1. Кажуть, темрява дуже незадоволена світлом, волелюбні громади дратують рабів і володарів рабів.

2. Чванькуватого господаря, який має рабів, гнівлять волелюбні. Що він робить? Здіймає гнів раба на волелюбця.

3. Раб страшний у гніві своїм, він вірить лише в господаря.

4. Клоун у цирку сіє сміх, він - генератор сміху.

5. Загарбник сіє страх, він - генератор страху.

6. Клоун помирає з усмішкою на вустах.

7. Загарбника до останньої миті на землі оточує морок страху.

8. Клоун відходить як подмух вітерцю.

9. Загарбник - як випаровування трупу.

10. Кров загарбника чорна, захисника - червона.

11. Зайди гуркочуть зброєю у нашім степу і у наших містах. За ґвалтом їм поки що не чути відлуння на своїй землі.

1.Скільки горітиме сірник, має здогадку кожний, але ніхто не знає, коли догорить багаття війни.

2 Горить Схід, плаче вся держава, ллється кров братів, пливуть труни на руках скорботи.

3 Дивна якась війна: ворог каже, що він не воює зовсім, оману свою маскує, а землею походжає ночами, неначе вовк, та як беркут, удень б’є у небі голубів.

4 Чуже добро для ворога - страва споживна, небо над землею сусіда - вино п’янке.

5 Шаліє здирник лихий на нашій землі, а прикидається овечкою.

6 Про таких каже Святе Письмо: «Жне, де не сіяв, і збирає, де не розсипав».

7 Боже! Заверни кожного зайду обличчям до його дому!

8 Зроби так, щоб кожна матір завойовника погукала сина додому!

1 Кожне серце живе, вдивляючись у зовнішній світ, визначає свій пульс, свою думку, свою пісню.

2 Добрий час - і серце, мов вишня квітуча.

3 В жорстокі часи - серце робиться, мов грудка землі.

4 Усе, що являє цей світ, пропускаю крізь серце своє.

5 Людей добра і тих, хто чинить кривду, скрізь бачу я. Це моя школа.

6 Ось став я свідком жорстокого часу, щодень бачу тяжке горе, дії людей, які землю розхитають, сіють безчинства і зло.

7 Тиран починає війну словами про мир, а завершує плутаними монологами про несправедливість долі.

8 Оборонник у війні з агресором небагатослівний, але, відстоявши свободу, славить її і піклується про матерів загиблих вояків.

9 Коли окупант, захоплює вільну країну, у кожному з її дорослих громадян прокидається або боягуз, або герой.

10 Люди землі, яку захопив окупант, або відчиняють йому очі на милість, або остаточно зміцнюють у ньому інстинкти гнобителя і боговідступника.

11 Боже мій! Захисти мироносців!

12 Відведи душу насильника від здійснення кривавих жнив!

13 Хай ворог миру стане захисником миру!

14 Хай мироносиць множить пісні про мир!

15 Я б не благав Тебе про це, якби не знав, яку загойну силу має Твоя любов!

КОБЗАРЕВІ СПІВИ

«Я буду співати Господові в своєму житті, буду грати для Бога мого, аж поки живу! Буде приємна Йому моя мова, - я Господом буду радіти!»

Пс. 104, 33-34.

Спів 1-й (є!)

1 Щасливий той, хто живе в чарівній Україні, на землі пращурів своїх, у власному домі чи у домі батьків своїх, і любить він землю рідну, і мову рідну, і ходить стежками правди,

2 і заповіді Божі є для нього дороговказом, і руки його працьовиті, а душа ладна творити лад!

3 Щасливий він буде і вдячний долі за все, як зрілий колос на ниві, та як вишенька на вишні, та як бджола у пелюстках мальви!

4 Горе тому, хто в Краї ріднім, в домі ріднім, чинить безлад, викликаючи сльози у ближніх своїх, втративши зв’язок з душами предків, загативши стежку до власного серця.

5 Буде йому те, що й квітці, яка в’яне у пору суховіїв, або, як пацюкові, на якого полює кіт у коморі, та як курча, якого б’є сокіл.

6 Небесна брама під оберегом янголів, берегині і досі ходять Україною і вичитують зорі з Високих могил.

1.Мій Кобзарю, я відчув себе справжнім кобзарем і по-справжньому забриніло слово моє, коли твої сльози-роси поклав я на серце своє!

2 Мої сльози так само гіркі, як і твої. Різниця в тому, що ти проливав їх на чужині, а я плачу в ріднім Краю, коли бачу лукавство й жорстокість людську.

3 У молитвах своїх славлю я Бога, нашу Неньку-Вкраїну і твоє ім’я! А ще дякую Господові за те, що дарував Він мені можливість жити, творити, плакати і молитись поруч з Хортицею на Дніпрі.

4 Я вірю, Кобзарю, що братерська наша воля, яка знову запанувала у Києві, розвернеться весела по всій Україні,

5 і вже ніколи не зверне з дороги миру й розквіту!

12 І Любов - Господня благодать - повік-віків запанує над нами!

1 Піст підказує стежки простоти. Прості страви, простий одяг, усе просте вабить мене, жодної вибагливості, жодних порухів пихи.

2 Місяці революції прогнали пихату владу. Місяці молитов за мир і спокій в Україні, змили рештки моїх маленьких забаганок.

3 Прийшла простота, як тиха і світла любов, і затопила серце.

4 На зміну голоду до нових смаків прийшла ситість того, що маєш.

5 У місяці розгулу лиха поклав мені Бог на вуста, на серце й живіт смак справжності.

6 Старість визирає мене, а чи пізнає? Я молодий у прояві духу, голос Духа Божого вислуховую я в серці своїм.

7 Безбожні тікають від Бога, я втік від безбожних. Господь милостивий - захист мій, дах мій - Його право!

8 Господи, бережи спокій мій, клади щодня хліб насущний на тарілку моєї простоти, і буду я ситий, і буду простий, а отже щирий співбесідник Твій!

9 Боже мій, Ти знаєш, як я жду Великодня! Паска Твоя - моя гідність, великоднє яйце - бенкет мого паломництва!

10. Незрівнянний Боже, даруй мені душевний мир! Даруй прості слова для моїх нових пісень!

1 У дні посту, постуючи душею і тілом, я перебуваю в постійних молитвах за Україну, за всіх Її синів і дочок.

2 Мої роздуми про життя, на жаль, сумні і скорботні.

3 Адже в Україні знайшлись невдячні сини, які взялися умертвляти добро і оживляти зле.

4 А тут і сусід зайшов непроханий і так заявив: «Одна з кімнат буде тепер моєю!»

5 Життя - терези. Одна чаша - це чаша добра, де душа тримається миру. Друга чаша - це чаша зла, де душа діє в дусі лукавства й збирає гріхи.

6 Кожний робить щоденно свій вибір.

7 Я свій вибір зробив. Ось що бачу я з того кута, де святі образи наді мною:

8 Мечі на безвинних освячує Сатана. На сторожі Правди стоїть Янгол Божий з мечем вогняним.

9 Адвокати убивць підсліпуваті. Свідки злочинств терплячі до дня суду над катами.

9 Той, хто сиріт множить по світу, лаштує пустелю в своїй душі. Сонце Божої правди спрагою зсушить його.

10 Люди темні на світлих дорогах залишають темні плями, які так схожі на запеклу кров.

11 Напасники зазнають сорому, лихі люди відійдуть з ганьбою.

12 Яма на брата - могила для себе.

1 У дні, коли, наче весняна повінь, розлилися Вкраїною гнів і безправ’я, ненависть до брата і безсердечне зло;

2 у час, коли лихо увірвалося в світ, мов звір з темного гаю, - мені нічого не залишається, як тільки зміцнюватися духом і невтомно благати милостивого Творця зберегти мир у моїм серці.

3 Якщо люд не шукає миру, не хочу я бути з таким людом.

4 Якщо народ не цінує святий спадок рідної землі, над силу держуся я вкраїнських цінностей вікових.

5 З чаші добра буду пити я, а не з чаші отрутної ворожнечі.

6 Не плакати прагну я, а радіти.

7 Учинки грішного збільшать його гріхи. Учинки праведного додадуть світла довкола нього.

8 Боже, спаси Україну! Хай лишиться вона землею миру!

1 Нене, рідна моя Україно! Стогнали пугачі вночі невипадково. Попереджали вони, як колись козацькі пластуни, про наближення біди.

2 Україно, нене моя, голодний вовк увірвався на подвір;я твоє.

3 Він прийшов, узявши благословення у багатьох ворон.

4 «Керманичу наш! Іди і жери! - в один голос закаркали ворони, закривши очі серця свого. - Дери вівцю! Хапай теличку! Ламай паркани! Твоє полювання ми увіковічимо в своїх творах».

5 Жаль! живий жаль! Непроханий зайда не має добра, раз ділиться з нами лихом та готує на нас пута неволі.

6 Борони всіх нас, Боже, від навісного хижака! Що вхопить вовк, те вже буде не наше. До чого торкнеться ворон дзьобом своїм, вже не буде живе.

7 Боже, чи чуєш! Молиться по церквах люд український, щоб розпорошив Ти табір ворожий! Зроби так, щоб на нашій землі не запалало багаття війни!

8 Не видай, Милосердний, Вкраїну на сваволю повсталих ворогів!

1 Боже мій, сильний і справедливий! У пору перемін жезлом Своїм правдивим Ти робиш риску між невинністю і гріхом, добром і злом, світлом і темрявою.

2 Пора перемін - час випробувань на правдивість.

3 Блиск жезла Твого - промінчик мого прозріння і спасіння душі.

4 Дякую Тобі, Боже мій! Бо вже не ступить нога моя на поле лукавих, зневажливих, нечестивих, кровожерливих.

5 Твоя воля - моє поле з джерелом зцілющим і живущим!

6 Зароблена гривня - квиток на базар.

7 Пошук милості Твоєї - брама до праведності!

1 Нене моя, Україно, звертаюсь до вас у годину сумну. Поради вашої, розради вашої чекаю від вас.

2 Озвіться, нене, поговоріть зі мною!

3 Моя нене, підступили часи, коли замість роси нашу землю вкривають сльози ваших діток.

4 Моя нене, замість ранкового сонечка, бачимо ми палахкотіння ворожого вогню.

5 Мамусю, несила крізь сльози дивитися, як муштрований ворог захоплює міста і села наші!

6 О Боже наш милосердий! Поглянь! Забракло Матусі слів. Заніміла вона в скорботі. Її гіркі сльози печуть душу мою.

7 Зжалься над Україною, Боже милий! Як люблячий тато, пожалій Її, пригорни до грудей Своїх! Зроби так, щоб мир панував і надалі серед осель наших!

1 Укрилися зеленню пасовиська, побігли весняні стрімчаки, скрізь чути пташиний спів.

2 На зелених нивах озброєні люди загупали чобітьми. Визирають нещасливі слушної миті, щоб запустити пазурі в печінки миролюбних.

3 Боже мій! Був Ти завжди з народом моїм! Був Ти завжди з його чубатими захисниками.

4 Боже мій! У ці буремні дні не зламай надію волелюбного народу!

5 Відживи віру щиросердих у світле і чесне життя! 6 Не дай злочинцям загатити стежки справедливості!

7 Благаю! Пошли у супровід українцям янголів Добра й Милосердя, щоб ходили всі ми в сяйві правдивім, як в домі Твоїм!

1 Вся Україна перебуває в постійних молитвах за мир і спокій. Співання гімну надихає патріотів. Дідівські звичаї і обряди розгортаються в яскравих дійствах.

2 Перевертні, які не несли Україну в серці, втекли й переховуються на чужині.

3 Старий Дніпро не радіє новій весні, занепокоєний, пророкує: повернуться зрадники за озброєним окупантом і поможуть йому господарювати біля нашого моря, у наших степах і містах. Чобіт зайди гарцюватиме на могилах предків наших, рука ворога збільшить чисельність наших могил.

4 Недолюдки будуть кричати їм «Слава!». Вітер і хвилі морські рознесуть і розвіють ту «славу».

5 Підійметься Правда свята, принесе ворогові вічну ганьбу.

6 Правда чистого ; чиста правда. Правда лукавого - блиск пекельного багаття.

7 Правитель, який покладається на велич свою, а не на велич Господню, захитається і впаде. Зла думка його здійснитись не зможе.

1. Зійшла на серце печаль, прийде і радість. Прийде радість, а за нею услід печаль.

2 Радість-Печаль - як день і ніч, та як будень і свято.

3 Господь доглядає мій настрій, наче орел орля стереже Він мене від сумних дум.

4 З радості моєї приходить у цей світ пісня, з печалі - твір світлодайний.

5 Дякую Тобі, Боже, що дав Ти мені долю поруч зі словом і звуком Небесним стояти! Нічого більше й бажати.

6 Дяка, сама лише дяка Тобі, що скажеш, те й запишу.

7 Від подиху Твого серце моє, мов весняна брунька на дереві!

8 Від шепоту Твого окриленою стає душа моя!

9 Хай тіло вбирається в немочі, сам я до Неба лечу!

10 Боже мій, не дай забути мені мову Твою!

1 Сонце, Місяць, Зірки - Письмена Божі. Люди - зірки Землі, вони пишуть свою історію.

2 Мені шкода, бо абсолютна більшість писань людства не співпадають за змістом зі Словом Небесним.

3 Люди - як зірки; одні - лагідне світло, другі - нещадимий вогонь.

4 Люди - як прояви дня; є ті, які схожі на зоряні світанки і лагідні вечори, є люди дня, і є люди ночі.

5 Люди - немов артисти на сцені; хтось бігає під ковпаком блазня, хтось із ножем убивці.

6 Гра занадто емоційна і галаслива, тому глядачам зіркової зали важко зрозуміти, що саме відбувається на театрі.

7 Коли я читаю Небесні Письмена, спокій сходить на мою душу. Від золотавого сяйва Небесних слів просвітлююсь і звеселяюсь серцем.

8 Коли я виголошую святі слова, відчуваю на вустах своїх присмак меду.

9 Закони для просування мого тіла визначають законодавці. Я визнаю їхню гру, живу так, щоб не забруднитись.

10 Закони для просування моєї душі визначає Господь. Він - непорочність моя, і моя чистота.

11 Серцем, думками із Ним, Спасителем моїм!

1 Як вояки тримають присягу, дану народові, так я тримаюся слова, яке дав я собі на вірність Богові.

2 Окупант захоплює міста й виправдовується «Наказ командирів», і так замикає двері серця свого для любові й порозуміння.

3 Усі командири, аж до вождя, який видає наказ на війну, каменіють серцями, хоча запитай їх, і скажуть «Вірую в Бога».

4 Бог завойовника бундючний, жорстокий, він оточує жертву зграєю. Так само полюють гієни.

5 Бог захисника - милостивий Спаситель і справедливий Суддя для гнобителя.

6 Боже мій, випереди хижака, проведи перед пащею його обережну риску вогняним мечем Своїм! Якщо не відійдуть, зроби так, щоб щелепи їхні зімкнулись, а черева злиплись!

7 Боже, почуй щире благання моє! Зглянься згори на всіх нас, не дай ні захисникові, ні зайді зазнати лиха!

1 Діти долин, чи хто з вас знає, що є гора Божа? Ми бачимо смуток і небо. Господь бачить нас і наші серця.

2 Як хочу я глянути на долину з Божої гори! Це єдине жадання моє веде мене до вершини.

3 Хай батьки долин збирають для дітей скарби на землі. Частка моя зі скарбу гори, Татом для мене є Тато Ісуса!

4 Крок за кроком долаю відстань; ліворуч - провалля, праворуч ; камінна стіна. Іду, не хитаюсь, голос Божий скеровує кроки мої!

1 Мало, як мало тих, які несуть у серці Бога! Якби не так, то більше було доброчинців.

2 Безбожний не сіє спокій, його обридливі вчинки мордують добро.

3 Тулюся до Бога, інакше навіщо живу?

4 Дивлюся довкола і бачу людей безправних, у яких серця роз’їдені ворожнечею.

5 Войовниче серце - без Бога. Войовничі серця не кохаються на добрі, гуртуються для війни. Не зупиняє їх страх.

6 Тільки рука Господня здатна зупинити безбожника.

7 Боже мій! Будь спасом Україні! Не дай сусідньому народові катувати моїх одномовців! Утіш душі, які прагнуть миру й спокою!

1 Знов, як у прадавні часи, на майданах збирають раду і обирають собі отаманів. Старовинне, мудре слово «віче» стає зрозумілим й близьким.

2 Високі палати низьких урядовців стоять спорожнілі, запаковані розкошами, мов гробниці.

3 Скинуті облесники-можновладці, які чинили утиски простому народу, розбіглися по хащах. На їхній руках кров героїв і ганьба на всі часи.

4 Дух правди шумить, як вітер воскреслої весни, чистими словами; серця побожних спалахують, мов цвіт весняний для щирого спілкування. Боже мій милий, як весело жити, коли немає брехні! Коли Ти у добродійстві Своїм даруєш безпеку, перед нікчемними ставлячи загорожу!

1 Над Хортицею, над могилами степовими сходить не тільки сонце. Знов підіймається козацька Зоря-Мати.

2 Запорожжя пробуджується козацькими співами. Котиться слово волелюбне далі аж до моря.

3 Біля відбудованої Січі Запорозької, біля Дуба Козацького молодь чубата гартує свій дух.

4 Вухо чулого знову вислуховує мудрість Прадідівську. Рука розсудливого ламає паркани брехні.

5 Щоранку ходжу до Дніпра-Славути, молю велета пробачити діткам своїм всі здійснені гріхи. Благаю його не тримати гніву на своїх синів-соколів, козаченьків.

6 Ношу душу свою у грудях своїх - найдорогоцінніший дар Божий. У молитвах благаю Милостивого відкликати душу по часі своєму і не дати руці нечестивого відібрати у мене життя.

7 Страшний сон не дає мені спати; кожної ночі бачу, як нечестиві безбожники стріляють у простосердних. Бачу я дощ вогню і вітер чорний, гарячий, який хижакам шлють у відповідь повсталі праведні свободолюбці.

8 Основи бандитської насильницької влади зруйновані. Прокидаюсь й одразу шлю молитви вдячності Господові за мир і правду для синів України.

1 У час недолі, коли безбожний у своїм гордуванні учиняє лихий бенкет, я відсилаю мої жалобні думи-квіти, як і мій Великий Предок, по всіх куточках України. Плачуть мої скорботні думи, як сироти. Слів бракує, тільки сльози за Україною.

2 Вільно гуляю вулицями, де ще не так давно, хижаки чатували на повсталих людей і хапали їх, тягли у свої лігва.

3 Я не маю гніву на нечестивого. Вдячно вклоняюся тим, хто відстояв волю українцям.

4 Господи, будь із моїм народом навічно, давай йому поміч, як мені Ти допомагаєш! Хай воля Твоя Небесна береже всіх волелюбних!

5 Господи! Хай сонце правди Твоє зсушить болота ворожнечі на нашій землі. Міцними зроби кордони Вкраїни від усіх ворогів, від усякого лиха.

6 Зроби так, Господи, щоб страх більше ніколи не блукав містами і селами нашими. Душам щирим, мій Боже, більш не давай погибати!

1 Хто шукав ворожнечі зі світом, знаходив бойовища, і ніс втрати, врешті-решт програвав і був засуджений нащадками своїми.

2 Хто ставав на пошук Бога, знаходив Його, зі світлом сердечним ставав світлосяйним сином Божим.

3 Світло котиться і бачить тільки світло.

4 Темрява, бачачи наступ світла, зникає.

5 Сини Світла - з Богом; сини Темряви, ваше світло - пекельні кострища.

6 Ніхто не забуде, що хоче він їсти; ніхто не забуде, що хоче він спати.

7 Скільки вас, холодні серця, які забули Бога? Скільки ще будете жити ви, ті, хто б;є поклони Мамоні?

8 Шлунок колись охолоне, безсоння візьме гору над сном, Мамона захиріє і здохне…

9 Так, є життя, де людина помирає без Бога. Я не хочу такої смерті!

10 З Богом мій шлях; з Богом сніданок, обід і вечеря; з Богом мій сон, з Богом смерть.

1 Тобі, о праведний Боже мій, шлю свій уклін доземний за те, що не даєш винищити в моєму народові Духовну Січ, яка є потужнішою, ніж тисячі Січей Запорозьких!

2 Віру маю, ще не одного гетьмана будуть славити українці.

3 Тверду віру маю, що Вкраїнська земля продовжує народжувати своїх гідних захисників-доброчинців.

4 «Честь і Воля» - гасло було в запорожців.

5 Честь і Воля - мов два велети стоять на сторожі Материзни!

6 Брати мої, сестри мої, співайте пісні даною Господом мовою!

7 У піснях розливається дух народу. У піснях радіє народна душа.

8 Співаю під супровід кобзи своєї пісню мудрого Соломона: «Коли множаться праведні, радіє народ, як панує безбожний то стогне народ».

9 Стогне мій народ від люті беркутів, які шарпають тіло й ламають кістки, переслідують і топчуть юний цвіт.

10 Плаче мій народ від утисків панівних безбожників,

11 які до того ще кличуть володаря Півночі словами: «Прийди до нас, запали вогні, щоб нам зігрітись!»

12 Та певен я, стане лицар за лицаря, козак за козака, брат за брата, і захистять вони святосяйний Київ, де не ступить нога чужинця, який несе зло.

13 У славного народу - славні герої!

14 У світлодайної столиці - світлочолі герої!

1 Справи, які принесли мені славу, оберне на безслав’я моя єдина ганебна дія.

2 Стережу себе не заради слави, а заради доброчинної душі.

3 Слава моя - мов земля для квітки, дух - квітка.

4 Розтоптати квітку можна, але не її невинність.

5 Працюю невпинно, вдень і вночі, щоб серце моє стало квіткою.

6 Зло смердить, цнотливість - незабутній аромат.

1 Молитви виголошую в серці мовою матері моєї.

2 Міцною є молитва моя, і слово моє - захисток для моєї душі, для душ ближніх моїх і дальніх моїх.

3 Кожне слово моє, кожен звук мій здіймаються сторожовими стовпами навколо України.

4 Мов зірочки в небі, так моя молитва довкіл цілої Землі.

5 Світ сповнений нетерпимості, зла; та чимало бачу я довкіл людей серця, провідників добра.

6 Душа моя вже давно обрала дорогу добра, тільки ця дорога веде до Неба.

7 Ласкавою була Доля до мене до середини років моїх.

8 На милість Божу сподіваюсь і далі. Він-бо робить Свою справу, Його волі не суперечу, тому сподіваюсь, що можу стати Йому у пригоді.

9 Творець робить, що знає, чи можу про щось просити Його? Ні, ніколи!

10 Втішений, радісний, з милістю і любов’ю творю.

1 Бажаю лише одного - не розминутися з Правдою, щоб не полонила мене нещирість.

2 Жінка моя, яка іде зі мною дорогою життя і посідає трон у красному кутку мого серця, - мій найкращий друг. Мав я сто друзів, тепер маю одного, решта - приятелі.

3 Більшості людей слово «друг» використовують як ключ, щоб входити до іншої душі без попереджень.

4 У житті я вибрав кобзу, хоча доля неодноразово провокувала мене взяти шаблю.

5 Є такі, які несуть шаблю збоку і кобзу за плечима. Я називаю таких ні воїн-ні музика.

6 Добро в житті стріне той, хто шукає Добро.

7 Той, хто сіє зло, нічого не бачить крім зла.

8 Добро і правда зберігають мій спокій.

9 Не співати не можу, а чи прислухається хтось до мого співу, чи ні - мені вже байдуже.

1 Господи! Яка-то мука, коли посаджені керувати сіють неприязнь у краї, більше руйнують, ніж дбають!

2 Тому сини і доньки пташками розлітаються по світах, шукаючи кращої долі,

3 як у тім озері, синім, красивім, щука жере карася, то ж лебеді відлітають, шукаючи собі іншого притулку.

4 Ворог підступний, що поглядає здаля і замишляє зле, не такий страшний, як хатній злодій, який зазіхає на майно твоє, на голос твій і навіть на мову твою накладає пута.

5 Мудрець староукраїнський якось сказав: «На чиєму возі сидиш, того і пісню співай». Уже і віз свій, а пісня своя - не своя.

6 Час настає, браття, благати у Бога нового спасення, адже лементу більше, ніж молитов!

7 Молитва прихиляє Небо, без неї кепсько.

8 Син, який у скруті не кличе батька на поміч і покладається лише на самого себе, - знемагає в борні.

9 Не спиняю я тихе моління, мов п’ю з Небесних джерел, наливається соками дух мій, ширшає поле душі моєї,

10 теплом віє від України навколо мене.

1 Білий світе, бідний світе, стражденна плането! Серце незатишне серед сердець незатишних не вже не здатне жити у мирі,

2 бо довга ворожнеча - забуття спокою.

3 Колотнеча вночі відбирає очі у ранку, коли Сонце сходить над землею, як і раніше сходило, коли людей ще не було.

4 Наближається пора, коли не тільки хліба насущного буде людина просити у Бога, - очі проситиме вона, щоб бачити сонячне світло,

5 щоб хліб той не був зі смаком полину.

6 Над Дніпром, на Київських пагорбах, хліба вдосталь, сонця вдосталь, волі вдосталь,

7 ходжу і шукаю щось, що зосталось від Кия, і не знаходжу.

8 Кажуть: «Ось Володимирове! Ось Ярославове!» І стоять ті, хто це кажуть, та знаю, що на серці у них справжня шана до інших імен.

9 Двох Володимирів бачу. Хрест і меч. Душу праведну і душу криваву,

10 а між ними Хрещатик вирує, як Дніпро під час бурі, де Голубу ніде сісти, де змушена ховатися Любов.

11 Брати мої й сестри! Кличте Любов у коло! Гукайте Радість! Хай Голуб сідає на Неньчине плече! Хай Матінка рідна єднає нас,

12 бо якщо я дійсно побожно ставлюся до матері своєї, - на сина її, свого брата, руки не здійму.