М

Магдебурзьке право - феодальні міські закони німецького міста Магдебург. Склалися в XIII ст.

Магдебурзьке право закріплювало незалежність міста від феодалів, право на самоврядування, власний суд, право земельної власності, звільнення від більшої частини повинностей. Крім того, воно регулювало майнові відносини городян, торгівлю, ремесло, оподатковування, установлювало покарання за злочини.

У XIV ст. норми магдебурзького права поширилися по всій Німеччині, а також у Чехії, Угорщині, Польщі, Литві. Українські міста почали одержувати грамоти на магдебурзьке право з XIV ст. Серед українських. міст, що одержали такі грамоти, були Володимир-Волинський, Станіслав, Львів, Кам'янець-Подільський, Луцьк, Кременець, Житомир, Київ, Вінниця, Брацлав, Чернігів, Переяслав та інші. Магдебурзьке право діяло до ХVIII - XIX ст., але його значення постійно зменшувалося вже з XVII ст.

Маніфест 1775 р. - документ про ліквідацію запорізького козацтва як окремого стану, підписаний Катериною II.

«Маніфест про скасування кріпосного права» - документ, підписаний російським царем Олександром II у 1861 р. У маніфесті проголошувалося скасування кріпосного права для поміщицьких селян як благодіяння царя і дворян.

Одночасно було прийнято «Положення про селян, які виходять з кріпосної залежності» (з 17 актів). Пізніше були прийняті додаткові законодавчі документи, що визначили порядок проведення реформи (скасування кріпосного права). У 1866 р. у законодавчому акті «Додаткові правила» був визначений порядок звільнення державних селян, слуг (дворових), козаків, селян Бессарабії.

Маніфест 17 жовтня 1905 р. - документ, підписаний російським імператором Миколою II, в якому було обіцяно «дарувати» народу «непорушні основи громадянської свободи»: недоторканість особи, свободу совісті, слова, зборів, союзів; визнати Державну думу вищим законодавчим органом, залучити («у міру можливості») до виборів у Державну думу ті верстви населення, що були позбавлені виборчих прав (головним чином робітники і міська інтелігенція).

Московські статті 1665 р. - українсько-російський договір, укладений у 1665 р. гетьманом І. Брюховецьким з російським урядом.

Московські статті обмежували політичні права Гетьманщини, посилювали адміністративну, військову, фінансову залежність від Росії (гетьман не мав права вступати в дипломатичні відносини з іншими державами, вибори гетьмана повинні були відбуватися тільки за згодою царя, збільшувалася кількість військ Росії на території Гетьманщини, збирання податків з українського населення покладалося на російських воєвод, податки доправлялися в царську скарбницю, українська православна церква переходила у підпорядкування Московському патріархату та ін.). У 1669 р. Московські статті були скасовані, тому що викликали обурення населення та антимосковське повстання в Гетьманщині в 1668 р.