«Впораюсь будь з чим – від підмурку до флюгера»

У травні 2006 року на обласному етапі Всеукраїнського конкурсу профмайстерності учнів ПТНЗ за професією штукатур перше місце виборов наш Андрій Голій. Він і представляв Луганщину на заключному етапі цих фахових перегонів.

Нині Андрій Олександрович – майстер виробничого навчання з професії муляр, електрозварник ручного зварювання Кремінського професійного ліцею. Цей навчальний заклад є складовою Відокремленого підрозділу «Регіональний центр професійно-технічної освіти Луганського національного університету імені Тараса Шевченка».

За словами Андрія Олександровича, на етапі підготовки до конкурсу того вже далекого 2006 року педагоги – викладач спецдисциплін Світлана Анатоліївна Букреєва і майстер виробничого навчання Ольга Павлівна Колесник – зробили для його перемоги все, що від них залежало. На самому ж конкурсі доля успіху була в руках Андрія. Він мав довести, що опанував фах краще своїх суперників. І не тільки на рівні області, де Андрій став першим, а й на рівні країни, де ліцеїст ввійшов у десятку кращих. Це стало гарним поштовхом для подальшої його діяльності, доброю мотивацією для поступу.

Зразу після закінчення нашого ліцею Андрій вступив до Рубіжанського індустріально-педагогічного технікуму. Вийшов звідти майстром виробничого навчання, техніком-будівельником. Більше 10 років працював на будівництві – як в Україні, так і за її межами.

«То у Європі та Америці достатньо опанувати одну спеціальність, щоб бути затребуваним. У нас же вітають людину-бригаду, людину, яка опанувала суміжні професії. Отже й я сьогодні можу звести будинок від підмурку до флюгера: впораюся з будь-якою будівельною справою», – говорить А.О. Голій.

На питання, чим же Андрія Олександровича так зачарувала професія, відповідь така: будівельник на все життя забезпечений новими враженнями; закінчилися роботи на одному об’єкті – вже чекає новий, не обов’язково у цій же місцевості; так знайомишся з новими місцями, з новими людьми, подорожуєш світом.

Втім, рано чи пізно кожна людина починає триматися ближче до власної оселі. Ось так і Андрій Олександрович, аби бути ближче до дружини та трьох донечок, перетворився з мандрівного будівельника на майстра виробничого навчання. І тепер прагне того, щоб і в його учнів залишилися такі ж теплі спогади про навчальний заклад, в якому А.О. Голій працює, як у Андрія Олександровича про Сєвєродонецький професійний будівельний ліцей.