Будівництво Чорнобильської атомної станції було розпочато в 1970 році за затвердженим Радою міністрів СРСР планом. Нова станція з проектною генерованою потужністю 6000 МВт повинна була компенсувати дефіцит електроенергії в Центральному районі Об'єднаної енергосистеми півдня СРСР.

Паралельно з будівництвом атомної станції велося спорудження міста енергетиків - Прип'яті. Це було одне з наймолодших радянських міст (середній вік жителів становив 27 років).

АЕС розташована на відстані 2 км від міста Прип'яті, збудованого паралельно зі станцією. На момент відкриття станції Прип'ять ще не побудували. Тому АЕС назвали на честь найближчого великого міста – Чорнобиля, яке знаходиться приблизно в 10 кілометрах від станції, тодішнім районним центром цієї місцевості. Так назва міста увійшло в історію як символ трагедії.

Станом на початок 1986 року ЧАЕС була найпотужнішою атомною електростанцією європейської частини СРСР.

26 квітня 1986 року о 1-23-44 за київським часом сталася найбільша техногенна аварія в історії людства – з різницею у дві секунди відбулись два вибухи на четвертому реакторі Чорнобильської АЕС, в результаті яких сумарна радіація ізотопів, викинутих в повітря, склала 50 мільйонів кюрі, що в 30-40 разів більше, ніж при вибуху бомби в Хіросімі в 1945 році. 

Впродовж декількох годин після руйнування 4-го енергоблока пожежним і персоналу ЧАЕС вдалося ліквідувати численні вогнища займань, що запобігло загрозі поширення пожежі на інші енергоблоки. Відразу після аварії були зупинені спочатку 3-й енергоблок, що знаходиться у одній будівлі з 4-м, а потім 1-й і 2-й енергоблоки.

Пожежники, які першими прибули на місце катастрофи, не мали ізолюючих протигазів. Їх просто не попередили про особливості ситуації. У результаті радіоактивні речовини потрапили в дихальні шляхи ліквідаторів.

Кількість людей, що брали участь в гасінні пожежі на ЧАЕС, становила 240 тис. Усі вони отримали високі дози радіації. Однак саме пожежникам вдалось врятувати нас від справді серйозної катастрофи – сильного водневого вибуху, який міг стати наступним етапом трагедії.

Одразу після аварії було опромінено понад 8,5 мільйонів людей і забруднено 155 тисяч квадратних метрів територій. Навіть після того, як пожежу погасили, реактор ще кілька тижнів продовжував викидати неймовірну кількість радіації, доки його не засипали сумішшю піску, свинцю та бору.

Тим часом поки рятувальні служби боролися з безпосередніми наслідками катастрофи, решта населення ще й не здогадувались, наскільки страшна трагедія відбулася зовсім неподалік. Уряд СРСР старанно приховував аварію. Ніхто не організовував термінової евакуації, людей навпаки закликали не хвилюватися і продовжувати своє звичне життя, так ніби нічого й не трапилося.

СРСР офіційно визнав факт вибуху тільки ввечері 28 квітня, коли радіоактивна хмара досягла Швеції. При цьому евакуація жителів Прип'яті почалася ввечері 27 квітня, через 15 годин після аварії. 

Було евакуйоване місто Прип'ять, а також населення 10-кілометрової зони навколо ЧАЕС. Всього протягом травня 1986 року з 188 населених пунктів у 30-кілометровій зоні відчуження навколо станції були відселені близько 116 тис. осіб (за іншими даними - близько 350 тис.). 


За результатами розслідування міжнародної консультативної групи INSAG, аварія на ЧАЕС була пов'язана з цілим комплексом причин, серед яких такі чинники:

Наслідки аварії на Чорнобильській АЕС мали катастрофічний масштаб. Радіоактивне зараження поширилося на близько 200 тис.кв. км земель, 70% з яких - території України, Білорусі та Росії.


Після аварії на Чорнобильській АЕС у 1986 році руїни 4-го енергоблоку були закриті від навколишнього світу об'єктом «Укриття».

Об'єкт «Укриття» не відповідав правилам і нормам проектування, будівництва, введення в експлуатацію і експлуатації не тільки ядерних установок чи об'єктів для поводження з радіоактивними відходами, а й звичайних промислових споруд. Його будівельні конструкції не відповідали вимогам нормативно-технічних документів з безпеки в частині структурної цілісності та надійності і мали невизначений строк експлуатації.

Результати досліджень показали, що істотне зменшення небезпеки «Укриття» можливо лише у результаті будівництва над об'єктом нової захисної споруди — нового безпечного конфайнменту (НБК).

«Конфайнмент — захисна споруда, що включає в себе комплекс технологічного обладнання для вилучення із зруйнованого четвертого енергоблока Чорнобильської АЕС матеріалів, які містять ядерне паливо, поводження з радіоактивними відходами та інші системи, призначена для здійснення діяльності з перетворення цього енергоблока на екологічно безпечну систему та забезпечення безпеки персоналу, населення і довкілля», — закон України «Про загальні засади подальшої експлуатації і зняття з експлуатації Чорнобильської АЕС та перетворення зруйнованого четвертого енергоблока цієї АЕС на екологічно безпечну систему».

Згідно з концептуальним проектом, до складу НБК входить:

1. Основна споруда, яка включає арочну конструкцію, проліт якої в напрямі північ-південь складає 257 м, висота 108 м, довжина 162 м, фундаменти, західну і східну торцеві стіни, необхідні забезпечуючі та допоміжні системи;

2. Технологічний корпус, який включає ділянки дезактивації, фрагментації і упакування, саншлюзи, майстерні та інші технологічні приміщення;

3. Допоміжні споруди.

10 серпня 2007 року укладений контракт на будівництво нового безпечного конфайнмента між ДСП «Чорнобильська АЕС» і міжнародним консорціумом NOVARKA.


Чорнобильська зона відчуження отримала офіціальний логотип. Його розробляла українська креативна агенція, відомим проєктом якої є брендинг Ukraine Now. 

За основу логотипу, який розробила креативна агенція Вanda за підтримки Міністерства захисту довкілля та природних ресурсів України, Державного агентства з управління Зоною відчуження та Державного агентства розвитку туризму, взято форму поверхні реактора, з якого все почалося.

Це відправна точка існування лого, наче це логотип Чорнобиля’86. І з кожним роком зображення змінюється та поступово зникає. Кінцева точка існування лого – 2064 рік, коли Чорнобильську електростанцію буде повністю виведено з експлуатації.

Нова візуальна система, змінюючись кожного року, дає можливість поєднувати минуле та майбутнє в одному просторі, тим самим нагадуючи про вплив минулого на сьогодення. Тому, трансформуючи Чорнобиль, важливо також посилювати комунікацію та змінювати візуальне сприйняття Зони відчуження, зауважили учасники презентації.


ПЕРША ВІРТУАЛЬНА ВИСТАВКА ПРО ЧОРНОБИЛЬ 

– це міжнародний соціально-культурного проєкт, заснований у 2017 році в Україні, який має на меті пошук нових культурних сенсів та переосмислення катастрофи Чорнобиля сучасними видами мистецтва. ARTEFACT розглядає катастрофу Чорнобиля, як приклад однієї з найбільших інформаційних катастроф, коли замовчування, маніпуляції, фейки та пропаганда радянської влади призвели до реальних жертв. 

Арт-проект за участю міжнародних та українських митців, що єднає медіа, digital та арт.

Проєкт ARTEFACT завдяки новим технологіям сучасного мистецтва привертає увагу до соціально важливих тем на прикладі проблематики Чорнобиля, та працює над переосмисленням трагедії Чорнобиля в нашому минулому. Проєкт розглядає аварію на ЧАЕС не лише як найбільшу техногенну катастрофу світу, але як інформаційну – наповнену дезінформацією, фейками та радянською пропагандою. Аварія на ЧАЕС є показовим кейсом інформаційної катастрофи в рамках однієї країни, яка може мати наслідки для всього світу.

У рамках проекту послідовно буде реалізовано низку заходів. Створення скульптури, написання саундтрека до неї, створення бібліотеки звуків «Звуки Чорнобиля», лекторії із молоддю та працівниками креативних-індустрій, інтерактивні виставки та комунікації на музичних фестивалях України.

Мета культурно-соціального арт-проекту — привернути увагу громадськості до проблеми усвідомленого споживання і поширення інформації та навчити фільтрувати інформацію. Проект зачіпає важливі проблеми інформаційної епохи — фейкові новини, маніпулювання інформацією, медіа-грамотність.


Чорнобиль і війна. 36 днів окупації.

У 2022 році Чорнобиль пережив нове випробування — російською окупацією, коли з 24 лютого до 2 квітня ЧАЕС була захоплена.

З початком російської агресії Україна і світ опинилися під загрозою нової катастрофи. 24 лютого саме по цій землі проїхала російська бронетехніка, здіймаючи радіоактивний пил у повітря. Чорнобильська станція була захоплена силою, зброєю. росія перетворила і цей об'єкт на арену війни. 30-кілометрову зону відчуження окупанти використовували для підготовки нових атак проти нашої оборони, а сама ЧАЕС опинилася під загрозою пошкодження і руйнування.

На щастя, глобальної катастрофи не сталося, але й після виходу російських військ з території ЧАЕС знадобляться роки, щоб дослідити, які захоронення радіоактивних відходів вони пошкодили, як в результаті цього розповсюдився радіоактивний пил та якої шкоди російські варвари завдали українській землі.


Як живе Чорнобиль через рік після російської окупації


У 2022 році в Чорнобильську зону відчуження, яку десятиліттями консервували і намагалися вберегти від подальшого розповсюдження радіації та руйнування, вдерлись російські війська.


Вони рили окопи, будували різноманітні споруди, копали кар'єри і розграбовували адміністративні будівлі.


Місце найбільшої у світі ядерної катастрофи знову стало загрозою.


ЯК ПРИРОДА ЧОРНОБИЛЯ ЗАХИЩАЄ НАС ВІД РАДІАЦІЇ

та чи можливо таке на територіях, які забруднює війна?

Чорнобильська катастрофа перевернула з ніг до голови увесь світ, зламала життя сотень тисяч людей і назавжди змінила ландшафт величезної території, яка постраждала від радіоактивного забруднення. Людей із неї відселили, щоб захистити їх від забруднення, а землі переважно законсервували. А з меншим втручанням людей тут поступово ще й почався активний природний розвиток території. Консервація – це повне чи часткове обмеження на ведення господарства (сільського, лісового тощо) на певній території для її природного відновлення. 

26 квітня – Міжнародний день памʼяті про Чорнобильську катастрофу

Скоро чотири десятиліття, як роковини Чорнобиля слугують свідченням і нагадуванням, чим насправді була радянська дійсність та яку ціну заплатили країни й народи, що вимушено стали її частиною. А з ними – і Європа.

Чорнобиль показує, які наслідки можуть бути, коли:

Алексієвич С. Чорнобильська молитва : хроніка майбутнього / пер. укр. мовою О. Забужко. Київ : Комора, 2016. 288 с. 

Художньо-документальний роман Світлани Алексієвич, Нобелівської лауреатки 2015 року, говорить голосами "маленьких людей" про катастрофу, що зруйнувала мільйони життів, перевернула світогляд цілого покоління, а заразом відхилила залізну завісу й підважила непорушну, здавалося, конструкцію радянської держави. Роман створено на основі розлогих інтерв'ю з очевидцями та потерпілими від Чорнобильської трагедії: ліквідаторами та їхніми близькими, вимушеними переселенцями з уражених радіацією регіонів та самоселами "зони", посадовцями, від рішень яких залежали долі десятків тисяч людей, та дітьми, котрі знали, що народилися вже приреченими. 

Бар’яхтар В. Г., Стрижак В. І., Поярков В. О. Радіація. Що ми про неї знаємо? – Київ : Наук. думка, 1991. 32 с.  (Серія "Чорнобиль"). 

У виданні розглядаються основні поняття про явище радіоактивності, вимірювання радіації, атомну енергетику як джерело радіації. Наведено дані про становище в районах, що потерпіли від аварії на ЧАЕС. Надано оцінку впливу чорнобильської радіації на людину. 

Аккерман Г. Пройти крізь Чорнобиль. Київ : Либідь. 2018. 168 с.: іл. 

Книжка - подорож письменника крізь драму Чорнобиля в різноманітних її людських, соціокультурних, професійних аспектах. Це проходження крізь очисний вогонь нового знання, трагічних відкриттів, крізь драму людських доль. Ця книжка також про Чорнобиль як про один з найстрашніших злочинів радянської системи. Незаперечна цінність видання і в тому, що це погляд людини з іншої культури, з інших культур - адже авторка суміщає в собі єврейську, російську і французьку культури, родинно пов’язана з Україною. 

Чорнобильське досьє КГБ. Від будівництва до аварії : зб. док. про катастрофу на Чорнобил. АЕС / Галуз. держ. архів СБУ, Ін-т історії України НАН України, Укр. ін-т нац. пам'яті ; упоряд.: О. Бажан, Г. Боряк, А. Когут.  Київ : К. І. С., 2020. 687 с. 

У збірнику опубліковані документи, які охоплюють період з початку 1970-х і до листопада 1986 року: від початку будівництва ЧАЕС до введення в експлуатацію об'єкту «Укриття» («Саркофаг») після Чорнобильської катастрофи. 

Грицаєнко Л. Р. Грицаєнко Л. Л. Чорнобиль. Прокуратура: людії, події, факти.  Київ : СПД Павленко, 2011.  256 с. 

Про події, що сталися на Чернобильській АЕС та людей - ліквідаторів наслідків аварії. Видання містить спогади очевидців, короткі біографічні дані прокурорів-ліквідаторів, документальні та фото-свідчення. Книга буде цікавою всім, хто не байдужий до своєї історії та з повагою ставиться до тих, хто рятував Батьківщину заради майбутнього. 

Барановська Н. Чорнобильська трагедія. Нариси з історії / Ін-т історії України НАН. Київ, 2011. 254 с. 

У формі історичних нарисів, із залученням широкого кола джерел, робота висвітлює суспільно-політичні та науково-технічні передумови аварії на 4-му енергоблоці Чорнобильської атомної електростанції, розкриває початкові зусилля з її мінімізації та інформаційну ситуацію в країні, яка привела до падіння довіри суспільства до влади. Аналізуючи основні напрями вирішення проблем, породжених аварією, автор зосереджується на інженернотехнічних та медико-біологічних, розкриває процеси, пов’язані із зоною відчуження та «Об’єктом “Укриття”», показує проблеми довкілля, якості життя, стан здоров’я і впливи аварії на долі людей.

Наукова бібліотека Національного юридичного університету імені Ярослава Мудрого, 2024