Грізний Гриз віз груз та й загруз.
Груз-гарбуз грізний Гриз згриз…
та й пішов собі далі.
***
Турок-Рурок ніс сім курок; курки турка-Рурка турнули, тропаком в терни чкурнули.
***
Кішечка-виніженочка, між іншим, на манежі маніжно мружилася на мережкового живжика.
***
Гулька-Кулька вигулькнула з люлі, в ляльки Гальки люльку злюмрала, знову в люлю гулькнула.
***
Замарилося химерику забузанити-заґедзелити роздебендю.
***
Бобриха-бровариха бобра-бровара, підстриженого під бобрика, підбадьорювала бражкою.
Ось послухайте, будь ласка,
Мою довгу казку.
Така вона довга,
А ще й чепурненька,
А ще й кумедна, веселенька.
***
З’їло мило порося.
Оце й казочка уся.
***
Підковане порося.
Оце й казочка уся.
***
Жила-була баба Гапка.
Отут моїй казочці крапка.
***
А в нашого татка
Застрибала хатка.
Тут казці кінець,
Та ще й крапка.
***
Підмізинний Палець
Мазав хліб на смалець,
Всьому світу сповіщав:
– Казці зачинялець!
***
Вийшов рак з конем на ґерць.
Тут і казочці кінець.
***
Киця миші на десерт?!..
Тут і казці моїй щент.
Я – каштан. Не гань мене.
Бо візьму й вколю тебе.
В мене вдача-бо така:
Схожий я на їжака.
З книги «ЖИВИЦЯ-ЧУДОВИЦЯ»
Сховав козак у свої шаровари:
Кусень сала,
Торбу з пшоном,
Діжу з вином,
П’ять гарбузів,
Сто кавунів,
Два вози разом із волами
(Один із сіллю,
Другий з огірками),
Велику ложку,
Щоб їсти потрошку,
Ще й ковбаси
Кілець зо три,
Люльку-Бурульку,
Тютюнець,
Гребінець…
От який молодець!
Гусенятко і два бусі
Завітали до Ягусі.
“До Ягусі?” – “Їсти сніг!”
Так наїлись, що без ніг
Мимоволі повалились,
В сон глибокий провалились,
І приснилось їм вві сні,
Як у жовтні, навесні,
Гусенятко і два бусі
Завітали до Ягусі…
Гном якось відвідав гнома,
Три дні м’явся біля дому.
Цілих три дні думав гном:
“Дім-то є, а де ж то гном?”
Летіла овечка,
Загубила крилечка,
Знайшла копите;чка,
Пішла до криниці;
Водички напилася,
Знов угору подалася.
Скочила, злетіла
Й далі полетіла.
Овечці цілюща водиця
Повернула омріяні крильця.
Один Крокодил
Все блукав та бубонів:
– Я дуже жахастий!
Я вельми зубастий!
І, видно, про це
Пам’ятав він прекрасно.
Та ось заковика:
Зубастий і грубий,
Забув крокодил наш,
Нащо йому зуби.
Ґедзю, ґедзю Таралай,
Ти нас більше не кусай,
Бо покличемо джмеля –
Він тебе відгамселя;
А покличемо блощицю –
Будеш битий в потилицю;
А як прийде наш козел –
Він ті крильця обгризе;
А прискочить жабеня –
То й відвідаєш кия;
А заявиться кабан –
Взнаєш, що то – калабан;
Тільки сокіл завітає –
Він тебе відлататає;
З ним завжди літа метелик –
Він тебе віддухопелить;
Он уже і квочка квокче –
Вона ґедзя відкудовчить;
Хочеш бебехів дістати? –
Будем півня закликати;
Глянь лише – летить комарик –
Він тя швидко віддюбарить!..
Ізлякався Таралатий,
Швидко-швидко став тікати,
Навіть кінь, якби схотів, –
Наздогнати б не зумів.
– Ґедзю, ґедзю, утікай!
І більше нас не зачіпай!
Підкований папуга
Танцює під дощем.
– Я – Пугу-пугу-пугу!..–
Віща за пугачем.
Ходило курчатко
В зелений садочок,
Водило з собою
Чотирнадцять квочок.
– Дивіться, рідненькі,
Далеко не йдіть –
Я чую, за хатою
Кішка нявчить.
Збігаються квочки
До ціпоньки-неньки,
Бо їм не до жартів
З моїх вигаденьків.
Брекетали брекотушки:
“Брекеке, брекеке!”
Брек від брека на два кроки.
“Брекеке, брекеке!”
Брекетали брекотушки:
“Бутум-бутум-бутум-бас!”
Як вони колись літали
Десь, якось, у котрийсь час.
Раптом бусол – стрику-брику!
Чап-чалап та зирк-зируль…
Наші браві брекотушки
В воду бовсь! буртись! буль-буль!..
АБИЩИЦЯ
Росте, росте абищиця,
І шириться, і вищиться,
Як кулька роздувається,
На Всесвіт зазіхається…
А ми… а ми абищицю
Штовхнемо у потилицю.
Нехай зашкопертається,
На слизькому ковзається.
Тим то й ба! Ба-ля-ба!
Вона менша від боба.
БУЗОВКА
Ішов “Блись”,
Зустрів – “Брись!”,
Взяв обух,
У лоба – бух!
“Брись” на “Блися”
З кулаками,
А іще із буцаками…
Й почалася в них бузовка
Аж до сьомого вівторка.
Укусив комар слона.
(От потіха, так потіха!)
Слон очима заморгав,
Пхекнув, мекнув й з глузду з’їхав.
Слон бебехнув комарятка.
Хрюкнув той, як поросятко.
Знову вп’явся він в слонища.
Знову з’їхав слон з умища.
І з тих пір, піднявши хобот,
Ходить джунглями, мов робот.
Непереливки й комасі.
Бо живе тепер у страсі;
Слон, буцнувши комара,
Вибив цілих два ребра.
Буки-башта-барабан:
На льоду росте бур’ян,
На вогні вода танцює,
Кінь нагаєчку лупцює,
Пугач ніччю загубився,
Бик на груші опинився,
Миша кицю упіймала,
Вуса їй пофарбувала,
Грак затьохкав соловейком,
А ще вся його сімейка.
Заспівав німий Вир’ян:
“Буки-башта-барабан!”
Хто – “ки-ги”, а хто – “ку-ку”,
Плава човен у садку.
А вже в тому у човні
Два бички і три свині.
Всі, як треба, порядкують,
Їжачку в кущах звітують:
“В нас стерно – тернова шпичка,
Весла – бурякова гичка,
Вітри;ла – гулька реп’яхова,
Якір – квітка огіркова,
Цибулина – то компас:
Де ми є, він скаже враз.
Наші сіті – рута-м’ята,
Рибу щоб ловить завзято.
Пливемо ми океаном,
Порядкуємо старанно.
Дірку бубликом латаємо,
Водоверті не минаємо.
Полюбляємо дуже ми мандри…
То ж іди до нас в команду.”
Їжачок кричить: “Гаразд!
Крила є – лечу до вас…”
Тільки – стриб, а човен – брик!
Звірі – гульк, а човен – бульк.
І відтоді він на дні
Десь гуляє в бур’яні.