Метод по принципу відчутних наслідків – прекрасний спосіб не лише корекції поведінки, а і виховання відповідальності і самостійності в дитини.

Цей метод гарна альтернатива покаранню у вигляді фізичного чи вербального насилля, наказів, приниження, докорів.

Суть полягає в тому, що батьки створюють такі умови, в яких дитина стикається із наслідками своєї поведінки. Принцип дії в тому, що дитина, позбавляючись чогось дуже важливого для себе, відчуває страждання і як наслідок, починає замислюватися над поведінкою.

Особисто мені цей метод подобається оскільки він надає дитині відчуття вибору. Таким чином дитина розуміє, що її поважають і з нею рахуються.

З власного досвіду можу сказати, що існує 3 особливості, дотримуючись яких даний метод буде діяти.

По-перше, це вік. Даний метод сміливо вже можна використовувати з дітьми від двох років (а з деякими раніше). Просто формулювати речення та наголошувати на наслідках треба відповідно віку. Наприклад, ваша малеча не хоче одягатися, а вам треба швидко зібратися. Згідно з цим методом, ви можете сказати «я дуже поспішаю, одягайся швидше, якщо ти цього не зробиш, ми не встигнемо зайти до магазину і купити тобі морозиво». 2,5 річна дитина вже здатна зрозуміти те, що ви говорите і що її чекає у випадку, якщо вона буде повільно одягатися.

А наступний приклад «якщо ти отримаєш завтра двійку, оскільки не зробив домашнє завдання, я буду змушена здати білети в кіно на завтрашній фільм і ми нікуди не підемо» підходить більше для дітей підліткового віку.

Наступна особливість, яка гарантує дієвість методу відчутних наслідків – сформований рівень довіри. Просто кажучи, дитина вірить вам і розуміє, що так, як ви сказали, так і буде. Дитина повинна відчувати, що ви не кидаєте слова на вітер, а говорите серйозно. Рівень довіри – є дуже важливим і досягається не одним днем. Найголовніша умова при якій можна сформувати гарний рівень довіри – це виконувати все, що ви сказали. Тобто все ж таки не зайти до магазину і не купити морозива, якщо дитина не виконала вашого прохання! Якщо ви сказали, що не дозволите подивитись мультиків дитині, оскільки вона кидалася піском в хлопчика на майданчику навіть після вашого попередження, то так і треба зробити! А не ввімкнути мультики оскільки мамі треба поговорити по телефону, а про майданчик і про сказану вами фразу «якщо не припинеш кидатися піском в діток – не ввімкну мультики» вже всі забули. Але дитина точно не забула і зрозуміла, що не завжди мамі можна вірити і не все що вона говорить треба слухати.

Ми плавно перейшли до ще однієї особливості – наголошуйте на тих наслідках, які вам підсилу проконтролювати. Одна моя знайома якось сказала своєму сину, який вже з’їв на її думку «занадто багато солодкого на сьогодні» і хотів ще шматок торту, почувши відмову, влаштував істерику – «якщо ти зараз не заспокоїшся, я взагалі не буду пекти тортики». Кому мама зробила гірше? Як ви думаєте чи дотримається вона такого обмеження?

На останок хочу застерегти про те, що наслідки можуть бути двох видів – емоційні і відчутні (реальні). Емоційні – батьківські роздратування, образи, ігнорування – не діють на відміну від наслідків відчутних, а лише спонукають дитину до відчуття провини та занижують самооцінку. Реальні наслідки – це реальні діі.

Як на мене, це найкращий метод регуляції поведінки дітей, оскільки всю відповідальність ви надаєте дитини, а це в свою чергу допомагає виховувати цілу низку гарних і потрібних для життя якостей!