Гіпо- і атонія передшлунків, тимпанія, ацидоз та алкалоз рубця

Тема лекції: Хвороби передшлунків.

План

1. Дистонія передшлунків (гіпо- і атонія рубця)

2. Тимпанія рубця.

3. Ацидоз рубця.

4. Алкалоз рубця.

Література основна та додаткова:

1. Судаков М.О. «Внутрішні незаразні хвороби с/г тварин». К. «Мета» 2002р. с.166-173.

2. Судаков М.О. «Внутрішні незаразні хвороби» Практикум. К. «Вища школа».1986р. с.142-158

3. Левченко В.І. «Внутрішні незаразні хвороби» Біла Церква Частина 1-2. 1999р. та 2001р.

4. Левченко В.І. «Внутрішні незаразні хвороби» Практикум. Біла Церква. 2000р.

1. Дистонія (гіпотонія й атонія) передшлунків

Dystonia; Hypotonia et atonia ruminis, reticuli et omasi

Загальна інформація

Характеризується розладом мотор­ної функції рубця, сітки та книжки з порушенням мікробіологічних і біохімічних процесів у них. Гіпотонія й атонія передшлунків за пе­ребігом бувають гострими і хронічними,азапоходженням — первинними та вторинними.

Етіологія

Первинні з гострим перебігом гіпотонія й ато­нія передшлунків виникають при поїданні тваринами недоброякіс­них кормів; раптовому переході з одного типу годівлі на інший; вмісті у раціоні великої кількості грубих малопоживних кормівпоганої якості (солома озимих зернових, сіно пізнього укосу); над­мірній даванці концентрованих чи соковитих кормів (кислий жом, барда та ін.); при дії на організм стрес-факторів (транспортування, переведення тварин з одного приміщення в інше, зміна обслу­говуючого персоналу тощо). Вторинна гіпотонія передшлунків здебільшого є вторинною і виникає як симптом при неінфекційних, інфекційних та інвазійних хворобах (ендометрит, зміщення сичуга, при отруєнні рослинними і мінеральними отрутами, порушення обміну речовин, травматичному ретикуліті й ретикулоперитоніті, закупорці книжки, хворобах серця, печінки, кишечнику).

Симптоми

Загальний стан тварин пригнічений, температура тіла в межах норми. Ранні симптоми — погіршення апетиту, спотворення смаку, пізніше настає анорексія. Жуйка нечаста, коротка, гази скуп­чуються у верхній частині рубця, відригуються рідко, неприємногозапаху. При гіпотонії скорочення рубця послаблені, неоднакові за силою, неритмічні, кількість їх зменшена до 3—5 протягом 5 хв у великої рогатої худоби (в нормі 8—12 протягом 5 хв, у овець — 3—6, кїз — 2—4 протягом 2 хв). Шуми скорочення книжки, сичуга і кишеч­нику вислухуються рідко. У разі тривалого перебігу хвороби виникає запор, який іноді змінюється діареєю. При вторинній гіпотонії вияв­ляють ознаки основної хвороби.

Лікування

Лікування проводять за такими напрямами: звільнення передшлун­ків від вмісту, дієтотерапія, відновлення моторної функції передшлун­ків і ферментативних процесів, що відбуваються в них, поліпшення апетиту й обміну речовин. Для звільнення передшлунків від вмісту призначають голодну дієту на 1—2 дні без обмеження кількості води; за допомогою зондів Черкасова чи Даценка промивають передшлунки 1%-м розчином нат­рію сульфату або гідрокарбонату (30—40 л), потім усередину дають 1 проносні — натрію чи магнію сульфат 500—700 г великій рогатій худобі та 40—80 г дрібним жуйним у 5—8%-й концентрації. При запаленні слизової рубця й кишечнику як проносний засіб використо­вують 400—600 г рослинної олії. На другий день залежно від причин і характеру перебігу хвороби до раціону тварин вводять у невеликій кількості доброякісні соковиті корми (кормові буряки, морква, силос), сіно й траву. Для відновлення моторної функції передшлунків призначають ма­саж рубця по 10—15 хв 2—3 рази на добу, помірний моціон по 20—30 хв 2—3 рази на добу, всередину застосовують настойку чемериці: ве­ликій рогатій худобі — 8—12 мл, вівцям і козам — 2—4 мл у 0,5 лводи; неглибокотільним коровам підшкірно вводять 0,1%-й розчин карбахоліну по 1—3 мл, дрібним жуйним - 0,2—0,4 мл або піло­карпіну гідрохлорид — відповідно по 0,1—0,4 і 0,01—0,04 г. Добрий лікувальний ефект дає аміридину гідрохлорид, який вводять підшкір­но по 1—2 мл на 100 кг маси тіла, повторно препарат використовують через 12—24 год. Моторну функцію передшлунків стимулюють нат­рію і магнію сульфат, 5- або 10%-й розчин натрію хлориду в дозі відповідно 500 або 250 мл (0,05—0,1 г на 1 кг маси тварин) внут­рішньовенно, епіплевральна і паранефральна новокаїнові блокади. З метою відновлення ферментативних процесів у передшлунках застосовують вміст рубця від здорової корови (1—2 л); суміш за С.І.Смирновим (дріжджі — 50—100 г, цукор — 200 г, спирт етиловий 70°-й — 50—100 мл, вода — 1 л); 20—40 мл 0,5%-ї оцтової кислоти з 300 г цукру в 2 л води; 20—40 мл соляної кислоти в 1 л води (2—3 рази на добу); ферментні препарати — протосубтилін ГЗХ(по 6 г на 100 кг маси тіла в 1 л води всередину) та амілосубтилін ГЗХ (8 г на 100 кг маси тіла в 1 л води), повторно їх вводять через 24 год. Щоб поліпшити апетит, використовують карловарську сіль (вели­ким жуйним 50—100 г, дрібним 10—25); листя і верхівки стебел із квітками полину гіркого по 25—50 г великим і 5—10 г дрібним жуй­ним; кореневище аїру болотного (лепеха) по 15—50 г; відвар листя та молодої трави череди трироздільної по 10 г; настій часнику або цибулі (100 г на 2 л води, дають по 500 мл 2—3 рази на добу). Для відновлення обміну речовин і дезінтоксикації рекомендують застосовувати внутрішньовенно 20%-й розчин глюкози по 500 мл великій і 50—100 мл дрібній рогатій худобі у поєднанні з підшкірним введенням інсуліну по 0,2—0,3 од на 1 кг маси тіла та 10%-й розчин кальцію хлориду відповідно по 150—200 і 10—ЗО мл на ін'єкцію. Замість глюкози можна внутрішньовенно вводити розчин натрію цит­рату з розрахунку 10 мг на 1 кг маси тварини.

Профілактика

Необхідно запобігати раптовому переходу від од­ного раціону до іншого, особливо при переведенні з пасовищного на стійлове утримання. Грубі корми згодовують подрібненими і запаре­ними в суміші з соковитими. Забороняється давати недоброякісні корми.

2. Тимпанія рубця

Tympania ruminis

Загальна інформація

Характеризується перепов­ненням рубця газами внаслідок посиленого їх утворення і затримки відходження із рубця. Зустрічається у великої рогатої худоби та овець, іноді — кіз. За походженням буває первинною і вторинною, а за перебігом — гострою та хронічною.

Етіологія

Первинна тимпанія з гострим перебігом вини­кає при поїданні великої кількості легкоферментованих соковитих кормів (зелена маса бобових — вики, конюшини, люцерни, гороху; воскової стиглості, листя капусти, буряків тощо), особливо коли вони зволожені росою, дощем або зігріті при залежуванні в купах. До поси­леного газоутворення призводять випасання після дощу, напування водою відразу після згодовування кормів, що легко зброджуються. Тимпанію рубця також спричиняють поїдання недоброякісних або зіпсованих кормів (мерзлі чи гнилі картопля, буряки та інші корене­плоди) або споживання у великій кількості коренеплодів, відходів виробництва пива, цукру, спирту, крохмалю (дробина, жом, барда). Часто причиною тимпанії є інфекційні хвороби (сибірка, емфізематоз­ний карбункул, брадзот овець тощо). Вторинна тимпанія з ївстрим перебігом виникає при закупоренні стравоходу, у телят, ягнят і козенят — внаслідок повного чи часткового закупорення пілоричної частини сичуга або дванадцятипалої кишки безоарами. Хронічна тимпанія буває при гіпо- й атонії передшлунків, травматичному ретикулоперитоніті, ацидозі рубця, хронічному румі-ніті, захворюваннях книжки й сичуга, синдромі Гофлюнда.

Патогенез

При простій тимпанії гази скучуються у верхньому півмішку рубця, при пінявій — змішуються з кормовими масами. Переповнений газами рубець тисне на сичуг, кишечник, печінку, нир­ки, діафрагму, серце, легені та інші органи. Внаслідок серцевої й легеневої недостатності зменшується газообмін, виникає гіпоксія і з'являється задишка. Якщо переповнення газами рубця триває, то може настати смерть внаслідок асфіксії або виникнути одночасний розрив стінки рубця і діафрагми з наступним летальним кінцем.

Симптоми

Тварини відмовляються від корму, у них припиняють­ся відрижка та жуйка, збільшується об'єм живота, особливо лівої половини з випинанням стінки лівої пахвини, виникає почуття страху і неспокою. Дихання часте, поверхневе, переважно грудного типу. В тяжких випадках тварина дихає через розкритий рот, з якого виді­ляється велика кількість слини. На початку хвороби відмічають гіпе­ремію слизових оболонок, у подальшому може спостерігатися їхній ціаноз. Скорочення рубця деякий час посилені, а потім швидко послаб­люються і зовсім зникають. Пальпацією в ділянці лівої пахвини визна­чають твердоеластичну консистенцію вмісту рубця. Тварина часто прибирає позу для дефекації й сечовиділення, але сечі та калу ви­діляється мало. При подальшому розвитку тимпанії може настати смерть внаслідок асфіксії. У разі розриву стінки рубця (іноді й діафраг­ми) та потраплянні його вмісту в черевну і грудну порожнини виникає колапс із летальним кінцем. При хронічній тимпанії відмічають періодичне збільшення рубця, особливо після годівлі. У телят 20—60-денного віку тимпанія рубця часто буває після випоювання знежиреного молока.

Лікування

Тварину ставлять так, щоб передня частина її була вище від задньої, й масажують ліву пахвину. Щоб викликати рефлекторну відрижку газів, періодично витягують язик, на беззубий край рота ставлять палицю, обмотану бинтом чи ганчіркою, змоченими пахучими речовинами (іхтіолова мазь, дьоготь тощо), всередину дають водний розчин аміаку —'20—30 мл на 0,5 л води. Гази з рубця при простій тимпанії виводять через зонд. Для вбирання газів застосовують адсор­бенти: всередину свіже молоко — 2—5 л із настойкою валеріани (20—30 мл), магнію оксид — 20—50 г на 0,5 л води, активоване вугілля з деревини — 200—300 г у 2—3 л води. З метою зменшення бродильних процесів і утворення газів у рубці великій рогатій худобі дають усередину 2%-й розчин іхтіолу в дозі 20—30 г, молочну кислоту великим тваринам — 8—15 мл, дрібним жуйним — 3 мл, оцтову кислоту — відповідно 10—14 і 5—10 мл на 0,5—1 л води, терпентинову олію — 25—35 мл, краще з відваром льону. Ефективною при лікуванні тимпанії рубця виявилася суміш іхтіолу — 25 г, 70°-го спирту етилового — 100 мл на 0,5 л води. Щоб зменшити утворення й руйнування пухирців піни при пінявій тимпанії, використовують рослинні олії (соняшникова, арахісова, кас­торова) — по 150—300 мл; 2%-й розчин натрію гідрокарбонату — 5—7 л; сикаден — 50 мл; тимпанол — 150—200 або антиформол — 150—200 мл у 2—4 л води. Якщо симптоми тимпанії не зникають, тимпанол дають повторно в дозі 0,4—0,5 мл на 1 кг маси, але розбав­ляють його у меншій кількості води (1:5). Подібну до тимпанолу дію має комплексна кремнійорганічна сполука ФАМС у дозі 20—30 мл. Для посилення моторної функції рубця застосовують всередину на­стойку чемериці — 10—12 мл, проносні (краще рослинні олії— со­няшникову та ін.) — 0,5 л.

Якщо вищезгадані лікувальні заходи не дають бажаних результатів і виникає загроза смерті тварини від асфіксії, негайно проводять ру-міноцентез і поступово випускають газ із рубця. Гільзу троакара зали­шають у рубці до 10 год і через неї можна вводити протибродильні речовини. При пінявій тимпанії з тяжким перебігом виконують румі-нотомію й видаляють вміст рубця.

Профілактика

Слід підгодовувати тварин сухими кормами (сіно тощо) перед вигоном на молоду траву, сходи озимих злаків, бобових культур. Не можна випасати худобу на траві з росою чи після дощу, згодовувати таку зелену масу. Забороняється давати в необмеженій кількості брагу, пивну дробину або зіпсовану чи мерзлу картоплю, буряки та інші корми. Необхідно запобігати зниженню температури вмісту рубця.

3. Ацидоз рубця

Acidosis rutninis

Загальна інформація

Хворо­ба, що характеризується нагромадженням у рубці молочної кислоти, зниженням рН рубцевого вмісту, порушенням травлення та ацидотичним станом організму. Дуже поширена у великої рогатої худоби, зу­стрічається також у овець і кіз. Перебігає гостро й хронічно, усклад­нюється румінітом або паракератозом.

Етіологія

Причиною хвороби є поїдання великої кількості бу­ряків, особливо цукрових, зернових злакових концкормів (ячмінь, жи­то та ін.), кукурудзи у стадії молочно-воскової стиглості й качанів, картоплі, меляси та інших кормів, багатих на цукор і крохмаль. Причиною хронічного захворювання є переведення тварин із звичайного на раціон для відгодівлі з високим вмістом концкормів (60—75% за по­живністю), згодовування варених кислих кормів (рН 3,5—4,5) з овоче­вих відходів, кислого жому, барди, силосу з низьким рН.

Патогенез

Основою патогенезу ацидозу рубця є нагромадження у його вмісті молочної кислоти, внаслідок чого величина рН знижується до 4—5. Під впливом молочнокислих бактерій руйнуються деякі амінокислоти, утворюються шкідливі протеїногенні аміни (гістамін, тирамін, кадаверин), які надходять у кров і спричиняють різні пато­логічні реакції в організмі, зокрема асептичне запалення основи шкіри копита (ламініт). У кислому середовищі змінюється епітелій рубця, тобто розвиваються румініт та паракератоз. Через пошкоджений епі­телій стінки рубця у кров проникають патогенні мікроби, що призво­дить до виникнення абсцесів печінки (синдром ацидоз—румініт— ламініт—абсцеси печінки).

Симптоми

Гострий ацидоз рубця розвивається швидко, з харак­терними ознаками, хронічний — перебігає малопомітно, в прихованій (субклінічній) формі. Перші ознаки при гострому ацидозі рубця прояв­ляються через 6—12 год після поїдання корму: спостерігають різке пригнічення, погіршення апетиту чи відмову від корму, дистонію руб­ця, тахікардію, тахіпное. Тварини скрегочуть зубами, важко встають, рухи скуті, болісні. Носове дзеркало сухе, на язиці є нашарування сірого кольору. Відмічають сильну спрагу, калові маси розріджені або ущільнені. У деяких тварин виявляють брадикардію, тремор м'язів, тимпанію рубця. Температура тіла здебільшого у межах 38,5—39,5 °С або дещо підвищена. Надій молока і вміст жиру в ньому знижуються. Вміст рубця набуває невластивого кольору й сильного запаху, величи­на рН зменшується до 4—5 і нижче (норма 6,6—7,2), сечі — до 5,6—6,0. Клінічні симптоми при хронічному ацидозі рубця нехарактерні: незначне пригнічення, зміни апетиту, гіпотонія та тимпанія рубця,діарея, ознаки ламініту. Хронічний ацидоз рубця ускладнюється ру­мінітом, паракератозом рубця, абсцесами печінки, жировим гепато-зом, міокардіострофією, ураженням нирок.

Лікування

Лікування гострого ацидозу рубця спрямоване на видалення його вмісту, нормалізацію рН рубцевого вмісту, відновлення життєдіяль­ності корисної та пригнічення розвитку шкідливої мікрофлори рубця, відновлення кислотно-лужної рівноваги в організмі, ліквідацію де­гідратації. Промивання рубця дає позитивні результати у перші 12—ЗО год від початку захворювання. Якщо кормові маси неможливо видалити через шлунковий зонд, застосовують румінотомію. Щоб прискорити відновлення життєдіяльності ікрофлори передшлунків, рекомендують вводити 2—3 л вмісту рубця від здорових тварин. Усе­редину застосовують натрію гідрокарбонат по 100—150 г на 0,5—1 л води 5—8 разів на день. Внутрішньовенно його ін'єктують у формі 4%-го розчину в дозі 800—900 мл. Необхідно також вводити всереди­ну лужну суміш, що складається з натрію і калію гідроокису — по 60 г, натрію двовуглекислого — 600, кальцію вуглекислого -— 1000 г, води — 15 л. Таку суміш використовують за 2—3 прийоми протягом доби до нормалізації рН рубцевого вмісту. Періодично масажують рубець. Після відновлення рН застосовують 2—3 л вмісту рубця від клінічно здорових тварин. Через гільзу троакара в різні шари вмісту рубця вводять 3 л 1%-го розчину калію перманганату; 1,2—2,5 л 8%-го розчину натрію гідрокарбонату. Процедуру повторюють через 3— 4 год. Для лікування ацидозу рубця у корів ефективним є мацеробацилін ГЗХ в добовій дозі 10—12 г протягом 2—3 днів і більше. Показані серцеві, румінаторні й проносні засоби, які використовують при атонії та гіпотонії передшлунків.

Профілактика

Не слід допускати поїдання великої кількості кор­мів, багатих на крохмаль і цукри. Кормових буряків потрібно згодову­вати не більше 25 кг, цукрових — 10 кг на добу за 2—3 прийоми. В раціоні тварин вміст цукру повинен становити 4,5—5 г/кг маси тіла. Для профілактики ацидозу рубця у корів запропоновано препарат мацеробацилін. Його в дозі 0,3 г на 100 кг маси тіла дають із концен­трованими або іншими кормами один раз на добу протягом 30—60 днів. Інші ферментні препарати (амілосубтилін, протосубтилін, пектофое-тидин) згодовують із кормом з розрахунку 0,3—0,5 г на 1 к. од. раціону протягом 30 днів, вівцематкам амілосубтилін ГЗХдають у дозі 0,05 г на 1 кг маси тіла.

4.Алкалоз рубця

Alcaiosis ruminis

Загальна інформація

Захворювання, що характери­зується зрушенням рН вмісту рубця в лужний бік, порушенням рубце­вого травлення, обміну речовин, функції печінки та інших органів.

Етіологія

Поїдання тваринами великої кіль­кості бобових трав та інших кормів, багатих на білки, азотовміснихнебілкових речовин (карбамід) призводить до утворення в рубці знач­ної кількості аміаку. При взаємодії з водою утворюється гідрат окису амонію та іон амонію, внаслідок чого рН вмісту рубця зрушується у лужний бік (понад 7,2), а сечі 8,4 і більше.

Симптоми

Відмічають пригнічення, сонливість, погіршення апетиту чи стійку відмову від корму, відсутність жуйки, моторика рубця сповільнена або відсутня. Носове дзеркало сухе, слизові оболонки гіперемійовані. З ротової порожнини відчувається неприємний, гниль­ний запах, спостерігають ознаки інтоксикації.

Діагноз

Діагноз ставлять на основі симптомів, аналізу годівлі, результатів дослідження вмісту рубця й сечі.

Лікування

Лікування спрямоване на зниження рН вмісту рубця, відновлення життєдіяльності інфузорій та бактерій рубця. Всередину вводять 30— 50 мл оцтової кислоти (30%), розбавленої у 3—5 л води, 15—30 г соляної кислоти в 7—15 л води, 2—5 л кислого молока, а також 0,5—1 кг цукру, розчиненого в 1 л води, 1,5—2 кг меляси. Для ней­тралізації аміаку в рубець вводять 40—50 мл формаліну в 200 мл води.

Профілактика

Регламентують згодовування бобових культур, своєчасно очищають годівниці, не допускають використання зіп­сованих, загнилих кормів, передозування азотовмісних небілкових речовин.