Мовою джерел

Принциповою позицією Президента України є те, що прискорення ринкової трансформації економіки розглядається як єдина умова й основний засіб виходу з кризи та економічної стабілізації. Не попередня стабілізація і лише згодом реформування, як на цьому наполягають окремі політичні сили, а енергійна робота по реформуванню усіх сфер економічного життя.

Л. Кучма «Про основні засади економічної та соціальної політики» (1994)

Які дії Президент України пропонував здійснити для подолання кризи в країні? Висловте своє ставлення до своєчасності (або несвоєчасності) пропонованих дій.

Проведення ринкових реформ потребувало міцної грошової одиниці. З осені 1994 р. уряд почав створювати передумови для запровадження гривні. Щойно в 1996 р. намітилися ознаки економічної стабілізації, Президент України підписав Указ «Про грошову реформу в Україні» (1996).

Від 2 вересня 1996 р. НБУ випустив в обіг банкноти номіналом 1, 2, 5, 10, 20, 50 і 100 грн і розмінні монети номіналом 1, 2, 5, 10, 25 і 50 коп. та припинив емісію1 українських карбованців, які підлягали обміну на гривні за курсом: 100 000 крб = 1 грн.

1 Емісія - створення та випуск в обіг грошової готівки. Здійснюється Державною скарбницею.

Реформу провели за два тижні: 2-16 вересня 1996 р. Після визначеного терміну функціонування українського карбованця в готівковому обігу припинилося, єдиним законним засобом платежу на території України стала гривня. Громадяни України мали змогу обміняти українські карбованці на гривні без обмежень і будь-якої плати за обмін.

Знайдіть у мережі Інтернет і перегляньте відеосюжет «Як виготовляють українську гривню». Що нового ви дізналися?

За офіційними даними, близько 30 відсотків населення України досі перебуває у стані бідності. А якщо застосувати критерій бідності, встановлений Світовим банком, який дорівнює денному споживанню на 3 долари США, то до категорії бідних в Україні треба зарахувати майже 70 відсотків її населення. В основі проблеми бідності в Україні, де існують розвинуті промисловість і сільське господарство, де високий рівень освіченості населення, лежить насамперед брутальне порушення прав більшості членів українського суспільства на доступ до ресурсів, до національного багатства. До найбільш уразливих верств населення з високим рівнем бідності належать [особи з інвалідністю], пенсіонери, мешканці села. Особливо потерпають сім'ї з дітьми, де бідність зростає прямо пропорційно кількості дітей. Саме низький рівень доходів є одним із чинників сучасної демографічної кризи.

З виступу Уповноваженого ВР України з прав людини Н. Карпачової (2008)

Проаналізуйте проблеми, які порушує автор. Сформулюйте висновок про час їх виникнення, причини та тривалість. Чи розв’язано проблему нині?

Тільки в 1990 р. з України на постійне місце проживання за кордон виїхало 95,4 тис. громадян. Найчастіше виїздили до Ізраїлю, США, Канади. Українська економіка суттєво втрачала від еміграції науковців.

Відтік мізків - це процес масової еміграції, за якої з політичних, економічних, релігійних або інших причин з країни від’їжджають фахівці, учені та кваліфіковані робітники.

Судячи зі статистики, лише сотні українських вчених, що виїхали за кордон, працюють за контрактами, в рамках тих областей наук, в яких вони працювали на батьківщині. Як правило, це найбільш кваліфіковані фахівці, вже відомі своїми працями за кордоном. Останні ж (а їх тисячі і тисячі) залишають країну і свої науково-дослідні установи зовсім не задля влаштування на роботу за фахом. Все це ні в якому разі не означає, що спеціалісти з України завжди були непотрібні за кордоном. Навпаки, ситуація, що склалася, засвідчує, що багато спеціалістів з пострадянського простору, особливо тих, хто має будь-який рідкісний фах, завжди були конкурентоспроможними. Так, виявилося, що доволі великий попит на програмістів, вчених, діячів мистецтва і культури, тренерів, спортсменів.

Д. Акімов, соціолог

Про яке явище розповідає автор? Як ви його оцінюєте: позитивно / негативно / нейтрально? Аргументуйте свою позицію.

Працюємо з документами:

Із рішення Люблінського сейму про об’єднання Польщі та Литви

Ми, Сигізмунд Август, усім узагалі і кожному зокрема, кому відати належить, людям теперішнього часу і майбутніх часів оголошуємо даною грамотою таке: нам відомо, що всі чини королівства часто нагадували славної пам’яті батькові нашому Сигізмунду, королю польському, і просили його на сеймах і в інших випадках, щоб завершено було те з’єднання, або унія, Великого князівства Литовського з королівством Польським... Знаючи, що це об’єднання приносило велику славу і користь обом народам, ми спрямували на це діло нашу думку і волю, призначили без дальшого загаяння тут спільний сейм, щоб вирішити і здійснити це діло... так, щоб на майбутній час унія не тільки не могла бути перервана і розладнана, а щоб приносила такі плоди, які б могли дати польському й литовському народам насамперед можливо більший і твердий мир і збереження в цілості, а потім славу та окрасу.

На скликаному таким чином цьому сеймі явились особисто всі пани сенатори духовні і світські й усі інші чини польського й литовського народів, і за нашим допущенням і згодою, після взаємних між ними нарад, додержуючи цілком усіх привілеїв, закінчили всю цю справу унії між ними в братерській любові, і ця унія викладена нами за згодою всіх тих чинів обох народів. [Дневник Люблинского сейма. — СПб., 1869.— С. 68—72]

Запитання до документа

1) Про яку унію йдеться в наведеному джерелі? Якими були причини та передумови її укладення?

2) Укажіть рік прийняття цієї унії.

3) Чи враховували інтереси українського населення при об’єднанні Литви та Польщі? Свою відповідь аргументуйте.

4) Визначте наслідки утворення Речі Посполитої для українських земель.

Працюємо з докуметами: 

Із «Хроніки Феодосія Софоновича» про початок приєднання литовцями українських земель

«Народ же цей (литовці) даниною звірів, медів, лика та іншого князям руським служив. Коли ж він відчув, що його господарі (князі руські) розтрощені татарами, він змужнів,... почав залишкам руським чинити насильство і остаточне спустошення; землі заселяв своїми людьми і на знесилених русів владу свою поширив. І поволі з часом землю руську перейняв від татар у своє володіння, і баскаків прогнав...».

• 1. Як змінилися взаємовідносини між литовцями й русичами? Що на це вплинуло?

Працюємо з датами: 

Кінець XII ст. — 1475 р. - існування князівства Феодоро.

1359 р. - входження Шипинської землі до складу Молдавського князівства.

1392 р. - перша згадка назви «Буковина» в писемних джерелах.

Друга чверть ХV ст. - виникнення Кримського ханства.

1474 р. - перший великий напад кримських татар на українські землі.

1478 р. - установлення васальної залежності від Кримського ханства Османської імперії.

1500-1503, 1507- 1509, 1512-1522 рр. - литовсько-московські війни початку ХVІ ст.

1503 р. захоплення Чернігово-Сіверщини московським князем Іваном ІІІ.

Перевірте себе:

Запитання і завдання:

1. До складу яких держав потрапили українські землі в ХIV—ХVІ ст.? 

2. Якою є сучасна назва Шипинської землі? 

3. Під яким роком уперше згадується назва «Буковина»? 

4. Коли Московська держава захопила Чернігово-Сіверщину? 

5. Як і коли утворилося Кримське ханство?

6. Визначте головну мету набігів кримських татар на українські землі. 

7. Що таке Дике Поле? 

8. Якою була роль Федора Коріятовича в історії Закарпаття?

9. Охарактеризуйте долю Буковини у складі Молдавії та Османської імперії.

10. До яких наслідків призвели татаро-турецькі набіги на українські землі?

11. Під впливом яких культур розвивалася культура Кримського ханства?

12. Складіть схему державного устрою Кримського ханства. 13. Визначте державну належність українських земель на початок XVI ст. Відповіді подайте у вигляді таблиці (у зошиті).

14. Чим були обумовлені претензії Москви на спадщину Русі? Обґрунтуйте свою думку.

ОРІХОВСЬКИЙ-РОКСОЛАН Станіслав (1513 — 1566) — мислитель-гуманіст, публіцист, поет, оратор. Народився в с. Оріховці Перемишлянського повіту Руського воєводства у Польщі. Початкову освіту здобув у Перемишлі. Навчався у Краківському (від 1526), Віденському (з 1527), Вітенберзькому (1529), Падуанському (1532), Болонському (1540) ун-тах; удосконалював свої знання у Венеції, Римі, Ляйпцигу. Серед вчителів О.-Р. — такі визначні постаті, як Ф. Меланхтон і М. Лютер, серед друзів — А. Дюрер, У. фон Гутен, Л. Кранах-старший, П. Рамузій та ін. Після повернення на батьківщину (1543) займався суспільно-політ. діяльністю.

О.-Р. — визначна постать доби Відродження. В Західній Європі його називали "укр. Демостеном" та "сучасним Ціцероном". Серед філос. питань, які посідають чільне місце в його творчості, найбільшу увагу заслуговують політико-правові та історіософські. О.-Р. обстоює суспільно-договірне походження держави, принципи шляхетського парламентаризму, ідеї природного права, незалежність світської влади від церкви, певною мірою захищає інтереси третього стану, а іноді навіть низів суспільства. Природне право ставить вище від людських законів, які в разі потреби можна змінювати. Обґрунтовує характерні для гуманістичної етики принципи спільного блага (блага народу), патріотизму, служіння державі, підпорядкування приватних інтересів спільному добру. О.-Р. — один із перших європейських ідеологів освіченої монархії. Значне місце приділяв проблемі війни і миру.

Обстоюючи гуманістичні погляди на історію, на місце і роль людини в іст. процесі, О.-Р. розглядає історію не як реалізацію наперед визначеного божественного припису, а як розгортання людської драми. На його переконання, "історик нічого не повинен вигадувати, а писати лише правду: не керуватися ні дружбою, ні ненавистю". В історичному знанні О.-Р. знаходить засіб пробудження самосвідомості народу, іст. пам’яті, виховання патріотичних почуттів. Себе вважав представником і укр. народу, і польської держави (gente Rutenus, natione Polonus).

Твори О.-Р. написані переважно латиною. Найважливіші з них — "Про турецьку загрозу" (дві промови, видані в Кракові, 1543, 1544), "Про целібат" (Краків, 1547). "Напучення польському королеві Сигізмунду Августу" (у двох редакціях — 1543 і 1548 рр.), "Літопис", "Промова на похоронах Сигізмунда І" (Венеція, 1548). Остання була включена до антології "Промови славетних мужів", виданої 1559 р. у Венеції Павлом Мануцієм (перевидавалася згодом у Парижі (1566), Венеції (1568) та Кельні (1569, 1586). Становлять інтерес і дрібніші твори О.-Р. — діалоги, памфлети, промови, листи. Деякі з праць О.-Р., зокрема — "Про природне право", "Відступництво Риму", не збереглись.

Працюємо з датами: 

1349 р. - захоплення Галичини польським королем Казимиром ІІІ.

1366 р. - «Вічний мир» між Литвою й Польщею. Поділ галицько-волинської спадщини між двома державами — Польщею (Галичина) та Литвою (Волинь).

1385 р. - Кревська унія.

1387 р. - остаточне встановлення польської влади в Галичині.

Запитання і завдання:

1. Хто був останнім князем Галицько-Волинського князівства? Яких заходів він вживав для зміцнення своєї влади? 

2. Які країни претендували на землі Галицько-Волинського князівства? 

3. Яким був результат боротьби за галицько-волинську спадщину? 

4. У якому році Польща остаточно закріпила за собою Галичину?

5. У чому полягала суперечливість політики Юрія ІІ Болеслава? 

6. Яку дату можна вважати кінцем існування Галицько-Волинської держави? 

7. Яку політику проводила Польща на загарбаних землях Галичини?

Д.з. 

Складіть план розповіді за темою «Загибель Галицько-Волинського князівства». 

Визначте причини загибелі Галицько-Волинської держави.

Чи мало Галицько-Волинське князівство шанс за тих умов зберегти свою незалежність? Свою відповідь обґрунтуйте.

ЗАПИТАННЯ І ЗАВДАННЯ

1. Коли в Україні було вперше зроблено спробу запровадити 12-річну систему освіти?

2. Які видатні пам’ятки нашої держави внесено до списку Світової спадщини ЮНЕСКО?

3. Хто став першим космонавтом незалежної України?

4. Яка подія дала поштовх відродженню релігійного життя в Україні?

5. Які релігійні конфесії існують у сучасній Україні?

6. Участь у яких Олімпійських іграх була для українських спортсменів найуспішнішою?

7. Які зміни відбулися в культурному житті України за роки незалежності?

8. Чим зумовлені різкі зміни в розвитку освіти України за роки незалежності? Визначте основні напрями реформування системи освіти в Україні.

9. Яким чином в Україні забезпечуються мовні та культурні права національних меншин?

10. Які основні проблеми постають перед сучасною українською наукою?

Практична робота

Складіть таблицю «Культура України на сучасному етапі».

Література   Музика і театр   Образотворче мистецтво Кінематограф  Фестивалі, конкурси

1. Які чинники найбільше впливають на розвиток культури на сучасному етапі?

2. Що дало можливість Українській православній церкві отримати Томос?

3. Охарактеризуйте умови розвитку культури за часів незалежності України.

4. Охарактеризуйте розвиток української науки за роки незалежності.

5. Складіть перелік основних галузей науки, у яких українські вчені мають найвагоміші здобутки, і наведіть приклади.

6. Назвіть здобутки України в космічній галузі.

7. Дайте характеристику змінам у релігійному житті України, що відбулися в умовах незалежності.

АКАДЕМІЧНА ДОБРОЧЕСНІСТЬ

Академічна доброчесність – це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання та/або наукових (творчих) досягнень.

Дотримання академічної доброчесності здобувачами освіти передбачає:

• самостійне виконання навчальних завдань, завдань поточного та підсумкового контролю результатів навчання (для осіб з особливим освітніми потребами ця вимога застосовується з урахуванням їх індивідуальних потреб і можливостей);

• посилання на джерела інформації у разі використання ідей, тверджень, відомостей;

• дотримання норм законодавства про авторське право;

• надання достовірної інформації про результати власної навчальної (наукової, творчої) діяльності.

Порушенням академічної доброчесності вважається:

• академічний плагіат – оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості), та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства; формою академічного плагіату є самоплагіат, що полягає у відтворенні без посилання на джерело інформації власних раніше опублікованих текстів;

• фабрикація – фальсифікація результатів досліджень, посилань або будь-яких інших даних, що стосуються освітнього процесу;

• обман – надання завідомо неправдивої інформації стосовно власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітньої процесу;

• списування – використання без відповідного дозволу зовнішніх джерел інформації під час оцінювання результатів навчання;

• хабарництво – надання (отримання) учасником освітнього процесу чи пропозиція щодо надання (отримання) коштів, майна чи послуг матеріального або нематеріального характеру з метою отримання неправомірної вигоди в освітньому процесі.

За порушення академічної доброчесності здобувачі освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності:

Види академічної відповідальності (у тому числі додаткові та/або деталізовані) учасників освітнього процесу за конкретні порушення академічної доброчесності визначаються спеціальними законами та/або внутрішніми положеннями закладу освіти, що мають бути затверджені (погоджені) основним колегіальним органом управління закладу освіти та погоджені з відповідними органами самоврядування здобувачів освіти в частині їхньої відповідальності.

 Порядок виявлення та встановлення фактів порушення академічної доброчесності визначається уповноваженим колегіальним органом управління закладу освіти з урахуванням вимог цього Закону та спеціальних законів.

Кожна особа, стосовно якої порушено питання про порушення нею академічної доброчесності, має такі права:

• ознайомлюватися з усіма матеріалами перевірки щодо встановлення факту порушення академічної доброчесності, подавати до них зауваження;

• особисто або через представника надавати усні та письмові пояснення або відмовитися від надання будь-яких пояснень, брати участь у дослідженні доказів порушення академічної доброчесності;

• знати про дату, час і місце та бути присутньою під час розгляду питання про встановлення факту порушення академічної доброчесності та притягнення її до академічної відповідальності;

• оскаржити рішення про притягнення до академічної відповідальності до органу, уповноваженого розглядати апеляції, або до суду.

СПЕЦІАЛЬНІ ІСТОРИЧНІ ДИСЦИПЛІНИ — комплекс джерелознавчих галузей історичної науки, що вивчають окремі типи (види) джерел історичних та розробляють теоретико-методологічні засади їх дослідження. 

Правила оформлення бібліографічних списків

«Норми бібліографічного опису представляють собою, так би мовити, красу наукового етикету.

Їх дотримання вказує на звичку до науки, а їх порушення виявляє вискочку і неука

і часто кидає ганебну тінь на роботу, здавалося б, пристойну на перший погляд…»

Умберто Еко

Складання списку використаної літератури є важливим обов’язковим елементом наукової роботи. Він певною мірою є вираженням наукової етики та культури наукової праці.

Список використаної літератури відображає роботу автора зі збору та аналізу літератури, дозволяє зробити висновок про ступінь фундаментальності проведеного дослідження і охоплює документи, використані при написанні наукової роботи.

Будь-яка наукова робота супроводжується списком літератури, складати який необхідно за певними правилами.

  В Україні діють два затверджені Національні стандарти, що відповідають за оформлення бібліографічної інформації в науковій роботі. 

1. ДСТУ ГОСТ 7.1:2006. Система стандартів з інформації, бібліотечної та видавничої справи. Бібліографічний запис. Бібліографічний опис. Загальні вимоги та правила складання / Нац. стандарт України. – Вид. офіц. – [Чинний від 2007-07-01]. – Київ : Держспоживстандарт України, 2007. – 47 с. Це регламентуючий документ для оформлення бібліографічних списків, списків використаної літератури, списків літератури в наукових роботах тощо. 

2. ДСТУ 8302:2015. Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання / Нац. стандарт України. – Вид. офіц. – [Уведено вперше ; чинний від 2016-07-01]. – Київ : ДП «УкрНДНЦ», 2016. – 17 с. Цей стандарт є регламентуючим документом для оформлення бібліографічних посилань та бібліографічних списків посилань у наукових роботах. Він установлює види бібліографічних посилань, правила та особливості їхнього складання й розміщення в документах. Стандарт поширюється на бібліографічні посилання в опублікованих і неопублікованих документах незалежно від носія інформації. «Список використаної літератури» (як частини довідкового апарату) наводять у формі бібліографічного запису (ДСТУ ГОСТ 7.1:2006). 

Згідно із наказом Міністерства освіти і науки України від 12 січня 2017 року № 40 (зареєстровано в Мін’юсті 3 лютого 2017 р. № 155/30023) МОН України спростило вимоги до оформлення списку використаних джерел. Зокрема, на вибір можна використовувати Національний стандарт України «Інформація та документація. Бібліографічне посилання. Загальні положення та правила складання. ДСТУ 8302:2015» або один із стилів, віднесених до рекомендованого переліку стилів оформлення списку наукових публікацій, які є загальновживаними в зарубіжній практиці оформлення наукових робіт 

Нові терміни і поняття

Тотемізм (від алгонкінського «тотем» — «його рід») — розподіл спільноти на групи, кожна з яких вірить у свою таємничу спорідненість з певною твариною, рослиною, матеріальним об’єктом - «тотемом».

Анімізм - (від лат. «аніма» — душа) — віра в надприродні, «духовні істоти», які заключені у тіла (це душі) або діють самостійно (це духи).

Фетишизм (від португ. «фетіко» — амулет, талісман, «чарівна річ») — віра в існування у матеріальних об’єктів надприродних якостей.

Магія (від грец. «магіа») — це віра у можливість людини впливати на інших людей, на природні явища, рослини, тварини надприродними засобами, а також самі ці дії.

Нові терміни і поняття

Автохтонна культура (від грец. «аутохтонес» — корінні мешканці) — культура, в тому числі й археологічна, яка виникла та розвинулась на тій самій території, яку вона займає.

Протомісто — місто на етапі становлення, перша перехідна форма до утворення справжніх ранніх міст.

Меандр — вид геометричного орнаменту у вигляді безперервної кривої або ламаної під прямим кутом лінії, що утворює одну чи низку спіралей. Термін має походження від назви річки в Малій Азії, що мала хвилясте русло.

Пластика — ліплене зображення предметів у повному об’ємі, керамічна скульптура малих форм (антропоморфна пластика, зооморфна пластика, орнітоморфна пластика, фігурні наліпні скульптурки на кераміці, керамічні об’ємні символи, моделі стільців-тронів тощо).

Поліхромія (від грец. «полі» — багато й «хрома» — колір) — багатокольо-ровість витвору декоративно-прикладного мистецтва.

Радіальний (від лат. «радіус» — промінь) — спрямований, розташований по радіусу. Мається на увазі таке планування поселення, коли будинки розміщуються концентричними колами, а вулиці променями, що виходять з єдиного центру, пересікають їх.

• Відеоекскурсія «Україна за доби раннього залізного віку» від Національного музею історії України  https://cutt.ly/gB052EZ 

ПРАЦЮЄМО З ДОКУМЕНТАМИ 

ПРАВДА РУСЬКА

1. Коли уб’є муж мужа, то помститися має брат убитого, чи батько або син, або брат старшого сина, або інші брати. Якщо не буде кому звершити кровну помсту, то внести 80 гривень, коли вбитим буде князів муж чи княжого тіуна. Якщо вбитим буде горожанин, чи гридень, чи купець, чи боярський тіун, або мечник, або ізгой, або новгородець — то 40 гривень сплатити за нього.

2. Після Ярослава зібралися сини його: Ізяслав, Святослав, Всеволод і воєводи їхні — Коснячко, Переніг, Никифор і відмінили кровну помсту, а встановили за вбивство кунами відкупатися. А все інше судити, як Ярослав судив. Так сини його встановили.

Про вбивство

3. Якщо уб’ють княжого мужа під час розбою, а вбивцю не шукають, то платити верву 80 гривень тій верві, в якій голова убитого лежить, а коли простолюдин, то 40 гривень.

4. Коли якась верв [1] починає платити дику віру [2], то кілька років оплачує ту провину, оскільки платять за незнайденого злочинця.

Якщо злочинець із їхньої верві, і в ній було дано волю злочинцеві, то як співучасники мають помагати злочинцю, оплачуючи дику випу [3]. Але сплатити їм в цілому 40 гривень, а за злочинство те самому злочинцю заплатити із 40 гривень свою частку від сплати дружини. Якщо вчинив убивство або в сварці, або на пиру, то тоді йому платити у верві, якщо оплачують злочин у складчину

Якщо трапиться під час розбою

5. Якщо вчинив розбій без будь-якої сварки, то за розбійника люди не платять, а віддають його з жінкою і дітьми в дику випу і віру, але сам платить.

А це статут про збирання віри

6. Статути про збирання віри після Ярослава: вірникові зібрати 7 відер солоду [4] на тиждень, чи барана, або частину туші, або 2 ногати [5], а в середу куну [6] чи сир; і в п’ятницю так само, а курей по двоє йому на день, і хлібин по 7 на тиждень, і пшона 7 уборків [7], і солі 7 головажень [8], — то все вірникові з отроком; а коням 4-рьом; коням на зворотну дорогу вівса, вірникові 8 гривень і 10 кун прикладних [9], і метельнику 12 вікші [10], і в’їздна гривня.

А це про віри

7. Якщо віра в 80 гривень, то вірнику 16 гривень і (10) кун, і 12 вікші, а спершу в’їздна гривня і за чоловіка 3 гривні.

Про княжих отроків

8. А це про княжих отроків, чи про конюха, чи про повара, — то 40 гривень, а за тіуна огнищного [11] 11, і за конюшого — 80 гривень, а за сільського тіуна, княжого чи землевласникового, то 12 гривень; а за рядового (нечиновну, просту людину. — В.Я.) 5 гривень, так само і за боярського.

Про ремісників і ремісниць

9. А за ремісника і за ремісницю, то 12 гривень, і за кормилицю, хоч би була й із холопів чи рабів.

Про наклепну віру

10. Якщо буде на кого наклепна віра (звинувачення в убивстві. — В. Я.), то треба мати 7 свідків, які і встановлять віру (провину). А коли варяг, чи хто інший, то 2 [свідки].

11. Верв кісток мертвого не оплакує, бо імені його не відає, і не знає його (Себто: коли на території верві знайдено кістяк або труп, то громада віри не сплачує. — В. Я.).

Скасування віри

12. Якщо суд скасує віру, то пошлину отроку в суді сплачує оправданий — одну гривню кун, а хто вчинив наклеп, той має дати другу гривню, а від того, хто виграв справу, «за допомогу» судові, — 9 кун віри.

13. Коли, шукаючи свідка, не знайдуть, а позивач далі буде чоловіка звинувачувати в головництві, тоді правду встановлює розжарене залізо. Так само і в інших судових справах: і в злодійстві, і в наклепі. Коли позивач не з’явиться в суд, тоді насильно випробувати його залізом, якщо мав сплатити півгривні золотом. Коли мав сплатити до двох гривень [сріблом], то піддати тортурам водою, коли ще менше, то під присягою іти йому по свої кун

Якщо ударити мечем

14. Якщо хтось вдарить мечем, вийнявши його, або руків’ям, тоді сплачує 12 гривень збитків за кривду.

15. Якщо вийняв меч, але не вдарив, то гривня кун.

16. Якщо хто кого вдарить батогом чи чашею, чи рогом, чи тилеснією [12], то 12 гривень. Хто не стерпить цього і супроти цьому вдарить у відповідь мечем, то вини його в тому нема.

17. Коли вдарить руку і вона відпаде чи усохне, то платить половину віри 20 гривень [князівському суду], а тому, хто постраждав, — 10 гривень.

18. Коли будь-хто вдарить мечем (але не вб’є), платить 3 гривні продажі [13], а потерпілому — гривню.

Див.: http://litopys.org.ua/oldukr2/oldukr51.htm

Із «Повісті минулих літ» про князювання Аскольда і Діра

 Із «Повісті минулих літ» про князювання Аскольда і Діра 

І було в нього [Рюрика] два мужі, Аскольд і Дір, не його племені, а бояри, і відпросилися вони [у Рюрика піти] до Цесарограда з родом своїм, і рушили обидва по Дніпру. Ідучи мимо, узріли вони на горі городок і запитали, кажучи: «Чий се город?» А вони [тамтешні жителі], сказали: «Було троє братів, Кий, Щек [і] Хорив, які зробили город сей і згинули. А ми сидимо в городі їхньому і платимо данину хозарам». Аскольд, отож, і Дір зостались удвох у городі цьому, і зібрали багато варягів, і почали володіти Полянською землею.

У рік 866. Рушив Аскольд і Дір на Греків, і прийшов [туди] в чотирнадцятий рік [після першого походу Русі на] Михайла-цесаря. А цесар [Михайло тоді] був у поході на агарян. І коли дійшов він до Чорної ріки, єпарх [Орифа] послав йому вість, що русь іде на Цесароград. І вернувся цесар. А ці, [руси], у середину Суда увійшовши, вчинили вбивство багатьох християн і Цесароград двомастами кораблів оточили. Цесар же ледве в город увійшов, і з патріархом Фотієм у церкві святої Богородиці, що є у Влахернах, усю ніч молитву творили. А тоді, божественну ризу святої богородиці зі співами винісши, у море вмочили [її] полу. Була тиша, і море заспокоїлось. [А тут] одразу знялася буря з вітром, і знову встали великі хвилі, і кораблі безбожної русі розметало, і до берега пригнало, і побило їх [так], що мало їх вибавилося з такої біди і до себе повернулося. [Літопис руський. — К.: Дніпро, 1989. — С. 12—13]

Запитання до документа

1) Хто такі Аскольд і Дір? Що ви дізналися з джерела про початок їх князювання в Києві?

2) Доповніть розповідь літописця іншими фактами про діяльність Аскольда і Діра.

3) З ім’ям Аскольда пов’язана організація першого великого походу східних слов’ян на Візантію. Що ви дізналися про цей похід із наведеного джерела? Визначте його результат та наслідки.

4) Хто такі хозари та варяги? Доведіть або спростуйте твердження: «Київська держава часів Аскольда і Діра не поступалася Хозарії та Візантії».

Подумайте і дайте відповідь

1.   Як відбувався розвиток Київського князівства за правління Аскольда?

Із «Повісті минулих літ» про князя Олега

Із «Повісті минулих літ» про князя Олега

Помер Рюрик. Княжіння своє він передав Олегові, що був із його роду, віддавши йому на руки сина свого Ігоря, бо той був дуже малий. <…>

І прибули [Олег та Ігор] до гір київських, і довідався Олег, що [тут] Аскольд і Дір удвох княжать. І сховав він воїв у човнах, а інших позаду зоставив, і сам прийшов [на берег Дніпра], несучи Ігоря малого. А підступивши під Угорське [і] сховавши воїв своїх, він послав [посла] до Аскольда й Діра сказати, що, мовляв: «Ми — купці єсмо, ідемо в Греки од Олега і од Ігоря-княжича. Прийдіть-но оба до рідні своєї, до нас».

Аскольд же й Дір прийшли. І вискочили всі інші [вої] з човнів, і мовив Олег Аскольдові й Дірові: «Ви оба не є ні князі, ні роду княжого. Я єсмь роду княжого. — І [тут] винесли Ігоря. — А се — син Рюриків».

І вбили вони Аскольда й Діра... <…>

І сів Олег, князюючи, в Києві, і мовив Олег: «Хай буде се мати городам руським». І були в нього словени, і варяги, й інші, що прозвалися руссю.

Сей же Олег почав городи ставити і встановив данину словенам, і кривичам, і мерям. І встановив він варягам данину давати від Новгорода, — триста гривень на рік заради миру, — що до смерті Ярославової давали [новгородці] варягам.

У рік 883. Почав Олег воювати проти древлян і, примучивши їх, став із них данину брати по чорній куниці.

У рік 884. Пішов Олег на сіверян, і побідив сіверян, і наклав на них данину легку. І не велів він їм хозарам данину давати, сказавши: «Я їм противник, і вам нічого давати».

У рік 885. Послав Олег [послів] до радимичів, питаючи: «Кому ви данину даєте?» Вони ж сказали: «Хозарам». І мовив їм Олег: «Не давайте хозарам, а мені давайте». І дали вони Олегові по шелягу, як ото й хозарам давали. І володів Олег деревлянами, полянами, сіверянами, радимичами, а з уличами й тиверцями мав рать.

У рік 907. Пішов Олег на Греків, Ігоря зоставивши в Києві. Узяв же він множество варягів, і словен, і чуді, і кривичів, і мері, і полян, і сіверян, і деревлян, і радимичів, і хорватів, і дулібів, і тиверців, котрі є пособниками. <…> І з цими всіма вирушив Олег на конях і в кораблях, і було кораблів числом дві тисячі

І прибув він до Цесарограда, а греки <…> город заперли. І вийшов Олег на берег, і повелів воям виволокти кораблі на берег. І попустошив він довкола города, і вчинив убивство багатьох греків. І палат багато вони розбили, і церкви попалили. А котрих же брали як полоняників, [то] одних вони посікали, а других мучили, інших же розстрілювали, а [ще] інших у море кидали. І багато іншого зла творили руси грекам, як ото [звичайно] вороги творять.

І повелів Олег воям своїм колеса зробити і поставити кораблі на колеса. А коли настав попутний вітер, напнули вони паруси, [рушили] з поля, і пішов [Олег] до города.

Побачивши ж [це], греки убоялися і сказали, виславши [послів] до Олега: «Не погубляй город. Ми згоджуємось на данину, як ти ото хочеш». І зупинив Олег воїв, і винесли йому [греки] їжі і вина, і не взяв він його, бо було воно приготоване з отрутою. І убоялися греки, і сказали: «Не Олег се, а святий Дмитрій, посланий на нас богом».

І зажадав Олег, щоб вони данину дали на дві тисячі кораблів: по дванадцять гривень на чоловіка, а в кораблі [було] по сорок мужів. І згодилися греки на це, і стали греки миру просити, щоби не пустошив він Грецької землі.

Олег тоді, трохи відступивши од города, почав мир ладнати з обома цесарями грецькими, із Леоном і з Олександром…

І прибув Олег до Києва, несучи золото, і паволоки, і овочі, і вина, і всяке узороччя. І прозвали [кияни] Олега — «Віщий», бо були люди [ці] поганами і невігласами…

І жив Олег, мир маючи з усіма землями [і] князюючи в Києві. [Літопис руський. — К.: Дніпро, 1989. — С. 13—15]

Запитання до документа

1) Хто такий Олег?

2) Чому йому вдалося так легко захопити владу в Києві?

3) Використовуючи текст джерела, матеріал підручника та додаткову літературу, доповніть розповідь літописця про життя та діяльність Олега.

4) До якої стратегічної хитрощі вдався Олег під час походу на Візантію? Про що свідчить цей факт? Яким був результат походу на Візантію? У чому полягає історичне значення цієї події?

5) Дайте власну оцінку внутрішній і зовнішній діяльності Олега.

6) Поміркуйте, чи правомірно 882 р. вважати роком утворення Київської Русі. Свою відповідь аргументуйте.

7) Поясніть, чому князя Олега прозвали Віщим.

Із «Літопису руського» про договір князя Олега з Візантією (911 р.)

Із «Літопису руського» про договір князя Олега з Візантією (911 р.)

У рік 912. Послав Олег мужів своїх налагодити мир і укласти договір межи Греками і Руссю. І послав він, мовлячи:

«Згідно з другою угодою, що відбулась при тих же цесарях, Льві й Олександрові, ми, [мужі] від народу руського <…> послані від Олега, великого князя руського <…> до вас, Льва, і Олександра, і Костянтина, великих за волею божою самодержців, цесарів грецьких. <…>

Глави [угоди], які ми, отже, взяли на себе по божій вірі і дружбі, суть такі:

По першому слову замирімося з вами, греки, дружімо один з одним від усієї душі і призволення, а ми не дамо, наскільки наша воля, статися ніякому обману чи злочинові од тих, що перебувають під рукою наших світлих князів, і подбаємо, наскільки [наша] сила, щоб зберегти з вами, греки, на подальші літа і назавжди дружбу немінливу й бездоганну. <…>

А про справи щодо злочинів, які можуть статися, урядимося так: [Злочин] нехай настільки явно буде доведений доказами, щоб [судді] мали віру до цих доказів. <…>

Про це: якщо хто вб’є, християнина русин чи християнин русина, нехай умре там, де вчинить убивство. Якщо ж утече той, що вчинив убивство, [і] якщо є він імущим, то [ту] частину [майна] його, котра його буде по закону, хай візьме родич убитого; але й жона убивці хай має стільки, скільки належить [їй] по закону; якщо ж той, що вчинив убивство і втік, є неімущим, хай буде він під судом, поки не знайдеться, і тоді хай умре.

Якщо ж ударить [хто кого] мечем або поб’є яким-небудь знаряддям, то за удар або побої нехай дасть п’ять літр срібла по закону руському; якщо ж той, що так учинив, буде неімущим, хай дасть, скільки може, і хай зніме із себе [потерпілому] навіть ту саму одежу свою, у якій він ходить <…>, після цього за провину хай [більше] не стягують.

Про це: якщо украде русин що-небудь у християнина чи, навпаки <…> і злодій буде спійманий у той час, коли вчинить крадіжку, тим, хто втратив що-небудь, [та] якщо опиратиметься він, крадіжку чинячи, і буде вбитий, хай не карають за смерть [його] <…>, але ще нехай забере своє той, який [це] втратить. А якщо віддасться в руки крадій, нехай буде він узятий тим же, у кого буде украдено, і зв’язаний буде, і оддасть те, що посмів украсти, однак оддасть потрійно.

Про це: якщо ж хто <…>, завдаючи муки, вчинить грабіж або явно насильно візьме що-небудь у другого, хай верне потрійно.

Якщо викинутий буде човен вітром великим на чужу землю, і якщо він знайдений буде нами, русами, то якщо хто збереться спорядити човен із добром своїм і відіслати назад у землю Християнську, ми проведемо його крізь усяке небезпечне місце, доки [не] прибуде він у безпечне місце. Якщо ж такий човен, чи бурею, чи земною перепоною задержаний, не може добратися до своїх місць, то ми, руси, допоможемо гребцям того човна і допровадимо [туди] з куплею їх по-здорову. Якщо це станеться поблизу землі Грецької і якщо приключиться така сама біда човну руському, то ми, [греки], проведемо його в Руську землю; і хай продають [руси] товар того човна; і якщо може [хто] продати що з човна, [то] ми, [греки], виволочимо їм [товар]. А коли ми, руси, прийдемо в Греки чи для торгівлі, чи з посольством до цесаря вашого, то ми, [греки], пропустимо з честю їх [і] проданий товар човна їхнього. <…>

Про цих: якщо полоняник з обох країн задержується чи русами, чи греками, проданий у ту [їхню] країну, і якщо знайдеться чи русин, чи гречин, що викуплять і вернуть викуплену особу у свою країну, то [хай] візьмуть ті, які [раніш] його, [полоняника], купили, [заплачену] ціну його або [те] візьмуть за нього, що вважається на торзі на [той] день ціною челядина. Так само якщо з війська взятий буде [русин у полон] тими ж греками, то хай же повернеться він у свою країну і [хай] оддана буде [та] ціна його, як уже сказано, що й на торзі.

Коли ж потрібно [цесареві вашому] на війну йти і якщо виникне вам потреба [в людях], а ці, [руси], захотять віддати честь вашому цесареві, — то коли в будь-який час скільки їх [не] прийде і схочуть вони остатись [на службі] у цесаря вашого своєю волею, — нехай вони будуть [там].

Про полонення русами [тих], які часто прибувають із якої-небудь країни в Русь і яких продають у Християни, а також іще й про полонених християн, які часто з якої-небудь країни прибувають у Русь, — цих [нехай] продають по двадцять золотих, і хай прибудуть вони в Греки.

Про це: якщо украдений буде челядин руський, або втече, або насильно проданий буде і жалітися стануть руси, — хай підтвердиться це челядином, [і] нехай заберуть вони його в Русь; також і купці, якщо вони втратили челядина і жаліються, — нехай позивають [через суд] і, знайшовши його, нехай заберуть; якщо ж який-небудь місцевий [житель] не дасть учинити цей розшук, — хай буде він винуватим.

Про русів, що служать у Греках у християнського цесаря. Якщо хто [з них] помре, не розпорядившись своїм майном, чи також своїх [тут] не матиме, хай верне [цесар] майно [його] найближчим родичам у Русь. Якщо ж [русин] учинить заповіт, — той візьме спадок його, кому він напише успадкувати майно; хай успадкує його [хто-небудь] із русів, що [тут] торгують, [чи хто] з різних [людей], що прибувають [із Русі] в Греки і надовго [тут] залишаються.

Якщо злочинець [не] повернеться в Русь, — хай жаліються руси християнському цесареві і [нехай] схоплять такого і повернуть насильно в Русь. Це ж усе нехай роблять руси грекам, якщо де-небудь станеться таке [саме].

На підтвердження ж і непорушність [миру, що має] бути межи вами, християнами, і [нами], руссю, цей мирний договір учинили ми, [руси], і ви, оба [цесарі], новим написанням на двох хартіях…».

Цесар же Леон, ушанувавши послів руських дарами — золотом, і паволоками, і фофудіями, — приставив до них мужів своїх показати їм церковну красу, і палати золотії, і багатство, що було в них: золота безліч, і паволоки, і каміння дороге, і страждання господні — вінець, і гвоздіє, і багряницю, і мощі святих, повчаючи їх віри своєї і показуючи їм істинну віру. І тоді одпустив він їх у свою землю з честю великою.

Послані ж Олегом посли прийшли до Олега і повідали всі речі обох цесарів, як учинили мир і уклали договір межи Грецькою землею і Руською і як [дійшли згоди] клятви не переступати ні грекам, ні русі. [Літопис руський. — К.: Дніпро, 1989. — С. 15—27]

Запитання до документа

1) Ознайомтеся з текстом договору князя Олега з Візантією від 911 р., проаналізуйте його. Визначте, чи вигідним він був для Русі. Свою відповідь підтвердіть цитатами з джерела.

2) Якою мала бути кара за вбивство, згідно з цим договором? Висловіть своє ставлення до кровної помсти.

3) Яким чином були вшановані руські посли? Про що це свідчить?

4) Визначте історичне значення договору 911 р., укладеного Олегом із Візантією.

Із «Повісті минулих літ» про князювання та вбивство князя Ігоря деревлянами

Із «Повісті минулих літ» про князювання та вбивство князя Ігоря деревлянами

У рік 913. Почав княжити Ігор після Олега. <…>

А деревляни заперлися [в городі Іскоростені] від Ігоря після Олегової смерті.

У рік 914. Пішов Ігор на деревлян і, перемігши, наклав на них данину, більшу від Олегової.

У рік 915. Уперше прийшли печеніги на Руську землю і, вчинивши мир з Ігорем, пішли до Дунаю.

У рік 941. Пішов Ігор на Греків. І хоча послали болгари вість цесареві [Роману], що йдуть руси на Цесароград — десять тисяч суден,— вони і прийшли, і припливли, і стали пустошити Віфінську землю. І грабували вони по [узбережжі] Понту до [города] Іраклії і до Пафлагонської землі, і всю землю Нікомідійську пограбували, і [обабіч затоки] Суд усе попалили. А їх, [греків], полоненими взявши,— тих розтинали, а других же, ставлячи як мішені, стрілами розстрілювали…

Потім же, коли прийшли війська зі сходу <…>, обійшли вони русів довкола. І порадилися руси, і вийшли, оружившись, проти греків, і битва межи ними обома була люта, [і] заледве одоліли греки. Руси ж повернулися до дружини своєї під вечір і на ніч, сівши в човни, утекли. Але Феофан, [сановник Романа], зустрів їх у човнах із вогнем і став пускати вогонь трубами на човни руські, і було видно страшне диво. Руси ж, бачивши полум’я, кидались у воду морську [і] намагалися [подалі] відбрести. І таким чином рештки [їх] вернулися до себе.

Ті ж, які прибули в землю свою, розповідали кожен своїм про те, що сталося, і про вогонь із човнів. «Таке, як ото блискавка, що на небесах,— казали вони,— греки мають у себе, і, її пускаючи, палили вони нас. І через се не подолали ми їх».

Ігор же, прийшовши, став збирати численних воїв. І послав він [послів] по варягів за море, закликаючи їх проти греків [і] маючи намір знову піти на них. <…>

У рік [944]. Ігор зібрав багато воїв — варягів, і русів, і полян, і словен, і кривичів, і тиверців. І печенігів він найняв, і, заложників у них узявши, рушив на Греків у човнах і на конях, прагнучи помститись за себе.

Коли почули це корсунці, вони послали [гінців] до Романа, кажучи: «Тут ідуть руси, покрили вже море кораблями, без числа кораблів». Так само й болгари послали вість, кажучи: «Ідуть руси, і печенігів вони найняли собі».

Це почувши, цесар послав до Ігоря ліпших бояр, прохаючи і кажучи: «Не ходи, а візьми данину, що її брав Олег, і я придам іще до тої данини». Так само й печенігам послали вони паволок і золота багато.

Ігор же <…>, узявши в греків золото і паволоки на всіх воїв, він вернувся назад і прийшов до Києва, до себе.

Ігор пішов у Деревляни по данину. І добув він [собі ще] до попередньої данини, і чинив їм насильство він і мужі його. А взявши данину, він пішов у свій город [Київ].

Та коли він повертався назад, він роздумав [і] сказав дружині своїй: «Ідіте ви з даниною додому, а я вернусь і походжу ще». І відпустив він дружину свою додому, а з невеликою дружиною вернувся, жадаючи більше майна.

Коли ж почули деревляни, що він знову іде, порадилися деревляни з князем своїм Малом і сказали: «Якщо внадиться вовк до овець, то виносить по одній усе стадо, якщо не вб’ють його. Так і сей: якщо не вб’ємо його, то він усіх нас погубить».

І послали вони до нього [мужів своїх], кажучи: «Чого ти йдеш знову? Ти забрав єси всю данину». І не послухав їх Ігор, і деревляни, вийшовши на супроти з города Іскоростеня, убили Ігоря і дружину його, бо їх було мало. І похований був Ігор, і єсть могила його коло Іскоростень-города в Деревлянах і до сьогодні. [Літопис руський. — К.: Дніпро, 1989. — Сс. 28—30]

Запитання до документа

1) Назвіть час правління Ігоря в Києві.

2) Що ви дізналися з тексту джерела про діяльність князя Ігоря?

3) Хто такі печеніги? Якими були відносини між ними та Руссю?

4) Укажіть дати походів Ігоря на Візантію. Що таке «грецький вогонь»? Визначте причини поразки русичів у першому поході. Яким був результат другого походу Ігоря на Візантію?

5) Що ви дізналися з джерела про смерть Ігоря? Дайте власну оцінку цій події.

6) Діяльність Ігоря має неоднозначну оцінку в історичній літературі: одні вважають його слабким правителем, інші — мудрим діячем. Якою є ваша думка з цього приводу?

Практична частина

Із «Повісті минулих літ» про діяльність княгині Ольги

Із «Повісті минулих літ» про діяльність княгині Ольги

І сказали деревляни: «Послала нас Деревлянська земля, кажучи так: «Мужа твойого ми вбили, бо був муж твій, як той вовк, що обкрадав і грабував. А наші князі добрі є, бо пильно вони подбали про Деревлянську землю. Іди-но за нашого князя за Мала». Мовила тоді їм Ольга: «Люба мені є річ ваша. Мужа свойого мені вже не воскресити, а вас хочу я завтра вшанувати перед людьми своїми. Тож нині ідіте в човен свій і ляжте в човні, величаючись. Завтра я пошлю по вас. <…>

Ольга тим часом звеліла викопати яму велику й глибоку на дворі теремному, поза городом. І назавтра Ольга, сидячи в теремі, послала по гостей. І прийшли до них [кияни], кажучи: «Зове вас Ольга на честь велику». Вони ж сказали: «<…> Понесіте нас у човні». <…> І понесли їх у човні. <…> І принесли їх на двір до Ольги, і, нісши їх, [так] і вкинули з човном у яму. <…> І повеліла вона засипати їх живими, і засипали їх.

І пославши Ольга [послів] до деревлян, сказала: «Якщо ж ви мене щиро просите, то пришліте до мене знатних мужів, хай у великій честі піду я за вашого князя». Це почувши, деревляни вибрали ліпших мужів, які держать Деревлянську землю, і послали по неї.

Коли ж деревляни прийшли, звеліла Ольга приготувати мийню, кажучи [їм] так: «Помившись, прийдіте до мене». Вони, [слуги], тоді розпалили мийню, <…> і повеліла [Ольга] запалити її од дверей, і тут згоріли вони всі.

І послала вона [послів] до деревлян, кажучи так: «Се вже йду я до вас. Тож зготуйте медів много коло города, де ото вбили ви мужа мойого. Хай поплачу я над гробом його і вчиню тризну мужеві моєму». <…> І повеліла вона людям своїм насипати могилу велику, а як вони насипали, звеліла тризну чинити. Після цього сіли деревляни пити. <…> І як упились деревляни, звеліла вона отрокам своїм пити за них, а сама відійшла звідти і потім наказала отрокам сікти їх. І посікли їх п’ять тисяч. <…>

І сказала їм Ольга, мовляв: «Я вже одомстила за мужа свойого, коли прийшли ви до Києва, і вдруге, і втретє тоді, коли чинили тризну мужеві моєму. Тому я вже не буду помсту чинити, а хочу взяти потрохи данини і, помирившися з вами, піду назад». Запитали тоді деревляни: «Чого ти хочеш од нас? <…> Вона ж сказала їм: «Лише малого я у вас прошу: дайте мені од двора по три голуби і по три горобці». <…>

Деревляни ж раді були [цьому]. <…>

Ольга тим часом <…> звеліла кожному голубові й горобцеві прив’язати трут <…>. І звеліла Ольга, коли смерклося, воям своїм пустити голубів і горобців.

Голуби ж і горобці полетіли в гнізда свої, <…> і тоді загорялися голубники, а од них хижі і стодоли. І не було двора, де б не горіло, і не можна було гасити, бо всі двори загорілися. І побігли люди з города, і повеліла Ольга воям своїм хватати їх.

А як узяла вона город, то спалила його.

І пішла Ольга по Деревлянській землі із сином своїм і з дружиною своєю, установлюючи устави і уроки. І [донині] є становища її і ловища її.

І прийшла вона в город свій Київ із сином своїм Святославом. І, пробувши один рік, у рік 6455 [947], пішла Ольга до Новгорода. І встановила вона по [ріці] Мсті погости і данину, і по [ріці] Лузі погости, і данину, і оброки. І ловища її по всій землі, і знаки [її], і місця, і погости, і сани її стоять у Пскові й до сьогодні. І по Дніпру [є] перевісища [її], і по Десні, і єсть село її Ольжичі й до сьогодні. [Літопис руський. — К.: Дніпро, 1989. — С. 32—35]

Запитання до документа

1) Укажіть час правління княгині Ольги.

2) Хто такі деревляни? Де вони проживали?

3) Свою діяльність Ольга розпочала з помсти деревлянам за свого чоловіка. Розкажіть, що вам про це відомо?

4) Поясніть значення виділених слів.

5) Що ви дізналися з тексту джерела про реформи Ольги? Якими були їх наслідки?

6) Чому в історію Ольга ввійшла як Велика, а церква проголосила її Святою?

Із «Літопису руського» про князя Святослава

Із «Літопису руського» про князя Святослава

У рік 964. Коли князь Святослав виріс і змужнів, став він воїв збирати, багатьох і хоробрих, бо й сам був хоробрий і легкий. Ходячи, яко пардус, багато воєн він чинив. Возів же за собою він не возив, ні котла [не брав], ні м’яса [не] варив, але, потонку нарізавши конину, або звірину, або воловину [і] на вуглях спікши, [це] він їв. Навіть шатра він [не] мав, а пітник слав і сідло [клав] у головах. Такими ж і всі інші вої його були. І посилав він до [інших] земель [послів], кажучи: «Хочу на вас іти». [Літопис руський. — К.: Дніпро, 1989, с. 35]

З «Історії» Лева Діакона про князя Святослава

...Імператор Цимісхій у позолоченому озброєнні, на коні, під’їхав до берега Дунаю, супроводжуваний великим загоном корінників. Святослав приплив по річці на скіфському човні і, сидячи за веслом, гріб нарівні з іншими без жодної відмінності. На вигляд він був таким: середній на зріст, не надто високий, не надто малий, із густими бровами, із голубими очима, із рівним носом, із голеною головою і з густими звисаючими донизу вусами. Голова в нього була зовсім гола, і лише з одного біжу висіло пасмо волосся, що означало знатність роду; шия товста, плечі широкі і весь стан досить стрункий. Він виглядав похмурим і суворим. В одному вусі висіла в нього золота сережка, прикрашена двома перлинами і рубіном, вставленим між ними. Одіяння на ньому було біле, яке нічим, окрім чистоти, не відрізнялось від одягу інших. Сидячи в човні на лаві для веслярів, він поговорив трохи з государем про умови миру і виїхав. Таким чином закінчилась війна ромеїв із русами. [История Льва Диакона. — М., 1995. — С. 108]

Запитання до документів

1) Яку характеристику князю Святославу дає автор «Літопису руського», а яку — Лев Діакон? Чи збігаються вони?

2) Як характеризує князя Святослава попередження ворогів «Іду на ви»?

3) Порівняйте зовнішній вигляд князя Святослава та імператора Цимісхія. Зробіть висновок.

4) Яким є ставлення автора «Літопису руського» до князя Святослава? Обґрунтуйте свою думку.

Із «Повісті минулих літ» про зовнішньополітичну діяльність князя Святослава

У рік 965. Рушив Святослав на Хозар. Почувши ж [про це], хозари вийшли насупроти з князем своїм, каганом [Іосифом?]. І зступилися [війська] битися, і сталася битва межи ними, [і] одолів Святослав хозар і город їхній [столицю Ітіль], і [город] Білу Вежу взяв. І ясів переміг він, і касогів, і прийшов до Києва.

У рік 966. Переміг Святослав вятичів і данину на них наклав.

У рік 967. Рушив Святослав на Дунай на Болгар, і в битві одолів Святослав болгар. І взяв він вісімдесят городів по Дунаю, і сів, князюючи, тут, у [городі] Переяславці, [і] беручи данину з греків…

У рік 971. Прийшов Святослав до Переяславця, і заперлися болгари в городі. І вийшли болгари на січу проти Святослава, і була січа велика, і одолівали болгари. І сказав Святослав воям своїм: «Уже нам тут полягти. Ударимо мужньо, браття і дружино!» А під вечір одолів Святослав [болгар] і взяв город списом, кажучи: «Се город мій!»

І послав він до Греків [послів], мовлячи: «Хочу на вас іти і взяти город ваш, як і сей». І сказали греки: «Ми не в силі супроти вас стати. Так що візьми з нас данину [собі] і на дружину свою. Але скажіте нам, скільки вас, щоб дали ми по числу воїв». А це говорили греки, обманюючи русів: греки бо є хитромудрі й до сьогодні. І сказав їм Святослав: «Єсть нас двадцять тисяч», — і додав він десять тисяч, бо було русі десять.

І рушив Святослав на греків, і вийшли вони супроти русі. І коли побачили [це] руси, то убоялися вельми | множества воїв. І мовив Святослав: «Уже нам нікуди дітись, а волею і неволею [доведеться] стати насупроти. Тож не осоромимо землі Руської, а ляжемо кістьми тут, бо ж мертвий сорому не зазнає. Якщо ж побіжимо ми, — то сором нам. Тож не втечемо, а станемо кріпко, і я перед вами піду. Якщо моя голова ляже, — тоді [самі] подумайте про себе». І сказали вої: «Де голова твоя ляже, там і наші голови ми зложимо».

І приготувались до бою руси і греки насупроти [них]. І зітнулися обидва війська, і обступили греки русів, і була січа велика, і одолів Святослав, а греки побігли. І пішов Святослав, воюючи, до города [Цесарограда], і інші городи розбиваючи, які стоять пустими і до сьогоднішнього дня…

Учинивши мир із Греками, Святослав рушив у човнах до [дніпрових] порогів. І сказав йому воєвода отця його Свенельд: «Обійди, княже, [їх] на конях, бо стоять печеніги в порогах». Однак не послухав він його і рушив у човнах.

Тим часом послали переяславці до печенігів [гінців], кажучи: «Іде Святослав у Русь, узявши майна багато у греків і полон незчисленний, а з малою дружиною». Почувши ж печеніги се, заступили пороги. І прийшов Святослав до порогів, та не можна було пройти порогів, і став він зимувати у Білобережжі. І не було в них їжі, і настав голод великий, так що по півгривні [була] голова коняча. І зимував [тут] Святослав. А коли приспіла весна, пішов Святослав у пороги.

У рік 972. Прийшов Святослав у пороги, і напав на нього Куря, князь печенізький. І вбили вони Святослава, і взяли голову його, і з черепа його зробили чашу, — окувавши череп його золотом, пили з нього. Свенельд же прийшов у Київ до Ярополка. І було всіх літ княжіння Святославового двадцять і вісім. [Літопис руський. — К.: Дніпро, 1989. — С. 36—37]

Запитання до документа

1) Поясніть значення виділених слів.

2) Як наведене джерело характеризує князя Святослава як воїна та полководця?

3) Що ви дізналися з тексту документа про зовнішньополітичну діяльність князя Святослава?

4) Чому греки вирішили відкупитися від Святослава даниною?

5) Поясніть, як ви зрозуміли значення виділеного в тексті речення.

6) Як загинув князь Святослав?

7) Чому український історик М. Грушевський називав Святослава «першим запорожцем на Київському столі»?

8) Поміркуйте, чи можна дати однозначну оцінку діяльності князя Святослава. Свою відповідь аргументуйте.

9) Дайте власну оцінку діяльності князя.

Із поеми О. Олеся «Княжа Україна» про Ярослава Мудрого

Із поеми О. Олеся «Княжа Україна» про Ярослава Мудрого

Після ката Святополка,

Що замучив трьох братів,

Брат четвертий на престолі,

Ярослав розумний, сів…

І усю свою увагу

Ярослав звернув на лад.

І небавом Україна

Зацвіла, як пишний сад.

Греки, німці, італійці,

Чехи, угри — всі ішли,

Купували, продавали

І у Києві жили.

Так живий, шумливий Київ

Царгородом другим став.

Як про друга, як про сина

Дбав про його Ярослав.

Оточив його валами,

Ровом, мурами обвів.

Укріпив його, оздобив

І препишний двір завів.

І, допущені до князя,

Низько кланялись посли,

І до ніг дари складали,

Що з чужини принесли.

І в Європі честю мали

Королі, князі, царі

Поріднитись з Ярославом,

Побувати у дворі.

Але мудрість Ярослава

Вся була в його ділах,

У державнім будівництві,

Владі, устрою, в судах.

Щоб не нищити народу

І народного майна,

Не хотів він воювати,

Не тягла його війна.

Наш співець Боян великий,

Найславніший із співців,

Сплів йому вінок безсмертний

Із пісень безсмертних слів. [Олесь О. Княжа Україна: Минуле України в піснях: Поема. — К.: Веселка, 1991. — С. 137]

Запитання до документа

1) Яким чином Ярослав прийшов до влади? Як цю подію висвітлює автор поеми?

2) Що ви дізналися з поеми про розбудову міста Києва князем Ярославом? Який би запис про цю діяльність князя ви б залишили в літописі?

3) Як ви розумієте значення поняття «шлюбна дипломатія»? Як Ярослав Мудрий використовував її під час свого правління?

4) Що вам відомо про «державне будівництво» Ярослава Мудрого? Проаналізуйте внутрішньополітичну діяльність цього князя, дайте їй власну оцінку.

5) Хто такий Боян? Що вам відомо про цю напівлегендарну постать? 

До практичної роботи. Працюємо з документом.

Із «Повісті минулих літ» про з’їзд князів у Любечі

Із «Повісті минулих літ» про з’їзд князів у Любечі

У рік 6605 [1097]. Прибули Святополк [Ізяславич], і Володимир [Всеволодович], і Давид Ігорович, і Василько Ростиславич, і Давид Святославич, і брат його Олег і зібралися [в городі] Любечі, щоб уладнати мир. І говорили вони один одному, кажучи: «Пощо ми губимо Руську землю, самі проти себе зваду маючи? А половці землю нашу розносять і раді є, що межи нами війна донині. Відтепер з’єднаймося в одне серце і обережімо Руськую землю. Кожен хай держить отчину свою: Святополк — Київ Ізяславів; Володимир — Всеволодів [уділ]; Давид і Олег, і Ярослав — Святославів [уділ]; [іншим хай будуть] городи, які їм роздав Всеволод; Давидові — Володимир; двом Ростиславичам: Перемишль — Володареві, а Теребовль — Василькові». І на цім вони цілували хреста: А якщо відтепер хто на кого встане, то проти того будем ми всі і чесний хрест». І сказали вони всі:

«Хай буде проти нього хрест чесний і вся земля Руськая». І, поцілувавшись, пішли вони до себе. [Літопис руський. — К.: Дніпро, 1989. — с. 146]

Запитання до документа

1) Укажіть, коли відбувся з’їзд князів у Любечі.

2) Із якою метою збиралися з’їзди князів у період феодальної роздробленості? Чому вони стають актуальними саме в цей час?

3) Який принцип наслідування закріпив Любецький з’їзд? Визначте наслідки такого рішення.

4) Чи досяг з’їзд князів у Любечі поставленої мети? Чому?

5) Як ви гадаєте, чому князівські з’їзди не змогли примирити удільних князів і припинити князівські усобиці?

Працюємо з документом:

УТВОРЕННЯ ГАЛИЦЬКО-ВОЛИНСЬКОГО КНЯЗІВСТВА. РОМАН МСТИСЛАВИЧ

Об’єднання Галичини і Волині в одне князівство вперше здійснилось за правління волинського князя Романа Мстиславича. Початок діяльності Романа був пов’язаний з Новгородом, де короткий час (1168 — 1170) він був князем 1. Повернувшись після смерті батька на Волинь, як старший, одержав Володимир. Деяку славу дав йому успішний похід на ятвягів, литовське плем’я, яке своїми набігами непокоїло Волинь 2.

Роман підтримував близькі зв’язки з київським князем Рюриком Ростиславичем, своїм тестем, і від нього одержав міста на Росі *. Зважаючи на небезпечний характер цього району, Роман брав діяльну участь у походах на половців. Але водночас він встряв у дрібну феодальну боротьбу, яка руйнувала Київщину, і затрачував на це багато даремних зусиль **.

У своїх політичних планах Роман спирався в основному на сили Володимирського князівства. Його брати і племінники, хоч і мали свої уділи, окремої політики не вели, а у всьому підкорювалися Романові ***. Підтримкою служили йому володимирські «ліпші мужі» — бояри і верхівка міст, які повністю солідаризувалися з планами князя ****.

1 Іпат., с. 371, 382 — 383.

2 Там же, с. 471, 554.

* Торчеський, Богуслав, Корсунь, Канів, а також Треполь; пізніше обміняв їх на Полоний і частину Корсунщини. — Іпат., с. 446, 459, 462, 468.

** Боротьба почалася 1195 р. із спору Романа з Рюриком за міста на Росі і тривала до 1204 р. — Іпат., с. 446, 459 — 462, 467 — 468; Лавр., с. 398 — 400.

*** Тільки в 1188 р. виникла війна між Романом і Всеволодом белзьким за Володимир. — Іпат., с. 444 — 446.

**** Найвидатнішими володимирськими боярами були Вячеслав Товстий, Мирослав, Дем’ян, Воротислав; їх ставлення до Романа видно з прихильності, з якою вони опікувалися його вдовою і синами. — Іпат., с. 481, 483, 485, 487, 488.

Найважливішою справою Романа, яка дала йому історичне ім’я, було приєднання Галичини до Волині і створення єдиного Галицько-Волинського князівства. В період, \84\ коли Київська Русь переживала нищівний процес роздроблення земель, потрібна була незвичайна енергія, щоб протистояти негативному ходові подій, затримати його і сприяти створенню нових державних об’єднань.

Заходи до приєднання Галичини Роман розпочав 1188 р. Увійшовши у порозуміння з галичанами, які були незадоволені розгульним життям Володимира Ярославича і примусили його покинути князівство, Роман сів у Галичі. Але він не мав ще достатньої сили і не зміг витримати боротьби з уграми, які загарбали Галич 3.

1198 р., коли помер Володимир, Роман знову активізував свої зусилля і оволодів Галицьким князівством 1199 р. За яких обставин це сталося, точно не відомо. Романа підтримувала значна група галицьких бояр, які навіть пішли за ним на Волинь, коли він мусив залишити Галич 4. Але проти виступала інша боярська партія, що хотіла мати князями синів Ігоря Святославича *. У польських джерелах є звістка, що суперечності між обома партіями загострилися настільки, що стався бій під Галичем 5. Союзником Романа у поході на Галичину був польський князь Лешко; але в чому була його допомога і який характер мали відносини між Романом та Лешком, це залишається нез’ясованим **.

На початку свого князювання в Галичині Роман вів гостру боротьбу з боярами. Боярство становило тут велику силу. Економічний розвиток князівства сприяв об’єднанню в руках великих землевласників значних територій. Розвиток політичних подій призвів до того, що бояри зосередили також управління. Великі бояри мали навіть свої полки***.

З Іпатіївського літопису про князя Ярослава Осмомисла

З Іпатіївського літопису про князя Ярослава Осмомисла

Був же він князь (Ярослав. — Авт.) мудрий, і красномовний, і богобійний, і поважний в усіх землях, і славен військами, — бо де була йому обида, то сам він не ходив полками своїми, а посилав їх із воєводами. Він бо навів лад у землі своїй і милостиню щедру роздавав, прочан люблячи і нищих годуючи. Чорноризький чин, люблячи і честь їм воздаючи од могутності своєї, він в усьому сповняв закон божий, до церковників сам приходячи і дбаючи добре про них. [Уривалкін О. М. Історичне краєзнавство. — К., 2006. — С. 208—210]

Із «Літопису руського» про князя Ярослава Осмомисла

З усіма князями він жив у злагоді і раді, особливо дбав про порядок своєї землі, і тому всім сусідам був страшний. Ніхто не смів на нього нападати, тому що воєводи його, безперестану грекам, уграм і чехам допомагаючи, були вмілі в ратних справах і хоробрі в битві. Земля ж його була повна в усьому достатку, процвітала і множилася в людях, тому що умільці і ремісники з усіх країн до нього приходили і городи населяли, котрими збагачувалася земля Галицька в усьому. По Дунаю він городи укріпив, купцями населив; тим, які торгували через море в Греках і ремесла налагоджували, він зі своїх маєтностей допомагав. Він був щедрим, милостивим і правосудним, через те безліч іноземців йому служило. Навчений був, багато книг читав. У церковному чині багато що виправляв, і клір влаштовуючи і навчаючи, зловір’я скореняв, а мудрості і правдивої віри навчав і вчити спонукав. Ченців же і їхні прибутки призначив для навчання дітей. [Уривалкін О. М. Історичне краєзнавство. — К., 2006. — С. 208—210]

Запитання до документів

1) Як наведені джерела та уривок із поеми характеризують постать Ярослава Осмомисла? Чому князь мав таке прізвисько?

2) Що ви дізналися з наведеного матеріалу про внутрішню та зовнішню політику князя Ярослава Осмомисла?

3) Наведіть цитати з наведеного матеріалу, які підтверджують авторитет князя за межами своєї держави. Чим він був обумовлений? 

Робота з документами: 

Із «Галицько-Волинського літопису» про містобудування за часів Данила Галицького

Із «Галицько-Волинського літопису» про містобудування за часів Данила Галицького

Але [якось], коли він [Данило] їздив по полю і діяв лови, то побачив він на горі гарне і лісисте місце, оточене навкруги його полем, і запитав тамтешніх жителів: «Як іменується се місце?» І вони сказали: «Холм йому ім’я є». І, уподобавши місце те, надумав він, що поставить на ньому невеликий городок. Він дав обітницю богу і Святому Іоанну Златоусту, що спорудить на честь його церкву.

І поставив він невеликий городок, та, побачивши, що бог помічником йому, а Іоанн підпомагачем йому є, спорудив він інший город, що його татари не змогли взяти, коли Батий всю землю Руську захопив. <…>

Коли ж побачив се князь Данило, що бог сприяє місцю тому, став він прикликати приходнів — німців і русів, іноплемінників і ляхів. Ішли вони день у день. І юнаки, і майстри всякі утікали [сюди] од татар — сідельники, і лучники, і сагайдачники, і ковалі заліза, і міді, і срібла. І настало пожвавлення, і наповнили вони дворами навколо города поле і села. [Літопис руський. — К.: Дніпро, 1989. — с. 418—420]

Запитання до документа

1) Які нові міста було побудовано за правління Данила Галицького? Якими були наслідки такої розбудови для загального розвитку Галицько-Волинського князівства?

2) Дайте власну оцінку заходів князя Данила Романовича, відображених у наведеному уривку з джерела. 

Із поеми О. Олеся «Княжа Україна» про короля Юрія

Із поеми О. Олеся «Княжа Україна» про короля Юрія

Після Льва закняжив Юрій,

Внук Данила-короля.

І за його панування

Розгорнулася земля.

За Карпатами забрав він

Мукачів і Ужгород.

Знов зміцнилася держава,

Знов на ноги став народ.

Землі Галицьку й Волинську

В одно ціле Юрій злив

І корону королівську

Діда славного носив.

Мудрі теж сини у його

І відважні, як орли,

Та в боях в степах татарських

Лев з Андрієм полягли. [Олесь О. Княжа Україна: Минуле України в піснях: Поема. — К.: Веселка, 1991. — С. 140]

Запитання до документа

1) Як наведений уривок характеризує діяльність князя Юрія?

2) Використовуючи матеріал підручника, доповніть наведену інформацію про внутрішню та зовнішню діяльність князя Юрія. Дайте їй власну оцінку.

3) Порівняйте діяльність князя Юрія з політикою його діда Данила Галицького. Зробіть власні висновки. 

Завдання на повторення

1.   Коли і як було охрещено Київську Русь?

2.   Які народні казки, перекази й билини доби Київської Русі ви знаєте?

3.   Які архітектурні пам’ятки Київської Русі, що збереглися до нашого часу, вам відомі?

   Терміни та поняття

Кирилиця — слов’янська абетка. Названа за ім’ям слов’янського просвітника Кирила, який разом із братом створив першу слов’янську абетку з 38 літер (глаголицю), а його учні вдосконалили її і назвали кирилицею. Вона складалася з 43 літер (але була й коротша абетка — із 27—32 літер). Кирилиця стала основою сучасних слов’янських систем писемності: білоруської, болгарської, російської, сербської, української тощо.

 Билина — староруська епічна пісня-сказання про знаменні події з життя народу і героїчні подвиги богатирів. 

Скоморохи — мандрівні середньовічні актори і музиканти на Русі.

 Архітектура — мистецтво проектування, спорудження та художнього оздоблення будівель; будівельне мистецтво.

 Мозаїка — зображення або візерунок, зроблений з окремих, щільно припасованих один до одного і закріплених на спеціальному розчині різнокольорових шматочків скла, мармуру, камінців тощо.

Фреска — картина, написана фарбами (водяними або на вапняному молоці) на свіжій вогкій штукатурці.

Ікона — у православ’ї та католицизмі живописне, мозаїчне або рельєфне зображення Христа, Богородиці, святих і подій зі Святого Письма, якому поклоняються віруючі. Батьківщина ікон — Візантія. На Русі ікони писалися на дошках.

Іконопис — мистецтво малювання ікон.

Документи розповідають

Історичний переказ «Змієві вали»

Вали ці зроблені змієм, який пожирав людей. Якось цей змій побачив двох святих — Кузьму і Дем’яна, погнався за ними, щоб їх з’їсти. Кузьма і Дем’ян (вони були ковалями) встигли сховатися в кузню, де й зачинилися. Змій пролизав залізні двері кузні й просунув туди язика. Тоді Дем’ян схопив кліщами змія за язика. Змій почав просити, щоб його відпустили.

— Досить,— казав він,— будемо миритись: хай буде вашою половина світу, а половина моєю. Я не буду чіпати вашої сторони, а ви — моєї. Переділимося!

— А як же ділитися? — кажуть Кузьма і Дем’ян.— Ми можемо не узнати межі: ти будеш показувати, що те твоя половина, а ми — що наша. Краще переорати пополам землю, щоб ти не перелазив на наш бік брати людей; бери тільки своїх!

Кузьма і Дем’ян сказали тут же, що самі вони не в силі орати плугом. Тоді змій сказав, що він переоре світ сам. На тому й погодились.

Кузьма і Дем’ян запрягли змія в плуг, а самі пішли за ним і переорали так світ від моря до моря. Та виявилося, що борозна була невелика, малопомітна. Тоді змій повернув удруге в склад орати по тому місцю, так що вал вийшов удвічі вищим за попередній. Дотягнувши до синього моря, змій дуже стомився, його мучила така сильна спрага, що він обпився води і тріснув.

Запитання до документа

1.   Історія виникнення якої споруди описана в переказі?

2.   Чому, на вашу думку, русичі могли назвати укріплення, споруджені для захисту Русі від нападів печенігів, «Змієвими валами»?

Запитання і завдання  

Перевірте себе

1.   До якого століття належать перші повідомлення про наявність власної писемності у східних слов’ян?

2.   Що таке кирилиця?

3.   За правління якого князя на Русі було відкрито першу школу для князівських і боярських дітей?

4.   Про що розповідалося в руських билинах?

5.   Кого на Русі називали скоморохами?

6.   Як ставилася до скоморохів православна церква?

7.   Яку назву мала перша кам’яна церква на Русі?

8.   Що таке мозаїка?

9.   Що таке фреска?

      Подумайте і дайте відповідь

1.   Як виникла східнослов’янська писемність?

2.   Як відбувався процес становлення української мови?

3.   Назвіть факти, які свідчать про досягнення освіти на Русі.

4.   Яку роль для вивчення духовного життя Київської Русі відіграє усна народна та музична творчість?

5.   Охарактеризуйте розвиток руської архітектури та образотворчого мистецтва.

      Виконайте завдання

Д.з. Складіть таблицю «Досягнення культури Київської Русі».

Основні поняття та терміни

Монголо-татари. Воїни Чингісхана називали себе монголами. Руські ж літописці називали їх татарами, не відаючи, що останнім самим довелося потерпати від монгольських луків і мечів. У 19 ст. в історичній науці набув поширення термін «монголо-татари», який, одначе, останнім часом у науковій літературі майже не вживається. Щоправда, у підручниках ним послуговуються із метою зробити більш зрозумілими тогочасні документи, де монгольських завойовників здебільшого названо татарами.

Орда – військо кочовиків, а також місце, де перебувала ставка хана.

Документи розповідають

Із «Галицько-Волинського літопису» про участь князя Данила Галицького в битві на річці Калці

Коли ж прибули вісті в стани, що [татари] прийшли вже поглянути на руські човни, то Данило Романович, почувши [це] і сівши на коня, помчав подивитися на небачену рать. <…>

Мстислав Мстиславич тим часом повелів Данилові попереду перейти з полками ріку Калку і іншим полкам [піти] з ним, а сам після нього перейшов. Сам же поїхав він у сторожі і, коли побачив полки татарські, він, приїхавши, сказав: «Оружіться!» <…>

Коли зітнулися війська між собою, то Данило виїхав наперед, і [воєвода] Семен Олуйович, і [воєвода] Василько Гаврилович. Ударили вони в полки татарські, і Василько був збитий [із коня], а сам Данило поранений був у груди. Але через молодість і одвагу він не чув ран, що були на тілі його,— був бо він віком вісімнадцяти літ, був бо він сильний, — і Данило кріпко боровся, побиваючи татар. Мстислав [Ярославич] Німий, бачивши це [і] подумавши, що Данило збитий був, помчав і сам між них, бо був той муж дужий, [і] тому, що він [був] родич Романові, із племені Володимира, на прозвище Мономаха. Він бо, велику приязнь маючи до отця його, йому й поручив по смерті свою волость — оддав князю Данилові.

Татари ж утікали, а Данило побивав їх своїм військом, і Олег [Святославич] курський. Кріпко вони билися, [але] інші полки [татарські] зітнулися з ними, [і] за гріхи наші руські полки було переможено. Данило, бачивши, що все сильніше в битві налягають вороги [і] стрільці їхні стріляють сильно, повернув коня свого на втечу — через те що кинулися [за ним] противники. І коли він біг, то захотів води, [і], пивши, відчув рану на тілі своєму — у битві не помітив він її через силу й мужність віку свого. Був бо він смілий і хоробрий, «од голови й до ніг його не було на нім вади». [Літопис руський. — К.: Дніпро, 1989. — С. 379—381]

Запитання до документа

1) Що вам відомо про життя та діяльність князя Данила Галицького?

2) Як автор джерела змальовує участь князя Данила в битві на річці Калці?

3) Яке значення у своїй політиці Данило Романович приділяв боротьбі з монголо-татарами? Чому його спроба повалити монголо-татарське ярмо зазнала невдачі?

 Із «Літопису руського» про боротьбу Данила та Василька Романовичів із татарами

У рік 6769 (1261). Настала тиша по всій землі, то в ті дні весілля було у Василька-князя у Володимирі-городі. Став він оддавати дочку свою Ольгу за Андрія-князя Всеволодовича до Чернігова, і був тоді тут брат Васильків Данило-князь з обома синами своїми, зі Львом і зі Шварном, і інших князів багато, і бояр багато.

І коли була ж веселість немала у Володимирі-городі, то прийшла тоді вість Данилові-князю і Василькові, що Бурондай (Бурундай) іде, окаянний, проклятий, і опечалилися цим обидва брати вельми. Він бо прислав був посла, так кажучи: «Якщо ви єсте мої спільники — зустріньте мене. А хто не зустріне мене — той ворог мені».

Отож, Василько-князь поїхав назустріч Бурондаєві зі Львом, синівцем своїм. А Данило-князь не поїхав із братом — він бо послав був замість себе владику свого холмського Іоанна.

І поїхав Василько-князь зі Львом і з владикою назустріч Бурондаєві, узявши дари многі і пиття, і зустрів його коло города Шумська. І прийшов Василько зі Львом і з владикою перед нього а дарами, а він великий гнів положив на Василька-князя і на Льва, а владика стояв у страху великому. А потім сказав Бурондай Василькові: «Якщо ви єсть мої спільники — роз-мечіте ж городи свої всі».

І Лев розкидав городи Данилів і Стіжок, а, звідти пославши воїв, Львів розметав. Василько ж, пославши воїв, Крем’янець розметав і Луцьк. <…>

І тоді рушив Бурондай до города Володимира, а Василько-князь — із ним. Але не дійшов він до города, а став на селі Житані на піч. Бурондай же став мовити про Володимир: «Васильку! Розмочи город!». І князь Василько почав думати в собі про город, тому що не можна було розкидати його скоро через його величину. І повелів він запалити його, і так за ніч він згорів увесь. <…>

А після цього рушив Бурондай до Холма, і Василько-князь пішов із ним, і з боярами своїми, і слугами своїми. Але коли вони прийшли до Холма, то город був запертий. І стали вони, прийшовши до нього, одаль його, і не добились вої його нічого, бо були в ньому, Холмі, бояри і люди доблесні, а город сильно укріплений, із пороками і самострілами. <…>

Бурондай тоді, роздивившись укріплення города, побачив, що не можна взяти його, і тому став він мовити Василькові-князю: «Васильку! Се город брата твойого. їдь скажи городянам, щоб вони здалися». І послав він із Васильком трьох татаринів, на ім’я Куйчія, Ашика, Болюя, і Хому, тлумача, який розумів руську мову, аби знати, що мовитиме Василько, приїхавши під город.

Василько ж, ідучи під город, узяв собі в руку каміння і, прийшовши під город, став мовити городянам, а татари, послані з ним, — слухати: «Костянтине-холопе, і ти, другий холопе, Луко Іванковичу! Се город брата мойого і мій, — здайтеся!». Сказавши, та й кине камінь додолу, даючи їм знак хитрістю, щоб вони билися, а не здавалися. Так ці слова мовивши і тричі кидаючи каменем додолу, сей же великий князь Василько ніби богом посланий був на поміч городянам: він подав їм хитрістю знак. І посадник Костянтин Положишило, стоячи на заборолах городських стін, збагнув умом знак, поданий йому Васильком, і сказав князю Василькові: «Поїдь звідси, а то буде тобі каменем у лоб. Ти вже не брат єси брату своєму, а ворог єсь йому».

І татари, послані з князем під город, чувши це, поїхали до Бурондая і повідали річ Василькову, як він мовив городянам і що тоді городяни сказали Василькові.

І після цього пішов Бурондай до Любліна, а од Любліна пішов до города Завихвоста. І прийшли вони до ріки до Вісли, і знайшли тут собі брід у Віслі, і пішли на ту сторону ріки, і стали пустошити землю Лядську. [Літопис руський. — К.: Дніпро, 1989. — С. 421—422]

Запитання до документа

1) Що ви дізналися з наведеного джерела про боротьбу братів Данила та Василька Романовичів із монголо-татарами?

2) Чим завершилася боротьба братів із ханом Куремсою?

3) Як ви зрозуміли вимогу Бурундая «розметати городи»? Якими були наслідки вторгнення татарських військ на чолі за Бурундаєм до Галицько-Волинського князівства?

4) Чому війська Бурундая не змогли взяти місто Холм?

5) Використовуючи текст джерела та матеріал підручника проаналізуйте відносини князя Данила із Золотою Ордою. Дайте їм власну оцінку.

6) Поміркуйте, чому антимонгольська політика Данила Галицького зазнала краху.

Італійський мандрівник Плано де Карпіні про відвідання Києва в 1246 р.

«Коли ми їхали через їхню землю, ми знаходили незліченні голови і кістки мертвих людей, які лежали на полі, бо місто це було досить великим і дуже багатолюдним; а тепер воно зведено майже нанівець, ледве існує там 200 будинків, а людей там тримають вони в найтяжчому рабстві». (До навали місто мало 9 тис. дворів, і мешкало в ньому 50 тис. осіб).

Запитання до документа

1.    Через скільки років після монгольської навали посланець Папи Римського відвідав Київ?

2.    Яку картину спустошень він побачив?

3.    Якими були наслідки навали для Києва?

Практична робота (дивись картини для аналізу): 

Працюємо з докуметами: 

Із «Хроніки Феодосія Софоновича» про початок приєднання литовцями українських земель

«Народ же цей (литовці) даниною звірів, медів, лика та іншого князям руським служив. Коли ж він відчув, що його господарі (князі руські) розтрощені татарами, він змужнів,... почав залишкам руським чинити насильство і остаточне спустошення; землі заселяв своїми людьми і на знесилених русів владу свою поширив. І поволі з часом землю руську перейняв від татар у своє володіння, і баскаків прогнав...».

• 1. Як змінилися взаємовідносини між литовцями й русичами? Що на це вплинуло?

Працюємо з датами: 

Кінець XII ст. — 1475 р. - існування князівства Феодоро.

1359 р. - входження Шипинської землі до складу Молдавського князівства.

1392 р. - перша згадка назви «Буковина» в писемних джерелах.

Друга чверть ХV ст. - виникнення Кримського ханства.

1474 р. - перший великий напад кримських татар на українські землі.

1478 р. - установлення васальної залежності від Кримського ханства Османської імперії.

1500-1503, 1507- 1509, 1512-1522 рр. - литовсько-московські війни початку ХVІ ст.

1503 р. захоплення Чернігово-Сіверщини московським князем Іваном ІІІ.

Перевірте себе:

Запитання і завдання:

1. До складу яких держав потрапили українські землі в ХIV—ХVІ ст.? 

2. Якою є сучасна назва Шипинської землі? 

3. Під яким роком уперше згадується назва «Буковина»? 

4. Коли Московська держава захопила Чернігово-Сіверщину? 

5. Як і коли утворилося Кримське ханство?

6. Визначте головну мету набігів кримських татар на українські землі. 

7. Що таке Дике Поле? 

8. Якою була роль Федора Коріятовича в історії Закарпаття?

9. Охарактеризуйте долю Буковини у складі Молдавії та Османської імперії.

10. До яких наслідків призвели татаро-турецькі набіги на українські землі?

11. Під впливом яких культур розвивалася культура Кримського ханства?

12. Складіть схему державного устрою Кримського ханства. 13. Визначте державну належність українських земель на початок XVI ст. Відповіді подайте у вигляді таблиці (у зошиті).

14. Чим були обумовлені претензії Москви на спадщину Русі? Обґрунтуйте свою думку.

ОРІХОВСЬКИЙ-РОКСОЛАН Станіслав (1513 — 1566) — мислитель-гуманіст, публіцист, поет, оратор. Народився в с. Оріховці Перемишлянського повіту Руського воєводства у Польщі. Початкову освіту здобув у Перемишлі. Навчався у Краківському (від 1526), Віденському (з 1527), Вітенберзькому (1529), Падуанському (1532), Болонському (1540) ун-тах; удосконалював свої знання у Венеції, Римі, Ляйпцигу. Серед вчителів О.-Р. — такі визначні постаті, як Ф. Меланхтон і М. Лютер, серед друзів — А. Дюрер, У. фон Гутен, Л. Кранах-старший, П. Рамузій та ін. Після повернення на батьківщину (1543) займався суспільно-політ. діяльністю.

О.-Р. — визначна постать доби Відродження. В Західній Європі його називали "укр. Демостеном" та "сучасним Ціцероном". Серед філос. питань, які посідають чільне місце в його творчості, найбільшу увагу заслуговують політико-правові та історіософські. О.-Р. обстоює суспільно-договірне походження держави, принципи шляхетського парламентаризму, ідеї природного права, незалежність світської влади від церкви, певною мірою захищає інтереси третього стану, а іноді навіть низів суспільства. Природне право ставить вище від людських законів, які в разі потреби можна змінювати. Обґрунтовує характерні для гуманістичної етики принципи спільного блага (блага народу), патріотизму, служіння державі, підпорядкування приватних інтересів спільному добру. О.-Р. — один із перших європейських ідеологів освіченої монархії. Значне місце приділяв проблемі війни і миру.

Обстоюючи гуманістичні погляди на історію, на місце і роль людини в іст. процесі, О.-Р. розглядає історію не як реалізацію наперед визначеного божественного припису, а як розгортання людської драми. На його переконання, "історик нічого не повинен вигадувати, а писати лише правду: не керуватися ні дружбою, ні ненавистю". В історичному знанні О.-Р. знаходить засіб пробудження самосвідомості народу, іст. пам’яті, виховання патріотичних почуттів. Себе вважав представником і укр. народу, і польської держави (gente Rutenus, natione Polonus).

Твори О.-Р. написані переважно латиною. Найважливіші з них — "Про турецьку загрозу" (дві промови, видані в Кракові, 1543, 1544), "Про целібат" (Краків, 1547). "Напучення польському королеві Сигізмунду Августу" (у двох редакціях — 1543 і 1548 рр.), "Літопис", "Промова на похоронах Сигізмунда І" (Венеція, 1548). Остання була включена до антології "Промови славетних мужів", виданої 1559 р. у Венеції Павлом Мануцієм (перевидавалася згодом у Парижі (1566), Венеції (1568) та Кельні (1569, 1586). Становлять інтерес і дрібніші твори О.-Р. — діалоги, памфлети, промови, листи. Деякі з праць О.-Р., зокрема — "Про природне право", "Відступництво Риму", не збереглись.

Працюємо з датами: 

1349 р. - захоплення Галичини польським королем Казимиром ІІІ.

1366 р. - «Вічний мир» між Литвою й Польщею. Поділ галицько-волинської спадщини між двома державами — Польщею (Галичина) та Литвою (Волинь).

1385 р. - Кревська унія.

1387 р. - остаточне встановлення польської влади в Галичині.

Запитання і завдання:

1. Хто був останнім князем Галицько-Волинського князівства? Яких заходів він вживав для зміцнення своєї влади? 

2. Які країни претендували на землі Галицько-Волинського князівства? 

3. Яким був результат боротьби за галицько-волинську спадщину? 

4. У якому році Польща остаточно закріпила за собою Галичину?

5. У чому полягала суперечливість політики Юрія ІІ Болеслава? 

6. Яку дату можна вважати кінцем існування Галицько-Волинської держави? 

7. Яку політику проводила Польща на загарбаних землях Галичини?

Д.з. 

Складіть план розповіді за темою «Загибель Галицько-Волинського князівства». 

Визначте причини загибелі Галицько-Волинської держави.

Чи мало Галицько-Волинське князівство шанс за тих умов зберегти свою незалежність? Свою відповідь обґрунтуйте.

Питання для повторення: 

 1. У якому році припинило існування Галицько-Волинське князівство? 

2. Хто був останнім князем Галицько-Волинського князівства? 3. Які країни поділили між собою галицько-волинську спадщину?

Працюємо з датами: 

1362 р. - битва на Синіх Водах.

1385 р. - Кревська унія.

90-ті рр. XIV ст. - ліквідація удільних князівств на українських землях.

1401 р. - Віленська унія.

1410 р. - Грюнвальдська битва.

1413 р. - Городельська унія.

1434 р. - створення поляками Руського воєводства в Галичині й Подільського воєводства в Західному Поділлі.

1 вересня 1435 р. - битва під Вількомиром.

1452 і 1471 рр. - ліквідація Волинського і Київського удільних князівств.

1458 р. - створення окремої Київської православної митрополії.

1481 р. - змова князів Олельковичів.

1508 р. - повстання М. Глинського.

Практична робота

Тест

Руські удільні князівства у складі сусідніх держав.  

1. Яке удільне князівство на українських землях було остаточно ліквідоване Великим князем Литовським у 1452 р.?

А Чернігівське

Б Київське

В Волинське

Г Подільське

2. Королем якої держави став Ягайло в результаті укладення Кревської унії?

А Польщі

Б Молдавії

В Русі

Г Угорщини

3. Хто з великих литовських князів домігся від монголів відмови від претензій на володіння українськими землями?

А Ольгерд

Б Вітовт

В Гедимін

Г Міндовг

4. У результаті якої битви Велике князівство Литовське закріпило за собою Київщину, Поділля, Переяславщину?

А Вількомирська битва

Б Грюнвальдська битва

В битва на р. Ворскла Г битва на Синіх Водах

5. За якого литовського князя більшість українських земель потрапила під владу Великого князівства Литовського?

 А Ольгерда

 Б Вітовта

 В Гедиміна

Г Міндовга

6. Установіть відповідність між поняттями та їх визначеннями.
   
   

1 Шляхта

2 Кріпацтво

3 Магістрат

4 Цехи

А Громадські релігійні та культурно-просвітницькі організації міщанства

Б Привілейований пануючий стан у Польщі, Литві, на українських та білоруських землях у XIV―XVII ст.

В Назва органу міського самоврядування, що здійснював адміністративно-судові функції

Г Система суспільних відносин, за якої землевласник мав право на особу, працю і майно залежних від нього селян

Д Самоврядна громада вільних ремісників однієї чи кількох спеціальностей, що встановлювала правила й умови виробництва та продажу товарів, а також контролювала ці правила

7. Установіть послідовність подій другої половини XIV — першої половини XVI ст.

А Повстання на чолі з князем Михайлом Глинським

Б Приєднання Київської, Чернігово-Сіверської та Переяславської земель до Великого князівства Литовського

В Остаточне приєднання Галичини до Польського королівства

Г Повстання литовсько-русько-білоруської знаті на чолі з князем Свидригайлом Ольгердовичем

8. Які причини занепаду православної церкви на українських землях у XV—XVI ст.?

А низький освітній рівень та моральний занепад православного духовенства

Б конфіскація державою церковних маєтностей

В втрата зв’язку з константинопольським патріархом

Г призначення світських осіб на вищі церковні посади

Д перехід значної частини українських селян у протестантизм

 Е втрата православною церквою державної підтримки

Ж збайдужіння значної частини українців до релігії та церкви

Запитання і завдання

1. У результаті якої битви українські землі були звільнені від монгольського панування? 

2. Під час правління якого литовського князя більшість українських земель увійшли до складу Великого князівства Литовського? 

3. Чому наприкінці ХІV ст. на українських землях були ліквідовані удільні князівства? 

4. Між якими державами й коли була укладена Кревська унія? 

5. Які землі об'єдналися у «Велике князівство Руське»? 

6. Хто переміг у битві під Вількомиром 1 вересня 1435 р.?

7. Чим були зумовлені виступи православної знаті наприкінці XV — на початку XVI ст. проти Литви? 

8. Які наслідки мало для Литви приєднання значної частини земель колишньої Русі? 

9. Дайте характеристику внутрішньої та зовнішньої політики литовського князя Вітовта. 

10. Чому всі виступи православної знаті у Великому князівстві Литовському завершилися поразкою? 

Д.з.

• Складіть хронологію ключових подій перебування українських земель у складі Великого князівства Литовського. 

• Поясніть принцип литовської еліти, якого вона дотримувалася в ХIV ст.: «Ми старовини не рушимо і новини не вводимо». 

• З'ясуйте роль литовської доби в історії України.

Працюємо з документами:

Із рішення Люблінського сейму про об’єднання Польщі та Литви

Ми, Сигізмунд Август, усім узагалі і кожному зокрема, кому відати належить, людям теперішнього часу і майбутніх часів оголошуємо даною грамотою таке: нам відомо, що всі чини королівства часто нагадували славної пам’яті батькові нашому Сигізмунду, королю польському, і просили його на сеймах і в інших випадках, щоб завершено було те з’єднання, або унія, Великого князівства Литовського з королівством Польським... Знаючи, що це об’єднання приносило велику славу і користь обом народам, ми спрямували на це діло нашу думку і волю, призначили без дальшого загаяння тут спільний сейм, щоб вирішити і здійснити це діло... так, щоб на майбутній час унія не тільки не могла бути перервана і розладнана, а щоб приносила такі плоди, які б могли дати польському й литовському народам насамперед можливо більший і твердий мир і збереження в цілості, а потім славу та окрасу.

На скликаному таким чином цьому сеймі явились особисто всі пани сенатори духовні і світські й усі інші чини польського й литовського народів, і за нашим допущенням і згодою, після взаємних між ними нарад, додержуючи цілком усіх привілеїв, закінчили всю цю справу унії між ними в братерській любові, і ця унія викладена нами за згодою всіх тих чинів обох народів. [Дневник Люблинского сейма. — СПб., 1869.— С. 68—72]

Запитання до документа

1) Про яку унію йдеться в наведеному джерелі? Якими були причини та передумови її укладення?

2) Укажіть рік прийняття цієї унії.

3) Чи враховували інтереси українського населення при об’єднанні Литви та Польщі? Свою відповідь аргументуйте.

4) Визначте наслідки утворення Речі Посполитої для українських земель.

Працюємо з документами: 

З «Опису України» Г. Л. де Боплана про становище селян

Селяни тут у надзвичайно тяжкому становищі, оскільки змушені працювати на панів три дні на тиждень власними кіньми й працею власних рук. Крім того, мають згідно з розміром своїх наділів давати певну кількість зерна, багато каплунів, курей, гусей, курчат до Великодня, Дню Трійці й Різдва, опріч того, возять панам дрова та відбувають тисячі інших повинностей, які не мали б виконувати без платні. Крім того, поміщики вимагають від них грошових оплат, а також десятину від баранів, поросят, меду, усіх плодів і третього вола кожного третього року. Одне слово, вони змушені віддавати своєму панові все, що йому заманеться вимагати. Не дивно, що в таких умовах цим нещасним людям не вдається накопичити щось для себе.

Але це ще не все: пани користуються необмеженою владою не тільки над їхнім майном, але також над їхнім життям. Така велика свобода польської шляхти, що живе наче в раю, а селяни перебувають ніби в чистилищі! Тому, якщо випаде таким нещасним селянам потрапити під ярмо злих панів, їхнє становище буває набагато гіршим, ніж каторжників на галерах. Саме таке рабство є головною причиною численних утеч селян; найвідважніші з них ідуть на Запорожжя, яке є місцем сховища козаків на Дніпрі. Проживши тут якийсь час і взявши участь у морському поході, вони вважаються запорозькими козаками. Подібними втечами постійно збільшуються козацькі легіони. [Чтоб вовек едины были. Век XVII. — М., 1987. — С. 356—357]

Запитання до документа

1) Що вам відомо про автора джерела?

2) Які повинності селян відображені в документі?

3) Як наведене джерело характеризує становище українських селян?

4) Поясніть, чому становище селян Г. Л. де Боплан вважає гіршим за каторгу?

5) Автор джерела вважає важке становище селян однією з причин виникнення українського козацтва. Назвіть інші причини виникнення українського козацтва.

Працюємо з поняттями: фільварки, литовські статути, панщина, кріпацтво 

Працюємо з хронологією: 

1478 р. Перехід Кримського ханства у васальну залежність від Османської імперії.

1489 р. Перша документальна згадка про українських козаків у писемних джерелах.

1556 р. Заснування українським православним князем Дмитром Вишневецьким на о. Мала Хортиця першої Запорозької Січі.

1557 р. Зруйнування Хортицької Січі кримським ханом Девлет-Ґіреєм.

ОСОБИСТІСТЬ

Дмитро Вишневецький походив із давнього українського князівського роду. Вперше згадується в джерелах під 1545 р. Замолоду покинув батьківський дім задля лицарської слави. Рано виявив неабиякий хист полководця: вже 1550 р. король Сигізмунд-Август призначив його старостою черкаським і канівським. Потім він отримав посаду прикордонного стражника на Хортиці. Там, на Малій Хортиці, за його ініціативою запорожці збудували фортецю, яка стала військовою базою козацтва на пониззі Дніпра. Протягом 1556 р. організував численні походи запорожців у володіння кримського хана і на турецькі фортеці. Згодом був запрошений до Москви і як московський воєвода здійснював походи на татар. Останній похід Дмитра Вишневецького розпочався влітку 1563 р. Із загонами козаків князь рушив до Молдавії. Там потрапив у полон і невдовзі був переданий туркам. Народна пам'ять береже про князя-звитяжця численні легенди, перекази, пісні, у яких він діяв під іменем Байди.

Працюємо з документами

З «Опису України» Г. Л. де Боплана про життя українських козаків

Вони дуже вмілі у виготовленні селітри, якої в цих краях дуже багато, і виготовляють прекрасний гарматний порох. Жінки займаються прядінням льону і вовни, із яких роблять полотно і тканини для щоденного вжитку. Усі уміють добре обробляти землю, сіяти, жати, випікати хліб, готувати різні м’ясні страви, варити пиво, мед... <…>

Зрештою, правду сказати, вони взагалі розуміються на всіх ремеслах. <…> Одне слово, усі вони досить розумні, але зосереджуються лише на корисному і необхідному, головним чином на тому, що пов’язане із сільським життям. <…>

Родючий ґрунт дає їм зерно в такому достатку, що вони часто не знають, що з ним робити. <…>

Вони сповідують грецьку віру, яку по-своєму називають руською [Rus], дуже шанують святкові дні і дотримуються постів, які в них тривають 8 або 9 місяців на рік і полягають в утриманні від м’яса. <…> Вони дотепні, кмітливі, винахідливі і щедрі, не прагнуть великого багатства, але надзвичайно кохаються у своїй свободі, без якої не уявляють життя...

...Ось як вони вибирають свого старшого: коли зберуться всі старі полковники і старі козаки, що користуються серед них пошаною, кожен із них віддає свій голос за того, кого вважає за найздібнішого, і той визначається більшістю голосів. Якщо обраний не хоче приймати посади, відмовляючись невмінням, малими заслугами, браком досвіду чи похилим віком, це йому не допомагає. Відповідають лишень, що він дійсно не заслужив такої честі і тут же, не гаючись, одразу ж убивають його, як якогось зрадника. ...Якщо обраний козак приймає на себе обов’язки старшого, то дякує зібранню за виявлену честь, хоча [додає, що] недостойний і для такої посади нездатний, далі ж, однак, урочисто запевняє, що докладе зусиль і старання, аби гідно послужити як усім взагалі, так і кожному зокрема, і що завжди готовий покласти своє життя за своїх братів [так вони називають між собою один одного]. ...Потім усі один за одним відповідно до свого рангу йдуть вклонитися йому, а старший подає їм руку, що в них служить за форму вітання. Ось так вони вибирають свого старшого, що часто відбувається серед Дикого Поля. Вони йому дуже підкоряються. Цей старший їхньою мовою називається гетьманом [hettman], його влада необмежена аж до права стинати голови і садити на палю тих, хто провинився. Гетьмани дуже суворі, однак нічого не починають без військової наради, яку називають Радою [Ruds]. [Боплан Г. Л. де. Опис України. — К.: Наук. думка, 1990.— С. 30—31]

Запитання до документа

1) Як наведене джерело характеризує господарську діяльність козаків? Назвіть їх основні заняття.

2) Що ви дізналися про вірування козаків? Чому в історичній літературі Запорозьку Січ окремі дослідники називають «козацькою християнською республікою»?

3) На які риси характеру козаків звертає увагу Г. Л. де Боплан? Чому саме вони привернули увагу автора джерела?

4) Як відбувалися вибори гетьмана? Якими повноваженнями він був наділений?

5) Що таке «козацька рада»? Хто мав право брати в ній участь? Які питання розв’язувалися на козацьких радах?

З опису Запорозької Січі невідомим сучасником (1740 р.)

При Запорозькій Січі завжди є військова старшина і кошовий отаман — 1, військовий суддя — 1, військовий писар — 1, військовий осавул — 1. При них є військові слуги: при кожному писарі писарчук — 1, при артилерії гармаш — 1, підосавул — 1, довбуш — 1.

Коли з їхнього складу старшин посилають у військові походи, тоді на їхнє місце вибирають від усього війська наказну старшину, яка і залишається на Січі. <...>

При Запорозькій Січі в згаданих козаків є будівлі; у побудованому замку — церква обряду грецької віри. У цьому замку куренів є 38, до них приписані всі запорозькі козаки, і при кожному курені мають визначених отаманів, тобто своїх командирів.

При Запорозькій Січі є майстри: слюсарі, ковалі, шевці, кравці, теслі й інші. Усі за їхньою козацькою манерою і за звичаєм виконують свої роботи завжди за гроші, без грошей вони нікому не повинні робити.

Їхнє військо за способом ведення життя поділяється на різні частини. Одні з них живуть у військових куренях. ...У тому курені готують свою їжу і для послуг своїх мають кухаря; таким чином, у кожному курені в них є один кухар, і допомагають йому курінні малі хлопці, які воду носять і казани обмивають, а кухар лише варить їсти для всіх козаків... Інші живуть у форштаті1 зі своїми господарствами і ведуть промисел: варять мед, пиво, брагу, там живуть і майстри, і шинкарі, і крамарі та інші.

...А інші живуть у зимівниках біля своїх коней і іншого товару, а інші займаються рибальством, скотарством, ловлять птицю, також багато з них мають пасіки, і кожен живе за рахунок свого промислу. [Хрестоматія з історії Української РСР // За ред. І. О. Гуржія. — К., 1959. — Т. 1. — С. 456—457]

1 Передове укріплення перед фортецею, передмістя.

Запитання до документа

1) Поясніть значення виділених слів. Дайте визначення поняття «Запорозька Січ».

2) Хто входив до складу військової старшини? Якими були обов’язки її членів?

3) Які обов’язки покладалися на наказну старшину?

4) Які ремесла були поширені в Запорозькій Січі?

Працюємо з документами 

Про козаків

Ось як вони вибирають кошового отамана. Скликавши усіх старих шановних полковників і старших козаків, які мають у них авторитет, кожен з них віддає голос за того, кого вважає найбільш відповідним, і той вибирається більшістю голосів. Якщо ж той, кого обрали, не погоджується добровільно, пояснюючи свою відмову невмінням, браком досвіду чи похилим віком, ніщо йому не допомагає... називають свого отамана, їхньою мовою гетьманом. Влада його абсолютна, він має право стинати голови і карати на полю тих, хто провинився. Гетьмани дуже строгі, але нічого не чинять без військової ради...

Коли козаки задумують свій морський похід, то не мають дозволу від короля, але дістають його від свого гетьмана і скликають військову раду. На ній вибирають наказного гетьмана, який має очолити їхній похід; робиться це так само, як під час вибору гетьмана, однак похідний отаман вибирається тільки на певний час. Далі вони рушають до Військової Скарбниці, яка є місцем їхнього збору. Там будують човни близько 60 стіп завдовжки, 10 чи 12 завширшки і 12 завглибшки. Ті човни не мають корми, зводяться із стовбура човнового дерева-верби або липи-завдовжки 45 стіп. Боки обрамовуються і доповнюються дошками 10-12 стіп завдовжки і на одну стопу завширшки. Вони скріплюють їх дерев'яними цвяхами, настеляючи один ряд на другий, так, як це робиться у звичайних річкових човнах... Звичайно, на їхньому човні є десять-п'ятнадцять пар весел з кожного боку, і пливуть ті човни швидше, ніж турецькі веслові галери. На човнах також ставлять щоглу, на яку напинають доволі незграбне вітрило, котре розпускають лише в гарну погоду, а при сильному вітрі воліють веслувати... Кожен козак озброєний двома рушницями, шаблею. А на кожному човні є також чотири-шість фальконетів, необхідна для походу живність. Одягнені козаки в сорочки і шаровари, ще мають змінний одяг із благенькою свитою та шапкою; беруть шість фунтів пороху, достатню кількість свинцю, ядра для своїх гармат. У кожного є компас... Турки, звичайно, попереджені про похід і тримають у гирлі Дніпра наготові калька галер, щоб не дати козакам вийти з лиману. Але хитрі козаки виходять темної ночі, коли має з'явитися на небі місяць-молодик, і переховуються в очереті за три-чотири милі від гирла Дніпра, куди не заходять турецькі галери. Турки ще чекають їх біля гирла, але завжди залишаються обдуреними...

Із Літопису Григорія Грабянки про повстання С. Наливайка

Різні літописці вважають, що причиною воєн козацьких був собор Берестейський, бо саме після нього новоутворена унія внесла смуту серед православних, бо саме тоді Наливайко першим повстав на поляків. <…>

Того ж [1594] року гетьман Війська Запорозького Наливайко, розбивши мадьярів, повернув на Україну і не застав уже в живих Косинського; як син православ’я, зневажаючи новоявлену унію, він зібрав серед низових козаків побільше війська і рушив на Литву і там, перемігши в багатьох битвах, спалив Слуцьк та Могильов і силу ляхів побив. Проти нього з військом вийшов коронний гетьман Жолкевський, прийшов на Україну і року 1597 під Лубнами, в урочищі Солониці, розбив силу козацьку, а самого гетьмана з полковниками Лободою та Мазепою живими взяв і до Варшави відвіз; там, у Варшаві, на міднім волу його ляхи зажарили. Саме з цієї причини й розпочалася війна козаків супроти ляхів. [Грабянка Г. Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки. — К.: Знання, 1992.— С. 28, 33]

Запитання до документа

1) Хто такий К. Косинський? Що вам відомо про його життя та діяльність?

2) Про який Берестейський собор ідеться в наведеному джерелі? Якими були його рішення та наслідки для українців?

3) Якими були причини козацьких повстань?

4) Як наведене джерело описує козацьке повстання під проводом С. Наливайка?

5) Складіть історичні портрети лідерів козацьких повстань К. Косинського та С. Наливайка.

Пригадайте: 

1.  Яким було становище православної церкви на українських землях у  складі Корони Польської та Великого князівства Литовського в  другій половині XIV  — XV  ст.? 

2.  Коли єдина для східнослов’янських земель Київська митрополія розділилася на Московську й  Київську? 

3.  Що таке Реформація? Як вона розпочалася в  Західній і  Центральній Європі? 

4.  Дайте визначення кальвінізму та назвіть його основні засади. 

5.  Що таке Контрреформація? Якою була її мета? 

Подумайте: 

Чи є  правильним судження, що XVI  ст. стало «темною добою» в  історії православної церкви на українських землях? Поясніть свою позицію, використовуючи матеріал параграфа. 

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ 

Зі скарги Львівського Успенського братства про утиски православної громади міською владою (1593  р.) …

Насамперед змушувала [міська рада] великим насильством нас… до послуху папського костьолу, до свят нового календаря, мордуючи в’язницями і  караючи штрафами. Вранці, в  день св. Маргарита… насильно виволокли і  вкинули до темної в’язниці під ратушею Василя, учня сідляра… а  також челядників. Майстри і  челядники прийшли до пана бурмистра, питаючи, з  якої причини їх слуг з  дому похапали за їхньої відсутності. На це пан бурмистр відповів: «Причина та, що ви не святкуєте наших свят, не буваєте на казаннях в  нашому костьолі й  не слухаєте, коли ксьондзи заповідають свята. Отже, ідіть і  ви сидіти». Потім на прохання і  на вимогу братів та сусідів своїх, [арештовані] були випущені… А  такого навіть у  поганській державі не терпить християнський народ. ? Робота в  парах. Обговоріть і  визначте, як ставилася до прав православної громади Львова міська влада 

Працюємо з поняттями: 

Протестантизм  — один із трьох (поряд із католицизмом і  православ’ям) напрямів у  християнстві, який виник у  період Реформації в  XVI  ст. 

Аріанство  — одна з  течій у  ранньому християнстві, відроджена в XVI ст. в період поширення Реформації в Європі. 

Церковні братства  — релігійно-громадські організації при православних парафіях на українських і  білоруських землях у  XVI—XIX  ст. 

Ставропігія  — форма управління в  православній церкві, що передбачала незалежність від місцевої ієрархії та підпорядкованість патріархату 

Працюємо з поняттями: 

Берестейська церковна унія 1596 р.  — церковно-історична подія, унаслідок якої більшість ієрархів Київської митрополії перейшла з-під підпорядкування Константинопольського патріархату під верховенство Римського престолу, зберігаючи свою обрядовість, адміністративну структуру, ієрархію, канонічний правопорядок і  духовнокультурну спадщину. 

Унійна (греко-католицька) церква  — церква, що діє в  складі католицької церкви, зберігаючи спільну з  православними церквами обрядовість і  звичаї. 

Полемічна література  — літературно-публіцистична творчість, у  якій обговорювалися проблемні питання церковно-релігійного та національно-політичного змісту на українських землях XVI— XVII  ст. 

ДОКУМЕНТИ РОЗПОВІДАЮТЬ

 Із твору Г.  Смотрицького «Ключ Царства Небесного» (1587  р.) …

Учителі костьолу римського… як усно (з) кафедр костьолів, так і  письмово з  верстатів друкарських, і  багатьма активними діями з  великою пильністю й  потужним старанням, обминаючи своїх, котрі від їх костелу, узнавши в ньому щось непристойне, відступивши, звертаються до вас, народи руські, різними методами, засобами, підносячи честь, святолюбність, багатство і  над всіма під небом зверхність своїх католиків римських і  від них встановлені закони і  віру також, а  ваших патріархів грецьких, і  від них державну віру і  закон, із вами спільно, недовірством, глупством, відступництвом змішавши, перед очима вашими явно топчуть ногами і  закликають вас до єдності. ? Робота в  парах. Обговоріть і  визначте, до чого привертає увагу читачів у  наведеному уривку автор. 

ЧИ ПОГОДЖУЄТЕСЬ ВИ З  ТИМ, ЩО… ЧОМУ? 

Укладення Берестейської церковної унії 1596  р. призвело до появи унійної (греко-католицької) церкви. Водночас в українському суспільстві загострилися протистояння та суперечки на ґрунті віросповідання. „ Розвиток полемічної літератури відображав поширення в  суспільстві досить розвинених культурних норм ведення суперечок і  намагання силою слова довести свою позицію протилежній стороні. 

ПРАЦЮЄМО З  ХРОНОЛОГІЄЮ 

1596  р.  — укладення Берестейської церковної унії. 

Контрольні запитання:

1. Поясніть суть принципу „старого не рушимо, нового не вводимо”.

2. Яким чином здобували освіту на українських теренах у ХІV – ХVІ століттях?

3. Які наслідки мала Люблінська унія для української культури?

4. Простежте шлях формування першого українського вищого навчального закладу.

5. У чому полягала причина появи та зміст полемічної літератури?

6. Розкажіть про розвиток друкарської справи в Україні.

7. Які особливості мала українська архітектура у ХІV –ХVІ століттях?

Для практичної роботи використовуємо матеріали: 

https://osvita.ua/test/training/history/60193/

https://osvita.ua/test/training/history/60196/

ДЖЕРЕЛА ПОВІДОМЛЯЮТЬ

Б. Хмельницький про основну причину Національно-визвольної війни 

(із Літопису гадяцького полковника Григорія Грабянки початку ХVІІІ ст.)

Причиною, яка спонукала козаків піднятися війною проти ляхів, було не те, що ляхи несправедливо відбирали в них села й домівки, не те, що позбавляли їх земної Батьківщини, не те, що обтяжували їх роботами, подібно до немилостивих фараонів (усе це ще могли б стерпіти козаки), а те, що ляхи, змушуючи козаків відступати від благочестивих догматів та приєднуватися до невірного вчення, злим юродством руйнували села й доми нетлінних душ.

Перевір себе:

1. Позначте період української історії, який має назву „десятиліття золотого спокою":

Період у житті українського народу, коли на чолі України стояв Б. Хмельницький;

доба правління польського короля Яна II Казимира;

період, коли Київську метрополію очолював П. Могила;

доба від поразки козацьких повстань 30-х рр. XVII ст. до початку Національно-визвольної війни.

2. Якими були причини Національно - визвольної війни:

політичними, національними, релігійними, соціально - економічними, психологічними;

політичними, релігійними;

соціально - економічними, психологічними;

особистими.

3. Рушійними силами  Визвольної  війни були:

селяни, козаки, міщани;

 селяни, козаки, частина міщан, українська шляхта;

селяни, козаки, міщани-українці, частина української шляхти;

селяни, козаки, міщани, духовенство, частина української шляхти.

4. Коли розпочалась і хто очолив Національно - визвольну війну:

1648р., Б. Хмельницький;

1649р., М. Потоцький;

1646р., Іслам - Гірєй;

1650р., Б. Хмельницький.

5. Епіцентром повстання під проводом Богдана Хмельницького на початку 1648 р. став(ла):

хутір Суботів на Чигиринщині;

Київ;

Запорозька Січ;

Переяслав.

6. Богдан Хмельницький був обраний гетьманом Війська Запорозького в січні:

1646 р.;

1648 р.;

1649 р.;

1645 р.

7. Соратниками Богдана Хмельницького у Визвольній війні українського народу були:

Єремія Вишневецький, Максим Кривоніс, Михайло Кричевський, Филон Джеджалій, Іван Богун, Данило Нечай, Адам Кисіль, Семен Височан, Григорій Лісницький, Кіндрат Бурляй, Станіслав Морозовецький (Морозенко);

Максим Кривоніс, Михайло Кричевський, Филон Джеджалій, Іван Богун, Данило Нечай, Адам Кисіль, Григорій Лісницький, Кіндрат Бурляй, Станіслав Морозовецький (Морозенко);

Максим Кривоніс, Михайло Кричевський, Филон Джеджалій, Іван Богун, Данило Нечай, Семен Височан, Григорій Лісницький, Кіндрат Бурляй, Станіслав Морозовецький (Морозенко);

Максим Кривоніс, Михайло Кричевський, Іван Богун, Данило Нечай, Адам Кисіль, Семен Височан, Кіндрат Бурляй, Станіслав Морозовецький (Морозенко), Микола Потоцький;

8. Позначте ім'я правителя Кримського ханства, з яким Б. Хмельницький у 1648 р. уклав військовий союз.

Тугай-бей;

Іслам-Гірей III;

Девлет-Гірей I;

Шахін-Гірей.

9. Кого змушений був Б. Хмельницький відправити до Криму , щоб заручитись підтримкою правителя  татарської держави:

Ю. Хмельницького;

Т. Хмельницького;

І. Богуна;

М. Кривоноса.

10.  Про кого йдеться: „На зріст він скоріше високий, ніж середній, широкої кості й міцної будови. Його мова і спосіб правління показують, що він наділений зрілим судженням і проникливим розумом... У поводженні він м'який і простий, чим викликає до себе любов вояків, але, з іншого боку, підтримує серед них дисципліну суворими стягненнями...".

Яна Казимира;

Б. Хмельницького;

Іслама-Гірея III;

М. Кричевського.

11. Хто очолив похід  польського війська проти січового козацтва:

Микола Потоцький;

Адам Кисіль;

Єремія Вишневецький;

Ян Казимир.

12.  Національно-визвольна війна  українського народу проти Речі Посполитої тривала:

1648-1657 рр.

1649-1657 рр.

1648-1649 рр.

1648- 1656 рр.

Із привілею польського короля Яна Казимира, що підтверджував умови Зборівського миру

Його королівська величність війську своєму запорозькому дозволяє жити за давніми їхніми привілеями і від себе ще новими привілеями жалує. Він запрошує їх до себе та до Речі Посполитої на службу і визначає, що число війська запорозького має сягати сорока тисяч. А впорядкувати реєстр вказаного війська запорозького ми доручаємо гетьманові, доручаємо йому вписати козаків у список, кого він вважає спроможним обстоювати маєтності шляхтянські так само, як і його королівську величність. <…> Усіх, вписаних до козацтва, їхній повний перелік імен, скріпивши військовою печаткою і своїм підписом, гетьман запорозький повинен ще до літа надіслати нам, щоб тільки ці користувалися вольностями, а всі інші мають підлягати і коритися управителям та державцям його королівської величності. <…> Це місто його королівської величності. Чигирин має назавжди лишитися при булаві війська запорозького. Це місто його королівська величність передає нинішньому старшому війська запорозького благородному Богдану Хмельницькому, маючи його за свого вірного. А все, що діялось із волі божої під час заворушення, ми забуттю віддаємо і забороняємо всьому панству своєму за те помству чинити. <…> У землях, що відведені козакам, коронне військо ніколи не буде стояти постояєм, і жиди в них ні державцями, ні арендарями, ані мешканцями проживати не будуть. <…> Київському митрополиту дозволяємо займати місце в сенаті його королівської величності. Як здавна повелося, його королівська величність буде і далі жалувати достоїнства та посади громадянам шляхетського стану (навіть якщо вони і грецького віросповідання) у Київському, Браславському та Чернігівському воєводствах. У Києві, місті, що здавна має привілейовані школи, а також в інших містах України, ми забороняємо отцям єзуїтам навчати, а також велимо, якщо вони там уже відкрили школи, перенести їх кудись де-інде. Віддаючи все недобре забуттю, ми велимо дотримуватися миру та дружби між громадянами українськими та військом його королівської величності. [Грабянка Г. Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки. — К.: Знання, 1992.— С. 70—71]

Запитання до документа

1) Укажіть рік підписання Зборівського договору.

2) Проаналізуйте основні умови Зборівського договору. Дайте власну оцінку цій угоді.

3) Поміркуйте, чи влаштовували умови Зборівського договору обидві сторони? Висловте власну думку щодо тривалості підписаного перемир’я.

Із Літопису Григорія Грабянки про битву під Берестечком (1651 р.)

Обидві сторони вивели до бою війська на п’ятсот тисяч чоловік, окрім тих, що лишилися на сторожі величезних таборів. <…> З усим оцим військом король підійшов до Берестечка, що стояло посеред поля на Волині. <…> У Берестечку король дізнався, що Хмельницький уже під Збаражем, а за ним іде хан зі своїми татарами. <…> Після приходу козаків і татар, що надійшли майже водночас, обидві сторони на другий день зранку розпочали велику битву, яка дещо втихла до другого ранку. У четвер козаки й татари нещадно потріпали польські полки, у той день багато ляхів загинуло від ударів мечем та від вогнепальної зброї, чимало полягло славних ротмістрів. <…> Якраз посеред Січі зайшла ніч. Неспокійна вона була в поляків, бо король скликав свій синкліт і почав раду радити, як би козакам та татарам відсіч дати та як покраще полки поставити.

Не дрімав і Хмельницький. Він поставив свої полки з півночі та півдня, підготував до бою табір, хану доручив пильнувати правий фланг і бойовим строєм рушив на штурм. Та в битві цій ляхи перемогли козаків. Бо сталося якось так, що хан, коли почав вводити свої загони в битву, побачив козаків, які поспішали на поміч із лівого флангу і напоролися на свої гармати, змішалися й дещо відійшли, то хан повернув свої загони назад і полишив козаків самих на себе. Ті, забачивши таке, теж почали відходити до свого табору. <…> Хмельницький наказав полковникам і всьому війську вести бій із табору. <…> Хмельницький, переосвідчившись, що хан зрадив його, був змушений із невимовною скороботою за своїм військом покинути орду. <…>

А козаки <…> у ту ж ніч укріпили свій табір високим валом. На ранок до нього підійшли основні сили поляків з артилерією та обозом. І розгорілась у той день велика битва, чимало люду полягло з обох сторін. <…> Ляхи <…> наступали щосили. <…> На раді полковники вирішили навести через Плешиву міст, переправити ним на той бік побільше війська, відігнати Лянцкоронського і дати змогу всьому козацтву вийти з облоги. Посеред ночі з возів, із войлоку та опанчі козаки навели три мости через Плешиву, а на ранок тими мостами пішли кінні загони. <…> У таборі зчинилося сум’яття, усі кинулися до переправи, юрмилися, щоб вибратися на мости, сильно розхитали їх і почали тонути. Сила-силенна люду загинуло в болоті. <…> Козацький табір повністю опустів і стояв пусткою з артилерією та запасом. На нього напали ляхи, пограбували, а гармати <…> передали королю. А загинуло в тій облозі близько п’ятдесяти тисяч козаків. [Грабянка Г. Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки. — К.: Знання, 1992.— С. 77—80]

Запитання до документа

1) Яким було співвідношення сил у битві під Берестечком?

2) Що ви дізналися з документа про перебіг цієї битви?

3) Яким був результат цієї битви? Визначте причини поразки козаків у битві під Берестечком.

Із Літопису Григорія Грабянки про битву під Берестечком (1651 р.)

Обидві сторони вивели до бою війська на п’ятсот тисяч чоловік, окрім тих, що лишилися на сторожі величезних таборів. <…> З усим оцим військом король підійшов до Берестечка, що стояло посеред поля на Волині. <…> У Берестечку король дізнався, що Хмельницький уже під Збаражем, а за ним іде хан зі своїми татарами. <…> Після приходу козаків і татар, що надійшли майже водночас, обидві сторони на другий день зранку розпочали велику битву, яка дещо втихла до другого ранку. У четвер козаки й татари нещадно потріпали польські полки, у той день багато ляхів загинуло від ударів мечем та від вогнепальної зброї, чимало полягло славних ротмістрів. <…> Якраз посеред Січі зайшла ніч. Неспокійна вона була в поляків, бо король скликав свій синкліт і почав раду радити, як би козакам та татарам відсіч дати та як покраще полки поставити.

Не дрімав і Хмельницький. Він поставив свої полки з півночі та півдня, підготував до бою табір, хану доручив пильнувати правий фланг і бойовим строєм рушив на штурм. Та в битві цій ляхи перемогли козаків. Бо сталося якось так, що хан, коли почав вводити свої загони в битву, побачив козаків, які поспішали на поміч із лівого флангу і напоролися на свої гармати, змішалися й дещо відійшли, то хан повернув свої загони назад і полишив козаків самих на себе. Ті, забачивши таке, теж почали відходити до свого табору. <…> Хмельницький наказав полковникам і всьому війську вести бій із табору. <…> Хмельницький, переосвідчившись, що хан зрадив його, був змушений із невимовною скороботою за своїм військом покинути орду. <…>

А козаки <…> у ту ж ніч укріпили свій табір високим валом. На ранок до нього підійшли основні сили поляків з артилерією та обозом. І розгорілась у той день велика битва, чимало люду полягло з обох сторін. <…> Ляхи <…> наступали щосили. <…> На раді полковники вирішили навести через Плешиву міст, переправити ним на той бік побільше війська, відігнати Лянцкоронського і дати змогу всьому козацтву вийти з облоги. Посеред ночі з возів, із войлоку та опанчі козаки навели три мости через Плешиву, а на ранок тими мостами пішли кінні загони. <…> У таборі зчинилося сум’яття, усі кинулися до переправи, юрмилися, щоб вибратися на мости, сильно розхитали їх і почали тонути. Сила-силенна люду загинуло в болоті. <…> Козацький табір повністю опустів і стояв пусткою з артилерією та запасом. На нього напали ляхи, пограбували, а гармати <…> передали королю. А загинуло в тій облозі близько п’ятдесяти тисяч козаків. [Грабянка Г. Літопис гадяцького полковника Григорія Грабянки. — К.: Знання, 1992.— С. 77—80]

Запитання до документа

1) Яким було співвідношення сил у битві під Берестечком?

2) Що ви дізналися з документа про перебіг цієї битви?

3) Яким був результат цієї битви? Визначте причини поразки козаків у битві під Берестечком.

Перевір себе: 

• Назвіть головні битви революції, розставте їх у хронологічній послідовності і поясніть їхні наслідки.

• Чому після Зборівської угоди, яка лише формально закріплювала обмежену національно-територіальну автономію, можна однозначно говорити про закріплення в ній основ формування української козацької державності?

Практична частина - 1 година

Із заяви Б. Хмельницького польським послам (1649 р.)

Хмельницький на довгу й красномовну промову пана воєводи дав таку відповідь: «Марні слова!.. Тепер уже не час: мені вдалося зробити те, про що я ніколи й не думав, я згодом покажу, що я замислив. Виб’ю з лядської неволі народ руський. Раніш я воював за завдані мені шкоду і кривду, тепер піду битися за нашу православну віру. Уся чернь по Люблін і Краків допомагатиме мені в цій справі... Ставши над Віслою, я скажу дальшим ляхам: сидіть, мовчіть, ляхи! Туди я зажену всіх дуків і князів, а якщо будуть брикатися й за Віслою, то я напевно й там їх знайду. По всій Україні не лишиться в мене жодного князя і жодного шляхтича. [Історія України в документах і матеріалах. — 1941. — Т. 3. — С. 154]

Запитання до документа

1) Простежте еволюцію політичних поглядів Б. Хмельницького.

2) Схарактеризуйте процес розбудови Української держави в ході Національно-визвольної війни. Яким було значення цього процесу?

Лист шляхтича М. Длужевського про розгром польської армії під Батогом

Я наважився повернути гінця до вашої милості, щоб якомога скоріше повідомити про нещасний, нечуваний і швидкий розгром нас Хмельницьким та ордою Кримською, Ногайською, Буджацькою.

Перебіг боїв був таким. 1 червня підступило до нашого війська 16 тис. ординців. Наше військо спочатку діяло завзято. Три полки відігнали орду на півмилі, але туди до ординців прибуло підкріплення. І коли наступили на наших, домоглися переваги, а нашим рицарям не минулося без утрат. Так тривало до вечора.

Наступного дня, 2 червня, починаючи від полудня нас атакував сам Хмельницький із такими великими силами, що ми не змогли стримувати їх і однієї години. Нас, оточених з усіх боків, ординці рубали шаблями, а козаки заволоділи табором, так що наше військо було повністю стерто з лиця землі. Пан гетьман одразу ж сховався в редут, що займали іноземні солдати. Але там не пробув довго, оскільки ворог, що мав кілька десятків гармат, оточив ними наш редут. Захисники його були вбиті або взяті в полон. Здалися, бо не мали іншого виходу. У таких редутах, які не мали води, збудовані поспіхом, під час штурму неможливо втриматися, а тим паче при тій розгубленості, що виникла <…>. А табір був такий, що й 100 тисяч навряд чи б його оборонили. Попереду поставили тільки одну шеренгу, позаду не було не тільки ар’єгарда, але й узагалі жодного, здатного до оборони. Козаки й татари легко взяли нас і проникали в табір, де тільки забажали. [Чтоб вовек едины были. Век XVII. — М., 1987. — С. 460—461]

Запитання до документа

1) Як джерело відтворює перебіг битви під Батогом? Яким був її результат?

2) Схарактеризуйте значення та наслідки цієї битви.

Уривок зі «Статей Богдана Хмельницького» з книги М. Грушевського «Історія України-Руси»

1. Щоб по містах урядники були обирані з людей того гідних, будуть вони повинні підданими царського величества правити і всякі доходи по правді віддавати до казни. А по тому, що воєвода царського величества, приїхавши, почав би право їх ламати і які устави заводити, і то було б прикро; а як будуть старшини місцеві, свої люди, то вони будуть поводитися згідно з місцевими правами.

Щодо цієї статті царське величество пожалував — велів бути по їх прошенню. Мають по містах бути урядниками війти, бурмистри, райці, лавники і доходи всякі грошові і хлібні збирати на царське величество і віддавати до государевого скарбу тим людям, котрих пришле царське величество, і ті прислані люди, котрих царське величество пришле до того збору грошей, мають доглядати зборщиків, щоб робили по правді. <…>

5. Послів, котрі здавна приходять із чужих країв до Війська Запорозького аби було вільно приймати, а коли щось противне царському величеству, мусять вони сповіщати царське величество.

До цієї статті царське величество велів: послів із добрими ділами приймати і відправляти, і писати царському величеству вірно і щиро, зачим вони приходять і з чим їх отправлено. А котрі посли будуть присилатися зі справами, противними царському величеству, тих послів і посланників затримувати у війську та писати про них зараз до царського величества, а без дозволу царського назад їх не відправляти. А з турецьким султаном і з польським королем без волі царського величества не мати зносин. <…>

11. Кодак город на кордоні з Кримом, там гетьман постійно по 400 чоловік держить і харч усякий їм дає — тепер нехай би царське величество пожалував, зволив наділити харчем і порохом для гармати. Також і тим, що за порогами Коша стережуть, аби царське величество зволив показати свою ласку, — бо його не можна самого без людей лишати.

До цієї статті буде милостивий указ царського величества, коли буде відомо, скільки якого припасу туди посилали і скільки доходу буде зібрано на царське величество.

А що у вашім письмі написано: як великий государ наш гетьмана Богдана Хмельницького і все Військо Запорозьке пожалує, свої грамоти государські на ваші вольності велить дати, тоді ви ж між собою розбір зробите: хто буде козак, а хто мужик, і щоб Війська Запорозького було 60 000. То великий государ наш на те позволив: велів бути такому числу реєстрових козаків. Тож як ви, посли, будете в гетьмана Богдана Хмельницького, скажіть йому, щоб він велів скоро козаків розібрати, реєстр їм зробити, і той реєстр за підписом вислав, негайно царському величеству. [Грушевський М. С. Історія України-Руси. — К., 1922. — Т. 8. — Ч. 3. — С. 215—217]

Запитання до документа

1) Чому «Статті Богдана Хмельницького» називають також «Березневими статтями»?

2) Проаналізуйте основні умови «Статей Богдана Хмельницького». Які права та обов’язки закріплювалися цим документом за Україною? Дайте власну оцінку цього документа.

Теоретична частина - 1 година

Із Гадяцького трактату, укладеного гетьманом І. Виговським із Річчю Посполитою (1658 р.)

Комісія поміж станами Корони Польської та великого князівства Литовського з одного і вельможним гетьманом та військом Запорозьким з другого боку. <…> в обозі під Гадячим, дня 6/16 вересня, року Божого 1658, Бог дав, щасливо і вічнотривало закінчена. <…>

...У той спосіб постановили ми вічний, який ніколи не можна розірвати, мир.

1. Релігія грецька старожитна, та і така, із якою стародавня Русь приєдналася до корони Польської, аби залишалася при своїх прерогативах в усіх містах, містечках, селах, як у Короні польській, так і у Великому князівстві Литовському, також на сеймах, у військах, трибуналах, не лише в церквах, а й у публічних процесах. <…>

Також релігії грецькій дається сила вільно засновувати церкви, чернецтва, нові монастирі, так само поновлювати та відбудовувати старі. <…>

Київський митрополит <…> із чотирма владиками: луцьким, львівським, перемишлянським, холмським і п’ятим із Великого князівства Литовського <…> мають засідати в сенаті з такою прерогативою і вільно голосувати, як у сенаті засідають ясновелебні їхні милості римського сповідання. <…>

Академію Київську дозволяє його королівська милість. <…>

Його королівська милість <…> дозволяють також другу академію там, де побачать їй принагідне місце, яка буде заживати таких прав і вольностей, як і академія Київська...

Гімназії, колегії, школи і друкарні, скільки їх буде потрібно, буде вільно відкривати без утруднень і вільні науки відправляти, і книги друкувати всякі...

А оскільки вельможний гетьман із Запорозьким військом <…> повертається, тож його королівська милість надає вічну амністію...

2. ...Уся Річ Посполита народів польського і Великого князівства Литовського, і Руського та провінцій, що до них належать, відновлюється в повноті так, як було перед війною. <…>

А коли буде необхідність війни зі сторонніми панами на зміну кордонів... вище названі народи мають ставати добре, по-дружньому як одне ціле однієї і нероздільної Речі Посполитої. <…>

Війська Запорозького має бути число шістдесят тисяч, або як вельможний гетьман подасть на реєстрі. Затяжного війська — десять тисяч, яке також, як і Запорозьке, має залишатися під владою того-таки гетьмана, і з податків, ухвалених на сеймі, у воєводствах Київському, Брацлавському та Чернігівському та інших має йти кошт від Речі Посполитої на те військо. <…>

Війську стверджуються всілякі вольності привілеями найясніших королів польських надані, утримуючи їх при стародавніх вольностях та інших звичаях, і їх не тільки ні в чому не ображатимуть, але всіляку загалом підтверджують повагу... Жодних податків із козацьких хуторів, сіл, містечок і домів не братимуть, <…> але як люди рицарські мають бути вони вільні від усіляких найбільших і найменших утяжень, також від <…> мит по цілій Короні і Великому князівству Литовському. <…> При тому всілякі напої, лови, польові та річкові, та інші козацькі пожитки вільно мають лишатися при козаках, згідно зі старими звичаями.

...Жодних військ польських та литовських або чужоземних ніхто не буде впроваджувати у воєводства Київське, Брацлавське, Чернігівське. <…>

Для ліпшого підтвердження цих пактів і певності, гетьман руських військ до кінця свого життя гетьманом руським і першим сенатором у воєводствах Київському, Брацлавському та Чернігівському залишатиметься, а після його смерті має відбутися вільне обрання гетьмана, тобто оберуть чотирьох електів статусом воєводств Київського, Брацлавського та Чернігівського, із яких одного король, його милість, вибере.

Монетний двір для карбування всіляких грошей у Києві або будь-де, як належить і буде зручно, має бути засновано... <…>

Добра рухомі й нерухомі, королівщини, також і суми грошей обивателів Руської землі, <…> зараз до вітчизни повертаються, конфісковані, мають бути повернені. <…>

Ніяких послів від сторонніх держав не приймати, а коли такі трапляться, їх до його королівської милості мають відсилати. <…>

А для ліпшої певності, оскільки гетьман із Запорозьким військом і відірвані воєводства відкидають усі інші протекції сторонніх народів, а добровільно, як вільні до вільних, рівні до рівних і шляхетні до шляхетних повертаються, для певнішого дотримання цього теперішнього постановлення дозволяють тому народові руському його королівська милість та Річ Посполита мати осібних печаткарів, маршалків, підскарбіїв разом із сенаторською достойністю та інші уряди руського народу... <…>

Гетьман військ руських вільний мати резиденцію при його королівській милості. [Хрестоматія з історії України для студентів вузів / Упорядн. Б. І. Білик, П. В. Дячук, Я. С. Калакура та ін. — К.: ІСДО, 1993.— С. 105—112]

Запитання до документа

1) Складіть історичний портрет гетьмана І. Виговського. Дайте власну оцінку його діяльності.

2) Визначте причини укладення І. Виговським Гадяцького договору.

3) Проаналізуйте основні його умови. Дайте власну оцінку договору.

4) З’ясуйте наслідки Гадяцького договору.

5) Поміркуйте, чому Гадяцький договір, укладений із поляками, не знайшов підтримки в більшої частини українського населення.

Працюємо з документами по темі:

Із Літопису Григорія Грабянки про гетьманування Ю. Хмельницького