Мета дошкільного виховання полягає у тому, щоб сформувати національносвідомого громадянина, патріота, тобто людину, якій притаманні особистісні якості й риси характеру, світогляд та спосіб мислення, почуття, вчинки та поведінка, спрямовані на саморозвиток демократичного громадянського суспільства в Україні.
Формування основ патріотичного виховання
дітей дошкільного віку
засобами народознавства
Батьківщина – що ліпше, як ота земля свята?
Павло Тичина
Кожне нове покоління людей живе і розвивається у певному національному середовищі, життя якого залежить від особливостей державного устрою країни. Дитина від народження перебуває під впливом як соціально-економічних умов, так і національної специфіки: побутового життя, культури, народних звичаїв, традицій. Вона переймає від дорослих багатство рідної мови, відчуття прихильності та симпатії до духовності свого народу, поступово призвичаюється до усталених морально-правових норм. Усе це веде до появи у неї особливих рис національної психології – ментальності, які стають підґрунтям для виховання громадянина-патріота.
Громадянська позиція свідомого українця має полягати в активному обстоюванні традиційних для нашого менталітету чеснот: любові до рідної землі, товариськості, розумної достатності, цінності родинного життя, духовності повсякденного буття, уважного ставлення до людей.
Проблема патріотичного виховання виникла давно. В основі її вирішення є відродження національної культури, фундаментом якої являються усталені народні традиції та звичаї, що вироблені народом впродовж усього історико-культурного розвитку.
Кожна нація, кожен народ, навіть кожна соціальна група має свої звичаї, традиції, що виробилися протягом багатьох століть і освячені віками. Звичаї народу – це ті прикмети, за якими народ розпізнається не тільки в сучасному, але й в його історичному минулому. Традиції – це неписані закони, якими керуються і в щоденних і у всенаціональних справах. Це ті найміцніші елементи, що об’єднують окремих людей в один народ, в одну націю.
Українці свою духовну культуру почали творити далеко до християнського періоду на Україні. Про нас кажуть: „Що край – то звичай”. Зараз надворі третє тисячоліття, складний суперечливий час, коли у молодих батьків наших вихованців втрачається національна самосвідомість, інтерес та повага до національної культури, історії свого народу, мови.
Так, однією з найважливіших педагогічних задач, визначених Законом України «Про дошкільну освіту», є виховання у дітей любові до України, шанобливого ставлення до родини, поваги до народних традицій і звичаїв, державної та рідної мови, національних цінностей українського народу, а також цінностей інших націй і народів, свідомого ставлення до себе, оточення та довкілля. Концепція дошкільного виховання в Україні (1993), сповідуючи історичний підхід до патріотичного виховання дітей дошкільного віку, актуалізує його народознавчі, українознавчі напрями. На це орієнтують і сучасні програми дошкільного виховання. Державним стандартом дошкільної освіти є Базовий компонент дошкільної освіти. Його мета - забезпечення життєвої компетентності дитини, до змісту якої входить і поняття «бути громадянином своєї країни, патріотом свого народу».
Система роботи з дітьми дошкільного віку щодо формування у них основ патріотичного виховання засобами народознавства
Патріотизм як основа сучасного виховання дітей включає в себе формування національної свідомості та самосвідомості, тобто виховання любові до рідної землі, до свого народу, готовності до праці в ім'я України, освоєння національних цінностей (мови, території, культури), відчуття своєї причетності до розбудови національної державності, формування почуття гідності й гордості за свою Батьківщину. Саме плекання національної свідомості й самосвідомості, прищеплення моральних ідеалів та ціннісних орієнтирів починається з раннього дитинства, з перших років життя дитини.
Метою роботи, в даному напрямку є створення цілісної системи всебічного розвитку особистості майбутнього громадянина-патріота України шляхом ознайомлення дітей з культурою, традиціями та звичаями українського народу; а також формування у них почуття причетності до історії та майбутнього свого краю, пробудження і виховання патріотичних почуттів.
Враховуючи індивідуальні особливості дітей, рівень правосвідомості, духовності та моральності кожного, виконуючи вимоги чинних програм, Базового компоненту дошкільної освіти, для вирішення проблеми з патріотичного виховання дітей дошкільного віку виділяємо такі завдання:
· забезпечення умов для самореалізації особистості відповідно до її здібностей, суспільних та власних інтересів;
· виховання любові до рідного краю, рідного дому, сім’ї;
· формування національної свідомості і почуття власної гідності як представників свого народу;
· формування мовної культури, оволодіння і вживання української мови;
· викликати бажання працювати задля розквіту держави, готовності її захищати;
· виховання любові до культурного спадку свого народу;
· формування духовно-моральних взаємин, утвердження принципів загальнолюдської моралі: правди, справедливості, милосердя, доброти;
· виховання толерантного ставлення до представників інших національностей;
· прищеплення дітям елементарних правових знань, формування найпростіших навичок правової поведінки;
· вироблення екологічної культури людини, розуміння необхідності гармонії її відносин з природою;
· забезпечення високої художньо-естетичної культури, розвиток естетичних потреб і почуттів.
Для реалізації поставлених завдань, необхідно орацювати нормативні документи: Закон України «Про дошкільну освіту», Державну національну програму «Освіта. Україна ХХI століття», Конвенцію ООН про права дитини, Концепцію виховання дітей та молоді в національній системи освіти, Концепцію громадянського виховання особистості в умовах розвитку української державності, відповідну літературу, зокрема навчальний посібник з народознавства В.І. Цимбалюк, В.В. Жайворонок „Світлиця”, етнографічний нарис О.Воропай «Звичаї нашого народу», методичні рекомендації К.І. Стрьок та О.М. Кириченко „Розвиток українського мовлення у дошкільників”, В.Т.Скуратівського „Дідух: Свята українського народу” та інші навчальні посібники і сформувала систему роботи з патріотичного виховання дошкільників на засадах принципів українського народознавства:
Обов’язковою передумовою стає необхідність створення відповідної матеріальної та навчальної бази (добір та розробка ігор, конспектів занять, наочності, обладнання тощо). З цією метою для роботи з дітьми необхідно створити відповідне розвивальне середовище групи:
ü оформлення український куточок національної та народної символіки, де розміщено герб та прапор України, українські рушники, сорочки-вишиванки, український посуд та іграшки, фотографії визначних місць Васильківщини;
ü оформлення добірки віршів про Україну, Київ, рідну природу, Батьківщину;
ü зібрання бібліотечки українського фольклору: народні прикмети, прислів’я, легенди, загадки, заклички, колисанки, народні ігри тощо;
ü підбір фонотеки українських пісень;
ü підбір та розробка дидактичні ігри на закріплення знань про рідний край та його природу;
ü підбір ілюстрацій, плакатів, карти України.
По можливості створення у закладі української світлиці з інтер’єром української хати, з зібранням предметів народного побуту та національного мистецтва.
Всю роботу планується за трьома напрямками:
v робота вихователя;
v робота з дітьми;
v робота з сім’єю.
Система роботи в дошкільному навчальному закладі
з патріотичного виховання
Втілення в життя поставлених завдань бажано почати з залучення дітей до активного використання чистої української мови. Рідна мова – найяскравіший вияв національного буття народу, його головна духовна скарбниця. Вона є могутнім природним засобом об’єднання людей. Через мову народ передає з покоління в покоління свою мудрість і славу, традиції і культуру. Оволодіваючи рідною мовою, дитина пізнає свій народ, його характер, культуру, історію та думки. Ї
Починати проводити цю роботу доцільно з дітьми молодшого дошкільного віку шляхом проведення аналізу володіння дітьми українською мовою. Зясування якою мовою говорять рідні і близькі дитині люди вдома, на роботі, в громадських місцях.
Використовуючи диференційований підхід, необхідно розвивати інтерес у дітей до української мови і культури за допомогою усної народної творчості - невичерпного джерела виховання дитини. Скарбниця усної народної творчості надзвичайно багата. Є в ній і казка і легенда, загадка і лічилка, приказки й прислів'я, скоромовки, чистомовки, колисанки, забавлянки (додаток 1). Вона відображає життя народу його історію, мову, народну мудрість. Через народну творчість дошкільник дістає перші уявлення про культуру та побут свого народу.
Прислів'я та приказки приваблюють дітей яскравою грою слів, барвистістю мови, ритмікою. Часто їх використовую у спілкуванні з дітьми: під час сніданку, обіду, коли дитина виконує трудові доручення неохоче або відмовляється від роботи. Також на прогулянці в різних ситуаціях поповнюю знання і словник дітей прислів'ями і приказками: під час спостережень в природі, праці на ділянці дошкільного закладу, на городі.
Доцільним є використання загадок, які мають багато спільного з прислів'ями та приказками. Тематика загадок різноманітна: про рослинний, тваринний світ, пори року, працю, господарювання, побут і інше. Саме за допомогою загадок збагачується словник дітей. А успішному відгадуванню загадок в давні часі надавалося дуже велике значення: воно було мірилом мудрості і розуму.
Перлини народної творчості – скоромовки, чистомовки, заклички - використовую під час усіх видів діяльності дітей дошкільного віку. Заучування їх з дітьми колективно на заняттях з розвитку мовлення, індивідуально або невеликою групою дітей у повсякденному житті, в ранкові та вечірні години, з метою вправляння дітей у правильний вимові звуків.
На заняттях з народознавства можливе широке використання скарбів усної народної творчості — казок, легенд та притч, які містять в собі значний пізнавальний і виховний потенціал і доступні до сприймання дошкільниками. На їх основі відбувається знайомство дітей з історією українського народу, його традиціями.
Оволодіти рідної мовою з її барвистими відтінками допомагають дітям і народні ігри («Довга лоза», «Коза-дереза», «День та ніч», «В хороводі були», «Редька» та інші). Їх проведення супроводжується вживанням різноманітної лексики, багатої на слова, які діти засвоюють у процесі ознайомлення з довкіллям. До того ж, гру для дітей я добираю відповідно до теми заняття. Наприклад, тему «Праця дорослих» доповнюють ігри - пісні «А ми просо сіяли», «Мак», «Редька», до теми «Народні обряди та традиції» - «Подоляночка», «Горобейко» і інші (додаток №2).
Паралельно з проведенням роботи щодо виховання у дітей інтересу до української мови та володіння нею постійно проводиться робота з патріотичного виховання дітей: формування патріотичної свідомості, почуття любові до України, пошани до видатних вітчизняних діячів, готовності до виконання громадянських обов’язків. Для досягнення цієї мети визначемо принципи патріотичного виховання:
Суверенній Україні потрібні громадяни, які мають глибоко усвідомлену життєву позицію, налаштовані патріотично й водночас толерантно, з повагою ставляться до інших людей, їхніх національних культур, держав. Виховати таку генерацію українців можливо лише за умови поєднання сучасної системи виховання і української етнопедагогіки. Перед сучасним вихователем, що виконує соціальне замовлення батьків, стоїть завдання активно впроваджувати в освітньо-виховну роботу з дітьми основи патріотичного виховання, яке базується на витоках українського народознавства.
На початку середнього дошкільного віку проводиться діагностика щодо визначення рівня обізнаності дошкільнят з теми «Патріотичне виховання».
Неможливо говорити про виховання любові до Батьківщини без повідомлення дітям певних знань про неї. Важливим напрямом патріотичного виховання є вивчення культури, побуту, звичаїв рідного народу. Дошкільників ознайомлюю з культурними і матеріальними цінностями родини і народу, пояснюю зв’язок людини з минулими і майбутніми поколіннями, виховую розуміння смислу життя, інтерес до родинних і народних традицій.
Усе розмаїття народної творчості поправу вважається високохудожнім скарбом культури і мистецтва нашого народу, чия невичерпна талановитість, високе естетичне чуття й гострий розум продовжують примножувати і збагачувати духовну спадщину, що громадилася віками. До цієї спадщини відносяться й народні традиції і обряди, які обов'язково пов'язані з якимись народними святами, що проводяться і переходять з покоління в покоління протягом сторіч і цим викликають почуття гордості за наших предків, духовного єднання між поколіннями, що являється основою нашої цивілізації. Адже відомо, що той народ є цивілізований, який над усе поважає своїх предків і тісно пов'язаний з їх віковими традиціями, шанує їх. За основу виховання у дітей почуття патріотизму, національної гордості за Україну беруться вікові національні традиції, які безпосередньо пов'язані з духовним єднанням людини з природою, побутом.
Наша українська державна символіка має особливе значення для виховання патріотизму сучасної молоді. Тому на заняттях проводиться знайомство дітей з державними символами (Гербом, прапором, Гімном). Паралельно з цим даються знання дітям про народні символи та національну символіку, що розвивалися й усталювалися упродовж століть (український віночок, рушник, вишиванка, верба, калина, барвінок та інше).
Також важливим є знайомлю дітей з правами та обов’язками, зі змістом статей Декларації прав людини, Конвенції про права дитини, допомага в ігровій формі запам`ятовувати основні поняття, пояснення дітям, що в основі прав людини лежать головні потреби всіх людей.
Народні звичаї, традиції, обряд і пісня - потужна знаково-символічна система, яку, як код, передавали з покоління в покоління, знання про людину в ньому, про головні цінності і святині нації. Традиційними вже стали проведення обрядових свят. Обрядові свята відповідають кожній порі року. Готуючись до свята Різдва Христового, вивчаємо з дітьми щедрівки, разом виготовляємо Зірку, шиємо костюм Кози, велику торбу для міхоноші. Діти знайомляться з обрядом Багатої куті. Спільна підготовка свята об’єднує, ріднить, звеселяє, поглиблює почуття любові до минулого та сучасного країни. Перед Великоднім святом знайомлю дітей з таким народним мистецтвом, як писанкарство: звідки воно походить, чому розписують саме яйця (символ зародження життя), що означають елементи візерунків на писанці та інше.
Як на заняттях, так і в повсякденному житті відбувається знайомлю дітей з народним мистецтвом, з побутом нашого народу. Найбільш поширеним мистецтвом в Україні є вишиванка, в нашому регіоні – Петриківський розпис.
Неоціненна роль в ознайомленні дітей з творами національно-прикладного мистецтва належить народній іграшці та національному посуду. На заняттях та поза ними використовутью національну іграшку і як зацікавлюючий (сюрпризний) момент, і як основний об’єкт розгляду, що допомагає дітям збагачувати словник новими назвами та розвиває їх активну мову. Різноманітність іграшок викликає почуття гордості за народних талановитих майстрів, які творять на Україні .
Під час ознайомлення дітей із зразками народної творчості звертають їхню увагу на розмаїття форм, композицій, на поєднання кольорів, найбільш характерних для українських розписів на кераміках, що не тільки сприяє прилученню дітей до народної національної спадщини, а й допомагає введенню в словник дитини нових слів (куманець, барило, глечик, макітра, таріль), які від діда-прадіда були в українській хаті.
Змістовною подією у вирішенні проблеми патріотичного виховання дошкільників є здійснення проектної діяльності в дошкільних закладах: «Мій славний край, моя Васильківщина», «Тваринний світ рідного краю», «Дивовижний світ рослин».
Діти дізнаються чимало цікавого про рідній край, рідне селище, його історію, традиції. Із задоволенням слухають легенди про історичне минуле нашого краю, самостійно складають свої розповіді, що занотовуються та оформляються у «Книгу дитячих роздумів». Поширюються знання дошкільників про пам’ятні місця, архітектурні споруди, вулиці селища… Діти дізнаються про шановних та почесних людей – талановитих і працелюбних односельчан, які багато корисного зробили для нашого краю, країни. Дошкільники отримують не тільки знання, але й емоційне задоволення від безпосередньої участі їх самих, а також членів їхніх родин у заходах, що проводяться в рамках творчих проектів.
Проведена робота принесе результати, вихованці будуть з більшою повагою ставитися до природи, до людей. У них сформувалося чуття родини, рідного краю, гордості за свій народ. Діти розвиваються інтелектуально, набувають стійких моральних звичок, діти добре розуміють українську мову, допомагають однин одному у вимові окремих слів, зворотів, збагатили словниковий запас словами щоденного вжитку, своєчасно використовуючи в спілкуванні прислів'я, приказки, скоромовки, загадки і інші твори народного фольклору. Під час самостійних ігор драматизують уривки знайомих українських казок, віршів, пісень, охоче грають у народні ігри, усвідомлюють розподіл народних свят за порами року, народних традицій і обрядів, використовують їх фрагменти в самостійній ігровій діяльності, з задоволенням переодягаються в український одяг, охоче виконують аплікації, малюнки, оздоблюючи національний посуд, одяг, інші предмети побуту. Із задоволенням малюють природу рідного краю, вулиці рідного міста, разом з батьками ведуть історію свого родоводу за допомогою родинної квітки і родовідного дерева, добре орієнтуються в державних символах України. Системний підхід у роботі сприяє формуванню пізнавальних здібностей та інтересів дітей, що забезпечує наступність між дошкільним закладом та школою у розв’язанні питань з патріотичного виховання.
Велика роль відводиться спільній роботі з батьками. Механізми реалізації роботи з батьками відбувається через різні форми роботи: збори, засідання батьківського комітету, консультації, бесіди, виставки, свята, розваги, дозвілля. Популярними стають нетрадиційні форми роботи з батьками: ″українські вечорниці″, клуб молодих батьків, дні відкритих дверей, випуск родинної газети «Щасливі миті нашої родини», виставки-конкурси спільних робіт дітей та батьків. Широко використовуюся папки-пересувки. В естетично оформленому батьківському куточку постійно поповнюється інформацію з народознавчих питань та надаються поради й рекомендації щодо патріотичного виховання
Цікавими та змістовними будуть різні родинні заходи, присвячені українському народознавству, вечори розваг, святкові ранки. Адже не секрет, що теперішнє молоде покоління батьків набуває знання з народознавства разом з дітьми, завдяки спільній роботі сім`ї і дошкільного закладу. Українські національні традиції і є тим живильним ґрунтом, на якому сходять перші паростки патріотизму в чистих душах моїх вихованців, що саме вони і є важливим і могутнім чинником навчання й виховання, розвитку особистості й оздоровлення нації і суспільства.
Родина вважалася першою найуніверсальнішою академією, де не лише загартовують тіло, а й формується духовний світ. Чи треба дітям знати свій родовід? Родовід – це коріння, на якому тримається дерево. Українці завжди схилялись перед своєю родовідною. Гордість за неї, вірність своїм сімейним реліквіям яскраво виявились впродовж багатьох століть. Це було стержнем української державності. Люди повинні з раннього дитинства розуміти, що вони знаходяться в потоці історії, що вчинки кожної людини залишають свій слід, віддзеркалюються в історії і будуть оцінюватися наступними поколіннями, впливати на їх долю. Народні і сімейні традиції, перекази, легенди, гордість за свою країну, за своїх батьків і дідів – невід`ємна частина формування національної свідомості людини, патріотичних почуттів, менталітету всього суспільства.
Список використаної літератури
1. Базовий компонент дошкільної освіти.
2. Володарська М.О. Світ прав дитини. Уроки громадянської освіти. - Харків, 2005. – 65с.
3. Воропай О. Звичаї нашого народу. - Київ, 1993. – 589с.
4. Вурвуд Л.Ф. Відкривай духовні острови. Українське народознавство. – Донецьк, 1998. – 84 с.
5. Духовні витоки українських свят та обрядів. Вікторини / упорядник Н.В.Лемешенко – Запоріжжя, 2006 – 92с.
6. Довженко Г. В. Український дитячий фольклор. - Київ, 1991. – 73с.
7. Калуська Л.В. Народні ремесла у дитячому садку // Бібліотека вихователя дитячого садка – 2005. – 64с.
8. Кисельова О. Ми маленькі українці // Дитячий садок – 2007. - №20. –
С. 36-37.
9. Лохвицька Л., Макаренко С. Правову культуру – старшим дошкільнятам // Дошкільне виховання – 2006. - №6.
10. Народознавство в дошкільному закладі / методичні рекомендації для вихователів / упорядник О.П.Макаренко – Тернопіль, 1992. – 143с.
11. Наумко В.К. Культура і побут населення України. - Київ, 1991. – 109с.
12. Правове виховання дошкільників / упорядник Є.Кулькіна. // Дитячий садок – 2007. - №21. – 31с.
13. Пістун Т.В. Свою Україну любіть… - Тернопіль, 2006. – 175с.
14. Скуратівський В.Т. Дідух: Свята українського народу - Київ, 1995. – 272с.