Профілактика поліомієліту

Поліомієліт – це вірусне інфекційне захворювання, що уражує нервову систему і викликає повний параліч. Вірус проникає в організм через рот і розмножується в кишечнику. Симптоми захворювання: висока температура, втома, головний біль, нудота, регидність шиї та біль у кінцівках.

Джерелом інфекції є хворі або вірусоносії. Виділення вірусу з верхніх дихальних шляхів та випорожнення починається вже в інкубаційний період, який триває в середньому 5-12 днів (можливі коливання від 2 до 35 днів). Після появи перших симптомів захворювання вірус продовжує виділятися з фекаліями і залишається життєздатним до трьох місяців.

В організм людини вірус може потрапити також через воду і харчові продукти, що не пройшли термічну обробку. Вірусоносіями можуть бути і комахи. Однак 90-95% інфікованих не хворіють. Вони стають несприйнятливі до цієї інфекції, тому в їх крові утворюються антитіла. Захворюванню сприяють фізичне і емоційне перенапруження, загальне ослаблення імунітету.

Перебіг хвороби

Інкубаційний період триває близько 10 днів. Перші симптоми захворювання схожі на грип. На початковій стадії іноді виникають порушення функцій шлунка і кишечника. Через три дні температура знижується, потім знову раптово підвищується, з'являється занепокоєння, посилюється потовиділення, людина може втрачати свідомість, може з'явитися запалення мозкової оболонки, розвивається параліч (частіше м'язів ніг і рук). Можливе порушення дихання і кровообігу. Тривалість паралічу від декількох годин до 2-3 днів. Хвороба може припинити прогресувати на будь-якій стадії. При інтенсивному лікуванні наслідки можуть бути незначними. Найчастіше залишається атрофія м'язів, контрактура рук і ніг, деформація хребта.

Поліовірус стійкий в навколишньому середовищі. Він зберігає свої інфекційні властивості в стічних водах при 0°С протягом місяця. Нагрівання при температурі 50°С вбиває вірус протягом 30 хвилин у воді, а при 55°С - в молоці, сметані, маслі та морозиві. Вірус стійкий до УФ-променів і висушування, а також до хлорвміщуючих дезінфектантів (хлорне вапно, хлорамін).

Профілактика

Поліомієліт невиліковний, але його можна попередити за допомогою вакцинації.

Щеплення проти поліомієліту входять до календаря профілактичних щеплень:

- вакцинація складається з трьох щеплень і проводиться дітям у віці 3, 4 і 5 місяців, перші 2 щеплення - з використанням інактивованої вакцини проти поліомієліту(ІПВ);
- ревакцинація проводиться дітям у віці 18 місяців, 6 та 14 років з використанням оральної поліомієлітної вакцини (ОПВ).

З метою профілактики поліомієліту необхідно:
- додержуватись правил особистої гігієни (миття рук);
- свіжі овочі, фрукти, сухофрукти та зелень перед вживанням після миття під проточною водою ополоснути кип’яченою чи бутильованою водою.

УВАГА, ШАНОВНІ БАТЬКИ!

Терміново звертайтесь за медичною допомогою, якщо у дитини, раніше не вакцинованої проти поліомієліту, спостерігається висока температура, головний біль, біль у горлі, м’язах та кістках, нежить блювота, раптове порушення ходи.

Пам’ятка щодо запобігання поліомієліту

Поліомієліт представляє собою гостре інфекційне захворювання вірусної етіології, яке виникає в результаті інфікування одним з трьох типів вірусів поліомієліту.Клінічні прояви поліомієліту поліморфні. У понад 90% інфікованих осіб інфекція є безсимптомна, у 4-8% захворювання перебігає в абортивній формі без рухових порушень. Абортивна форма поліомієліту може проявлятися у вигляді гострої респіраторної інфекції, гострої кишкової інфекції, у 1% хворих розвивається серозний менінгіт. Лише у 1-10 з кожних 1000 сприйнятливих до захворювання осіб (0,1-1,0%) розвивається паралітична форма хвороби з ураженням мотонейронів клітин переднього рогу спинного мозку з наступним стійким випадінням їх функцій, розвитком паралічів і парезів.

Клінічні ознаки паралітичних форм поліомієліту:

- гострий початок захворювання з загально-інфекційного синдрому;

- підвищення температури тіла;

- головний біль;

- біль у горлі;

- нежить;

- диспепсичні розлади – блювота і проноси;

- розвиток гострих в’ялих паралічів виникає від декількох годин до 1-5 днів;

- частіше страждають проксимальні відділи кінцівок;

- парези і паралічі мають асиметричне "мозаїчне" розташування;

- знижений тонус м’язів;

- уражаються м’язи ніг, рук, тулуба;

- зміна походки;

- знижені сухожильні рефлекси;

- чутливість збережена;

- швидкий розвиток атрофії м'язів.

Як можна заразитися вірусом поліомієліту?

Джерелом інфекції є хворі на паралітичні та непаралітичні форми поліомієліту або вірусоносії. Передача збудника поліомієліту відбувається від людини до людини. Основний механізм передачі вірусу – фекально-оральний. Вірус може передаватися через брудні руки, іграшки, інфіковану воду та їжу, а також може передаватися переносниками – мухами. Слід пам’ятати, що вірус поліомієліту може тривалий час зберігатися у навколишньому середовищі – до 3-4 місяців у воді, до 6 місяців з фекаліями в ґрунті. Також можлива передача вірусу повітряно-крапельним шляхом. Заразними при поліомієліті є виділення з верхніх дихальних шляхів та випорожнення.

Як довго є заразним хворий на поліомієліт?

З верхніх дихальних шляхів вірус виділяється тільки в гострому, препаралітичному періоді, з випорожненнями – більш тривалий час. Найбільш інтенсивне виділення вірусу від хворого відбувається в перші два тижні захворювання, але може продовжуватися до 4-6 тижнів від початку захворювання.

Як попередити зараження на поліомієліт?

Ізоляція осіб , що прибули з країн-ендемічних по поліомієліту з проявами гострої респіраторної інфекції, гострої кишкової інфекції, серозного менінгіту, в’ялих паралічів з обов’язковим їх дворазовим обстеженням на поліомієліт.

На контактних осіб накладається карантин строком на 21 день з моменту ізоляції хворого. За ними організується нагляд педіатра (щоденно) та невролога (одноразово, в разі необхідності).

У вогнищі інфекції проводять поточну та заключну дезінфекцію з використанням дезінфікуючих засобів.

При загрозі виникнення поліомієліту в країні всім дітям у віці до 5 років, що не були щеплені або щеплені з порушенням графіку, проводять термінову вакцинацію живою поліомієлітною вакциною.

Обмеження відвідування країн - ендемічних по поліомієліту, а при завезенні в країну захворювання місць великого скупчення людей.

Часте миття руки с милом.

Провітрювання приміщення декілька разів на день.

Проведення вологого прибирання приміщень.

Вживання тільки кип’яченої або спеціальної води для пиття, добре вимитих овочів та фруктів, бажано з милом.

Що сприяє розвитку паралітичних форм поліомієліту?

Відсутність або неповний курс вакцинації проти поліомієліту;

Вагітність;

Інтенсивні фізичні навантаження;

Внутрішньом’язеве введення лікарських препаратів;

Травми;

Оперативні втручання, особливо тонзил- та аденектомія;

Тісний, тривалий контакт з хворим.

Як запобігти розповсюдженню поліомієліту в дитячих установах?

Під час загрози спалаху поліомієліту нові діти в загальноосвітні навчальні, оздоровчі та санаторно-курортні заклади не приймаються.

Припиняється відвідування дитячої установи сторонніми особами.

Проводиться вологе прибирання приміщень не менше двох разів на день.

Приміщення, в яких знаходяться діти повинні бути вентильованими, їх необхідно провітрювати декілька разів на день.

Діти повинні дотримуватись правил особистої гігієни (часте миття рук з милом протягом дня).

Виключається переведення дітей із групи в групу.

Діти повинні щоденно оглядатися лікарем чи педіатром і при появі перших ознак захворювання (підйом температури тіла, головний біль, катаральні прояви, диспепсичні розлади, біль у кінцівках, пітливість) необхідно госпіталізувати до інфекційного відділення.

Що повинні знати батьки, щоб попередити зараження дитини на поліомієліт?

Обов’язкове дотримання графіку профілактичних щеплень;

Уникати дитині місць великого скупчення людей;

Уникати контакту з особами, що перебували в країнах-ендемічних по поліомієліту та відвідування країн - ендемічних по поліомієліту;

Навчити дітей мити руки з милом;

Провітрювати приміщення декілька разів на день;

Проводити вологе прибирання оселі;.

Пити тільки кип’ячену воду, добре вимиті овочі та фрукти.

Що робити батькам, якщо дитина захворіла на поліомієліт?

При появі перших ознак захворювання (підйом температури тіла, головний біль, катаральні прояви, диспепсичні розлади, біль у кінцівках, пітливість) необхідно звернутись до лікаря.

Хворого необхідно госпіталізувати в дитячу інфекційну лікарню або дитяче інфекційне відділення, виділити йому окремий посуд, рушники, предмети особистої гігієни.

У приміщеннях, в яких перебувала хвора дитина, необхідно провести вологе прибирання з застосуванням дезінфікуючих засобів.

При яких ознаках захворювання у дитини необхідно негайно звернутися за медичною допомогою?

- підвищення температури тіла;

- головний біль;

- біль у горлі;

- нежить;

- диспепсичні розлади – блювота і проноси;

- біль в кінцівках;

- неможливість стати на ніжки;

- підвищена пітливість.

Сонячні дні не налаштовують на песимістичний лад, але саме в цю пору, виникає загроза підхопити гострі кишкові інфекції: гастроентероколіти, дизентерію, сальмонельоз.

Ці хвороби виникають внаслідок потрапляння в організм мікробів із забрудненими харчовими продуктами, водою і через брудні руки. З настанням теплого періоду з’явились всі умови для швидкого псування харчових продуктів і підвищення активності хвороботворних мікроорганізмів, які викликають гострі кишкові захворювання. Для запобігання захворюванню на кишкові інфекції необхідно дотримуватись низки правил:

- дотримуватись правил особистої гігієни, у тому числі ретельно мити руки перед приготуванням і прийомом їжі, після відвідування туалету, місць загального користування;

- не купувати харчові продукти в місцях несанкціонованої торгівлі: стихійних ринках, проїжджих частинах вулиць тощо;

- не вживати продукти з вичерпаним терміном придатності;

- зберігати харчові продукти, особливо ті, що швидко псуються, в холодильнику;

- для пиття, приготування їжі, миття посуду використовувати тільки доброякісну воду з централізованих джерел водопостачання, кип’ячену або бутильовану;

- овочі та фрукти потрібно ретельно мити в проточній воді, не використовувати для цих цілей воду з відкритих водоймищ;

- використовувати окремий інвентар (ножі, дошки тощо) для розробки сирих та готових продуктів;

- проводити боротьбу з мухами, не допускати їх присутності в приміщеннях, де знаходяться харчові продукти та столовий посуд;

- не допускати осіб з розладами шлунково-кишкового тракту до роботи з харчовими продуктами.

Пам’ятайте, що дотримання вказаних вимог убереже вас від захворювання.

Але, якщо ви все ж захворіли на гострі кишкові інфекції, необхідно негайно звернутись до лікаря. Тільки лікар може поставити правильний діагноз та призначити ефективне лікування і дієту.

Профілактика вживання наркотичних та психотропних речовин 

Тютюн, алкоголь, деякі ліки, токсичні речовини, наркотики тощо. Усі вони більшою чи меншою мірою впливають на мозок і психіку людини, її здатність тверезо мислити і відповідально діяти. Тому їх називають психоактивними речовинами (такими, що впливають на психіку людини).

Деякі з них використовують у медицині як знеболювальні чи снодійні препарати. Інші, хоч і небезпечні для здоров’я, але не заборонені законом. Це тютюнові й алкогольні вироби, препарати побутової хімії.

Однак є ще одна група психоактивних речовин, вживання яких є особливо небезпечним. Це наркотичні речовини, наркотики. Хоч наркотичний ефект можуть мати й інші психоактивні речовини, до прикладу, деякі ліки, та загалом наркотиками прийнято називати лише нелегальні препарати, розповсюдження яких заборонено законом.

Найбільша небезпека психоактивних речовин, зокрема наркотиків, полягає в тому, що вони спричиняють залежність.

Фізична залежність виявляється в тому, що організм не може нормально функціонувати без ПАР, що викликає сильний потяг до цієї речовини. Фізична залежність характеризується звиканням до ПАР і наявністю абстинентного синдрому («ломки») через відсутніть наступної дози. Пошук і прийом наступної дози стає життєвою потребою. Особливо швидко розвивається фізична залежність від наркотиків.

Психологічна залежність — це хворобливе прагнення вживати ПАР, щоб отримати приємні відчуття або позбутися неприємних. Психологічна залежність завжди виникає при систематичному вживанні ПАР, але може виникнути і після одноразового прийому, наприклад, деяких синтетичних наркотиків.

Ризики пов'язані зі зловживанням алкоголю підлітками:

• неадекватне сприймання ситуації у стані сп'яніння, нехтування заходами безпеки і як наслідок цього – травми, нещасні випадки, в тому числі у результаті дорожньо-транспортних пригод, незахищені статеві контакти, підвищений ризик стати об'єктом насильства, зокрема сексуального;

• стрімке формування залежності;

• гормональні розлади і безпліддя (до цього схильні як дівчата, так і хлопці).

Материнство і алкоголь. Зачаття у стані алкогольного сп'яніння одного або обох майбутніх батьків небезпечне аномаліями розвитку у плоду. Дитина може народитися з патологіями центральної нервової системи, вовчою пащею і заячою губою, іншими порушеннями розвитку. Аналогічні наслідки і від зловживання алкоголю під час вагітності. У жінки зростає ризик викидня, передчасних пологів, мертвонародження або аномального розвитку внутрішніх органів плоду, його нервової системи, головного мозку, будови обличчя. Діти, що народилися у матерів, які вживали алкоголь до і під час вагітності, часто мають малу вагу і зріст при народженні, відстають у подальшому фізичному і розумовому розвиткові.

Руйнівні наслідки вживання наркотиків

Причини вживання наркотиків. Наркоманія — одна з найболючіших проблем сучасності. Щодня ми чуємо про злочини, скоєні через наркотики, про зруйновані долі та вкорочені життя. Під загрозою опинилися підлітки, які мало знають про небезпеку наркотиків і не вміють опиратися тиску з боку наркоторговців і друзів. Молоді люди починають вживати наркотики з різних причин, зокрема:

Соціальні чинники:

• наркотики є легкодоступними;

• реклама цигарок і алкоголю підступно створює позитивний імідж наркотикам і заохочує молодь;

• наркотики вживають друзі;

• деякі фільми і телепередачі романтизують наркотики.

Психологічні чинники:

• деякі люди не знають, як це небезпечно — курити, пити і вживати наркотики;

• їм цікаво, на що це схоже;

• вони не вірять, що вживання наркотиків є таким небезпечним, як про це застерігають експерти;

• знаючи про небезпеку наркотиків і довіряючи експертам, вони вірять, що можуть спробувати наркотики, а потім відмовитися від них, коли захочуть;

• вони думають, що більшість людей уживають наркотики;

• вони позитивно ставляться до вживання наркотиків;

• вони вірять, що наркотики допоможуть розв’язати їхні проблеми;

• деякі підлітки переконані, що, вживаючи наркотики, стають старшими на вигляд;

• за допомогою наркотиків вони намагаються відновити психологічну рівновагу (позбутися тривоги, смутку, низької самооцінки);

• вони вважають, що це непоганий спосіб розважитися;

• вони переконані, що вживання наркотиків — це модно, круто і поліпшить їхній імідж;

• у них не розвинені соціальні навички, і вони не вміють казати «Ні».

Негайні наслідки вживання наркотиків. Більшість наркотиків безпосередньо загрожують життю людини. Вони можуть спричинити смертельне отруєння, зу­пин­ку ди­хан­ня чи серцевий напад. Найпоширенішою причиною смерті є передозування.

Наркотики послаблюють інстинкт самозбереження, руйнують здатність тверезо мислити й ухвалювати виважені рішення. Під їхнім впливом люди частіше потрапляють у небезпечні ситуації за кермом автомобіля, у човні, за верстатом — там, де потрібні підвищена увага, швидка реакція, обе­режність.

Віддалені наслідки. Вживання наркотиків має і віддалені наслідки для життя та здоров’я людини: безпліддя, важкі психічні захворювання. У споживачів «зі ста­жем», які користуються шприцами, зазвичай ціла низка смертельно небезпечних хвороб— сифіліс, гепатит В, ВІЛ-інфекція.

За регулярного вживання наркотиків руйнується соціальне оточення людини. Вона змушує страждати свою родину, відштовхує друзів. Зазвичай її матеріальне становище погіршується, нерідко вона втрачає роботу, продає все, що має.

Той, хто вживає наркотики, потрапляє в залежність не лише від наркотиків, а й від нарко- торговців — людей із кримінального середовища. Він ніколи, напевно, не знає, що купує. Адже щоб отримати більше товару, в героїн чи кокаїн додають інші речовини, нерідко смертельно небезпечні.

Як­що у людини нема грошей, їй можуть запропонувати «заробіток»: схиляють до проституції, спонукають до крадіжок, пограбувань, розповсюдження наркотиків. Так вона неминуче вступає у конфлікт із законом, прокладає собі дорогу до в’язниці.

Заходи з профілактики вживання ПАВ

Захисними чинниками, що перешкоджають уживанню підлітками психоактивних речовин, є:

• міцна сім’я, залучення до життя сім'ї, увага до захоплень підлітка з боку батьків;

• успішний досвід навчання і спілкування у школі;

• успішна соціалізація серед однолітків;

• добре сформовані життєві навички;

• поінформованість про наслідки вживання психоактивних речовин.

Школа може допомогти учням у розвитку захисних чинників, зокрема й через:

• забезпечення захисного фізичного середовища у школі, у тому числі наявність охорони та чітких правил щодо заборони вживання психоактивних речовин на території навчального закладу;

• формування сприятливої загальношкільної атмосфери, що підтримує здорові стосунки між учнями і мотивує їх до здорового способу життя;

• розвиток в учнів знань про здоров'я, зокрема чинників, які впливають на здоров'я, негативні наслідки вживання психоактивних речовин;

• формування і зміцнення в учнів позитивної самооцінки, позитивних життєвих цілей, установок і навичок.

Використання залякування (опис жахливих наслідків паління, вживання алкоголю і наркотиків, перегляд відеофільмів) як основного педагогічного методу профілактики не дає позитивного результату. Підлітки зазвичай не ідентифікують себе з героями таких «лякалок». Крім того, залякуючи, дорослі часто перебільшують вплив на здоров’я психоактивних речовин і швидкість, з якою формується залежність.

Формування життєвих навичок дає найкращі результати: це дозволяє учням сформувати позитивну самооцінку і визначати позитивні цілі, успішно соціалізуватися в середовищі однолітків, не потрапляючи під їхній можливий негативний вплив і відстоюючи свої переконання.

Правила користування громадським транспортом

Безпека салону

У салоні передбачено все необхідне. Є аварійні та запасні виходи, вогнегасники, аптечка. Стоячи в салоні, необхідно надійно триматися за поручні чи спеціальні ручки. Це допоможе не впасти під час гальмування. Стояти краще обличчям у бік руху. У громадському транспорті можуть бути злодії. Щоб не стати їх жертвою, треба пильнувати свій портфель чи валізу, бути уважним, особливо при виході.