3курс  група 3-23

Виховання культури водіння полягає в тому, щоб добитися єдності внутрішнього стану водія і зовнішнього його виявлення. Внутрішній стан – це мета, наміри, орієнтири, зовнішнє їх виявлення – безпосередні дії і результати. До них належать акуратність водіння, точність, тактовність у поводженні з іншими водіями та працівниками органів МВС. Ці риси потрібно виховувати.

В основі культури водіння – такі важливі положення:

Ø нікому, ніколи, у будь-яких умовах не створювати ризиків;

Ø нікому, ніколи, у будь-яких умовах не створювати ніяких незручностей;

Ø спокійно ставитись до недостатніх технічних можливостей автомобілів партнерів по дорожньому руху;

Ø обережно ставитись до автомобілів, за кермом яких сидять літні чоловіки, жінки, інваліди, курсанти автошкіл;

Ø надавати безкоштовну допомогу на дорозі;

Ø суворо дотримуватися ПДР у будь-яких умовах;

Ø допомагати ДАІ та поліції.

Головне  - це внутрішня культура водіїв.  Вона визначає стиль їзди, ставлення до своїх колег та свого автомобіля, а також правильну поведінку в критичних ситуаціях, коли необхідно швидко прийняти рішення і запобігти аварії, травматизму.

Час реакції водія - це той проміжок часу, що проходить з моменту коли водій автомобіля виявляє небезпеку, до того моменту, коли він починає реагувати, щоб цю небезпеку усунути.

Грубо кажучи, час реакції водія це час, який проходить з моменту коли водій побачив небезпечне зміна обстановки на дорозі, до того моменту, як його нога натиснула на педаль гальма. Ну, або руки почали крутить кермо.

Робота водія вимагає постійної уваги, дисциплінованості, швидкості реакції, розуміння своєї великої відповідальності. Водій, який знаходиться в стані алкогольного сп'яніння, при вживанні наркотиків, медикаментів, не може забезпечити виконання цих умов. При вживанні алкоголю, наркотиків, медикаментів людина становиться менш стриманою, збудженою. легковажною, порушується координація рухів, у нього втрачається контроль над своїми діями. Погіршується оглядовість, збільшується час реакції, водій не може зосередити увагу на об'єкті небезпеки. Крім цього знижується гострота зору і слуху, кольоросприйняття (особливо червоного кольору), погіршується глибинний зір, різко уповільнюються рухомі реакції, з'являються перебої в роботі серця, нирок, легень, порушується біологічний ритм роботи всього організму.

Легке сп'яніння наступає після вживання людиною 0,5-1,0 л пива, 150-300 г вина або 40-100 г горілки, час реакції збільшується близько на половину. Середній ступінь сп'яніння наступає після вживання -500 г вина, 100-150 г горілки.

Чимало ДТП трапляється через помилки, допущені водіями внаслідок спаду працездатності. Основною причиною цього є стомлення: процес, що настає в результаті діяльності. Фізіологічна сутність стомлення полягає в сигналізації організму про необхідність припинити роботу, знизити її інтенсивність, так як це впливає на зміну часу реакції, у водіїв підвищується збудженість, подразливість, збільшується час реакції і зменшується чіткість приймання.

Зміна часу реакції в разі втоми пов'язана зі зміною стійкості уваги і швидкості опрацювання інформації. На початку робочої зміни час виявлення сигналу і час для формування дії у відповідь невеликі. В середині зміни час реакції мінімальний, а ближче до її кінця він може перевищувати це мінімальне значення більш як у 2 рази. Особливо зростає час реакції під кінець зміни у водіїв, які їдуть вільною від транспортних засобів дорогою, а також за інтенсивності, що перевищує 300 авт/год.

Загальна характеристика чутливості.

Чутливість - здатність живих організмів реагувати на дію зовнішніх чи внутрішніх подразників. В широкому розумінні поняття чутливості зливається з поняттям подразливості.

У вузькому розумінні чутливість - це здатність аналізаторів творити відчуття у відповідь на появу специфічного для даного органу чуттів подразника та його наступні зміни. Чутливість поділяють на:

а) абсолютну чутливість;

б) диференційовану (до розрізнення) чутливість.

Абсолютна чутливість - буває як із нижчим абсолютним порогом - це мінімальна сила подразника, що викликає ледь помітне відчуття; так із верхнім абсолютним порогом чутливості - це максимальна сила подразника, то викликає адекватне йому відчуття. Подальше зростання сили подразника викликає больову реакцію.

Диференційна (до розрізнення) чутливість - це відношення порога розрізнення до величини первинного подразника, що залишається більш або менш незмінним.

Рівень чутливості також залежить від типу витої нервової діяльності. Як абсолютна, так і диференційована чутливість можуть змінюватися піл впливом різних обставин.

Під час керування автомобілем водія оточує багато предметів і явиш, але його основна увага має бути зосереджена на тому, від чого безпосередньо залежить безпека руху.

Однією з найважливіших функцій, що забезпечують сприймання і переробку інформації є уважність.

Увага - це активна спрямованість свідомості людини на ті чи інші предмети і явища дійсності або їх певні властивості і якості. Водій повинен володіти такими обов'язковими властивостями уваги, як її стійкість, концентрація, обсяг (об'єм), розподіл і переключення (переведення).

Увагу за бажанням можна розвивати і вдосконалювати. Добре розвинута увага, як правило, у водіїв працьовитих, сумлінних, дисциплінованих, цілеспрямованих, енергійних.

Стійкість уваги - це спроможність її зосередження на одному предметі або певній роботі. Стійкість уваги визначається часом, протягом якого її інтенсивність запишається незмінною. Інтенсивність уваги зберігається в середньому протягом 40 хвилин без помітного послаблення.

Із стійкістю уваги тісно пов'язана така її якість, як концентрація.

Концентрація - це якість, яка передбачає зосередження уваги виключно на одному об'єкті з ігноруванням інших. Концентрація уваги водія необ­хідна, наприклад, при проїзді пішохідних переходів, зупинок громадського транспорту, залізничних переїздів при зустрічному роз'їзді і та.ін.

Велике значення мас достатній обсяг (об'єм) уваги.

Обсяг (об'єм) уваги - визначається кількістю об'єктів, які водій в змозі помітити, сприйняти і правильно відреагувати на них. Якщо умови сприймання нескладні, одночасно ним може бути охоплено 4-6 об'єктів. У досвідчених водіїв обсяг уваги звичайно більший, ніж у початківців і залежить від досвіду водія, психічного стану і умов руху. Так, за обмеженої видимості протягом секунди можна сприйняти лише 1-2 об'єкти. На складних перехрестях за великого числа транспортних засобів обсяг (об'єм) уваги деяких водіїв не дозволяє їм мати всю інформацію, необхідну для безпечного керування.

Розподіл уваги - означає спроможність людини контролювати і одночасно виконувати кілька різних дій. Як правило, людина в змозі розподіляти свою увагу лише між двома різними діями за умови, що одна з них є для нього звичною. Наприклад, керування автомобілем є безпечним, якщо водій основну увагу зосереджує на дорожніх обставинах і майже не стежить за діями своїх рук і ніг. За аварійної ситуації вимоги до розподілу уваги водія значно збільшується - він повинен одночасно дивитися, думати і діяти. Єдність і злагодженість цих складових уваги гарантують безпечний вихід з будь-якої дорожньої ситуації.

Переключення (переведення) уваги - це здатність особи швидко змінювати її об'єкти уваги або переходити від одного виду діяльності до іншого.

Переключивши свою увагу, водій, наприклад, має змогу вибірково і приймати ті об'єкти, які при розподілі уваги він одночасно не охопив.

Водій повинен уміти переключати увагу з одного об'єкта на інший, щоб мри потребі перейти від одних дій до інших, інколи навіть таких, які перечать попереднім. У досвідченого водія розвинута така властивість, завдяки якій він може сповна зосереджуватись на дорожній обстановці, не відволікаючись для спостереження за рухами рук і ніг. Навмисна увага дозволяє виявити небезпеку з самого початку виникнення складної ситуації, пінити її та запобігти не бажаним наслідкам.

Переключення і розподіл уваги в поєднанні з правильною послідовністю дій і активним спостереженням є основою обачності водія.

В результаті тривалого перебування за кермом водій стомлюється, погіршується розподіл і переключення його уваги, збільшується час реакції, знижується точність сприймання і оцінки дорожніх обставин.

По ступеню активності процесу розрізняють:

- довільну (активну) увагу;

- мимовільну (пасивну) увагу.

Довільна (активна) увага - це увага, яка свідомо спрямована на певний об’єкт (вид діяльності) із заздалегідь визначеною мстою.

Мимовільна (пасивна) увага - це увага, яка виникає без свідомого наміру і жодних зусиль з боку водія. Причиною її виникнення можуть бути і сильний звуковий сигнал. Інтенсивний світловий потік або несподіване їх припинення.

Під час керування автомобілем водія оточує багато предметів і явищ, але його основна увага мас бути зосереджена на тому, від чого безпосередньо залежить безпека руху. Для того, щоб виділити предмет із навколишнього і середовища, із числа інших об'єктів, необхідно на ньому зосередитись. Тільки при цій умові людина може сприйняти, усвідомити предмет або об'єкт, транспортний засіб, пішоходів, тварин і та.ін. По даних статистики, неуважність найбільш характерна властивість, яка є причиною ДТП.

Характеристика відчуття: зорового, слухового, дотикового, вестибулярного

Психофізіологічні характеристики водія характеризують його спроможність сприймати дорожню інформацію, осмислювати її, приймати рішення і своєчасно виконувати дії з керування транспортним засобом, що викликає у водія відповідні відчуття.

Розрізняють відчуття:

а) зорові;

б) слухові;

в) дотикові (м'язово-шкіряні, вібраційні, нюхові, теплові);

г) вестибулярні.

Зорові відчуття - відіграють основну роль у діяльності водія. Зорове відчуття дає можливість водію одержувати інформацію про положення керованого автомобіля на дорозі, об'єктів на ній і про їх форму, колір та розміри, показання приладів.

Завдяки зоровим відчуттям надходить близько 85% усіх відомостей, необхідних для безпечного керування автомобілем. Зором людина здатна оглядати досить великий простір, оцінювати відстань до об'єктів і між ними. Побачити предмет означає - визначити його колір, форму й величину. Лише за такої умови можна розпізнати предмет і оцінити його властивості. Водій, як правило, з початку розпізнає предмет на дорозі і залежно від того, який він (твердий чи м'який, гострий чи тупий, великий чи малий), приймає рішення про зміну або збереження напрямку руху автомобіля.

Слухові відчуття - дають відомості про джерела звуків (шум віл агрегатів автомобіля, звукові сигнали учасників дорожнього руху, тощо).

Дотикові відчуття - є м'язово-шкіряні, вібраційні, нюхові, теплові:

• м'язово-шкіряні відчуття - інформують про положення тіла у просторі і про взаємодію рук і ніг з органами керування;

• вібраційні - інформують про стан дорожнього покриття і характер роботи окремих частин автомобіля;

• нюхові відчуття - дають можливість сповіщати про наявність у кабіні парів палива і відпрацьованих газів;

Теплові відчуття - інформують про зміну температури на робочому місці.

Вестибулярні відчуття - сигналізують про зміну швидкості і напрямку) руху транспортного засобу.

Світлова чутливість характеризується - гостротою зору та полем зору.

Гостротою зору - називають здатність розрізняти форму предмета навіть на значному віддаленні від ока. Гострота зору визначається! мінімальною відстанню між двома точками або лініями, коли око сприймає їх роздільно.

Полем зору - називається видимий простір, який можна охопити ш непорушності очного яблука. Поле зору обома очима становить 120°-130° І практично охоплює весь простір перед автомобілем. Поле зору не залишається постійним, воно може розширюватися і звужуватися. І

При втомі, хворобі, вживанні алкоголю та наркотиків поле зоря звужується, такий зір називається "тонельним".

Окомір – це здатність людини без застосування будь яких вимірювальних засобів визначати відстань до предметів.

За допомогою видимого переміщення поверхні дороги та різних нерухомих предметів водій може судити про швидкість і напрямок руху керованого ним транспортного засобу. Оцінка швидкості руху автомобілів та пішоходів ґрунтується на динамічному окомірі, що є одним з основних елементів майстерності водія. Вміння правильно оцінювати тимчасові інтервали, особливо при здійсненні різноманітних маневрів автомобіля на великих швидкостях, в окремих випадках має вирішальне значення для безпеки дорожнього руху. Помилки динамічного окоміру призводять до нервового напруження учасників руху, непередбачуваних маневрів, а отже, й до аварій. Наприклад, при виїзді на перехрестя водій повинен оцінити швидкість іншого автомобіля, відстань від нього до перехрестя, час на її подолання. Зробивши розрахунки, водій або пропустить цей автомобіль, або вибере таку швидкість руху, щоб безпечно проїхати перехрестя першим.

Більшість помилок водіїв під час обгону пов'язані саме з неправильною оцінкою інтервалу часу, відстані до зустрічного автомобіля та його швидкість.

Працездатність водія — це його спроможність з найменшими затратами енергії безпечно керувати автомобілем без зниження темпу та якості протягом тривалого часу.

Внаслідок погіршення працездатності водія трапляється велика кількість ДТП. Основною причиною цього є стомлення: процес, що настає внаслідок тривалої напруженої діяльності.

Позитивні емоції під час водіння ТЗ підвищують відповідальність водія й безпеку руху, а негативні навпаки призводять до невпевненості, сумнівів і страху. Повертаючись до такого негативного явища як стомленість водія, необхідно зауважити, що на неї впливають не тільки характер інформації та ставлення до неї водія, а й її кількісні характеристики, що називаються інформаційним навантаженням. Велику частину такого навантаження на водія становить інтенсивність руху. За великої інтенсивності руху (понад 300 автомобілів/год) стомлення настає досить швидко. Однак в умовах монотонного руху, коли на дорозі тривалий час немає інших учасників дорожнього руху, за одноманітного ландшафту місцевості, через вимушену бездіяльність водій може швидше втомитися, ніж під час керування ТЗ в умовах інтенсивного руху в місті.

Протягом поїздки водієві доводиться працювати в різноманітних умовах, у тому числі в потоках неоднакової інтенсивності, тому йому потрібно бути готовим до зміни емоційної напруженості. Небезпечним може стати неспо­діване зростання складності дорожніх умов (наприклад, під час виїзду з тихого провулку на напружений за інтенсивністю руху проспект міста). Якщо водій внутрішньо заздалегідь підготувався до таких змін, то емоційна напруженість зміниться не так істотно, як у випадку його непідготовленості, і ймовірність скоєння ним ДТП буде зведена до мінімуму.

Однак зловживати цим не слід, бо будь-яке вольове зусилля вимагає додаткових витрат енергії, що призводить до ще більшої стомленості й частіших помилок під час керування ТЗ. Тому, відчуваючи стомлення, необхідно не боротися з ним зусиллям волі, а змінити рід діяльності або просто перепочити. Не зайвим буде під час втоми зупинити ТЗ і випити чашку кави в придорожньому кафе чи вийти з машини й зробити декілька фізичних вправ.

Після відпочинку або тимчасової зміни роду діяльності втома зазвичай минає. У противному випадку можна констатувати перевтомлення, причиною якого може бути недостатній сон уночі протягом декількох днів. Перевтомлення супроводжується підвищеною дратівливістю, сонливістю вдень і поганим сном уночі, загальною слабкістю, головним болем, погіршенням пам'яті та апетиту. За появи ознак перевтомлення сідати за кермо не можна, натомість слід звернутися до лікаря.

Працездатність суттєво знижується у хворобливому стані, після вживання алкоголю або наркотичних речовин (у тому числі ліків), а також унаслідок сильного нервового збудження або пригніченого стану. Для зменшення впливу негативних емоцій перед виїздом у поїздку, особливо на велику відстань, водієві необхідно займатися відповідним аутотренінгом. Можна сісти або лягти в зручну позу і дати собі тверду установку не порушувати в дорозі правила дорожнього руху, не перевищувати швидкість, бути уважним і дисциплінованим, не піддавати зайвому ризику своє життя, життя пасажирів та інших учасників дорожнього руху. Впевненість у цьому допомагає зняти зайве напруження й втілюється в безаварійне водіння протягом всієї поїздки.

Вимоги до робочого місця водія

Робота з управління автомобілем може бути віднесена до розряду найбільш напружених і утомливих форм трудової діяльності. Ця робота протікає в умовах постійного і значного нервово-емоційного напруження, поглиблюється усвідомленням величезної відповідальності за життя людей і матеріальні цінності. Швидкість реакції і точність робочих русі водія сучасного автомобіля є найважливішими факторами забезпечення безпеки руху. Ці якості у великій мірі залежать від зручності робочого місця водія, яке має створювати сприятливі умови праці та виключати можливість виникнення аварій, що викликаються перенапруженням при роботі водія
Великий вплив на роботу водія надає правильна його посадка, яка визначається як «спокійне положення в стані готовності». Площина сидіння повинна бути не горизонтальна, а злегка нахиленої назад (3-7 ° до горизонтальної площини). Спинка сидіння не повинна бути фіксована, сидіння має регулюватися по висоті і в горизонтальному напрямку. Оббивка сидіння повинна бути досить жорсткою і шорсткою
Конструкція і внутрішні розміри кабіни повинні забезпечувати водієві вільний вхід в зимовому одязі, зручне положення на сидінні, зручне дію важелями і педалями.

З робочого місця водія повинна бути забезпечена максимальна оглядовість. Під оглядовістю автомобіля мається на увазі одне з його конструктивних властивостей, що визначає об'єктивну можливість для водія бачити робочу зону, шлях руху і об'єкти, які можуть заважати його руху.

Вимоги до мікроклімату кабіни

1. Температура внутрішніх поверхонь кабіни не повинна відрізнятися від температури повітря в кабіні більш ніж на 3 ° С.

2. Кабіна повинна бути обладнана захисними козирками, жалюзі та іншими засобами захисту від сонячної радіації, а також засобами теплозахисту від працюючого двигуна, що забезпечують залишкове теплове опромінення водія від обшивки кабіни - не більше 35 Вт/м2, від вікон - не більше 100 Вт./м2 .

3. Системи вентиляції, опалення, кондиціонування повітря повинні забезпечувати регулювання повітряних потоків в кабіні транспортного засобу із забезпеченням оптимальних і усувати запітніння і обмерзання стекол кабіни.

4. Контроль стану повітряного середовища в кабіні транспортного засобу повинен здійснюватися з урахуванням виду використовуваного палива і концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони водія не повинна перевищувати при роботі двигуна на бензині - вуглеводнів в перерахунку на С - 300 мг/м3, окису вуглецю - 20 мг / м3, окислів азоту - 5 мг/м3, а також: свинцю - 0,01 мг/м3 (середньозмінна ГДК не вище 0,07 мг/м3) для етилованого бензину; метанолу - 5 мг/м3, формальдегіду - 0,5 мг / м3 для метилованого бензину або чистого метанолу; акролеїну - 0,2 мг/м3 для дизельного палива.

5. Транспортний засіб не повинно допускатися до експлуатації, якщо його кабіна не має передбачених технічною документацією утеплювачів або килимків.

6. Загальна освітленість в кабіні на рівні щитка приладів повинна бути не менше 10 лк.

7. Рівні шуму (звуку) і еквівалентні рівні шуму (звуку) в кабіні вантажного транспортного засобу не повинні перевищувати 70 дБА, в салоні легкового автомобіля і автобуса - 60 дБА.

Вплив мікроклімату робочого місця на працездатність водія

Мікроклімат кабіни характеризується температурою повітря, його вологістю і швидкістю руху. Температура повітря в кабіні повинна бути в межах +15 ... +25 ° С, а найбільш сприятлива температура +18 ... +20 ° С.

Знижена температура повітря зменшує швидкість і точність рухів, а робота при підвищеній температурі швидше стомлює водія, знижує його увагу і збільшує час реакції. Ефективним заходом зниження температури повітря при сильній спеці є вентиляція конденсування кабіни. Велика вологість повітря при високій температурі сприяє переохолодженню водія та застуді.

                                                                                                                   Урок № 3.                    Професійна етика та культура водіння

Тема уроків: «Прогнозування розвитку дорожньо-транспортної ситуації»

У процесі руху автомобіля його водій може відчувати цілий ряд емоцій, зокрема страх, гордість, насолоду, пригніченість, хвилювання, сум, тугу, радість, злість тощо. Емоції можна відчувати і від перебування в салоні автомобіля. Вони бувають слабкими, сильними, виникають періодично, зненацька і так само несподівано зникають. Складність сприйняття емоцій полягає в тому, що вони можуть зливатися в складні психологічні комплекси. Так, гордість дуже часто супроводжується насолодою, страх — хвилюванням, пригніченість — тугою.

Більшість емоцій водія зумовлюються автомобілем як засобом пересування і його швидкістю, що визначає динаміку емоцій. Чим вища швидкість автомобіля, тим сильнішим може бути хвилювання. Якщо мати на увазі тільки автомобіль як джерело емоцій, то це будуть емоції статичні. А щодо швидкості руху автомобіля — це емоції динамічні.

Статичні емоції призводять до дестабілізації емоційного стану водія, але за своєю природою не можуть бути причиною дорожньо-транспортних пригод чи порушень Правил дорожнього руху, тому що немає основного елемента — руху. Зовсім інакше виявляються динамічні емоції. Уміння їх приглушувати

один з елементів культури водіння. Для цього варто вдаватись до таких міні-заходів:

Ø понизити до мінімуму швидкість руху автомобіля;

Ø знайти в навколишньому оточенні елемент, що може відвернути увагу;

Ø проявити свою волю.

Проте динамічні емоції можуть бути підкріплюючими. Та сама швидкість руху, що зумовлює насолоду, може сприяти загостренню уваги, послабленню суму й туги. Таким чином, емоції водія характеризуються подвійністю. Звідси випливає, що кожен водій повинен вивчати свій емоційний стан і керувати ним.

Особливу небезпеку за кермом являє сміх, негативною ознакою якого є нечутливість до того, що відбувається довкола. Звичайно сміх виникає на основі байдужості. Тому під час руху водії сміються рідко, адже рух машини — процес завжди хвилюючий. Сміх скоріше виняток, ніж система навіть для легковажного водія. Він потребує реакції, тому може мати місце тільки в тому разі, коли в салоні є пасажири. Під час сміху водія ситуація наближається до критичної:

ü увага водія знижується до мінімуму;

ü розвивається почуття безкарності;

ü головним стає усвідомлення безтурботності;

ü з'являється почуття нескінченного стану веселощів.

Це може спричинити дорожньо-транспортну пригоду. Рух автомобіля потребує від водія напруженої уваги, еластичності всіх душевних сил, що дає змогу вникати в най дрібніші деталі дорожньої обстановки.

Безумовно, кожен повинен боротися з емоційним напруженням, особливо в дорозі. Послабленню емоцій сприяють: менш напружена діяльність, їзда з меншою швидкістю, бесіди з друзями, особливо протилежної статі, вправи на розслаблення, психотерапія.

Як правило, швидкість впливає на емоційний стан водія незалежно від його психофізіологічного стану. Відомо, що флегматики менше до цього схильні, ніж холерики. У холериків відбувається поліпшення самопочуття, усвідомлення своєї сили. Та одночасно з емоційним піднесенням з'являється й почуття безвідповідальності, що виражається, наприклад, у прагненні до обгону. Такий водій, можливо, і не порушує Правил дорожнього руху, але він може знехтувати принципами культури водіння, особливістю якої є створення безпечних умов для своїх партнерів по дорожньому руху.

На емоційне піднесення, швидкість психічних процесів і пов'язану з нею втрату уважності впливають також і позитивні чинники (почуття гордості від здобутих результатів, любовні переживання, велика сума грошей у кишені), що може призвести до тимчасового нехтування принципами культури водіння.

Чим менша швидкість руху автомобіля і вища інтенсивність руху на дорозі, тим скоріше можна очікувати від водія інтуїтивного вияву культури водіння. І навпаки, на магістралях з багаторядним рухом замість емоційного піднесення може відбуватись емоційний спад, і не кожен водій зрозуміє, як у такій ситуації має виявлятись його культура і в чому вона полягає, якщо є Правила дорожнього руху?!

Деяким водіям не вистачає задоволення від руху автомобіля, і вони його підсилюють різними способами, у тому числі й мобільним телефоном. Дедалі частіше трапляються водії, які під час руху розмовляють по телефону.

       Тим часом кожний розсудливий водій повинен усвідомлювати, що телефонні розмови за кермом призводять до втрати уважності й можуть стати причиною помилок у водінні, призвести до неприємних наслідків.

Більша впевненість у водіїв виявляється в умовах додержання дорожньої розмітки. Безумовно, суцільні лінії не можна перетинати. На пунктирні лінії можна наїжджати тільки під час перешикування; рухатися по обох смугах одночасно — заборонено.

Культура уважності водія полягає в зосередженні всієї уваги      на дорогу. Проте увага зосереджується не тільки на автомобілях, постах дорожньо-патрульної служби, пішоходах. Зазвичай водій намагається поглядом охопити якомога більший обшир, і в його поле зору потрапляють об'єкти, що ніяк не стосуються дорожнього руху. Це можуть бути жінки з яскравою зовнішністю, які йдуть тротуаром, мальовничо вдягнуті особи. Не будемо стверджувати категорично, що жінка за кермом не помічає на вулиці симпатичних чоловіків. Усе це відволікає увагу і може бути перешкодою для автомобільного руху.  В міському громадському транспорті є обов'язкові написи: «Розмовляти з водієм під час руху суворо заборонено». Небезпека на

дорозі однаково підстерігає і водія легкового автомобіля, і водія тролейбуса. Тому якщо ви (пасажир) не можете утриматися від розмови з водієм, то говоріть м'яко, ненастирливо, не вживайте яскравих виразів і не змушуйте його відповідати. Не намагайтеся розвеселити водія вуличними ситуаціями, особливо під час маневрування, проїзду перехрестя, поворотів. Адже багато хто з нас удень — водії, увечері — пасажири чи навпаки, тобто розуміє дорожні ситуації.

Останнім часом на вулицях і дорогах з'явилося безліч рекламних щитів, що привертають увагу водіїв і відволікають від дорожньої ситуації.

Варто згадати про уважність водіїв, які часто користуються одним і тим самим маршрутом. Звичайно, у кожного водія є такий маршрут. Часто проїжджаючи знайомими вулицями, водій добре запам'ятав стан їх дорожнього покриття і систему знаків. Тому він часто не контролює обстановку. А вона може періодично коригуватися. Так, учора, коли ви тут проїжджали, знака не було, сьогодні він з'явився, але ви його не помітили. Не помітили через те, що тимчасово «вимкнули» свою увагу, а цього робити не можна, тому що дорога повна несподіванок.

На уважність впливає перевтома. Проте рівень комфорту в сучасному автомобілі високий, і це трохи знижує стомлюваність. Неуважність і стомлюваність — це паралельно існуючі чинники. Якщо їх вплив не обмежити, то може наступити сонливість.

Відомо, що із збільшенням швидкості руху автомобіля увага водія зосереджується в центральній частині поля зору, а під час зупинки розподіляється рівномірно по всьому полю зору. Це в тому разі, якщо немає перешкод. Однією з перешкод може бути дим від сигарети. Специфіка автомобільного салону полягає в тому, що тютюновий дим повільно розсіюється, і його струмінь має відчутну щільність. Він може спричинити викривлення видимості. Тому серйозна рекомендація водіям — не курити під

час руху автомобіля.

Куріння — це погана звичка. Водіям, які зовсім не можуть обійтися без сигарети, потрібно від неї відмовитися хоча б під час руху з численними обгонами, коли, даючи зорову оцінку рухомим об'єктам, водій може істотно помилитися, що може призвести до зіткнення кількох і навіть десятків автомобілів на дорогах з інтенсивним рухом. Усе це стосується і денного, і нічного часу з тією лише відмінністю, що ймовірність зіткнень у темряві значно зростає.

Погіршення уваги зумовлюється манерою водіння, звичкою сприймати знаки по пам'яті, бічним зором і навіть інтуїтивно. Такі водії часто потрапляють у складні ситуації, незважаючи на те, що дорожніх знаків досить багато. Як правило, нові знаки на шляху пересування будь-яким водієм сприймаються критично або як непотрібні. Проблема полягає в тому, що при дозволеній швидкості руху водій повинен встигнути сприйняти всю дорожню інформацію. Це практика, нею не можна оволодіти в аудиторії. Індивідуальна методика самонавчання уважності в дорозі:

ü перед початком руху подумки уявіть свій маршрут з урахуванням недозволених поворотів, можливих пробок, руху громадського транспорту;

ü попередньо відтворіть місцезнаходження знаків протягом усього маршруту;

ü під час руху зосередьте увагу на під'їзді до знаків, щоб їх поява в полі вашого зору не була несподіванкою;

ü у разі появи нових знаків або іншої дорожньої інформації постарайтесь запам'ятати їх, вдаючись як до зовнішнього, так і до внутрішнього промовляння;

ü уважно прислуховуйтесь до досвіду інших водіїв, але підходити до нього слід аналітично.

                                                                     Рекомендовано для перегляду     www.youtube.com/watch?

                                                                                                                                        Урок № 4.

Професійна етика та культура водіння

Тема уроків: «Психофізіологічні якості водія»

ПСИХОГІГІЄНА

Психопрофілактика і психічне здоров'я водія тісно пов'язані між собою. Емоційне напруження, втома, дорожні конфлікти, технічні несправності автомобіля можуть призвести водія до нервової неврівноваженості. З'являються утома, млявість, дратівливість. Усе це спричиняє погіршення пам'яті, зору, звуження розумового кругозору. У перспективі — можлива депресія. Психічно неврівноважена людина за кермом, без сумніву, становить соціальну небезпеку. Щоб запобігти подібним явищам, потрібно вдаватись до самопсихогігієни, що є невід'ємним елементом культури водія. Іншими словами, кожен водій повинен мати чітке уявлення про межі свого емоційного напруження і психічної втоми в різних дорожніх ситуаціях (день—ніч, шосе, дорога суха—слизька, рух інтенсивний—неінтенсивний). Кожен повинен знати, скільки часу може провести за кермом, як проїхати певну відстань і з якою швидкістю, зберігши працездатність та увагу.

Найбільш переконливим показником складності умов руху є статистика дорожньо-транспортних пригод. Відомо, як впливають на водія швидкість та інтенсивність руху, обгін, проїзд складними ділянками. Культура водіїв може бути серйозним чинником впливу на виникнення емоцій, як позитивних, так і негативних. Негативні емоції — це страх потрапити в аварію, злість, образа — пригнічують водія, і він на якийсь час може втратити контроль за рухом. Радість, сміх, піднесений настрій створюють у водія відчуття везіння; а разом з ним і вседозволеності, що веде до порушення Правил дорожнього руху. А це особливо небезпечно на ділянках, де встановлено велику кількість знаків і де потрібна підвищена увага водія.

Антикультура водія призводить до нервового збудження, що може бути сильним і слабким, виявлятися моментально або мати певний інкубаційний період, може поширюватися швидко або повільно. При цьому може супроводжуватися підвищенням кров'яного тиску, зміною складу крові й лімфи внаслідок виділення адреналіну. Ось чому багато дорожньо-транспортних пригод трапляється на зовсім безпечних ділянках дороги, а іноді — і при малій швидкості транспортних засобів. Отже, причинами є неуважність водіїв, тобто психологічне сприйняття перешкод дорожньому руху, яких може бути безліч. Це і пішохід на проїжджій дорозі, і сварка між водіями, і завзяте прагнення власника автомобіля будь-яким чином протиснутися вперед, і ризикований обгін, щоб першому під'їхати до людини з піднятою рукою.

Люди мають різні психофізіологічні особливості. Холерикам потрібна швидкість, їм не подобається стояти в пробці, вони завжди хвилюються більше за всіх, з їхніх уст часто зривається лайка на адресу інших водіїв, дорожньо-патрульної служби, держави, шляховиків. Від своїх власних емоцій вони швидко втомлюються, іноді каються у своїй поведінці. Але мало хто з них думає про те, що іншим учасникам дорожнього руху вони зіпсували настрій, когось скривдили, когось образили. Їх низька культура водіння, нестриманість можуть обернутися для інших, особливо для вразливих водіїв, лихом, у тому числі і дорожньо-транспортною пригодою. Коли в дорожній ситуації зустрічаються два водії — холерики, і між ними виникає конфлікт, то вихлюпується величезна кількість емоцій, взаємних докорів, образ, погроз.

Менш драматичною є ситуація, коли обидва учасники конфлікту на дорозі є сангвініками. Розбір справи відбувається по-діловому і не набирає агресивного характеру, часом виникає потреба в мирному розв'язуванні конфлікту.

Ще простішою є емоційна ситуація, коли конфліктують два флегматики. Вони стриманіші й упертіші. їхня аргументація має більш раціональний ніж емоційний характер. У цьому випадку дуже ефективним є втручання інспектора дорожньо-патрульної служби, який може бути впевненим у тому, що не доведеться вислуховувати погроз.

Холерик веде машину різко, любить великий розгін і велике гальмування. їзда п'янить його, рівне гудіння мотора і комфорт у салоні змушують його забути про дорожню небезпеку, про те, що поряд такі самі автомобілі, які рвуться вперед і за кермом яких сидять такі самі холерики. На наших вулицях і дорогах інтенсивний рух іноді схожий на автоперегони. Хтось когось обігнав праворуч, хтось петляє у дворядному потоці автомобілів. Чи до розміток дорожніх у такій ситуації, чи до знаків?! А в результаті — дорожньо-транспортні аварії. Причина — недооцінка своєї культури водіння і переоцінка культури партнерів по дорожньому руху. Водій з нормальною культурою водіння уважно ставиться до знаків дорожнього руху, адже їх поставлено фахівцями на основі досвіду та аналізу. Створення в процесі руху ризикованої ситуації, що може призвести до загибелі людей і зробити з автомобіля купу заліза, є виявом антикультури.

Сангвініки їздять порівняно спокійно, більше думають що водіїв, які їх оточують та про їхні автомобілі. Вони менш схильні ображатися на іншого водія, який не поступається їм дорогою, притискує до бордюру, їде так близько, що збиває бічне дзеркало. Сангвінік краще ніж холерик вміє керувати своєю емоційністю. Отже, рідше потрапляє в аварійні ситуації, причому з найменшим збитком.

Флегматики не захоплюються швидкою їздою, а отже, не вдаються до обгонів на дорозі, частіше, ніж інші психофізіологічні типи, віддають перевагу старим автомобілям з малопотужним двигуном і низьким рівнем комфорту. їздять дуже обережно. Байдужі до інших водіїв і до автомобілів, що потрапили в аварію. Усі події на дорозі пояснюють квапливістю і неуважністю.

Культура водія — це значною мірою керування своїми емоціями, які ні в якому разі не повинні відображати його психічний стан. Не повинно бути сп'яніння ні від їзди, ні від автомобіля, ні від самого себе в автомобілі. Психіка водія повинна бути такою, щоб він міг об'єктивно і швидко сприймати дорожню ситуацію, реагувати на зміни і відповідно до цього коригувати рух свого автомобіля.

Більша частина інформації надходить через зір, послідовно проходячи етапи виявлення, розрізнення, впізнання та осмислення. Уявіть собі таку ситуацію, коли водій сміється, і при цьому примружує очі на швидкості 100 км/год. Небагато деталей знакової обстановки він устигне помітити та осмислити.

Безумовно, можна говорити і про гостроту зору, його чутливість (наприклад, осліплення). Але треба враховувати, що внутрішній стан людини, його кров'яний і внутрішньочерепний тиск також впливають на характер водіння. Флегматики повільніше сприймають форму, контрастність і довше аналізують ситуацію, у процесі якої вони зменшують швидкість і рідше потрапляють у дорожньо-транспортні пригоди.

Найбільш цінна інформація сприймається конусом гострого зору. При високій інтенсивності автомобільного потоку водій зосереджує свою увагу на побіжних автомобілях, а під час обгону — на зустрічному транспорті. У цих умовах важко сприймаються дорожні знаки.

З позиції культури водія необхідно наголосити на одній обставині: водій повинен добре знати себе, свої можливості й здібності. Він має чітко відповісти на запитання про те, що його найбільше дратує під час дорожнього руху, на яких принципах він будує свої взаємини з партнерами по дорожньому руху, чи здатен звільнити дорогу, навіть якщо сам дуже квапиться, і які чинники його емоційно стабілізують.

Кожен водій повинен знати швидкість своєї реакції на фізичні й моральні подразники, мати уявлення, як він реагує на заздрість, злість, обурення, як ставиться до багатства, до розкішних автомобілів із суперкомфортним салоном і високими технічними

даними. Можливо, замість медичної комісії з її примітивним обстеженням водій повинен періодично проходити психофізіологічне тестування. Тоді з'являться стимули до самовиховання, а значить, і до підвищення культури водіння, що відображає потреби нашого механізованого суспільства і водночас сприяє підвищенню культури нації.

ПСИХОЛОГІЯ ПЕРЕВТОМИ

Підвищення аварійності в темну пору доби є наслідком перевтоми, бажання поспати. У цьому випадку крім підбадьорливих засобів, таких, як кава, можна рекомендувати аутогенне тренування, програму якого кожен культурний водій може скласти собі сам. Як приклад, наводимо текст такого тренінгу: «Я ніколи не втомлююся, мені ще ніколи не хотілося спати за кермом. Я розумний, я сильний, моя воля не дасть мені заснути. Я можу заснути тільки в своєму ліжку. А сидячи сплять тільки дурні». Якщо такий текст водій прочитає кілька разів уголос, з різними голосовими модуляціями, то сон на якийсь час відступить. Психологія боротьби зі сном за кермом повинна бути знайома кожному водієві, тому що спокійна, безлюдна дорога, заспокійливий рівний гуркіт мотора для декого діють як колискова пісня.

Кілька слів про осліплення зустрічних автомобілів. Одне - два десятиліття тому зустрічні автомобілі перемикали далеке світло на близьке. Дзеркало заднього виду мало два положення, щоб уникнути осліплення від автомобіля, що йде позаду. Зараз дуже поширені галогенові лампи, вмонтовані в могутню оптику. Часом важко розрізнити, під яким світлом — близьким чи далеким — рухається зустрічний автомобіль. Проте осліплення дуже впливає на водія; він починає адаптуватися до обстановки через 5 — 40 с. За цей час може багато чого відбутися, поки відновиться гострота зору.

Особливо важливою є психофізіологічна реакція водія, від якої залежить і своєчасне гальмування, і ефективне маневрування. Відомо, що найкраща реакція в холериків, сповільнена — у флегматиків. Тому кожен водій, який володіє високою культурою водіння, добре знає себе та свої недоліки, і з цих

позицій повинен уміло впливати на дорожню ситуацію.

Їзда на автомобілі пов'язана з хаотичним впливом на нашу психіку багатьох позитивних і негативних чинників, що в поєднанні пришвидшують чи уповільнюють сприйняття дійсності. Тому щоб підвищити швидкість сприйняття, флегматикам можна рекомендувати мажорну, джазову музику. Холерикам для зменшення їх запалу мінорну, класичну музику. Але ні в якому разі музика не повинна голосно звучати.

Найважливішим культурологічним чинником діяльності водія є його надійність. Надійний водій — це той, хто вчасно і без пригод доставить вас за адресою. Надійність залежить і від психологічних чинників. Звичайно, вчасно і без халепи вас може доставити і водій психологічно ненадійний, але при цьому ви дуже ризикуєте. Абсолютного показника надійності водія немає, проте зрозуміло, що це в основному функція його розумової діяльності. Минули часи, коли для керування автомобілем потрібні були великі фізичні зусилля. Тепер майже на всіх транспортних засобах є підсилювачі керма, гідрогальма та автоматичні коробки передач.

Непрямим показником надійності водія є його культура як відображення його майстерності водіння та психофізіологічних особливостей, що спрямовані на зниження дорожнього ризику.

Під дорожнім ризиком слід розуміти сукупність усіх чинників ризику: технічний стан автомобіля, стан нервової системи водія і динаміку фізіологічних процесів, його загальний стан здоров'я, що не призводить до катастрофічних наслідків (інфаркт, інсульт, різкі болючі приступи); безкомпромісну їзду, що повністю гарантує уникнення зіткнень з партнерами по дорожньому руху, а також їзду без порушення Правил та без зауважень з

боку дорожньо-патрульної служби.

У багатьох наших співгромадян, на жаль, здоров'я слабке. Дехто потребує психотерапевтичної підтримки, дехто має слабкий зір і не носить окулярів, дехто емоційно неврівноважений. Проте всі можуть бути водіями, якщо оволодіють культурою водіння і пам'ятатимуть, як багато від неї залежить.

Багато водіїв і після отримання посвідчення водія продовжують навчатись, читають спеціальну літературу, цікавляться змінами в Правилах дорожнього руху. Та є й ті, хто, отримавши «права» років 30 тому, навіть не цікавляться новими знаками дорожнього руху. Такі водії ненадійні, незважаючи на їх великий досвід водіння і добре знання будови автомобіля. Потреба в поповненні знань і здатність їх засвоювати — непрямий показник психофізіологічної активності.

Часом для характеристики надійності водія не вистачає його рівня освіченості. Будь-якому водієві потрібні самовладання і воля. Не маючи таких якостей, він втрачає здатність застосовувати знання і досвід у складних дорожніх ситуаціях. Волю і самовладання буває важко виявити в момент емоційного напруження, що супроводжується підвищенням частоти пульсу і

кров'яного тиску. Водночас у момент емоційного напруження відбувається активний розумовий пошук виходу із ситуації, що склалася. Як свідчать дослідження, після великого емоційного напруження відбувається спад активності і знижується уважність, що особливо характерно для холериків і сангвініків.

Що стосується меланхоліків, то після емоційного напруження в них відбувається різке зменшення уваги та надійності, одночасно проявляється психічна перевтома. Такому водію необхідно на якийсь час зупинитися і привести свої почуття в порядок.

Для водія з низьким рівнем культури особливо небезпечні стресові умови, коли перенапруження позначається на його надійності, зростає дорожній ризик. Водночас може виникнути і зворотна ситуація, коли психічне недовантаження (наприклад, недостатньо дорожньої інформації, млявий рух, немає зустрічного потоку  автомобілів) призводить до загальмованого стану нервової системи і психіки, внаслідок чого збільшується час реакції, з'являється втома і зменшується надійність такого водія. Звичайно, не всі

водії схильні до цього однаково. Слід згадати про самодисципліну, яка є безпосередньою характеристикою культури водія.

Узагальнюючи викладене, слід зазначити, що надійність водія не пов'язана з пересуванням на малих швидкостях і не залежить від технічної характеристики його автомобіля. Це функція культури водія. Важливим елементом його культури є уміння утримуватися від вживання алкоголю та наркотиків. Для боротьби з цим злом має бути мотивація.  Наслідки сп'яніння виявляються на другий-третій день, коли вміст алкоголю в крові є достатнім для декоординації дій водія, психологічної пригніченості, загального хворобливого стану, що може призвести до дорожньо-транспортної пригоди.

Водії повинні мати почуття власної гідності. На жаль, їхня поведінка часто буває зухвалою, особливо під впливом спиртного, коли вони перестають критично мислити, забувають про матеріальні й моральні цінності, поводяться безвідповідально.

Переважна більшість водіїв не сідає за кермо в п'яному і напівп'яному стані. Проте може скластися така ситуація, коли важко втриматися від вживання алкоголю. Такого можна чекати від людей безвольних, таких, що легко піддаються чужому впливу.

Алкоголь згубно впливає на розумову діяльність і органи чуттів. За лічені хвилини він досягає головного мозку і сповільнює його діяльність. Він погано впливає як на запам'ятовування, так і на виділення інформації з пам'яті. Одночасно знижуються зір, слух, порушується керування м'язами, уповільнюється швидкість реакції. У такому стані водій стає неуважним, швидко втомлюється, поступово втрачає над собою контроль і, як правило, недооцінює дорожньої ситуації. Озброєний автомобілем, він стає соціально небезпечним. До речі, водіння автомобіля напідпитку добре помітне збоку. Це нервовий рух, петляння, недодержання інтервалів (у тому числі й перед перехрестям), затуманений погляд водія, нехтування небезпекою. Кожен водій повинен пам'ятати, що вживання алкоголю призводить до передчасної втрати здатності водити автомобіль.

Серед водіїв поширений такий психологічний феномен, як «стадне почуття». Це виправдання недозволеності. Якщо хтось порушив Правила дорожнього руху, то інший вважає, що можна порушувати і йому. Таким є виправдання власних протиправних дій. Немов за ватажком череди, за порушником прямують інші, не думаючи, до чого це може призвести. На жаль, прикладів цього досить багато. Так, якщо біля знака «Зупинка заборонена» зупинився один автомобіль, то негайно поряд зупиняються й інші. При цьому не завжди звертають увагу на знак, достатньо чийогось прикладу.

Відповідно до уявлень про культуру водія кожен повинен нести відповідальність за свої вчинки. Посилання на чужі провини слід вважати несерйозними. «Стадне почуття» небезпечне тим, що призводить до масових порушень Правил дорожнього руху і вести з цим боротьбу не завжди легко.

Спокійна їзда дає можливість їздити обережно, а отже, є час подумати про водіїв автомобілів, які рухаються поруч, проявити стосовно них культуру.

                                                                   Рекомендовано для перегляду----www.youtube.com/watch?

                                                                                                            Урок № 5.

Професійна етика та культура водіння

Тема уроків: «Шляхи підвищення працездатності водіїв»

Працездатність водія — це його спроможність з найменшими затратами енергії безпечно керувати автомобілем без зниження темпу та якості протягом тривалого часу.

Внаслідок погіршення працездатності водія трапляється велика кількість ДТП. Основною причиною цього є стомлення: процес, що настає внаслідок тривалої напруженої діяльності.

Позитивні емоції під час водіння ТЗ підвищують відповідальність водія й безпеку руху, а негативні навпаки призводять до невпевненості, сумнівів і страху. Повертаючись до такого негативного явища як стомленість водія, необхідно зауважити, що на неї впливають не тільки характер інформації та ставлення до неї водія, а й її кількісні характеристики, що називаються інформаційним навантаженням. Велику частину такого навантаження на водія становить інтенсивність руху. За великої інтенсивності руху (понад 300 автомобілів/год) стомлення настає досить швидко. Однак в умовах монотонного руху, коли на дорозі тривалий час немає інших учасників дорожнього руху, за одноманітного ландшафту місцевості, через вимушену бездіяльність водій може швидше втомитися, ніж під час керування ТЗ в умовах інтенсивного руху в місті.

Протягом поїздки водієві доводиться працювати в різноманітних умовах, у тому числі в потоках неоднакової інтенсивності, тому йому потрібно бути готовим до зміни емоційної напруженості. Небезпечним може стати неспо­діване зростання складності дорожніх умов (наприклад, під час виїзду з тихого провулку на напружений за інтенсивністю руху проспект міста). Якщо водій внутрішньо заздалегідь підготувався до таких змін, то емоційна напруженість зміниться не так істотно, як у випадку його непідготовленості, і ймовірність скоєння ним ДТП буде зведена до мінімуму.

Втомлений водій може уникнути помилок навіть у разі несподіваного ускладнення дорожньої обстановки, якщо примусить себе бути уважним. Для цього необхідне вольове зусилля, завдяки якому протягом певного часу працездатність зберігається на належному рівні. Однак зловживати цим не слід, бо будь-яке вольове зусилля вимагає додаткових витрат енергії, що призводить до ще більшої стомленості й частіших помилок під час керування ТЗ. Тому, відчуваючи стомлення, необхідно не боротися з ним зусиллям волі, а змінити рід діяльності або просто перепочити. Не зайвим буде під час втоми зупинити ТЗ і випити чашку кави в придорожньому кафе чи вийти з машини й зробити декілька фізичних вправ.

Після відпочинку або тимчасової зміни роду діяльності втома зазвичай минає. У противному випадку можна констатувати перевтомлення, причиною якого може бути недостатній сон уночі протягом декількох днів. Перевтомлення супроводжується підвищеною дратівливістю, сонливістю вдень і поганим сном уночі, загальною слабкістю, головним болем, погіршенням пам'яті та апетиту. За появи ознак перевтомлення сідати за кермо не можна, натомість слід звернутися до лікаря.

Працездатність суттєво знижується у хворобливому стані, після вживання алкоголю або наркотичних речовин (у тому числі ліків), а також унаслідок сильного нервового збудження або пригніченого стану. Для зменшення впливу негативних емоцій перед виїздом у поїздку, особливо на велику відстань, водієві необхідно займатися відповідним аутотренінгом. Можна сісти або лягти в зручну позу і дати собі тверду установку не порушувати в дорозі правила дорожнього руху, не перевищувати швидкість, бути уважним і дисциплінованим, не піддавати зайвому ризику своє життя, життя пасажирів та інших учасників дорожнього руху. Впевненість у цьому допомагає зняти зайве напруження й втілюється в безаварійне водіння протягом всієї поїздки.

                                                                                                      Урок № 6.

Професійна етика та культура водіння

Тема уроків: «Вимоги до робочого місця водія»

Вимоги до робочого місця водія

Робота з управління автомобілем може бути віднесена до розряду найбільш напружених і утомливих форм трудової діяльності. Ця робота протікає в умовах постійного і значного нервово-емоційного напруження, поглиблюється усвідомленням величезної відповідальності за життя людей і матеріальні цінності. Швидкість реакції і точність робочих русі водія сучасного автомобіля є найважливішими факторами забезпечення безпеки руху. Ці якості у великій мірі залежать від зручності робочого місця водія, яке має створювати сприятливі умови праці та виключати можливість виникнення аварій, що викликаються перенапруженням при роботі водія
Великий вплив на роботу водія надає правильна його посадка, яка визначається як «спокійне положення в стані готовності». Площина сидіння повинна бути не горизонтальна, а злегка нахиленої назад (3-7 ° до горизонтальної площини). Спинка сидіння не повинна бути фіксована, сидіння має регулюватися по висоті і в горизонтальному напрямку. Оббивка сидіння повинна бути досить жорсткою і шорсткою. Конструкція і внутрішні розміри кабіни повинні забезпечувати водієві вільний вхід в зимовому одязі, зручне положення на сидінні, зручне дію важелями і педалями.

З робочого місця водія повинна бути забезпечена максимальна оглядовість. Під оглядовістю автомобіля мається на увазі одне з його конструктивних властивостей, що визначає об'єктивну можливість для водія бачити робочу зону, шлях руху і об'єкти, які можуть заважати його руху.

Вимоги до мікроклімату кабіни

1. Температура внутрішніх поверхонь кабіни не повинна відрізнятися від температури повітря в кабіні більш ніж на 3 ° С.

2. Кабіна повинна бути обладнана захисними козирками, жалюзі та іншими засобами захисту від сонячної радіації, а також засобами теплозахисту від працюючого двигуна, що забезпечують залишкове теплове опромінення водія від обшивки кабіни - не більше 35 Вт/м2, від вікон - не більше 100 Вт./м2 .

3. Системи вентиляції, опалення, кондиціонування повітря повинні забезпечувати регулювання повітряних потоків в кабіні транспортного засобу із забезпеченням оптимальних і усувати запітніння і обмерзання стекол кабіни.

4. Контроль стану повітряного середовища в кабіні транспортного засобу повинен здійснюватися з урахуванням виду використовуваного палива і концентрація шкідливих речовин у повітрі робочої зони водія не повинна перевищувати при роботі двигуна на бензині - вуглеводнів в перерахунку на С - 300 мг/м3, окису вуглецю - 20 мг / м3, окислів азоту - 5 мг/м3, а також: свинцю - 0,01 мг/м3 (середньозмінна ГДК не вище 0,07 мг/м3) для етилованого бензину; метанолу - 5 мг/м3, формальдегіду - 0,5 мг / м3 для метилованого бензину або чистого метанолу; акролеїну - 0,2 мг/м3 для дизельного палива.

5. Транспортний засіб не повинно допускатися до експлуатації, якщо його кабіна не має передбачених технічною документацією утеплювачів або килимків.

6. Загальна освітленість в кабіні на рівні щитка приладів повинна бути не менше 10 лк.

7. Рівні шуму (звуку) і еквівалентні рівні шуму (звуку) в кабіні вантажного транспортного засобу не повинні перевищувати 70 дБА, в салоні легкового автомобіля і автобуса - 60 дБА.

Вплив мікроклімату робочого місця на працездатність водія

Мікроклімат кабіни характеризується температурою повітря, його вологістю і швидкістю руху. Температура повітря в кабіні повинна бути в межах +15 ... +25 ° С, а найбільш сприятлива температура +18 ... +20 ° С.

Знижена температура повітря зменшує швидкість і точність рухів, а робота при підвищеній температурі швидше стомлює водія, знижує його увагу і збільшує час реакції. Ефективним заходом зниження температури повітря при сильній спеці є вентиляція конденсування кабіни. Велика вологість повітря при високій температурі сприяє переохолодженню водія та застуді.

                                                                  Рекомендовано для перегляду    www.youtube.com/watch?

                                                                                        Урок № 7.    Урок № 8.

Професійна етика та культура водіння

Тема уроків: «Інтелект і суб’єктивізм водія»

Водій – це наділена духовним началом особистість, яка керує транспортним засобом і несе безпосередню відповідальність за свої вчинки і непряму відповідальність за вчинки партнерів по дорожньому руху.

       Його соціальне оточення під час дорожнього руху – це водії, пішоходи, а також інспектори ДАІ, які підтримують правопорядок на дорогах.

       Безпечний рух на дорогах залежить від інтелекту особистості, що виявляється під час управляння автомобілем. Можна сказати, що інтелект водія автотранспортного засобу виражається в його спроможності чітко і точно відображати в своїй свідомості рух автомобілів в обох напрямках, стан дорожнього покриття, освітлення, дорожні знаки і розмітку, аналізувати все це і на основі аналізу вести машину в оптимальному режимі, гарантуючи високу безпеку собі й іншим.

       Якості інтелекту водія:

ü ясність розуму. Це чіткість і щирість думки, відсутність заплутаності. Досягається завдяки спокою і впевненості у своїх професійних діях;

ü логічність дій. Сувора послідовність операцій в управлінні автомобілем;

ü вдумливість. Здатність контролювати роботу двигуна, ходової частини, звертати увагу на появу сторонніх шумів, тріску, стукоту;

ü широта мислення. Здатність враховувати можливості свого автомобіля, зважаючи на стан дороги;

ü гнучкість. Здатність швидко змінити параметри руху в разі виникнення на дорозі непередбачених обставин (загальмувати або взяти різкий розгін);

ü оригінальність. Новий стиль водіння, що має індивідуальні ознаки;

ü критичність. Здатність аналізувати свою поведінку під час дорожнього руху і робити для себе правильні висновки.

Високий інтелект водія доповнюється наполегливістю, витримкою, сміливістю, чуйністю.

Характер водія, як і кожної людини, складається із сукупності позитивних і негативних рис.

Розглянемо позитивні риси.

v Гідність. Ґрунтується на самоповазі, змішує вірити у свої сили та в технічні можливості свого автомобіля. Такий водій не буде принижуватись і терпіти образи й навряд чи образить іншого. Він ніколи не дозволить собі відстоювати свою точку зору за допомогою неформальної, вульгарної лексики. Не дає легковажних обіцянок.

v Скромність. Виявляти скромність – це означає вимогливо ставитись до себе і своєї поведінки. Скромний водій їде спокійно, намагається нікого не обганяти, не демонструє технічну перевагу свого автомобіля. У спілкуванні з партнерами не нав’язує своїх поглядів і волі, але послідовно намагається переконати в правильності думок, принципово ставиться до недоліків інших, водночас щадить їх почуття.

v Природність. У кожного з нас багато недоліків. І всі ми переконані, що ці недоліки незначні. Та вже з першої хвилини контакту складається враження про характер співрозмовника, його деякі позитивні і негативні якості. Краще бути чесним і правдивим, щоб вас могли реально сприйняти.

v Наївність. Здебільшого зумовлюється відсутністю життєвого досвіду. Водій, який порушив Правила дорожнього руху і намагається пояснити інспекторові, що він чогось не помітив, діє неприродньо, часом по-дитячому.

v Тактовність. Це уміння поводитись і під час руху автомобіля, і на зупинках, і під час паркування, а також спілкуватись з працівниками поліції. Це розуміння водієм усього того, що може завдати іншому прикрості. Тактовність потребує, щоб водій не втручався в чужі справи. Вам дадуть змогу висловитись, якщо це буде необхідно. Перед тим як обговорювати манеру або стиль їзди інших водіїв, необхідно критично оцінити свою поведінку за кермом. Тактовний водій не поводиться розв’язно, не звертається до інших на «ти», не демонструє своєї ворожості. Непристойно безцеремонно  розглядати навколишніх, дорікати людям із фізичними вадами, наприклад водіям-інвалідам. Негативні риси бувають виражені явно і неявно. Явно виражені здебільшого в людей з обмеженим світоглядом. Серед них на першому місці – егоїсти.

v Егоїзм. Це елемент моральності.

v Заздрість. Почуття заздрості адекватне досаді на самого себе, що підсилюється благополуччям та успіхами іншого. Із заздрістю несумісна релігійність.

v Догідництво. Це підлесливе, послужливе ставлення, яке часто супроводжується підлещуванням. Звичайно властиве водіям, винним у дорожньо-транспортній пригоді. Іноді така людина опускається до підлабузництва, якщо для свого виправдання вдається до неправди. Догідництво і підлабузництво огидні самі по собі і викликають зневагу в інших людей.

Характерні риси особистості водія можуть виражатись в його настрої. Так, підвищений настрій опромінюється радісними і світлими надіями, перспективами. Такий водій задоволений своїми можливостями, веселий, бадьорий, жвавий, схильний перебільшувати свої сили. Потреба в роботі супроводжується почуттям задоволення.

  Багато водіїв перебувають за кермом у збудженому стані. Вони відчувають потребу в зайвих рухах, можуть проявляти метушливість, їхня мова характеризується .

  Деякі водії виявляють загальмованість. Їм важко робити деякі рухи, у них розвивається загальна слабкість, з’являється прагнення до малорухливості. Пригноблений стан – наслідок побутових, сімейних і виробничих негараздів.

  З розмаїття рис характеру водія варто виділити ті, що негативно впливають на культуру водіння. Основні з них: зарозумілість, боягузливість, повільність, злість, лихослів’я, жорстокість, агресивність, легковажність, безпринципність, хвалькуватість, тупість, лінивість, нахабність, самовдоволеність, запальність, егоїзм, сварливість, цинізм, безвольність, грубість, хитрість, упертість, дратівливість, підступництво.

Водіїв з бездоганним характером не буває. У кожного є негативні риси. Людина з дуже поганим характером може мати найвищу техніку водіння, але це не свідчить, що вона має високу культуру водіння.

Перелік негативних рис характеру наведено для того, щоб кожен водій зміг критично оцінити себе і вжити конкретних заходів для самовиховання.

У формуванні культури водія головну роль відіграє особистість. Звичайно всі, хто бажає, одержують посвідчення водія, проте одні їздять краще, інші – гірше. Одні швидко набувають професіоналізму, інші – повільніше. Одні з повагою ставляться до учасників дорожнього руху, інші – егоїстично. Одні цінують тільки свій час, інші розуміють, що кожен може поспішати. В деяких водіїв перевагою є ентузіазм, в інших – обережність. Кожен водій являє собою психологічний симбіоз.

Культурним водієм можна стати легко, некультурним – також легко. Часто водії з високим рівнем культури поводяться не культурно. Усе починається із самонавіювання і переконання. Можна розвивати культуру водія, а можна вдовольнятись антикультурою.

Культура водія формується в подоланні страху, гніву, ненависті.

Страх. Пов’язаний з подоланням заздрості, невдачі, боягузтва. Водій відчуває страх, тому що передбачає небезпеку. Крім того, страх може бути і результатом негативного досвіду. Кращий засіб позбавитись страху – це самонавіювання про те, що нічого поганого не трапиться. Позбавившись багатьох думок та оволодівши собою, водій зможе звернутись по підсвідомості і вчасно помітити небезпеку, що наближається.

Гнів. Може бути різкою та агресивною відповіддю на дорожні перешкоди та образу на інших учасників дорожнього руху або на несправедливі дії інспекторів. Несправедливість – це ілюзія, яка в стовідсотковому вигляді не існує. Порушенням почуття справедливості є заздрість.

Ненависть. Пов’язана зі страхом. Водій, вільний від страху, не може ненавидіти. Якщо водій в умовах напруженого дорожнього руху зуміє подолати свій страх, гнів і ненависть, то з’явиться основа для самоствердження  в культурі водіння, її складові – песимізм, щастя, безпечна дорога, віра в культуру інших водіїв.

Песимізм. Песимізм пов’язаний з почуттям провини, що веде до невпевненості. Почуття провини викликає відповідальність. Часто можна спостерігати, як після порушення дорожнього етикету водій починає скрупульозно додержувати Правил дорожнього руху.

Щастя. Усі розуміють, що це таке, але розуміють по-різному. Щастя для водія також має безліч форм, серед них: безаварійна їзда, технічна безвідмовність автомобіля, безконфліктність щодо інших учасників дорожнього руху. Щастя має безліч складових, які в сукупності можуть зробити водія щасливим. Без них людина не стає нещасною, тому що в кожного є сильніші чинники: сім’я, побут, робота, здоров’я. Дорога, що веде водія до висот культури, повинна бути спокійною, і той, хто іде цією дорогою, має порівнювати свої можливості з можливостями інших.

На шляху до культури постійно трапляються водії, які викликають стадне почуття порушень Правил дорожнього руху і дорожнього етикету, нехтують інтересами і спокоєм інших водіїв.

Віра в дієвість культури водіння допомагає подолати невпевненість і сумніви. Завдяки цьому людина стає доброзичливою, що можна виразити такими фразами: «Я пропускаю вас, я вам не перешкоджаю».

Багато водіїв погано знають елементи культури дорожнього руху і тому відповідають за дорожні невдачі звичайно перекладають на інших. Проте слід передбачити наслідки будь-якої дорожньої ситуації. А для досягнення успіху керуватись волею і розумом.

                                                                             Урок № 9.        Урок № 10.

Професійна етика та культура водіння

Тема уроків: «Культура обслуговування пасажирів»

Останнім часом маршрутне таксі стало основним громадським транспортом, що перевозить основу масу пасажирів. Культура водіння маршрутних таксі набирає особливої гостроти, а зневажливе ставлення до проблем культури водіння та обслуговування пасажирів – істотний чинник, який зумовлює дорожньо-транспортні пригоди.

Досі прийнято вважати, що психічний стан водія оцінюють медичні комісії. Справді оцінюють, але ця оцінка є формальною. Тимчасом як під час водіння психіка водія зазнає серйозних випробувань, і зовсім не кожному вдається не розгубитися в складній дорожній ситуації.

Важливою емоційною характеристикою водія є стурбованість. Це відчуття властиве всім без винятку водіям, але різною мірою. Чим важча машина, чим більша швидкість руху – тим більша і стурбованість водія. Дуже часто стурбованість переходить у страх. Причиною страху може бути і виникнення несподіваних перешкод, і можливість відмови гальм, і пошкодження гумових шин (особливо передніх), і погодні умови,  і ризик в роботі деталей і вузлів, і стан пасажирів внаслідок несподіваних і сильних змін у параметрах руху транспортного засобу.

Стурбованість, тим більше страх, призводить до психічного напруження, що, у свою чергу, спричиняє, щонайменше дратівливість, більшою мірою – розгубленість. Звідси недалеко до дорожньо-транспортної пригоди. Молодого водія страх часто паралізує, досвідченого – найімовірніше робить більш активним та енергійним.

На жаль, сьогодні водії не вирізняються належною дисциплінованістю. Найбільш типові їх порушення такі:

Ø Посадка-висадка пасажирів коли транспортний засіб перебуває в лівому ряду;

Ø Посадка-висадка пасажирів у зоні перехрестя;

Ø Посадка-висадка пасажирів без заїзду в «кишеню» тротуару.

Усе це може призводити до травмування людей, трапляються і випадки загибелі.

Причиною того, що водії маршрутних транспортних засобів відчувають себе привільно, є та обставина, що паралельно з водінням вони займаються фінансовими розрахунками з пасажирами. Відомо, що гроші володіють величезною енергійною силою.

Стиль і манера водіння маршрутних транспортних засобів дещо відрізняються від водіння легкових автомобілів, які є більш маневрені і займають значно меншу площу на дорожньому полотні. Що стосується стилю водіння, то його слід охарактеризувати як особливо гнучкий. Оскільки в салоні є пасажири, то несподіване гальмування або різкий поворот керма можуть призвести до травмування людей, які стоять. Водій повинен уміти дуже швидко орієнтуватися в дорожній ситуації і забезпечувати рівномірний рух свого транспортного засобу суворо по прямій.

Стиль і манера водіння конкретного водія, безумовно, мають своєрідне емоційне забарвлення, що зумовлюється якостями особи. Водій не повинен характеризуватися упертим намаганням просунутися вперед способом ризикованого обгону, недодержанням інтервалів руху, недоброзичливим ставлення до партнерів по дорожньому руху. У кожному маневрі водія маршрутного транспортного засобу повинні виражатися коректність і відповідність дорожнім знакам і розмітці. Красива манера водіння характеризується зовнішнім спокоєм водія, який не дозволяє собі жестикулювати, апелювати до пасажирів, обговорювати з ними манеру і стиль водіння інших. Він також не дозволяє собі за кермом розслаблятися, сміятися, знімати руки з рульового колеса, їсти під час руху, тобто категорично не допускається нічого такого, що може відвернути його увагу.

Слід згадати і про куріння за кермом. Усім відомо, наскільки шкідливою є ця звичка, що може спричинити серйозні захворювання. Крім того, кашель, який часто супроводжує куріння, може призвести до секундної затримки сприйняття дороги, а цього достатньо, для дорожньо-транспортної пригоди. Тютюновий дим у салоні дратує пасажирів.

У таблиці подано типи характерів, які є переважними для водіїв.

Тип характеру

Навички

Самореалізація

Оцінка збоку

Логічний

Раціональний

Авторитарний

Розсудливий

Обачливий

Аналітичні

Технічні

Фінансові

Порядок

Дисципліна

Ретельність

Послідовність

Прискіпливий

Без фантазії

Дріб’язковий

Педант

Характері риси водія маршрутного транспортного засобу:

v гідність, зумовлена тим, що йому доручено благополучно довести до місця призначення і в строк десятки пасажирів;

v гордість, що йому довірено одноосібно управляти транспортним засобом, вартість якого є достатньо великою;

v скромність у спілкуванні з пасажирами і врахування їхніх побажань;

v тактовність, що виключає виникнення ризиків для себе і для інших;

v приємний зовнішній вигляд;

v веде маршрутний транспортний засіб спокійно, без метушливості, постійно контролює дорожній рух не тільки попереду, а й з боків і ззаду;

v морально задоволений роботою;

v вважає за краще поступитися дорогою іншому транспорту.

Він повинен уміти приглушувати в собі все те, що спричиняє негативний вплив на культуру водія, а саме: зарозумілість, боязкість, лихослів’я, лінощі, нахабство, самозадоволення, грубість, хитрість, заздрість, нерішучість, черствість, підлість, брехливість, сварливість.

Водій повинен бути надійним, оскільки йому довірено благополучно доставити пасажирів до місця призначення. Щоб виконати це завдання, потрібні не тільки майстерність водіння, а й відповідний психофізіологічний стан, тобто спокійний темперамент. Тому для водіїв маршрутних транспортних засобів більш підходять сангвініки, ніж холерики чи повільні флегматики. До речі, спокійний темперамент призводить до загострення фізіологічних процесів в організмі.

Надійності водія важко навчити. Вони повинні знати принаймні елементарні дані з психогігієни. Тому кожний водій повинен самостійно займатися самовихованням і самовдосконаленням, зокрема в психофізіологічному аспекті.

Ось деякі рекомендації щодо надійного водіння маршрутного транспортного засобу:

ü маневруйте чітко і плавно в той момент, коли немає ніяких ризиків для вас і для ваших партнерів по дорожньому руху;

ü строго витримуйте інтервал руху, достатній для плавного гальмування;

ü не експлуатуйте транспортний засіб, якщо шкідливі складові у вихлопних газах перевищують норму;

ü перебуваючи в пробці, намагайтесь вимкнути двигун з погляду екологічної безпеки;

ü будьте завжди готові до несподіваної появи пішоходів на проїжджій частині вулиці;

ü не газуйте сильно, якщо на близькій відстані від вашої вихлопної труби перебуває автомобіль;

ü до обгону вдавайтесь у виняткових випадках;

ü зупиняйте маршрутний транспортний засіб тільки в місцях, де забезпечується безпечна посадка-висадка пасажирів.

Одним з елементів культури водія маршрутного транспортного засобу є уміння так припарковати свій транспортний засіб, щоб він нікому не створював ніяких незручностей і щоб не торкався гілок дерев.

Водій повинен стримувати свою агресивність. Невміння вчасно приглушити свою агресивність може призвести до зухвалого водіння, а звідси недалеко і до хамства.

Якщо спека і шум на водія впливають не так сильно (він може перебувати в ізольованій кабіні з кондиціонером), то дорожні пробки у нього викликають сильне роздратування, що посилює агресію і може призвести до нахабства. Зухвале просування транспортного засобу вперед, з урахуванням його розмірів і маси, може викликати в інших учасників дорожнього руху глибоке відчуття стурбованості, що граничить зі страхом.

Культура водіння маршрутного транспортного засобу – це комплексна система, яка об’єднує майстерність водія і психофізіологічні особливості поведінки, що ґрунтується на його моральних якостях. Подолання агресивності, егоїзму і нахабства під час водіння – реальні резерви зменшення дорожньо-транспортних пригод.

                                                                           Урок № 11.      Урок №12.  

Професійна етика та культура водіння

Тема уроків: «Етика водія під час дорожньо-транспортних пригод»

       Помічено, що чим нижча загальна культура водія, тим нижча і культура водіння. Недостатній рівень культури особистості часто призводить до переоцінювання своїх можливостей, звідси – помилки у водінні автомобіля.

       Інколи причиною недостатньої культури водіння є емоційний стан, що буває або пригніченим, або збудженим. У цих випадках головне полягає в тому, щоб розуміти самого себе і зуміти спрогнозувати свою подальшу поведінку. Навіть розумні, освічені водії не завжди правильно оцінюють дорожню ситуацію і сприймають дії партнерів, не враховують важливості окремих елементів культури.

       Безумовно, головною фігурою в дорожньому русі є водій, від його реакції залежить коригування складних ситуацій. Багато помилок водіїв можна було передбачити. Помилки в мисленні призводять до неправильної самооцінки, а отже, і до неправильних дій.

Досвід водіння показує, що можна педантично додержувати Правил дорожнього руху і водночас відчувати себе за кермом невпевнено. Якби кожен водій постійно зберігав спокій і холоднокровність – дорожньо-транспортних пригод було б менше. Але ж всім водіям, незалежно від віку і статі, властиво помилятися. Проаналізуємо основні помилки водіїв, які трапляються під час дорожнього руху.

       1-ша помилка. Це слід було передбачити. Якщо водій прийняв необачне рішення, яке призвело до неприємностей, то відповідь завжди одна: «не подумав». Оскільки поведінка ґрунтувалася не на логічному мисленні, а на емоціях. Якоюсь мірою це можна пояснити тим, що водію доводиться приймати рішення за частини секунди. Це швидше, ніж швидкість руху автомобіля. Звичайно, у статичній обстановці, коли автомобіль рухається повільно, є час подумати, відкинувши емоції, і реалізувати правильне рішення. Таким чином, щоб правильно передбачити розвиток ситуацій і коригувати дії, потрібно відкинути власні емоції.

2-га помилка. Втрата самовладання. Перебуваючи за кермом, спостерігаючи та аналізуючи дорожні ситуації, що створюються автомобільним потоком, деякі водії відчувають необґрунтовану небезпеку, яка ніби чатує поряд. Вона полягає, головним чином, в тому, що водія хтось зачепить.

Втрачаючи контроль над ситуацією, водій втрачає самовладання, його реакція може стати сповільненою. Думки про найгірше можуть призвести до реальних неприємностей. Звичайно, може трапитись і дорожня пригода. Проте побоювання часто бувають передчасними. У будь-якому випадку можна щось зробити, щоб запобігти небезпеці, яка насувається (звичайно, якщо не втрачено самовладання навіть на кілька секунд).

3-тя помилка. Читання думок. Зовні рух потоку автомобілів у сучасному місті схожий на броунівський, насправді тут є система. Вона не тільки в Правилах дорожнього руху. Ця система складається в результаті того, що водії спостерігають один за одним і за манерою водіння, за виразом обличчя прочитують думки один одного. Часто ці думки супроводжуються жестами, значення яких неважко зрозуміти. Тим більше, що кожен водій прагне вперед, кожен хоче уникнути дорожньої неприємності, кожен стежить за своїм партнером по дорожньому руху. Деколи наче сама дорога стає провідником думок водіїв, особливо якщо вона з поганим покриттям.

4-та помилка. Винен інший. Існує дві крайнощі: брати всю вину на себе або списувати на іншого. Схильність все відносити на свій рахунок можна тлумачити як приниження гідності водія, викривлення уявлення про дорожню ситуацію. Якщо ж у всьому винити інших водіїв – це ідеалізація власної манери управління автомобілем, своєї поведінки за кермом, що є малореальним, оскільки будь-хто скоює великі помилки і незначні. Великі помилки виглядають грубо, легко впадають в очі. Що стосується незначних помилок, то вони добре помітні збоку і рідко визнаються тими, хто їх вчинив. В численних дорожньо-транспортних пригодах, навіть у чітко зрозумілих випадках, винуватий накидається з докорами на іншого водія, інтуїтивно вважаючи, що найкращий захист – це напад. У такій ситуації для другої сторони важливо швидко оцінити обстановку і сформувати власну лінію поведінки, яка здебільшого повинна зводитися до ігнорування зауважень і несправедливих звинувачень. Інакше розмова водіїв набере різкого і запального характеру.

Якщо трапилась дорожньо-транспортна пригода, то винуваті обидві сторони. Інша справа – яке співвідношення їх вини. Можливо частка вини одного водія становить усього одну соту. Таку «вину» ніхто не стане сприймати всерйоз. І все-таки навіть такий невинний водій повинен для себе зробити висновок про те, що йому необхідно бути уважним, швидше реагувати на дорожню ситуацію, вибирати безпечніше місце для паркування і при цьому намагатися правильно передбачити наслідки. З такої точки зору взаємні докори певною мірою бувають справедливими. Проте прагнення все віднести на чужий рахунок призводить до марного витраченого часу, зусиль на питання, які є неістотними. Усі внутрішні діалоги – марна трата емоцій, виснаження духовних сил.

5-та помилка. Сприйняття критики. Більшість водіїв відчуває себе в оточенні критиків і недоброзичливців. Іноді навіть досить досвідчена і розумна людина сумнівається в правильності своїх дій. Виникає самокритика, що призводить до подальших неточностей у водінні.

Набуваючи досвіду водіння, людина починає розуміти, що не вся критика є справедливою і що не завжди мають рацію і мудрі водії. Та все ж деякі зауваження – справедливі і корисні. Але дорожні ситуації можуть призводити до підвищеної емоційної чутливості.

Водії повинні враховувати, що перша реакція на критику може бути помилковою. Її відстрочення дасть змогу розібратися в ситуації і проконтролювати власні емоції. На критику можна реагувати по-різному: зовсім не реагувати, сприймати критику, категорично відхиляти, намагатись виправити недоліки, на які вказала критика.

6-та помилка. Максималізм майстерності. Буквально на перших порах оволодіння технікою водіння людина прагне до професійної досконалості. У житті трапляються бездоганні водії, майстри своєї справи, проте досягти стовідсоткової досконалості неможливо.

Коли стиль і манеру водіння судять інші, можуть з’явитися зовсім невтішні оцінки. Іноді ранжир оцінок не відповідає сучасності. Так, якщо кілька десятирічь тому повільна їзда була гарантією уникнення аварії, то сьогодні молодих водіїв навчають їздити якомога швидше і миттєво реагувати на зміну дорожньої ситуації.

Якщо максималізм майстерності водія є малоймовірним, то необхідно орієнтуватися на помірність. А коли бути занадто самовпевненим, то можна прагнути до недосяжної досконалості, що призведе до почуття невдоволеності, невдач, бажання нічого не робити. Якщо нічого не робити, то можна жити в приємному світі ілюзій.

Кожен водій повинен розробити свій суб’єктивний стандарт ідеального водіння.

7-ма помилка. Порівняння з іншими. Кожен водій систематично порівнює свій автомобіль з іншими, свою майстерність водія і культуру водіння – з іншими. Часто порівняння буває хворобливим: через заздрість, пихатість, озлобленість. Це відбувається тоді, коли порівняння є безрозсудними, частими.

Кожен водій порівнює себе з тими, хто їздить краще, і значно рідше – з тими, хто гірше водить машину. Навіть якщо ви їздите дуже погано, знайдеться людина, яка ще гірше управляє автомобілем. Тому майстерність і культура водіння – це конкурентні чинники. Порівняння відбувається за різними параметрами (і позитивними, і негативними), а саме: додержання Правил дорожнього руху, зовнішній вигляд автомобіля, вік автомобіля, манера водіння, вік водія, додержання інтервалів під час руху, уважність до пішоходів, стабільність руху по прямій, очікування різких змін у напрямі руху, порівняння нинішніх своїх здібностей з попередніми, порівняння свого автомобіля зі своєю мрією.

Порівнювати і програвати – це неприємно. Особливо, якщо результат незаперечний, якщо все добре у протилежної сторони.  Важко зовсім відмовитись від порівняння. Проте чим рідше і менше порівнювати, тим простіше буде водити машину.

8-ма помилка. Необґрунтованість тривоги. Тривога водія під час поїздки – це реальне почуття. Можуть турбувати технічний стан машини, дорожнє покриття. Часто доводиться думати про те, щоб вас не ударила інша машина, щоб ви не ударили, не вчинили наїзд на пішохода або на тварину. Тривога іноді є настільки сильною, що їй неможливо протистояти. Вона робить нас уразливими і невпевненими. Замість радощів уява малює похмурі картини і навіть катастрофи. Перебуваючи в стані тривоги, водій прагне не ризикувати. Щоб тривога виявилася даремною, потрібно, щоб дорожня пригода була малоймовірною.

9-та помилка. Сприйняття необхідності. Цей вираз пов’язаний із тим значенням, яке в нього вкладається.

Правила дорожнього руху диктують водію вимоги, що він повинен робити, чого не повинен; дають упевненість у власній правоті.  Категоричне сприйняття необхідності стає небезпечним у таких випадках:

⮚    коли водій не може виконати те, що повинен;

⮚    коли після вчинення провини з’являється почуття прикрості;

⮚    коли інші зробили те, що повинні були зробити;

⮚    коли ви зробите те, що повинні, але відчуваєте почуття провини;

⮚    коли те, що ви повинні зробити, суперечить думці інших.

Нерідко поняття «повинен» ми замінюємо на вираз «так діють усі». Це вияв «стадного» почуття.

Змінити минуле неможливо. Неможливо повернутися назад. Тому найкраще аналізувати минуле і брати з нього на озброєння позитивне. Якщо ви вчинили зіткнення – намагайтесь у майбутньому їздити повільніше; якщо на вашому автомобілі відмовили гальма – частіше перевіряйте їх стан і проводьте прокачування. Тоді минулий досвід допоможе зробити майбутнє трохи кращим.

10-та помилка. Погано і добре. Погано і добре – це крайнощі. Якщо сказати «це погано, але…» або «так, але…», то стане зрозумілою уся безглуздість порівняння. Це поєднання може вживатись у текстах інформаційного характеру. Власне такий характер має знак «Наскрізний проїзд заборонено».

Звичайно поєднання «добре, але погано…» є результатом власного безсилля. Часто водій стоїть перед вибором «погано» чи «добре», коли потрібно виділити і переваги, і недоліки. Перших завжди більше, але їх буває нелегко розпізнати. Якщо водій зможе розв’язати таке завдання, то поза всяким сумнівом дійде до категорії «добре». Тоді їздити він буде в доброму настрої. 

                                                                    рекомендовано для перегляду    www.youtube.com/watch?

                                                                                                 Урок № 13.      Урок№ 14.  

Професійна етика та культура водіння

Тема уроків: «Професійний портрет водія високої культури»

1. Ніколи не порушую Правил дорожнього руху, ні вдень, ні вночі, ні на вулицях з інтенсивним рухом, ні на безлюдній дорозі, ні в присутності інспектора, ні без нього.

2. Намагаюсь їздити так, щоб не змушувати своїх партнерів різко гальмувати чи робити різкі повороти.

3. Перед тим, як здійснити маневр, обов’язково дивлюся в дзеркало заднього виду, щоб переконатися в тому, що мій маневр нікому не зашкодить.

4. Постійно спостерігаю за своїми партнерами і намагаюся вгадати їх подальші дії.

5. Ніколи не влаштовую гонок на дорогах і не ображаюся на водія, який мене обігнав.

6. На поворотах намагаюсь рухатися ближче до тротуару.

7. Постійно оцінюю себе і як особу, і як водія з метою самодисципліни водіння.

8. Завжди допомагаю поліції, якщо вона цього потребує, наприклад здійснити огляд місця пригоди, з транспортуванням тощо.

9. У разі потреби щонайменшої зміни напрямку руху обов’язково вмикаю покажчик повороту і вичікую кілька секунд для того, щоб мої партнери по дорожньому руху встигли сприйняти цю інформацію і відреагувати на неї.

10. Здатний аналізувати свою поведінку за кермом і робити неприємні для себе висновки.

11. Моя гідність ґрунтується на самоповазі й змушує вірити у власні сили як водія.

12. Намагаюсь нікого не обганяти, не наголошую на технічній перевазі своєї «іномарки» перед «Жигулями».

13. Добре розумію те, що саме іншому водію може завдати неприємностей.

14. Ніколи не втручаюся в розмову між водіями, якщо ситуація є спірною.

15. Багато років за кермом, але ніколи не показую своєї переваги як водій.

16. Дорогі «іномарки»! ніколи не викликають у мене заздрощів.

17. Володію віртуозною технікою управління в екстремальних ситуаціях, що допомагає безпечно пересуватись.

18. Пишаюсь своєю культурою водія і систематично її підвищую.

19. У розмові з інспектором завжди ввічливий, уважно його вислуховую, ніколи не перебиваю і його рішення приймаю як невідворотність.

20. Завжди вислуховую інспектора, нічого не побоюючись, і не намагаюсь його переконати в помилковості.

21. Ніколи не шукаю співчуття в автоінспектора і ніколи йому не розповідаю про свої життєві труднощі.

22. Намагаюсь запобігти появі стомленості, оскільки вона зумовлює погіршення пам’яті, зору, звужує розумовий кругозір.

23. Прагну стримувати злість, образу, страх потрапити в аварію – усе це пригнічує і може призвести на мить до втрати контролю за рухом автомобіля.

24. Ніколи не сідаю за кермо наступного дня після застілля.

25. Важливі мої якості – це самовладання, воля, самодисципліна, тому я – надійний водій.

26. Усвідомлюю свою громадянську і моральну відповідальність за некоректне водіння.

27. Ніколи не наслідую «стадне» почуття і ніколи не повторюю того, що дозволяють собі інші.

28. Ніколи не намагаюся вручити інспекторові гроші або свою візитку чи які-небудь офісні сувеніри (календарі, значки, проспекти тощо).

29. Під час руху автомобіля майже не розмовляю зі своїми пасажирами.

30. Під час руху автомобіля не читаю вуличні реклами, щоб не відволікатись.

31. Ніколи не користуюсь ненормативною лексикою в спілкуванні з водіями, пішоходами, поліцією.

32. У конфліктній ситуації ніколи не перебиваю того, хто говорить, і не висловлюю поспішних заперечень.

33. Переконаний, що ввічливість і привітність – найкращий спосіб пом’якшення дорожнього конфлікту.

34. Моя машина завжди вимита за будь-яких погодних умов. Особливу увагу надаю підтримці чистоти в салоні.

35. Намагаюсь триматися якомога далі від маршрутних таксі, оскільки водії не завжди дисципліновані.

36. Перебуваючи в автомобільній пробці, намагаюсь бути спокійним і витриманим, не використовую кожний сантиметр дороги для нахабного просування вперед.

37. Знаю свої хронічні недуги, їх вплив на самопочуття і своєчасно вживаю відповідних заходів.

38. У разі рясного потовиділення, слабості, головного чи іншого болю припиняю водіння і звертаюся до лікаря.

39. Якщо хтось із партнерів по дорожньому руху піднімає руку і просить допомогти – завжди зупиняюся і запитую, чим можу допомогти. Можливо потрібно лише подзвонити по моєму мобільному телефоні і викликати техдопомогу.

40. Ніколи не їжджу в ожеледицю.

41. Обов’язково зупиняюсь, виходжу з машини і допомагаю перейти вулицю дитині, старому, сліпому або інваліду, якщо той йде не пішохідним переходом.

42. Ніколи не полінуюся усунути несправності в автомобілі, якщо це в моїх силах.

43. Ніколи не роблю зауважень іншим водіям.

44. Вдома, у сім’ї, часто розповідаю про ситуації в дорожньому русі і попереджаю близьких про наслідки необережності.

45. Постійно стежу за тим, щоб мої пасажири були пристебнуті ременями безпеки.

46. На автозаправній станції намагаюсь рухатися швидко, щоб не дратувати інших.

47. Люблю їздити на своїй машині, люблю її обслуговувати.

48. Посвідчення водія і техпаспорт ніколи не залишаю в автомобіля, завжди ношу із собою.

49. Під’їжджаючи до пішохідного переходу, плавно гальмую і не наближаюся близько до людей, щоб їх не налякати.

50. Перед перетином пішохідного переходу ніколи різко не рушаю з місця і тим самим не лякаю пішоходів.

51. Якщо їду назустріч засліплюючому сонцю, яке заходить, зменшую до межі швидкість і прошу тих, хто сидить зі мною в салоні, уважно стежити за дорогою.

52. Якщо на моє прохання мою машину пропустили вперед або надали можливість від’їхати від тротуару, обов’язково подякую голосом, кивком голови, поглядом, дальнім світлом.

53. Якщо мій партнер по дорожньому руху порушує правила – намагаюсь вибратися вперед, не заважаю йому і по можливості пропускаю його, щоб уникнути ризиків.

54. Постійно вивчаю розміщення знаків дорожнього руху, оскільки поява нового знака в знайомому місці може бути повною несподіванкою.

55. Остерігаюсь автомобілів, які швидко мчать і при цьому весь час змінюють смугу руху, створюючи іншим серйозні ризики. Адже за кермом може бути п’яний, наркоман або просто психічно неврівноважена людина.

56. Якщо проїжджу частину перетинає собака або кішка, даю їм можливість спокійно перейти і не лякаю ні сигналом, ні підвищенням швидкості.

57. Якщо на дорозі сидить зграйка птахів – зменшую швидкість, щоб нікого не задавити.

58. Під час перетину перехрестя ніколи не перешиковуюсь, оскільки це  дуже небезпечно.

59. Якщо я став учасником дорожньої події – не веду переговорів з іншою стороною до приїзду автоінспекторів.

60. Спостерігаю за машиною, яка їде попереду, поряд або ззаду, і звертаю увагу на її номерний знак. Адже часто виникають ситуації, коли така інформація буває необхідною.

61. Намагаюсь обидві руки тримати на кермі і пам’ятаю, що вулиця повна несподіванок.

62. Під час руху автомобіля не намагаюсь читати ділові папери.

63. Під час руху автомобіля ніколи не займаюсь грошовими взаєморозрахунками.

64. Ні на стоянці, ні в процесі руху ніколи не викидаю сміття з автомобіля, яким би маленьким не був клаптик паперу або недопалок.

65. Якщо під моєю машиною звилася масляна пляма – візьму газету і промокну її.

66. Під час паркування машини завжди думаю про те, чи зможуть мої сусіди виїхати безперешкодно.

67. Ніколи не сварю і не ображаю, ні реально, ні віртуально, партнерів по дорожньому руху, які припустилися порушень правил руху або діяли неетично.

68. Проїжджаючи мимо кладовищ і похоронних процесій, зменшую швидкість і вимикаю музику.

69. Під час руху автомобіля ніколи не слухаю ніяких передач через навушники, оскільки це ізолює мої органи чуття від зовнішнього світу.

70. Під час руху автомобіля ніколи не вмикаю голосно музику, оскільки водій повинен чути роботу своєї машини і уловлювати вуличні шуми.

71. Під час руху автомобіля ніколи не п’ю і не споживаю їжі; роблю це тільки на зупинках.

72. Під час руху автомобіля ніколи не курю і не дозволяю робити це своїм пасажирам.

73. Ніколи не сигналю водію, якщо він забарився.

74. Намагаюсь не об’їжджати інших, рухаючись у крайньому правому ряду.

75. Під час руху автомобіля ніколи не розмовляю по мобільному телефону. Якщо дзвінок застав мене під час руху – припарковуюсь і веду розмову. Якщо знаки забороняють зупинку -  прошу абонента передзвонити пізніше.

76. Ніколи не обманюю інших аварійною сигналізацією, якщо моя машина справна.

77. Перед гальмуванням обов’язково дивлюся в дзеркало заднього вигляду, щоб переконатися, що партнер ззаду витримує інтервал, необхідний для безпечного гальмування.

78. Веду автомобіль плавно, без різких розгонів і гальмувань, без крутих поворотів. Пам’ятаю, що від цього залежить не тільки безпека, а й затрата бензину.

79. Під час короткочасної зупинки намагаюсь під’їхати якомога ближче до бордюру тротуару.

80. Під час руху автомобіля слідкую не тільки за своїми партнерами, а й за станом дорожнього полотна, де можуть бути ями і вибоїни, небезпечні для передньої підвіски і безкамерних шин.

81. Якщо мене просять поступитися дорогою – обов’язково роблю це.

82. Не відчиняю своїх дверей, не переконавшись, що це не заважає автомобілям, які проїжджають мимо.

83. Проїжджаючи ділянку дороги з глибокими вибоїнами, де можливі несподівані повороти, вмикаю дальнє світло, щоб попередити про це водіїв зустрічних автомобілів.

84. Ніколи не вмикаю звукову сигналізацію, якщо перебуваю далеко від автомобіля і не маю можливості її швидко вимкнути.

85. Не економлю гроші на митті двигуна. Пам’ятаю про можливість його загоряння і про наслідки навіть для тих, чиї автомобіля містяться поряд.

86. Перед тим як сісти в автомобіль і поїхати, уважно оглядаю його з усіх боків: чи не звилися вм’ятини, подряпини покриття, який стан скатів; чи не зачинено двері, капот, кришку багажника і горловину бензобака.

87. Як жінка не рекомендую водити автомобіль у черевиках на дуже високих підборах або без задників.

88. Як жінка не рекомендую мати дуже довгі нігті.

89. Як жінка володію спецтехнікою, що дає мені можливість скромно опуститися на сидіння автомобіля.

90. Неохайний зовнішній вигляд мене як водія не дисциплінує.

91. Великих собак (вівчарок, ротвейлерів, доберманів та ін.)перевожу в салоні автомобіля тільки в намордниках. Їх вияв ніжності до того, хто сидить за кермом, може призвести до секундної втрати управління. В результаті  - погані наслідки.

92. Не задивляюсь на жінок, які йдуть своєю дорогою, і не обговорюю їх зовнішній вигляд. Це може призвести до непрогнозованих наслідків.

93. Якщо в мене підвищився кров’яний тиск – обов’язково проконтролюю його перед виїздом і в разі потреби прийму ліки.

94. Не п’ю натуральної кави під час тривалих поїздок, оскільки мій кров’яний тиск не є стабільним.

95. У разі появи стукоту і шумів в автомобілі негайно звертаюся на станцію технічного обслуговування.

96. Не пропускаю телепередач з тематики безпеки дорожнього руху. У них завжди є щось для мене корисне.

97. Помічаю помилки у водінні інших, аналізую їх по можливості і намагаюсь використовувати висновки в своїй практиці.

98. Періодично проглядаю журнали для автомобілістів. Це допомагає мені краще орієнтуватися в питаннях культури водіння.

99. Періодично проглядаю Правила дорожнього руху та екзаменаційні тести. Можу стверджувати з упевненістю, що кожного разу знаходжу в них для себе щось нове.

                                                                                             Урок № 15.             Урок№16.   

Професійна етика та культура водіння

                                                                            Тема уроків: «Коректне водіння»

Нині багато людей, майже мільйони, сідають за кермо щодня. По суті, керування автомобілем перетворилося на рутинну діяльність. І, на жаль, деякі водії помилково вважають, що отримане посвідчення на право керування транспортним засобом є достатньою підставою для повноцінного керування автомобілем. Насправді ж, це не зовсім так. Річ у тім, що після складання іспитів в органах Державтоінспекції та отримання водійських прав усе тільки-но починається. Варто розуміти, що, навіть отримавши від держави офіційний дозвіл на керування автомобілем (у чому, власне, і полягає сенс видачі посвідчення водія), новоспечений водій потребує подальшого самовдосконалення й накопичення досвіду. Навичок, набутих в автошколі протягом кількох годин водіння навчальним майданчиком і кількох годин містом, взагалі недостатньо для того, щоб водій ознайомився з усіма можливими ситуаціями на дорозі, з усіма випадковостями й несподіванками дорожнього руху.

Отримані права — це лише базові навички, які дозволять досить безпечно починати свій шлях становлення водія і, власне, набути того самого досвіду. Навіть найобережніша та найвіртуозніша манера водіння не замінить уважного спостереження за дорожньою ситуацією, за іншими водіями і за тим, чого варто побоюватися.

Однакових водіїв просто не існує, тому оцінка дорожньої ситуації кожного з них індивідуальна. Неможливо абсолютно чітко Правилами дорожнього руху регламентувати всі аспекти безпеки. Тільки наявність тривалого досвіду й критичне осмислення всього того, що відбувається з вами на дорозі, дозволяє якимось чином передбачати непередбачуване, очікувати неприємностей там, де їх, здавалося б, немає. А найголовніше — з досвідом приходить здатність не дати застати себе зненацька.

Хотілося б розглянути кілька питань щодо переходу з етапу початкового водіння до «дорослого» життя водія..

Дуже часто запитують, чи потрібно вішати на автомобіль трикутник із літерою «У». Згідно з Правилами дорожнього руху розпізнавальний знак «Учбовий транспортний засіб» (тобто той самий трикутник із літерою «У») встановлюють на транспортні засоби, на яких відбувається навчання водіння Автомобіль, за кермом якого водій зі стажем водіння до двох років (іншими словами, водій-початківець), позначають круглим знаком «70» , який свідчить про обмеження швидкості руху цього транспортного засобу.

З такими ситуаціями часом доводиться стикатися навіть мені особисто: оскільки мій автомобіль, обладнаний для навчальної їзди, як і належить, позначений тією самою літерою «У», то багато водіїв вважають, що за кермом перебуває «зелений», невпевнений у собі водій. А одного разу навіть трапилася кумедна історія. Зустрівши одну зі своїх учениць після двох-трьох років закінчення навчання, почув: «Ти все ще навчаєшся? А я свою «У» вже зняла …»

 Літера «У» на автомобілі для багатьох водіїв є своєрідним подразником, тому водію-початківцю краще наклеїти знак обмеженої швидкості руху — «70».

Чи клеїти на автомобіль будь-які інші наліпки, які не передбачені Правилами дорожнього руху, — особиста справа кожного водія.

Звісно, будучи водієм-початківцем, який ще не до кінця розібрався в усіх тонкощах водіння, ви можете припускатися певних помилок. Але це не привід «забиватися в кут», так само як і не привід для професійного водія хизуватися своєю майстерністю на дорозі. Пам’ятайте про те, що навколо вас такі самі водії, які мають ті самі права та обов’язки, що й ви. Тому поводьтеся з іншими коректно та шанобливо — і до вас так само ставитимуться. Не варто вважати, що ви нічого не вмієте або чогось не знаєте, а всі інші на дорозі дуже досвідчені. Не почувайтеся на дорозі випадковим гостем, якого ось-ось викриють і попросять піти, щоб

Мистецтво керування автомобілем — це робити те, що потрібно, і тоді, коли потрібно. Тому, ще раз наголошую, що отримання посвідчення права на керування автомобілем — це лише початок вашого шляху в безпечному, комфортному та сповненому яскравих барв житті водія. Не забувайте про подальше вдосконалення власних навичок водіння, переважно протягом перших років керування автомобілем. Відчуйте свої переваги та недоліки, намагайтеся не допускати виникнення переоцінки власних сил і надмірної впевненості в собі. По-справжньому опановують водіння тільки ті водії, які чітко усвідомлюють усі фактори, що впливають на автомобіль, який рухається з високою швидкістю. Таких факторів дуже багато: і нерівності дорожнього покриття, і пориви вітру тощо. Будь-який з них вимагає від водія швидкості реакції та правильних, адекватних дій. Саме тому Правила дорожнього руху забороняють водіям протягом перших двох років перевищувати швидкість руху 70 км/год на будь-якій дорозі. Згодом у кожного водія формується власний ритм і гармонія руху, що дозволяє поступово підвищувати швидкість без загрози для власної безпеки.

Грамотне та ефективне керування автомобілем передбачає три речі: знання Правил дорожнього руху, розуміння фізичних явищ, що діють на автомобіль, а також здатність відчувати поведінку автомобіля в цілому. Отже, перші дві ми отримуємо з підручників і від викладачів автошкіл, а третя приходить тільки з досвідом, який напрацьовується протягом життя. Не можна знання замінити інтуїцією, тобто грамотний навчений водій, розуміючи, якої реакції чекати від автомобіля на певний момент, знає заздалегідь, що йому потрібно робити. Отже, уявіть якийсь поворот, намальований на папері. Якщо тепер попросити будь-якого водія намалювати траєкторію руху автомобіля в цьому повороті, то він легко впорається з цим завданням. Якщо ми сядемо за кермо автомобіля й проїдемо цю саму траєкторію зі швидкістю 20–30 км/год, то більшість водіїв знову ж із цим впораються. Якщо спробувати пройти цей поворот зі швидкістю 60 км/год, то впоратися з таким завданням зможуть уже не всі. А проходження цього ж повороту зі швидкістю 90~100 км/год ґрунтуватиметься навіть не на знаннях, а на рівні інстинктів, оскільки розмірковувати, що і як робити на такій швидкості, просто немає часу. Саме тому не забігайте наперед, на все свій час. Накопичивши певний досвід, можна замислитися про підвищення водійських навичок за програмою контраварійної підготовки, у процесі якої напрацьовується швидкість реакції, бачення поведінки автомобіля в екстреній ситуації, а найголовніше, на мою думку, ця програма навчання «охолоджує» гарячі голови. Часто люди, які опанували контраварійне водіння, дякують саме за те, що вони починають рухатися акуратніше, впевненіше, коректніше (як щодо себе, так і відносно інших). Чинні автогонщики, які займаються автоспортом професійно, на дорогах загального користування поводяться дуже стримано й чітко дотримуються Правил дорожнього руху, тобто, на думку середньостатистичного водія, рухаються доволі повільно.

Отже, коли ваше навчання базових навичок водіння добігає кінця, варто розуміти, що вам усе вдасться: ви успішно складете іспит, сядете за кермо свого автомобіля і вже незабаром почуватиметеся повноправним учасником автомобільного співтовариства. Бережіть себе, і час, проведений за кермом, приноситиме лише позитивні емоції.