Стоматит, виразка язика, фарингіт, закупорка стравоходу.

Тема лекції: Стоматит. Закупорка стравоходу

План

1. Стоматит.

2. Виразка язика.

2. Закупорка стравоходу

3. Атонія і гіпотонія передшлунків.

Література основна та додаткова:

1. Судаков М.О. «Внутрішні незаразні хвороби с/г тварин». К. «Мета» 2002р. с.153-164.

2. Судаков М.О. «Внутрішні незаразні хвороби» Практикум. К. «Вища школа».1986р. с.142-158

3. Левченко В.І. «Внутрішні незаразні хвороби» Біла Церква Частина 1-2. 1999р. та 2001р.

4. Левченко В.І. «Внутрішні незаразні хвороби» Практикум. Біла Церква. 2000р.

1. Стоматит

Стоматит — це запалення слизової оболонки ротової порожнини. За властивостями ексудату й характером змін слизової оболонки розрізняють катаральний, серозний, везикулярний, пустульозний, афтозний, дифтеритичний, виразковий, гнійний, гангренозний, некротичний і флегмонозний стоматити. Стоматит може бути дифузний з ураженням слизової оболонки щік, язика, ясен і вогнищевим з ураженням або ясен (гінгівіт), або язика (глосит), або твердого піднебіння (палатит). За перебігом стоматит може бути гострий і хронічний, а за

походженням — первинний і вторинний. Первинний стоматит розвивається внаслідок безпосереднього подразнення слизової оболонки, а вторинний виникає як ускладнення інших хвороб.

Етіологія. Причинами первинного стоматиту можуть бути механічні, термічні, біологічні й хімічні фактори. Особливо часто стоматит викликають дуже грубі, сухі, колючі корми, сіно низької якості, суха солом’яна січка, отруйні речовини, які містяться в рослинах, гарячі й промерзлі корми, а також загострені внаслідок неправильного стирання краї корінних зубів, у поросят — ікла, у коней — вудила.

Вторинний стоматит виникає при інфекційних і паразитарних хворобах. Крім того, вторинний стоматит розвивається при фарингіті, катарі верхніх дихальних шляхів, хронічних хворобах передшлунків, гастриті й гепатиті, кровоплямистій хворобі та інших незаразних хворобах.

Патогенез і патолого-анатомічні зміни. При катаральному стоматиті на поверхні слизової оболонки ротової порожнини утворюється безліч маленьких вузликів, заповнених прозорою рідиною. Слизові залози розтягуються внаслідок переповнення секретом і виступають на поверхні слизової оболонки у вигляді вузликів. Ці вузлики розпадаються на дрібні поверхневі виразки, які легко гояться.

При специфічному вторинному стоматиті розвиваються характерні зміни — везикули, афти, вогнища некрозу, виразки. Під впливом рефлекторного подразнення посилюється слиновиділення, знижується вміст у слині лізоциму, що призводить до посилення розмноження в ротовій порожнині сапрофітної, або умовно-патогенної мікрофлори.

Ураження слизової оболонки ротової порожнини призводить до утрудненого приймання корму або навіть до відмови від нього, а також до зниження вгодованості, продуктивності й роботоздатності тварин.

Симптоми. На початку хвороби розвиваються гіперемія і набряк слизової оболонки ротової порожнини. Вона стає дуже чутливою до подразнення. У тварини порушуються приймання корму і жування. Під час прийому корму тварини вибирають найбільш м'який корм, жують обережно, повільно, з паузами. Тверді, холодні, гарячі корми викидають з рота. Різко виражений набряк твердого піднебіння. Потовщені валики твердого піднебіння, особливо ззаду верхніх різців, звисають у ротову порожнину. Інколи спостерігаються незначний набряк язика, а також опухання губ і щік. Набряк слизової оболонки губ, щік і ясен виражений слабо. При розвитку запалення слизова оболонка стає більш вологою, що накопичується слина постійно виділяється з рота. При наявності в роті ран, виразок, везикул, афт посилюється плямкання. Набрякла слизова оболонка здавлює просвіти слинних залоз, внаслідок чого вони збільшуються в розмірах.

Збільшуються, стають гарячими і болючими підщелепні лімфатичні вузли.

У міру розвитку запалення слизова оболонка стає більш вологою, слина збивається в піну або у вигляді тонких ниток витікає з рота. Відлущений епітелій на спинці язика утворює сіро-білий наліт. Внаслідок мікробного розкладання слизу, слини, кормових частинок і відлущеного епітелію з рота відчувається неприємний солодкуватий запах.

При виразковому й гангренозному стоматитах запах перетворюється на гнильний. Слід мати на увазі, що у коней гнильний запах з рота буває при странгуляціях кишок, закупорках їх каменями і конкрементами.

При первинному стоматиті температура тіла і загальний стан хворих тварин помітно не змінюються, а при вторинному нерідко спостерігаються гарячка та інші специфічні симптоми основної хвороби.

Перебіг і прогноз. Гострий первинний катаральний стоматит після усунення причин виліковується протягом 6 – 10 днів. Вторинний стоматит, який розвивається як наслідок основного захворювання, триває 15 – 20 днів. Виліковність його залежить від стану організму, зумовленого характером і тяжкістю основної хвороби. Стоматит з множинними некрозами слизової оболонки і тканин, що лежать глибше (ящур, некробактеріоз тощо), характеризується більш затяжним характером.

Ускладнені форми стоматиту у молодняка можуть призводити до загибелі.

Хронічний стоматит перебігає порівняно довго. При цьому проліферативні зміни слизової оболонки ротової порожнини інколи стають необоротні.

Виразковий стоматит може мати такі ускладнення, як глосит, абсцеси, флегмона глотки, сепсис.

Прогноз при своєчасному лікуванні тварин, хворих на первинний стоматит, частіше сприятливий. При вторинному стоматиті прогноз залежить від основної хвороби.

Діагноз ставлять на підставі результатів клінічного дослідження тварини з урахуванням анамнезу. За змінами слизових оболонок рота і язика визначають форму стоматиту.

Терапія. Хворим тваринам дають м’які або рідкі неподразливі корми (бовтанку з висівок, каші, супи, сінне борошно, свіжу траву, м’яке сіно, силосну пасту; собакам і кішкам – м’ясні або рибні бульйони, слизові рідкі каші, киселі, молоко, кефір, кисле молоко, ацидофілін. Якщо запалення сильне, глибоке і розлите, то можна призначити голодну дієту терміном 24-48 год, вода при цьому не скасовується. Штучне харчування при цьому проводять з допомогою внутрішньовенних та підшкірних ін'єкцій фізіологічних розчинів, крово- і плазмозамінників, вітамінів, ставлять поживні і лікарські клізми. Тварин забезпечують свіжою водою.

У легких випадках захворювання ротову порожнину промивають 2 %-м водним розчином натрію хлориду, 3 %-м водним розчином натрію гідрокарбонату з бурою і натрію хлоридом в однакових частинах.

У тяжких випадках при катаральному стоматиті слизову оболонку ротової порожнини зрошують три-чотири рази на день 0,1 – 0,2 %-м розчином калію перманганату, 0,2 %-м розчином етакридину лактату, 3 %-м розчином борної кислоти, розчином фурациліну 1 : 5000. Ніжнішим ефектом володіють зрошення рота відварами і настоями з лікарських рослин - ромашки, календули, череди, шавлії, мати-й-мачухи, фіалки і ін. Зрошення слизової оболонки рота цими засобами проводять з допомогою гумової груші, одноразового шприца тощо.

При дифтеритичному й виразковому стоматиті ротову порожнину промивають розчинами протимікробних речовин і змазують розчинами йоду з гліцерином (1 : 4), танін-гліцерином, 0,2 %-м розчином срібла нітрату, 0,1 %-м розчином флавакридину гідрохлориду, 1 – 2 %-м розчином міді сульфату, синтоміциновою емульсією.

Для лікування вторинного стоматиту застосовують одночасно методи специфічної терапії основних хвороб.

Профілактика. Стежити за станом зубів у тварин. Не допускати згодовування грубих, колючих, вражених плісенню, промерзлих або гарячих кормів. Контролювати якість кормів і підготовку їх до згодовування. Своєчасно проводити лікувально-профілактичні заходи щодо захворювань, які часто супроводяться стоматитом.

2. Закупорка стравоходу

Закупорка стравоходу — це закриття його просвіту кормовими масами або стороннім предметами.

Закупорка частіше спостерігається у великої рогатої худоби, рідше — у дрібних жуйних і дуже рідко — у коней, свиней, собак і котів. Закупорка стравоходу буває повною і неповною, первинною і вторинною.

Етіологія. Хвороба найчастіше трапляється в кінці літа і восени — в період збирання картоплі, буряків, моркви, капусти, кукурудзи. Раптове закриття просвіту цілком здорового стравоходу (первинна закупорка) спричинюється шматками коренебульбоплодів, великими харчовими грудками, сторонніми предметами. Вторинна закупорка спостерігається при парезі, паралічі, звуженні, розширенні і спазмі стравоходу.

Патогенез і патолого-анатомічні зміни. У тому місці, де сталася закупорка, сторонній предмет подразнює нервові закінчення стінки стравоходу, викликаючи біль і спазматичні скорочення передньої (відносно місця закупорки) частини стравоходу. Ці скорочення супроводяться болем і викликають неспокій тварин. Слід зазначити, що в шийній ділянці стравоходу спазми слабкі, а в грудній — сильні й тривалі. Біль рефлекторно спричинює розлад моторної і секреторної функцій перед-шлунків, шлунка й кишок.

Повне закриття стравоходу у жуйних тварин призводить до тимпанії рубця, підвищує внутрішньочеревний тиск на діафрагму, погіршує роботу серця, газообмін в легенях. При тривалій закупорці стравоходу виникають запалення, набряк і некроз слизової оболонки на місці закупорки.

Симптоми хвороби виникають раптово. У тварин помічають занепокоєння, відмову від корму, часті рухи язиком, ковтальні рухи при витягнутій вперед або опущеній голові. Відригування й жуйка відсутні.

У тварин спостерігаються жуйні рухи, з рота тече піняста слина, в очах переляк . У міру розвитку тимпанії рубця тварина нервує, б’є тазовими кінцівками. Спостерігається задишка, грудний тип дихання, ціаноз видимих слизових оболонок. Прискорюється пульс і збільшується частота дихання при нормальній температурі тіла.

У собак і кішок спостерігається сильне занепокоєння, вони в крутять головою, витягають шию, дряпають лапами в роті, акт прийому води і корму порушений. Реєструються кашель, напади задухи, блювотні позиви, рясну слинотечу.

У разі закупорки шийної частини стравоходу можна відчути обмежену, болючу припухлість або випинання.

Перебіг і прогноз. Перебіг закупорки стравоходу залежить від виду тварини та розмірів і компактності стороннього тіла. Інколи закупорка проходить без будь якої допомоги, коли спазматичними скороченнями стравоходу стороннє тіло проштовхується у шлунок або виштовхується антиперистальтичними рухами і викидається через рот. Трапляються випадки швидкої загибелі тварин внаслідок асфіксії, яка настає при розвинутій тимпанії рубця.

Прогноз — обережний.

Діагноз можна поставити за характерним симптомокомплексом з урахуванням результатів зондування стравоходу і даних анамнезу.

Слід мати на увазі хвороби, які супроводяться закупоркою стравоходу (параліч, звуження, розширення і спазм стравоходу).

Терапія. Корів треба лікувати негайно, щоб не допустити розвитку тимпанії рубця і загибелі їх від асфіксії.

У великої рогатої худоби вважається раціональним проштовхування коренебульбоплоду, що застряв у стравоході, в рубець за допомогою зондів Хохлова і Черкасова.

Ефективним є поєднання механічних прийомів з методами фармакотерапії. Спочатку в стравохід треба ввести 100 – 150 г рослинної олії, вазелінового масла або слизового відвару, а спазматичне скорочення стравоходу зняти підшкірною ін’єкцією. Для ін’єкції великим тваринам вводять атропіну сульфат (0,02 – 0,06 г), платифілін (0,01–0,07 г) в 0,2 %-му розчині або внутрішньовенно 5 %-й розчин хлоралгідрату (100–200 мл). Для великої рогатої худоби ефективним є введення в

стравохід 75–100мл 5%-го розчину новокаїну. Застосовують також внутрішньовенне введення 0,25 %-го розчину новокаїну, виготовленого на ізотонічному розчині натрію хлориду, в дозі 1 мл на 1 кг маси тіла тварини.

Якщо коренебульбоплід застряв у глотці великої рогатої худоби, його можна вилучити рукою, застосувавши при цьому відповідні зівники. Стороннє тіло з шийної ділянки стравоходу рекомендується спочатку спробувати вивести через глотку масажем знизу вгору в ділянці яремного жолоба або доцільно зробити новокаїнову блокаду нижньощелепних нервів (за Вороніним).

Ефективним релаксантом при лікуванні закупорки стравоходу у великої рогатої худоби є внутрішньовенне введення аміназину в дозі 1 – 1,2 мг на 1 кг маси тіла (аміназин беруть уї2,5 %-й концентрації з 20 %-м розчином глюкози у співвідношенні 1 : 5 або 1 : 10). Якщо аміназин вводять внутрішньом’язово, його беруть порівняно з 0,25 %-м розчином новокаїну.

Послаблення мускулатури стравоходу у тварин досягається обколюванням у місці закупорки шийної частини стравоходу 0,5 %-м розчином новокаїну в дозі 20 – 30 мл.

При лікуванні великої рогатої худоби, як радить С. І. Смирнов, добрі результати дає внутрішньовенне введення пропазину в дозі 1 – 1,2 мг на 1 кг маси тіла в 2,5 %-му розчині з 40 %-м розчином глюкози в розведенні 1 : 5 або 1 : 10.

Ефективним при усуненні закупорки стравоходу є застосування тугих зондів з нагнітанням води або повітря.

В гострих випадках з обережністю можна внутрішньовенно вводити настойку чемериці в дозі 1 – 2 мл.

Свиням вводять під шкіру апоморфіну гідрохлорид у дозі 0,01 – 0,02 г.

При розвитку вторинної тимпанії рубця з загрозою асфіксії роблять прокол рубця (руменоцентез).

Якщо методи лікування не дають бажаних результатів, стороннє тіло із стравоходу видаляють оперативним методом.

Профілактика. Тваринам згодовують коренебульбоплоди в подрібненому вигляді після згодовування об’ємистих грубих кормів. Контролюють випасання тварин після збирання картоплі, буряків, капусти, турнепсу, попередньо згодувавши невелику кількість грубих кормів.

3. Атонія і гіпотонія передшлунків.

Це хвороби, які характеризуються переважним розладом моторної діяльності рубця, сітки, книжки.

Частіше хворіє велика, рідше — дрібна рогата худоба, особливо в стійловий період утримання.

За перебігом хвороба може бути гостра й хронічна, а за походженням —первинна і вторинна.

Етіологія. Основною причиною гіпотонії та атонії передшлунків є порушення умов годівлі й утримання тварин.

Первинна гостра гіпотонія або атонія передшлунків настає після раптової зміни корму (соковитого на грубий, сухий або навпаки). Хвороба може статися внаслідок поїдання твариною великої кількості корму, особливо відходів зерна, полови.

Вторинна гостра гіпотонія або атонія передшлунків виникає під впливом рефлекторних імпульсів з інших органів (переповнення сичуга м’якими кислими кормами) при маститі, ушкодженні блукаючого нерва тощо, а також при інфекційних, інвазійних і незаразних хворобах.

Хронічна гіпотонія або атонія передшлунків розвивається з гострої або спричинюється одноманітним за типом і низьким за поживністю раціоном (при тривалій годівлі сухою соломою, солом’яною січкою, половою, недоброякісним силосом), а також недостатністю моціону.

Вторинна хронічна гіпотонія або атонія передшлунків частіше проявляється при порушенні обміну речовин (внаслідок білкової, мінеральної і вітамінної нестачі), внаслідок запалення травного каналу, наявності хвороб печінки (цироз, абсцеси), нирок, при туберкульозі, паратуберкульозі, монієзіозі.

Патогенез. Численні етіологічні фактори зменшують збудливість і скорочення передшлунків, порушують переміщення та евакуацію кормових мас, знижують всмоктування та інтенсивність ферментативних процесів. Це завжди призводить до зміни складу мікрофлори, а також до зниження рН вмісту рубця.

Метаболіти, що утворилися, всмоктуються і токсично діють на організм. В організмі порушуються кислотно-лужна рівновага (зростає ацидоз), секреторна діяльність травних залоз, моторика травного каналу, знижується травлення, посилюються бродильно-гнильні процеси і виникає аутоінтоксикація.

Склад інфузорій змінюється або вони гинуть. У передшлунках порушується утворення вітамінів групи В.

Симптоми. Спочатку в тварин помічаються погіршення, спотворення або повна відсутність апетиту, розлад жуйки й відригування. Відригуються гази неприємного запаху. Тварина пригнічена, довго лежить, неохоче встає (інколи її не можна навіть примусити встати). Нерідко помічається фібрилярне тремтіння скелетних м’язів. Температура тіла і частота пульсу залишаються в межах фізіологічних коливань або трохи підвищені, дихання частішає. Шерстний покрив тьмяніє і кошлатиться.

При гіпотонії передшлунків частота скорочення рубця зменшується, скорочення стають слабкими, а при атонії припиняються. Порушується перистальтика травного каналу. Пальпація ділянок рубця і книжки у деяких тварин викликає больові відчуття, збудження.

Спостерігається розлад дефекації (вона стає рідкою, запор змінюється проносом тощо). Інтоксикація організму посилюється. Тварини худнуть, різко знижується молочна продуктивність їх. При вторинних гіпотонії або атонії передшлунків виявляються симптоми основної хвороби.

Перебіг і прогноз. Хвороби перебігають гостро, підгостро або хронічно. У тварин гостра гіпотонія або атонія передшлунків у легких випадках при наданні лікувальної допомоги та усуненні причини триває 3 – 5 днів, у тяжких випадках хвороба затягується до 10 – 15 днів. Хронічна гіпотонія або атонія передшлунків триває 2 – 3 тижні, інколи — до двох місяців. Особливо затяжними бувають вторинні гіпотонії і атонії передшлунків.

Прогноз — обережний.

Діагноз. Симптоми, анамнестичні дані, візуальне визначення якості кормів, умов утримання дають підстави для достатнього уявлення про хворобу. При встановленні діагнозу слід мати на увазі травматичний ретикуліт і ретикулоперитоніт, засмічення книжки, вторинні гіпотонії й атонії, які доповнюються симптомами основної хвороби. Посмертно виявляють патолого-анатомічні зміни: при гострій гіпотонії або атонії передшлунків рубець наповнений кашоподібним або сухим вмістом з кислим неприємним запахом, а в книжці виявляють велику кількість щільних сухих кормових мас. Іноді знаходять почервоніння і цяткові крововиливи на слизових оболонках рубця, книжки і сичуга. При хронічній гіпотонії та атонії передшлунків вміст рубця напіврідкий або щільний, твердий з рідким неприємним запахом, а вміст книжки сухий. Листки книжки місцями червонуваті з вогнищами некрозу. Іноді знаходять спайки органів черевної порожнини, дегенеративні зміни в печінці, нирках, серці.

Терапія.

Схема:

- Звільнення передшлунків від вмісту (промивання рубця 1 %-м розчином натрію сульфату або гідрокарбонату за допомогою зонда Черкасова; голодна дієта на 24-48 год.).

- Відновлення моторики (масаж рубця по 10 – 15 хв 3 – 4 рази на день; моціон по 20-30 хв 2-3 рази на добу; настойку чемериці всередину в дозах 10 – 15 мл великій рогатій худобі, 3 – 5 мл дрібній рогатій худобі, підшкірно великій рогатій худобі в дозі 4 – 5 мл (бугаям 7 – 8 мл), внутрішньовенно – 1-2 мл; внутрішньовенне введення 5 – 10 %-го водного розчину натрію хлориду в дозі 0,05 – 0,1 г на 1 кг маси тіла тварини; сольові проносні засоби — сульфат натрію або магнію всередину великій рогатій худобі 400 – 700 г, дрібній рогатій худобі 40 – 80 г в 5 %-му водному розчині, а при запаленні слизових оболонок шлунка й кишок — 400 – 600 г соняшникової або іншої рослинної олії; неглибокотільним коровам підшкірно вводять 0,1 %-ний розчин карбахоліну по 1-3 мл, дрібним жуйним - 0,2-0,4 мл або пілокарпіну гідрохлорид відповідно по 0,1 - 0,4 і 0,01 - 0,04 г; добрий лікувальний ефект одержаний після засто­сування аміридину гідрохлориду, який вводиться підшкірно по 1 - 2 мл на 100 кг маси тіла, повторно препарат застосовують через 12-24 год.; епіплевральна та паранефральна новокаїнові блокади.).

- Зняття інтоксикації (внутрішньовенне введення глюкози великій рогатій худобі по 30 – 150 г, а дрібній рогатій худобі по 10 – 50 г у вигляді 20 – 40 %-го розчину; 5- або 10 %-ний розчин натрію хлориду в дозі відповідно 500 або 250 мл - це 0,05 - 0.1 г на 1 кг маси тварин; 10 %-ний розчин кальцію хлориду ВРХ 150 - 200 і ДРХ 10 - 30 мл на ін’єкцію).

- Відновлення ферментативних процесів (всередину 1 – 2 л свіжого вмісту рубця від здорової корови; ефективне застосування суміші С. І. Смирнова із 50 г спирту, 100 г дріжджів, 200 г цукру й 1 л води; 20-40 мл 0,5 %-ної оцтової кислоти з 300 г цукру у 2 л води; 20-40 мл соляної кислоти в 1 л води (2 -3 рази на добу); ферментні препа­рати - протосубтилін (по 6г на 100кг маси тіла в 1 л води всередину) та амілосубтилін (8 г на 100 кг маси тіла в 1 л води), повторно їх вво­дять через 24 год.

- Дієтотерапія (якісні корми та вода).

- Поліпшення апетиту і травлення (карловарська сіль: великим жуйним - 50-100 г, дрібним - 10-25; листя і верхівки стебел з квітками полину гіркого по 25-50 г - великим і 5-10 г - дрібним жуйним; кореневище аїру болотного (лепеха, татарське зілля) - по 15-50 г; відвар листя і молодої трави череди трироздільної по 10 г; настій часнику або цибулі: 100 г на 2 л води, дають по 500 мл 2 -3 рази на добу).

- Протимікробні (антибіотики та сульфаніламіди, наприклад всередину фталазол по 10 –20 г великій рогатій худобі і по 2 – 5 г дрібній рогатій худобі, іхтіол відповідно по 10–20 і 1–5 г при підозрі на румініт чи гастроентерит).

Профілактика гіпотонії або атонії передшлунків полягає в додержанні всіх гігієнічних норм годівлі та утримання тварин. Не слід згодовувати великої кількості зернових відходів, дробини, барди, жому. Не можна згодовувати промерзлі й зіпсовані корми. Переводити худобу з одного раціону на інший треба поступово. Забезпечувати повноцінну годівлю. У стійловий період організувати активний мо­ціон. Грубі корми згодовувати у подрібненому і запареному вигляді в суміші з соковитими кормами. Забороняється згодовування тваринам неякісних кормів. Годівля тварин має бути різноманітною і не обмежу­ватися монокормом.

Контрольні запитання:

1 . Які загальні симптоми хвороб системи травлення ?

2. Які причини виникнення стоматиту?

3. Які симптоми при закупорці стравоходу?

4. У чому полягає терапія та профілактика закупорки стравоходу?

5. Які симптоми гіпотонії передшлунків дають змогу поставити діагноз?

6. Яка схема допомоги при гіпотонії передшлунків?