1921 року в Україні було створено Всеукраїнську надзвичайну комісію для боротьби проти неписьменності серед дорослих. 1923 р. розпочало діяльність товариство "Геть неписьменність!". До 1927 р. в Україні навчилися читати й писати 2 млн осіб.
Суть політики українізації (коренізації): посилення впливу радянської влади і комуністичної партії серед населення національних республік, встановлення контролю над культурою.
Передбачала:
Створення кадрів із представників корінної національності.
Впровадження в державних установах рідної мови.
Розширення мережі шкіл, інших навчальних закладів із навчанням рідною мовою.
Розвиток національних культур.
Створеня адміністративно-територіальних округів у місцях проживання певної національності.
Наслідки:
Збільшення кадрів з числа корінних національностей.\
Поширення вживання української мови нарівні з російською мовою.
Поява україномовної періодичної преси та радіо.
Зростання кількості україномовних шкіл.
Дайте відповідь на питання в робому зошиті (з поміткою дати уроку) або надсилайте на електронну адресу dan14051986@gmail.com
Питання:
Чим була зумовлена політика Українізації? Якою була її мета?
Як ви вважаєте, хто буде чинити опір коренізації?
Назвіть, на вашу думку, найголовніші результати коренізації.
Впроваджували українізацію в життя наркоми освіти: В. Гринько, О. Шумський (1925-1927), М. Скрипник (1927-1932).
Л. Каганович (секретар ЦК КПУ(б)У 1925-1928 рр.) розглядав українізацію як відступ від ленінської національної політики.
Х з'їзд КП(б)У 1927 р. засудив "націоналістичний курс" О. Шумського. Керівників партії та уряду республіки, які свого часу були у складі комісії Політбюро ЦК КПУ(б)У з українізації - С.Косіора, В. Чубаря, В Затонського та інших, - у 30-х роках було оголошено "ворогами народу" і знищено.
1933 р. - згортання українізацї.
Виконайте наступне завдання:
Прочитайте біографічну довідку М. Скрипника, двома-трьома реченнями дати відповідь на питання: М. Скрипник - це...
Запиши та вивчи визначення:
Націонал-комунізм - течія в комуністичному русі, що намагалася поєднати національні інтереси з комуністичним ідеями.
18 жовтня 1921 р. спільнлю постановю ВЦВК та РНК РСФРР "Про Автономію Кримської Радянської Соціалістичної республіки" проголошеностворення Кримської АССр у складі РСФРР. Першу Конституцію автономії було затверджено 7 листопада 1921 на І Всекримському установчому з'їзді Рад. Це був період, коли щойно встановлена радянська влада заявляла про розв'язання національних проблем шляхом створення національно-державних і національно-територіальних формацій різних рівнів.
20-ті роки були часом політики коренізації, яка в Криму набула форми татаризації. У першому складі КримЦВКа з 50 його членів 18 були кримські татари (36%), РНК - з 15 членів 4 були кримськими татарами (26,6%). Кримськотатарська мова була визнана на рівні з російською державною. Кримськотатарські державні елементи використовували в державній символіці республіки. В основу адміністративного поділу автономії було покладено національний принцип - 1923 р. було утворено 15 районів, у складі яких функціонувало 345 сільських рад. До 1930 на півострові було утворено 145 кримськотатарських сільрад і п'ять кримськотатарських районів. Одночасно було утворено 102 російські, 29 німецьких, 7 болгарських, 5 грецьких, одна вірменьска, одна естонська і 54 змішані сільські ради.
Автономна Молдовська Соціалістична Радянська Республіка (АМСРР) була утворена постановою ВУЦВК від 12 жовтня 1924 року і проіснувала до 1940 року. Столицями були міста Балта, а з 1929 року Тирасполь.
Ставлення радянської влади до церкви.
Політика атеїзму.
Релігія і церква - пережитки самодержавства, вороги нового суспільства.
У роки громадянської війни руйнували храми, монастирі, піддавали репресіям священників.
1921-1-23 рр. у період голоду розпочалося масове вилучення церковних цінностей для продажу їх за кордон для придбання зерна.
Конфлікт між владою і церквою.
11 жовтня 1921 р. була створена УАПЦ (Українська автокефальна православна церква) на чолі з Василем Липківським.
Служба в автокефальних храмах відбувалась українською мовою замість малозрозумілої церковнослов'янської, якою користувалися священики РПЦ. Управління автокефальною церквою грунтувалося на демократичних засадах за участю вірян. Між РПЦ і УАПЦ точилася гостра боротьба за вплив на вірян. Близько 7 млн парафіян пішли за автокефалістами, які об'єдналися у 2800 парафій. Але більшість вірян у 20-ті роки все ще залишалася в лоні РПЦ.
Дозвіл на існування УАПЦ був тимчасовою поступкою центральної більшовицької влади національно-релігійним почуттям українського народу. Існування української автокефалії влада дозволяла, поки тривав неп і діяв курс на українізацію. У 1928 р. розгорнулося переслідування автокефальної церкви з метою її повного знищення.
УАПЦ саморозпустилась 1930 року. В. Липківського за рішенням "трійки" при Київському НКВС СРСР було страчено.
Домашнє завдання.
Опрацюйте § 21 за підручником "Історія україни" для 10-го класу за редацією О.І. Пометун та дайте відповіді на питання в кінці параграфа.