6 клас

Дібрати прикметникВибрати іменник, натиснути на нього, а потім дібрати до нього прикметник

Однина і множина прикметникаРозподіли прикметники на однину і множину

Створи прикметникНатисни на іменник, а потім шукай відповідний прикметник.

Контрольна робота з теми «Прикметник як частина мови»№ 2

1.Ступені порівняння можна утворити від:

а)якісних прикметників; б)відносних прикметників; в)присвійних прикметників. 2.Короткі форми прикметників – це…

а)золотая, широкеє, відважнії; б)юний, мужній, блакитний; в)повен, рад, золот, зелен.

3. Як змінюються прикметники ?

а) за відмінками; б) за родами і числами;

в) за відмінками, числами, часами; г) за родами, числами, відмінками.

4. Прикметники високі, глибокі, далекі :

а) твердої групи; б) м'якої групи; в) мішаної групи.

5. Від поданих іменників утворити прикметники :

Студент, Запоріжжя, Буг, товариш, казах, Рига.

6. Виписати прикметники, від яких утворюються ступені порівняння :

світлий, молодий, вечірній, міський, шерстяний, дорогий,

солов'їний, цегляний, батьківський, науковий.

7. Вказати ступінь( початковий, вищий, найвищий) порівняння та його форму (проста чи складна) прикметників найбільш високий, найменш стиглий :

а) найвищий ступінь; б) вищий ступінь, проста форма;

в) найвищий ступінь, складена форма; г) найвищий ступінь, проста форма.

8. Записати прикметники, знявши риску.

Залізо/бетонний, чорно/земний, військово/повітряний, темно/ зелений,

південно/український, легко/крилий, жовто/гарячий.

9. Утворити ступені порівняння прикметників поганий, гречаний.

10. Знайти присвійний прикметник :

а) слухняний; б) батьківський; в) високий; г) зоряний; д) літній.

11. У словах на місці крапок вставити -н-, -нн- .

Гречан...ий, склян...ий, бездоган...ий, буквен...ий, здоровен...ий, широчен...ий, солон...ий, осін...ій, солов'їн...ий, старовин...ий.

12. Підібрати до поданих іменників потрібні за змістом прикметники.

З будь - яким словосполученням скласти й записати речення.

Путь, біль, степ, шимпанзе, тюль.

12.05.2020

Тема уроку: Перехід з однієї частини мови в іншу ( займенника в іменник і частку, числівника і прикметника в займенник).

Теоретична хвилинка! Перехід різних частин мови в займенники називають прономіналізацією. (Прономіналізація — від лат. займенник.) У контексті деякі іменники, числівники можуть втрачати своє реальне лексичне значення і набувати узагальнено-вказівного значення, тобто своєю функцією наближатися до займенників. Явище переходу різних частин мови в займенники називається прономіналізацією.

Повністю переходять у займенники деякі повнозначні частини мови, а саме:

1. Числівники: а) числівник один може вживатися у значенні неозначеного займенника якийсь: їхала, кажуть, одна скупа пані і везла з собою усі свої скарби великі (Марко Вовчок).

Один може виступати в ролі означального займенника: Далека нам путь, але ми не одні (В. Сосюра) (дорівнює значенню «не самі»).

Один у сполученні із заперечно-підсилюючою часткою ні в заперечних реченнях у результаті прономіналізації дорівнює значенню «ніхто», «жоден»: Ні один у поході не відстав (тобто «ніхто не відстав», «жоден не відстав»);

б) в український мові числівник другий може вживатись із значенням означального займенника інший: На другу осінь учитель перейшов у друге село (А. Тесленко).

2. Прикметники: а) прикметник цілий — у значенні означального займенника весь;

б) перший-ліпший — у значенні означального займенника всякий: На це питання може дати перший-ліпший учень з присутніх;

в) різний — у значенні всякий; певні — у значенні неозначеного займенника деякі.

3. Іменники: а) іменники чоловік, хлопець, парубок, дівчина, людина, річ, справа можуть набувати вказівного значення;

б) іменник брат у сполученні з займенниками наш, ваш; сполучення наш брат вживається у значенні особових займенників першої особи однини і множини — дорівнює значенню я, ми, мені, нас; сполучення ваш брат вживається у значенні особових займенників другої особи однини і множини: Ми її (пісеньку) знаємо, наслухались від вашого брата (О. Корнійчук);

в) сполучення на брата, на голову, на чоловіка, на душу, з чоловіка, з брата, з душі дорівнюють значенню «на кожного», «з кожного: по десять карбованців на брата; по два карбованці з душі; по сотні на душу. Такі словосполучення вживаються в розмовній мові (З посібника).

Запам'ятайте! В український мові відносний займенник що збігається за написанням і звучанням зі сполучником що, який також з’єднує залежне речення з головним у складному. Як же їх розрізняти? Це робиться просто.

Якщо ми можемо слово що замінити синонімічним йому який, то це займенник. Коли ж така заміна неможлива, то що – сполучник.

Порівняйте!

що – відносний займенник що – сполучник

Вона так гарно намалювала сімейку грибів-боровиків, І знали ми, що слави нам не буде (І. Франко)

що(які) стали в коло на лісовій галявині (В. Чухліб).

Зверніть увагу! Частки будь-, -небудь, казна-, хтозна-, аби-, де-, -сь додаються до хто, що, який, чий, скільки, котрий. В іншому разі мова йтиме про прислівник. Порівняйте! Будь–хто (займенник)– будь де (прислівник), деякий (займенник) – деколи (прислівник).

Вправа 1. Прочитайте речення. Поясніть перехід різних частин у займенники. Перепишіть до зошита перші 5 речень, підкресліть члени речення у 1 та 2 реченнях.

Мов одірвалось од гіллі, одно-однісіньке під тином сидить собі в старій ряднині (Т. Шевченко). 2. Тільки той ненависті не знає, хто цілий вік нікого не любив (Леся Українка). 3. Був у неї Андрій — цілий вік гризлася з ним, а тепер нема вже й Андрія (М. Коцюбинський). 4. На стежці не видно було ні живої душі (І. Нечуй-Лееицький). 5. Коваль був чоловік розумний (А. Головко). 6. Окремі комедійні місця, розкидані по моїх картинах, завжди режисерував з великою насолодою (О. Довженко). 7. Було колись в одній країні: сумний поет в сумній хатині рядками думи шикував (Леся Українка). 8. Одні орали, другі натягали дріт на межі городу, треті впорядковували сад (О. Бойченко). 9. Вчися, Михайлику, та так учися, щоб усі знали, які то мужицькі діти. Хай не кажуть ні пани, ні підпанки, ні різна погань, що ми тільки бидло (М. Стельмах).