Для сорочок у Наддніпрянщини використовували домоткані льняні тканини на свята та конопляні полотна на кожен день, нитки брали з вовни чи льону, а також муліне.
Вишивки лівобережної та правобережної Наддніпрянщини хоч і були досить схожі, однак все ж таки мали деякі відмінності.
Відома багатством своєї вишивки і Наддніпрянська Україна, до складу якої входили сучасні Київська, Чернігівська, Сумська, Полтавська, Харківська області і частини Кіровоградської та Черкаської областей, які поєднуються завдяки Дніпру, в середній частині якого по праву та ліву сторону вони і розкинулись.
Так, у вишивках, які вироблялись на лівому березі Дніпра, майже не використовували кольорові відтінки. Вишивка робилась білим по білому, брались в роботу також сірі чи трохи підсинені нитки. Вишивали, частіше за все, настилуванням, до якого додавали ажурне вирізання, що робили витвори цікавішими, а білий колір більш виразним. В якості орнаменту обирали рослинні, геометричні, інколи зооморфні мотиви, дуже популярною була вишивка виноградного грона, хмелю.
Вишивки Правобережжя історично були зроблені в поєднанні синього та чорного кольорів. Різнокольоровість з’явилась тут на вишивках тільки на початку ХХ століття. В техніці вишивки теж було більше різноманітності – використовували техніки мережки, набирування та вирізування. Наприкінці ХІХ століття майстрині почали вишивати хрестиком, а в орнаменті з’явились троянди, вишиті бавовняними червоними і чорними нитками.