АРХІВАЖЛИВА АБЕТКА

Абеткова алея.

– Агов!

–Агось!

–Анумо, ади (дивись)! Акурат атмосферно-активна алфавітна акція! Актор, аквареліст, азбучний авторитет АЗ-АБЕТНИК, ангажує, афішує, адресує авангардній армії анголят, – АЛЬФАБЕТКУ!

– Архіважлива? – Антак!

– Абсолютно артистична? – Ато!

– Ажурна? – Авжеж!

– Аж-аж-аж азартна? – Аякже!!..

Ануж, абсорбуйте аромат абеткової амброзії! Ануж, активізуйте акт артикуляційної апробації арфозвучних акордів алфавіту! Аплодуйте! Апофеоз!!..

Автограф автора абеткових арабесок

(пропоную поставити авторський автограф)

БОЯНОВА БИЛИЦЯ

(Бознаколишній благотвір)

Балка Бабурка. Блищить буйнохвильний благословенний бистрень-Бористен (грецька назва Дніпра).

Брід. Біля берега байдак. Безвітря. Безгоміння. Безлюддя. Благотиш.

Блискучий багрянець... Беркут блиснув; блудить бездонно-безмежною блакиттю.

Безліч бусолів (лелек); блукаючи берегом, бацькають бреків (жаб). Брекунці борсаються: “бовсь!”, “бобовх!”, “буль-буль!..”

Балка барвиста; буйно-буйно бриндована (вбрана): білокорою березою, бузиною, барбарисом, буком, берекою, берестом (в’язами), блідо-рожевим бузком, буркуном... билинка-травинка: барвінок, білястий білоцвіт, білозір (гадай-зілля), білокрильник (образки), базилик, бабка (шавлія), безсмертник (сухоцвіт), борщівник, берізка (повійка), блаватки, братики, будяк, бурчик (куряча сліпота)…

Бджола бринить...

Божа благодать! Боже благословенство!

“Бухи-бухи!..”

Бач! Білобородий, благовидний бандурист, благородний благогласник-байкар Боян, бавно баїть бувальщину, безумовну билицю:

– Божі богині благії, будьте байці бояновій берегинями! – бринить благострунна бандура, бринить! – Безкрайній белебень (відкрита місцевість). Баусатий, благокрасний (вродливий) бровань, бравий буй-тур – богатир-боронець (захисник) Богуслав Бардадим, благоміцний берігач безпеки Батьківщини, ближник (родич) Байди-Вишневецького, брат бунчужного Байбузи, бихкаючи (попахкуючи) бурунькою (люлькою), блукає буланим, білогривим богатирським бахматом (верховий кінь) Бурком.

Ба! Бачить бачучий, бодренний (невсипущий) бродник-благолюбець – бовваніє близько бакаля (озера) Боло¬тяного бісова банда бридких бранців-бузувірів (бусурманів): божевільний босоркун (упир) Баша-Брехша, брухатий більмак (з більмом) Бабай, бризястий (чорний з білими смугами) болотяник Балда, баньката бабега Брикуха, бородавкуватий Баймуд, бамбулистий бевзень (дурень) Бридь, баландатий (вайлуватий) Бреус, безкебетний Бембул, безклепкий Бемба, близнуватий (вкритий шраминами) Бельбас, бивнявий Бевзь, барилькуватий Байтала, бриднявий Бабраш, благуватий Бетлах, бабкуватий (весь у зморшках) Бортак, безмозглий Блуд, безволосий Бала, безвухий Бейдак, беззубий блюдолиз Бейла, бирюк (вовк)-Беліберчук, болячкуватий (вкритий чиряками) Блювак, буро-жовтий бритоголовий Брязкун, буро-зелений бородатий бигасень Бжук...

“Боронь Боже! Біда!..” Безсумнівно, бредуть бродом безсердечні боввани безперешкодно безчинствувати, безкарно брутально бурити башти Бердичева, блокувати браму, бити, бентежити безвинних, беззахисних бардадимових братів, брабувати (грабувати) бринькачі (гроші), бурштин, блискотливі брилянти, багатство бердичан.

Богомужній боєць-бувалець бистренько багнув: “Баритися? Бредня! Будь-де, будь-як, будь-коли буду битись-боротись – бехати безсовісну босоту безщадно, безстрашно! Будь-що-будь!.. Благослови, Боже! Благослови, Богородице! Благослови, батько Базавлуг!”

– Бережіться, богомерзенні безумани! Безтолкові брудні барани! Безсоромні безправники! – бейкнув басищем безбоязкий благочинник-бойовик. – Брикатися, баскаличитись (чинити опір) безглуздо!

Безбожні беззаконники баньками – блим-блим!

– Бардадим!.. Безсмертний богатир!.. – белькочуть боязко. – Бай, бай, бай! Беззаживна болячка, безвихідь бусурманів!..

...Буроломом басує баский, блискавконогий Бурко; безжалісно, безупин¬но брикає, бацькає бовдурів. Буреподібний Бардадим булдимкою (вид рушниці): “бух! бух!..”, булавою – “бац! бех!..”, блискучою булат-шаблею – “блись! блись!..”

Бандити бутіють (глухо ревуть). Береговиною бемкаються безтямно, безладно, безпомічно… безбач (навмання) біжать буграми, болотами… безповоротно, безоглядно…

Безумець Баша-Брехша бехнувся, близнований бронею. Бридь – бовк! бряк! – бебехнувся… Башбузук (розбійник) Бабай беркицьнувся (перекинувся) бездиханний. Бабисько Брикуха буртисьнулась безпритомна. Боягуз Бреус брьохнувся безпорадно. Більшість безчесних безголові...

Благословенний, Богом бережений богатир, благопристойник Богуслав бадьоро:

– Бтпру, Бурко, бтпру! Буде (досить) бехати бісновату бридоту. Безперечно, бездоганно баталіювали, братуню! Благополучна борня. Будьмо!

ВЕСНА

Всеобновна воскресла весна.

Відкрилися всеблагії врата вітчизни вічности. Встановилося вигрівне верем’я. Відчуття величі.

Веселка, вісниця весни, вознеслася високо-високо; висвічується, виграє.

Віє вогкий вільний відбережний вітерець.

Вій, вітре, вій веселограйний!

Виярки, вибалки визеленилися, вкрилися волошками (блаватками), воливочками, воронцем (дикоросл. тюльпан), вовчинцем (молочаєм), вогняно-червоною володушкою (ласкавцем). Вруняться: в’юнок, в’язіль, векла, верешниця, ведмежи;на, вільшанка, вощанка. Васильків видимо-невидимо.

Верхівки вітистих вербників вспадковують воробці, вівсянки, вівчарики, верхоляки… Ворушня, верескотня... Вище – вертигузки... висвистують, виляскують... Впиваються, втішаються волею.

Вітластими вільхами вистрибують вертливі вивірки-верхолазки. Вилісками вештаються вайлуваті ведмеді, вовтузяться вепри, викрадаються вовки-сіроманці, вогнівки (червоні лисиці), виповзають в’юнкі вужі...

Ворскла вирує. Вода виблискує.

Вудильники вудять в’язів, верховодок. Вудлища вигинаються…

Вздовж водотоку вигулює волеваха (род чаплі). Віддзеркалюється вутка. Випірнула видра… Вдалині видніється відкрите вітрам вітрило.

Вставши вдосвіта, ватага вихватних вродливих верстваків-восьмикласників вбралася в вишиванки, виплела віночки, викресаючи вогонь, витворила вогнище. Веснянками всерадісно вітають, виславлюють весну.

“Веснися, всеплодющая веснонько! Весновій, всюдисуща!..”

Газетярі газети “ГОЛОПРАВДІВСЬКИЙ ГОЛОСТЬОБ” (голостьоб – відкрита місцевість) глаголять гранослови:

1

Геть гадкування!

Горезвісного головоріза-грабіжника, галдовника (чаклуна), грубого грішника-громилу, гнівителя Господа, гнобителя громадського гаразду, гидкого глумливця, гольтіпаку-гармидерника, гарячу голову Гаврила Гайдабуру (гайдабура – розбійник), генде (там де) гранітна гостроверха гора Гадюча, гегепнув голоблею гартований гридь (воїн, княжий охоронець) Гориня (богатир Вернигора). Гороплеший (божевільний) гидотний гич(чорт)-гнітитель, гріховод-галабурдник Гайдабура гепнувся, гургуцнувся (впав) горілиць, ґиґнув гаспид.

2

Гнат Георгійович Головко – гадяцький городар (міський голова), – гуманіст, грамотний, галантний, глибокодумний громадський гуртівник, ґречний, гостинний господар, генерал глузду, гострозорий глядач грядущого.

ДИВОВИЖНЕ ДОВКІЛЛЯ

Добридень, дивоглядні дітваки!

Дивіться! Доброцвітна дивина! Диво з див!

Досвіток! Дозріває добрий деньок. Духмяна долина десбіч (з правого боку) Дністра. Давні дніпрові думи долинають до душі. Джерельце дзюрчить. Дзижчать джмелі. Дзиготять дзизи (ґедзі), джиґавки (мухи). Дятел дзьобає дикорослу дрібнолисту дичку (дика груша). Деркач деркоче. Джерґотять дрозди, джеджори (сойки). Дрімає дрохва. Далі долу – дрімуча діброва.

Дослуховуйтесь, добролюбиві друженьки, до доречних думок доладних доглядачів-добротворців. Досліджуйте, допитливо, дбайливо доглядайте дивовижне довкілля!

ЕСЕ

Елеґантний енергодарець, екстраординарний експерт-еколог, Еней Ернестович Егейко, емоційно, екзальтовано (з захопленням), експромтом:

– Еврика! Ефективний еліксир евкаліпту еквівалентний екстракту едельвейса!

ЕПІГРАФ

“Езопівська елоквенція (барвослів’я) – епохальне Ельдорадо еллінської ери, Еверест езотерики”.

ЕСТАФЕТА

(Етюд)

Еч! Енергійний екстравагантний ельф-еквілібрист експресивному ельфу-ексцентрику естафетував ексклюзивний екземпляр екзотичного еліпсоподібного ескімо.

КАНІВСЬКИЙ КРАЄВИД

Краю коханий – Канівщина! Кінець квітня. Красно. Красітечно (дуже красиво). Крайнеба красніється Кобзарева кичера (гора, вкрита лісом, окрім верхівки). Коло косогору квапно котиться-клекотить крутоберегий красень-Дніпро. Кумкають крякавки. Коли-не-коли колихнеться комиш. Краєвий кремезний конятник купає кавуру кошлатогриву кобилу. Косар клепає косу. Кіптить (димить) кострище. Кіля (біля) кради куняє кудлатий кундель (вівчарка). Кількодесят коней копотять кряжем (пагорбом).

Крізь квітнюча круговерть!

Кучерявиться куштельник (рідкий ліс), кизильник (зарості кизила), красені-клени. Квітом калина кива. Колихає квітущими квітами-вітами красноталь (верба пурпурова). Красуються кохасті квітчасті колоритні килимки... конюшини, калачика, кануперу, кураю, калгану, каргачу, катрану, кам’яночки, кедринця, ковили, козельця, коколі, кокоти, копитняка (підкопитника), коров’яка (дивини), конопельника, крушини, красолі, кровоголовки, кремени (білокопитника), кульбаби, королиці (іванів цвіт), кипця, квасенця, купавниці (водяна лілія)...

Колю¬чою кропивою крадеться караган (степова лисиця).

Кує кукуличка (зозуля). Кигикають кигитки (чайки). Кахкають качки-літеці. Короткохвостий клюй-дерево (дятел) клюкає кору крислатого клена. Киликають (щебечуть) коростені, кубляться костогризи, кочубеї (чубаті жай¬воронки), кречети, кропивники, кулики, куріпки. Конечне (дійсно): квітнева клопотня крилатих. Кружеляють (кружеляти – робити кола) кігтисті кобці, крапаті коструби (яструби), коршаки-кругавці, крижні, кані (мишоїд).

ЛЮТИЙ

(Лаконізм)

Лютий люттю-ледовицею лякає людей.

ЛІТЕПЛИЙ ЛИПЕНЬ

Любе літечко. Літеплий липень. Лагідна лискавиця (тут – уранішня зоря) ласкаво лащить листаті липи, латаття, лепістки лілій… Лелотить (тече, шумить), лощиться (блищить), лискає-лавірує лугом Лапинка (річка). Лівобережжя Лапинки лісисте. Лебеніє (ледь видніється) Лисанка (Лиса гора). Лопотять левадою: лось, лосиха, лосеня…

Листвяними луками літають легкокрилі ластівки, ліскотухи (вивільги), лелеки... Лине лазуррю лунь (білий сокіл).

Лепський (чудовий) ландшафт! Любо-мило лицезріти.

МЕЖИГІРСЬКИЙ МОНАСТИР

Мальовниче Межигір’я. Малохмарно. Майська млява (спека). Мається, майорить медоцвітна мурава: малоголовий мак, маргаритка, маренка, маруна, материнка, мати-й-мачуха, маун (валеріана), медяниця, мучниця (ведмеже вушко), мітлиця, меліса, м’ята, молочай, миколайці…

Минавцем (обхідною дорогою) манджають (поспішають) миряни: монастирські мудрослови, місцеві молодцюваті мастаки, молодіж, малеча. Мрійний митець-мандрівець молитвенно милується Межигірським монастирем.

МАВКА

(Можебилиця)

Маньківка. Межилісок. Місячно.

Місцева мавка, майдалаючи (розмахуючи), маніпулюючи манком-манаткою (хусткою), магнетично мимикуючи, моргаючи, мелодійно мигикаючи, манить мисливця Марка Макітру. Метикуватий молодець місто (замість) милуватися манливицею, микуляючи (уникаючи погляду), – май-май-май! – майнув метеликом медобором, мимо мавки, мимо мовчазної могили, малинника, млина, мажі (чумацький віз)… мимо місцевого муру, маєтку маючого (багатого) Мефодія Многогрішного, меланхоліка Михайла Макухи, малодушного Маркіяна Мухи… мимо міднобородого машталіра (конюх), мишастого (сірого) мерина, міттельшнауцера Мачо…

“Мана. Мара. Мегера. Магай-бі!..”

НАЗАР НАПЕРЕДОВЕЦЬ

(Новела)

Нескінченний немирівський нагул. Новосвіт (нова весна). Навкіл неомірний небовид.

Недріманний “невмирака-невмирайло” – Назар Напередовець, народ¬женець Ніжина, найхоробріший, найблагородніший наслідувач неомульних (безпомилкових) наставників Неньки-України, народолюбний народ¬ний навидець (улюбленець) – наздрів надвечір неподалеку нетеча (болота) незчисленний набрід немилосердних насильників, непримиренних, нечувано-страшних негодяїв-напасників; навпереді ненаської нахожалої наволочі нісся некланом (неклан – казкова назва вепра) неокаяний нечестивець-нищитель Ницак.

“Навгульний набіг, – накумекав (здогадався) невшкодимий небій (безстрашний). – Надись (очевидно), наважилася нерусь (іноземці) нагріховодити, несподівано, неждано, непрохано-некликано, навалом навідатися на наші надвір’я, насилком нищити наші ниви, нівечити наше надбання, непокої¬ти, набідити, неволити наш народ. Неподобство!”.

– Начувайтеся, нерозумні, найнечестивіші нахаби-нальотчики! Найманці Надурхана! Надовбні! Низькі недолюдки! Ніщота! – нараз наступцем нагримав на недругів непохитний Назар. – Нервохворі неандертальці! Напрошуєтесь на неприємність? Наголошую недвозначно: не нарікай¬те на недолю, навіжені! Набісилися. Неодмінно, невідхідно, невтримно, навідмаш нищитиму навісну негідь небесною нагостреною ножакою! Неминуче низведу нападників напропадиме, навік-віків!

Наслухавши Назара, народженці Невір-Землі насупилися, наїжачилися...

– Ніже-ні (рішуче ні!) Неймовірно! Невчасно намалювався Назар! Невже невезіння?! Невразливий Напередовець – наш негаразд, наша незмога! – надривно, несамовито наголосив наполоханий нехрист-Ницак. – Надаремне норовитися. Надії нема. Нікому незбороти небоязливого, непереможного, невмирущого Напередовця! Напо¬готові, напохваті (під рукою) Назарів надприродний надпотужний нагай. Негайно налягаймо на ноги!..

– Нишкніть, недоумкуваті! Нічичирк!..

Нарешті, неволею, надто налякані, нестямкуваті (розгублені) навпротивники, ненавидники-недовірки, навкинулися навтікача: направо-наліво, навгадь, наосліп. Невтомний небояк Напередовець – нагонцем... навзаводи (на всі лопатки)…

Наслідок: невдала навала неприятеля-нападника.

ОКАЗІЯ (пригода)

Одинадцятеро окаянних, оглашенних, охижілих обдирників-окупантів: однорукий, одновухий Облуд; огнедихатий однорогий Огнянець; одногорба отруйлива Опириця; одноока Очниця (потвора, що осліп¬лює людей); одноногий Одноріг; орангутангоподібний Орап; окатий Опришок; очужілий однозубий Обходисвіт; оклецькуватий (товстий та низький) Очмана; опасистий (товстий) Огвара; одутий Огида, – охмаючи (бажаючи) обладувати (заволодіти), огулом (гуртом) оточили обаполи (навколо) обнесену остроколами огорожу Обухова, облавом (масою) огурно (вперто) обсідають, отакують, обстрілюють оборонців, от-от одолають опір обивателів.

Обложенці-обухівці, односерде оснувавши общиту (захист), одважно оперечаться (протидіють), опліч остоять, одстрілюються оружинами, одбиваються оглоблями, обухами, одганяють ораву осоружних осатанілих ординців-огидників од отчини.

Огняно-червоні омахи (спалахи полум’я). Огнини (іскри). Окрики обранених.

Одначе, однораз (раптом), отамички, одсторонь озера Очеретяного оперативно опинився озброєний огнеразячим оскепом (списом) окличний (відомий) осавул, однодумець Остряниці, особшаних (видатних) отаманів, огнений оборонець Отчизни, – Остап Осилко!..

Ото, ораз (враз) оббігши орлиними очима оприкривих, озвірілих обложників, одчайдушний Охоронник обурливим окриком огласив:

– Охаменіться, омразні опудали! Одступіться, окаянні оцупки! Остовпійте, обвішані опецьками остобісілі огризки! Осліпніть, онімійте, облізлі обидники Обухова! Овсім (зовсім) одуріли, обезглузділи! Ось-ось обхопите облизня!.. Опиратися опізно! Одним один, отишу (утихомирю), одважу оскаженілих одлюдків! Опростаю (визволю) обухівців!.. – Одночасно оболоки (небесна блакить) окселентували (вторували) Осилкові.

Озирнувшись, обачивши, обчувши осавула, орава огидних, осатанілих обдирників острахнулася... ого!.. обараніла (розгубилася), отетеріла, отрухалася (втратила присутність духу). Ошелешений отаман орави, одоробло Опришок, ошкірився, обслинився, обіс…ся, одвів осоромлено очі-шуліки…

Отже, обскакавши огнекрилим огавним (дужим) огирем Орланом окіл обгороди, огнепальний Осилко одних осинавців (чортів) обезвічив (покалічив), онаких (інших) обезголовив... Одгомоніли. Ось-так.

ПРЕЧУДОВИЙ ПОЛТАВСЬКИЙ ПЕЙЗАЖ

Прилуцький природознавець, природолюбець, примітливий пригодник, плідний поет, пейзажист, Панько Пізнайко палітком поманжав подорожувати Полтавщиною. Проходячи погожим полуднем повз Псло, п’ючи п’янке пахуще повітря, піснетворець позирав пречудовий пейзаж: полискування плеса, плюскотливе пірнання порохачок (жаб), підкидання підлящиків, плаваючу пірникозу, п’ятьох просвітлих пловців-підлітків, плечисту пловчиху, пароплавчик, паромну переправу, перевізника при паромі, прочан, прибережну припань-піскуваху, правобічний пристін (стрімчастий берег ріки).

Панько перебіг поглядом понавкруги. Пообіч Псла простилався первозданий пишнобарвний простір-предозвілля. Порозцвіталася поросль: променевида папороша, пурпурово-червоні патлашки, перестріч (брат-і-сестра), перстач (гусячі лапки), підліски (лісові фіалки), полин, поросинець, полуцвіт, плакун-трава, приворотень, перекотиполе, проскурняк (калачики)… Поміж порості повзають павлики (равлики), прогулько пострибують прузики, плетуть прозірчасте павутиння павучки, побренькують пчілки, підгризні (хрущі).

Переповень превсякої пишнокрилої птиці: птукачі-припутні (горлички), підсолов’ї (піночки), перістопері посмітюхи (чубаті жайворонки), песемисті погарці (одуди), пищухи, повзики, просянки, плиски (вертигузки), попички (болотяні синички). “Порось-порось-порось!..” Пурхає, перетьохкується пташів’я. “Підпідьом! Підпідьом!” – перегукуються перепели. По-високу полинає плямистий половик (порода яструба).

“Правдешня пречудова помпа, – подумалося проникливому Панькові. – Палкими перебійно-дзвінкими піснями подяки привітаю природу полтавських променисто-пульсуючих піднебесних просторів!

УРОК УКРАЇНСЬКОЇ

Учителька Уляна усміхнено, урочисто:

– Утішні умнички, учіться уважно, удосконалюйтесь.

Увічливі учні уголос:

– Уляна Уласівно, учитимемо уроки. Укупці уквітчаємо успіхами Україну!

УСІГДАШНІЙ УКОХ

1

Уманський удовець Улас Угадько – уродай(красень)-усань, укохав улітку уродливу, унимливу (сором’язну) україночку Уляну Утку. Уляна-удана (красуня) уподобала Уласа. Увічливий, усещедрий умілець Улас: удень, увечері, усе увивався уз (побіля) Улі; учаклований, усяко ушановував, усердно удружував, уважливо услужував, улещував, ублажав, ублаготворював, ударовував, угощав, увіймав (обіймав), умеджував, урожайно уціловував усмаглі устонька Уляни, удовольняв усвітлу, увіч (в очі) улад упоетизовував-уславлював...

– Утверждаю усвідомлено: уремення (щастя), укохана утінко! Уявки! – усміхається утрапний Улас. – Управді, угідна (приємна) Улясю-умнице, утворимо узгоджений, урівноважений усігдашній укох (кохання)? Укупці, удвох ув’яжемо узаємини?

Уляна Уласу усмішливо, удячно уповіджає:

– Угу! Уволю (вволю), устіль (сповна), ув’яжемо, улюблений, укладовитий утішителю, умничок-угодитель, удатний (здібний) усолодо Уласе!..

ФЕСТИВАЛЬ “ФАНТАЗІЯ”

(Фацеція – гумористичне оповідання)

Фастівська фортеця. Фоном фурчить фонтан. Фазани ф’юкають (висвистують). Фанфари: “Фу-ті-ті! Фу-ті-ту!..”

Фігуристий франт Фесько Федорович Фуфайка, фундатор фарбовеселкового фестивалю “Фантазія”, фудульно (чванькувато), фанфаронисто (хвалькувато), фіціґорно (кокетливо) футкає (вигукує) фальцетом:

– Фіґлі-міґлі! Фортелі-мортелі! Фуки-муки! Флік-фляк! Фокус-покус! Фактично, фастівсь¬кий фестиваль фіґлярства (комікування) – фабрика фіґлярів – фінішував феноменальним феєричним фіґлюванням фіналіста, феодосійського факіра Фадея Фокича Фартуха!

Фактурний фаворизований Фартух, фудиґаючи (крутячи) фамільною фарфоровою філіжанкою (чашечкою), форсовито (хвалькувато):

– Фантастично! Факт: файна фея Фортуна фартувала (готувала) Фадею фурор!

“Фурор! Фурор! Фурор!..” – фуконули (криконули) фурцюючи (скачучи) фастівці, факіри, факелоносці, фольклористи, фанфаристи, флейтисти, фаготисти, флоярі (сопілкарі). – Фартух – фараон фіглювання! Фаетон, фетровий фрак фартового фасону Фадею!

Фудудухнули (бабахнули) флинти (флинта – вид рушниці), фузії.

Фіолетово-червоними, фіолетово-синіми фарбами фарконув (спалахнув) фінальний феєрверк!

ХОРТИЦЯ

Хлопчаки-хористи, хрестоматійним хоралом, художньо, хороше хвалять Хортицю – Храм хоробрих характерників-запорожців!

ХВИЩА

Хортицька хаща – хитар (межа) хідникам (стежкам). Холоднеча. Ховзкавиця (ожеледиця). Хурделиця хаверяє, хуртовина хурчить… Хмураві хмари хвищею-хляпавкою хльоскають-хлюпотять... “Ха-у-у! Ха-у-у!..”

Харящ (кущ) хабзини (бузини) хилиться, хрустить халуззям. Хвоя – хитю-хитю! – хитається...

Хижаки, харапудливі ховрахи, хом’яки, харсуни (барсуки) – хро-хро-хро!, хра-хра-хра!, хру-хру-хру!, – хоркають, хасаються (жахаються) хляґи (негоди). Хоч-не-хоч – хаміль! хаміль! хаміль! – ховаються хутко.

ЦВІТНЕВА ЦИГАРЦАРА

Цвітнева (квітнева) цигарцара (прогулянка околицями міста).

Цибають (ідуть): цибатий (довгоногий) цвеник(хвалько)-цокотун циганча Цимбал, цісавий (червонявожовтий) церою (колір обличчя), ціни¬тель цікавого – цнотливий цилюрник Цибуля, цюцько Цвях.

Цимбал цямкає-царгає (зриває) цвіт: центурки (золотисячник), цимбохазми, цмин (безсмертник)… цитує цвіркунів, цекотить: “цень! цень! цень!..” (вираз порожніх балачок)

Цибуля церемонно цикнув: – Цить!

Цимбал: – Цебто?

Цибуля: – Цьвіріньчиш, цівкаєш, цвірінькаєш, цвіркотиш, цьомкаєш, цабаниш (несеш нісенітницю)! “Цвірінь-цвірінь! цінь-цінь!” Цілодобовий цілосвітній цвентюх (базіка)!

Циганчук цигикнув цинічно:

– Цікаво-цікаво! Цвічиш (школиш), цихвирдуєш (гудиш), цвіцькуєш (засуджуєш), цирклюєш, ціпляєш Цимбала... Царьок! Цензурне Цабе! Цербер!

Цибуля цілком цебенувато (лайкою):

– Цеє... Циганський цуп (крадій)! Цупонув цілителя Цапа цінності: цеглу, цеберку, цідило, цитатник, цимбали, цигарки, цупечку (вид люльки), цукор, цукерки, цибулину, цитрини, цукати, цяцьки? Цупонув?!

Цимбал-цокотун цоркотнув: – Цирк! – цвікнув (сказав у вічі) цупко: – Цупонув, Цибулько, цу-по-нув!!..

Цей-таки цилюрник Цимбала ціпугою цвигонув – цьвох! Цілке (метке) циганча, цяцьковане ціпком, цьковане цуциком Цвяхом, – цебетнулося (кинулося) цюди-сюди, цугонуло цвинтарем, цариною, цілиною, цмоковиною (мокриною)…

– Цур-цура (чур-чура)!

“Цяв! цяв! цяв!..”

Цятка

ЧУДОДІЙ ЧЕНЧИК-ЧЕЧЕРУНЕ

(Чималенька частівочка)

Чолом, читачу! Чолом, чесний чоловіче! Чув? Читав чарівний часопис? Читаю членороздільно (тут – розбірливо):

Ченчик-Чечеруне – чесняк-четверокласник, четвірочник, чадо чудове, чорноброве, чепурне, чуйне, чуле, чапке, чамняне, четвергом, червневої часини, чудесно, чемно чимчикував, чеберяв, чардашував (танцював чардаш), чечіткував (танцював чечітку) чапашем (стежкою). Чички чупарні червоненькі, червоногарячі, червонясто-жовті, червонувато-бурі, чаросвітні чуйно чокав (зривав), чомкав... “Чин-чинариком!..”, “Чубарики-чубрики!.. ” Чудняй!..

Чекай, чекай! “Чах! Чах!! Чах!!!” – чахкає, чалапає, човгає чутно, черкавкою черкотить чотириголова, чотиринога, чотирирука, чорношкіра, черво¬нопика, черевата, чолата, чіхрата Чмара! Чужа Чужаниця! Чварувата чортяка чомусь чадить, чвиркає, чмокає, чебуреки чвакає; чогось чмихає, чхає, чуб чухає, чуфикає, чортихається…

Чваньковитий чужовір чічєному (чічєний – гарний, як квітка) Ченчику чотириголоссям:

– Чке-чке-чкоу! Чернь чийбудькувата! Чурбак! Частуватиму чоловіка часником, чорнокорнем, чабрецем, черемхою, чемерицею, чистотілом, чорнобильником, чорнувато-фіолетовими чорнобривцями, чотирипелюстковим чортополохом, чаполоттю, частухою, черв’ячками, чинитиму чоловіковбивство – череворозтин, четвертування, чи чикрижитиму, чи чухратиму, чи човптиму... Чахнешся! Чучверишся!.. Частуватимуся чоловічиною!

Чеснотливий Ченчик чітко частівкою:

– Чур! чур! чур! Чума! Чужинець! Чванько Чваньковський! Чортибатька-що! Чортовиння! Чом чіп-чіп-чіпляєшся, черствосерда чвара, червоточне чмеляне чудовисько? Чом чуманієш (дурієш)? Чому чубитись, чустритись?

Чирякувате, чумазе, чужостороннє чудерство:

– Чш-ш! Чудій. Чувак. Чоловік-чистюля. Читиба;! Чики-чики! Чеберхну чималим чинджалом! Чуєш?

– Чую!

Ченчик-чепурун чорнодушого чоловіконенависника, чортиська-чуприндіра – черть! Чварснув чимдуж червоним чобітком-скороходом… Чуперадло чвохнулось, чварахнулось...

...Ченчик-чепурко – чуки-чуки! – чкурнув чвалом через черствосердого череваня-чужака, чеверногого (кривоногого) чванька-чвалая, чумного чорногорського чаклуна-чорнокнижника, чародійника, чубатого чудотворця, чільного чревомовця, чревовіщательку, чорнооку чаклунку, чужинку чародійницю, черевоугодника, чертог чотирьохсотлітнього чугайстера (лісовий чорт), чотиризяброву чортиху, чималеньке, чалопеге (строкате), чотирилапе чортеня, чахленького честолюбця, чистокровного чистоплюя, чинолюбивого чинушу-чинодрала, чудернацьку чалму, чалмоносця, чистошерсту чадру, чотириграмові чотки, чекмінь, чотиригранний чепчик, чорнобурку, часомір (годинник), чохол, чотиривершкові чоботи, черевики, чару-чарупинку, чарку-чепуруху, чашку, чашник, черпак, чийсь череп, череп’я, чарівливий чорноліс, чистополе, чотирипілля, чагарник, чистосортний червлений черешняк (черешневий садок), черемшину, чотириметровий чорноклен, чотирибарвний частокіл, черепичну чинбарню, чорно-бурий чавун, чурбан, чувал, чотиримісну, чотириколесну чортопхайку, чотиривесловий човник, чотирнадцятилітнього човняра, чухрану човнярку, чарівну чотирирічну черепаху, чотиримісячне черепаша… через чорнохвостого чеглика, чорноголову чайку, чорненьке чорногузеня, чорнодзьобого чижика, чорногрудого чибіса, чорнобокого чміля, чабана, чередника, численну череду, чорновусого чумака, чатового, чорнорясьця-ченця, чорнявку-черницю, чоловіколюбивого чоботаря, чорнобородого чеканника, читця чудернацького чтива, чорнокосу чадолюбиву частівницю, четвірку чорноморців, чучельника, чучело, четверо чистісіньких чорноробів, челядь… через чайник, чайницю, чаївника, чотирьох чаювальників, чайхану, чайханника, чесалку, чесальника, чотирнадцять чесальниць, чотирнадцятиповерхову чебуречну… через Чернігів, Чернігівку, Черкаси, Чернівці, Чоп, Черемош, Чорторию, Чортопіль, Чаплинку, Чутове, Черняхів, Чорнухи, Чорнобаї, Чорнобиль, Чорноморське, Чечельник, Чортків, Чигирин, Чугуїв, Чуднів, Чутове, Чемерівці, Червоноармійськ, Червоноград, Червонозаводське... “Чудо-чударочка! Чинда-чиричинда! Чумба-чиричумба! Чух! чух! чих! чих! Чмих!..” Чудородія? Чудасія!!..

ШИШАЦЬКИЙ ШЛЯХ

Шишацький шлях. Шквара (спека). Шувна (красива) широчінь.

Швидкозорий шуліка шугає. Шелехвіст-шпак шигкає (співає), шипчаки шипшинові, шовковицю, шаріючі шпанки швидко-швидко шкорбає (тягне, смикає).

Шкарапаня (жаба) – шиць-шиць, шиць-шиць, шиць-шиць...

Шарий (сіруваний) шакал шмигає, шниряє шпоришем...

Широкобородий, ширококрижий шляховик (дорожник), шеверногий (кривоногий) Шелифон Штепа – шелепа (дурник), шмондя (нечупара), шолудивий шкит, шарпак, – шльоп, шльоп, – швендяє широким шляхом, шіпає (чухає) шию, шкрябає шерехату шершаву шкіру.

Шигирявий (картавий) штукатур Штанько шкіриться, шкалювинами (насмішками) штрикає, шпигує, шпиняє, шкулить (допікає) шлапатника (голодранця):

– Штепа – шпинь, Штепа – шпинь, Штепа – шпинь!

Шелифон шмигає шморшками (зморшками), шпетить, шлякує (лає) Штанька:

– Штанько шпилить Штепу. Штанько – шевлюга (мерзотник) широкопикий! Шельма широкорота! Штучка! Шмаркач!

...Шадий (сивий) шістдесятирічний Штефан – штакун (інвалід), штаміть (іде) шкутильгаючи – шкатуль, шкатуль, шкатуль... – “Шпіталь...,” – шемрає.

Шкода шкандибу.

...Шістнадцятеро швидконогих шустриків, шалапутів, школярів-шостикласників: Штирк, Шелевило, Шпонька, Шпилька, Шалтай, Шкаралупа, Шатило, Шпола, Шмаровоз, Шило, Шкарбан, Шнурок, Шолом, Штик, Шпиця, Шкелет – шикуються, шалаються шерегою, швендякають шкадроном... шумлять, шокають, шварґотять, шкунтуються (сваряться), шпарко шермицують (фехтують) штучними шаблями, шпагами... шибаються, швиргома; шпурляють-швигають: штиблети, штопані шкарпетки, шоломи, шапки, широкополі шляпи, шкабалки (палки)...

“Швирь! Швиг! Швирдик!...”

Шатія-братія штурхається, штовхається...

– Шпажисти, штурм!

– Шагалдай-багалдай, шпана!

– Шики-брики, шпінгалети!

Шагамотні (гамір). Шпуйний (різкий) шквал. Шуря-буря (розгардіяш).

“Шторх!” “Штурх!” “Штовх!” “Штовхіць!..”

“Шпонть! шпонть! шпонть!...”

“Шкопирть! шкопирть! шкопирть!..”

“Шелесть! шелесть! шелесть!..”

Шастанина шелегейдикуватих шибайголів. Шалапутний шкодниківський шпацір (прогулянка). Шибеникуватий шарварок (гармидер) школярства!..