1 Друг. Я думаю, що я закохався. Що ти думаєш про це?
2 Друг. Я думаю, що це добре. Але мені хотілося б знати, що думає про це Катерина? Чи думає вона над тим, що, можливо вона закохана в тебе?
1. Друг. Не знаю. Напевне, думає. Останнім часом я бачу її задумливою.
2 Друг. Було б хороше, якби ваші думки зійшлись.
1 Друг. Думаю, що тоді моєму щастю не було меж.
2 Друг. Подумай над цим. Можливо, все так і буде.
1 Друг. Так, так, я обов’язково маю над цим подумати. Адже, напевне, немає нічого більш важливого, ніж любов.
2 Друг. Здається, в цьому питанні, я з тобою погоджусь.
1 Друг. Пам’ятаєш, я радив тобі почитати що-небудь з Канта?
2 Друг. Пам’ятаю.
1 Друг. Подумай над цим. Якщо надумаєш, скажи. Я принесу тобі книгу.
2 Друг. Подумаю. Обов’язково подумаю.
1-й Друг. От халепа. У мене останнім часом холонуть ноги
2-й Друг. Ти ба. А у мене останнім часом холоне голова. І постійно хочеться сексу.
1-й Друг. А я вже й забув, що мені Господь пристебнув.
2-й Друг. Раджу тобі попарити ноги в гірчиці. Так ти пробудиш в собі хіть до жінок. Вірний засіб. Провір.
1-й Друг. Навзаєм, мені залишається порадити тобі приліпити до лоба перцевий пластир.
2-й Друг. Навіщо?
1-й Друг. Таким чином ти зігрієш свою голову і не зможеш думати про жінок.
1-й Друг. У тебе поганий вигляд.
2-й Друг. Не питай.
1-й Друг. Я не питаю, я стверджую.
2-й Друг. А що ти хотів. День народження сина. 18-ть років. Шість літрів горілки.
1-й Друг. Розумію.
1-й Друг. Здрастуй, друже! Як хороше, що я тебе стрів. Саме йду до тебе, щоб позичити гроші.
2-й Друг. Здрастуй, друже! Яке співпадіння. Я теж прямую до тебе, щоб попросити у тебе грошенят.
1-й Друг. Ото пак!
2-й Друг. І не кажи.
1-й Друг. А скільки тобі треба?
2-й Друг. Двісті.
1-й Друг. І мені двісті. (Пауза.) То я піду.
2-й Друг. До кого?
1-й Друг. До Василя.
2-й Друг. Не ходи. Я вже в нього був.
1-й Друг. Спасибі, друже, що позичив мені…
2-й Друг. Що позичив, друже?
1-й Друг. Трохи часу.
2-й Друг. Це я залюбки.
- Життя, мій друже, - це постійна метанина поміж розпеченою пустелею Демона Натовпу і Царством Снігової Королеви Одиноцтва.
- Мені здається, ви марно витрачаєте своє натхнення, намагаючись дати визначення життю. Це все одно, як задатися думкою: яка з ваших ніг передня, а яка задня.
1-й. А я вам ще раз кажу.
2-й. Що ви кажете?
1-й. Що треба, те й кажу.
2-й. Сказати «кажу» - не сказати нічого.
1-й. Чого це нічого? А я вам ще раз кажу, як це нічого?
2-й. Нічого що?
1-й. Нічого нічого.
2-й. Як це нічого.
1-й. А от так.
2-й. Правду так?
1-й. А як?
2-й. Ви скажіть як.
1-й. А я вам ще раз кажу…
2-й. Що ви кажете?
1-й. А я вам ще раз кажу…
2-й. Що?
1-й. Нічого.
Перший. Жодному слову вашому не вірю.
Другий. Я - дурак.
Перший. Тепер - вірю.
Другий. Ви - дурак.
Перший. Знову не вірю.
Другий. Ви використовуєте невіру, як віру у свою зверхність над невірою у щирість проявів вірувань всіх людських стверджень, акумульованих в анналах невірного розуміння того, як-то важлива віра в житті невіруючих.
Перший. А ви… молодця! Вірю! Вірю вам, батечко, як самому собі!
Другий. Дозвольте засумніватися…
Лисий. Я підняв вас із самих низів.
Кучерявий. Можливо.
Лисий. Що значить ; «можливо»? Я дав вам усе.
Кучерявий. Ну не все, прямо скажемо.
Лисий. Ви не оцінили мою доброту.
Кучерявий. Ваша доброта до мене принесла вам багато грошей. Відтепер я буду працювати сам на себе.
Лисий. Невдячний.
Кучерявий. А ви недобрий.
Лисий. Чому це я недобрий?
Кучерявий. Хіба добрий може судити іншого?
Лисий. Хіба невдячний знає що-небудь про доброту?
Кучерявий. Як добрий може знати, що він добрий?
Лисий. Добрий бачить злого. Він каже собі: я не злий, отже, я - добрий.
Кучерявий. Добрий може злитися на невдячного?
Лисий. Може. Адже невдячний не відповів йому добротою.
Кучерявий. А ви коли-небудь дякували собі за добре ставлення до себе?
Лисий. Дякував.
Кучерявий. Як саме, дозвольте довідатися?
Лисий. Я дарував собі відпочинок.
Кучерявий. Відпочинок від чого - від доброти?!
Лисий. Відпочинок від добрих учинків.
Кучерявий. От-от-от. Раз ви зробили для мене багато добра, то ж відпочиньте від мене. Віднині я буду робити добро для самого себе.
Лисий. Але без вас я втратив багато грошей і тому не зможу відпочивати. Я дубу змушений працювати, як каторжний. Який же тут відпочинок?!
Кучерявий. Чудово. Ви знайдете іншого дурника, подібного до мене, і заробите на ньому багато грошей. А вже потім, я так гадаю, ви відпочинете, ще й як.
Лисий. Відпочину від чого?
Кучерявий. Від себе доброго.
Лисий. Тварюка!
Кучерявий. Я - людина.
Лисий. Ні, ти - тварюка!
Кучерявий. Ні, я - людина.
Лисий. Ні, ти - тварюка!
Кучерявий. Ні, я - людина. Я - добра людина.
Лисий. Чому це?
Кучерявий. Я добрий уже тому, що не дам тобі зараз у пику. Прощавай.
Лисий. Теж мені, добрий знайшовся. Ну й пішов ти на…
1-й. Подивись: риба б;єтся, як від пропасниці.
2-й. Вона танцює.
1-й. Вона помирає без води.
2-й. Їй набридла вода. Танком вона вітає смерть.
1-й. Вона намагається знову опинитися у озері.
2-й. Вона хоче чимскоріше знепритомніти.
1-й. Зараз я кину її у озеро.
2-й. Зараз я кину її у рюкзак.
1-й. Навіщо - в рюкзак?
2-й. Навіщо в озеро?
1-й. Я хочу її порятувати.
2-й. А я хочу поласувати смаженою рибою. Ти ж полюбляєш смажену рибу?
1-й. Смажену не полюбляю. Я обожнюю сушену рибу, до пива.
2. Отак! Давай її засушимо?
1. Давай!
2. Пиво ставлю я.
1. Чудово!
1-й. Давно хотів тобі сказати. Ти - маленький чоловік з розряду «кушать подано». Мені шкода тебе.
2-й. Нескінченно вдячний долі за те, що вона звела нас. Адже я схиляю голову перед вашим генієм фокусника. Я пам;ятаю всі ваші шоу. «Китайська стіна», «Сфінкс», «Мексиканські черепи»…
1-й. Ну чому ти такий сіренький? Чому?! Мишка, сіренька мишка, чесне слово.
2-й. Зірки не брешуть: ви і за гороскопом лев, і в житті ви лев. (Пауза.) Вам подавати «утку» чи ще рано?
1-й. Ще рано. Погукай-но краще санітара. Я хочу очистити кишечник. У мене нестерпний закреп, а апетиту немає ось уже двадцять днів.
2-й. Звичайно, звичайно. Лежіть, лежіть. Зараз я погукаю санітара.
1-й. Стривай… Я давно хотів тебе запитати. Яку молитву ти читаєш ночами?
2-й. А хіба що?
1-й. Коли ти шепочеш у темряві слова молитви, з твоїх губ проливається цівочка світла… Я можу бачити твої губи, ніс і стиснуті долоні…
2-й. Що ви! Я не знаю жодної молитви. Це я, ну, коли довго не приходить сон, починаю рахувати світлячків. «Один світлячок, два світлячки, три світлячки…»
1-й. І все?!
2-й. І все.
1-й. Ні, ти однозначно маленький чоловічок з розряду «кушать подано». Мені, справді, шкода тебе.
1-й. Знаєте… Ніхто не знає. Я це кажу тільки вам.
2-й. Радий почути.
1-й. Ось уже п;ятдесят років я працюю незмінно у нашому театрі.
2-й. Неймовірно!
1-й. І останніх років десять перед виходом на сцену я молю Бога, щоб він дав мені померти на сцені під час вистави.
2-й. Тепер я розумію, чому ви кожного разу працюєте на грані можливого.
1-й. Що вже там, мій дорогий колего, життя у променях слави гідне мати і славний кінець.
2-й. Ви не боїтеся смерті?
1-й. Ні, не боюся.
2-й. Чому ж ви тоді так переймаєтесь своїм здоров;ям? Я неодноразово бачив, як ви буквально хвилина в хвилину п;єте ліки, мікстури різні… Ви носите із собою цілу торбинку пігулок.
1-й. Дружина, мій дорогий, дружина!
2-й. Що дружина?
1-й. Дружина піклується про мене, мій янгол.
2-й. З вами завжди так приємно вести бесіду. І навіть тут… у туалеті, коли ми сидимо на сусідніх унітазах… ну, та що вже… навчіть мене своїй молитві.
1-й. Навіщо?
2-й. Я теж хочу померти на сцені.
1-й. Вона дуже проста.
2-й. Палаю від нетерпіння почути.
1-й. Боже, дай мені померти на сцені!
2-й. Як просто! Як здорово! Боже, дай мені померти… Що з вами? Вам погано? Що з вами?!
1-й. Се… се…
2-й. Серце?
1-й. Ско… ско…
2-й. Скору? Господи! Говоріть, не мовчіть! Що з вами? Люди! О Боже! Олег Павлович померли!