Львівське чудотворне/Львів

Так люблю той Львів, що бракує слів...

Недарма саме цю цитату знає вся Україна і не тільки.

Львів - місто великої історії, місто баронів та королів. Місто яке розкриває свої таємниці у ароматах кави та шоколаду, розповідає своє життя за допомогою старих будинків, бруківки та загадкової атмосфери.

Чому кожна людина, побувавши у Львові, хоче повернутися назад?

Може вона кинула монету на прощання? Чи захотіла спробувати смаколики знову?

Ні, вона вже закохана, вона вже залежна від Міста Лева. Усі люди, хто там бував - залежні. Залежні від дощу, від кави, яблук у шоколаді, горіхів, від справжнього львівського пива. Архітекторам тут навіть голову «вскружляє», що ж там казати про художників, письменників та просто поцінувачів культури.

Щодо атмосфери Львова, коли дощі зливаються з помаранчевими та червоно-жовтими барвами листя, на дорозі та деревах, ти починаєш потроху «вливатися» до цього затишного міста. Ти починаєш буди частинкою його історії, традиції та сам не помічаєш, як занурюєшся по маківку.

Ти - товариш Львова, його плече, його рука. І все. Не повіриш, але ти будеш шукати це місто у інших. Ти захочеш хоч краєчком ока побачити, як на Сербській стоїть черга дітей, які чекають дегустації карамелі. А якщо площа якогось міста схожа на Площу Ринок, то ти вже біжиш і бачиш, як по правій стороні розливають найсмачнішу наливку у твоєму житті, а ще ось-ось і ти вже купиш сотий або тисячний магнітик у сувенірному магазині «Музей». Після, якщо ти побачиш колії трамваїв, ти захочеш розплющити монету, як ти робив у Львові. Все, все буде нагадувати Львів. Кожна комашка, крапелька дощу, кожен листочок такий же милий як і завітне місто.