Embedded Files
Гришков Сергій Анатолійович
Гришков Сергій Анатолійович
У 1992 році пішов до першого класу Шосткинської загальноосвітньої школи I–III ступенів № 9, де провчився до 7-го класу. Деякий час жив в селі Кальченки Білопільського району Сумської області у бабусі з дідусем, де в 2001 році одержав свідоцтво про неповну середню освіту (закінчив Кальченківську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів).
В 2001 році вступив до Шосткинського ПТУ №19, яке закінчив у 2004 році, здобувши диплом кваліфікованого працівника за спеціальністю «Столяр будівельний, тесляр».
З 2004 року по 2005 рік проходив строкову службу рядовим солдатом.
Свою трудову діяльність розпочав на ШКЗ «Зірка» на посаді тесляра 3–го розряду відділу капітального будівництва.
2007 рік – працював в ПП «Шляхбуд» на посаді тесляр.
2008- рік – працював в ПП «Інвестрембуд» на посаді дорожнього робітника.
2015 рік – працював в ТОВ «Прогноз», посада – дорожній робітник.
З 2017 року працював в ПП «Інвестрембуд» дорожнім робітником.
У 2015-2016 роках безпосередньо брав участь в антитерористичній операції в районі м. Рубіжне Луганської області, м. Маріуполь та м. Волноваха Донецької області.
Під час військової служби Сергій зарекомендував себе відповідальним та високопрофесійним військовослужбовцем. В колективі користувався заслуженим авторитетом. Був доброзичливим і поважним до товаришів по службі.
️ За зразкову службу, відповідальність, бойову майстерність та великий внесок у справі захисту України неодноразово нагороджений Почесними грамотами.
Сергій – виходець із багатодітної родини, матір якої має почесне звання “Мати-героїня”. Мав двох сестер і трьох братів, один із яких його близнюк.
У захисника залишилися дружина Ірина та донька Софія (14 років).
Сергій був гарним батьком, у вихованні іноді суворим, бо хотів всьому навчити, але справедливим. Завжди знаходив час для гри та розваг з дочкою.
Любив свою собаку Джессі, яку готував до служби як свою помічницю. Добре ставився до тварин взагалі.
Захоплювався риболовлею, охоче допомагав по господарству, активно займався спортом, завжди був підтягнутим та в добрій фізичній формі.
Мріяв про свій дім і машину та життя зі своєю сім’єю під мирним небом…
В повсякденні був невибагливий. Його девізом було «Хто, якщо не я…»
Досвідчений військовий, щиро люблячий свою країну, Сергій, на початку російської агресії проти України, разом зі всіма своїми рідними братами став на захист Батьківщини.
Гришков Сергій Анатолійович загинув 2 березня 2023 року біля населеного пункту Оріхово – Василівка Донецької області, мужньо виконавши військовий обов’язок в бою за Україну, її свободу та незалежність.
Доземний уклін нашому захиснику! Вічна шана. Вічна подяка. Вічна пам’ять.
Спогади знайомих про Сергія:
Пише Пугач Ніна- військовий побратим Сергія.
Вчора ми провели Серьогу Гришкова на Алею Слави.
Він розвішував паперових голубів у нас у палатці.
Такій здоровенній військовій палатці, у перші дні, коли на десятки людей була одна буржуйка, щоб зігрітись. У палатці лежали піддони і купа речей в перемішку, і, розгрібши собі куточок, можно було покімарити.
У Серьоги була голка з ниткою. Ні в кого не було, а у нього знайшлась. І він запропонував допомогти, спостерігаючи з усмішкою за моїми зусиллями у протиканні товстої тканини.
А потім побачив паперових голубів у стопці подарунків від дітей, і каже - а давай натягнемо нитку по верху, щоб зразу було видно їх, як заходиш.
Рік тому, разом з Листом (вони спали по обидві сторони від мене, їм не пощастило) знайшли десь на свято троянди, рушничок і щітку для волосся. Їм, напевно, важко було дивитись, як я пальцями розчісуюсь Нас майже не випускали, магазини не працювали, або були з кілометровими чергами. А вони знайшли і довольні прийшли вітати.
А вже восени, як почали окопуватись по-домашньому, Серьога каже - малюй схему, як ми чотири кроваті на бліндаж 3*3 будемо ставити.
Намалювала як попало (як уміла), він все мовчки переробив, і по факту, майже самостійно той бліндаж і робив надалі. Нє, ми з Андрієм і Птєнчиком наскоками допомагали, і активно робили вигляд, що працюємо в поті лиця. Але то, частіше, після триндюлів від Серьоги.
Він був і є моїм побратимом.
Йшла за гробом, і посміхалась так болюче-болюче. Є що доброго згадати.
У нього є дружина, донька, мати, сестри і брати.
А він завжди є у всіх нас.
Дякую. Я щаслива, що мала змогу побути поряд із тобою.
Слава тобі, Серьога!
Навіки Слава
Шкільні роки у школі № 9:
Page updated
Google Sites
Report abuse