Щасливе (?) дитинство:

радянська система освіти крізь призму історії Доробратівської, Кам’янської середніх, Негрівської та Горбківської восьмирічних шкіл

Розпочинаючи проект, ми ставили перед собою завдання:

Дослідити, яким був процес навчання з точки зору учнів.

Дослідити, яким був процес навчання з точки зору вчителів.

Дослідити, як співіснували школа і культурне середовище.

Дослідити, як співіснували школа і релігія.

Дослідити, яку роль в радянській освіті відігравало спортивне виховання.

Дослідити, яку роль в радянській освіті відігравало трудове виховання.

Дослідити, як сильно впливала на формування особистості компартійна ідеологія.

Дослідити, як впливала ця ідеологія на роботу вчителя.

Визначити роль радянського вчителя в радянському суспільстві.

Результати нашої роботи

Опрацювавши інтерв’ю учнів радянської школи, документи і фотоматеріали можна зробити такі висновки:

З точки зору учнів радянської школи навчальний процес був добре організований і цікавий. Діти мали всі можливості для зростання. Однак слід зауважити, що цікавий він був тільки для тих учнів, які вчилися на «4» і «5». Саме до таких відносилися учні радянської школи, що згодилися на інтерв'ю. Кожна друга особа, до якої учні зверталися з проханням про інтерв'ю, відмовилися згадувати радянську школу. Деколи ця відмова звучала в грубій формі. І це при тому, що до них зверталися школярі, що були їхніми сусідами чи навіть родичами. Це дає підстави вважати, що спогади про радянську школу, м'яко кажучи, неприємні.

Вчителі радянської школи теж вважають, що навчальний процес був добре організований і ефективний. Особливу увагу, як учні, так і вчителі звертають на строгу дисципліну радянської школи. Звичайно, в тоталітарному суспільстві інакше й бути не могло, команда це розуміє. А от для вчителя процес навчання був непростим. Власне влада не приховувала: робочий день вчителя не нормований. Вчитель проводив від 18 до 27 уроків. Підготовка цих уроків займала приблизно стільки ж часу. Все разом, це вже близько 40 годин на тиждень, як в промисловості. Та якщо працівник промисловості міг присвятити вільний час родині, то на працівника освіти чекали: політзаняття, політінформації, «десятихатки», лекції, агітбригади, художня самодіяльність, поїздки в райцентр (не рідше одного разу на тиждень), партійні збори, профспілкові збори, комсомольські збори, суботники, недільники… тощо. Вчитель був зайнятий майже цілодобово. Бували такі періоди, що вчитель не мав жодного вихідного протягом півроку.

Власне школа і творила культурне середовище на селі. З доступних розваг радянського часу було тільки радіо. Тільки з 70-х років масового поширення набувають радіоприймачі, програвачі вінілових платівок, бабінні магнітофони. Зрідка заїжджали з гастролями цирк, ляльковий театр, ще рідше - театр. З місцевого була самодіяльність, до якої мала відношення школа, проведення радянських свят – в основному задіяна школа, спортивні змагання школярів і колгоспників, які проводив вчитель фізкультури, тощо. Тож можна зробити висновок, що культурне життя на селі реалізовувалося в основному через школу.

В плані релігії легально існувала одна конфесія – православна церква, яка була поза політикою, не втручалася в громадське життя. Але бути релігійним було небезпечно: система всіляко переслідувала як учнів, так і, тим більше, вчителів, що виявляли потяг до релігії. З учнями велася постійна атеїстична робота, а вчителів звільняли з роботи. Представники інших конфесій були поза законом. Всі віруючі постійно піддавалися моральному осудові та різноманітним санкціям. Проте народ все одно ходив до церкви, колядував, святив паску, хрестив дітей.

Спортивне виховання знаходилося на високому рівні. Учні постійно тренувалися. Так у Доробратівській школі тренування відбувалося двічі на тиждень на стадіоні або в спортивному залі, що знаходився в підвалі школи. У неділю відбувалися змагання: футбол, спартакіади, дні фізкультурника тощо. Кожен учень (учениця) зобов’язаний був скласти нормативи ГТО «готов к труду и обороне». В умовах «холодної війни» радянська імперія потребувала вправних солдатів.

Трудове виховання відігравало провідну роль поряд зі спортивним. Радянські школярі працювали багато. Біля шкіл були піддослідні ділянки, невеликі шкільні виноградники, майстерні. Але, крім того, багато працювали в колгоспі: збирали урожай, насамперед виноград, який можливо зібрати тільки руками. Збирали також кормовий буряк, лущили кукурудзу, влітку заготовляли сіно. Робота дітей (і вчителів) в колгоспі оплачувалася гірше, ніж робота колгоспників. Втім, гроші діти (і вчителі) не отримували на руки: на них купляли унаочнення, реактиви, обладнання тощо. На частину суми організовувалися екскурсії по краю, а також до Москви, Ленінграда, Львова, Києва а також до Криму. Такі екскурсії проводилися з 70-х років, до цього вони були рідкістю. Цікавим є наказ про покарання учнів, що намагалися продати власноруч наловлену рибу. Це свідчить про те, що дитяча праця в СРСР заохочувалася, але вона не повинна була приносити дитині прибуток.

Компартійна ідеологія пронизувала наскрізь весь процес навчання і виховання учнів. Особливо важко в цьому плані доводилося вчителям суспільно-гуманітарного циклу. Вони змушені були без кінця славити Партію і Леніна, переваги радянської системи і тому подібне. В школі не могло бути жодного вільнодумства, не можна було ставити під сумнів те, що ця ідеологія нав’язувала.

Крім того, держава експлуатувала школу, як інструмент пропаганди і агітації. Це отруювало життя як тим, кого агітували, так і тим, хто агітував. Також це призводило до постійного перевантаження вчителя. Та ще гіршим був тиск, який вчителі постійно відчували.

Радянська влада стверджувала, що піднесла роль вчителя на небувало високий рівень, на якому вчитель ще ніколи не був. Але це дисонувало зі спогадами односельців про міжвоєнні роки, коли становище вчителя забезпечувало йому значно більше як поваги, так і матеріального добробуту. Вчитель радянської школи постійно працював і при цьому в будь-який момент його могли перевірити як по освітянській, так і по компартійній лінії. Проте, вчителі чесно виконували свою роботу і забезпечували належне навчання і виховання дітей.