Твої права в закладі освіти

Отримання освіти є одним із основоположних прав людини. Стаття 26 Загальної декларації прав людини (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 10 грудня 1948 року) говорить:

1. Кожна людина має право на освіту. Освіта повинна бути безкоштовною, хоча б початкова і загальна. Початкова освіта повинна бути обов’язковою. Технічна і професійна освіта повинна бути загальнодоступною, а вища освіта повинна бути однаково доступною для всіх на основі здібностей кожного.

2. Освіта повинна бути спрямована на повний розвиток особистості і збільшення поваги до прав людини і основних свобод. Освіта повинна сприяти взаєморозумінню, терпимості і дружбі між усіма народами, расовими або релігійними групами і повинна сприяти діяльності Організації Об’єднаних Націй по підтримуванню миру.

3. Батьки мають право пріоритету у виборі виду освіти для своїх малолітніх дітей.

Читати тут.

У Конвенції ООН про права дитини (прийнята Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року) наголошується, що отримання освіти є правом кожної дитини (стаття 28). У статті 29 сказано, що освіта дитини має бути спрямована на “розвиток особи, талантів, розумових і фізичних здібностей дитини в найповнішому обсязі”.

Читати тут.

Усвідомлюючи, що освіта є однією з пріоритетних сфер соціально-економічного, духовного та культурного розвитку суспільства, народні депутати закріпили у стаття 53 Конституції України право кожного мешканця нашої країни на освіту:


Усвідомлюючи, що освіта є однією з пріоритетних сфер соціально-економічного, духовного та культурного розвитку суспільства, народні депутати закріпили у стаття 53 Конституції України право кожного мешканця нашої країни на освіту:

“Повна загальна середня освіта є обов'язковою.

Держава забезпечує доступність і безоплатність дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти в державних і комунальних навчальних закладах; розвиток дошкільної, повної загальної середньої, позашкільної, професійно-технічної, вищої і післядипломної освіти, різних форм навчання; надання державних стипендій та пільг учням і студентам.

Громадяни мають право безоплатно здобути вищу освіту в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі.

Громадянам, які належать до національних меншин, відповідно до закону гарантується право на навчання рідною мовою чи на вивчення рідної мови у державних і комунальних навчальних закладах або через національні культурні товариства”.

Читати тут.

Конституційний Суд у своєму Рішенні від 04 березня 2004 року № 5-рп/2004, розтлумачив положення частини третьої статті 53 Конституції України про забезпечення державою доступної та безоплатної дошкільної, повної загальної середньої, професійно-технічної, вищої освіти так:

“Виходячи з положень частин другої, третьої статті 53 Конституції України ( 254к/96-ВР ), за якими повна загальна середня освіта є обов'язковою і безоплатною, витрати на забезпечення навчально-виховного процесу в державних і комунальних загальноосвітніх навчальних закладах здійснюються на нормативній основі за рахунок коштів відповідних бюджетів у повному обсязі.

Безоплатність вищої освіти означає, що громадянин має право здобути її відповідно до стандартів вищої освіти без внесення плати в державних і комунальних навчальних закладах на конкурсній основі (частина четверта статі 53 Конституції України (254к/96-ВР) в межах обсягу підготовки фахівців для загальносуспільних потреб (державного замовлення)”.

Читати тут.

05 вересня 2017 року Верховна Рада України прийняла Закон України “Про освіту”. У статті 3 цього Закону закріплено право кожного на якісну та доступну освіту. Зокрема в частині другої статті 3 говориться:

В Україні створюються рівні умови доступу до освіти. Ніхто не може бути обмежений у праві на здобуття освіти. Право на освіту гарантується незалежно від віку, статі, раси, стану здоров’я, інвалідності, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, кольору шкіри, місця проживання, мови спілкування, походження, соціального і майнового стану, наявності судимості, а також інших обставин та ознак”.

За статтею 53 Закону України “Про освіту” здобувачі освіти, зокрема учні закладів загальної середньої освіти (шкіл), мають право на:

навчання впродовж життя та академічну мобільність;

індивідуальну освітню траєкторію, що реалізується, зокрема, через вільний вибір видів, форм і темпу здобуття освіти, закладів освіти і запропонованих ними освітніх програм, навчальних дисциплін та рівня їх складності, методів і засобів навчання;

якісні освітні послуги;

справедливе та об’єктивне оцінювання результатів навчання;

відзначення успіхів у своїй діяльності;

свободу творчої, спортивної, оздоровчої, культурної, просвітницької, наукової і науково-технічної діяльності тощо;

безпечні та нешкідливі умови навчання, утримання і праці;

повагу людської гідності;

захист під час освітнього процесу від приниження честі та гідності, будь-яких форм насильства та експлуатації, булінгу (цькування), дискримінації за будь-якою ознакою, пропаганди та агітації, що завдають шкоди здоров’ю здобувача освіти;

отримання соціальних та психолого-педагогічних послуг як особа, яка постраждала від булінгу (цькування), стала його свідком або вчинила булінг (цькування);

користування бібліотекою, навчальною, науковою, виробничою, культурною, спортивною, побутовою, оздоровчою інфраструктурою закладу освіти та послугами його структурних підрозділів у порядку, встановленому закладом освіти відповідно до спеціальних законів;

доступ до інформаційних ресурсів і комунікацій, що використовуються в освітньому процесі та науковій діяльності та ін.

Читати тут.



18 березня 2020 року набув чинності Закон України “Про повну загальну середню освіту” (прийнятий Верховною Радою України 16 січня 2020 року). На забезпечення конституційного права кожного громадянина України на освіту спрямовано положення, закріплені в розділі ІІ “Доступність повної загальної середньої освіти”. Зокрема, у частині третьої статті 6 Закону України “Про повну загальну середню освіту” говориться:

“Кожному громадянину України, іншим особам, які перебувають в Україні на законних підставах, а також кожній дитині незалежно від підстав її перебування в Україні гарантується безоплатне здобуття у державних та комунальних закладах освіти повної загальної середньої освіти на кожному її рівні за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів один раз протягом життя”.

У статті 7 Закону заборонено дискримінацію у сфері загальної середньої освіти: “Право на здобуття повної загальної середньої освіти гарантується незалежно від віку, статі, раси, кольору шкіри, стану здоров’я, інвалідності, особливих освітніх потреб, громадянства, національності, політичних, релігійних чи інших переконань, місця проживання, мови спілкування, походження, сімейного, соціального та майнового стану, складних життєвих обставин, наявності судимості, а також інших обставин та ознак”.

За статтею 9 Закону України “Про повну загальну середню освіту” рівний доступ до здобуття повної загальної середньої освіти забезпечується шляхом:

зарахування до початкової школи та гімназії без проведення конкурсу, крім випадків, визначених законодавством;

територіальної доступності повної загальної середньої освіти;

фінансування закладів освіти за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів в обсязі, достатньому для виконання державних стандартів та ліцензійних умов;

дотримання вимог законодавства щодо доступності закладів освіти для осіб з особливими освітніми потребами;

викладання навчальних предметів (інтегрованих курсів) способами, що є найбільш прийнятними для осіб відповідного віку, у тому числі шляхом адаптації/модифікації змісту навчальних предметів (інтегрованих курсів) для осіб з особливими освітніми потребами;

використання розвиваючих засобів і методів навчання, що враховують особливі освітні потреби учнів та сприяють успішному засвоєнню змісту навчання і розвитку дитини;

дотримання принципів універсального дизайну та/або розумного пристосування відповідно до найкращих інтересів дитини та ін.

Для забезпечення територіальної доступності Законом України “Про повну загальну середню освіту” передбачено, що:

Кожна дитина має право на здобуття початкової та базової середньої освіти у найбільш доступному та наближеному до місця її проживання закладі освіти (його структурному підрозділі).

Однак це не обмежує право батьків дитини або особи, яка досягла повноліття, обирати інший заклад освіти відповідно до законодавства (частина друга статті 8 Закону)

Підвезення до закладу освіти (місця навчання, роботи) та у зворотному напрямку (до місця проживання) учнів і педагогічних працівників забезпечують органи місцевого самоврядування за рахунок місцевих бюджетів шкільними автобусами (частина п’ята статті 8 Закону).

Читати тут.

Про новації в Законі України “Про повну загальну середню освіту”:


Що може заважати учневі реалізувати конституційне право на освіту? Нажаль, серйозною перешкодою може стати ставлення до учня з боку інших школярів. Для того, щоб створити безпечне освітнє середовище, захистити дітей та учнівську, студентську молодь від насильства, законодавці внесли до Кодексу України про адміністративні правопорушення статтю 1734 (Закон України “Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо протидії булінгу (цькуванню)” від 18 грудня 2018 року № 2657-VIII), за якою:

Вчинення булінгу (цькування) тягне за собою накладення штрафу від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

Булінг, вчинений групою осіб або повторно протягом року тягне за собою накладення штрафу від ста до двохсот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від 40 до 60 годин.

Булінг, вчинений дітьми від чотирнадцяти до шістнадцяти років, тягне за собою накладення штрафу на батьків або осіб, які їх замінюють. Його розмір становить від п’ятдесяти до ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян або громадські роботи на строк від двадцяти до сорока годин.

Читати тут.

Зверніть увагу! З 18 лютого 2020 року в закладах освіти України діє новий Порядок реагування на випадки булінгу (цькування), затверджений наказом Міністерства освіти і науки України від 28 грудня 2019 року № 1646.

Згідно з пунктом 4 розділу І цього Порядку до булінгу (цькування) в закладах освіти належать випадки, які відбуваються безпосередньо в приміщенні закладу освіти та на прилеглих територіях (включно з навчальними приміщеннями, приміщеннями для занять спортом, проведення заходів, коридорами, роздягальнями, вбиральнями, душовими кімнатами, їдальнею тощо) та (або) за межами закладу освіти під час заходів, передбачених освітньою програмою, планом роботи закладу освіти, та інших освітніх заходів, що організовуються за згодою керівника закладу освіти, в тому числі дорогою до (із) закладу освіти.

Що робити, якщо ти став жертвою булінгу (цькування)? Необхідно звернутися до керівника закладу освіти (директора школи). Повідомлення можуть бути подані в усній та (або) письмовій формі, в тому числі із застосуванням засобів електронної комунікації (пункт 1 розділу ІІ Порядку).

Керівник закладу освіти у разі отримання заяви або повідомлення про випадок булінгу (цькування):

невідкладно у строк, що не перевищує однієї доби, повідомляє територіальний орган (підрозділ) Національної поліції України, принаймні одного з батьків або інших законних представників малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування);

за потреби викликає бригаду екстреної (швидкої) медичної допомоги для надання екстреної медичної допомоги;

повідомляє службу у справах дітей з метою вирішення питання щодо соціального захисту малолітньої чи неповнолітньої особи, яка стала стороною булінгу (цькування), з'ясування причин, які призвели до випадку булінгу (цькування) та вжиття заходів для усунення таких причин;

повідомляє центр соціальних служб для сім'ї, дітей та молоді з метою здійснення оцінки потреб сторін булінгу (цькування), визначення соціальних послуг та методів соціальної роботи, забезпечення психологічної підтримки та надання соціальних послуг;

скликає засідання комісії з розгляду випадку булінгу (цькування) (далі - комісія) не пізніше ніж упродовж трьох робочих днів з дня отримання заяви або повідомлення (пункт 2 розділу ІІ Порядку).

Читати тут.

Здобувач освіти, який став жертвою насильства або йому загрожує насильство, може звернутися не тільки до керівника закладу освіти, а й до будь-якого суб’єкта виявлення та/або організації соціального захисту дітей:

органів Національної поліції,

служби у справах дітей,

органів державної влади чи органів місцевого самоврядування,

центрів соціальних служб для сім’ї, дітей та молоді,

спеціалізованих установ з надання безоплатної первинної правової допомоги,

регіональних та місцевих центрів з надання безоплатної вторинної правової допомоги тощо.

Також можна зателефонувати консультантам:

- Національної дитячої “гарячої” лінії

116 111 (з мобільного телефону)

0 800 500 225 (зі стаціонарного телефону)

Понеділок – п’ятниця: з 12.00 до 16.00

- Національної “гарячої” лінії з попередження домашнього насильства, торгівлі людьми та гендерної дискримінації

116 123 (з мобільного телефону)

0 800 500 335 (зі стаціонарного телефону)

Цілодобово, безкоштовно.

Також пропонуємо передивитися відеоролики:

Відеоролик UNICEF Ukraine “Як боротися з булінгом: поради для дітей




“Що робити жертві кібербулінгу?”. Освітній серіал створено Міністерством цифрової трансформації України за підтримки ЮНІСЕФ в Україні та втілено студією онлайн-освіти EdEra