови «За мужність та відвагу»