Embedded Files
ГОРДІСТЬ ДЕСЯТКИ
ГОРДІСТЬ ДЕСЯТКИ
Віктор Баранов відрізняється від інших письменників своєю щирістю, відкритістю, правдивістю. Його твори базуються на власному життєвому досвіді, суспільних реаліях. Автор завжди в гущині суспільних подій, а його слово – і крик, і щиросердна сповідь небайдужої чесної людини, яка вболіває за долю своїх співвітчизників і рідної країни. Віктор Федорович усім серцем вірив, що справжній письменник-патріот – це цвіт, честь і совість нації, а його призначення – «за всіх скажу, за всіх переболію».
Сьогодні, як ніколи, перегукуються думки двох митців-патріотів. У великого Каменяра, Івана Франка, гордо звучить:
Дух, наука, думка, воля…
А в нашого сучасника Віктора Баранова пульсує, виривається з глибини душі:
Духовність, культура, мораль, етика…
У своїх виступах Віктор Федорович чесно зізнавався:
Я не можу не писати,
Я не можу не творити.
І був щасливий від того , що усвідомив своє
призначення як письменника.
Ми, шанувальники багатогранного таланту, пишаємося таким земляком і долучаємося до великої справи – виховати творчого, вдумливого читача й пізнати шлях до Храму людської душі.
Людмила Скрипник,
заступник директора Кременчуцького ліцею №10
Такою промовою розпочався вечір-спогад 10 грудня 2015 року. Захід проходив на той час у Кременчуцькій спеціалізованій школі № 10 та був присвячений колишньому випускнику школи, відомому письменнику, Голові Спілки письменників України – Віктору Баранову.
Такою промовою розпочався вечір-спогад 10 грудня 2015 року. Захід проходив на той час у Кременчуцькій спеціалізованій школі № 10 та був присвячений колишньому випускнику школи, відомому письменнику, Голові Спілки письменників України – Віктору Баранову.
Цей вечір об'єднав родину Баранових, шкільну творчу спільноту та громадські організації міста Кременчука. До відкритого мікрофона запрошувалися всі бажаючі. Схвилювали всіх присутніх спогади любої дружини письменника – Лідії Петрівни. Вона слухала дітей, була рада подарованим перекладам декількох творів свого чоловіка англійською та німецькою мовами. Надовго присутнім запам'яталися слова Лідії Петрівни: "Письменник живий, поки його читають, тому дуже прошу пам'ятати мого чоловіка саме у такий спосіб."
Цей вечір об'єднав родину Баранових, шкільну творчу спільноту та громадські організації міста Кременчука. До відкритого мікрофона запрошувалися всі бажаючі. Схвилювали всіх присутніх спогади любої дружини письменника – Лідії Петрівни. Вона слухала дітей, була рада подарованим перекладам декількох творів свого чоловіка англійською та німецькою мовами. Надовго присутнім запам'яталися слова Лідії Петрівни: "Письменник живий, поки його читають, тому дуже прошу пам'ятати мого чоловіка саме у такий спосіб."
Директор школи закликала всіх небайдужих (творчі, літературні і громадські організації) долучитися до встановлення на школі меморіальної дошки на честь Віктора Баранова.
Директор школи закликала всіх небайдужих (творчі, літературні і громадські організації) долучитися до встановлення на школі меморіальної дошки на честь Віктора Баранова.
Зупинюсь, постою і помрію –
Уявлю себе тим журавлем,
У якого ми дедалі рідше
До цієї землі любов берем.
Нам би теж у вирій полетіти
І лишити хоч пір’їну тут,
Щоб до неї знову, як до літа,
Із доріг не рідних завернуть.
А над сонним і сповитим світом
Докором за зраду проліта
Павутиння бабиного літа –
Як весни розпущена фата.
Віктор Баранов
Ich verweile, ich stehe bleiben,träume –
Ich stelle mich als Kranich vor,
Bei dem wir seltener
Zu diesem Land die Liebe nehmen.
Wenn wir nur auf Süden auch fliegen könnten
Wenn ein Feder hier hinterlassen würde,
Um zu ihr wie zum Sommer wieder,
Um von Unheimwegen abzubiegen.
Und über schläfrige und umschlingte Welt
Mit dem Vorwurf für den Verrat überfliegt
Das Spinngewebe des Altweibersommers –
Als im Frühling auflöste Brautschleier.
Різніченко А.
11-Б клас, 2015 рік
фрагмент2.mp4Звернення Віктора Баранова до своїх прихильників
фрагмент1.mp4Page updated
Google Sites
Report abuse