D.Lera 9-A - Проект 4/Екологічні проблеми атомної енергетики

Проект 4/Екологічні проблеми атомної енергетики

Мета цього проекту: дослідити, які екологічні проблеми викликають АЕС і чи можна вважати атомну енергію чистою

Ядерна галузь сьогодні перебуває у глибокій стагнації. За останні два десятиріччя у світі будувалось від 2 до 10 ядерних реакторів на рік, тоді як у пору розквіту галузі (у 1970-1980 роках, до аварії на ЧАЕС) запускалося 20-30 реакторів майже щороку.

У 2017 у світі працювало 403 реактори. Це на 35 реакторів менше, ніж у 2002 році, коли атомна галузь досягла свого історичного максимум – 438 реакторів.

Чому атомна енергетика не може вважатися чистою?

Часто у медіа прихильники атомної енергетики пишуть, що атомна енергетика – «чиста» чи “екологічна” енергетика, бо атомні станції не викидають чи майже не викидають СО2 та інші парникові гази. Але таке твердження не бере до уваги інші забруднюючі речовини, що викидаються у повітря та водне середовище атомними станціями під час їх роботи,на етапі видобутку та переробки уранової руди, фабрикації палива та його транспортування. Також не враховуються катастрофічні наслідки, до яких здатні призводити аварії на атомних електростанціях.

АЕС викидають небезпечні радіонукліди

Атомні електростанції викидають радіонукліди, які мають канцерогенний ефект (викликають рак), включаючи тритій, стронцій-90, цезій-137, плутоній-239 та десятки інших. Для цього не потрібно, щоб відбулась аварія – атомні станції викидають ці речовини у процесі щоденної роботи.

Радіація може здаватися «чистою» тільки тому, що ми її не бачимо, не можемо відчути ні на дотик, ні на запах. Але це не означає, що вона не виділяється із атомних станцій та інших об’єктів атомної промисловості й не має негативного ефекту на здоров’я людей.

З самого початку «атомної ери» велися дослідження впливу радіації на людину, щоб визначити прийнятні безпечні дози опромінення для персоналу станцій та для населення. З роками оцінка ризику від дії опромінення лише підвищувалась. Так, звіт Національної Академії Наук США від 2005 р. (U.S. National Academy of Sciences) підтвердив що немає безпечної дози опромінення – кожна дія радіоактивного опромінення підвищує ризик раку, дефектів при народженні дитини та інших хвороб.

У 2007 році German Childhood Cancer Registry опублікував результати епідеміологічного дослідження випадків дитячого раку у прив’язці до атомних станцій. Це дослідження, як і багато інших, виявило підвищений ризик лейкемії у дітей віком до 5 років, які проживають в межах 5-ти км зони від АЕС. До 2014 року по світу було проведено більше 60 епідеміологічних досліджень, які вивчали випадки дитячого раку біля АЕС. Більшість з них (>70%) виявили підвищені рівні захворюваності на лейкемію.

В той час як уникнути впливу природної радіації від Сонця та Землі неможливо, важливо не створювати додаткові джерела радіоактивного опромінення. Тим більше не варто пропагувати джерело такого опромінення як «чисту» та «безпечну» енергію.

Аварії на АЕС: часто та серйозно

Тільки одна із усіх технологій виробництва електроенергії здатна призводити до аварій, що можуть вбити сотні тисяч людей та продукувати небезпечні побічні продукти, які лишатимуться токсичними сотні тисяч років. Це – атомна енергетика. Сонячна станція не може вибухнути через те, що забагато сонця. Падіння вітрової турбіни означає, що дещо менше електрики буде вироблено, але не евакуацію мешканців із сотень квадратних кілометрів навкруги.

Серйозні аварії на ядерних об’єктах стаються із частотою раз на 11 років – набагато частіше, ніж передбачали та обіцяли представники атомної індустрії. До 2011 року відбулося 11 серйозних аварій атомних реакторів (із розплавом ядерного палива та\або руйнацією реактора): АЕС «Енріко Фермі» (США, 1969), АЕС «Люцерн» (Швейцарія, 1969), АЕС «Сен-Лоран» (Франція, 1969), Бєлоярська АЕС (СССР, 1977), АЕС «Богуніце» (Чехословакія, 1977), Ленінградська АЕС (СССР, 1975), АЕС «Три Майл Айленд» (США, 1979 р.), Чорнобильська АЕС (СССР, 1986), Фукусіма-1,2,3 на АЕС Фукусіма-Дайічі (Японія, 2011). Ще 5 масштабних аварій (із викидами радіоактивності за межі підприємств) сталися на об’єктах ядерно-промислового комплексу, найвідомішою з яких є аварія на комплексі «Маяк» (СССР) у 1957 р.

Атомна енергетика теж викидає СО2

Атомні електростанції викидають СО2 не тільки під час своєї роботи, але й на інших етапах життєвого циклу. Наприклад під час їх спорудження, бо воно передбачає величезну кількість бетону, металу, викопних палив для перевезення усіх матеріалів та працівників, тощо.

Але найбільше СО2 викидається у атмосферу під час виробництва ядерного палива, необхідного для роботи АЕС, в тому числі під час видобутку уранової руди, її перемелювання, обробки, збагачення та фабрикації палива. Далі – під час транспортування його на атомні станції, а також на безпечне зберігання радіоактивних відходів протягом тисячоліть.

Більше 100 досліджень було виконано, аби порахувати «вуглецевий слід» ядерної енергетики (кількість СО2, що викидається в атмосферу від виробництва електроенергії на АЕС). У 2008 році аналіз усіх цих досліджень виконав професор Бенджамін Савакул з Університету Вірджинії та Університету Сингапуру. Його висновок: атомна енергетика викидає у 6 разів більше вуглецю, ніж вітрова та у 2-3 рази більше, ніж різні технології сонячної електроенергетики; – «вуглецевий слід» відновлюваних джерел падає, бо технології стають все більш ефективними.

Ядерний паливний цикл, що необхідний для роботи АЕС, забруднює наше довкілля

Атомні реактори не можуть працювати без ядерного палива. Тому атомна енергетика більше схожа на викопні палива, які добуваються з землі, ніж на відновлювані джерела, які виробляють електрику із енергії вітру та сонячних променів.

Видобування уранової руди, її переробка, збагачення та виготовлення уранових паливних «брикетів» із газоподібного збагаченого урану є дуже вуглецевоємною (СО2-intensive) та брудною справою на кожній із стадій цього процесу. Одним із найбрудніших ланок цього довгого процесу є видобуток та подрібнення уранової руди, який, як і видобуток вугілля, лишає за собою велику кількість «хвостів» у вигляді териконів, або як шлак у «хвостосховищах». Це становить серйозну загрозу для шахтарів, місцевих громад та для довкілля в цілому.

Після того, як паливо відпрацює свій термін у реакторі, воно перетворюється на 20-30 тон високорадіоактивного відпрацьованого ядерного палива, що містить плутоній, радіоактивний цезій, стронцій та йод. Ці та інші радіонукліди роблять відпрацьоване паливо в тисячі разів більш небезпечним, ніж свіже паливо до його загрузки у реактор. Для відпрацьованого ядерного палива ще не винайдено постійного безпечного сховища (ізоляції) від навколишнього середовища на весь час, поки воно залишатиметься небезпечним. Існуючі сховища забезпечують лише тимчасове його зберігання, зокрема заплановане централізоване сховище для відпрацьованого палива для українських АЕС, спроектоване на зберігання у ньому палива протягом лише 100 років.

Атомна енергетика та водні ресурси

Негативний вплив на довкілля від атомної енергетики не зводиться лише до викидів у навколишнє середовище радіоактивних матеріалів. Атомна енергетика призводить до суттєвого негативного впливу на екосистеми розташованих поряд водних об’єктів та використовує величезну кількість води, дефіцит якої зростає у світі та Україні.

Ядерні реактори потребують великої кількості води для охолодження і генерації електроенергії. Ті станції, що мають градирні, відбирають в середньому 75 тис. літрів води на хвилину із річок, озер чи океанів. Реактори без градирень відбирають до 1,9 мільйонів літрів на хвилину і потім викидають її знову у природне середовище. Після проходження через систему охолодження реакторів АЕС вона повертається на 5-10 градусів теплішою, що негативно впливає на екосистему річок.

Висновок

Атомна енергетика, у порівнянні із енергією вітру, сонця, геотермальною енергією, навіть близько не наближається до поняття «чистої», «екологічної» енергії. Атомна енергетика при нормальній роботі викидає небезпечні радіонукліди. Вона також має відчутний «вуглецевий слід», суттєво вищий від того, що мають сонячна та вітрова генерація. Атомні станції використовують багато води тоді, коли проблема із водозабезпечення стає все серйознішою через глобальне підвищення температури на планеті. Для своєї роботи АЕС потребують довгого та «брудного» процесу виробництва палива. Атомна енергетика здатна вбити тисячі людей та зробити непридатними для життя людини сотні квадратних кілометрів територій.

Екологічні проблеми атомної енергетики

Google Sites

Report abuse