1. Будь ласка, запам’ятайте, що основними психологічними причинами виникнення труднощів адаптаційного періоду є такі:

- недостатній досвід спілкування з дорослими і однолітками;

- недорозвиненість мовлення;

- надмірно емоційний характер спілкування з дитиною у сім’ї;

- несформованість звички виконувати вимоги дорослих та дотримуватися певних правил поведінки;

- побоювання, недовіра до школи внаслідок неправильної орієнтації з боку батьків.

2. Добре, якщо Ви зацікавите доньку чи сина школою, викличете бажання навчатися там. Для цього намагайтеся заздалегідь визначитися, яку саме школу відвідуватиме Ваша дитина. Під час прогулянок покажіть їй споруду школи. Розкажіть про життя учнів.

3. Дитині значно легше буде пристосуватися до умов школи, якщо в сім’ї вона оволодіє певними необхідними навичками самостійності:

- складати підручники, зошити та шкільне приладдя в портфель (бажано привчити дитину робити це заздалегідь, звечора);

- самостійно та охайно складати одяг для уроків фізичної культури;

- впорядковувати свій письмовий стіл та ігровий куточок;

- самостійно вести шкільний щоденник.

4. Важливо навчити дитину ввічливого спілкування з незнайомими людьми.

5. Значну увагу приділяйте розвитку мовлення дитини, зокрема діалогічного. Частіше розмовляйте з дітьми, обговорюйте побутові “проблеми”, привчайте висловлювати власну думку, міркування. Учіть правильно розгорнуто відповідати на поставлені запитання, а також правильно формулювати запитання до інших людей. Ширше використовуйте мовні ігри – їх Вас навчать самі діти, лише покажіть, що Ви хочете пограти з ними.

6. Будьте вимогливими до дитини.

7. Не виявляйте у присутності дитини своїх переживань щодо того, як їй буде у школі, сумнівів, чи доброю до неї буде перша вчителька, побоювань з приводу того, чи буде дитина успішною у навчанні. Навпаки, демонструйте радість з приводу майбутнього вступу дитини до школи, впевненість у тому, що на неї чекають доброзичливі вчителі, цікаві знання, приємні товариші.

Завжди пам’ятайте: самопочуття дитини та успішність її адаптації до школи значною мірою залежить від Вас, шановні батьки!

На рік – сій жито,

На десятиліття – сади дерево,

На віки – виховуй дітей.

(Народна мудрість)

З метою полегшення навчання письму дітей в 1 класі слід проводити підготовку руки дитини до письма.

Завдання цієї підготовки полягають у:

1) відпрацюванні гігієнічних і технічних правил, зокрема вміння правильно сидіти за партою, тримати ручку, зошит, олівець;

2) орієнтуванні на сторінці зошита;

3) знаходженні потрібного рядка, верхньої і нижньої лінійки, нахилу;

4) проведенні ліній, схожих на елементи букв;

5) вмінні графічно зображати (обводити) різні фігури.

Батькам слід пам'ятати про велике значення умов, в яких вони навчають дитину писати. Крім загальних умов (освітлення, температура в кімнаті, відповідні меблі) слід звернути увагу на обладнання: олівець, ручку, зошит.

Паста повинна бути темно-фіолетового, або синього кольору. Ручка повинна бути відповідної товщини (8 мм) і довжини (11-12 мм).

Особлива вимога - навчати дітей правильно сидіти за столом. Ноги слід ставити на підлогу, спина пряма, хребет не викривлений; очі від зошита знаходяться на відстані 30-35 см; голова нахилена трохи вперед; плечі горизонтальні; руки лежать на столі, лікті ледь звисають, щоб права рука вільно рухалась на письмі. Зошит повинен лежати похило (вліво), кут нахилу нижнього кінця сторінки по відношенню до лінії стола чи парти дорівнює приблизно 25°, нижній лівий кут сторінки, на якій пише дитина, розміщується навпроти середини грудей, поступово заповнюючи сторінку, дитина лівою рукою посуває зошит вліво.

Підготовку руки дитини до письма слід починати досить рано. Перші спроби доцільно робити у 3-4 роки. Це довільне штрихування малюнків.

Діти 4-5 років розфарбовування можуть проводити у вигляді штрихування прямими вертикальними і горизонтальними лініями, похилими лініями.

Правильне письмо - запорука успішного навчання загалом і розвитком мовлення, зокрема.

Важливо насамперед сформувати в дитини активну позицію щодо цієї діяльності. А це непросте завдання.

Досить відомим є той факт, що процес оволодіння дитиною дошкільного віку письмом пов'язаний зі значними труднощами. У процесі оволодіння механізмом письма великого значення набуває цілеспрямована робота, яка охоплює багатоаспектні найрізноманітніші вправи.

Готуючи дитину до письма, слід насамперед подбати про розвиток дрібних м'язів пальців, кисті руки, передпліччя та окоміру. Особлива увага - формування правильного положення кисті руки. У дошкільнят зазвичай недостатньо розвинена координація, рухи кистей рук неузгоджені з рухами передпліччя , через що дитина часто змінює положення руки й зошита. Якщо дошкільник не навчиться правильно тримати кисть і правильно розташовувати зошит, на поверхні стола, він у майбутньому писатиме літери з порушеним нахилом - занадто вліво чи вправо.

Відомо, що розвиток інтелектуальних здібностей, в тому числі і мови, тісно пов'язані з розвитком дрібної моторики руки. Тому важливо приділяти більше уваги виконанню графічних вправ, розфарбовуванню, штрихуванню, ліпленню з пластеліну, аплікації, грі з мозаїкою і дрібним конструктором. Все це допоможе уникнути труднощів в оволодінні навиками письма.

Займаючись з дитиною, не забудьте пояснити завдання і перевірити його виконання.

Якщо ви зможете щоденно приділити дитині декілька хвилин, то труднощі в оволодінні письмом будуть подолані.

Для підтримування інтересу до вправ слід проводити їх в ігровій формі, не допускати примусу та покарання за якість виконання.

Ступінь розвитку вправності рук у дітей 5-7-річного віку можна визначити за кількістю кидків м'яча діаметром 10 см у стінку з відстані 1 м. Якщо за 30 сек. дитина кинула й спіймала м'яч понад 24 рази, координація її рухів відмінна, від 24 до 19 разів - задовільна, менше від 19 - погана.

Удосконалювати координацію рухів рук допомагають спеціальні фізичні вправи, котрі треба виконувати щодня. При цьому ще можна забувати і про інші фізкультурні заняття, оскільки у дітей із низькою вправністю рук здебільшого погано розвинуті загальна координація і швидкість рухів. Таким дітям дуже потрібні ігри та вправи з м'ячем. Заохочуйте їх до цих ігор, а при першій же нагоді самі пограйте з дітьми в м'яч.

Навчіть дитину перекладати, а потім і перекидати м'яч із руки в руку; підкидати м'яч на різну висоту і ловити його однією та двома руками; ловити м'яч після додаткових рухів (плескати в долоні перед собою, за спиною, обертатися на 360 градусів, присідати).

Час від часу перевіряйте, наскільки ефективні заняття. Зробити це можна за допомогою дуже простих контрольних вправ.

1. Вдаряти м'ячем об підлогу і ловити його після відскоку, спочатку хапаючи знизу, потім - зверху.

2. Вдаряти м'ячем об підлогу, спершу стоячи на місці, а потім -рухаючись у різних напрямках. Ловити їюго по черзі кожною рукою окремо, потім - обома руками.

3.Кидати м'яч об стіну з відстані 1,5-2 м і ловити його обома руками, а потім - однією. Темп кидків пос¬тупово пришвидшувати.

4. Кидати в ціль, розміщену на висоті 1 м, 1,5 м, 2 м, м 'ячі різного діаметра то правою, то лівою рукою.

У міру вдосконалення вправності рук ваша дитина легше справлятиметься з цими контрольними вправами. Зросте темп їх виконаная, а також кількість повторень кожної вправи. Коли стан координації рухів рук помітно поліпшиться можна буде перейти до наступних вправ, які допоможуть дитині навчитися краще писати.

1. Сидячи, руки випростати перед грудьми, пальці розвести. Сильно стиснути пальці в кулаки, затримати в цьому положенні на 2- З сек., потім розкрити кулаки, розслабити їх і стріпнути руками. Повторити 4-6разів.

2.Сидячи. руки випростати перед грудьми, пальці правої руки стиснути в кулак. Розкрити пальці правої руки, а лівої- стиснути, потім- навпаки. Повторити до 20 разів, поступово збільшуючи темп.

3.Сидячи, долоні разом, пальці зчеплені „в замок". По черзі згинати й розгинати пальці 20 - 30 разів

4.Сидячи, руки з розчепіреними пальцям, які лежать на рівній горизонтальній поверхні. Протягом 30-60 сек. по черзі постукувати по твердій поверхні пальцями то лівої, то правої руки, то обох рук відразу.

5.Сидячи, руки зігнути перед собою. Торкнутися великим пальцем по черзі вказівного, середнього, безіменного пальців і мізинця тієї ж руки. Темп виконання її сила натискання поступово зростають. Повторити 15-20 разів.

б. Сидячи долоні разом, пальці переплетені. Згинати п розгинати кисті в суглобах. Повторити 15-20 разів.

7. Вихідне положення - як у вправі 1. Розвернути долоні назовні, повернутися у вихідне положення. Повторити 15-20 разів.

8. Сидячи, руки, зігнуті в ліктях, розвести в сторони, розслаблені кисті вільно опустити. Стріпуючи руками, згинати п розгинати розслаблені кисті. Повторити 15-20 разів.

9. Сидячи, руки зігнуті в ліктях перед грудьми долонями догори. Стріпуючи руками, згинати і розгинати розслаблені кисті. Повторити 15-20 разів.

1. Для дитини ви — зразок мовлення, адже діти вчаться мови наслідуючи, слухаючи, спостерігаючи. Ваша дитина обов'язково говоритиме так, як ви.

2. Дитина успішно засвоює мову в той момент, коли дорослі слухають її, спілкуються з нею. розмовляють. Виявляйте готовність слухати. Якщо роль слухача вас втомлює, якщо ви поспішаєте, не забувай¬те: терпіння, виявлене вами в дошкільний період, суттєво полегшить ваші проблеми в майбутньому.

3. Приділяйте дитині якомога більше часу. Саме в дошкільні роки закладаються основи впевненості в собі Та успішного мовного спілкування поза сім'єю. Від ступеня раннього мовного розвитку залежатиме подальший процес розвитку дитини в школі.

4. Не забувайте, що мова та мовлення краще розвиваються в атмосфері спокою, безпеки та любові.

5. У кожної дитини свій темперамент, свої потреби, інтереси, симпатії та анти-патії. Поважайте її неповторність.

6. Ставте для себе та для дитини реальні завдання. Ведіть і спрямовуйте, але не підштовхуйте.

7. Забезпечуйте дитині широкі можливості користування кожним із 5 відчуттів: вона повинна бачити, слухати, торкатися руками, куштувати на смак і відчувати різноманітні елементи навколишнього світу.

8. Допомагайте дитині розвивати дрібну моторику м'язів руки, аби їй було легше опановувати письмо. Для цього необхідно багато вирізати, малювати, зафарбовувати, будувати, складати невеликі за розміром деталі, зображення тощо.

9. Забезпечуйте всі можливості та умови для повноцінної гри дитини. Гра—це її провідна діяльність, це її робота. Л.Виготський зазначав: «Чим краще дитина грається, тим краще вона підготовлена до навчання в школі».

10. Допомагайте дитині осягнути склад числа. Немає необхідності, щоб дитина механічно могла лічити до 100 і більше. Нехай вона рахує до 10—20. але їй вкрай необхідно розуміти, знати, з яких чисел можна скласти 5, а з яких — 7 тощо. Це є основою понятійного розуміння основ арифметики, а не механічного запам'ято-вування.

11. Працюйте з дитиною над розвитком її пам'яті, уваги, мислення. Для цього сьогодні пропонується багато ігор, головоломок, задач у малюнках, лабіринтів тощо в різних періодичних та інших виданнях для дітей.

12. Запровадьте для дитини вдома єдиний режим і обов'язково дотримуйтеся його виконання всіма членам родини. 13. Дитина повинна мати вдома певне доручення і відповідати за результат його виконання.

14. Необхідною умовою емоційно-вольового розвитку дитини є спільність вимог до неї з боку всіх членів родини.

15. Не завищуйте і не занижуйте самооцінку дитини. Оцінюйте її результати адекватно, і доводьте це до її відома.

1. Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.

2. Не підганяйте дитину, бо розрахувати час – це ваш обов’язок.

3. Не відправляйте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює та витрачає сили.

4. Збираючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без зауважень: «Дивись, поводься гарно», «Щоб не було поганих оцінок!».

5. Забудьте вислів: «Яку оцінку ти сьогодні отримав?». Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам важко після робочого дня). Коли дитина збуджена і охоче з вами чимось поділитися, вислухайте її.

6. Якщо дитина замкнулась, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, тоді вона все сама розповість.

7. Зауваження вчителя вислухайте не в присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.

8. Після школи дитина не повинна одразу сідати за виконання завдань, а 2 – 3 години має відпочити. Найкращий час для виконання домашніх завдань з 15 до 17 години.

9. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15 – 20 хв. треба відпочивати 10 – 15 хв.

10. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати. А якщо вже потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та підтримкою, вживаючи слова: «не хвилюйся», «ти все вмієш», «спробуймо поміркувати разом», «згадай, як пояснював вчитель».

11. У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей: «Якщо ти добре вчитимешся, то…». Часом ставлять заважкі умови, і тоді ви можете опинитися у складній ситуації.

12. Протягом дня знайдіть (спробуйте знайти) півгодини для спілкування з дитиною. В цей час головними мають бути справи дитини, її біль, радощі.

13. У сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі питання щодо виховання дитини вирішуйте без неї.

14. Завжди будьте уважними до стану здоров’я дитини, коли її щось турбує. Найчастіше – це об’єктивні показники втоми чи перевантаження.

15. Пам’ятайте, що навіть діти 7 – 8 років люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь зробити це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути й відпочити. Не нагадуйте перед сном про неприємні речі. Завтра новий робочий день, і дитина повинна бути готовою до нього. Ваша доброзичливість допоможе їй у цьому

Шість років пролетіли як мить, i зовсім скоро Ваше маля стане щасливим першокласником. Нові клопоти, нові турботи — адже стільки всього потрібно зібрати до школи. Як не розгубитися в морі пропозицій?

Найголовніше в житті майбутнього першокласника — це шкільний ранець, адже саме від його ваги i форми залежить здоров'я Вашої дитини. Деякі діти, прагнучи виглядати доросліше, вмовляють своїх батьків не на ранці, а на портфелі. В портфеля немає лямок i його носять в одній руці — зовсім як дорослі. У жодному випадку не піддавайтеся на подібні вмовляння до старших класів! Носіння важкого портфеля може викликати порушення постави, спровокувати викривлення хребта i захворювання нирок. Ранець, навпаки, здатний допомогти в підтримці постави — у нього жорстка спинка, яка буває i спеціальною ортопедичною. Згідно з санiтарно-гiгiєнiчними нормами шкільний ранець має бути виготовлений з гігієнічного водовідштовхувального легкого матеріалу, забезпечений світловідбивачами i еластичними лямками. Крім того, на кожному виробі обов'язково має бути проставлене маркування, для якого віку призначений даний ранець.

Чим більше відділень в ранці, тим краще. У такому разі в ньому буде більше порядку i потрібну річ не доведеться діставати з дна.

Ранець для першокласника повинен важити не більше 500 – 700 г (порожній) i мати лямки шириною не менше 35 мм, прошитi ущiльнювачем, щоб вони не рiзали плечi i дитина не вiдчувала бiль i дискомфорт при носiннi ранця. По санiтарних нормах нашої країни шкiльний ранець разом зi всiм вмiстом не повинен важити бiльше трьох кiлограмiв.

Прослiдкуйте, щоб лямки ранця були забезпеченi ремiнцями для регулювання довжини. Тодi дитина легко зможе надiти його i в теплу, i в холодну пору року.

Ранець повинен добре тримати форму i не деформуватися при складаннi шкiльного приладдя.

Спинка ранця обов'язково має бути жорсткою i бажано анатомiчною. По ширинi ранець не має бути ширшим за плечi дитини. Верхнiй край — не вищим за рiвень плечей, а нiжнiй — не нижчим за стегна.

Недорогi ранцi можуть бути забарвленi нестiйкою фарбою, тому якщо Ви не хочете, щоб одразу ж в перший день шкiльна форма була безповоротно зiпсована, проведiть невеликий дослiд: злегка намочiть край носової хустки i з зусиллям проведiть по ранцю. Якщо хустинка не пофарбувалася, значить все в порядку.

Пiсля покупки стежте, щоб Ваша дитина носила ранець на спинi на обох плечах, а не на одному. Носiння ранця на одному плечi може завдати серйозної шкоди хребту. Також, в ранцi мають бути лише необхiднi в даний день пiдручники i приладдя, щоб дитя не перенавантажувалося. Домовитеся з педагогом, щоб частина навчальних посiбникiв, якими не користуються щодня, зберiгалася в класi (пластилiн, фарби, альбом i iн.).

Ну ось, з ранцем усе бiльш або менш зрозумiло. Поговоримо про iнше шкiльне приладдя.

Шкiльне приладдя — це ручки, олiвцi, зошити i тому подiбне, але прийшовши в магазин канцелярських товарiв i зiткнувшись з рiзноманiттям вибору, доводиться, часом, користуватися допомогою продавця. А якщо в магазинi ажiотаж i продавець лише мрiє про зайву пару рук i не встигає вiдповiдати на чисельнi питання?

Почнемо з головного — з ручки. Здавалося б, з того часу, як з ужитку вийшли чорнильне пiр'я i чорнильницi-нерозливайки, вибiр ручки став простiшим. З одного боку, дiйсно так, але не все так просто. Головна вимога до ручки для першокласника — її невелика вага. Маленькi пальчики не зможуть довго утримувати масивну товсту ручку, тому забудьте про багатоколiрнi ручки, якi мiстять в собi декiлька стрижнiв рiзних кольорiв i не вiдрiзняються особливою «стрункiстю». Прослiдкуйте, щоб на корпусi ручки було менше «наворотiв» i всяких непотрiбних пристосувань, якi, може i прикрашають її, але вiдволiкають увагу i iнколи спричиняють незручностi. Поверхня ручки має бути ребристою, щоб її зручно було тримати i вона не зiсковзувала.

Ручки бувають кульковими, гелевими i капiлярними. Для першокласника краще придбати давню добру кулькову ручку. Гелевими та капiлярними ручками, звичайно, легко писати, але вони швидко закiнчуються i, крiм того, багато вчителiв все ж вважають, що починати необхiдно з кулькової ручки.

Другий за важливiстю предмет пiсля ручки — олiвець. Олiвцi бувають двох видiв: простi i кольоровi. Ми поговоримо про вимоги до простого олiвця, але в принципi, практично все з них можна застосувати i до кольорових.

Простi олiвцi розрiзняються за жорсткiстю грифеля. Жорсткi i м'якi олiвцi залежно вiд країни-виробника маркуються або латинськими буквами «Н», «В», або росiйськими «Т» i «М». Мiра жорсткостi або м'якостi позначається цифрами. Так, для письма потрiбнi олiвцi з маркуванням «ТМ» – «2М» або латинськими буквами «НВ» – «2В». Для креслення — «3Т», «ТМ», «М» або «3Н», «НВ», «В». Для малювання — «3М» – «8М» або «3В» – «8В»

Краще, якщо корпус олiвця виконаний з пластика. Такий корпус пластичний i грифель в ньому не зламається.

Основну незручнiсть спричиняє те, що олiвцi потрiбно постiйно заточувати. Тому потрiбно або придбати точилку, або такi олiвцi, якi виконанi за принципом ручки i грифель в них змiнний.

Для виправлення помилок, зроблених при записi олiвцем, знадобиться гумка. Гумки бувають двох видiв: шкiльнi i професiйнi. Шкiльнi, як правило, недорогi i недовговiчнi. Професiйнi гумки бiльше коштують, довше служать i якiснiше виконують свою роботу. Крiм того, всi гумки вiдрiзняються мiрою жорсткостi. М'якi гумки стирають написане м'яким олiвцем i не деформують папiр. Жорсткою гумкою можна стерти навiть слiд вiд кулькової ручки, але при цьому залишиться помiтна область стирання.

Важливе для школяра i ще одне шкiльне приладдя — пенал. Саме завдяки ньому всi ручки i олiвцi зберiгаються разом, а не валяються по всьому ранцю i не бруднять все пiдряд. Пенал може бути жорстким, зробленим з дерева або пластмаси, або м'яким, зробленим з тканини i пластика. М'якi пенали мають бiльшу перевагу, оскiльки якщо i впадуть випадково, то не розколються i не зламаються.

При покупцi звернiть увагу, що шкiльнi пенали продаються з наповненням i без наповнення. У пеналi з наповненням вже є все те приладдя, що може знадобитися дитинi. Пенал без наповнення — це порожній пенал.

Сучасні зошити діляться на звичайні i на зошити для старшокласників. У останнiх зiбранi всi необхiднi вiдомостi i формули, якi навряд чи знадобляться першокласнику. Папiр в зошитах має бути якiсним i не скочуватися при письмi ручкою. Звернiть увагу, щоб поверхня паперу була щiльною i рiвною, i з неї не стирчали чисельнi дрiбнi паперовi «ворсинки». Такi ж вимоги пред'являються i до альбомiв для малювання.

Звичайно, окрiм канцелярського приладдя першокласнику необхiдно i безлiч iнших речей. Наприклад, форма, взуття i пiдручники. Але тут вже все залежить вiд конкретних вимог Вашого учбового закладу.

Як бачите, зiбрати дитину в школу — це ПРОСТО!

Похід в перший клас - подія, без сумніву, дуже важлива й хвилююча, в першу чергу для винуватця торжества - першокласника. Але не варто забувати, що батьки хвилюються не менше (а іноді й більше) свого чада. Їх турбує безліч питань, одне з яких - як налагодити контакт з першою вчителькою дитини?

Багато батьків роблять типову помилку, уникаючи спілкування з учителем, а часом навіть боючись його.

Продиктовано це комплексами дитинства або переконаністю в тому, що батьки не повинні втручатися в процес взаємодії вчителя і учня, - в будь-якому випадку такий підхід є помилковим. З перших же днів шкільного життя першокласника батьки повинні налагоджувати контакт з учителем і школою в цілому, адже сюди дитина буде приходити протягом одинадцяти років. Напевно, за цей час не уникнути конфліктних ситуацій, різного роду проблем. Тому не тільки учня, але і його батькам потрібно вчитися. Вчитися правильному спілкуванню з учителем.

Обов'язково залиште класному керівникові свої контактні дані. Зазвичай батьки заповнюють відповідну анкету, але багато ігнорують цей пункт або заповнюють його не повністю. Крім домашнього, у вчителя повинен бути ваш мобільний, робочий телефони. Буде непогано, якщо ви залишите номери телефонів та інших членів сім'ї - старших дітей, бабусь і дідусів. Завдяки цьому вчитель матиме можливість якомога швидше сповістити вас про проблеми, пов'язані з дитиною, вирішити які не потребують зволікання питання.

Не бійтеся відвертих розмов. Якщо у вас виникли питання, не чекайте чергового батьківських зборів, а призначте зустріч з класним керівником найближчим часом. Своєчасне вирішення проблем, з'ясування незрозумілих вам моментів у навчально-виховному процесі допоможуть запобігти виникненню конфліктних ситуацій, нерозуміння з боку вчителя, невдоволення школою дитини. Пам'ятайте - ви маєте право знати про всі тонкощі перебування вашої дитини в школі, про особливості перебігу навчально-виховного процесу в класі.

У той же час не забувайте і про почуття такту: не вривалися в клас під час уроку, не діставайте вчителя по телефону пізніше 9 години вечора. Ставлячи питання, не грубо і не починайте розмову з претензії: "А чому ви ?.."

Запропонуйте вчителю співпрацю. Класний керівник завжди потребує допомоги активних батьків. Виступи на батьківських зборах, допомога в організації походів та екскурсій, підготовка і проведення святкових вечорів - все це буде неповноцінним (іноді неможливим) без участі батьків. Не забувайте: таким чином ви не так робите послугу вчителю, скільки сприяєте тому, щоб перебування вашої дитини в школі було цікавим і незабутнім.

Поважайте авторитет учителя і не намагайтеся замінити його дитині. Недарма кажуть, що перша вчителька - як друга мама. Чи не ревнуйте дитини до неї, навпаки, намагайтеся підтримати цю "закоханість". Демонструйте повагу до класного керівника, розмовляючи з ним у присутності дитини. Пам'ятайте, що саме перший учитель формує ставлення учня до школи, навчання, іншим вчителям, які з'являться у нього в майбутньому.

І ні в якому разі не озивайтеся негативно про вчителя при дитині! Ваше суб'єктивна думка не повинна підірвати авторитет класного керівника, звести нанівець повагу дитини до нього. Інакше в майбутньому вам доведеться тільки розводити руками і дивуватися тому, що дитина не піддається ніякому впливу з боку педагогів.

Будьте готові налагодити контакт з першою вчителькою вашої дитини з перших днів його навчання - і ви позбавите себе від багатьох проблем у майбутньому!