Антропічний чинник - сукупність впливів господарської діяльності людини на природу, що змінює стан середовища існування різних видів живих істот
Екологічна етика — галузь міждисциплінарних знань, предметом якої є моральні та духовні аспекти ставлення людини до живої і неживої природи.
Основні принципи етики дикої природи:
Поважай дику природу як святий простір.
Поважай дике життя як священне.
Поважай волю, автономію, незалежність, природні права дикої природи і її видів.
Заповідай якнайбільше ділянок дикої природи.
Не заподій шкоди дикій природі, не керуй і не контролюй її, тому що це гріх.
Люби і цінуй диких живих істот, а також ділянки дикої природи заради них самих.
Не заважай дикій природі і її видам здійснювати своє еволюційне призначення.
Існування дикої природи, її видів, еволюційних і екологічних процесів добре саме по собі.
Невикористання дикої природи — благо
Під екоетичним ідеалом розуміється таке суспільство чи світ, де благо живих істот та екосистем може бути досягнуте одночасно з (частково контрольованим) задоволенням людських потреб.
Це умова життя на Землі, за якої люди можуть дбати лише про свої особисті інтереси і вести прийнятий у їхній культурі спосіб життя, у той же час дозволяючи багатьом біотичним угрупуванням у величезній розмаїтості екосистем вести безперешкодне існування, У цьому екоетичному ідеалі наша роль як моральних особистостей полягає в тому, щоб спрямовувати і контролювати свою поведінку відповідно до принципів і правил, запропонованих екологічною етикою.
Першим і важливим кроком на шляху до екоетичного ідеалу є внутрішня зміна наших моральних переконань і поглядів. Ми не повинні плутати труднощі завдання з його нездійсненністю. Звичайно, багатьом людям буде дуже важко змінити свої моральні цінності, переконання, спосіб життя. Психологічно це може потребувати глибокої моральної переорієнтації. Більшість з нас у сучасному світі виховувалося в антропоцентричній культурі, у якій уроджене верховенство людини над іншими видами вважається дарованим зверху
Заповніть форму для опитування