Про мене

Моя тяга до малювання частично спричинена саме моєю тягою до коней. До того ж, мій тато дуже гарно малює і він мене багато чому навчив. Але саме коли я бачу фотографію гарного коня, в мене з'являється палке бажання намалювати її.

Але з чого ж почалася моя любов до коней? Можна сказати, що коней я завжди полюбляла. Вони періодично ставали персонажами моїх малюнків у ранньому дитинстві: могли бути поруч із зебрами, антилопами, собаками, слонами та іншими тваринами, що мені подобалися. До речі, тоді моїми улюбленцями були слони ( причому обов'язково синього кольору), я їх усюди малювала, і мені дуже хотілося мати слона у квартирі! Але з часом моя тяга до слонів трохи послабилася.

Згодом наші батьки вирішили покатати нас на конях на Київському Іподромі. Це було давно. Але там нам сказали, що ми з сестрою занадто маленькі для того, щоб покататись на великому коні, але нам все ж таки вдалося погодувати травичкою одного вороненького красеня.

З тих пір нашими улюбленими тваринами стали коні. А згодом я й сама не помітила, як стала дуже цінувати картинки з кіньми та усюди, де тільки можна, малювати цих тварин. Звичайно, вони тоді в мене виходили дуже кумедно. Тоді в мене зародилася велика мрія кататися на конях та ходити у кінну школу. На жаль, я дуже рідко маю можливість поспілкуватися з цими тваринами, але я була верхи вже два рази.

Моє малювання коней вийшло на новий рівень навесні 2018 року. Тоді в мене з'явився вільний доступ до інтернету і я змогла знаходити фотографії та інформацію про коней і вже змальовувати цих тварин з картинок. Я стала приділяти вивченню та малюванню цих тварин набагато більше часу і справді закохалася у їх променисті глибокі очі, грайливе волосся, міцну, але тендітну, статуру, і, головне, - у їх сміливу, вірну, невимовно благородну душу. Від того часу я стала мріяти про коней: про безмежний степ, свистючий вітер, синє небо і трьохтактний ритм галопу. Весь світ ніби став обертитись у моїй голові навколо коней.

Зараз я стала більш тверезо дивитися на всі ці речі, але гармонія з кіньми, собою та природою все ж таки залишається моєю мрією. Я противниця кінного спорту, оскільки це губить коней. На жаль, більшість людей цього не розуміє. Мені до вподоби м'які методики роботи з кіньми. Вони полягає у відсутності будь-якої амуніції (єдина дозволена амуніція у цьому випадку - кордео - мотузяне кільце, вільно накинуте на основу шиї коня).

Останнім часом мене стала дуже приваблювати музика та співи. Я дуже хочу навчитися гарно співати та вивчити сольфеджіо. Я хочу пов'язати своє майбутнє з творчістю, можливо, як раз у музичній сфері, але коні все одно були, є і будуть займати дуже велику частину мого серця.