. Тарас Григорович Шевченко

(9 березня 1814 – 10 березня 1861)Шевченко — український поет, письменник (драматург,прозаїк), художник (живописець, гравер), громадський та політичний діяч.Тарас Шевченко був яскравим прибічником української літератури та української мови, був патріотом своєї держави, за що й страждав: декілька раз арештований, відбував термін у засланні тощо.Член Кирило-Мефодіївського братства. Академік Імператорської академії мистецтв (1860).До ранньої творчості Шевченка належать балади «Причинна» (1837), «Тополя» (1839) й «Утоплена» (1841). На засланні поет почав свою творчість поезією «Думи мої, думи мої» (1847) Наприкінці життя Шевченко почав перекладати «Слово о полку Ігоревім» (1860).

. Ліна Василівна Костенко

(19 березня 1930) 

 Українська письменниця-шістдесятниця. Лауреат Шевченківської премії (1987), Премії Антоновичів (1989), премії Петрарки (1994).Брала активну участь у дисидентському русі, за радянського часу, через це була надовго виключена з літературного процесу. Авторка поетичних збірок «Над берегами вічної ріки» (1977), «Неповторність» (1980), «Сад нетанучих скульптур» (1987), роману у віршах «Маруся Чурай» (1979, Шевченківська премія 1987), поеми «Берестечко» (1999, 2010). 2010 року опублікувала перший прозовий роман «Записки українського самашедшого», що став одним з лідерів продажу серед українських книжок у 2011 році.Почесний професор Києво-Могилянської академії, почесний доктор Львівського та Чернівецького університетів

(справжнє ім’я: Лариса Петрівна Косач-Квітка; 1871-1913)Леся Українка — українська письменниця, перекладач, культурний діяч. Творчості поетеси притаманні такі жанри, як: поезія, лірика, епос, драма, проза тощо. Також працювала в ділянці фольклористики (220 народних мелодій записано з її голосу) і брала активну участь в українському національному русі.Відома завдяки своїм збіркам поезій «На крилах пісень» (1893), «Думи і мрії» (1899), «Відгуки» (1902), поем «Давня казка» (1893), «Одно слово» (1903), драм «Бояриня» (1913), «Кассандра» (1903–1907), «В катакомбах» (1905), драма-феєрія «Лісова пісня» (1911) та ін.

Іван Якович Франко

(1856-1916)

Франко – український письменник, поет, публіцист, перекладач, вчений, громадський і політичний діяч. Доктор філософії (1893 р.), дійсний член наукового товариства ім. Т.Г. Шевченка (1899 р.), почесний доктор Харківського університету (1906 р.)Франко був надзвичайно працьовитим, тому виявив себе на багатьох ділянках української культури.Новаторською для публіки була збірка поезії «З вершин і низин» (1887). Проза Франка охоплює понад 100 оповідань, новел, 10 повістей, романів. Вершиною прози Франка є соціальний роман «Борислав сміється» (1882)       

У драматургії Франко виявив себе майстром соціально-психологічної та історичної драми й комедії «Сон князя Святослава» (1895).