Embedded Files
За Іваном Котляревським:
«Наталка Полтавка», 1936, режисер Іван Кавалерідзе;
«Наталка Полтавка», 1978, сценарій і постановка Родіона Єфіменка;
Бурлеск-опера «Енеїда», 1986, сценарій Івана Драча та Сергія Данченка, режисер Сергій Данченко, музика Сергія Бідусенка;
Анімафільм «Енеїда», 1991, сценарій Юрія Алікова, художник Едуард Кірич, композитор Ігор Поклад, режисер Володимир Дахно.
За Григорієм Квіткою-Основ’яненком:
«Сватання на Гончарівці», 1958, екранізована вистава Академічного театру імени Івана Франка, сценарист і режисер Ігор Земгано;
«Конотопська відьма», 1987, екранізована вистава за однойменною повістю; автор інсценізації Богдан Жолдак, режисери Ігор Афанасьєв, В’ячеслав Бунь.
За Миколою Гоголем:
«Вечір проти Івана Купала», 1968, сценарист і режисер Юрій Іллєнко;
«Пропала грамота», 1972, за мотивами творів Миколи Гоголя й Олекси Стороженка, сценарій Івана Драча, режисери Борис Івченко та Іван Миколайчук;
«Вечори на хуторі біля Диканьки», 1983, сценарій Івана Драча,
режисер Юрій Ткаченко.
За Тарасом Шевченком:
«Назар Стодоля», 1937, режисер Іван Кулик;
«Назар Стодоля», 1954, режисер Віктор Івченко;
«Назар Стодоля», 1989, режисерка Тетяна Магар;
«Капітанша», 1987, за мотивами однойменної повісти, сценаристи Віктор Копилець, Марко Смєхов, режисер Борис Квашньов;
«Наймичка», 1963, музичний фільм за мотивами опери Михайла Вериківського, режисери Ірина Молостова, Василь Лапокниш;
«Тополя», 1996, музичний анімафільм, режисер, художник і композитор не зазначені;
ПРО НЬОГО: «Сон», 1964, сценаристи Дмитро Павличко, Володимир Денисенко, режисер Володимир Денисенко;
«Тарас Шевченко. Заповіт», 1992, серіал (9 серій, 11 фільмів),
автори сценарію Іван Дзюба, Борис Олійник, Павло Мовчан, Станіслав Клименко, режисер Станіслав Клименко;
«Тарас. Повернення», 2017, сценарист і режисер Олександр Денисенко.
За Пантелеймоном Кулішем:
«Чорна рада», 2001, сценарій Миколи Засєєва-Руденка та Григорія Штоня, режисер Микола Засєєв-Руденко.
За Іваном Нечуєм-Левицьким:
«Кайдашева сім’я», 1993, за однойменною повістю та мотивами інших творів, сценарій Олександра Сизоненка й Володимира Городька, режисер Володимир Городько;
«Спіймати Кайдаша», 2020, телесеріал-ремейк, 12 серій,
сценарій Наталії Ворожбит, режисер Олександр Тіменко.
За Панасом Мирним:
«Повія», 1961, сценарій Ніни Капельгородської,
режисер Іван Кавалерідзе.
За Марком Вовчком:
«Сон», 1996, фільм 2-й із телесеріалу «Острів любові»,
сценарист і режисер Олег Бійма.
«Пристрасть», 1996, за повістю «Павло Чорнокрил», 3 серії,
сценарист і режисер Олег Бійма;
За Іваном Франком:
«Захар Беркут», 1971, сценарій Дмитра Павличка,
режисер Леонід Осика;
«Захар Беркут», 2019, сценарист Ярослав Войцешек,
режисери Ахтем Сеітаблаєв, Джон Вінн;
«Украдене щастя», 1984, сценарій Василя Сичевського,
режисер Юрій Ткаченко;
«Украдене щастя», 2004, телесеріал-ремейк, 4 серії, сценарій
Марини та Сергія Дяченків, режисер Андрій Дончик;
«Для домашнього огнища», 1970,
режисери Юрій Суярко, Броніслав Мешкіс;
«Для домашнього огнища», 1992, сценарій Василя Босовича,
режисер Борис Савченко;
«Киценька», 1995, за оповіданням «Ба́тькі́вщина», сценарій Ярослава Стельмаха, фільм 5-й із серіалу Олега Бійми «Острів любові»;
«Пастка», 1993, телесеріал за романом «Перехресні стежки», 5 серій, сценаристи Олег Бійма, Леонід Мужук, Віктор Політов,
режисер Олег Бійма;
«Лис Микита», 2007, анімаційний телесеріал, 26 серій,
сценарій і постановка Володимира Кметика.
За Лесею Українкою:
«Лісова пісня», 1961, сценарист і режисер Віктор Івченко;
«Біда навчить», 1970, анімафільм; сценарій Валентини Проценко, режисерка Ніна Василенко;
«Камінний господар», 1971, режисер Мирослав Джинджиристий; «Лісова пісня», 1980, сценарист і режисер Юрій Іллєнко;
«Мавка. Лісова пісня», 2023, анімафільм; сценарист Ярослав Войцешек, режисери Олександра Рубан, Олег Маламуж;
«Блакитна троянда», 1988, 2 серії, сценарист і режисер Олег Бійма.
ПРО НЕЇ: «Іду до тебе», 1971, сценарій Івана Драча,
режисер Микола Мащенко.
За Ольгою Кобилянською:
«Меланхолійний вальс», 1990, сценарій Василя Портяка,
режисер Борис Савченко;
«Царівна», 1993, телесеріал, 20 серій, сценаристи Валентина Лебедєва, Василь Довгий, режисер Сергій Туряниця;
«Природа», 1995, сценарій Тамари Бойко,
фільм 3-й із серіалу Олега Бійми «Острів любові»;
За Михайлом Старицьким:
«За двома зайцями» (переробка комедії Івана Нечуя-Левицького «На Кожум’яках»), 1961, сценарист і режисер Віктор Іванов;
«Не судилось», 1967, екранізація однойменної драми,
режисер Мирослав Джинджиристий;
«По-модньому», 1992, сценарист і режисер Юрій Некрасов.
За Марком Кропивницьким
«Доки сонце зійде, роса очі виїсть», 2015,
вистава Дніпровського національного театру
імені Тараса Шевченка, режисерка Лідія Кушкова́-Шевченко.
За Іваном Карпенком-Карим:
«Мартин Боруля», 1953, вистава театру імени Івана Франка, режисер Гнат Юра, виробництво Київської кіностудії художніх фільмів, режисер Олексій Швачко;
«Житейське море», 1983, фільм-вистава театру імени Марії Заньковецької, режисер Федір Стригун;
«Хазяїн», фільм-вистава театру імени Марії Заньковецької,
режисер Юрій Некрасов;
«Хазяїн», 2022, телесеріал, 4 серії,
сценарист і режисер Тарас Ткаченко;
«Сто тисяч», 1996, фільм-вистава театру імени Івана Франка,
режисер Володимир Опанасенко.
За Михайлом Коцюбинським:
«Тіні забутих предків», 1964, сценарій Івана Чендея,
режисер Сергій Параджанов;
«Поєдинок», 1996, фільм 7-й із серіалу Олега Бійми «Острів любові», сценарій Тамари Бойко;
«Татарський триптих», 2004, за новелами кримського циклу,
сценарист і режисер Олександр Муратов.
За Михайлом Могилянським:
«Наречена», 1995, сценарист і режисер Олег Бійма,
фільм 9-й із серіалу «Острів любові».
За Василем Стефаником:
«Камінний хрест», 1968, за новелами «Злодій» і «Камінний хрест», сценарій Івана Драча, режисер Леонід Осика.
За Марком Черемшиною:
«Вирок», 1995, фільм 4-й із серіалу Олега Бійми «Острів любові», сценарій Тамари Бойко.
За Гнатом Хоткевичем:
«Камінна душа», 1988, за однойменною повістю, сценарій Георгія Шевченка, режисер Станіслав Клименко;
«Дияволиця», 1995, фільм 4-й із серіалу Олега Бійми «Острів любові», сценарій Ярослава Стельмаха.
За Володимиром Винниченком:
«Закон», 1989, за однойменною драмою, фільм-вистава театру імени Івана Франка, режисер-постановник Юрій Суярко;
«Чорна пантера та Білий ведмідь», 1990, за драмою «Чорна Пантера і Білий Медвідь», сценарій Тамари Бойко, режисер Олег Бійма;
«Записки кирпатого Мефістофеля», 1994, за однойменним романом, сценарій П. Мовчана, Юрія Ляшенка, режисер Юрій Ляшенко;
«Гріх», 1991, за однойменною драмою,
сценарій Павла Мовчана, режисер Олег Бійма;
«Сорочка зі стьожкою», 1992, за мотивами оповідання
«“Уміркований” та “щирий”»,
сценарій Марії Мішуріної, режисер Василь Домбровський;
«Заручини», 1996, сценарій Ярослава Стельмаха, фільм 8-й із серіалу Олега Бійми «Острів любові»;
«Момент», 2014, короткий метр, сценарій і режисура Олександри Тесленко.
За Олександром Олесем
«Острів Любові», 1995, сценарист і режисер Олег Бійма,
фільм 1-й з однойменного серіалу.
За Осипом Турянським
«Поза межами болю», 1989, за однойменною повістю, сценаристи Ярослав Лупій, Микола Охмакевич, режисер Ярослав Лупій.
За Юрієм Липою
«Закон», 2008, короткий метр, за однойменним оповіданням, сценарій Леоніда Череватенка, режисер Віталій Потрух.
За Миколою Хвильовим:
«Танго смерти», 1991, за мотивами «Повісти про санаторійну зону», сценарист і режисер Олександр Муратов;
«Вальдшнепи», 1995, за мотивами однойменного роману,
сценарій Вікторії Муратової, режисер Олександр Муратов;
«Геть сором!», 2004, за мотивами повісти «Сентиментальна історія», сценарій Вікторії Муратової, режисер Олександр Муратов.
ПРО НЬОГО ТА ІНШИХ ПИСЬМЕННИКІВ «Розстріляного відродження»: «Будинок “Слово”», 2017, документальний.
Сценаристи Тарас Томенко та Любов Якимчук,
режисер Тарас Томенко.
«Будинок “Слово”. Нескінчений роман», 2019, художній.
Сценаристи Тарас Томенко та Любов Якимчук,
режисер Тарас Томенко.
За Миколою Кулішем:
«Мина Мазайло», 1991, у 2-х частинах, сценарій Леся Танюка та Сергія Проскурні, режисер Сергій Проскурня;
«Народний Малахій», 1991, за однойменною п'єсою,
режисер Ростислав Синько.
За Олександром Корнійчуком:
«В степах України», 1952, фільм-вистава театру імени Івана Франка, режисер Гнат Юра; Київська кіностудія художніх фільмів, режисер Тимофій Левчук.
За Іваном Багряним:
Серіал «Сад Гетсиманський», 1993, 4 серії, сценарист і режисер Ростислав Синько;
«Тигролови», 1994, сценарист і режисер Ростислав Синько.
За Олексою Коломійцем:
«Фараони», 1964, фільм-вистава театру імени Івана Франка, автор сценарію Віктор Цимбаліст, режисер Ісак Шмарук;
«Платон Ангел», 2010, за мотивами драми «Дикий Ангел», сценарист і режисер Іван Войтюк.
За Олесем Гончарем:
«Смужка нескошених диких квітів», 1979, за повістю «Бригантина», сценаристи Олесь Гончар, Юрій Іллєнко режисер Юрій Іллєнко;
За Василем Земляком:
«Вавилон-ХХ» 1979, за мотивами роману «Лебедина зграя», сценаристи Іван Миколайчук, Василь Земляк,
режисер Іван Миколайчук
За Юрієм Мушкетиком:
«Чорна долина», 1990, за мотивами роману «Яса»,
сценарист і режисер Борис Шиленко.
За Анатолієм Дімаровим:
«І будуть люди», 2020, за однойменним романом, драматичний телесеріал-епопея, історична сага, 12 серій; сценаристи Тетяна Щегельська, Тарас Антипович, режисер Андрій Непиталюк.
За Григором Тютюнником:
«Оддавали Катрю», 1980, короткий метр, за мотивами однойменного оповідання, сценарій Леоніда Череватенка,
режисери Петро Марусик, Ярослав Ланчак;
«Климко», 1983, за мотивами однойменної повісти,сценарист і режисер Микола Вінграновський.
ПРО НЬОГО. «Доля», 2014, 2 серії; ідея фільму Миколи Сороки,
автори сценарію Петро Засенко, Олександр Рябокрис,
режисер Олександр Рябокрис.
За Євгеном Гуцалом
«Солом’яні дзвони», 1987, сценарій Юрія Іллєнка та Євгена Гуцала, режисер Юрій Іллєнко.
«Блуд», 1996, сценарій Олега Бійми, фільм 10-й із серіалу
«Острів любові».
За Миколою Вінграновським:
«Сіроманець», 1989, за однойменним романом, сценарист і режисер Микола Вінграновський.
За Іваном Драчем:
«Криниця для спраглих», 1965, за однойменною кіноповістю,
режисер Юрій Іллєнко;
«Дід лівого крайнього», 1973, сценарій Івана Драча і Леоніда Осики, режисер Леонід Осика;
«І в звуках пам’ять відгукнеться», 1986, за сценарієм Івана Драча та Івана Миколайчука «Київська фантазія на тему дикої троянди-шипшини» (інша назва – «Троянди для маестро»),
режисер Тимофій Левчук
За Іваном Миколайчуком:
«Небилиці про Івана», 1989/90, режисер Борис Івченко.
За Юрієм Андруховичем і Андрієм Дончиком:
«Кисневий Голод», 1991, сценарій Юрія Андруховича
й Андрія Дончика, режисер Андрій Дончик.
За Василем Трубаєм:
«Посилка для Марґарет Тетчер», 1990, кінокомедія за однойменним оповіданням, сценарист Василь Трубай, режисер Вадим Кастеллі;
«Вперед, за скарбами гетьмана!»,1993, ідея та начерки сценарію Леоніда Слуцького у вільному тлумаченні Василя Трубая
та Вадима Кастеллі, режисер Вадим Кастеллі.
За Валерієм Шевчуком:
«Голос трави», 1992, сценарій та режисура Наталії Мотузко.
За Борисом Харчуком:
«Вишневі ночі», 1993, за однойменним романом;
сценарист Василь Портяк, режисер Аркадій Мікульський.
За Богданом Жолдаком:
«Іван та кобила», 1992, сценарист Богдан Жолдак,
режисер Володимир Фесенко;
«Структура кави, або Абзац», 2013, короткий метр,
за мотивами однойменного оповідання,
режисер Олег Бобало-Яремчук.
За Галиною Тельнюк:
У. Б. Н. (Український буржуазний націоналіст), 2001, вистава театру імени Марії Заньковецької. Автор ідеї Андрій Батьковський, режисер Мирослав Гринишин.
За Юрієм Винничуком:
«Трагічне кохання до зрадливої Нуськи», 2004, за новелою «Граната на двох», сценарист і режисер Тарас Ткаченко.
За Василем Шклярем:
«Чорний ворон», 2019, за однойменним романом;
сценарист Тарас Антипович за участи Василя Шкляра, Михайла Бриниха, режисер Тарас Ткаченко
За Танею Малярчук:
«Метелик», 2013, за мотивами однойменного оповідання, короткий метр, сценарист і режисер Максим Буйницький.
За казками Сашка Лірника:
«Чорний Козак», 2018, українська історична фентезі-стрічка на основі казки «Про вдову Ганну Шулячку, Чорного Козака і страшне закляття», режисер Владислав Чабанюк;
«Пекельна Хоругва, або Різдво Козацьке» (2019), базується на казці «Про старого козака, різдвяного чорта, чотири роги і козацький рід», режисер Михайло Костров.
Перелік фільмів подано в з дотриманням певної хронологічної послідовности та з урахуванням їх наявности в соцмережах на час написання цього підрозділу. Список треба розширювати й удосконалювати з метою проведення порівняльного міжмистецького аналізу. Попри поодинокі спроби теоретичного опрацювання критеріїв такого аналізу , практичних кроків у цьому напрямі не густо. Тож дозволю собі поділитися кількома матеріалами з курсу «Кіносценарій як літературна творчість» для студентів освітньої програми «Літературна творчість, українська мова і література та англійська мова».
Page updated
Google Sites
Report abuse