Слушать онлайн: 20 Глава слушать 20 Глава слушать Телеграмм канал
1 После того, как волнения улеглись, Шауль позвал талмидим и ободрил их, а затем покинул их и направился в Македонию.
2 Он прошёл всю область, затем, поговорив с людьми и вселив в них уверенность, пошёл дальше, в Грецию,
3 где провёл три месяца. Готовясь к отплытию в Сирию, он разузнал, что неверующие евреи составили против него заговор; тогда он передумал и решил вернуться через Македонию.
4 Его сопровождал Сопатер из Берии, сын Пирра, а также Аристарх и Секунд из Фессалоники, Гай из Дервии, Тимофей и Тихик и Трофим из Асийской провинции.
5 Все они отправились в путь и ожидали нас в Троаде,
6 а мы отплыли из Филипп после Дней Мацы. Спустя пять дней мы встретились с ними в Троаде, где провели неделю.
7 В Моцаэй-Шабат, когда мы собрались для преломления хлеба, Шауль обратился к ним и говорил до полуночи, так как на следующий день собирался уходить оттуда.
8 В комнате наверху, в которой мы встречались, горело множество масляных светильников.
9 Один юноша по имени Евтих сидел на подоконнике, и по мере того, как Шауль преподавал драш, он засыпал, и в конце концов заснул и упал с третьего этажа на землю. Когда его подняли, он был мёртв.
10 Но Шауль, спустившись, бросился к нему, обнял его и сказал: "Не расстраивайтесь, он жив!"
11 Затем снова пошёл наверх, преломил хлеб и поел. Он проговорил с ними до рассвета, а потом ушёл.
12 Они же, испытав огромное облегчение, отвели мальчика домой живого.
13 Мы пошли дальше, к кораблю, и отплыли в Асс, где собирались взять на борт Шауля. Он так договорился с нами, потому что хотел добраться туда по суше.
14 Встретившись с ним в Ассе, мы взяли его на корабль и продолжили путь на Митилину.
15 На следующий день мы отплыли оттуда и остановились близ Хиоса; на другой день достигли Самоса, а ещё через день прибыли в Милет.
16 Шауль решил не заходить по пути в Эфес, и не тратить зря время в Асийской провинции, так как он торопился в Йерушалаим, чтобы прийти вовремя к празднику Шавуот (Пятидесятница).
17 Однако он всё же послал людей из Милета в Эфес и позвал к себе старейшин мессианской общины.
18 Когда они пришли, он сказал им: "Вы сами знаете о том, что с того дня, как я высадился в Асийской провинции, я всё время находился с вами,
19 служа Господу (ЯХВХ) с большим смирением и со слезами, несмотря на все испытания, которые мне пришлось пройти из-за козней неверующих евреев.
20 Вам известно, что я не утаил ничего, что могло бы быть для вас полезным, и что я учил вас и при всём народе, и по домам,
21 обстоятельно провозглашая одинаковое послание как евреям, так и грекам: обратитесь от своих грехов к Эло’им, доверьтесь нашему Господину, Мессии Йешуа.
22 А теперь, понуждаемый духом, я иду в Йерушалаим. Не знаю, что ждёт меня там,
23 ведь в каждом городе Руах ГаКодеш неизменно предупреждает меня о предстоящем заточении и преследованиях.
24 Но я не придаю большого значения собственной жизни, только бы завершить предстоящий мне путь, исполнить задание, полученное от Господина Йешуа - обстоятельно провозглашать Добрую Весть о Эло’им любви и доброте.
25 Послушайте же! Я знаю, что ни один из вас, тех, среди которых я ходил и провозглашал Царство, никогда больше не увидит меня.
26 Поэтому в этот день я свидетельствую, что не виновен ни в чьей крови.
27 Так как я не упускал возможности сообщать вам обо всех Эло’им намерениях.
28 Будьте осторожны сами и оберегайте стадо, во главе которого поставил вас Руах ГаКодеш, чтобы пасти мессианскую общину Эло’им, которую Он приобрёл ценой крови Собственного Сына.
29 Я знаю, что после того, как я уйду, среди вас появятся свирепые волки; и они не пощадят стадо.
30 Даже среди вас самих появятся люди, которые будут учить, искажая истину, чтобы увлечь за собой талмидим (учеников).
31 Поэтому будьте бдительны! Помните, что в течение трёх лет, день и ночь, со слезами на глазах я непрестанно предостерегал вас!
32 И теперь я отдаю вас на попечение Господа (ЯХВХ) и вести о Его любви и доброте, так как она может укрепить вас и дать вам наследство вместе со всеми теми, кто был отделён для Эло’им.
33 Я не желал ни от кого ни серебра, ни золота, ни одежды.
34 Вы сами знаете, что вот этими руками я зарабатывал себе на жизнь, а также помогал своим товарищам по работе.
35 Во всём я подал вам пример, как, усердно трудясь, нужно помогать слабым, помня слова самого Господина Йешуа: 'Больше радости в том, чтобы давать, нежели в том, чтобы получать'".
36 После того, как Шауль закончил говорить, он и все остальные встали на колени и помолились.
37 Все были в слезах, бросаясь ему на шею и целуя его на прощание.
38 Особенно огорчили их его слова о том, что они больше не увидятся. Затем они проводили его на корабль.
1 Як заколот угамувався, Павло скликав учнів, потішив і поцілував їх та й вийшов, щоб іти до Македонії.
2 Пройшовши ж ті околиці і підбадьоривши їх чималим словом, прибув до Греції
3 і прожив три місяці. Як юдеї вчинили змову проти нього, коли бажав відплисти до Сирії, надумав повернутися через Македонію.
4 З ним пішов [аж до Азії] Сопатер, берянин, пирієць та солуняни Аристарх і Секунд, і Гай, дервієць, і Тимофій, та азійці Тихик і Трохим.
5 Вони відбули наперед і очікували нас у Трояді,
6 а ми відпливли по святах Опрісноків із Филипів і прийшли за п'ять днів до них до Трояди, де прожили сім днів.
7 Першого дня після суботи, як зібралися ми розломити хліб, Павло говорив до них, бажаючи відбути на другий день, і затягнув слово до півночі.
8 Було багато свічок у горниці, де ми зібралися.
9 Якийсь юнак, на ім'я Евтих, сидів на підвіконні. Його здолав глибокий сон, бо Павло задовго говорив. Нахилившись уві сні, впав додолу з третього поверху, і підняли його мертвим.
10 Зійшовши, Павло припав до нього, обняв і сказав: Не тривожтеся, бо його душа в ньому.
11 Повернувшись, він переломив хліб і спожив достатньо, говорив аж до світанку, а потім вийшов.
12 А юнака привели живим, і втішились немало.
13 Ми ж, прийшовши до корабля, відпливли до Асона, бажаючи звідти взяти Павла, бо він так нам наказав був, бажаючи сам іти пішки.
14 Як же пристав до нас в Асоні, ми взяли його та прибули до Мітилени
15 і відпливли звідти на другий день, причалили навпроти Хіоса, наступного дня відпливли до Самоса, [і перебувши в Трогилії,] назавтра прийшли до Мілета.
16 Бо Павло надумав поминути Ефес, щоб не забаритися в Азії. Бо він квапився, аби, якщо буде можливе, бути в Єрусалимі на день П'ятдесятниці.
17 А з Мілета, пославши до Ефеса, прикликав пресвітерів церкви.
18 Коли прийшли до нього, промовив до них: Ви знаєте, що від першого дня, відколи прийшов я до Азії, я з вами ввесь час перебував,
19 служачи Господеві з усією покірливістю, і з слізьми та напастями, що трапилися мені від юдейських підступів;
20 що я не поминув нічого з того, що корисне, аби сказати вам і навчати вас прилюдно й по оселях,
21 свідкуючи юдеям та грекам перед Богом, щоб вони покаялися і ввірували в Господа нашого Ісуса.
22 І ось тепер я, зв'язаний Духом, іду до Єрусалима, не знаючи, що там має мені трапитися;
23 проте Святий Дух по містах свідчить мені, кажучи, що мене очікують кайдани та муки.
24 Але [за ніщо не дбаю, ані] сам не вважаю [свою] душу дорогоцінною, щоб [з радістю] скінчити свою дорогу та служіння, яке я одержав від Господа Ісуса: засвідчити Євангелію Божої ласки.
25 І нині ось я знаю, що більше не побачите мого обличчя всі ви, між якими я ходив, проповідуючи [Боже] Царство.
26 Тому свідчу вам сьогоднішнього дня, що я чистий від крови всіх.
27 Бо я не ухилявся від того, аби сказати вам усю Божу волю.
28 Пильнуйте себе та всієї отари, в якій вас Святий Дух поставив єпископами, щаб пасти церкву [Господа і Бога], яку він відкупив своєю кров'ю.
29 [Бо] я знаю [це], що по моїм відході прийдуть до вас хижі вовки, які не щадитимуть отари,
30 і з вас самих постануть мужі, що говоритимуть спотворене, щоб відтягти учнів слідом за собою.
31 Тому пильнуйте, пам'ятаючи, що три роки день і ніч я не переставав навчати кожного зі слізьми.
32 І тепер передаю вас Богові та слову ласки його, що може збудувати і дати спадщину між усіма освяченими.
33 Срібла, чи золота, чи одежі я не жадав ні від кого.
34 Самі знаєте, що моїм потребам і тим, що зі мною, послужили ці руки.
35 Я вам усе показав, що, працюючи так, треба захищати немічних і згадувати слова Господа Ісуса, який сам сказав: Блаженніше давати, ніж брати.
36 Промовивши це, він упав навколішки та й помолився з ними всіма.
37 Великий же був плач усіх, і, впавши Павлові на шию, вони цілували його,
38 сумуючи найбільше через слово, яке сказав, що більше не побачать його обличчя. І вони провели його до корабля.