2 курс

Тема заняття: «Українські землі в другій половині ХІХ століття»

Хід роботи:

1. Опрацюйте параграф у підручнику.

В.С. Власов, С.В. Кульчицький, О.Є. Панарін Історія України ЗНО §15, с. 156-166.

Бойко О.Д. Історія України § 9.1- 9.4, с.235-269.

2. Виконайте всі завдання, передбачені даним параграфом.

3. Переглянте вказівки викладача та виконайте завдання домашньої самостійної роботи.

1. Укажіть наслідки селянської реформи 1861 року в Україні.

2. Охарактеризуйте Валуєвський циркуляр та Емський указ.

3. Охарактеризуйте історичне значення «Братва Тарасівців».

4. Охарактеризуйте основні культурні явища, процеси другої половини ХІХ століття.

4. Оформіть домашню самостійну роботу згідно з вимогами.

Виконати тренувальний тест до теми 15, с. 162-166.

Надішліть виконану домашню самостійну роботу на створену групу у вайбері.

Тема заняття: «Україна в роки І-ої світової війни»

Хід роботи:

1. Опрацюйте параграф у підручнику.

В.С. Власов, С.В. Кульчицький, О.Є. Панарін Історія України ЗНО §15, с. 156-166.

Бойко О.Д. Історія України § 9.1- 9.4, с.313-318.

Відеофільм

2. Виконайте всі завдання, передбачені даним параграфом.

3. Переглянте вказівки викладача та виконайте завдання домашньої самостійної роботи.

4. Оформіть домашню самостійну роботу згідно з вимогами.

Надішліть виконану домашню самостійну роботу на електрону пошту викладача. (viktoria_koleiko@ukr.net)

Тема заняття: «Україна в роки І-ої світової війни»

Хід роботи:

1. Опрацюйте параграф у підручнику.

В.С. Власов, С.В. Кульчицький, О.Є. Панарін Історія України ЗНО §15, с. 156-166.

Бойко О.Д. Історія України § 9.1- 9.4, с.313-318.

2. Виконайте всі завдання, передбачені даним параграфом.

3. Переглянте вказівки викладача та виконайте завдання домашньої самостійної роботи.

4. Оформіть домашню самостійну роботу згідно з вимогами.

5. Надішліть виконану домашню самостійну роботу на електрону пошту викладача. (viktoria_koleiko@ukr.net)

Перегляньте відео до заняття

Тема заняття: «Українська державність в 1917 – 1921 р.р.»

Хід роботи:

1. Опрацюйте параграф у підручнику.

Бойко О.Д. Історія України § 9.1- 9.4, с.325-338.

2. Виконайте всі завдання, передбачені даним параграфом.

3. Переглянте вказівки викладача та виконайте завдання домашньої самостійної роботи.

4. Оформіть домашню самостійну роботу згідно з вимогами.

5. Надішліть виконану домашню самостійну роботу на електрону пошту викладача. (viktoria_koleiko@ukr.net)

Перегляньте відео до заняття

https://dostupnaosvita.com.ua/video-lessons/istoriya-ukrayini/direktoriya-unr#video-content

https://dostupnaosvita.com.ua/video-lessons/istoriya-ukrayini/getmanat-pavla-skoropadskogo#video-content

Тема: «Українська РСР в умовах нової економічної політики (1921 – 1928рр.)

Хід роботи:

1. Опрацюйте параграф у підручнику.

В.С. Власов, 10 клас Історія України Розділ 4. с. 162 - 179

Бойко О.Д. Історія України § 12.1- 12.8, с.379 - 395.

2. Виконайте всі завдання, передбачені даним параграфом.

3. Переглянте вказівки викладача та виконайте завдання домашньої самостійної роботи.

1. Проаналізуйте таблицю, с. 166.

2. Перевірте, чого навчилися, с. 169.

3. Перевірте, чого навчилися, с. 178.

3. Перевірте, чого навчилися, с. 169.

4. Заповніть таблицю, с. 179.

4. Оформіть домашню самостійну роботу згідно з вимогами.

Надішліть виконану домашню самостійну роботу на електрону пошту викладача. (viktoria_koleiko@ukr.net)

Переглянте відеоурок

https://dostupnaosvita.com.ua/video-lessons/istoriya-ukrayini/politika-radyanskogo-uryadu-v-ukrayini-v-1919-1928-rr#video-content

Тема: «Українська РСР в умовах нової економічної політики (1921 – 1928рр.)

Хід роботи:

1. Опрацюйте параграф у підручнику.

В.С. Власов, 10 клас Історія України Розділ 4. с. 162 - 179

Бойко О.Д. Історія України § 12.1- 12.8, с.379 - 395.

2. Виконайте всі завдання, передбачені даним параграфом.

3. Переглянте вказівки викладача та виконайте завдання домашньої самостійної роботи.

1. Проаналізуйте таблицю, с. 166.

2. Перевірте, чого навчилися, с. 169.

3. Перевірте, чого навчилися, с. 178.

3. Перевірте, чого навчилися, с. 169.

4. Заповніть таблицю, с. 179.

4. Оформіть домашню самостійну роботу згідно з вимогами.

Надішліть виконану домашню самостійну роботу на електрону пошту викладача. (viktoria_koleiko@ukr.net)

Переглянте відеоурок

https://dostupnaosvita.com.ua/video-lessons/istoriya-ukrayini/politika-radyanskogo-uryadu-v-ukrayini-v-1919-1928-rr#video-content

Тема: Україна на сучасному етапі (друга половина 80-х років – початок ХХI століття)

ПЛАН

1) Україна у роки «перебудови».

2) УРСР на шляху до незалежності.

3) Розпад СРСР. Проголошення незалежності України.

4) Державотворення. Соціально-економічне становище України у перші роки незалежності.

5) Реформи наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст..

6) Зовнішня політика держави. Інтегрування України у світове співтовариство.

конспект

1.Після смерті К.У. Черненка в березні 1985 року на Пленумі ЦК КПРС Генеральним секретарем було обрано енергійного 54-річного М. Горбачова. Це брав свій початок період “перебудови”, що пройшов 3 основних етапи:

1) 1985 – 1987р. 2) 1987 – 1989 рр. 3) 1989 – 1991 рр.

Серцевиною першого стану реформ була свого роду “презумпція невинності” соціалізму за економічний спад в економіці, начебто проблема полягала в невикористаних можливостях соціалізму. “Прискорення”, “перебудова” і “гласність” стали ключовими поняттями першого стану реформ. Між ними існував тісний взаємозв’язок:

- гласність означала вияв успіх недоліків, що гальмують прискорення соціального розвитку;

- перебудова передбачала внесення структурних і організаційних змін у господарські, соціальні, політичні механізми з метою досягнення прискорення.

Перехід від перебудов до технічного переозброєння діючих підприємств і виробництв, перш за все прискорений розвиток машинобудування, але грошові вливання не дали ефекту.

Шкільна реформа – загальне комп’ютерне навчання – теж була нереальною.

Зміцнення дисципліни на підприємствах – програма боротьби з алкоголізмом, створення товариств для її реалізації, варварське знищення виноградників.

Кадрові перестановки: 70 % членів Політбюро було замінено, 40 % членів ЦК “брежнєвського набору”.

Але всі ці міри не привели до постачання товарами народного вжитку і продовольством, дефіцит постійно збільшується.

1987 р. Горбачов пішов на серйозні корективи свого реформаторського курсу. Нову стратегію реформ і ідеологію він проголосив у січні 1987 р., а кульмінацією цього нового курсу стала XIX партійна конференція, що відбулась влітку 1988 р. Вперше було названо представникам влади серйозні вади радянської соціальної системи: необхідно створити “соціалізм з людським обличчям” (за демократизацію усіх сфер життя). Особливо слід було зруйнувати командно – адміністративну систему, яка гальмувала економічні реформи.

Конференція затвердила курс на створення правової держави. Передбачався чіткий розподіл обов’язків партійних органів і Рад.

Введення посади Президента, проведення виборів народних депутатів Рад на альтернативній основі.

Відміна 6 ст. Конституції СРСР (про керівничу роль КППС) привела до виникнення численних політичних організацій, а згодом і партій.

В галузі економіки були здійснені важливі кроки до ринкових відносин.

Дозволялося індивідуалізувати трудову діяльність, створення кооперативів з виробництва продукції.

Широкі права надавалися підприємствам. Створювались комерційні та кооперативні банки. Збільшувались іноз. інвестиції, створювались спільні із зарубіжними фірмами підприємства.

У с/г почало розвиток фермерство. Все ж реформування економіки не поліпшило стану справ у народному господарстві.

Без глибоких політичних реформ подальший розвиток “перебудови” був неможливим. І з’їзд народних депутатів СРСР (червень 1989 р.)продемонстрував непримириму боротьбу думок, гостроту політичних суперечок, що були відбитком боротьби між реформаторами і консерваторами,0 між новими політичними силами КПРС.

2. Гостра політична боротьба почалася і на ІІ з’їзді Народних депутатів СРСР (грудень 1989 р.). З’їзд прийняв постанови про посилення боротьби з організованою злочинністю, про правову і політичну оцінку радянськонімецького договору про ненапад 1939 р., про політичну оцінку рішення щодо введення військ до Афганістану.

На ІІІ Позачерговому з’їзді (березень 1990 р.) було введено Інститут Президентства, на цей пост було обрано М.Горбачова, Головою Президіума Верховної Ради СРСР – А. Лук’янова.

На з’їзді народних депутатів РСФСР (червень 1990). Головою Верховної Ради РСФСР було обрано опального політика Б.Єльцина.

Протистояння Горбачова і Єльцина посилювалося, напруженість політичної боротьби зростало. На другому етапі реформи (1989-91 рр.) значно активізувався національно-визвольний рух. За умов демократичних виборів і ослаблення диктату КПРС у Верховних Радах прибалтійських республік перемогу отримали рухи, що виступали на вихід їх із СРСР. Протягом весниліта 1990 р. Литва, Латвія, Естонія, РСФСР і Україна й інші республіки прийняли декларацію про державний суверенітет.

Розгін мирної багатотисячної демонстрації у Тбілісі за демократію і незалежність Грузії (16 чол. загинуло).

3. Процес розпаду СРСР прискорив серпневий заколот 1991 р. (ГКЧП).

Вже восени 1990 р. праві сили переходять в наступ. Міністр оборони Язов вимагав відновити порядок в країні, забезпечити призов в армію. Голова КДБ Крючков посилив боротьбу з неформалами. Розгін демонстрації в Прибалтиці з допомогою десантних військ.

19 серпня 1991 р. – повідомлення ТАРС про створення Державного комітету з надзвичайного стану у складі 8 чоловік: віце-президента Янаєва, прем’єр-міністра Павлова, міністра оборони Язова, голови КДБ Крючкова, міністра внутрішніх справ Пуго, голови Сел. Спілки Стародубцева і ін. Президент знаходився на відпочинку в Криму. Було оголошено надзвичайний стан, припинилася діяльність опозиційних рухів і партій, заборонялися мітинги і демонстрації.

Завдання: відновлення порядків, що існували до 1985 р. Але організатори антиконституційного заколоту зазнали поразки. Наприкінці 1991 р. Україна, а потім й інші республіки проголосили про створення самостійних держав.

У грудні 1991 р. в Бєловезькій пущі (Білорусія) керівництво трьох республік проголосили припинення дії союзного договору 1922 р. і про припинення діяльності державних структур СРСР. Так відбувся розпад Радянського Союзу. Позитивні зміни відбулися і в зовнішній політиці. У грудні 1988 р. в промові на Генеральній Асамблеї ООН Горбачов сформулював нову концепцію радянської зовнішньої політики – пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими. Уряд СРСР оголосив мораторій на випробування ядерної зброї, призупинив розгортання ракет середнього радіуса дії в Європейській частини країни, на 500 тисяч скоротив збройні сили, розпочав конверсію воєнного виробництва, вивів війська з Афганістану (15 лютого 1989 р.).

Кардинальні зміни в радянсько-американських відносинах: зустрічі Горбачова і Рейгана у Рейк’явику; з Бушем 1989 р. – СРСР не буде розглядати США як свого потенціального противника. Виведення радянських військ із країн Східної Європи після антитоталітарних рев., що пройшли в 1989-90 рр.

Це була перемога нового політичного мислення у зовнішній політиці СРСР.

Висновок.

Погіршення економічної ситуації в Україні в другій половині 80-х років. Характер економічної політики. Чорнобильська катастрофа. Екологічна ситуація в Україні. Формування економічних передумов розпаду СРСР.

Зміни у вищому партійно-державному керівництві. Пошуки шляхів виходу з кризи. Спроби оздоровлення суспільно-політичного життя. „Перебудова”. Невдача спроб реформування СРСР. Зростання громадськополітичної активності суспільства. „Гласність” і повернення народові правди про минуле України. Нові громадські об єднання.. Початок формування багатопартійності в Україні. Народний рух. Розпад компартії України.

Вибори до Верховної Ради УРСР 1990 р. Декларація про державний суверенітет України 16 липня 1990 року. Спроба державного перевороту в СРСР та події в Україні. Акт проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. Референдум 1 грудня 1991 року. Припинення існування Радянського Союзу. Історичне значення проголошення незалежності України.

4. Після проголошення незалежності одним із найперших державотворчих кроків стало запровадження атрибутів державності:

1) проголошення недоторканності кордонів, визначення порядку їхньої охорони та правил переходу

2) формування Збройних Сил України, Міністерства оборони України

3) утворення СБУ

4) формування судової системи, органів прокуратури

5) прийняття державної атрибутики: гімну, прапора і герба

6) запровадження власної грошової одиниці (купоні багаторазового використання у 1992 році, гривні у 1996 році)

7) прийняття нової Конституції України 28 червня 1996 року.

Політична незалежність України не стала основою для здобуття економічного суверенітету держави. Перехід до ринкових відносин відбувся за російським зразком, який себе не виправдив. Вже навесні 1992 року Україна знаходилась у стані гіперекономічної кризи, гроші знецінилися в 21 раз, а за 1993 – у 103 рази. Це стало наслідком проведеної лібералізації цін, приватизації засобів виробництва, а також зростання цін на енергоносії, що призвело до глибокої диференціації суспільства.

Падіння виробництва в Україні в 1991-1994 рр. в першу чергу зумовлювалося скороченням економічних зв’язків з колишніми союзними республіками, а пріоритет віддавався ринку Європи, де українські товари були неконкурентноспроможними. Після чого Росія і Туркменистан ліквідували цінову диспропорцію на нафту і газ, вони відповідно зросли у 100 і 300 разів. Зростання цін на енергоносії привело до розкручування інфляції і до поглиблення спаду виробництва в Україні. Тіньовий сектор в економіці в 1994 році сягнув 60 %. Основна маса населення опинилася за межею бідності, купівельна спроможність знизилася у п’ять разів.У жовтні 1994 року було проголошено курс на прискорення реформування як єдиний вихід із кризи і досягнення економічної стабілізації.

Основними напрямками реформування стали:

- фінансова стабілізація, послаблення податкового пресу, подолання платіжної кризи;

- регульована та контрольована державою лібералізація цін;

- структурна перебудова виробництва на основі ринкової економіки:

- лібералізація зовнішньоекономічних зв’язків;

- соціальний захист населення, підтримка власного виробника, вирішення соціальних, духовних проблем.

В економічний сфері в 1995-2002 роках відбулися певні зрушення, появилися паростки позитивних тенденцій:

- часткова, але періодична фінансова і цінова стабілізація, зниження інфляції;

- певні структурні зрушення: недержавний сектор виробництва в 1998 році виробляв 66% промислової продукції;

- започаткувався процес повернення капіталу в Україну;

- інтенсифікувався процес приватизації, мала приватизація фактично завершена;

Відбулося роздержавлення землі і майна сільськогосподарських підприємств та інше.

Проте ці тенденції не набули сталого характеру.

5. Становлення владних структур. Економічні проблеми незалежної України. Об`єктивні й суб`єктивні труднощі формування національної економіки. Стратегічні прорахунки у здійсненні реформ. Спад виробництва. Стан справ у сільському господарстві. Етапи утвердження приватної власності на землю. Створення власної фінансової системи. Запровадження гривні. Позитивні зрушення в економіці 2000-2001 рр.

Становище в соціальній сфері. Зміни в чисельності та соціальному складі населення. Життєвий рівень населення. Екологічні проблеми. Стан міжнаціональних відносин. Права національних меншин в Україні.

6. Зовнішня політика незалежної України. Воєнна доктрина України. Визнання України міжнародним співтовариством. Основні напрями політики незалежної України. Участь України в загальноєвропейському процесі. Діяльність України в ООН. Вступ України до Ради Європи. Відносини України з сусідніми державами. Українсько-російські відносини. Міжнародні торговельні та економічні зв`язки. Культурне співробітництво.

Політичне життя 1993 – 2002 рр. Прийняття Конституції України. Процес національного відродження. Вибори 2005 року. «Помаранчева революція». Вступ у дію Закону «Про внесення змін до Конституції України» (1 січня 2007 року). Вибори 2010 року. Реформи в сучасній Україні.

Тема: Україна на сучасному етапі (друга половина 80-х років – початок ХХI століття)

ПЛАН

1. Україна у роки «перебудови».

2. УРСР на шляху до незалежності.

3. Розпад СРСР. Проголошення незалежності України.

4. Державотворення. Соціально-економічне становище України у перші роки незалежності.

5. Реформи наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст..

6. Зовнішня політика держави. Інтегрування України у світове співтовариство.

7. Переглянте відео – матеріали

https://www.youtube.com/watch?v=8pUGam33Zpw

https://www.youtube.com/watch?v=YLL26alZ69U&feature=youtu.be

конспект

1.Після смерті К.У. Черненка в березні 1985 року на Пленумі ЦК КПРС Генеральним секретарем було обрано енергійного 54-річного М. Горбачова. Це брав свій початок період “перебудови”, що пройшов 3 основних етапи:

1) 1985 – 1987р. 2) 1987 – 1989 рр. 3) 1989 – 1991 рр.

Серцевиною першого стану реформ була свого роду “презумпція невинності” соціалізму за економічний спад в економіці, начебто проблема полягала в невикористаних можливостях соціалізму. “Прискорення”, “перебудова” і “гласність” стали ключовими поняттями першого стану реформ. Між ними існував тісний взаємозв’язок:

- гласність означала вияв успіх недоліків, що гальмують прискорення соціального розвитку;

- перебудова передбачала внесення структурних і організаційних змін у господарські, соціальні, політичні механізми з метою досягнення прискорення.

Перехід від перебудов до технічного переозброєння діючих підприємств і виробництв, перш за все прискорений розвиток машинобудування, але грошові вливання не дали ефекту.

Шкільна реформа – загальне комп’ютерне навчання – теж була нереальною.

Зміцнення дисципліни на підприємствах – програма боротьби з алкоголізмом, створення товариств для її реалізації, варварське знищення виноградників.

Кадрові перестановки: 70 % членів Політбюро було замінено, 40 % членів ЦК “брежнєвського набору”.

Але всі ці міри не привели до постачання товарами народного вжитку і продовольством, дефіцит постійно збільшується.

1987 р. Горбачов пішов на серйозні корективи свого реформаторського курсу. Нову стратегію реформ і ідеологію він проголосив у січні 1987 р., а кульмінацією цього нового курсу стала XIX партійна конференція, що відбулась влітку 1988 р. Вперше було названо представникам влади серйозні вади радянської соціальної системи: необхідно створити “соціалізм з людським обличчям” (за демократизацію усіх сфер життя). Особливо слід було зруйнувати командно – адміністративну систему, яка гальмувала економічні реформи.

Конференція затвердила курс на створення правової держави. Передбачався чіткий розподіл обов’язків партійних органів і Рад.

Введення посади Президента, проведення виборів народних депутатів Рад на альтернативній основі.

Відміна 6 ст. Конституції СРСР (про керівничу роль КППС) привела до виникнення численних політичних організацій, а згодом і партій.

В галузі економіки були здійснені важливі кроки до ринкових відносин.

Дозволялося індивідуалізувати трудову діяльність, створення кооперативів з виробництва продукції.

Широкі права надавалися підприємствам. Створювались комерційні та кооперативні банки. Збільшувались іноз. інвестиції, створювались спільні із зарубіжними фірмами підприємства.

У с/г почало розвиток фермерство. Все ж реформування економіки не поліпшило стану справ у народному господарстві.

Без глибоких політичних реформ подальший розвиток “перебудови” був неможливим. І з’їзд народних депутатів СРСР (червень 1989 р.)продемонстрував непримириму боротьбу думок, гостроту політичних суперечок, що були відбитком боротьби між реформаторами і консерваторами,0 між новими політичними силами КПРС.

2. Гостра політична боротьба почалася і на ІІ з’їзді Народних депутатів СРСР (грудень 1989 р.). З’їзд прийняв постанови про посилення боротьби з організованою злочинністю, про правову і політичну оцінку радянськонімецького договору про ненапад 1939 р., про політичну оцінку рішення щодо введення військ до Афганістану.

На ІІІ Позачерговому з’їзді (березень 1990 р.) було введено Інститут Президентства, на цей пост було обрано М.Горбачова, Головою Президіума Верховної Ради СРСР – А. Лук’янова.

На з’їзді народних депутатів РСФСР (червень 1990). Головою Верховної Ради РСФСР було обрано опального політика Б.Єльцина.

Протистояння Горбачова і Єльцина посилювалося, напруженість політичної боротьби зростало. На другому етапі реформи (1989-91 рр.) значно активізувався національно-визвольний рух. За умов демократичних виборів і ослаблення диктату КПРС у Верховних Радах прибалтійських республік перемогу отримали рухи, що виступали на вихід їх із СРСР. Протягом весниліта 1990 р. Литва, Латвія, Естонія, РСФСР і Україна й інші республіки прийняли декларацію про державний суверенітет.

Розгін мирної багатотисячної демонстрації у Тбілісі за демократію і незалежність Грузії (16 чол. загинуло).

3. Процес розпаду СРСР прискорив серпневий заколот 1991 р. (ГКЧП).

Вже восени 1990 р. праві сили переходять в наступ. Міністр оборони Язов вимагав відновити порядок в країні, забезпечити призов в армію. Голова КДБ Крючков посилив боротьбу з неформалами. Розгін демонстрації в Прибалтиці з допомогою десантних військ.

19 серпня 1991 р. – повідомлення ТАРС про створення Державного комітету з надзвичайного стану у складі 8 чоловік: віце-президента Янаєва, прем’єр-міністра Павлова, міністра оборони Язова, голови КДБ Крючкова, міністра внутрішніх справ Пуго, голови Сел. Спілки Стародубцева і ін. Президент знаходився на відпочинку в Криму. Було оголошено надзвичайний стан, припинилася діяльність опозиційних рухів і партій, заборонялися мітинги і демонстрації.

Завдання: відновлення порядків, що існували до 1985 р. Але організатори антиконституційного заколоту зазнали поразки. Наприкінці 1991 р. Україна, а потім й інші республіки проголосили про створення самостійних держав.

У грудні 1991 р. в Бєловезькій пущі (Білорусія) керівництво трьох республік проголосили припинення дії союзного договору 1922 р. і про припинення діяльності державних структур СРСР. Так відбувся розпад Радянського Союзу. Позитивні зміни відбулися і в зовнішній політиці. У грудні 1988 р. в промові на Генеральній Асамблеї ООН Горбачов сформулював нову концепцію радянської зовнішньої політики – пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими. Уряд СРСР оголосив мораторій на випробування ядерної зброї, призупинив розгортання ракет середнього радіуса дії в Європейській частини країни, на 500 тисяч скоротив збройні сили, розпочав конверсію воєнного виробництва, вивів війська з Афганістану (15 лютого 1989 р.).

Кардинальні зміни в радянсько-американських відносинах: зустрічі Горбачова і Рейгана у Рейк’явику; з Бушем 1989 р. – СРСР не буде розглядати США як свого потенціального противника. Виведення радянських військ із країн Східної Європи після антитоталітарних рев., що пройшли в 1989-90 рр.

Це була перемога нового політичного мислення у зовнішній політиці СРСР.

Висновок.

Погіршення економічної ситуації в Україні в другій половині 80-х років. Характер економічної політики. Чорнобильська катастрофа. Екологічна ситуація в Україні. Формування економічних передумов розпаду СРСР.

Зміни у вищому партійно-державному керівництві. Пошуки шляхів виходу з кризи. Спроби оздоровлення суспільно-політичного життя. „Перебудова”. Невдача спроб реформування СРСР. Зростання громадськополітичної активності суспільства. „Гласність” і повернення народові правди про минуле України. Нові громадські об єднання.. Початок формування багатопартійності в Україні. Народний рух. Розпад компартії України.

Вибори до Верховної Ради УРСР 1990 р. Декларація про державний суверенітет України 16 липня 1990 року. Спроба державного перевороту в СРСР та події в Україні. Акт проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. Референдум 1 грудня 1991 року. Припинення існування Радянського Союзу. Історичне значення проголошення незалежності України.

4. Після проголошення незалежності одним із найперших державотворчих кроків стало запровадження атрибутів державності:

1) проголошення недоторканності кордонів, визначення порядку їхньої охорони та правил переходу

2) формування Збройних Сил України, Міністерства оборони України

3) утворення СБУ

4) формування судової системи, органів прокуратури

5) прийняття державної атрибутики: гімну, прапора і герба

6) запровадження власної грошової одиниці (купоні багаторазового використання у 1992 році, гривні у 1996 році)

7) прийняття нової Конституції України 28 червня 1996 року.

Політична незалежність України не стала основою для здобуття економічного суверенітету держави. Перехід до ринкових відносин відбувся за російським зразком, який себе не виправдив. Вже навесні 1992 року Україна знаходилась у стані гіперекономічної кризи, гроші знецінилися в 21 раз, а за 1993 – у 103 рази. Це стало наслідком проведеної лібералізації цін, приватизації засобів виробництва, а також зростання цін на енергоносії, що призвело до глибокої диференціації суспільства.

Падіння виробництва в Україні в 1991-1994 рр. в першу чергу зумовлювалося скороченням економічних зв’язків з колишніми союзними республіками, а пріоритет віддавався ринку Європи, де українські товари були неконкурентноспроможними. Після чого Росія і Туркменистан ліквідували цінову диспропорцію на нафту і газ, вони відповідно зросли у 100 і 300 разів. Зростання цін на енергоносії привело до розкручування інфляції і до поглиблення спаду виробництва в Україні. Тіньовий сектор в економіці в 1994 році сягнув 60 %. Основна маса населення опинилася за межею бідності, купівельна спроможність знизилася у п’ять разів.У жовтні 1994 року було проголошено курс на прискорення реформування як єдиний вихід із кризи і досягнення економічної стабілізації.

Основними напрямками реформування стали:

- фінансова стабілізація, послаблення податкового пресу, подолання платіжної кризи;

- регульована та контрольована державою лібералізація цін;

- структурна перебудова виробництва на основі ринкової економіки:

- лібералізація зовнішньоекономічних зв’язків;

- соціальний захист населення, підтримка власного виробника, вирішення соціальних, духовних проблем.

В економічний сфері в 1995-2002 роках відбулися певні зрушення, появилися паростки позитивних тенденцій:

- часткова, але періодична фінансова і цінова стабілізація, зниження інфляції;

- певні структурні зрушення: недержавний сектор виробництва в 1998 році виробляв 66% промислової продукції;

- започаткувався процес повернення капіталу в Україну;

- інтенсифікувався процес приватизації, мала приватизація фактично завершена;

Відбулося роздержавлення землі і майна сільськогосподарських підприємств та інше.

Проте ці тенденції не набули сталого характеру.

5. Становлення владних структур. Економічні проблеми незалежної України. Об`єктивні й суб`єктивні труднощі формування національної економіки. Стратегічні прорахунки у здійсненні реформ. Спад виробництва. Стан справ у сільському господарстві. Етапи утвердження приватної власності

на землю. Створення власної фінансової системи. Запровадження гривні. Позитивні зрушення в економіці 2000-2001 рр.

Становище в соціальній сфері. Зміни в чисельності та соціальному складі населення. Життєвий рівень населення. Екологічні проблеми. Стан міжнаціональних відносин. Права національних меншин в Україні.

6. Зовнішня політика незалежної України. Воєнна доктрина України. Визнання України міжнародним співтовариством. Основні напрями політики незалежної України. Участь України в загальноєвропейському процесі. Діяльність України в ООН. Вступ України до Ради Європи. Відносини України з сусідніми державами. Українсько-російські відносини. Міжнародні торговельні та економічні зв`язки. Культурне співробітництво.

Політичне життя 1993 – 2002 рр. Прийняття Конституції України. Процес національного відродження. Вибори 2005 року. «Помаранчева революція». Вступ у дію Закону «Про внесення змін до Конституції України» (1 січня 2007 року). Вибори 2010 року. Реформи в сучасній Україні.

8. Домашнє завдання.

Література

Історія України (профільний рівень) : підручник для 11 класу закладів загальної середньої освіти / В. С. Власов, С. В. Кульчицький. – Київ : Літера ЛТД, 2019. – 288 с.

Розділ V п.43 – 46 – ст. 209

Перевірте, чого навчилися – с. 231. Відповіді надішліть на електронну адресу викладача (viktoria_koleiko@ukr.net

Тема: Повторення

Для того щоб краще підготуватися до екзамену з історії України пропоную для повторення перейти за посиланням та переглянути відео – матеріали з наступних розділів:

І.Стисло про історію України від найдавніших часів до кінця 19 століття

https://www.youtube.com/watch?v=ZLwxN_COqtI

ІІ.історія України 20 початок 21 століття (коротко)

https://www.youtube.com/watch?v=yR9R5SFx694

ІІІ.Політичні діячі 20 початок 21 століття

https://www.youtube.com/watch?v=WTsjWSwvbVE

ІV.Памятки архітектури та образотворчого мистецтва

https://znoclub.com/images/2019zno/pdf/pamyatky_arh_istzno2019.pdf

Тема: Розпад Радянського Союзу і відродження незалежності України (1985 – 1991)

ПЛАН

1. Україна у роки «перебудови».

2. УРСР на шляху до незалежності.

3. Розпад СРСР. Проголошення незалежності України.

4. Державотворення. Соціально-економічне становище України у перші роки незалежності.

5. Реформи наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст..

6. Зовнішня політика держави. Інтегрування України у світове співтовариство.

7. Переглянте відео – матеріали посилаючись на покликання

1. Розпад Радянського Союзу (1985 – 1991 роки)

https://www.youtube.com/watch?v=N47GbF00POU

2.Початок державотворчого процесу

https://www.youtube.com/watch?v=YLL26alZ69U&feature=youtu.be

1.Після смерті К.У. Черненка в березні 1985 року на Пленумі ЦК

КПРС Генеральним секретарем було обрано енергійного 54-річного

М. Горбачова. Це брав свій початок період “перебудови”, що пройшов 3 основних етапи:

1) 1985 – 1987р. 2) 1987 – 1989 рр. 3) 1989 – 1991 рр.

Серцевиною першого стану реформ була свого роду “презумпція невинності” соціалізму за економічний спад в економіці, начебто проблема полягала в невикористаних можливостях соціалізму. “Прискорення”, “перебудова” і “гласність” стали ключовими поняттями першого стану реформ. Між ними існував тісний взаємозв’язок:

- гласність означала вияв успіх недоліків, що гальмують прискорення соціального розвитку;

- перебудова передбачала внесення структурних і організаційних змін у господарські, соціальні, політичні механізми з метою досягнення прискорення.

Перехід від перебудов до технічного переозброєння діючих підприємств і виробництв, перш за все прискорений розвиток машинобудування, але грошові вливання не дали ефекту.

Шкільна реформа – загальне комп’ютерне навчання – теж була нереальною.

Зміцнення дисципліни на підприємствах – программа боротьби з алкоголізмом, створення товариств для її реалізації, варварське знищення виноградників.

Кадрові перестановки: 70 % членів Політбюро було замінено, 40 % членів ЦК “брежнєвського набору”.

Але всі ці міри не привели до постачання товарами народного вжитку і продовольством, дефіцит постійно збільшується.

1987 р. Горбачов пішов на серйозні корективи свого реформаторського курсу. Нову стратегію реформ і ідеологію він проголосив у січні 1987 р., а кульмінацією цього нового курсу стала XIX партійна конференція, що відбулась влітку 1988 р. Вперше було названо представникам влади серйозні вади радянської соціальної системи: необхідно створити “соціалізм з людським обличчям” (за демократизацію усіх сфер життя). Особливо слід було зруйнувати командно – адміністративну систему, яка гальмувала економічні реформи.

Конференція затвердила курс на створення правової держави. Передбачався чіткий розподіл обов’язків партійних органів і Рад.

Введення посади Президента, проведення виборів народних депутатів Рад на альтернативній основі.

Відміна 6 ст. Конституції СРСР (про керівничу роль КППС) привела до виникнення численних політичних організацій, а згодом і партій.

В галузі економіки були здійснені важливі кроки до ринкових відносин.

Дозволялося індивідуалізувати трудову діяльність, створення кооперативів з виробництва продукції.

Широкі права надавалися підприємствам. Створювались комерційні та кооперативні банки. Збільшувались іноз. інвестиції, створювались спільні із зарубіжними фірмами підприємства.

У с/г почало розвиток фермерство. Все ж реформування економіки не поліпшило стану справ у народному господарстві.

Без глибоких політичних реформ подальший розвиток “перебудови” був неможливим. І з’їзд народних депутатів СРСР (червень 1989 р.)продемонстрував непримириму боротьбу думок, гостроту політичних суперечок, що були відбитком боротьби між реформаторами і консерваторами, між новими політичними силами КПРС.

2. Гостра політична боротьба почалася і на ІІ з’їзді Народних депутатів СРСР (грудень 1989 р.). З’їзд прийняв постанови про посилення боротьби з організованою злочинністю, про правову і політичну оцінку радянсько -німецького договору про ненапад 1939 р., про політичну оцінку рішення щодо введення військ до Афганістану.

На ІІІ Позачерговомуз’їзді (березень 1990 р.) було введено Інститут Президентства, на цей пост було обрано М.Горбачова, Головою Президіума Верховної Ради СРСР – А. Лук’янова.

На з’їзді народних депутатів РСФСР (червень 1990). Головою Верховної Ради РСФСР було обрано опального політика Б.Єльцина.

Протистояння Горбачова і Єльцина посилювалося, напруженість політичної боротьби зростало. На другому етапі реформи (1989-91 рр.) значно активізувався національно-визвольний рух. За умов демократичних виборів і ослаблення диктату КПРС у Верховних Радах прибалтійських республік перемогу отримали рухи, що виступали на вихід їх із СРСР. Протягом весни літа 1990 р. Литва, Латвія, Естонія, РСФСР і Україна й інш іреспубліки прийняли декларацію про державний суверенітет.

Розгін мирної багатотисячної демонстрації у Тбілісі за демократію і незалежність Грузії (16 чол. загинуло).

3. Процес розпаду СРСР прискорив серпневий заколот 1991 р. (ГКЧП).

Вже восени 1990 р. Праві сили переходять в наступ. Міністр оборони Язов вимагав відновити порядок в країні, забезпечити призов в армію. Голова КДБ Крючков посилив боротьбу з неформалами. Розгін демонстрації в Прибалтиці з допомогою десантних військ.

19 серпня 1991 р. – повідомлення ТАРС про створення Державного комітету з надзвичайного стану у складі 8 чоловік: віце-президента Янаєва, прем’єр-міністра Павлова, міністра оборони Язова, голови КДБ Крючкова, міністра внутрішніх справ Пуго, голови Сел. Спілки Стародубцева і ін. Президент знаходився на відпочинку в Криму. Було оголошено надзвичайний стан, припинилася діяльність опозиційних рухів і партій, заборонялися мітинги і демонстрації.

Завдання: відновлення порядків, що існували до 1985 р. Але організатори антиконституційного заколоту зазнали поразки. Наприкінці 1991 р. Україна, а потім й інші республіки проголосили про створення самостійних держав.

У грудні 1991 р. в Бєловезькій пущі (Білорусія) керівництво трьох республік проголосили припинення дії союзного договору 1922 р. і про припинення діяльності державних структур СРСР. Так відбувся розпад Радянського Союзу. Позитивні зміни відбулися і в зовнішній політиці. У грудні 1988 р. в промові на Генеральній Асамблеї ООН Горбачов сформулював нову концепцію радянської зовнішньої політики – пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими. Уряд СРСР оголосив мораторій на випробування ядерної зброї, призупинив розгортання ракет середнього радіуса дії в Європейській частини країни, на 500 тисяч скоротив збройні сили, розпочав конверсію воєнного виробництва, вивів війська з Афганістану (15 лютого 1989 р.).

Кардинальні зміни в радянсько-американських відносинах: зустрічі Горбачова і Рейгана у Рейк’явику; з Бушем 1989 р. – СРСР не буде розглядати США як свого потенціального противника. Виведення радянських військ із країн Східної Європи після антитоталітарних рев.,що пройшли в 1989-90 рр.

Це булла перемога нового політичного мислення у зовнішній політиці СРСР.

Висновок.

Погіршення економічної ситуації в Україні в другій половині 80-х років. Характер економічної політики. Чорнобильська катастрофа. Екологічна ситуація в Україні. Формування економічних передумов розпаду СРСР.

Зміни у вищому партійно-державному керівництві. Пошуки шляхів виходу з кризи. Спроби оздоровлення суспільно-політичного життя. „Перебудова”. Невдача спроб реформування СРСР. Зростання громадсько політичної активності суспільства. „Гласність” і повернення народові правди про минуле України. Нові громадські об єднання. Початок формування багатопартійності в Україні. Народний рух. Розпад компартії України.

Вибори до Верховної Ради УРСР 1990 р. Декларація про державний суверенітет України 16 липня 1990 року. Спроба державного перевороту в СРСР та події в Україні. Акт проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. Референдум 1 грудня 1991 року. Припинення існування Радянського Союзу. Історичне значення проголошення незалежності України.

4. Після проголошення незалежності одним із найперших державотворчих кроків стало запровадження атрибутів державності:

1) проголошення недоторканності кордонів, визначення порядку їхньої охорони та правил переходу

2) формування Збройних Сил України, Міністерства оборони України

3) утворення СБУ

4) формування судової системи, органів прокуратури

5) прийняття державної атрибутики: гімну, прапора і герба

6) запровадження власної грошової одиниці (купон і багаторазового використання у 1992 році, гривні у 1996 році)

7) прийняття нової Конституції України 28 червня 1996 року.

Політична незалежністьУкраїни не стала основою для здобуття економічного суверенітету держави. Перехід до ринкових відносин відбувся за російським зразком, який себе не виправдив. Вже навесні 1992 року Україна знаходилась у стані гіперекономічної кризи, гроші знецінилися в 21 раз, а за 1993 – у 103 рази. Це стало наслідком проведеної лібералізації цін, приватизації засобів виробництва, а також зростання цін на енергоносії, що призвело до глибокої диференціації суспільства.

Падіння виробництва в Україні в 1991-1994 рр. в першу чергу зумовлювалося скороченням економічних зв’язків з колишніми союзними республіками, а пріоритет віддавався ринку Європи, де українські товари були не конкурентно спроможними. Після чого Росія і Туркменистан ліквідували цінову диспропорцію на нафту і газ, вони відповідно зросли у 100 і 300 разів. Зростання цін на енергоносії привело до розкручування інфляції і до поглиблення спаду виробництва в Україні. Тіньовий сектор в економіці в 1994 році сягнув 60 %. Основна масса населення опинилася за межею бідності, купівельна спроможність знизилася у п’ять разів. У жовтні 1994 року було проголошено курс на прискорення реформування як єдиний вихід із кризи і досягнення економічної стабілізації.

Основними напрямками реформування стали:

- фінансова стабілізація, послаблення податкового пресу, подолання платіжної кризи;

- регульована та контрольована державою лібералізація цін;

- структурна перебудова виробництва на основі ринкової економіки:

- лібералізація зовнішньо економічних зв’язків;

- соціальний захист населення, підтримка власного виробника, вирішення соціальних, духовних проблем.

В економічний сфері в 1995-2002 роках відбулися певні зрушення, появилися паростки позитивних тенденцій:

- часткова, але періодична фінансова і цінова стабілізація, зниження інфляції;

- певні структурні зрушення: недержавний сектор виробництва в 1998 році виробляв 66% промислової продукції;

- започаткувався процесс повернення капіталу в Україну;

- інтенсифікувався процесс приватизації, мала приватизація фактично завершена;

Відбулося роздержавлення землі і майна сільськогосподарських підприємств та інше.

Проте ці тенденції не набули сталого характеру.

5. Становлення владних структур. Економічні проблеми незалежної України. Об`єктивні й суб`єктивні труднощі формування національної економіки. Стратегічні прорахунки у здійсненні реформ. Спад виробництва. Стан справ у сільському господарстві. Етапи утвердження приватної власності на землю. Створення власної фінансової системи. Запровадження гривні. Позитивні зрушення в економіці 2000-2001 рр.

Становище в соціальній сфері. Зміни в чисельності та соціальному складі населення. Життєвий рівень населення. Екологічні проблеми. Стан міжнаціональних відносин. Права національних меншин в Україні.

6. Зовнішня політика незалежної України. Воєнна доктрина України. ВизнанняУкраїни міжнародним співтовариством. Основні напрями політики незалежної України. Участь України в загальноєвропейському процесі. ДіяльністьУкраїни в ООН. Вступ України до Ради Європи. Відносини України з сусідніми державами. Українсько-російські відносини. Міжнародні торговельні та економічні зв`язки. Культурне співробітництво.

Політичне життя 1993 – 2002 рр. Прийняття Конституції України. Процес національного відродження. Вибори 2005 року. «Помаранчева революція». Вступ у дію Закону «Про внесення змін до Конституції України» (1 січня 2007 року). Вибори 2010 року. Реформи в сучасній Україні.

8. Домашнє завдання.

Література

Історія України (профільний рівень) :підручник для 11 класу закладів загальної середньої освіти / В. С. Власов, С. В. Кульчицький. – Київ :Літера ЛТД, 2019. – 288 с. Розділ V п.43 – 46 – ст. 209

Перевірте, чого навчилися – с. 231. Відповіді надішліть на електронну адресу викладача (viktoria_koleiko@ukr.net)

Тема : «Україна в умовах незалежності»

(Пропоную ВАМ повторити лекції вивченого матеріалу за перший курс. Успішної здачі ВАМ ЗНО).

Тема 13. Лекція 32. Україна в умовах незалежності. Державотворчі процеси. Стан господарства після розпаду СРСР

План:

1. Початок державотворчих процесів.

2. Прийняття Конституції України (1996).

3. Економічне життя України в І половині 90-х років.

Ключові поняття:

Роздержавлення і приватизація – перехід об’єктів державної власності у приватну.

Компроміс – досягнення згоди шляхом взаємних поступок.

1. З розпадом СРСР відходила в минуле радянська епоха з її тоталітарним політичним режимом, одержавленою плановою економікою, підпорядкованою інтересам імперського центру, деформованими міжнаціональними відносинами.

Перед незалежною Україною постали нові завдання: створити правову демократичну державу, багатоукладну ринкову економіку, зорієнтовану на соціальні потреби людей; оздоровити міжнаціональні відносини, встановити рівноправні стосунки з іншими державами та перетворити Україну на сучасну європейську державу. Такі суспільні перетворення справедливо називають революційними, в Україні вони відбувалися мирним шляхом.

Насамперед необхідно було створити державні органи влади, сформувати 3 її гілки: законодавчу, виконавчу і судову та створити органи управління на місцях. Найвищим законодавчим органом влади була Верховна Рада (450 депутатів), яка обиралася раз на 4 роки. Очолив її І.С.Плющ. Верховна Рада прийняла ряд законів: про державні кордони, про громадянство, про Збройні Сили України; в січні-лютому 1992р. затвердила державну символіку. Верховна Рада 12-го скликання ухвалила майже 400 законів та 1100 постанов, але велика частина їх не виконувалась.

1 грудня 1991р. вперше був обраний Президент України – Кравчук Л.М, який був главою держави і главою виконавчої влади. Виконавча влада була представлена Кабінетом Міністрів на чолі з прем’єр-міністром (В.Фокін). На місцях створювались адміністрації Президента та ради народних депутатів.

До судової гілки влади відносились суди загальної юрисдикції на чолі з Верховним Судом України та арбітражні (господарські). В 1992р. був заснований Конституційний Суд, який розглядав питання щодо відповідності Конституції законів та інших нормативних актів. Почали формуватися правоохоронні органи – прокуратура, міліція, СБУ, нотаріат, адвокатура, митна та податкова служба.

6 грудня 1991р. був прийнятий Закон про Збройні Сили України (армія в межах 400-420 тис. чоловік).

Крим одержав автономію в складі України.

В 1994р. відбулись вибори до Верховної Ради та вибори Президента України (Л.Кучма).

2. З проголошенням незалежності почався процес по створенню нової Конституції України. Велике значення в цьому процесі відіграли положення

Декларації про державний суверенітет України та створення конституційної комісії. Конституційний процес був тривалим і важким. Було розроблено декілька проектів нової Конституції, які обговорювались громадськістю, висловлювались різні пропозиції. Але в умовах політичного протистояння Президента та Верховної Ради розв’язання конституційних питань затягувалось. Президент прагнув створити сильну виконавчу владу, а Верховна Рада, лякаючи загрозою диктатури, прагнула зберегти свої повноваження. Згодом дві гілки влади пішли на компроміс, відмовившись від протистояння, і 8 червня 1995р. підписали Конституційний договір, який мав діяти до прийняття Конституції.

Робота на Конституцією тривала, до неї були залучені кращі фахівці. Проте обговорення проекту Основного Закону у Верховній раді 17-18 червня 1996р. знову було безрезультатним. Тоді президент України 26 червня 1996р. підписав Указ про проведення Всеукраїнського референдуму щодо прийняття Конституції України. Це могло призвести до розпуску Верховної Ради. Це прискорило конституційний процес і 28 червня 1996р. Верховна Рада України прийняла Основний Закон нашої суверенної держави.

3. Після розпаду СРСР економіка України перебувала в дуже складному стані. Порушились господарські зв’язки між республіками колишнього СРСР, знецінився радянський карбованець, зростали ціни. Багато підприємств зупинялися, працівники бюджетної сфери по кілька місяців не одержували зарплати. До 1994р. національний дохід скоротився на 36%, виробництво промислової продукції – на 38,4%, рівень інфляції 1993р. був найвищим у світі.

Глибока криза охопила і сільське господарство.

Щоб реформувати економіку на ринкових засадах, необхідно було провести роздержавлення підприємств та їх приватизацію, створити різні форми власності (державну, приватну, колективну). В 1991-1992рр. Верховна Рада прийняла важливі Закони «Про селянське (фермерське) господарство», «Про форми власності на землю». В 1992р. було здійснено паювання майна колгоспів. Виникали фермерські господарства.

За 1992-1994рр. в Україні було приватизовано 11 тисяч підприємств; створювалися банківські установи. В січні 1992р. були запроваджені купони багаторазового використання як прообраз національної валюти. Проте фінансова система теж знаходилася в кризовому стані.

Тема 13. Лекція 33. Основні тенденції розвитку економіки в

ІІ половині 90-х років ХХ ст.

План:

1. Пошуки шляхів стабілізації.

2. Шляхи здійснення аграрної реформи.

3. Проблеми та прорахунки реформування економіки.

Ключові поняття:

Стабілізація – зміцнення, укріплення, сталість.

Інфляція – надмірне збільшення кількості паперових грошей, знецінення їх.

1. У 1994р. економіка України була на межі краху. Значна частина заводів і фабрик стояла, будівництво зупинилося, робітники не одержували зарплати.

Обраний у 1994р. Президент України Л.Кучма одним з головних завдань назвав оздоровлення економіки, оскільки темпи її розвитку продовжували падати. Так, національний прибуток за 1991-1993рр. скоротився на 56%, через відсутність коштів скоротилося будівництво, кожне сьоме підприємство було збитковим, індекс інфляції становив 501,1%. 11 жовтня 1994р. Л.Кучма виступив у Верховній Раді і запропонував здійснити заходи по стабілізації фінансово-грошової системи, реформувати відносини власності через приватизацію, залучити іноземні інвестиції, провести земельну реформу, підвищити життєвий рівень людей. Економічні зміни повинні були забезпечити покращення усієї соціальної сфери, зокрема, соціальний захист найбільш незахищених категорій населення – пенсіонерів, безробітних, інвалідів тощо. Президент закликав усі політичні сили до злагоди. Протягом 1995-1996рр. Національному банку вдалося зупинити падіння купоно-карбованця, яке досягло майже 10 000% на рік. У вересні 1996р. була запроваджена гривня, яка обмінювалася на 100 000 купоно-карбованців. Це сприяло стабільності грошової системи України. Спад економіки дещо уповільнився. Проте восени 1998р. внаслідок фінансової кризи вартість гривні впала майже наполовину. До кінця 90-х років було завершено формування податкової, банківської, митної та ін. систем. Все більшого значення набувало підприємництво.

У 1999р. вперше за останнє десятиріччя з’явилися ознаки економічної стабілізації. На 4,3% зросло промислове виробництво, скоротився дефіцит державного бюджету.

2. Ключовою галуззю економіки України залишається аграрне виробництво. В 1994р. Л.Кучма видав указ про прискорення земельної реформи, про шляхи приватизації. Селяни мали право на одержання земельного паю та право вільно ним розпоряджатись. Однак, не маючи коштів і можливостей налагодити власне господарство, більшість селян повертала паї колгоспам. Паювання землі проводили керівники колгоспів. Поступово в багатьох місцях з’явилися сильні господарства, які орендували паї селян. На 1999р. 85% колгоспів, що збереглися, були збитковими. Протягом 1999-2000рр. відбувається їх реформування. Селяни мали право вийти з колгоспів та створювати господарські товариства, кооперативи, засновані на приватній власності. Орендатори платили селянам орендну плату в розмірі не менше 1% вартості землі. Протягом 2000р. більшість селян (85%) уклали договори оренди зі своїми господарствами (від яких вони одержали паї). Селянин міг у зручний для себе момент перейти на самостійне господарювання, стати фермером. Поступово вітчизняний виробник фактично витіснив продукцію іноземного виробництва. У 2004р. на вітчизняного виробника припадало 95% продажу харчових продуктів.

3. Позитивні зрушення торкнулися лише окремих сфер життя і були незначними. Економіка все ще перебувала в стані кризи. Економічна стабільність 1999-2000 років не переросла в економічне піднесення. Причинами такої ситуації були: складні умови реформування, відсутність єдності всіх гілок влади, непослідовність реформ, тінізація економіки. Багато українських коштів осідало на рахунках закордонних банків.

В умовах приватизації під контролем держави почали створюватися фінансово-промислові групи (ФПГ) з метою забезпечення життєдіяльності найважливіших галузей промисловості.

Найважливішими ФПГ стали «Систем Капітал Менеджмент» (Р.Ахметов), «Індустріальний союз» Донбасу» (С.Тарута), «Укрпромінвест» (П.Порошенко), «Приват» (І.Коломойський) та ін. Разом з тим, ФПГ виявилися прикриттям для формування потужних груп впливу на владу. Саме в лоні ФПГ сформувалося вузьке коло великих власників під назвою «олігархи». Олігархами в Україні називають дуже заможних людей, базові капітали яких пов’язані з періодом «дикого капіталізму» (торгівля, бартер, привласнення державного майна, валютні операції і т.д.). «Олігархія» в перекладі означає «влада, небагатьох».

У цивілізованих країнах бізнес відділений від влади, в Україні такого розмежування ще не відбулося. Великий бізнес йде в політику, щоб захистити свої інтереси. Майже всі бізнесмени-олігархи беруть участь в реалізації соціальних програм, модернізують виробництво, підтримують спорт, культуру, надають спонсорську допомогу партіям, громадським організаціям. Інтерес суспільства полягає в тому, щоб не олігархи визначали політичні процеси, а більшість населення.

У лютому 2000р. Л.Кучма запропонував політику економічного зростання на 2000-2004рр., де ставились завдання зменшити боргову залежність держави, розвивати сучасні технології, подолати корупцію і тіньову економіку, підвищити конкурентоспроможність української економіки.

Запитання і завдання до теми 13

1. Назвіть основні складові державотворчого процесу в Україні після проголошення незалежності.

2. Які законодавчі акти склали основу цих перетворень?

3. Чому був тривалим і складним конституційний процес?

4. У чому полягає суть конституційного договору між Верховною Радою та Президентом України?

5. У чому полягало значення прийняття Конституції України?

6. Чи можна вважати конституційний процес в Україні завершеним?

7. Охарактеризуйте стан економіки України після розпаду СРСР.

8. Дайте оцінку антикризової програми президента Л.Кучми.

9. Чому реформи 1994-1997 рр. виявилися недостатньо ефективними?

10. Визначте причини глибокої кризи, в якій опинилася Україна.

11. Вкажіть 3 політичні події періоду президентства Л.Кравчука:

а) прийняття нової Конституції України;

б) визнання незалежності України в світі;

в) запровадження національної валюти – гривні;

г) збереження миру і стабільності в державі;

д) вступ України до СНД;

е) визнання голодомору 1932-1933 рр. актом геноциду українського народу.

12. Визначте поняття одним словом:

а) Основний Закон держави – це …

б) процес перетворення державної форми власності на приватну – це …

в) знецінення грошей – це …

г) правління невеликої групи найзаможніших людей – це …

Тема 14. Лекція 34-35. Етносоціальні та культурні процеси в Україні

наприкінці ХХ - на початку ХХІ ст.

План:

1. Демографічні зміни.

2-3. Особливості розвитку культури в Україні, досягнення і проблеми.

4. Релігійне життя України.

5. Стан довкілля та екологічні проблеми.

Ключові поняття:

Модерн – найновіший, сучасний, млдний.

Постмодерн – сукупність новітніх модерністських напрямів.

Елітарна культура – краща, висока, добірна, масова або поп-культура – загальнодоступна, популярна.

1. Економічна криза кінця 80-х – початку 90-х років мала негативний вплив на рівень життя населення. В 1993р. чисельність населення України досягла найвищого показника – 52,2 млн. чоловік і після цього пішла на спад. Причинами спаду є зменшення народжуваності, старіння населення, зростання смертності, еміграція населення у пошуках роботи за кордон, наслідки Чорнобильської катастрофи. В 1991 р. смертність населення почала перевищувати народжуваність, особливо в селах, з яких виїжджає молодь. Щороку в кожному п’ятому селі України не народжується жодного малюка. Тривалість життя в Україні майже на 10 років менша, ніж в розвинутих країнах світу. Станом на 2010р. за кордоном (постійно і тимчасово) перебували 6,5 млн. жителів України. Разом з тим в Україну, як правило, неконтрольовано щорічно в’їжджають кілька мільйонів жителів країн Азії і Африки. В Україні мешкають представники більш як 130 націй і народностей. Українці становлять 37,4 млн. чоловік. За рівнем життя незалежна Україна 90-х років посідала 83 місце.

2. За радянських часів культура перебувала під ідеологічним впливом комуністичного керівництва. Держава (хоча й за залишковим принципом) фінансово підтримувала культуру.

В незалежній Україні культура звільнилася від цензури та комуністичної ідеології. Почалося українське національне відродження, але за умов економічної кризи коштів на культуру хронічно не вистачало. Це призвело до закриття багатьох закладів культури (бібліотек, кінотеатрів, клубів). Разом з тим розширився доступ в мережу Інтернет.

В умовах недостатнього фінансування все більшу роль відіграють благочинні фонди. Лігу українських меценатів з 1995р. очолює М.Слабошпицький.

В 1986р. майже 70% населення України мало вищу і середню освіту.

В 1991р. було прийнято Закон України «Про освіту», а потім затверджена програма «Освіта».

Освіта теж переживала велику скруту. Закрилося багато дитсадків, неперспективних шкіл, зарплата вчителів низька, проте поступово відбувається комп’ютеризація шкіл. В 2001р. планувалося перейти на 12-річний термін навчання, але держава, виявилась не готовою до цього, тому навчання в школі триває 11 років.

Кількість ВНЗ в 2010/11 н.р. становила 349. Вважається, що це занадто багато, тому відбувається зменшення кількості вишів та їх укрупнення. Гострою є проблема якості навчання. На сьогодні 46 країн, з Україною включно, входять до Болонського процесу, тобто до Єдиного європейського освітнього та наукового простору.

Провідним науковим центром держави є НАН України (до 1994р. АН України).

Якщо у 80-і роки на науку виділялось 4-6% національного доходу, то в 90-і роки лише 1-0,5%. Українські науковці мали обладнання та інформації у 100 разів менше, ніж їх зарубіжні колеги. За кордон виїхали тисячі дипломованих спеціалістів. Проте навіть в таких умовах вагомий внесок у розвиток науки зробили такі вчені, як: Ю.Митропольський (математична фізика), В. Гузь (механіка), П.Костюк (фізіологія), В.Смолій (історія) та ін.

3. В умовах незалежності в українській літературі сформувалися такі течії, як: традиційна, модерна і постмодерна. В літературному процесі тон задавали письменники старшого покоління, що тяжіли до традицій і модерну (І.Драч, Р.Іваничук, Б.Олійник, Д.Павличко). В 1999 р. був опублікований історичний роман у віршах Л.Костенко «Берестечко», в 2011 р. – прозова книжка – «Записки українського самашедшого». Українська проза: В.Шевчук «Сонце в тумані», А. Дімаров «Молитва до Марії», П.Загребельний «Ангельська плоть» та ін.

Засновниками постмодерністської течії є представники нового покоління Ю.Андрухович («Рекреації», «Московіада»), О.Забужко («Музей покинутих секретів», Є.Пашковський («Щоденний жезл»), Ю.Шкляр («Залишенець. Чорний ворон») та ін.

Ряд матеріалів були удостоєні Шевченківської премії: В.Медвідь за роман «Кров по соломі», Л.Голота за роман «Епізодична пам'ять» та ін.

Книжки вітчизняних письменників користуються попитом, але на книжковому ринку переважають російськомовні комерційні видання. Тому твори українських письменників не завжди доходять до читача.

У культурному житті проводяться такі загальноукраїнські заходи, як: Шевченківське свято «В сім’ї вольній, новій», фестивалі естрадної пісні «Червона рута», «Пісенний вернісаж» та ін.

Щороку відбувається 40 тис. театральних вистав (режисери – С.Демченко, Р.Віктюк, І.Борис, Б.Жолдак). В зв’язку з недостатнім фінансуванням скоротило обсяги своєї продукції кіномистецтво.

Представники українського оперного мистецтва: В.Степова, В.Писарев, Л.Забіляста та ін. Художники: Т.Яблонська, М.Примаченко, М.Дерегус, В.Касьян та ін.

Політичний вплив на суспільне життя почали справляти ЗМІ, які називають «четвертою владою». Більшість ЗМІ тепер недержавна, власниками якої є олігархи. В боротьбі проти опозиції відомі випадки застосування залякувань, фізичних розправ і навіть вбивства чесних журналістів (2000р. – зникнення журналіста Г.Гонгадзе).

Культура поділяється на «елітарну» (високу) і масову або поп-культуру (популярну).

Масова культура будується на комерційних засадах і головне завдання її творців – максимальний прибуток, часто це приводить до низької якості пісень, фільмів, тощо. Важливе значення для змістовного відпочинку молоді має заняття її фізичною культурою (масові змагання, оздоровчі заходи). Масова фізкультура відкриває шляхи до спорту. Україна брала участь в усіх олімпіадах, які відбувались останні два десятиліття.

Спортивну славу принесли Україні боксери брати Віталій і Володимир Клички, С.Бубка (стрибки з жердиною), Е.Тедеєв (вільна боротьба) та ін. Високих результатів досягають наші параолімпійці.

4. Процеси демократизації в незалежній Україні сприяли відродженню релігійного життя, посилили роль церкви в формуванні духовності народу.

В 1990р. була відновлена діяльність УАПЦ та УГКЦ. В 1992р. була спроба об’єднання УПЦ та УАПЦ в одну православну церкву УПЦ-КП. Проте зближення різних релігійних конфесій не відбулося. Українське православ’я залишається розколотим на 3 гілки – УПЦ(КП), УПЦ(МП), УАПЦ. Зростає роль УГКЦ. Почали відроджуватися храми. Відсутність єдності у православ’ї привела до поширення протестантизму в Україні. Його течії: євангельські християни-баптисти, п’ятидесятники, адвентисти сьомого дня. Протестантизм в Україні становить 33% від усієї релігійної мережі.

Існують також нехристиянські конфесії: іудаїзм та іслам. З’являються прихильники Рун Віри, які відроджують дохристиянські вірування слов’ян. Таким чином, свобода совісті стала важливим елементом життя України.

5. У спадок від СРСР Україна одержала надзвичайно гостру проблему збереження довкілля. Внаслідок Чорнобильської катастрофи значна частина країни виявилася зоною екологічного лиха. Десятки тисяч людей отримали великі дози радіації внаслідок аварії на ЧАЕС.

Щороку українські підприємства в атмосферу викидають 17 млн. тонн шкідливих речовин. У 21 місті, де мешкає 22% населення, забрудненість повітря на початку 90-х років у 15 разів перевищувала допустимі норми. Актуальною залишається проблема забруднення Дніпра. Майже п’ята частина населення постачається водою, що не відповідає санітарним нормам. Українські чорноземи продовжують використовувати під будівництво. Збільшуються площі окиснених та засолених грунтів.

6. Переглянте відео – матеріали посилаючись на ссилки:

1.Україна в умовах незалежності. ЗНО з історії України

https://www.youtube.com/watch?v=8pUGam33Zpw

2.Початок державотворчих процесів.

https://www.youtube.com/watch?v=YLL26alZ69U&feature=youtu.be

7. Перевірте, чого навчилися. Відповіді надішліть на електронну адресу викладача (viktoria_koleiko@ukr.net