Рада Європи (РЄ) утворена 5 травня 1949 року "з метою досягнення більшого єднання між її членами для збереження та втілення в життя ідеалів і принципів, які є їхнім спільним надбанням, а також сприяння їх економічному та соціальному прогресу".

Головним завданням Ради Європи є координація законодавств країн-учасниць для забезпечення норм ліберальної демократії, які викладені у Європейській конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (1950 р.).

До складу Ради Європи входять 47 держав

5 травня 1949 року Статут РЄ підписали 10 держав-засновниць: Великобританія, Бельгія, Данія, Ірландія, Італія, Люксембург, Нідерланди, Франція, Швеція.

Штаб-квартира Ради Європи знаходиться у м. Страсбург, Французька Республіка.


Структура Ради Європи

Комітет міністрів (КМ) є керівним органом. До його складу входять Міністри закордонних справ держав-членів Ради Європи або їх постійні представники.


Парламентська асамблея Ради Європи (ПАРЄ) є першою європейською асамблеєю в історії континенту. Вона виконує дорадчі функції.


Конгрес місцевих і регіональних влад Ради Європи (КМРВРЄ), який є консультативним органом Організації, було створено 14 січня 1994 р. рішенням Комітету міністрів РЄ для сприяння розвитку місцевої демократії в країнах Центральної та Східної Європи, а також процесу регіоналізації в Європі.


Секретаріат Ради Європи забезпечує роботу головних органів Ради Європи та має постійний штат у складі 1200 осіб, які є представниками держав-членів Організації. Очолює Секретаріат та координує його роботу Генеральний секретар.


Європейська Комісія «За демократію через право» (Венеціанська комісія) є незалежним консультативним органом, який було утворено у 1990 році, згідно з Резолюцією 90(6) КМРЄ про Часткову угоду, яка заснувала цю інституцію.


Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) створено у 1959 р., з метою вдосконалення контрольного механізму Європейської конвенції з прав людини. ЄСПЛ відводиться ключова роль у забезпеченні чіткого та дієвого контролю за реалізацією державами-членами взятих на себе зобов'язань щодо захисту прав та основних свобод людини.






















Мета Ради Європи — досягти більшої єдності між її членами для захисту та впровадження ідеалів і принципів, які є їх спільною спадщиною, і сприяння їх економічному та соціальному прогресу.



Рада зосереджується на наступних областях:





Основною статутною умовою для вступу країн до Ради Європи (РЄ) є визнання державою-кандидатом принципу верховенства права, її зобов'язання забезпечити права та основні свободи людини всім особам, які знаходяться під її юрисдикцією, та ефективно співпрацювати з іншими державами з метою досягнення цілей РЄ. Вступ країни до РЄ свідчить про її демократичний вибір, послідовність у проведенні реформ, спрямованих на захист прав людини та зміцнення демократичних інститутів. 







14 липня 1992 р. Україна заявила про своє бажання приєднатися до Ради Європи 




Ще до набуття членства в РЄ Україна стала стороною декількох конвенцій цієї Організації, зокрема Європейської культурної конвенції, Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями, Європейської конвенції про інформацію щодо іноземного законодавства, Рамкової конвенції про захист національних меншин. 








16 вересня 1992 р. Верховній Раді України було надано статус "спеціально запрошеного гостя" в Парламентській асамблеї (ПАРЄ). Резолюцією (92) 29 від 23 вересня 1992 р. Комітет міністрів РЄ доручив ПАРЄ підготувати висновок стосовно ступеня готовності України до вступу до РЄ відповідно до положень Статутної Резолюції (51) 30 А.


У вересні 1995 р. Україна приєдналась до шести Конвенцій РЄ у галузі боротьби зі злочинністю. 15 вересня 1995 р. Україною була підписана Рамкова конвенція про захист національних меншин.

В цей період РЄ, зокрема Європейською комісією "За демократію через право" (Венеціанською комісією), було проведено правову експертизу проектів окремих статей нової Конституції України, проектів Сімейного та Адміністративного кодексів України, проекту Закону України про місцеві ради народних депутатів.


15 вересня 1995 р. у Києві було відкрито Центр інформації та документації РЄ на базі Української Правничої Фундації. З нагоди офіційного відкриття Центру в Україні перебував Генеральний секретар РЄ Д. Таршис.


26 вересня 1995 р. під час своєї вересневої частини сесії 1995 р. ПАРЄ ухвалила позитивний висновок щодо заявки України на вступ до Ради Європи (Висновок ПАРЄ № 190 1995р.). В Асамблеї нашій країні надано 12 місць.


Визначною подією з точки зору завершення складної і тривалої (понад три роки) процедури вступу України до РЄ стало засідання Комітету міністрів РЄ, яке відбулося 19 жовтня 1995 р. На підставі винесеного 26 вересня 1995 р. ПАРЄ висновку Комітет міністрів РЄ одностайно ухвалив резолюцію про запрошення України стати 37-м членом організації і приєднатися до її Статуту.


31 жовтня 1995 р. Верховна Рада України ухвалила Закон України про приєднання до Статуту Ради Європи.


9 листопада 1995 р. відбулась урочиста церемонія вступу України до РЄ, в якій взяла участь делегація України на чолі з Прем'єр-міністром України. 

НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ ДОКУМЕНТИ 


Про приєднання України до Статуту Ради Європи : Закон України від 31 жовт. 1995 р. № 398/95-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1995. № 38. Ст. 287.

Про приєднання України до Генеральної угоди про привілеї та імунітети Ради Європи, 1949 р., та Протоколу до Генеральної угоди про привілеї та імунітети Ради Європи, 1952 р. : Закон України від 1 жовт. 1996 р. № 391/96-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1996. № 46. Ст. 250.

Про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про захист національних меншин : Закон Украіни від 9 груд. 1997 р. № 703/97-ВР. Відомості Верховної Ради України. 1998. № 14. Ст. 56.

Про ратифікацію Меморандуму про взаєморозуміння між Урядом України та Радою Європи щодо створення в Україні Бюро інформації Ради Європи та його правового статусу : Закон України від 10 січ. 2002 р. № 2934-III. Відомості Верховної Ради України. 2002. № 23. Ст. 154.

Про ратифікацію Шостого протоколу до Генеральної угоди про привілеї та імунітети Ради Європи : Закон України від 15 трав. 2003 р. № 800-IV. Відомості Верховної Ради України. 2003. № 30. Ст. 257

Про внесення змін до Постанови Верховної Ради України "Про приєднання України до Європейської конвенції про основні принципи транскордонного співробітництва між територіальними общинами або органами влади 1980 року" та про ратифікацію додаткових протоколів до Європейської рамкової конвенції про транскордонне співробітництво між територіальними общинами або властями : Закон України від 26 черв. 2004 р. № 1879-IV. Відомості Верховної Ради України. 2004. № 50. Ст. 534.

Про ратифікацію Європейської угоди про правила, що регулюють пересування осіб між державами - членами Ради Європи : Закон України від 5 жовт. 2005 р. № 2936-IV. Відомості Верховної Ради України. 2006. № 1. Ст. 13.

Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про запобігання тероризму : Закон України від 31 лип. 2006 р. № 54-V. Відомості Верховної Ради України. 2006. № 39. Ст. 340.



Про ратифікацію Меморандуму про взаєморозуміння між Урядом України та Радою Європи стосовно заснування в Україні Офісу Ради Європи та його правового статусу : Закон України від 10 квіт. 2008 р. № 256-VI. Відомості Верховної Ради України. 2008. № 24. Ст. 229.

Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про заходи щодо протидії торгівлі людьми : Закон України від 21 верес. 2010 р. № 2530-VI. Відомості Верховної Ради України. 2011. № 5. Ст. 31.

Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про підроблення медичної продукції та подібні злочини, що загрожують охороні здоров'я : Закон України від 7 черв. 2012 р. № 4908-VI. Відомості Верховної Ради України. 2013 № 17. Ст. 160.

Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про захист дітей від сексуальної експлуатації та сексуального насильства : Закон України від 20 черв. 2012 р. № 4988-VI. Відомості Верховної Ради України. 2013. № 19-20. Ст. 180.

Про ратифікацію Рамкової конвенції Ради Європи про значення культурної спадщини для суспільства : Закон України від 19 верес. 2013 р. № 581-VII. Відомості Верховної Ради України. 2014. № 20-21. Ст. 737.

Про ратифікацію Конвенції Ради Європи проти маніпулювання спортивними змаганнями : Закон України від 16 листоп. 2016 р. № 1752-VIII. Офіційний вісник України. 2016 р. № 96. Ст. 3120.

Про внесення змін до Кримінального та Кримінального процесуального кодексів України з метою реалізації положень Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу з цими явищами : Закон України від 6 груд. 2017 р. № 2227-VIII. Відомості Верховної Ради України. 2018. № 5. Ст. 34.

Про ратифікацію Конвенції Ради Європи про доступ до офіційних документів : Закон України від 20 трав. 2020 р. № 631-IX. Офіційний вісник України. 2020. № 48. Ст. 1512.


План дій Ради Європи для України на 2023-2026 роки «Стійкість, відновлення та відбудова» 

ЄВРОПЕЙСЬКА КОНВЕНЦІЯ З ПРАВ ЛЮДИНИ 


Дата ухвалення: 04.11.1950 р., м. Рим

Дата ратифікації  Україною: 17.07.1997 р. (текст ратифіковано із заявами та застереженнями)

Дата набуття чинності  для України: 11.09.1997 р. 

Офіс Ради Європи в Україні


Горпинюк О. П. Застосування стандартів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у кримінальних провадженнях в Україні: навч.-метод. посібник. Львів: ЛьвДУВС, 2020. 224 с. 

Методичні рекомендації складаються з теоретичних питань, практичних завдань та задач, питань і тестів для самоконтролю, а також тем для рефератів, які повністю охоплюють програму навчальної дисципліни: «Застосування стандартів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод у кримінальних провадженнях в Україні». Запропоновані завдання покликані сформувати у здобувачів вищої освіти систему теоретичних знань про нормативні положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та застосування їх у практиці Європейського суду з прав людини, а також навчити використовувати правові позиції відповідного Суду для вдосконалення кримінального законодавства та правозастосування. 

Посібник з європейського антидискримінаційного права: посіб. / Агенція Європ. Союзу з питань основоположних прав, Рада Європи,  2014.  196 с.

Посібник присвячений європейській судовій практиці з питань недискримінації. 

Фулей Т. І. Застосування практики Європейського суду з прав людини в адміністративному судочинстві: наук.-метод. посіб. для суддів. 3-тє вид., допов. Київ: ВАІТЕ, 2020. 276 с. 

У виданні наводяться основні положення Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, які є найбільш важливими під час розгляду справ у порядку адміністративного судочинства, розкриті в окремих рішеннях ЄСПЛ, які ілюструють конвенційні положення щодо права на справедливий суд.

Самсін І. Л., Казакевич П. В. Організаційно-правове співробітництво органів судової влади України з інституціями Ради Європи : монографія. Херсон : Гельветика, 2019. 232 с.


У монографії визначено правову природу співробітництва органів судової влади України з інституціями Ради Європи. Механізм такої співпраці починає діяти завдяки використанню сукупності методів та засобів взаємодії органів судової влади України з інституціями Ради Європи. Завдання організаційно-правового співробітництва органів судової влади України та Ради Європи сформульовано у такий спосіб: здобуття авторитету органів судової влади України на міжнародному рівні; позитивна оцінка експертами Ради Європи як діяльності судової влади, так і змін, які відбуваються під час судової реформи в Україні; інтерес міжнародної спільноти до перетворень у нашій державі; надання рекомендацій Парламентською асамблеєю Ради Європи та іншими інституціями Ради Європи, спрямованих на удосконалення законодавства України відповідно до європейських стандартів; впровадження кращих європейських практик у діяльність органів судової влади України; консультативно-дорадча допомога органами та інституціями Ради Європи при реформуванні судової системи України; підвищення рівня довіри суспільства до суду в Україні.

Право Ради Європи та практика ЄСПЛ : навч.-метод. посіб. / укл.:         В. В. Форманюк, Р. Ф. Харитонов,         Ю. Ю. Акіменко, О. В. Пасечник,          О. К. Канєнберг-Сандул, Т. С. Федорова, Д. О. Гребенюк ; за ред. Х. Н. Бехруза ; Нац. ун-т «Одес. юрид. акад.».  Одеса : Фенікс, 2023.  120 с. 


Наливайко Л. Р., Степаненко К. В. Міжнародно-правові стандарти прав людини: навч. посіб. Дніпро, 2019.    184 с.

 Викладено основні теоретичні положення та практика щодо створення та реалізації міжнародно-правових стандартів прав людини. Досліджено правовий зміст міжнародно-правових стандартів прав людини, визначено механізм утворення та забезпечення міжнародно-правових стандартів прав людини, висвітлюються питання, пов’язані із дотриманням міжнародно-правових стандартів прав людини в діяльності судових, правоохоронних та правозахисних органів України. 

Сучасні проблеми міжнародного права. Liber Amicorum до 60-річчя     проф. М.В. Буроменського : монографія / авт. кол.; за ред. В. М. Репецького            та В. В. Гутника. Львів; Одеса : Фенікс, 2017. 564 с. 

Колективна монографія присвячена відомому українському юристу-міжнароднику Михайлу Всеволодовичу Буроменському, доктору юридичних наук, професору, члену кореспонденту Національної академії правових наук України, судді ad hoc Європейського суду з прав людини. Вона продовжує серію наукових праць на честь провідних вітчизняних юристів-міжнародників. Авторами праці є провідні українські юристи-міжнародники, колеги та учні ювіляра, які є представниками львівської, київської, харківської та одеської шкіл міжнародного права, що охоплюють проблеми теорії міжнародного права, міжнародного права прав людини, міжнародного гуманітарного та міжнародного кримінального права. 

Кучук А. М., Мінченко О. В., Орлова О. О. Практика Європейського суду з прав людини: навч.-метод. посіб. Дніпро: Середняк  Т. К., 2021. Ч. 1. 124 с. 

У навчально-методичному посібнику викладено загальну характеристику європейської системи захисту людських прав, надано рекомендації щодо вивчення кожної з тем навчального курсу з відзначенням дискусійних аспектів кожної теми та орієнтирів для їх розв’язання. Висвітлення матеріалу теми здійснено з урахуванням останніх змін щодо діяльності Європейського суду з прав людини. Зазначається перелік рішень Європейського суду з прав людини, опрацювання яких дозволить краще опанувати відповідні теми навчального курсу. 

Бонд М. Вступ до Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. 102 с.

Право на життя, заборона катувань, свобода думки, совісті та релігії, свобода вираження поглядів, право на шлюб... Чи знаєте ви, що ці та багато інших прав захищені Європейською конвенцією з прав людини? Автор цієї книги ілюструє кожне з цих прав просто й зрозуміло з допомогою конкретних прикладів. Він також представляє дії Європейського суду з прав людини в ширшому контексті діяльності Ради Європи, спрямованої на реалізацію тих самих ідеалів. 

Наукова бібліотека НЮУ ім. Ярослава Мудрого, 2024