Embedded Files
Аббасиди (750-1258) (араб. العبّاسيّون) – династія з 37 арабських халіфів (релігійних лідерів мусульман), правила після повалення династії Омейядів. Походять від аль-Аббаса, дядька пророка ісламу Мухаммеда, що належав до мекканського роду хашім (хашіміти). Їх держава простяглася від Туркестану до Іспанії, столиця до 762 р. – Дамаск, згодом Багдад (тому держава – Багдадський халіфат); з X ст. держава поступово розпадається; фактичну владу здійснювали візири (міністри); халіфат перестав існувати після здобуття Багдаду монгольською армією.
Аббасиди (750-1258) (араб. العبّاسيّون) – династія з 37 арабських халіфів (релігійних лідерів мусульман), правила після повалення династії Омейядів. Походять від аль-Аббаса, дядька пророка ісламу Мухаммеда, що належав до мекканського роду хашім (хашіміти). Їх держава простяглася від Туркестану до Іспанії, столиця до 762 р. – Дамаск, згодом Багдад (тому держава – Багдадський халіфат); з X ст. держава поступово розпадається; фактичну владу здійснювали візири (міністри); халіфат перестав існувати після здобуття Багдаду монгольською армією.
Абд Аль-Кадір (1808-1883) – вождь повстання проти французьких колонізаторів в Алжирі (1832-1847). У 1832 р. очолював державу, створену повстанцями на території Зх. Алжиру. Зазнав поразки в 1843 р. від Франції, відступив зі своїми військами до Марокко, з 1845 р. знову вів військові дії на території Алжиру. У 1847-52 рр. в полоні у Франції. В 1853-55 рр. жив в Бурсі (Туреччина), потім до кінці життя – в Дамаску, займаючись літературою та богослов’ям. У часи християнського погрому в Дамаску в 1860 р. виступив за зупинення ворожнечі між друзами та маронітами та врятував від смерті тисячі християн Дамаска.
Абд Аль-Кадір (1808-1883) – вождь повстання проти французьких колонізаторів в Алжирі (1832-1847). У 1832 р. очолював державу, створену повстанцями на території Зх. Алжиру. Зазнав поразки в 1843 р. від Франції, відступив зі своїми військами до Марокко, з 1845 р. знову вів військові дії на території Алжиру. У 1847-52 рр. в полоні у Франції. В 1853-55 рр. жив в Бурсі (Туреччина), потім до кінці життя – в Дамаску, займаючись літературою та богослов’ям. У часи християнського погрому в Дамаску в 1860 р. виступив за зупинення ворожнечі між друзами та маронітами та врятував від смерті тисячі християн Дамаска.
Абдул-Гамід І (1725-1789) – турецький султан з 1774р., за якого велися війни проти Російської та Австрійської імперій.
Абдул-Гамід І (1725-1789) – турецький султан з 1774р., за якого велися війни проти Російської та Австрійської імперій.
Август (63 р. до н. е.-14 р. н. е.); з 44 р. до н. е. – Гай Юлій Цезар Октавіан, з 27 р. до н. е. Гай Юлій Цезар Октавіан Август) – римський імператор, племінник Юлія Цезаря. Прийшов до влади після його смерті. З 31 до н. е. – одноосібний володар Риму. В 27 до н. е. сенат передав йому проконсульську владу у провінціях і Римі, нарік титулом Августа (Возвеличений), визнав за ним довічну владу трибуна. Запроваджено принципат політичний режим, коли формально влада належала сенату як республіканському органу, а реально – зосереджувалась в Августа. Здійснив реформи у сфері державного управління: склад сенату скорочено до 600; створив оплачуваний адміністративно-управлінський апарат, приділяв увагу будівництву, розвитку протипожежної служби, поліції, організував регулярне військо, своєю опорою зробив вершників. З них призначав воєначальників, прокураторів провінцій. Для плебсу проводив роздачу хліба, грошових подарунків, гладіаторські ігри. Провів реформи у законодавстві, спрямовані на зміцнення моралі: пільги для багатодітних, покарання за порушення подружньої вірності. Змінювалися основи рабовласницької системи, обмежено відпущення рабів на волю. У 10 р. до н. е. відновлено дію закону, за яким уразі вбивства рабом хазяїна страчувались всі раби, котрі були в будинку на момент скоєння злочину. Водночас для звільнення незаконно захоплених у рабство громадян проводились перевірки рабських тюрем. Відмовився від нових завоювань з метою закріплення здобутого. Про нього римський історик Светоній писав «умів поспішати, не кваплячись», коли треба, був жорстоким або добрим і милостивим. Ім’ям Августа після його смерті названо один з місяців.
Август (63 р. до н. е.-14 р. н. е.); з 44 р. до н. е. – Гай Юлій Цезар Октавіан, з 27 р. до н. е. Гай Юлій Цезар Октавіан Август) – римський імператор, племінник Юлія Цезаря. Прийшов до влади після його смерті. З 31 до н. е. – одноосібний володар Риму. В 27 до н. е. сенат передав йому проконсульську владу у провінціях і Римі, нарік титулом Августа (Возвеличений), визнав за ним довічну владу трибуна. Запроваджено принципат політичний режим, коли формально влада належала сенату як республіканському органу, а реально – зосереджувалась в Августа. Здійснив реформи у сфері державного управління: склад сенату скорочено до 600; створив оплачуваний адміністративно-управлінський апарат, приділяв увагу будівництву, розвитку протипожежної служби, поліції, організував регулярне військо, своєю опорою зробив вершників. З них призначав воєначальників, прокураторів провінцій. Для плебсу проводив роздачу хліба, грошових подарунків, гладіаторські ігри. Провів реформи у законодавстві, спрямовані на зміцнення моралі: пільги для багатодітних, покарання за порушення подружньої вірності. Змінювалися основи рабовласницької системи, обмежено відпущення рабів на волю. У 10 р. до н. е. відновлено дію закону, за яким уразі вбивства рабом хазяїна страчувались всі раби, котрі були в будинку на момент скоєння злочину. Водночас для звільнення незаконно захоплених у рабство громадян проводились перевірки рабських тюрем. Відмовився від нових завоювань з метою закріплення здобутого. Про нього римський історик Светоній писав «умів поспішати, не кваплячись», коли треба, був жорстоким або добрим і милостивим. Ім’ям Августа після його смерті названо один з місяців.
Page updated
Google Sites
Report abuse