Р

Радянсько-німецький «договір про дружбу і кордон» - договір, підписаний 28 вересня 1939 р. СРСР і Німеччиною.

Договір передбачав встановлення демаркаційної (розмежувальної) лінії між німецькими і радянськими арміями відповідно до секретного додаткового протоколу до Пакту про ненапад і секретного додаткового протоколу до «договору про дружбу і кордон», в якому в сферу інтересів СРСР включалася Литовська держава (крім південно-західних районів), а в сферу інтересів Німеччини - Люблінське воєводство і частина Варшавського воєводства. При цьому обидві сторони виходили з того, що в зв'язку з поразкою у війні з Німеччиною Польська держава фактично припинила існування.

Решетилівські статті 1709 р. - законодавчий документ царського уряду Росії, що визначав відносини Росії і Гетьманщини. Прийняті в 1709 р.

Решетилівські статті були відповіддю Петра І на прохання І. Скоропадського підтвердити в документі основні державні права Гетьманщини. Відповідно до Решетилівських статей гетьман мав право здійснювати адміністративну і судову владу, але президенти колегій могли втручатися в адміністративні справи Гетьманщини. У випадку війни українська армія переходила у підпорядкування московському командуванню; вводилася посада міністра-резидента при гетьмані, який мав право контролю за діяльністю гетьмана та його урядом, збільшувалася кількість російських військ, встановлювався контроль за збиранням податків тощо. Таким чином, фактично Решетилівські статті не підтвердили автономні права Гетьманщини.

Ризький мирний договір 1921 р. - мирний договір, що завершив радянсько-польську війну 1920 р. Підписаний у березні 1921 р.

Відповідно до Ризького мирного договору обидві сторони (Польща і РСФРР, УСРР) припиняли воєнні дії; встановлювався радянсько-польський кордон (значно на схід від «лінії Керзона»); Польщі відходила територія Західної України і Західної Білорусії. Договір містив ще цілий ряд статей (про контрибуцію, культурні цінності, права польських і українських громадян та ін.).

Ризький мирний договір був чинний до 1939 р.

Рішительні пункти 1728 р. - відповідь російського царя гетьману Д. Апостолу на його прохання визначити права Гетьманщини.

Рішительні пункти підкоряли гетьмана у військових справах генерал-фельдмаршалу Голіцину, позбавляли гетьмана права вести міжнародне листування, визначали порядок виборів гетьмана - за згодою царя; призначення генеральної старшини і полковників - за указом царя.

«Руська Правда» - звід законів давньоруського права епохи Київської Русі і феодальної роздробленості.

Початковий текст цього документа був створений за розпорядженням Ярослава Мудрого в 1072 р. і одержав назву «Найдавніша Правда». При синах Ярослава Мудрого і його онукові - Володимирі Мономахові - у текст «Найдавнішої Правди» були внесені доповнення і зміни. Була змінена і назва документа. Він став називатися «Руською Правдою». «Руська Правда» узаконювала феодальні відносини, соціальну і майнову нерівність. Власність феодалів, їхнє життя, здоров'я, а також життя їхніх слуг захищалися законами. За порушення цих законів селяни-общинники мали сплатити штраф або відшкодувати збитки. У XII - XIV ст. покарання ужорсточилися, феодальна залежність селян посилилася, зросла роль князівського суду, збільшилися штрафи. У XV ст. у «Руській Правді» з'явилися статути про порядок спадкування і судочинства (залучення свідків, перевірка їхніх свідчень).

Норми «Руської Правди» у Російській державі діяли до 1497 р. (до введення нового зводу законів - Судебника), а на територіях України, що з XIV ст. знаходилися в складі Великого князівства Литовського, діяли закони, створені на основі «Руської Правди».

«Руська правда» П. Пестеля - програмний документ Південного товариства декабристів, написаний його керівником - П. Пестелем.

У «Руській правді» була обґрунтована необхідність проведення цілого ряду реформ (ліквідація самодержавства, встановлення республіканської форми правління, скасування кріпацтва, надання політичних прав усім чоловікам з 20 років та ін).