Думка про те, що в школу можна не ходити, приходить не тільки дітям, але і їх батькам. І якщо в першому випадку на ситуацію можна якось вплинути - звернутися до тих же батьків, щоб вжили заходів, то в другому – ситуація здається безвихідною. Чим же керуються батьки, які раз і назавжди вирішили, що їх дітям загальноосвітня школа не потрібна? Спробуємо розібратися.
З метою проведення обліку відвідування та аналізу причин пропусків занять кожним учнем під контролем адміністрації школи і класних керівників ведеться журнал обліку відвідування уроків учнями, де кожен класний керівник протягом двох годин ставить підпис про пропуски занять учнями класу. Щодня класні керівники письмово підтверджують причини пропусків уроків без поважних причин соціальному педагогу. На вимогу прокуратури м. Кривого Рогу щодня соціальний педагог подає інформацію до відділу освіти про кількість дітей, які не відвідують навчальний заклад без поважних причин, вказавши строк невідвідування, заходи, вжиті педагогами щодо повернення учнів до навчання, у якій родині виховується дитина, які заходи вжиті до батьків. Міністерство постійно контролює питання здобуття дітьми і підлітками шкільного віку середньої освіти і координує роботу місцевих органів управління.
Батьки можуть бути притягнуті до адміністративної відповідальності - Повна загальна середня освіта є обов'язковою в Україні. Дане положення закріплено в ч. 1 ст. 53 Конституції, ч. 2 ст. 3 Закону "Про загальну середню освіту", а також у міжнародних актах. Українське законодавство передбачає низку зобов'язань щодо виховання дітей. Ця відповідальність лягає на плечі батьків до досягнення їхньої дитини повноліття. Забезпечення здобуття дитиною повної загальної середньої освіти - це прямий обов'язок батьків, що передбачено ч. 3 ст. 150 Сімейного кодексу України. Більш того, законодавство передбачає відповідальність батьків за неналежне виконання своїх батьківських зобов'язань. Так, відповідно до ст. 184 Кодексу про адміністративні правопорушення невиконання батьківських зобов'язань тягне за собою попередження або накладання штрафу від одного до трьох неоподатковуваних мінімумів доходів. Розмір штрафу залежить від наслідків невиконання батьківських зобов'язань і може зрости до 10-20 неоподатковуваних мінімумів. Сьогодні вже є прецеденти притягнення батьків до адміністративної відповідальності через невідвідування дитиною школи.