«Використання творів живопису, як засіб розвитку зв’язного мовлення дітей дошкільного віку»

Методичні рекомендації

Автор методичних рекомендацій – Волколова Вікторія Борисівна,

вихователь дошкільного навчального закладу №10Прилуцької міської ради

Чернігівської області

Рецензенти:

• Тетяна Анатоліївна Зубко – методист міського методичного

 центру управління освіти

 Прилуцької міської  ради Чернігівської області

• Лариса Василівна Дрожнікова – завідувач

ДНЗ №10 Прилуцької міської  ради 

Чернігівської області

Методичні рекомендації «Використання творів живопису, як засіб розвитку зв’язного мовлення дітей дошкільного віку» допоможуть педагогам та батькам в організації роботи з дітьми з розвитку мовлення.

У пропонованих методичних рекомендаціях вміщені матеріали з досвіду роботи вихователя, розкриті основні завдання, форми та методи роботи з даної теми.

У додатках подані конспекти занять, дидактичні ігри та вправи з даної теми.

Погоджено на засіданні науково-методичної ради міського

 методичного центру управління освіти Прилуцької ради

(протокол№_____від_____________________)

Зміст

1. Вступ ………………………………………………………………….3

2. Зміст роботи з розвитку зв’язного мовлення дошкільників

засобами використання творів живопису

1. Види творів образотворчого мистецтва для ознайомлення дошкільників……………...……………………………………4-7

2. Організація зв’язного мовлення з дітьми дошкільного віку 

1. Завдання програми із розвитку зв’язного мовлення…….......8

2. Методика використання творів живопису 

для розвитку зв’язного мовлення дошкільників…………….9-10

3. Прийоми проведення опису за змістом картин ……………..11-13

4. Методика ТРВЗ навчання зв’язного мовлення……………...14

5. Принцип індивідуального підходу до опису картин………..15

         2.3.      Орієнтовні твори  живопису для використання в ДНЗ……..16

         2.4.      Робота з батьками по розвитку зв’язного мовлення 

дошкільнят……………………………………………………..17-18

5. Консультації для педагогів на тему: «Використання творів живопису як засіб зв’язного мовлення дошкільника»……… 19-24

   ІІІ.    Висновки……………………………………………………………..25

   ІV.    Список використаної літератури…………………………………...26-27

   V.      Додатки

І. Вступ

Мовленнєва компетентність є однією з провідних базисних характеристик особистості, що формується в процесі її розвитку. Тому проблема розвитку зв’язного монологічного мовлення дошкільників не є новою. В освітньому процесі дошкільного навчального закладу твори живопису використовуються як засіб розумового (ознайомлення з довкіллям, розвиток уяви, сприймання, уваги, мислення, мовлення, формування інтелектуальних здібностей, сенсорний розвиток), естетичного (розвиток художньо-естетичного сприймання, формування емоційної чутливості, збагачення емоційно-чуттєвої сфери) та мовленнєвого (розвиток художньо-комунікативних здібностей, стимулювання ініціативи висловлювання, опанування різних типів зв’язного мовлення) виховання.

На сучасному етапі розвитку дошкільної освіти одними з важливих завдань є формування мовленнєвої компетентності дитини - дошкільника та розвиток її творчих здібностей. Без виховання естетично грамотної людини, здатної розуміти й оцінювати мистецтво, без пробудження у дітей творчого початку неможливе становлення цільної, гармонійно розвиненої та творчо активної особистості.

ІІ. Зміст роботи з розвитку зв’язного мовлення дошкільників

засобами використання творів живопису

2.1.  Види творів образотворчого мистецтва для  ознайомлення дошкільників 

Згідно з програмою виховання і навчання дітей від 2 до 7 років «Дитина» та Базовим компонентом  дошкільної освіти України,  дітей дошкільного віку знайомлять з такими видами образотворчого мистецтва, як живопис, графіка, скульптура, народне декоративно-прикладне мистецтво.

Образотворче мистецтво - це відображення довкілля художником у художніх образах і вираження свого ставлення до життя засобами форми, кольору, композиції. Саме художній образ втілює задум художника у видиму форму, є результатом його творчої діяльності. Основою творення художнього образу в мистецтві живопису є такі виражальні засоби, як колір, малюнок, композиція. 

Колір - найголовніший виражальний засіб живопису. Без кольору не може бути живопису. Саме колір відрізняє живопис від інших видів образотворчого мистецтва, дозволяє розкрити барвистість довкілля. За допомогою фарб художник колоритно зображує життя. Від цього і походить назва мистецтва - живопис, тобто писати життя. Для цього художник використовує гаму кольорів, тобто шкалу всіх кольорів, яка притаманна певній картині. Коли художник усі кольорові поєднання підпорядковує єдиній гармонійній узгодженості, він вирішує питання колориту. Колорит картини художник вирішує згідно зі своїм задумом.

 Живопис  поділяється на такі види: станковий, монументальний, мініатюра, театрально-декораційний. 

  Станковий живопис - це живописні твори, які під час роботи закріплюються на спеціальному станку - мольберті. Картина - твір станкового живопису, що має самостійне значення. Робота з дітьми старшого дошкільного віку з ознайомлення з мистецтвом станкового живопису починається з організації цілеспрямованого художнього виховання й навчання. 

Насамперед необхідно "забезпечити матеріальну базу дитячого садка для ознайомлення з мистецтвом живопису; придбати довідкову літературу з мистецтва, естетичного й художнього виховання, методичну літературу, матеріали з досвіду роботи, репродукції картин різноманітних жанрів".

Репродукція - це відтворення оригіналу картини в багатьох примірниках друкарським способом - найдоступніша для ознайомлення дітей з мистецтвом живопису. Це можуть бути художні листівки, репродукції на окремих аркушах чи з журналів. Кожну картину бажано оформити в раму, наклеїти або вставити в паспарту. Рама - не тільки прикраса для картини, вона ніби відокремлює картину від довкілля. У раму ми вдивляємося, ніби у віконце, за яким відкривається тільки те, що зобразив художник. Завдяки рамі ми залишаємось віч-на-віч з картиною, художником, його думками і почуттями. Для більшості картин найкращою буде позолочена рамка, оскільки вона не зливається з жодним із тонів картини, придає їй певну урочистість, святковість. Проте картинам, у яких розповідається про повсякденне життя, така рама не зовсім підходить. Для них краще брати планку, покриту масляною фарбою світлого тону, її пофарбування повинно відповідати кольоровій гамі картини, паспарту краще виготовити з цупкого паперу чи картону. Для розглядання картина повинна бути добре освітлена і розташована проти вікна. Добір живописних творів повинен враховувати особливості естетичного сприймання й оцінки дітьми: емоційність, асоціативність, фантазування, єдність естетичного й етичного. Репродукції картин мусять мати чіткий малюнок, ясну композицію, яскравий колорит; їх зміст у прямому чи опосередкованому вигляді повинен пов'язуватись із життям дітей, художні образи бути прикладом формування етичних і моральних якостей дитини. 

      Перше заняття - ознайомлення дітей з мистецтвом живопису - бажано провести в музеї, на виставці. Роботу треба організувати так, щоб вихід дітей у музей став для них подією у житті, святом. Щоб цей день запам'ятався, з дітьми треба попередньо поговорити про музеї, виставки, про художників, підготувати їх до зустрічі з прекрасним. Якщо в місті чи селі немає картинної галереї, то необхідно влаштувати виставку картин у дошкільному закладі.                         

Ознайомлення дітей з творами живопису необхідно проводити, добираючи картини одного жанру. Поділ картин на жанри залежить від їх змісту. Твори, присвячені подіям минулого, - картини історичного жанру. Картини бувалих битв, у змісті яких розповідається про силу і славу народу в боях - картини батального жанру, картини, створені за мотивами билин, казок - міфологічний /билинний/ жанр. Якщо в картинах розповідається про події і сцени повсякденного життя, то це побутовий жанр. Часто їх називають "жанровий живопис". Якщо в картині головним зображенням є людина, то це - жанр портрета. Якщо створений художній образ тварини - анімалістичний жанр. Зображення овочів фруктів, посуду й інших предметів - натюрморт, різноманітні мотиви природи - пейзаж. Морські пейзажі називають -маринами, а живописців, що пишуть море - мариністами. 

За програмою дітей дошкільного віку ознайомлюють з такими жанрами живопису, як натюрморт, пейзаж, портрет, побутовий, билинний та анімалістичний. Добираючи картини для ознайомлення з портретним жанром, треба намагатись, щоб у цій серії були представлені різні види портретів: портрет однієї людини, портрети, які об'єднують членів сім'ї, чи людей однієї професії - групові портрети. У добірку треба обов'язково включити портрети дітей. Бажано, щоб були також різні типи портретів: погрудний, поясний, поколінний, на весь зріст. Для формування уявлення дітей про пейзажний жанр треба добрати репродукції пейзажів з різними мотивами. Це картини із зображенням дерев і лісів; луків і полів; гір і пустель; морів і озер, неба тощо. Різноманітність мотивів пейзажів необхідно зобразити також неповторними кольорами пір року. Було б добре, щоб серед пейзажів були широкі, панорамні, а також інтимні, які зображують затишні куточки природи; сільські, міські, паркові, індустріальні. У пейзажі часто художники зображують людей і тварин. Такі картини також необхідно включити в добірку.

 Натюрморт - зображення різних речей: овочів, фруктів, квітів, посуду, іграшок, побутових предметів, тобто зображення речей, які належать людям, чиє життя вони прикрашають, розповідають про людей. Все це необхідно врахувати, готуючи матеріал для ознайомлення дітей з жанром живопису - натюрмортом. Треба подбати, щоб він був легким за сприйманням, сумним і радісним за почуттям, святковим і буденним за добором предметів. Важливим виразним засобом у натюрморті є також тло. Бажано добрати натюрморти, тлом у яких виступає стіна, драпування тканиною, вікно чи двері, відкриті у простір.

 Для ознайомлення дітей з анімалістичним жанром перед вихователем стоїть завдання обрати репродукції із зображенням тварини як головним героєм картини. Це можуть бути страуси й антилопи у степу, папуги й мавпи у тропічному лісі, морські птахи на берегових скелях, верблюди в пустелі, вовки чи лосі в лісах, риби у прозорій воді серед водоростей тощо. Добираючи репродукції, треба зважати на те, щоб у картині, крім зовнішньої характеристики, виражався характер, притаманний тварині чи птахові, щоб зображення було насичене емоційним змістом, який перекладається на мову людських почуттів і настрою. Щоб ознайомити дітей з побутовим і билинним жанрами, треба дібрати репродукції з нескладним сюжетом, на яких зображені епізоди з дитячого життя, казок. Справжній смак можна виховати лише добором високохудожніх, близьких дитячому сприйманню творів. 

2.2. Організація зв’язного мовлення з дітьми дошкільного віку

1. Завдання програми із розвитку зв’язного мовлення                      

Дослідженням З.М. Істоміної, Е.П. Короткової, Н.П. Орланової ефективним засобом розвитку зв’язного мовлення дітей дошкільного віку є твори живопису. Вони викликають у дітей бажання поговорити про зображену ситуацію, природу, персонаж, це наштовхує їх на розповідь, активізує досвід, у дітей з’являється потреба висловитись, розповісти про свої спостереження, враження. Відбувається складна розумова діяльність, в якій мають місце аналіз, синтез, порівняння, умовивід.

Реалістично зображена дійсність доступна для сприймання, викликає справжню естетичну насолоду. Ступінь впливу мистецтва на дитину багато в чому залежить також від методики, яку використовує вихователь. Треба так будувати роботу, щоб діти зрозуміли образ, створений художником, а твір мистецтва викликав у них естетичне переживання, радість, задоволення. Тільки під керівництвом дорослого діти зрозуміють художню виразність картини, поступово розвивається дитяча зацікавленість мистецтвом, а пізніше з'явиться відчуття її художньої цінності в усій повноті. 

Одним із методичних прийомів ознайомлення дітей з твором мистецтва може бути розповідь вихователя про картину з використанням елементів мистецтвознавчого аналізу. Розповідь - вид творчої художньої діяльності вихователя, який вимагає мистецтвознавчих знань і професійних умінь. Розповідь про твір мистецтва - це не тільки повідомлення про його зміст, це також емоційний вплив на дітей через художні засоби виразності, які використовує художник, це передавання їм свого ставлення до зображеного, свого настрою, який викликає твір, це стимулювання їх до активного співпереживання. Щоб створити змістову й захоплюючу, доступну дитячому сприйманню розповідь про картину, від вихователя, крім загальної культури, широкого світогляду, вимагаються конкретні знання про творчість художника, особливості виразних засобів мистецтва живопису, його жанри. 

2. Методика використання творів живопису для розвитку зв’язного мовлення дошкільників

Методикою навчання дітей розповідання за репродукціями картин займалися А.Бородин, Е.Короткова, Є.Тихеєва, Н.Гавриш тощо.

Діти п'яти років мають значний досвід, багатий словник, уміють описувати предмети, іграшки, встановлювати прості причинні зв'язки між предметами та явищами. Від них треба вимагати вміння не тільки розповідати за змістом репродукції, складати описову та сюжетну розповідь, а й виходити за межі зображеного художником, пов'язувати зміст картини із власним досвідом.

У методиці розвитку зв'язного мовлення дошкільників Н.Гавриш виокремлює кілька видів занять зі складання розповіді за змістом картини, які подаються за ступенем ускладнення.

1.     Складання розповіді-опису предметної картини.

2.     Складання сюжетної розповіді за змістом картини.

3.     Порівняльний опис двох картин.

4.     Складання розповіді за пейзажною картиною чи натюрмортом.

Методика проведення кожного із цих видів занять має свою специфіку, проте обов'язковими є структурні частини - організація сприймання, розглядання дітьми творів живопису та навчання розповідання за їхнім змістом. Продуктивність другої частини заняття цілком залежить від результативності першої, тобто від того, наскільки ефективно був організований процес сприймання. Отже, щоб правильно керувати розумовою та мов­леннєвою діяльністю дітей на цих заняттях, педагог має оволодіти методикою навчання дітей сприймання творів живопису та методикою навчання розповіді за змістом.

Значну роль відіграє підготовка дітей до розгляду й описування картин. Дійовим прийомом є вступне слово педагога перед показом картини або коротка вступна бесіда, в якій доречно дати стислу інформацію про життя і творчість художника - автора картини, про її жанр, а потім актуалізувати знання дітей про пори року, людські взаємини тощо, тобто ті, які налаштовують на сприймання картини. Звернення до власного досвіду дітей активізують мислительну та мовленнєву діяльність дошкільнят спонукає їх до прояву ініціативи.

А.Зрожевська пропонує ввести в практику роботи педагога такі групи методів навчання дошкільнят описового мовлення за творами живопису:

1.     Методи сприймання та осмислення значень в описових словосполученнях та реченнях.

2.     Методи збагачення мовлення словосполученнями та реченнями.

3.     Методи активізації (побудови) дитячих висловлювань.

Отже, методикою навчання дітей розповідання за репродукціями картин, розвитком зв'язного мовлення займалися та продовжують займатися багато видатних педагогів і психологів: А.Бородич, Е.Короткова, Є.Тихеєва, Н.Гавриш тощо. Науково обґрунтований зміст методики розвитку зв'язного мовлення засобами творів живопису є однією з основних умов професійної самоосвіти педагогів ДНЗ.

3.Прийоми проведення опису  за змістом картин.

Одне із центральних місць у структурі заняття посідає бесіда за репродукцією картини, що проводиться після її мовчазного розглядання дітьми, вихователь ставить запитання.

Запитання - майже єдиний методичний прийом, який застосовують вихователі в першій частині заняття. Дітям дошкільного віку важко перебувати тривалий час у статичному положенні, як цього вимагає бесіда за запитаннями.

Численні спостереження та аналіз роботи вихователів дали змогу Н.Гавриш виокремити типові помилки в організації процесу сприймання дітьми репродукції картини та розвитку зв'язного мовлення:

-       Запитання добираються за принципом "Чим більше, тим краще". Важлива не кількість запитань, а їхня різноманітність.

-       Переважна більшість запитань є запитаннями про очевидне, тобто має репродуктивний характер. Надмірне захоплення ними гальмує процес мислення, гасить інтерес до твору живопису.

-       Запитання за змістом картини мають збуджувати думку. Дітям хочеться відчувати себе розумними, їм до вподоби усілякі несподіванки, загадки. Саме пошукова діяльність найприродніша для дошкільного віку. Отже, не варто зловживати запитаннями про очевидне. Запитання мають спонукати вихованців шукати відповідь через аналіз побаченого.

-       Вихователі часто ставлять типові, трафаретні запитання, пов'язані з констатацією того, що зображено на картині, та встановлення найпростіших зв'язків між елементами зображення.

Шаблонні трафаретні запитання за змістом картини роблять заняття від початку приреченим на невдачу: стає неможливою і недоречною будь-яка ініціатива, зайвими виявляються активність та самостійність, оригінальність думки дітей. У такому пасивному інтелектуальному, емоційному стані навряд чи варто чекати від дітей цікавих власних розповідей. Вони наслідують зразок вихователя та, нудьгуючи, чекають закінчення заняття.

Велике значення необхідно приділяти проблемним запитанням, що спонукають до пошуку відповіді на самій репродукції картини, до аналітичних дій, які знаходять вихід у самостійному судженні про твір живопису. Розгорнута відповідь стає природнім результатом інтелектуально-мовленнєвої роботи: дитина мислить і висловлює свою думку не шаблонно, бо це її власна думка, для формулювання якої вона має сама дібрати мовні засоби. Вихователь (після моменту мовчазного розглядання картини) не поспішає із запитаннями, даючи малюкам можливість вільно висловити свої враження, думку з приводу зображеного.

Різноманітні ігрові прийоми, емоційно-образні пластичні етюди, творчі завдання тощо допоможуть активізувати процес сприймання, мовлення.

Використання варіантів ігрової вправи допомагає зберегти інтерес до картини (твору живопису), забезпечує умови для ініціативи розумових та мовленнєвих дій.

Бесіду зі старшими дошкільниками пропонують починати з аналізу первинної назви чи пошуку більш вдалої, більш точної назви картини. Такий прийом дає змогу зрозуміти, оцінити твір живопису в цілому, щоб перейти до детального його розгляду.

Запитання щодо дій та характерів персонажів допомагають дітям виокремити частини репродукції картини, сприяють уважнішому її розгляданню. Ефективним прийомом є творче завдання - "віртуальні діалоги", - яке допомагає уявно ввійти в ситуацію, зображену на картині. Застосувавши прийом сполученого мовлення (дорослий починає фразу, а дитина її продовжує), педагог допомагає дітям добирати репліки, підтримувати діалог.

Найскладнішими для дітей є запитання, пов'язані з оцінкою емоційного стану, з описом настрою, особистісних якостей персонажів, що пов'язано з недостатністю в словниковому запасі слів та словосполучень на визначення емоційного стану. Стимулюючим моментом у цьому разі можуть бути пластичні етюди - дітям пропонують спочатку повторити рухи, міміку, позу героїв твору живопису, спробувати ввійти в їхній стан, а потім розповісти про це.

Провідну роль у навчанні дитини будь-чого відіграє відповідний зразок для наслідування. У методиці розвитку мовлення дітей провідним прийомом навчання опису та розповідання за твором живопису традиційно вважається зразок розповіді, опису вихователя. У навчанні старших дошкільників зразок використовують лише в поодиноких випадках, коли того вимагає ситуація. У методичній літературі велике значення під час навчання дітей розповідання за творами живопису приділяється складанню плану розповіді. Спочатку педагог разом із вихованцями детально аналізує складений ним план, потім пропонує складати план самостійно, тобто здійснюється поступовий перехід від повного наслідування зразка до усвідомлення або напівсвідомого наслідування алгоритму дій, самостійного складання розповіді.

Хоча застосування зразка як прийому навчання дошкільнят є логічними, проте вихованці бувають так "прив'язані" до нього, що не можуть обійтися без зразка навіть у старшому дошкіль­ному віці. Тож, з одного боку, зразок як орієнтир відіграє пози­тивну роль, а з другого, надмірне захоплення ним гальмує само­стійність думки й ініціативу дитини.

Не відмовляючись від застосування зразка, Н.Гавриш пропонує використовувати структурно-логічну схему описової та сюжетної розповіді (розроблену Л.Шадріною), супровідне мовлення і розповідь командами.

Перевага супровідного мовлення полягає в тому, що, незалежно від підготовки дитини, рівня розвитку її зв'язного мовлення, складання розповіді за твором живопису завжди буде позитивним - і це надихає дитину на подальшу роботу.

Важливо, щоб допомога вихователя була лише тлом, з'єднувальним ланцюжком, який допомагає поєднати окремі слова у зв'язні речення, судження та не гальмує самостійність дитини.

Розповідання командами - один із найрезультативніших способів навчання дітей розповідання. 

По-перше, дитина не почувається самотньою. Діти в команду об'єднуються за бажанням та особистими симпатіями, що надає впевненості кожному учасникові. 

По-друге, власна участь кожного члена команди, відповідно, буде меншою, посильною навіть для тих, які не впевнені в собі.

По-третє, беруть участь майже всі діти. Жодна команда не повторює повністю своїх попередників, а придумує щось своє.

4. Методика  ТРВЗ навчання  зв’язного мовлення

Ефективним доповненням бесіди за змістом твору живопису є модифікована Н.Гавриш методика сприймання зображеного на картині різними органами чуттів, розроблена російськими науковцями І.Мурашківською і Т. Сидорчук. Методику побудовано на принципах теорії розв'язання винахідницьких завдань (ТРВЗ). Вона спрямована на формування в дітей умінь сприймати зображення через уявні можливі відчуття від зіткнення з різними об'єктами й на навчання передавати свої враження у зв'язному висловлюванні.

Послідовність вправ за цією методикою така:

1.    Виокремлення об'єктів, зображених на картині: "Як справжнім дослідникам, вам подобається все вивчати, розглядати, слухати. Якщо так, то ваша рука може швидко й легко перетворитися на зорову (або слухову) трубу, її треба тільки скласти так, щоб утворилася трубка. А тепер спробуймо подивитися крізь цю трубу та назвати тільки один предмет на картині - великий він чи малий, все одно".

2.    Встановлення різного рівня залежностей між об'єктами: "Ви, як справжні дослідники, вже вмієте побачити на картині найдрібнішу, найнепомітнішу річ та назвати її. Проте ніщо не існує саме по собі. Усе із чимось пов'язане. Спробуйте поєднати два будь-які предмети, зображені художником, визначити зв'язок між ними, встановити, чому вони важливі один для одного".

3.    Уявлення об'єктів через сприймання їх різними аналізаторами: "Уявіть, що наша картина незвичайна, і до неї додаються спеціальні наушники (або рукавички), через які можна почути всі звуки (або доторкнутися до будь-чого) на картині. Тож "послухайте" уважно і скажіть, що ви почули".

Останній етап можна використати як самостійний, запропонувати дітям зосередитися на окремих об'єктах, зображених художником, придумати уявні варіанти "почутих" звуків і слів (аналогічно - ароматів, відчуттів тощо), імітувати їх, придумати діалог від імені персонажів. Виконання цих творчих завдань забезпечить високий рівень інтелектуальної, емоційної, мовленнєвої активності, дасть змогу підтримувати протягом усього заняття гарний настрій та інтерес дітей до процесу сприймання і, що важливо, бажання розповісти про свої враження.

5.  Принцип індивідуального підходу до опису картин

А.Богуш, Н.Орланова, Н.Зеленко, В.Лихолєтова тощо зазначають, що внесення елементів творчості в розповідь за твором живопису є одним із підготовчих етапів навчання творчого розповідання на словесній основі. А.Богуш наголошує на необхідності застосування принципу індивідуального підходу до дітей у навчанні розповіді. Важливо пам'ятати про можливості окремих дітей, варіювати прийоми навчання розповіді, поєднувати її із завданням, яке ставиться всім дітям. Так під час складання розповідей дітям важко дається логічний, повний і образний опис зображеного. Опис - один із різновидів усного мовлення.

Л.Калмикова, Л.Порядченко визначають проблеми, які виникають у навчанні дітей опису і чим вони спричинені. Про це йдеться в статті "Розвиток описового мовлення" (психолінгвістичний аспект), де висвітлені особливості описового мовлення дітей. У своїх працях вищезазначені дослідники виділяють зокрема:

1.     Відсутність (повна чи часткова) у мовленні дітей логіко-синтаксичних зв'язків.

2.     Підміна описових характеристик.

3.     Діти майже не використовують описові прислівники для характеристики зображеного.

4.     Вживання надмірної кількості однотипних конструкцій: найчастіше - прості непоширені, рідше - поширені ре­чення.

5.     Рідко вживають означення при додатках, адже не можуть вчасно вибудувати цю конструкцію подумки і зв'язно передати словами.

6.    Рідко використовують у складносурядних реченнях сполучники "а" та "але". Найчастіше замінюють їх сполучником "і", виділяючи зміст лише інтонаційно.

7.    Майже не вживаються дітьми для опису номінативні та безособові речення.

8.    Майже не вживається в мовленні дітей відношення належності, об'єктивності та означальності, що виражається граматичним зв'язком керування.

9.    Нерідко дитина не спроможна дібрати необхідні слова для описування зображення і підміняє їх жестикуляцією та мімікою.

Твори живопису є визначальним засобом, який надає можливості виправити ці помилки і труднощі.

3. Орієнтовні твори  живопису для використання в ДНЗ

Для того щоб твори живопису сприяли розвитку зв'язного мовлення дітей, вихователь повинен знати, які художні картини доцільно використовувати в дошкільному навчальному закладі. Допоможуть вихователю в цьому твори живопису, визначені в орієновному переліку картин українських художників, запропонованому А.Богуш.

Айвазовський І.  - «Море», «Чорне море» 

Бакшеев В.  - «Блакитна весна» 

Бродська І. - «Опале листя», «Ліс узимку в снігу», «Осінній туман», «Квітень» 

Бяльніцкій-Бируля В. - «Осінній вітер», «Весняний день» 

Васильєв Ф. - «Мокрий луг», «Болото», «Перед дощем», «Сільський пейзаж»; 

Васнецов В. - «Затишшя» 

Горлов І. - «Парк культури», «Осінь» 

Грабар І. - «Березневий сніг», «Лютнева блакить», «Зимовий пейзаж», «Осінній день», «Дуб», «Берези», «Горобина», «Березовий алея» 

Грицай А. - «Повінь», «Проліски», «Перші дні травня» 

Іванов А. - «Вода і каміння» 

Куїнджі А. - «Місячна ніч на Дніпрі», «Вечір на Україні», «Дніпро вранці», «Після грози» 

Левітан І. - «Вечірній дзвін», «Осінь», «Золота осінь», «Слобідка», «Село взимку», «Місячна ніч», «Озеро», «Осінній день. Сокільники »,« Околиця 2

Ніський Г. - «Над снігами», «Околиця», «Веселка», «Нічка»

Остроухов І. - «Золота осінь» 

Полєнов В. - «Зарослий ставок» 

Реріх Н.  - «Захід сонця; Шатровий гора», «Тибет», «Карелія», «Урочище»; «Ростов Великий»; «Опівнічний» 

Рилов А. - «Зелене мереживо», «У блакитному просторі», «Зелений шум» 

Саврасов А. - «Жито», «Веселка», «Захід сонця над болотом», «Нічка», «Вечір», «Переліт птахів», «Зимовий пейзаж. Іній »;« Граки прилетіли» 

Сарьян М. -  «Квітневий пейзаж» 

Сєров В. - «Зарослий ставок», «Дівчинка з персиком» 

Токарев А. - «Зимонька-зима» 

Шишкін І. - «Корабельна гай», «Дощ у дубовому лісі (Дуби. Вечір)», «Ранок в сосновому лісі», «Сосни, освітлені сонцем »,« Жито »,« Лісові далі ». 

Щербаков Б. - «День догорає»; «Вихори грозові»; «Свіжий вітер» 

Юон К. - «Березневе сонце»; «Лижники. Кінець зими»,« Полудень »,

« Травневий ранок ».

4.  Робота з батьками по розвитку зв’язного мовлення  дошкільнят

Мабуть, кожну родину, де росте малюк, непокоїть питання: як забезпечити повноцінний розвиток дитини в дошкільному віці в цілому та мовленнєвий розвиток зокрема.

Мовленнєве виховання дитини починається в ранньому віці. Навички правильної мови, як і всі хороші навички, набуваються в сім’ї. Все те, що роблять батьки для загального та мовленнєвого розвитку своєї дитини не забутнє для самої дитини. Розвиток мовлення дитини, що закладене у сім’ї, розвиток в ній художніх смаків, має велике значення для подальшого життя. Сім’я може і повинна допомагати дошкільному навчальному закладу, а потім і школі в справі виховання культури рідної мови.

Мова будь-якої людини збагачується і вдосконалюється впродовж всього життя. А найважливішим періодом її розвитку є період дитинства, коли відбувається інтенсивне освоєння засобів мови, форм і функцій мови, письма і читання, культури мовлення.

Мовленню потрібно вчити перш за все шляхом прикладу. Чує дитина правильне мовлення, чітко і ясно сприймає його, мало-помалу добрі навички набувають могутню силу звички. Якщо вухо дитини сприймає який-небудь неправильний діалект, те чи інше неправильно вимовлене слово і також непомітне останнє стає його другою звичкою. З вадами мовлення важко боротися як педагогам, так і самій дитині. Тому важливо, що і в якому стані сприйме слух дитини в найбільш сприятливі роки його життя. В цей час закладається фундамент, на якому пізніше будується все його мовлення. Це повинні пам’ятати батьки і всі ті, хто оточує дитину.

Вся увага та старання батьків повинні бути направлені на те, щоб діти чули мову правильну, чітку і логічно послідовну, без помилок та вад.

Ніяке сюсюкання, підробка під лепет дітей, не припускається. Розмовляти з дітьми потрібно звичайною, правильною мовою, але мовою простою і, головне, розмовляти повільно, чітко і голосно. Мова дорослого повинна бути доброзичлива, м’яка, лагідна, емоційна й виразна, звучати плавно, мелодійно. Не допускати у спілкуванні з дітьми спотвореної вимови слів, вимовляти завжди слова правильно, як за звуковим складом, так і за формою. Треба прислухатися, чи правильно звучить запитання дитини, а потім на нього відповідати. У розмові з дітьми батьки повинні враховувати рівень їх мови, але разом з тим його власна мова повинна бути більш досконалою: різноманітною за побудовою речення, багатою за словником, виразною за інтонацією. Спонукаючи дитину до запитань, розвивається її пізнавальна активність, забезпечується повноцінний розвиток дитини.

Більш всього можуть дати своїм дітям в їх дошкільний період самі батьки. Систематизувати хороші навички в справі розвитку мовлення дітей звичайний обов’язок самої матері.

Потрібна цілеспрямована послідовна робота з розвитку усного мовлення дитини з використанням народної творчості, звичаїв, традицій, визначених природних та історичних особливостей свого краю.

Якщо б батьки в певній мірі розуміли, яке величезне значення для духовного та всебічного розвитку дітей має обдумане, відповідно їх інтересам словесне спілкування з ними, вони знаходили б більше часу для занять зі своїми дітьми.

Від простої зрозумілої пісні, казки, образно і захоплююче розказаної де-небудь на дивані, який вміщує і матір, і дітей, виразно прочитаного вірша чи оповідання за столом, біля якого зібралася вся сім’я, душа дитини розцвіла б і набула хорошого враження добра і краси, яке залишає в ній незабутні сліди.

Яке б було щастя для окремої дитини і для культури народу, якби батьки зрозуміли, що мова є головним предметом в справі виховання, зрозуміли б значення особливої ролі і відповідальності в справі розвитку мовлення підростаючого покоління. Знімаючи з себе відповідальність, передаючи її навчальним закладам, вони наносять своїм дітям величезну шкоду.

Сім’я є тією ареною, серед якої формується і розвивається розум дитини, його смаки і інтереси, а це все є фундаментом правильної, літературної усної та писемної мови. Саме у сім’ї складається те чи інше відношення до літератури. Домашні сімейні читання, розповіді в сімейному колі, живі бесіди дітей з батьками та близькими людьми дають направлення літературному розвитку дітей, а також розвитку їх мовлення.

Бажано мати в сім’ї хоча б невеличку дитячу бібліотеку. Привчаючи дитину бережно ставитися до своїх перших книжок, буде закладено прагнення зберегти їх, як найкращих друзів, на все життя.

В сім’ї, де високо цінується знання рідної мови в повсякденному житті, де приділяється увага вивченню рідної літератури, де можна чути художнє слово, розвивається мовлення чітке, образне, літературне, де підтримується навіть невеличка зацікавленість літературних знань, мовлення дитини не може не розвиватися правильно і всебічно, не можуть не сформуватися здорові навички і смаки.

Опанування дітьми дошкільного віку правильного мовлення створить надійне підґрунтя для їхнього успішного шкільного навчання.

5.   Консультації для вихователів «Ознайомлення дітей дошкільного віку з різними жанрами живопису»

Знайомлячи дошкільників з жанром натюрморту, потрібно постаратися викликати у них емоційну чуйність, задоволення від сприйняття картин. Для цього доцільно розповісти їм, що натюрморт - це зображення різних предметів. Доступними засобами слід підвести дітей до розуміння єдності змісту зображення та мови живопису.

На першому етапі слід навчити старших дошкільників уважно вдивлятися у твір мистецтва, бачити красу, гармонію або контрастність зображених художником предметів, щільність або крихкість матеріалів, з яких вони зроблені, стиглість і соковитість плодів, особливості їх поверхні, різноманітні форми, зв'язків предметів один з одним і з навколишнім середовищем.

На другому етапі слід звернути увагу на колір як засіб передачі художником настрою - стану радості, смутку, печалі, тривоги або загадковості, урочистості.

На третьому етапі можна поговорити з дітьми про композиції натюрморту: розташування предметів у просторі, виділення головного в зображенні.

У старшому дошкільному віці дітей знайомлять з більш складними натюрмортами, що зображують не тільки квіти, фрукти, овочі, але і предмети побуту, знаряддя праці. Розглядають також натюрморти змішаного характеру - квіти і плоди, гриби та овочі.

Можна дотримати наступні етапи роботи з картиною. Спочатку дітям розповідають про працю художника (що малює художник). Потім проводиться пізнавальна бесіда про натюрморті як особливому жанрі живопису. Увагу дітей слід особливо звернути на деякі засоби виразності живописного натюрморту:

- колір, колірні поєднання як спосіб ознайомлення емоційного впливу;

- композиція як засіб побудови картини і виділення головного в ній;

- малюнок, передає форму, характер предмета.

Передує безпосередність розглядання картин підготовча робота повинна бути спрямована на збагачення емоційного досвіду дітей, їх знань про об'єкти, які вони побачать на картині. Діти можуть брати участь у збиранні овочів, фруктів, ягід, квітів, складати з них натюрморти, грати в різні сенсорні та художньо-розвивальні ігри («Склади натюрморт з овочів», «Підбери фарби, які використав художник у своїй картині»). На прогулянках, екскурсіях корисно використовувати вірші і загадки про оточуючих предметах.

Твори живопису, написані за мотивами казок і билин, - це сюжетно тематичні картини, в яких представлена взаємозв'язок подій, художніх образів, де сюжетно-композиційний центр завжди виділений яскраво, детально, підкреслять або величиною, кольором, або побудовою зображення. Всі засоби виразності живопису спрямовані на вираження головної ідеї твору.

Звичайно, зобразити казку або билину з усіма характерними для них особливостями в живопису складно, однак художникам вдається зрадити деякі з них. Розглядаючи з дітьми репродукції на теми казок, слід відзначати елементи фантастичності, казковості. У картинах на билинний сюжет доцільно звертати увагу на історичну достовірність зображення, а також відзначати наявні елементи вигадки, перебільшення.

Ознайомлення дітей дошкільного віку з казково-билинної живописом відбувається за певною схемою:

1. Попередня робота: розповідання дітям казки (билини), пов'язаної з досліджуваної картиною.

2. Проведення бесіди, спрямованої на з'ясування суті казки (билини), характеру її головних героїв, розглядання ілюстрацій до неї.

3. Проведення художньо-розвивальних ігор.

4. Основна робота по картині: розглядання картини, словесне малювання за темою картини.

5. Аналіз головного героя (героїв): звернути увагу дітей на позу героя, на положення рук, ніг, голови, міміку обличчя.

6. Аналіз колірної гами картини.

7. Аналіз деталей, зображених на передньому плані.

8. Аналіз заднього плану (фону) картини.

9. Цілісний аналіз змісту та засобів виразності картини.

Так, наприклад, при сприйнятті картини В.М. Васнєцова "Альонушка", слід викликати у дітей інтерес до казкового живопису і отримувати емоційний відгук на художній образ та настрій Оленки. Розвивати естетичне сприйняття і бачення, спостережливість і уяву, образне мислення і здатність отримувати задоволення від художньої картини та майстерності художника, від уміння спілкуватися з приводу побаченого.

Через аналіз змісту і засобів виразності підводити дітей до розуміння задуму сюжетно-тематичної картини (горе і розпач самотньої дівчинки перед загрожує їй злою долею). Розглядати роль малюнка у передачі стану героїні - звернути увагу дітей на позу Оленки (вона сидить, пригорюнившись), на положення рук, ніг, голови, вираз розпачу на обличчі. Колірна гамма в зображенні природи перегукується з колірним колоритом в зображенні Оленки, тим самим як би підкреслюється, що природа відгукується на душевний стан дівчинки, співчуваючи їй: гармонія неяскравих, глибоких темно - і світло-зелених, бурих, коричневих, сіро-білих холодних з теплими червоно-коричневими, каштановими, рожевими, темно-бежевими фарбами.

Побудова картини - вертикально-прямокутна композиція, де в центрі крупним планом зображена головна героїня. Навколо Оленки - відкритий простір, за спиною - темно-зелена стіна лісу, перед нею - темно-коричнева вода лісового озера, - все це посилює відчуття небезпеки, самотності, трагічності.

Казковість сюжету підкреслюється деякими деталями, що символізують надію на краще. Так, верху картини трохи прочинене світле простір неба; ластівки, що сидять на гілці, - це вісники змін і надії.

Важливо на прикладі даної картини дати дітям уявлення про казкового живопису, пов'язаної з фольклором, засобах її виразності; формувати навички послідовного розглядання картини, вміння висловлювати свою думку про побачене, використовуючи доказові судження, оцінки; збагачувати мовлення дітей образними словами, виразами: "сиротинушка бідолашна», «туга-печаль», «пригорюнилась" та іншими. Розвинути полихудожественное сприйняття і ведення художнього образу, створеного мовою різних мистецтв: фольклору, графіки, живопису.

За кілька днів до заняття дітям розповідається казка "Сестриця Оленка та братик Іванко"; проводиться бесіда, спрямована на з'ясування суті казки, характеру її головних героїв, розглядання ілюстрацій до неї. Проводяться художньо-розвивальні ігри: "Підбери фарби до настрою зображених героїв", "Вгадай настрій по обличчю людини".

Крім натюрморту, старших дошкільнят знайомлять з таким жанром живопису, як пейзаж.

Естетично оцінюючи явища природи, дитина вкладає в цю оцінку свій зміст, свій людський сенс, асоціації, тобто пов'язує сприйняття зовнішніх якостей, природи зі своїми переживаннями. Тому педагогічну роботу по ознайомленню дітей дошкільного віку з мальовничим пейзажем слід починати з організації початкового чуттєвого пізнання, споглядання дітьми естетичних властивостей, природи, насолоди ними, їх переживання краси. Тільки після такої підготовки можна навчитися бачити ці прояви в художніх картинах.

За пейзажного живопису добре провести кілька бесід, кожну присвятивши зображення якогось одного пори року.

Слід не тільки показувати репродукції з творів живопису, але і картинки в книгах. Показувати треба кожну окремо, поставивши на спеціальну підставку. Коли бесіда по одній картині проведена, вона замінюється другий. За одне заняття діти можуть уважно і з цікавістю розглянути 3-4 картини.

Бажано, щоб розглядання не тільки розширювало знання дітей про різні події і явища життя, знакомило їх з творами мистецтва, але й у багатьох випадках було пов'язане з власною творчою роботою дітей. Зв'язок ця може бути за змістом - діти самі малюють на теми казок або різні квіти, предмети. Але особливо важливо, що діти бачать різні можливості зображення знайомих їм подій, явищ природи, розуміють, як красиво і різноманітно їх можна намалювати.

У груповій кімнаті, а іноді і в залі час від часу слід влаштовувати виставки репродукцій з картин, ілюстрацій в книгах. Спочатку діти розглядають виставку організовано під керівництвом вихователя, а потім мають можливість приходити самостійно і розглядати ті картини і скульптури, які найбільше сподобалися, зацікавили їх.

Після майже двотижневого знайомства з такою виставкою дітям пропонується тема для малювання, наприклад, про якому-небудь пори року. Цікаво проходять заняття на теми: "Осінь золота", "Пізня осінь", "Сніжна зима", "Рання весна", "Розцвіли квіти на деревах, кущах і траві". Особисті враження дітей про природу в той чи інший час року з'єднуються з враженнями, отриманими від творів мистецтва.

Виходячи з можливостей дітей 4-5 років, їх можна знайомити з пейзажами, в яких яскраво представлені прояви природи, що спостерігаються дітьми в життя (осінь, зима, весна, сільський, міський пейзаж), а також з деякими засобами виразності мальовничого пейзажу.

Дітям старшого дошкільного віку (5-6 років) можна запропонувати пейзажі не лише з яскраво вираженими рисами сезону, але і зображують природу в перехідних сезонних станах (наприклад: початок осені, золота осінь, пізня осінь), а також пейзажі, які діти не спостерігали, але знання, які можуть почерпнути з інших джерел - літератури, кіно. Можна познайомити дітей з пейзажами, що зображують різні періоди доби, різні стани погоди. Ускладнюється і орієнтування дітей у виразних засобах живопису - колориті, композиції, малюнку.

В 6-7 років можна познайомити дітей з такими видами пейзажу, як індустріальний, космічний, казковий, історичний, долучити їх до деяких "секретів" використання художниками живописної мови пейзажу. Однак завжди слід виходити з можливостей дітей, і завдання педагога - визначити ці можливості.

Крім пейзажного живопису діти старшого дошкільного віку долучаються до мистецтва портрета. При ознайомленні з портретом дитина має можливість відчути себе і селянським хлопчиком, і веселим безжурним солдатом, і пустотливий дівчиськом.

Здатність поставити себе на місце іншого, відчувати його радість, здивування або засмучення породжує почуття зацікавленості, співпричетності, відповідальності, звільняє дитину від замкнутості. Проживаючи "чужі життю", дитина вчиться співчувати і співпереживати. Пізнаючи іншого, дошкільник глибше пізнає і себе, досвідом відчуттів і відносин інших людей може коригувати, уточнювати свої емоції та почуття, розвивати вміння розуміти оточуючих, виявляючи доброзичливість, прагнення до спілкування, взаємодії, чуйність і турботу.

Ознайомлення 4-5-річних дітей з портретом починається з другої половини навчального року, після того як вони освоять жанри натюрморту та пейзажу. Дітей цього віку знайомлять з жіночим, чоловічим, дитячим портретом, з особливостями цього жанру, його відмінностями від інших видів живопису. Спочатку діти розглядають зображення осіб з яскраво вираженою експресією (сміється, сердиться), потім це може бути портрет, де, поряд з мімікою, виразні жести, пози людини.

Діти 5-6 років знайомляться з костюмованим, сімейним портретом, автопортретом. Тут особлива увага звертається на розуміння дітьми емоційного стану людини, на єдність міміки, жесту, пози, на роль середовища в характеристиці портрета.

У підготовчій групі 6-7 років діти знайомляться з соціальним портретом, що характеризує статус людини (цар, селянка, дворянка) і професійну діяльність (художник, письменник, лікар); опановують особливості таких типів портрета, як парадний, інтимний, історичний.

Звертається увага не тільки на емоційний стан, характер зображеного, а й на одяг, що підкреслює соціальне становище людини, і середовище, що сприяє глибшому розкриттю образу.

Кожне заняття по сприйняттю портретного живопису передбачає залучення творів інших мистецтв, сприяє полухудожньому  розвитку дітей, створює творчу атмосферу і допомагає дітям зрозуміти власні емоції, посилюючи їх.

Портрет - складний жанр живопису. Розуміння його вимагає від дітей певного соціального досвіду, знань як про емоційно-моральних проявах, взаємовідносини людини з суспільством і про вираження цього відношення в мові, міміці, жестах - так і про образотворче мистецтво, його мовою, способи створення художніх образів. Тому потрібна тривала робота з дітьми, зміст якої буде включати два напрямки. Перший напрямок - це формування уявлень про людину, її почуття, емоції, моральному відношенні до явищ життя, внутрішньому і зовнішньому прояві цього відношення. Другий напрямок - поступове формування у дітей розуміння мови живописного образу портрета. Робота за першим напрямом буде проходити на різних заняттях, в іграх, у повсякденній діяльності, по другому напрямку - на спеціальних заняттях по ознайомленню з портретом і в художній діяльності.

У повсякденному житті вихователь розвиває у дітей увагу, спостережливість, бачення емоційних проявів товаришів (зовнішнє вираження станів). Наприклад, в групу увійшла Наталка, вона в ошатному платті, сміється, радісна. Вихователь говорить дітям: "Ах, яка Наташа сьогодні весела, радісна, вона вся світиться! І сукня у неї гарне!" Чи звертає увагу кількох дітей на Сашка: "Подивіться на Сашу, хто його образив. Він зараз заплаче! Подивіться на пониклі плечі і голову, а особа, яка скривджене: брови куточками підняті, а кінчики губ опущені. Давайте, швидше підійдемо до нього, пошкодуємо його і жаліємо!"

Слід показати дітям і інші жести, розповівши, що вони виражають (засмучення, образу, переляк, задума). Можна провести спеціальні заняття: «Коли нам весело, коли - сумно", "Що означає: переляканий, пригнічений", "Вгадай, що кажу я" (використання міміки і пантоміми). Мета таких занять: поведінка дітей до розуміння емоційних станів людини та їх зовнішніх виразів. При проведенні музичних занять або занять з розвитку мовлення слід звертати увагу на настрій, почуття, виражене у музичних і літературних творах.

Добре використовувати імітаційно-образні ігри, ігри-драматизації, в яких діти вправляються у характерних жестах, позах, міміці. Наприклад, показати, як йде хитра лисичка, як переляканий зайчик стрибає, як перевалюючись пробирається через кущі ведмедик клишоногий.

Тут можна допомогти: перегляд діафільмів, кінофільмів і ілюстрацій до казок. Прочитавши казку, добре розглянути ілюстрації: як художник намалював злого вовка, добру сову. З цією ж метою можна використовувати і художньо-розвивальні ігри: "Хто сміється, хто плаче" або "Кому весело, кому сумно", "Прибери зайве" (діти порівнюють яскраво зображені на картках емоційні стани людей і групують їх по спільності).

На закінчення хочеться додати, що, розглядаючи з дошкільниками картини різних жанрів, необхідно відзначати не тільки індивідуальні засоби виразності того або іншого живописного твору, але і загальні риси, властиві певному жанру.

Слід звертати увагу дітей на індивідуальну творчу манеру того чи іншого художника, особливості їх почерку. Діти вже можуть знати імена деяких пейзажистів, портретистів, майстрів натюрморту і казково-билинного жанру і ті твори, які вони створили. Тому слід сприяти тому, щоб діти висловлювали свої судження і ставлення до побаченим репродукціях, давали їм розгорнуту оцінку, застосовуючи образні слова і вирази, емоційно-естетичні та доступні їм мистецтвознавчі терміни, використовували отримані знання у власній творчості

ІІІ.  Висновки 

Вважаю, що саме професіоналізм вихователя, знання методик, використання нових наукових розробок, постійна самоосвіта та самовдосконалення є головною запорукою розвитку зв’язного мовлення. Методика навчання складання розповідей за творами живопису постійно збагачується новими творчими знахідками педагогів, цікавими методами та прийомами керівництва мовленнєвою діяльністю дітей.

Важливим завданням формування мовленнєвої компетентності

дошкільників є набуття вміння самостійно складати розповіді за творами живопису. Цей процес відбувається поступово, протягом усього перебування в дошкільному закладі за умови систематичного навчання. Розповідь дитини за творами живопису – складна розумова діяльність, що потребує залучення всіх психічних процесів. На основі аналізу змісту картини діти визначають головне і другорядне, встановлюють причиново-наслідкові зв’язки, аргументують власне бачення, добирають лінгвістичні конструкції та

формулюють висновки. Складання розповіді ґрунтується переважно на наочному матеріалі, передусім, на картинах, ілюстраціях, завдяки яким збагачуються знання, розвиваються образне мислення й мовлення.

Оволодіння зв’язним мовленням є складовою мовленнєвої компетентності дітей дошкільного віку, що забезпечує їхню успішну підготовку до навчання в школі.

І V. Список використаної літератури:

1. Програма виховання і навчання дітей від 2 до 7 років «Дитина» /Київ – 2013рік

2. Базовий компонент дошкільної освіти України //Дошкільне виховання. - 1999. - № 1. - С. 11-12.

3. Білан О.І. Навчаємо розповідати за ілюстраціями (старший дошкільний вік): Навчально-методичний посібник /О.І. Білан. - Тернопіль: Мандрівець, 2012. - 160 с.

4. Богуш А.М. Дошкільна лінгводидактика: теорія і практика навчання дітей рідної мови: Підручник /за ред. А.М. Богуш. - К.: Вища школа, 2007- 542 с.

5. Богуш А.М. Методика розвитку рідної мови і ознайомлення з навколишнім у дошкільному закладі. Практикум: Навч. посібник /А.М. Богуш. - К.: Вища школа, 1995. - 414 с.

6. Гавриш Н.В. Навчання розповіді за картиною /Н.В. Гавриш // Дошкільне виховання. - 2003. - № 1. - С. 7.

7. Гавриш Н.В. Розвиток звязного мовлення дошкільнят /Н.В. Гавриш. - К.: Шкільний світ, 2006. - 119 с.

8. Зданевич Л.В. Розвиток зв’язного мовлення дітей дошкільного віку засобами творів живопису /Л.В. Зданевич, Н.В. Погрібняк. - Запоріжжя: ТОВ «ЛІПС» ЛТД, 2009. - 120 с.

9.  Калмикова Л.О. Розвиток описового мовлення. Психолінгвістичний аналіз /Л.О. Калмикова //Дошкільне виховання. - 2003. - № 4. - С.19.

10.  Крутій К.Л. Мовленнєве заняття: досвід, проблеми, пропозиції /К.Л.Крутій - Запоріжжя, 1998.

11.  Крутій К.Л. Навчання дітей української мови: теорія і практика /К.Л. Крутій - Запоріжжя: TOB "ЛІПС" ЛТД, 2000. - C. l 1- 44.

12.  Луцан H.I. Теорія і практика розвитку зв'язного мовлення дітей дошкільного віку в мовленнєво-ігровій діяльності: дис. д-ра. пед. наук: 13.00.02 / H.І. Луцан - Одеса: ПУДПУ, 2005. - 466 с.

13.  Методика розвитку рідної мови і ознайомлення з навколишнім у дошкільному закладі: навч. посібник / А.М. Богуш, Н.П. Орланова, Н.І. Зеленко, В.К. Лихолєтова; за ред. А.М. Богуш. - К.: Вища шк., 1992. - 414 с.

14.  Общение и речь: Развитие речи у детей в общении со взрослыми // Под ред. М.И. Лисиной. - М. Педагогика, 1985. - 208 с.

15.  Пироженко Т.О. Мовленнєве зростання дошкільника / Т.О. Пироженко. - К., 1999.

16. Розвиток українського мовлення у дошкільників. Програма-довідник для дошкільних закладів з українським мовним режимом / Укл. Н.Я. Дзюбишина-Мельник. - К., 1991. - 93 с.

17.  Скалкін В.Л. Вправи з розвитку усного комунікативного мовлення /В.Л. Скалкін - К., Рад.школа, 1978. - 129 с.

18.  Тихеева Е.И. Развитие речи детей /Е.И. Тихеева - М., 1981. – с. 159 

19.  Трифонова П. Навички творчого розповідання //Дошкільне виховання. - 1997. - № 10. - С.10-15.

20.  Українське дошкілля: Програма виховання дітей в дитячому садку. - Львів, 1991.

21.  Усова А.П. Обучение в детском саду /А.П. Усова //Под ред. А.В. Запорожца. - М.: Просвещение, 1981. - 176 с.

22.  Ушакова Т.Н. Взаємозв’язок  завдань (Розвиток зв’язного монологічного мовлення дітей) //Дошкільне виховання. - 1990. - № 6. - С.8.

23.  Ушинський К.Д. Рідне слово /К.Д. Ушинський //Твори: У 6 т. - К.: Рад, школа, 1955. - Т. 1. - С. 269-278.

24.  Федорченко Г. Как знакомить дошкольников с изобразительным искусством //Дошкольное воспитание. - 1987. - № 8. - С.38.

25.  Флерина Е.А. Розповідання в дошкільній практиці /Е.А. Флерина - М.: Просвещение, 1996. - 145 с.

26.  Чумичова Р. Восприятие живописи и развитие образной речи /Р. Чумичова // Дошкольное воспитание. - 1987. - № 11. - С. 44.

27.  Шкаріна Л. Ознайомлення з творами живопису /Л. Шкаріна // Дошкільне виховання. - 1992. - № 1. - С. 26.

3. Додатки

Конспект інтегрованого  заняття з розділу програми  «Мова рідна, слово рідне» + «Дитина в довкіллі»+ «Чарівні фарби і талановиті пальчики» для дітей шостого року життя «Наші старші діти»

Тема: «Квітуча казка Катерини Білокур»

Освітні завдання: 

Формувати зв’язне монологічне мовлення дітей під час складання розповіді за картиною, уміння використовувати слова, що належать до різних частин мови. Ввести поняття натюрморт, як одному з жанрів  живопису . Вправляти у техніці відтворення штрихів кольоровими олівцями дотримуючись образу квітів за мотивами К. Білокур. Прилучати дітей до культури свого народу, вчити бачити, відчувати, милуватись, захоплюватись чарівним світом народного мистецтва Катерини Білокур. Виховувати національно-патріотичні почуття.

Матеріал: проектор, ноутбук,  презентація до заняття, відео «Я люблю у лузі квіти», листки-розмальовки кожній дитині «Квіти», кольорові олівці.

Хід заняття:

Вихователь:  Діти. Доброго ранку!

Діти: Доброго ранку, ліси і поля, 

Доброго ранку, планета Земля! 

Щастя й здоров'я всім людям бажаємо. 

Зранку в дитячий садок поспішаємо.

1-й слайд:  «Зображення українського поля»

Вихователь: 

Різні в світі є країни, 

Різні люди є у світі, 

Різні гори й полонини, 

Різні трави, різні квіти

Є з усіх одна країна, 

Найрідніша нам усім. 

То є наша Батьківщина.

- А чи знаєте ви, діти, що таке Батьківщина?

Діти: Так, Батьківщина - це місце, де людина народилась і живе, де народились і живуть її батьки.

Вихователь: Вірно.  Вона така ж рідна для людини, як її батьки, тому й називається Батьківщина. Як називається наша Батьківщина?

Діти: Україна!

Вихователь: Вірно. Ми з вами живемо в Україні, а як ми називаємось?

Діти: Українці!

Вихователь: Діти, послухайте історію, яка зі мною трапилася сьогодні вранці, коли я йшла до вас.

2-й слайд: «Чарівна квітка»

Мені зустрівся Пензлик –Чарівник, а ви з ним уже знайомі, я хотіла запросити його до нас в гості, але він дуже поспішав. Замість себе він подарував мені оцю квітку, не просту, а чарівну.

- Скажіть мені, будь ласка, чому квітка може бути чарівною? Ваші версії?

Діти: - Може загадувати загадки.

- Розкривати і закривати пелюстки.

- Бути героєм казки, або мультфільму.

- Розповідати різні історії.

Вихователь: Молодці, ви запропонували багато версій. Квітка дала мені альбом з картинами Катерини Білокур, зараз ми його розглянемо. Та щось сталося, альбом не відкривається. 

Діти: Мабуть квітка його зачарувала.

Вихователь: А, вона мені сказала, що потрібно відгадати загадки про кольори і показати його.

3-й слайд: Дидактична гра «Відгадай колір»

 Вихователь: Діти, підкажіть, будь ласка, як ми називаємо людину, яка створює картини? Правильно, це художник. 

Вихователь: Молодці! 

4-й, 5-й слайди: «Портрет Катерини Білокур»

Вихователь: -  Колись  жила і творила красу на цій землі народна художниця із села Богданівки, що на Полтавщині /нині Київська область/ Катерина Василівна Білокур. Чому її називають народною? Бо її твори всім зрозумілі і прекрасні, а ще тому, що змогла досягти таких вершин у мистецтві, ніде не навчаючись цьому ремеслу, часто в нетопленій хаті, хвора. І все ж творила.

6-й, 7-й, 8-й, 9-й слайди: Картини художниці

 Справжній подив і захоплення викликають її картини, в них є душа, любов до того, що було предметом зображення.  

- Що вона зображувала на своїх картинах? (Квіти)

- А тепер спробуйте відшукати знайомі квіти  на полотнах художниці і назвіть їх.

- Що ще ви бачите на картинах?

- Як ви думаєте, у яку пору року художниця писала ці полотна?

- Знайдіть, будь ласка, весняні квіти.

- Які квіти цвітуть улітку?

Вихователь: Квіти на картинах Білокур живі. Художниця їх дуже любила і намагалася не зривати, малювала їх прямо в саду чи біля клумби.

- А що смачненького ми можемо побачити на полотнах Катерини Василівни?

Майстринею натюрморту називають народну художницю України Катерину Василівну Білокур.

Слово  натюрморт -  французького походження, українською мовою перекладається нежива природа. На таких картинах художники зображають овочі, фрукти, предмети побуту тощо.

Вихователь: Послухайте вірш про натюрморт

Якщо бачиш на картині

Чашку кави на столі,

Або воду в графині,

Або троянду в кришталі.

Або велику жовту диню,

Або конвалії малі,

Вазу, яблуко або торт,

Знай всі ці речі разом,

Називають ... (натюрморт).

10-й слайд: Дидактична гра «Назви жанр картин»

Діти показують на слайді картину і називають її жанр.

- Що таке натюрморт?

- Які натюрморти ви можете назвати?

- Знайдіть, будь ласка, натюрморти серед картин художниці.

11-й слайд: Вправа «Знайдіть натюрморт»

Вихователь: - Що зображувала на свої натюрмортах Катерина Білокур?

Блищить полива на глечику, а пишні шипшинові квіти наповнюють кімнату ніжним ароматом. Червона калина, ромашки, сині волошки, золоті колоски доповнюють композицію, схожу на дивовижно витончений вінок - це „Натюрморт з глечиком”.

             Неймовірно красива і по- селянськи проста їжа зображена у картині „Сніданок”: прозорі грона винограду, червонощокі яблука, духмяні груші, різні овочі… і хліб. Мабуть це він ввібрав у себе найбільше праці людської і тепер смачною скоринкою красується на рушнику.

Метод "Мозковий штурм"

Які предмети в натюрморті слід описати? (Морква, півонія, кавун, калина)?  Що займає у композиції центральне місце? (Квіти).  

Як називаються вони? (Півонії).  

Які прикметники слід дібрати, щоб описати їх? (Рожеві, розкішні, серединка ніжно-рожева, подекуди аж біла, горді квіти). 

 Яке листя? (Темно-зелене, широке, з ясно-зеленими прожилками).

 Що знаходиться поруч з півоніями? (Кавун). 

Що виглядає з-під листя півонії? (Морква і калина).  

Яка різниця в їх розташуванні? (Морква - перед квітами, калина за квітами).  Опишіть моркву. (Продовгаста, оранжева, жовта, хрумка).  

Чи можна сказати, що морква визирає із-за півонії? Чому?  

Чим відрізняється листя калини від листя півонії? (Воно коричнево-зелене, червонувато-зелене, подібне до листочків клена).  

Як виглядають ягоди калини? (Червоні, яскраво-червоні ягоди калини зібрані у китиці на тоненьких і гнучких гілочках).   

Вихователь: Я бачу ви трохи стомилися, то ж пропоную вам потанцювати.

Відео « Я люблю у лузі квіти». Молодці!

Вихователь:  - Чарівна квітка пропонує вам скласти розповідь за картиною

 К. Білокур «Кавун, морква, квіти».

12-й слайд: Картина «Кавун, морква, квіти»

                                                Метод "Дебати"   

  - З чим схожий червоний колір калини? (З рожевими півоніями та серединою кавуна).    

 - А з чим різний? (З чорним тлом картини).     

- Чи виглядали б так яскраво квіти, кавун і калина, якби фон був світлим, наприклад голубим?    

 - Що хотіла цим натюрмортом сказати глядачев'і Катерина Білокур? (Яка чудова природа! Вона дарує людині гарні квіти, смачні плоди, лікарські рослини).

Вихователь: Ми будемо не просто складати розповідь, а як інтерв’ю для журналу «Жирафа –Рафа».

Метод «Мікрофон»

Дітям пропонується уважно розглянути запропоновану картину й,

передаючи один одному по черзі мікрофон сказати, що вони

бачать на картині. Свою відповідь дітям пропонується почати словами: „На картині я бачу...”, при цьому відповіді не можна повторювати.

Ось послухайте, що розражу я.

Розповідь вихователя. «На картині Катерини Білокур  „Кавун, морква, квіти” я бачу, що ніби щойно принесені до хати запашні квіти. Вони добре виділяються на фоні чорного кольору і здаються ніби головними героями картини. А скільки кольорів і відтінків листя, а який чудовий контраст створює оранжевий колір моркви і червоних ягід калини. Фон поступово переходить на фіолетовий, що означає тканину, на якій лежить кавун. Він настільки точно переданий, що хочеться скоштувати

Розповіді дітей.

13-й слайд: Розмальовки.

Вихователь: Діти Чарівна квітка задоволена вашими розповідями і подарувала вам оці гарні розмальовки квітів так схожих на квіти Катерини Білокур. Замальовувати квіти треба штриховими лініями без пропусків. Тож прошу, сідайте за столи і приступайте до роботи.

14-й слайд: Прощальне слово

Підсумок:

Вихователь: Ми гарно сьогодні попрацювали, час закінчувати наше заняття, а  Чарівна квітка залишиться з нами у групі.

Любіть Україну! Батька і неньку!

Любіть свій народ і історію нашу!

Пишайтеся тим, що ви є Українці!

Конспект інтегрованого  заняття з розділу програми  «Мова рідна, слово рідне» для дітей шостого року життя «Наші старші діти»

Тема: Складання розповіді за картиною І. Левітана "Золота осінь".

Освітні завдання: 

Удосконалювати вміння зв'язно,  послідовно викладати думки. Формувати вміння складати описові розповіді за картиною. Розвивати уяву, зв’язне мовлення. Виховувати любов до мистецтва: живопису, поезії, музики.

Матеріал: репродукція картини І. Левітана "Золота осінь", грамзапис "Жовтень" з "Пір року" П.І.Чайковського, осінні листочки,картинна галерея картин про осінь.

Хід заняття

Встаньте діти всі рівненько,

Усміхніться всі чемненько

Привітайтесь: "Добрий день!"

Вихователь: Діти, ще вчора сонечко принесло мені цей чарівний конверт і попросило здійснити його бажання. Звичайно, я не змогла йому відмовити, бо всі ми знаємо, що без сонечка не було б життя на Землі. Тому сьогодні ми маємо дуже постаратися, щоб провести невеличку подорож у світ прекрасного .

• Скажіть будь-ласка, що ви собі уявили, почувши словосполучення "Світ прекрасного" (Відповіді : світ мистецтва, казки, театру,світ природи...).

Молодці!

     -  Отже, будьте уважними та спостережливими під час подорожі, щоб вона вам надовго запам'яталася, щоб ви завжди вміли бачити прекрасне, хотіли бути кращими, добрішими, милосерднішими. Ми будемо подорожувати по чарівних місцях природи, а ось якої здогадайтесь, послухавши загадку.

Метод « Мозкова атака»

Коли з дерев листочки злітають,

Коли вже на південь птахи відлітають,

Коли небо сіре, холодний дощ ллється,

Оця пора року як зветься? (Осінь).

Ще які пори року ви знаєте?

Назвіть слова протилежні сказаним (осінь-весна, зима-літо).

Всі пори року чарівні, і в усіх хочеться побувати, кожною порою намилуватись, надивуватись. Та сьогодні нас цікавить ця пора року, яка дружить з дощиком, вітерцем, золотим листочком.

• Поміркуйте і скажіть, яка це пора року»?

• Назвіть осінні місяці.

Скільки звуків у слові ОСІНЬ?

Назвіть голосні (приголосні) звуки.

Назвіть останній звук у слові.

Що позначає м'якість цього звука? ("м'який знак").

Ви справились із кількома завданнями і сонечко до вас завітало. На своїх промінчиках воно принесло загадки:

* * * 

Кличуть нас ліси, поля, сади,

Дозбирати осені плоди.

Із дерев спадає листя жовте.

То землею ходить місяць ..

(Жовтень) 

* * * 

Каплі з неба,

Дахів, стріх,

Дощ холодний,

Перший сніг,

Почорнів без листя сад.

Що за місяць?

(Листопад)

Якщо на деревах листки пожовтіли, 

У вирій далекий птахи відлетіли, 

Якщо небо сиве, якщо дощик ллється,— 

То ця пора року ...  зветься.

(Осінню)

* * * 

Вересень, жовтень, листопад. 

Довгий день іде на спад. 

Дзвоник до школи усіх скликає... 

Коли це буває?

(Восени)

 (Стукіт у двері, заходить дівчина з кошиком, у якому різні фрукти).

Дівчина - Осінь: (співає)

Я – Осінь золота.

Прийшла вас привітати

І дітям принесла

Даруночків багато.

- Чарівна Осінь, сядь і послухай, що ми знаємо.

(Дівчинка - Осінь сідає і починається Літературна стежина).

Діти розповідають вірші 

Осінь

Непомітно з’явилася осінь

Коротшим день стає щодоби,

Глянь, берізки уже - златокосі,

І в дубів багряніють чуби.

Вже у теплі краї відлетіли

Сонцелюби - дзвінкі журавлі,

Не страшні їм тепер заметілі

На далекій південній землі.

(Валентин Бичко)

 Хто в хусточці червонястій

став у лісі між дубів?

Може, дівчинка маленька

Назбирать прийшла грибів?

Ні, не дівчинка там стала —

Калина виростала.

Ту хусточку гаптувала

Щедра осінь золота.

(Марія Познанська)

Вихователь: - А я знаю легенду про Осінь.

«За народним переказом Осінь - старша дочка Сонця. Вона останньою залишила батьківський дім і стала на Землі четвертою порою року. Посилаючи Осінь на Землю, Сонце сказало їй:

Забирай все моє багатство. Я віддаю тобі все своє золото. Будь щедрою, люди полюблять тебе.

І Осінь, як ви бачите, виконує наказ Сонця і кожного року дарує нам щедрі дарунки полів і садів, і чарує нас своїм осіннім золотом.

Діти, пригадайте ще прислів'я чи приказки про осінь.

В осінній час сім погод у нас: сіє, віє, туманіє, шумить, мете, гуде і зверху йде.

Осінь то плаче, то сміється. Жовтень як не з дощем, то зі снігом.»

Дівчинка-Осінь:-Молодці. Дякую, що все про мене знаєте. Принесла я вам свої осінні дари (ставить кошик), і йду далі працювати, адже у мене ще стільки роботи... (Діти дякують Осені).

Подумайте, яка робота є ще восени? (Відповіді).

Добре, але у нас теж є ще багато справ.

Вправа «Додай слово»

Ось гляньте, зажурена берізка просить вашої допомоги. Побувайте у ролі поетів:

Ходить... (осінь) по покосах,

В золоте фарбує ліс,

І горять шовкові... (коси)

У зажурених... (беріз).

(І. Коваль)

Прослухування грамзапису "Жовтень" з "Пір року" П.І.Чайковського

• Діти, а тут ми бачимо одинокого дуба, який милується чарівними звуками мелодії П. І. Чайковського з "Пір року" - "Жовтень".

Які картини викликала музика у вашій уяві?

Що ви хотіли б зараз робити? (Слухати, як шурхотить листя під ногами, як шепоче листя на деревах, дивитися, як листя кружляє та падає і т. д.).

Які почуття викликала у вас почута мелодія? (Спочатку спокій, радість, бо ще тепло, потім смуток).

-Золота осінь - це незвичайна пора. По-різному її сприймають люди. Багато віршів, пісень, музики складено про осінь. Краса осінньої природи надихає на творчість також художників.. Ось наша картинна галерея.

(Виставка картин відомих художників про осінь).

А це репродукція картини Ісака Ілліча Левітана "Золота осінь". Сьогодні ми складемо описову розповідь за цією картиною.

Розповідь вихователя про художника:

Художник І. Левітан за все своє життя створив дуже багато красивих і цікавих творів живопису, в тому числі картин, в яких відтворена краса осінньої природи. Одним із кращих полотен є "Золота осінь".

Пригадайте, що таке пейзаж, а що таке репродукція. (Пейзаж - загальний вигляд якоїсь місцевості, картина природи, краєвид, ландшафт. Репродукція - відбиток, копія, фотографії або поліграфічне відтворення зображень творів живопису.)

Метод «Опитування»

Який період осені зобразив художник?

Чому ви так вважаєте?

Які кольори використав художник?

Чим відрізняються рослини?

Який настрій викликає у вас картина?

• Ви послухали і подивились, як поети, художники, композитори змальовують осінь, а тепер прийшла і ваша черга. 

А зараз перейдемо до художнього писемного мовлення

Мовна вправа «Осінь яка?»

( золотокоса, яскраво-золота, сумна, темнобарвна, чепурна, урочиста, святкова, щедра, багата, красива, добра, багряна)

Погода: привітна, прохолодна, спокійна.

Небо: чисте, кришталево-прозоре, синє, безхмарне, хмарне, темно-синє.

Сонце: привітне, тепле, сумне, осіннє, ласкаве.

Дерева, кущі: задумані, позолочені, святково вбрані.

Листочки: золоті, пурпурні, коричневі, ясно-червоні, жовті, багряні, зелені.

Вода в річці: кришталева, синя, глибока, голуба.

Настрій: веселий, святковий.

Фізкультхвилинка

Вітерець ураз примчав

І зробив чимало справ:

Хмарки в небі розігнав

І листочки позривав,

Їх підкинув в вишину

Й полетів у далину.

Осінь в гості завітала,

Нам листки подарувала,

Потанцюємо із ними,

Із листками золотими,

Розповідь вихователя.

Промайнуло тепле літечко. Стоїть тиха, суха погода. Казкова осінь вдягла дерева в розкішне вбрання. Ласкаве сонце освітлює верхівки струнких берізок. Поміж жовто-зелених дерев, вузькою стрічкою в'ється річка. Вода в ній прозора, холодна, чиста. Високим синім небом пливуть пухнасті хмарки. На лісовому березі річки ростуть берізки, одягнені в золотий одяг. Тільки сосни та ялини залишилися зеленими.

Своїми різнобарвними кольорами осінь чарує зір людей. Золота красуня - чудова пора року! Картина викликає у мене піднесений настрій.

Розповіді дітей.

Підсумок

Чим сподобалась картина І. Левітана "Золота осінь"?

Чого ви навчились на занятті? Хотілося б, щоб ви завжди були уважні до природи, вчилися розповідати про свої спостереження, намагалися передати у словах свої власні почуття.

Діти, любіть і бережіть природу!

Дидактичні ігри на розвиток зв’язного мовлення

«Картина»

Мета: Розвиток уяви, фантазії. Формування зв’язного  мовлення.

Хід гри:

Усі сідають кружка. Один тримає у руках чистий аркуш паперу і намагається уявити намальовану картину. Він починає детально її описувати. Потім передає аркуш з уявною картиною іншому, той продовжує уявний опис.

«Що робить?»

Мета:  Показати  дітям,  що  слова  бувають  різними  і  звучать вони по-різному.

Матеріал:  картинки  із  зображенням  дівчинки,  яка виконує різні дії  (стрибає, грається, читає, малює, співає, умивається, бігає, спить).

Хід гри

Вихователь показує картинки  і  запитує  дітей, що  робить  дівчинка. Коли діти назвуть усі дії, зображені на картинках, вихователь пропонує перерахувати, що ще може робити дівчинка. Якщо діти не відповідають, вихователь допомагає їм (їсть, співає, думає, говорить, танцює).

Вихователь звертає увагу дітей на те, як за допомогою багатьох різних слів можна сказати про те, що робить дівчинка.

«Мікрофон»

Мета: Викликати інтерес дітей до творів живопису, стимулювати увагу, розвивати мовлення дітей.

Матеріал: репродукція картини М.Ткаченко «Весна» (можна іншої).

Хід гри:

Дітям пропонується уважно розглянути картину й, передаючи один одному по черзі мікрофон, сказати, що вони бачать на картині. Свою відповідь дітям пропонується почати словами: «А я бачу..», при цьому відповіді не можна повторювати.

«Маленький критик»

Мета: Розвивати інтерес дітей до творів живопису, увагу, розвивати критичне мислення і мовлення дітей.

Матеріал: репродукції картин відомих художників.

Хід гри:

Вихователь пропонує дітям сказати в мікрофон по черзі, що їм не подобається в картині. Свою відповідь пропонується почати словами «Мені не подобається, що…»

Як варіант можна висловити думку, а я б намалював…

«Продовж далі»

Мета : Формувати вміння будувати зв'язну, логічно побудовану

розповідь за початком поданих речень.

Хід гри : 

Розглядання панорамних малюнків про Лисичку-хитричку, Сніговика-чарівника, Кабанчика-хрюшу. Створення уявної ігрової ситуації про те, як дані персонажі влаштували зимові розваги. Пропозиція дітям продовжити речення для складання розповіді.

- Одного разу звірята .... Вони гуляли у .... Кругом було багато .... Вони

весело .... Лисичка з Кабанчиком зліпили .... Потім каталися .... Всім

було ... .

«Я - екскурсовод»

Мета: Викликати інтерес дітей до творів живопису, стимулювати увагу, розвивати мовлення дітей.

Хід гри:

Діти по черзі беруть на себе ролі екскурсовода і називають репродукції, які розміщені на центральній дошці. За бажанням називають також ім'я художника картини. Вихователь заохочує дітей, хвалить за старання.