Всеволод Нестайко народився 30 січня 1930 року в м. Бердичеві на Житомирщині в сім'ї службовця та вчительки.

Його батько Зіновій Нестайко в молодості був січовим стрільцем, вояком Української Галицької армії. Наприкінці 1920-х, під впливом радянської пропаганди, зважився переїхати із Західної України, яка тоді була «під Польщею», в УСРР. Працював у Проскурові (нині — Хмельницький) на цукровому заводі, пізніше переїхав у Бердичів. У 1933-му батька заарештували, звинувативши у шпигунстві на користь імперіалістичних держав, згадавши службу в Австрійській армії в часи Першої світової війни, духовну семінарію, знання п'яти іноземних мов, а також заслуги його батька, отця Діонізія Порфировича Нестайка, греко-католицького декана, який керував парафією в Бучачі. Більше Всеволод батька не бачив — у пам'яті хлопчика лишився тільки смак цукерок, які той дав синові, коли по нього прийшли^[5].

Після смерті батька, рятуючись від голоду, сім'я переїхала до родичів у Київ. Мати Всеволода працювала вчителькою і родина проживала у приміщенні в школі.

В. Нестайко закінчив 10-літню загальну середню школу з одною четвіркою в табелі, зі срібною медаллю. Через обставини терору та війни не вчився у 5-му та 9-му класах. Курс 9-го класу пройшов самостійно за два місяці^[4]. Після школи вступив на слов'янське відділення філологічного факультету Київського університету імені Тараса Шевченка, яке закінчив у 1952 році.

В 1950 році, Всеволод починає працювати літредактором-коректором в дитячому журналі «Барвінок». У «Барвінку» Нестайко почав друкуватися й спілкуватися із іншими письменниками — Юрієм Яновським, Павлом Тичиною, Наталею Забілою, Оксаною Іваненко, Максимом Рильським. Після закінчення навчання в університеті в 1952 році, Всеволод працює в редакції журналу «Дніпро», видавництві «Молодь». З 1956 по 1987 рік завідував редакцією у видавництві дитячої літератури «Веселка». В 1956 році виходить перша книжка під назвою «Шурка і Шурко» і цього ж року Всеволод Зіновійович вступає до Спілки письменників.

У дитинстві разом із сусідом та однолітком Вітасиком Дяченком читали книжки: Миколи Трублаїні («Лахтак», «Шхуна „Колумб“»), Джека Лондона, Жюля Верна, Бориса Житкова та мріяли стати капітанами далекого плавання. Як виявилось, через особливості зору Нестайко не міг стати моряком, а сусід таки став капітаном^[4].

Батько, Зеновій Нестайко, народився у Чернелиці; закінчив гімназію у місті Бучачі, під час Першої світової війни був українським січовим стрільцем. Воював у лавах УГА, потрапив до польського табору полонених. Працював у Проскурові на цукроварні. 1933 року заарештований чекістами; загинув у концентраційному таборі.

Мама В. Нестайка викладала російську мову та літературу. Під час Першої світової війни була сестрою милосердя Російської армії.^[7] По смерті батька у 1930-ті роки переїхала з сином до Києва, де під час нацистської окупації організувала маленьку підпільну школу.

Дід, о. Денис Нестайко, багаторічний парох м. Бучача, бучацький декан УГКЦ, знаний український громадський діяч Бучацького повіту. Письменник неодноразово перебував у Бучачі, передав для Бучацького районного краєзнавчого музею особисті речі родичів.

Витяг із першого оповідання, що написав у вісім років, про відважного мисливця, який полював на бенгальського тигра в Африці: «Ноги у мисливця були волосаті, як у всіх чоловіків».

«А коли я став по-справжньому дорослим, мені страшенно захотілося повернутись назад у дитинство — догратися, досміятися, добешкетувати... Вихід був один — стати дитячим письменником. Так я й зробив. І, пам’ятаючи своє невеселе дитинство, я намагався писати якомога веселіше.»

П'ятдесятирічний шлях у дитячій літературі засвідчив виданням близько сорока книжок оповідань, казок, повістей і п'єс. Перше оповідання для дітей Всеволод Нестайко надрукував у журналі «Барвінок» в 24 роки. Також друкувався у «Піонерії». Перша книжка «Шурка і Шурко» побачила світ у 1956 році.

За його повістями та оповіданнями поставлено короткометражна стрічка «Тореадори з Васюківки» (1965), фільми «Одиниця „з обманом“» (1984), «Чудеса в Гарбузянах» (1986).

На початку 2000 року надрукував у «Барвінку» свою нову повість-казку «Ковалі Щастя, або Новорічний детектив».

2004 року В. Нестайко разом із поетом та редактором Іваном Малковичем опрацювали та опублікували нову авторську редакцію книги «Тореадори з Васюківки». Твір позбавлено деяких неминучих ідеологічних нашарувань минулої доби, деталей, незрозумілих сучасному, а тим паче майбутньому читачеві. З'явилися й нові епізоди.

Вів програму на Національному радіо України «Радіобайка Всеволода Нестайка».

Багато сучасних українських письменників схвально відгукуються про творчість Всеволода Нестайка, вважають його класиком та майстром слова.

В Бердичеві відбувся Перший літературно-мистецький конкурс імені В.Нестайка.

Згідно з соцопитуваннями, які провели у 1990—1992 роках Державна бібліотека для дітей та Міністерство культури України — твори Всеволода Нестайка визнано лідерами читацького зацікавлення.

Орден

Указом Президента України Віктора Ющенка №53/2010 від 20 січня письменника нагороджено Орденом князя Ярослава Мудрого V ступеня (2010).

Літературні премії

• Премія імені Лесі Українки (1982) — За повість-казку «Незвичайні пригоди в лісовій школі».

• Премія імені Миколи Трублаїні — За повість-казку «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків».

• Премія імені Олександра Копиленка — За казку «Пригоди їжачка Колька Колючки та його вірного друга і однокласника зайчика Косі Вуханя».

• Друга Премія Першого Всесоюзного конкурсу на найкращу книгу для дітей — За повість в оповіданнях «П'ятірка з хвостиком».

• Відзнака «Золотий письменник України», 2012.

Міжнародні нагороди фільмів, які знято по мотивах творів В.Нестайка

• Гран-прі Міжнародного кінофестивалю в Мюнхені (1968) — За телефільм «Тореадори з Васюківки».

• Головна премія Міжнародного фестивалю в Алегзандрії (Австралія, 1969) — За телефільм «Тореадори з Васюківки».

• Премія Всесоюзного кінофестивалю в Києві (1984) — За кінофільм «Одиниця „з обманом“».

• Спеціальний приз на кінофестивалі в Габровому (Болгарія, 1985).

1979 року ухвалою Міжнародної ради з дитячої та юнацької літератури трилогію «Тореадори з Васюківки» внесено до «Особливого почесного списку Г. К. Андерсена» (Special Hans Christian Andersen Honor List) як один із найвидатніших творів сучасної дитячої літератури.

Див. також: Вулиця Всеволода Нестайка

• «Тореадори з Васюківки» (трилогія) (1973):

  • «Пригоди Робінзона Кукурузо» (1964) — повість;

  • «Незнайомець з тринадцятої квартири» (1966);

  • «Таємниця трьох невідомих» (1970) — повість;

• «В Країні Сонячних Зайчиків» (трилогія) (1994):

  • «В Країні Сонячних Зайчиків» (1959).

  • «Незнайомка з Країни Сонячних Зайчиків» (1988)

  • «В Країні Місячних Зайчиків».

• «Шурка і Шурко» (1956) — збірка оповідань;

• «Це було в Києві» (1957) — збірка оповідань;

• «Марсіанський жених» (1968) — п'єса;

• «Робінзон Кукурузо» (1970) — п'єса;

• «Вітька Магеллан» (1975) — п'єса;

• «Олексій, Веселесик і Жарт-птиця» (1975) — повість-казка;

• «Одиниця з обманом» (1976) — повість;

• «Пригоди Грицька Половинки» (1978) — повість;

• «Пригоди журавлика» (1979) — повість;

• «Незвичайні пригоди у лісовій школі» (1981) — повість;

  • Сонце серед ночі. Пригоди в Павутинії

  • Секрет Васі Кицина. Енелолик, Уфа і Жахоб'як

  • Загадковий Яшка. Сонячний зайчик і Сонячний вовк

  • Таємний агент Порча і козак Морозенко. Таємниці лісею Кондор

• «Загадка старого клоуна» (1982) — повість-казка;

• «Пересадка серця» (1983) — п'єса;

• «Чудеса в Гарбузянах» (1984) — повість;

• «П'ятірка з хвостиком» (1985) — повість;

• «Таємниця Віті Зайчика» (1986) — повість;

• «Скринька з секретом» (1987) — повість;

• «Слідство триває» (1989) — збірка п'єс;

• «Таємничий голос за спиною» (1990) — збірка детективів;

• «Казкові пригоди Грайлика» (1994) — повість;

• «Чорлі» (1995) — повість-казка;

• «Ковалі Щастя, або Новорічний детектив» (~2003) — детективна казка;

• «Чарівні окуляри» (2006) — повість-казка;

• «Найновіші пригоди Косі Вуханя та Колька Колючки» (2009) — продовження повісті.

• «Дивовижні пригоди незвичайної принцеси» (2010)