Embedded Files
Технологічна класифікація типових поверхонь деталей
Технологічна класифікація типових поверхонь деталей
З технологічної точки зору в загальному випадку всі поверхні деталі за схожістю способів обробки можна поділити на такі групи: основні та допоміжні (рисунок 1).
До основних поверхонь будемо відносити поверхні, які безпосередньо формують контур деталі та забезпечують виконання службового призначення. З точки зору конструкторської класифікації поверхонь це і виконавчі, і базові, і вільні поверхні.
Допоміжними будемо вважати поверхні, що необхідні для виготовлення основних поверхонь, – різноманітні канавки для виходу інструментів, центрові отвори та ін. З точки зору конструкторської класифікації поверхонь це в основному вільні поверхні. Як правило, допоміжні поверхні виготовляють за один або декілька робочих ходів фасонним інструментом, що має розміри стандартної допоміжної поверхні, наприклад, канавки для виходу шліфувального круга. У технологічному процесі обробка допоміжних поверхонь у більшості випадків теж визначена – після проведення обдирання або чорнової обробки (за винятком підготовки чистових баз у вигляді центрових отворів).
Рисунок 1. Технологічна класифікація поверхонь за схожістю способів обробки
Основні поверхні
Площини. Площини формують контури корпусних деталей, а також наявні у вигляді торцевих поверхонь деталей типу тіл обертання (вали, втулки, гільзи, шківи та ін.).
Зовнішні поверхні обертання. Ці поверхні формують зовнішній контур практично усіх деталей типу вал, втулка, гільза, кільце та ін.
Внутрішні поверхні обертання – отвори. Ці поверхні наявні як у деталей типу втулка, гільза, кільце, так і у корпусних виробів як поверхні під підшипники, втулки та ін. конструктивні елементи.
Пази. Конструктивні елементи у вигляді пазів шпонкових, шліцьових та ін. наявні у деталей майже усіх класів (корпусні, вали, втулки, зубчасті колеса та ін.).
Різі. Різі – елементи для створення сил затиску при скріпленні виробів або як елементи для забезпечення відносного переміщення окремих частин виробу, як правило, виконують функції основних або допоміжних конструкторських баз.
Різі можуть мати місце у конструкції деталей практично усіх типів.
Зубчасті елементи. Ці елементи для передавання крутних моментів наявні у деталей певного класу призначення.
Допоміжні поверхні
Фаски – конструктивні елементи, що з’єднують між собою основні елементи (площини, циліндри і площини тощо) з метою спрощення складання, правильного заходження мітчиків та плашок при нарізанні різі, запобігання пораненням гострою кромкою робітників тощо.
Канавки для виходу різальних інструментів, наприклад, при шліфуванні циліндричної поверхні, нарізанні різі та ін., як правило, мають стандартизовані розміри відповідно до розмірів основних поверхонь (діаметра, кроку різі тощо).
Центрові отвори на валах виконують функції чистових технологічних баз. Їх форму (А, В, ...) визначає конструктор, а розміри є функцією розміру шийки вала, на якій виконується центровий отвір.
Рисунок 2- Рухи при токарній обробці а - обточування; б - обробка торця; 1 - оброблювана поверхня; 2 - поверхня різання; 3 - оброблена; I - головний рух; II - рух подач
На заготовці, яку піддають токарній обробці, розрізняють такі поверхні: оброблювану, з якої має зрізатися шар металу; оброблену, тобто добуту в результаті зняття шару металу; поверхню різання, що утворюється на оброблюваній заготовці безпосередньо за різальною кромкою різця. Залежно від форми й положення різальної кромки поверхня різця може бути простою (циліндричною, плоскою) і складною (конічною, фасонною, нарізною).
Page updated
Google Sites
Report abuse