“Якщо будете у ненависті жити, у сварках та бійках, то самі загинете і загубите землю своїх батьків та дідів, котрі здобували її трудом своїм великим."

— З наказу Ярослава Мудрого синам

У 2023 році виповнюється 1045 років з часу народження Ярослава Мудрого, Великого князя Київської Русі.

Детальніше

"Його часи, його порядки зісталися на цілі століття потім взірцем, правилом, основою для всяких розпоряджень, а все його князюваннє - світлою і щасливою добою супроти пізніших бід, які впали на Україну потім..."

Михайло Грушевський, 1913

Ярослав Мудрий

Портрет з Царського Титулярника XVII ст.

Ярослав Мудрий (в хрещенні - Георгій)

(народився близько 978 р., помер 20 лютого 1054 р. у Вишгороді)

З 1019 року Великий князь Київський, під час правління якого Русь досягла найвищого розквіту.

Його батьком був Володимир Святославич (960/963 — 15 липня 1015)

руський князь із варязької династії Рюриковичів. Великий князь київський (979–1015), правитель і хреститель Київської Русі.

Матір'ю - княгиня Рогніда Горислава Анастасія (962 (?) — 1000) дочка полоцького князя Рогволода.

Розбудовувати Київську державу почали ще князі Олег і Ігор. Пізніше Святослав І Завойовник намагався розширити державні кордони до Волги й Кавказьких гір. Однак лише за князів Володимира Великого (979-1015) і Ярослава Мудрого (1019-1054) ця держава набула найбільшої могутності. Володимир Великий "землі об'єднав і зорав, Ярослав зцілив їх і засіяв". Не зайве зауважити, що Київ за Ярослава став найбільшим містом Європи – у 50 разів більшим за Лондон і вдесятеро – за Париж.

Прізвисько Мудрий закріпилося за Ярославом в офіційній історіографії лише в другій половині ХІХ ст., за життя його так не називали. Період правління Ярослава вважається кульмінацією величі Києва, який саме тоді став одним з найбільших міст Європи і в літописах був названий «Матір'ю міст руських». Князь Ярослав керував найбільшою країною Європи цілих 35 років, і ніколи, ні до, ні після нього, давньоруська держава не мала такої могутності.

"...Як то буває, що один зоре землю, другий засіє, а інші жнуть і їдять багаті овочі, так і тут: батько Ярослава зорав і зрушив землю, просвітивши хрестом, а Ярослав, Володимирів син, засіяв книжними словами серця вірних, а ми жнемо, користуючись з книжної науки.

— ЛІТОПИС РУСЬКИЙ за Іпатським списком

Битва на річці Альті, 1019

Вбивство Бориса і його слуги Георгія Угрина в наметі. Клеймо ікони з Борисоглібської церкви

Перший політичний досвід Ярослав почав отримувати дуже рано. У десятирічному віці Володимир призначив його керівником Суздальської землі. У 1010 році батько поставив його правити Новгородом – основним торговим і військовим центром північної частини Київської Русі, де Ярослав заснував Княжин двір, звідки і здійснював управління вотчиною.

Під час правління Новгородом намагався вийти із залежності від Києва і мріяв правити вільною Новгородською державою.

1014 році Ярослав відмовився сплачувати данину своєму батькові - щорічні побори розміром у дві тисячі гривень. Цей вчинок князя збігся з помислами новгородців, яких обтяжувала необхідність підкорятися Києву і виплачувати данину. По суті, це стало першим в історії Давньої Русі відкритим протистоянням, першою спробою відособлення Новгорода від єдиної держави, перетворення умовного правління Ярослава в абсолютне.

Розгніваний Володимир вирішив йти на непокірного сина війною і навіть наказав виправити дороги і побудувати мости для переправи війська, але його похід був перерваний через хворобу. Незабаром князь Володимир помер.

Відразу після смерті Володимира київський престол захопив туровський князь Святополк I, зведений брат Ярослава, який наказав убити своїх братів: ростовського князя Бориса, муромського - Гліба і древлянського - Святослава.

Користуючись підтримкою новгородців, в грудні 1015 року Ярослав переміг Святополка в битві під Любечем і захопив Київ. У цій битві він зарекомендував себе як чудовий тактик, зумів напасти раптово і поставив киян практично в безвихідне становище, притиснувши до річки. Але Святополк не змирився: у 1018 році разом зі своїм тестем, польським королем Болеславом Хоробрим, він завдав поразки Ярославу в битві при Бузі і відбив Київ.

І лише у 1019 році в битві на Альті була здобута остаточна перемога над Святополком. На той час він вже позбувся підтримки польського тестя, з яким необачно посварився, проте закликав до себе на захист печенігів, що, втім, йому не допомогло. Ярослав сів у Києві, але міжусобиці на Русі на цьому не закінчилися.

Мстислав Володимирович, відомий як Мстислав Хоробрий (бл.983 - 1036) — князь Тмутараканський (990/1010-1036) і Чернігівський (1024-1036)

У 1021 році Ярослав розбив іншого претендента на київський престол - свого племінника Брячислава Ізяславича Полоцького. Але у 1024 році у нього з'явився новий, значно більш грізний суперник - Мстислав Тмутараканський, який захопив Чернігів. У битві під Лиственом Ярослав зазнав поразки, але, незважаючи на це, брати зуміли домовитися, розділивши батьківську спадщину між собою. Двовладдя на Русі зберігалося аж до смерті Мстислава у 1035 році, тільки після цього Ярослав став повновладним правителем Київської Русі.

Карта відображає вплив князів після укладення миру між Ярославом Мудрим та Мстиславом Хоробрим

Після укладення в 1026 році мирного договору між Ярославом та його братом Мстиславом зародилася колегіальна форма правління державою - думвірат. Дежава була поділена між ними на дві частини, але така децентралізація влади вцілому позитивно вплинула на внутрішній розвиток країни. Особливо вона сприяла зростанню політичного впливу міст, що знайшло своє вираження у діяльності міських вічевих зборів. Такий бурхливий розвиток міст змінював Київську державу та привів у органи управління велику кількість місцевого населення. Це вплинуло на те, що варязька знать, яка до цього втручалась в управління державою, залишилася лише у війську, а державними мужами стали місцеві люди. Тогочасне віче як орган прямого народовладдя, що функціонувало у вигляді зборів повноправних громадян міста і пригородів, землі (князівства) розглядало та виносило ухвали у справах, що стосувалися цих територій.

Правління

Ярослава Мудрого

(1019-1054)

Ярослав Мудрий по праву вважається одним з найбільш величних правителів не тільки Русі, а й Європи. За роки свого правління вивів Київське князівство на новий виток світового розвитку, його держава досягла високого рівня політичної й військової могутності.

Правлячи величезною територією Київської держави, як і його батько, Ярослав Мудрий продовжував укріплювати державний лад Русі. Підсилює свою владу в Новгороді де намісником садить сина Володимира.

Він докладав багато зусиль для збереження територіальної цілісності та єдності Руської держави. Зміг повернути під свою владу червленські міста, відвойовані під час князівських усобиць Болеславом Хоробрим. На півночі, на узбережжі Балтійського моря, в Чудській землі заклав місто Юр'їв. Не полишав будівництва, розпочатого батьком, на південному кордоні країни. Як свідчить літописець, «почав ставити городи по Росі» й остаточно здолав печенігів. На честь перемоги Ярослав наказав закласти на місці битви величний храм — Софію Київську.

Київська Софія стала символом поєднання божественного начала й державної влади. Тут відбувалися урочисті державні церемонії: сходження на великокнязівський стіл, прийняття іноземних послів тощо. Та не лише будівництвом уславив своє ім'я Ярослав. Літописець Нестор з великою шаною та гордістю писав, що до книжок він «виявляв завзяття...», отож великого князя без перебільшення можна назвати фундатором книжності й ученості на Русі.

Так, у Києві та багатьох інших містах Русі було створено скрипторії — книжкові майстерні, у яких переписувалися церковні книжки, а також трактати з історії, філософії, права, природничих наук. Прикметно, що саме за Ярослава і, певно, з його ініціативи у Києві в 1037—1039 pp. було створено перший літописний звід.

Свою діяльність щодо об'єднання руських земель в єдину державу Ярослав прагнув закріпити і кількома церковно‑політичними актами. Першим кроком в цьому напрямі стало прагнення Ярослава створити Руський пантеон святих. Вже в перші роки утвердження його в Києві він направляє в Константинополь патріархові й імператорові прохання про канонізацію (приєднання до лику святих) княгині Ольги, Володимира Великого, варягів‑християн (батька і сина), убитих язичниками в Києві при Володимирі, і своїх братів Бориса і Гліба. Канонізація Ольги, Володимира і варягів‑мучеників була Візантією відхилена, але наполегливість Ярослава відносно Бориса і Гліба зломила затятість імператора. Ярославу вдалося добитися канонізації своїх братів.

Піднесенню культури за Ярослава сприяли його заходи щодо утвердження християнства. Зокрема, було засновано Київську митрополію, що підпорядковувалася константинопольському патріарху. У 1051 р. собор єпископів Київської держави обрав першого митрополита з русинів — Іларіона. Під тим самим роком літопис оповів про першопочатки головного монастиря Русі — Печерського, заснованого св. Антонієм Печерським. Вже від кінця XI ст. Печерський монастир став головним ідеологічним і культурно-освітнім центром Київської держави. Тут жили й працювали відомі письменники, історики та літописці: св. Феодосій, Никон, Нестор, художник Аліпій, лікар Агапіт. Саме з ченців Києво-Печерського монастиря призначалися єпископи в усі землі Київської держави. За Ярослава було засновано й інші монастирі, зокрема монастирі св. Георгія та св. Ірини.

Будучи високоосвіченою людиною, князь Ярослав Мудрий відкривав школи, засновував книгописні (установи для перекладу і перепису книг). Такі кроки стали підґрунтям для розвитку писемності та літератури.

Як особливий вид мистецтва стала розвиватися книжкова мініатюра, особливістю якої було художнє оформлення сторінок та дорога оправа.

Гуртував навколо себе князь Ярослав освічених і духовних людей, яких М. С. Грушевський пізніше назвав першою академією наук України-Русі.

За князювання Ярослава нові храми та палаци заясніли розписами, мозаїками, фресками та іконами. Створювали їх майстри, запрошені Ярославом із Греції. Така політика створила умови для піднесення ремесел.

Князь Ярослав Мудрий мав «справжню пристрасть до будов», як охарактеризував його М. Костомаров. За визнанням істориків, саме в часи Ярослава було широко запроваджено кам'яне будівництво.

За правління Ярослава було засновано міста Корсунь, Юр'їв, Ярославль, Гюргів (Біла Церква), Новгород-Сіверський.

Ярослав розпочав розбудовувати Київ: місто істотно розширилося; з'явилися чотири в'їзні брами: Золота, Угорська, Лядська і Жидівська: зводилися дво- і триповерхові будинки з галереями та балконами; побільшало ринків; діяло 400 церков. Окрасою Києва став Собор святої Софії, збудований за зразком храму Софії у Константинополі.

Книжкова мініатюра. Остромирове Євангеліє

"Бібліотека Ярослава Мудрого" автор О. Гальчинська

За правління Ярослава на давньоруських землях виникло багато шкіл. Осередками освіти були церкви й монастирі. Так, у Софії Київській діяли бібліотека і школа, де навчали грамоті й ознайомлювали з основами тогочасних наук дітей із заможних родин, а також було спеціальне приміщення, де перекладалися твори з іноземних мов, переписувалися й створювалися оригінальні твори давньоруської літератури, велося літописання.

Ярослав Мудрий у 1037 р. заснував бібліотеку, першу не лише в Україні, а й у всій Західній Європі. Точна кількість книг, що складали бібліотеку, невідома. Літописці розпливчасто згадують про «дуже багато». Сучасні історики називають суперечливі цифри: від кількох сотень до кількох тисяч. Вважають, що основу бібліотеки становили манускрипти релігійного змісту, але найцікавіше - це історичні хроніки. Місцезнаходження легендарної бібліотеки не знають і понині.

Бібліотека була заснована великим князем як книгосховище Київського Софіївського собору. Князь створював її сімнадцять років – до самої смерті.

Культурно-освітня діяльність Ярослава сприяла нечуваному культурному піднесенню Руської держави, посиленню міжнародного авторитету Київської Русі. Своєю зваженою культурно-освітньою політикою князь Ярослав зажив шанобливого ставлення нащадків, які стали називати його Мудрим.

Не менш вдалою була й зовнішня політика Ярослава Мудрого.

Князь-політик уникав воєн, намагався підтримувати з європейськими країнами добросусідські відносини. І хоч Ярославу довелося вести окремі збройні сутички, проте з жодною європейською країною Київська Русь часів його князювання не мала тривалого протистояння.

Перевага надавалася не силі зброї, а силі розуму. У зовнішній політиці використовувались усі можливості дипломатії, з-поміж яких чільне місце посідали міждинастичні шлюби. Недарма Ярослава Мудрого часом називають тестем Європи.

Традицію тісних відносин Київська Русь підтримувала з Візантією. Щоправда, добросусідські контакти потребували неабиякої мудрості та політичної витримки, бо відносини між державами не бувають завжди рівними. Так, певним напруженням відзначалися відносини Візантії та Русі після утвердження на імператорському престолі Константина IX Мономаха 1042 p. Він розпочав свою діяльність із того, що усунув із державного апарату всіх ставлеників своїх попередників. До числа опальних потрапили й руські люди. Ситуація особливо загострилася 1043 p., а загрозливою стала 1051 p., коли на Київську митрополичу кафедру було поставлено Іларіона. Одначе й тоді конфлікт залагодили мирно.

Постійні контакти мав Ярослав із Німеччиною та Польщею. Тісні зносини підтримувала Русь із скандинавськими країнами. Особливо зміцніли зв'язки Русі та Швеції, чому сприяв шлюб Ярослава із шведською принцесою Інгігердою. Добросусідські відносини пов'язували Русь із Норвегією. Писемні джерела засвідчують активні зовнішньополітичні зв'язки Русі з Угорщиною. Виявом тих стосунків були династичні шлюби представників королівського роду Арпадів і київського великокнязівського.

"Тесть Європи"

Сповнений прагнення зміцнити положення Київської Русі у Європі, Ярослав сприяв одруженню своїх дітей з королівськими династіями Старого Світу.

Князь Ярослав у 1019 році узяв шлюб з дочкою норвезького конунга Олава Ейріксона – Інгігердою (також відомою під християнським ім'ям Ірина, бл. 1002 — 10 лютого 1050)

Міждержавні зносини Київської Русі свідчать про великий авторитет держави Ярослава Мудрого в Європі. Для багатьох європейських монархів київський володар був своєрідним взірцем феодального правителя. Саме таким постав київський князь у тогочасних європейських джерелах.

Софія Київська

Про Київ часів Ярослава Мудрого казали, що він був окрасою Русі й суперником самого Константинополя.

Окрасою Києва став собор Святої Софії. Храм вражав сучасників внутрішнім оздобленням і довершеністю своїх форм.

У «Повісті минулих літ» заснування Софійського собору значиться під 1037 р.; в Новгородському літописі подія позначена 1017 та 1037 рр.. Засновником собору літописні джерела визначають київського князя Ярослава Володимировича (Мудрого). Інші джерела дають можливість пов'язувати заснування собору з іменем Володимира Великого.

Сучасник будівництва собору митрополит Іларіон Київський у своєму «Слові про Закон і Благодать», згадуючи Софійський собор, говорить, що в його створенні Ярослав завершив справу свого батька Володимира; німецький єпископ Тітмар Мерзебурзький згадує під 1018 роком функціонуючий Софійський монастир у Києві . Останніми роками набула популярності гіпотеза про заснування Софії Київської князем Володимиром. Доктор історичних наук Надія Нікітенко, підтримана кандидатом історичних наук В'ячеславом Корнієнком, висунула гіпотезу: храм закладено 4 листопада 1011, освячено 11 травня 1018, спорудження розпочав Володимир Великий, завершив Ярослав Мудрий. Ця концепція побудована на підставі нової інтерпретації світських фресок та знайдених на фресках собору графіті.

Заклав Ярослав місто велике, біля того міста Золоті Ворота. Заклав і церкву Святої Софії, митрополичу, потім церкву на Золотих Воротах, а потім монастир Святого Георгія і святої Ірини, і стала при ньому віра християнська плодитися і поширюватися.

Повість минулих літ

Золоті ворота

Як і Софія Київська, Золоті ворота належать до найдавніших споруд Східної Європи. В науці забудовану цими спорудами територію давнього Києва прийнято називати "містом Ярослава".

Новітні дослідження доводять, що будівництво київських укріплень із Золотими воротами було розпочате ще Володимиром Великим, а завершене його сином Ярославом Мудрим.

Якщо Володимир побудував Золоті ворота, то Ярослав звів на них церкву Благовіщення, освячену в 1022 р. Тож до цього часу територія Верхнього Києва була розширена й оточена новими грандіозними оборонними валами. За параметрами оборонні споруди "міста Ярослава" не мали рівних у давньоруській міській фортифікації.

Золоті ворота являли собою бойову вежу із проїздом, яку вінчала надбрамна церква Благовіщення. Тип будівлі, що поєднує у собі ворота й храм, цілком імовірно, запозичений з Візантії. Так, візантійський історик XI ст. Іоанн Скілиця повідомляє про будівництво в другій половині X ст. церкви Спасителя над воротами Халки – входом до палацу візантійських імператорів у Константинополі. Але існує думка, що надбрамні храми – споруди, властиві винятково давньоруському зодчеству.

“Ось я покидаю світ цей, сини мої; майте любов між собою, тому що всі ви брати, від одного батька й однієї матері. І якщо житимете в любові між собою, Бог буде у вас і підкорить вам ворогів. І мирно житимете. Якщо ж у ненависті житимете, в розбратах і сварках, то загинете самі і погубите землю батьків своїх і дідів своїх, які добули її працею своєю великою; але живіте мирно, слухаючись брат брата"

— із повчання Ярослава Мудрого синам

В. Нагорнов, «Ярослав Мудрий»

Щоб зберегти цілість країни та забезпечити права своїх синів, Ярослав встановив систему наслідування: Ізяслав мав отримати престол у Києві, Святослав – Чернігівщину, Муром і Тмуторокань, Всеволод – Переяславщину, Суздаль і Ростовщину, Ігор – Володимир-Волинський, а В'ячеслав – Смоленщину. Однак план Ярослава не спрацював. Після смерті князя його сини розпочали боротьбу за Київ, Русь охопила феодальна роздробленість, а через півтора століття держава припинила своє існування.

За часів Ярослава Мудрого було розпочато кодифікацію давньоруського права, результатом якої стало укладення так званої "Правди Ярослава", що становить найдавнішу частину кодексу законів, відомого як "Руська Правда".

Назва пам'ятки давньоруського права відрізнялась від європейських традицій, де аналогічні збірники права одержували чисто юридичні заголовки - закон. На Русі в цей час були відомі поняття «статут», «закон», «звичай», але кодекс позначений легально-моральним терміном «Правда».

Правда Ярослава

Налагодження внутрішнього життя було неможливим без впорядкування законів. До заходів у цьому напрямку вдавався свого часу князь Володимир. Та слава справжнього реформатора законодавства належить саме Ярославові, адже він був першим, хто уклав писаний збірник руських законів. Той документ дослідники називають «Правдою Ярослава», або «Найдавнішою правдою». Він складався з 18 статей, які поклали початок славнозвісному збірникові законів «Руській правді».

Збірник, або звід, руських законів, відомий під назвою «Руська правда», складався впродовж кількох поколінь.

Найдавніша частина, так звана «Найдавніша правда», створена за часів Ярослава Мудрого. Окрему частину становлять статті, укладені Ярославовими синами — «Статут Ярославичів». До «Руської правди» увійшли статті й пізніших часів. Це й не дивно, адже збірник був чинним на землях України, Білорусі, Литви, Росії впродовж кількох століть, ставши основою для розвитку законодавства та судочинства.

У статтях Ярослава йшлося про покарання за вбивство, побиття до крові чи синців, за вчинене каліцтво, виривання бороди й вусів, їзду на чужому коні, псування майна, переховування чужого холопа тощо. Покарання передбачало здебільшого грошові виплати, хоч іще зберігалося право родичів на кровну помсту. Гроші сплачувалися або на користь князя — їх називали «вірами », або на користь потерпілого чи його родичів — головщини. Тілесні покарання мали застосовуватися лише для холопів за побиття вільної людини. З-поміж мір покарання не було смертної кари.

Коротка

Правда Ярослава.

Найперша частина, навколо якої далі розросталася «Правда». В її основу лягли деякі традиції, що сягають корінням у VII-IX ст., наприклад – кровна помста за вбивство, яка з часом була замінена на штраф. Авторство приписують Ярославові Мудрому, дата написання – перша третина XI ст. Мала 18 статей.

Правда Ярославовичів.

Збірку батька доповнили сини: Ізяслав, Святослав та Всеволод. Доповнення було узгоджене на одному із чисельних з'їздів Ярославовичів, мало 23 статті, які посилювали охорону князівського майна та диференціювали штрафи за вбивство, залежно від соціального стану вбитого.

Покон вирний.

Стаття, що регулює плату князівським слугам.

Урок мостникам.

Стаття, що регулює оплату будівникам доріг.

Розширена

«Руська правда», що була написана у XII ст., авторства Володимира Мономаха та, можливо, Мстислава Володимировича. Складалася із 43 статей короткої редакції та близько 80 нових статей. Розширена редакція посилює охорону приватної власності землі, регулює товарно-грошові відносини та дещо змінює норми покарань згідно з відчутним майновим розшаруванням суспільства. Тобто, ця редакція мала у собі норми не лише карного, а й майнового і цивільного права.

Скорочена

Існує багато скорочених редакцій. Вони почали з'являтися через сотню-півтори років після укладення розширеної версії. Метою скорочених редакцій було пристосування норм «Правди» до нових реалій та конкретної місцевості. Тобто, видалялися морально застарілі статті та додавалися нові, специфічні.

...горе тому, хто оправдує нечестивого ради мзди і від правдивого правду віднімає, бо Бог, який дає нам владу, піддає суду ваші діла і помисли ваші перевірить, оскільки ви є слугами царства його...

із статуту князя Ярослава

Отже, «Руську правду» можна вважати енциклопедією руського суспільства, адже вона протягом декількох століть повністю регулювала правове, соціальне та економічне життя на Русі та у князівствах, що постали з неї. Було кодифіковано карне, карно-процесуальне, торгівельне, спадкове, майнове та цивільне право, що виразилося, наприклад, у чітко визначеній системі штрафів, загальноприйнятій системі ведення кримінальних розслідувань та судових справ, законодавчому підтвердженні майнового розшарування суспільства. «Правда» була досить демократичною, як на той час, адже гарантувала захист усім вільним верствам населення і, з часом, замінила смертну кару та фізичні покарання штрафами.

«Руська правда» стала основою правових систем Литви, Польщі, Московії, Гетьманщини. Подекуди, у невеликих містечках та селах скорочені редакції «Правди» використовувалися до XVII ст.

Що ж до унікальності цієї пам'ятки, то аналогічні збірки були в Ірландії, Бургундії, Баварії, Англії. Законодавчий процес, як і формування суспільно-економічної системи, у Русі йшов у ногу із тогочасною Європою.

Кралюк П. М. Ярослав Мудрий. Фолио, 2018. (Великий науковий проект)

У книзі йдеться про одного із найвідоміших князів періоду Давньої Русі – Ярослава Мудрого. Автор показує, що саме цей князь створив повноцінну Руську державу як середньовічну імперію на теренах Східної Європи. Саме за його часів остаточно утвердилося християнство, була створена Київська митрополія, інтенсивно розвивалася освіта й книжність, здійснювалася грандіозна розбудова Києва як столичного міста, почало утверджуватися письмове право замість традиційного усного.

Посилання

Русская Правда : в четырех ред. : по спискам Археографическому, Троицкому и князя Оболенского с доп. и вариантами из др. списков / изд. В. Сергеевич. Санкт-Петербург : Тип. М. М. Стасюлевича, 1904. XXII, 51 с.

У виданні всі списки Руської правди поділено на три «прізвища». В перше прізвище виділено Коротку Правду, яка складається з двох частин: стародавньої Правди і Правди Ярославичів. На думку видавця Коротка Правда була складена в XI ст. в Києві. До другого прізвища можна адресувати списки Великої Правди. Складання Великої Правди «має бути віднесено до самого початку XII століття». До третьої прізвища відносять Скорочену Правду, час виникнення якої визначається приблизно XIII ст. Заслугою В. І. Сергійовича було те, що він особливу увагу звернув на Скорочену Правду. Пізніше він розділив Коротку Правду на дві частини, визнавши їх особливими редакціями.

Посилання

Кравчук П. П. Становлення інституту позбавлення волі в Давньоруській державі : іст.-прав. нарис. Запоріжжя, 2009. 28 с.

Історико-правовий нарис про становлення інституту позбавлення волі як звичного інструменту державного примусу. Простежується закріплення загальновизнаних приписів ув’язнення, його інституалізація, в практиці судочинства Давньої Русі. Щодо Ярославової Правди – вона водночас із низкою архаїчних норм закріпила економічно важливу та прогресивну систему судових штрафів. Жорстке переплетіння фіскальної політики із судочинством, прояснює чому Руську Правду часто відносять до вичерпного статуту давньоруських цивільних кар, тоді як її головним завданням було встановлення "правильного миру", коли нові феодальні порядки діставали офіційної санкції, а злочини серед підданих оберталися для держави джерелом доходів.

Посилання

Ярослав Мудрий та його доба: тисячолітній досвід українського державотворення / редкол. : Огнев’юк В. О., Александрова О. С., Андрєєв В. М., Додонов Р. О. Київ, 2019. 284 с.

Книга присвячена особі одного з найвидатніших державних діячів української історії – великому князю Ярославу І Володимировичу, якого нащадки прозвали Мудрим. 2019 року виповнилася тисяча років від початку його князювання в Києві, і сьогодні в незалежній Україні ми відзначаємо цю подію. Адже, як відомо, завдяки Ярославу держава, що в історіографічній традиції ХІХ ст. відома під назвами «Київська Русь», «Україна-Русь» або просто «Русь», перетворилась на однк з найпотужніших країн середньовічної Європи. Увазі читача пропонуємо розвідки, у яких автори в популярній формі, не претендуючи на повноту і вичерпність, висловлюють власне бачення доби і постаті Ярослава Мудрого, висвітлюють різноманітні аспекти діяльності великого київського князя та її значення в історії української державності й культури.

Посилання

Правда Руська : [пер. зроблено за вид.: Правда Руська : тексти на основі 7 списків та 5 ред. / склав та підгот. до друку С. Юшков. Ред. 4-та. Київ : ВУАН, 1935. С. 137–144. (на основі тексту Архів. коміс. АН СРСР, № 240, Новгородський 1-й літопис XV ст.)] // Ізборник.

Науково підготовлене видання текстів "Правди Руської" було здійснено в Україні професором С. Юшковим: "«Правда Руська». Тексти на основі 7 списків та 5 редакцій" (К., 1935). Це видання залишається найавторитетнішим і сьогодні.

Посилання

Історія держави і права України : хрестоматія-практикум / М. Ю. Бурдін, Є. С. Логвиненко, І. А. Логвиненко; за заг. ред. О. М. Бандурки. Харків : Майдан, 2021. 890 с.

Навчальний посібник призначений для підготовки та проведення семінарських занять з навчального курсу «Історія держави і права України» – обов’язкової дисципліни у закладах вищої освіти юридичного профілю. Значне місце відведено текстам юридичних актів, які викладені у хронологічному порядку. Їх вивчення допоможе виявити особливості побудови та функціонування державних інституцій, з’ясувати специфіку розвитку вітчизняного права на різних етапах його еволюції.

Посилання

Гай-Нижник П. Русько-візантійська війна 1043 року: церковний та політико-ідеологічний аспекти протистояння в контексті релігійної політики Великого князя Київського Ярослава Мудрого // Україна дипломатична (Diplomatic Ukraine). Київ, 2016. Вип. XVIІ. С.569–592.

Здійснений аналіз наявних джерел, близьких до часу хрещення Русі, а також особливості змін, які нам вдалося виявити за допомогою герменевтичної реконструкції, дозволяють по-новому, із залученням отриманих даних, подивитися на політику Ярослава Володимировича в контексті русько-візантійської війни 1043 року. Адже її передумови, перебіг та наслідки також, певною мірою, розкривають як внутрішню політико-ідеологічну атмосферу в Давній Русі, так і зовнішньо-політичну ситуацію, пов’язану зі змінами у русько-візантійських церковних відносинах.

Посилання

Історія України з найдавніших часів до ХХ ст. / ВП НУБіП України «Боярський коледж екології і природних ресурсів» ; Л. С. Радченко. Боярка, 2015. ч. 1. 314 с.

На основі історіографічної спадщини висвітлюється історія України з найдавніших часів до ХХ ст. Метою видання є фомування історичного світогляду, теоретичних і практичних навичок необхідних для громадянина нашої держави. Науковий рівень видання поєднується з доступним викладом фактичного матеріалу та оригінальною формою його подання. У посібнику наводиться перелік контрольних питань для самоперевірки знань студентів, теми рефератів, доповідей, повідомлень, рекомендована оновна та додаткова література, перелік державних діячів України, а також перелік правителів тих князівств та імперій, які тією чи іншою мірою були пов’язані з Україною.

Посилання

Цікаві факти, які характеризують

особу князя

Ярослав Мудрий мав велику власну бібліотеку. За свідченнями істориків, вона складалася з кількох тисяч книг. Але досі жодних слідів зібрання не зберіглося. За деякими версіями, вона була викрадена Батиєм або увійшла до багатств Івана Грозного.

Ярослав брав активну участь у справах церкви. За його правління була створена Київська митрополія, яка організаційно підпорядковувалася патріархові Константинополя. У 50-ті роки XI століття були закладені перші руські монастирі (Києво-Печерська лавра, Софія Київська та Ірининський собор), які пізніше стали центрами культури та опорою християнської віри.

Після дослідження могили правителя виявилося, що він був кульгавим. У часи Київської Русі така вада вважалася серйозним каліцтвом. При цьому князь добре їздив на коні та вправлявся з мечем і щитом.

Відтворення образу Ярослава Мудрого у кінострічках

Обличчя української історії. Ярослав Мудрий.

Проект "Обличчя української історії" нагадує глядачам про ті видатні історичні постаті, які залишили свій важливий внесок в історії і стали легендами для кожного українця. Чиє ім'я навіки закарбувалося на сторінках історії України та в пам'яті усіх поколінь українців, для яких "держава" - не просто слово, що позначає цілісність території.

Україна. Повернення своєї історії

До 26-ї річниці незалежності канал 1 + 1 представив документальний проект «Україна. Повернення своєї історії» в якому команда кращих істориків і археологів спробувала відновити справжнє обличчя засновника династії - Ярослава Мудрого.

“Феномен Ярослава Мудрого в тому, що він у часи, коли мірилом слави князів і королів були військові перемоги, почав дбати і про освіту та культуру. Купці спеціально їхали до Києва, щоб побачити Золоті ворота та Софію Київську, бо слава про них ширилася по світу. Ярослав Мудрий першим запровадив навчання грамоти у школах при монастирях. І сам він був людиною грамотною – про його бібліотеку досі ходять легенди. Він уже тоді розумів, що духовність возвеличує не менше, ніж військові звитяги, і саме тому його місце в історії важко переоцінити..."

— режисер Діана Горда

Ми звикли бачити Ярослава Мудрого з бородою та вусами, однак зображення на старовинних печатках доводить, що у князя були лише вуса. А ось борода йому дісталась від колишніх московських царів. Найвідоміший скульптурний портрет Ярослава створив Михайло Герасимов - радянський археолог та скульптор. На сьогоднішній день навіть самі росіяни критикують його роботи та називають їх недостовірними. Довіряти зображенням на княжих печатках - надійно. Їх ніхто не міг змінити, тому ми маємо можливість через тисячі років побачити справжній образ київського князя без впливу ідеологій.

Новгородська печатка з портретним зображенням Ярослава Володимировича, ХІ ст.

У 2015 р. у Києві, за підтримки Посольства Польщі в Україні, відбулася 5 міжнародна сфрагістічна конференція «Надписи на печатках», під час якої було презентовано унікальну підвісну печатку легендарного київського князя Ярослава Мудрого на якій є автентичне прижиттєве зображення давньоруського правителя.

У 2017 році у Києві презентували унікальну виставку історичних фактів, які розбивають міфи, нав'язані українцям протягом століть.

Портрет Ярослава Мудрого, відтворений антропологами у 2017 році

Благовірного князя Ярослава Мудрого стали шанувати на Русі відразу після смерті. Перша згадка про це є в «Діяннях архієпископів Гамбурзької церкви», які датуються 1075 роком, де сучасник Великого князя хронограф Адам Бременський називає Ярослава Володимировича святим.

Ярослав Мудрий почитається, як небесний покровитель державних діячів, юристів, прокурорів, будівничих храмів, бібліотекарів, наукових працівників, вчителів та студентів.

Помісний Собор 11 липня 2008 року Української православної церкви Київського патріархату у зв'язку з 1020-літтям Хрещення Київської Руси-України, благословив приєднати великого князя Київського Ярослава Мудрого до сонму святих для загального церковного шанування і занести його ім'я у православний церковний календар в лику благовірний князь. Чесні останки благовірного князя Ярослава вважати святими мощами, віддавати їм належне шанування. Благословити будівництво храмів на честь благовірного великого князя Київського Ярослава Мудрого. Пам'ять благовірного великого князя Київського Ярослава Мудрого святкувати 4 березня, в день його упокоєння

У 1995 році Національній юридичній академії України Указом Президента України було присвоєно ім'я Ярослава Мудрого. Нині - Національний юридичний університет імені Ярослава Мудрого.

Посилання

В сучасній Україні встановлено високу державну нагороду – Відзнака Президента України "Орден князя Ярослава Мудрого " I, II, III, IV і V ступеня (1995), для нагородження громадян за видатні особисті заслуги перед українською державою в галузі державного будівництва, зміцнення міжнародного авторитету України, розвитку економіки, науки, освіти, культури, мистецтва, охорони здоров'я, за благодійну, гуманістичну та громадську діяльність.

Посилання

Національною академією правових наук України та Національним юридичним університетом імені Ярослава Мудрого заснована Премія імені Ярослава Мудрого (2001) – визнання видатних заслуг науковців-правознавців та практиків-юристів в розбудові правової демократичної держави України.

Посилання

Загальноцерковну нагороду Української Православної Церкви "Орден святого благовірного князя Київського Ярослава Мудрого" засновано 23 грудня 2010 р. Священним Синодом, як форму заохочення за заслуги і досягнення в місіонерській, благодійній, соціальній, просвітницькій, науковій та адміністративній діяльності. Вручається клірикам і мирянам за заслуги перед Українською Православною Церквою

Посилання

Національний банк України представив нову пам'ятну монету "1000 років з початку правління київського князя Ярослава Мудрого" номіналом у 20 гривень.

Монета присвячена остаточному затвердженню на київському престолі (1019-1054) великого князя Ярослава Мудрого, державного діяча, у часи якого Київська Русь досягла вершини своєї могутності.

Державницькі здобутки Ярослава Мудрого за майже 40 років правління засвідчують, що в той час Київська Русь досягла свого найвищого розквіту.

Це був злет політичних та економічних основ, міжнародної політики і дипломатії, церкви, книжності та духовності.

У часи, коли мірилом слави правителів були військові перемоги, Ярослав почав дбати про освіту та культуру. Він першим запровадив навчання грамоті у школах при монастирях, та сам був грамотною людиною і розумів, що духовність возвеличує не менше, ніж військові звершення, і саме тому його місце в історії важко переоцінити.

Наукова бібліотека Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, 2023

Page updated

Google Sites

Report abuse