2 курс

Тема заняття: «Українські землі в другій половині ХІХ століття»

Хід роботи:

1. Опрацюйте параграф у підручнику.

В.С. Власов, С.В. Кульчицький, О.Є. Панарін Історія України ЗНО §15, с. 156-166.

Бойко О.Д. Історія України § 9.1- 9.4, с.235-269.

2. Виконайте всі завдання, передбачені даним параграфом.

3. Переглянте вказівки викладача та виконайте завдання домашньої самостійної роботи.

1. Укажіть наслідки селянської реформи 1861 року в Україні.

2. Охарактеризуйте Валуєвський циркуляр та Емський указ.

3. Охарактеризуйте історичне значення «Братва Тарасівців».

4. Охарактеризуйте основні культурні явища, процеси другої половини ХІХ століття.

4. Оформіть домашню самостійну роботу згідно з вимогами.

Виконати тренувальний тест до теми 15, с. 162-166.

Надішліть виконану домашню самостійну роботу на електрону пошту викладача. viktoria_koleiko@ukr.net

Тема заняття: «Україна в роки І-ої світової війни»

Хід роботи:

1. Опрацюйте параграф у підручнику.

В.С. Власов, С.В. Кульчицький, О.Є. Панарін Історія України ЗНО §15, с. 156-166.

Бойко О.Д. Історія України § 9.1- 9.4, с.313-318.

2. Виконайте всі завдання, передбачені даним параграфом.

3. Переглянте вказівки викладача та виконайте завдання домашньої самостійної роботи.

4. Оформіть домашню самостійну роботу згідно з вимогами.

Надішліть виконану домашню самостійну роботу на електрону пошту викладача. (viktoria_koleiko@ukr.net)

Перегляньте відео до заняття

Тема заняття: «Українська державність в 1917 – 1921 р.р.»

Хід роботи:

1. Опрацюйте параграф у підручнику.

Бойко О.Д. Історія України § 9.1- 9.4, с.325-338.

2. Виконайте всі завдання, передбачені даним параграфом.

3. Переглянте вказівки викладача та виконайте завдання домашньої самостійної роботи.

4. Оформіть домашню самостійну роботу згідно з вимогами.

5. Надішліть виконану домашню самостійну роботу на електрону пошту викладача. (viktoria_koleiko@ukr.net)

Перегляньте відео до заняття:

Українські землі у Першій світовій війні

Директорія УНР

Гетьманат Павла Скоропадського

Тема: «Українська РСР в умовах нової економічної політики (1921 – 1928рр.)

Хід роботи:

1. Опрацюйте параграф у підручнику.

В.С. Власов, 10 клас Історія України Розділ 4. с. 162 - 179

Бойко О.Д. Історія України § 12.1- 12.8, с.379 - 395.

2. Виконайте всі завдання, передбачені даним параграфом.

3. Переглянте вказівки викладача та виконайте завдання домашньої самостійної роботи.

1. Проаналізуйте таблицю, с. 166.

2. Перевірте, чого навчилися, с. 169.

3. Перевірте, чого навчилися, с. 178.

3. Перевірте, чого навчилися, с. 169.

4. Заповніть таблицю, с. 179.

4. Оформіть домашню самостійну роботу згідно з вимогами.

Надішліть виконану домашню самостійну роботу на електрону пошту викладача. (viktoria_koleiko@ukr.net)

Переглянте відеоурок

https://dostupnaosvita.com.ua/video-lessons/istoriya-ukrayini/politika-radyanskogo-uryadu-v-ukrayini-v-1919-1928-rr#video-content

1. Опрацюйте лекційний матеріал за посиланням

2. Дайте відповіді на контрольні запитання та надішліть їх на електронну пошту викладача

Тема: Україна на сучасному етапі (друга половина 80-х років – початок ХХI століття)

ПЛАН

1) Україна у роки «перебудови».

2) УРСР на шляху до незалежності.

3) Розпад СРСР. Проголошення незалежності України.

4) Державотворення. Соціально-економічне становище України у перші роки незалежності.

5) Реформи наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст..

6) Зовнішня політика держави. Інтегрування України у світове співтовариство.

конспект

1.Після смерті К.У. Черненка в березні 1985 року на Пленумі ЦК КПРС Генеральним секретарем було обрано енергійного 54-річного М. Горбачова. Це брав свій початок період “перебудови”, що пройшов 3 основних етапи:

1) 1985 – 1987р. 2) 1987 – 1989 рр. 3) 1989 – 1991 рр.

Серцевиною першого стану реформ була свого роду “презумпція невинності” соціалізму за економічний спад в економіці, начебто проблема полягала в невикористаних можливостях соціалізму. “Прискорення”, “перебудова” і “гласність” стали ключовими поняттями першого стану реформ. Між ними існував тісний взаємозв’язок:

- гласність означала вияв успіх недоліків, що гальмують прискорення соціального розвитку;

- перебудова передбачала внесення структурних і організаційних змін у господарські, соціальні, політичні механізми з метою досягнення прискорення.

Перехід від перебудов до технічного переозброєння діючих підприємств і виробництв, перш за все прискорений розвиток машинобудування, але грошові вливання не дали ефекту.

Шкільна реформа – загальне комп’ютерне навчання – теж була нереальною.

Зміцнення дисципліни на підприємствах – програма боротьби з алкоголізмом, створення товариств для її реалізації, варварське знищення виноградників.

Кадрові перестановки: 70 % членів Політбюро було замінено, 40 % членів ЦК “брежнєвського набору”.

Але всі ці міри не привели до постачання товарами народного вжитку і продовольством, дефіцит постійно збільшується.

1987 р. Горбачов пішов на серйозні корективи свого реформаторського курсу. Нову стратегію реформ і ідеологію він проголосив у січні 1987 р., а кульмінацією цього нового курсу стала XIX партійна конференція, що відбулась влітку 1988 р. Вперше було названо представникам влади серйозні вади радянської соціальної системи: необхідно створити “соціалізм з людським обличчям” (за демократизацію усіх сфер життя). Особливо слід було зруйнувати командно – адміністративну систему, яка гальмувала економічні реформи.

Конференція затвердила курс на створення правової держави. Передбачався чіткий розподіл обов’язків партійних органів і Рад.

Введення посади Президента, проведення виборів народних депутатів Рад на альтернативній основі.

Відміна 6 ст. Конституції СРСР (про керівничу роль КППС) привела до виникнення численних політичних організацій, а згодом і партій.

В галузі економіки були здійснені важливі кроки до ринкових відносин.

Дозволялося індивідуалізувати трудову діяльність, створення кооперативів з виробництва продукції.

Широкі права надавалися підприємствам. Створювались комерційні та кооперативні банки. Збільшувались іноз. інвестиції, створювались спільні із зарубіжними фірмами підприємства.

У с/г почало розвиток фермерство. Все ж реформування економіки не поліпшило стану справ у народному господарстві.

Без глибоких політичних реформ подальший розвиток “перебудови” був неможливим. І з’їзд народних депутатів СРСР (червень 1989 р.)продемонстрував непримириму боротьбу думок, гостроту політичних суперечок, що були відбитком боротьби між реформаторами і консерваторами,0 між новими політичними силами КПРС.

2. Гостра політична боротьба почалася і на ІІ з’їзді Народних депутатів СРСР (грудень 1989 р.). З’їзд прийняв постанови про посилення боротьби з організованою злочинністю, про правову і політичну оцінку радянськонімецького договору про ненапад 1939 р., про політичну оцінку рішення щодо введення військ до Афганістану.

На ІІІ Позачерговому з’їзді (березень 1990 р.) було введено Інститут Президентства, на цей пост було обрано М.Горбачова, Головою Президіума Верховної Ради СРСР – А. Лук’янова.

На з’їзді народних депутатів РСФСР (червень 1990). Головою Верховної Ради РСФСР було обрано опального політика Б.Єльцина.

Протистояння Горбачова і Єльцина посилювалося, напруженість політичної боротьби зростало. На другому етапі реформи (1989-91 рр.) значно активізувався національно-визвольний рух. За умов демократичних виборів і ослаблення диктату КПРС у Верховних Радах прибалтійських республік перемогу отримали рухи, що виступали на вихід їх із СРСР. Протягом весниліта 1990 р. Литва, Латвія, Естонія, РСФСР і Україна й інші республіки прийняли декларацію про державний суверенітет.

Розгін мирної багатотисячної демонстрації у Тбілісі за демократію і незалежність Грузії (16 чол. загинуло).

3. Процес розпаду СРСР прискорив серпневий заколот 1991 р. (ГКЧП).

Вже восени 1990 р. праві сили переходять в наступ. Міністр оборони Язов вимагав відновити порядок в країні, забезпечити призов в армію. Голова КДБ Крючков посилив боротьбу з неформалами. Розгін демонстрації в Прибалтиці з допомогою десантних військ.

19 серпня 1991 р. – повідомлення ТАРС про створення Державного комітету з надзвичайного стану у складі 8 чоловік: віце-президента Янаєва, прем’єр-міністра Павлова, міністра оборони Язова, голови КДБ Крючкова, міністра внутрішніх справ Пуго, голови Сел. Спілки Стародубцева і ін. Президент знаходився на відпочинку в Криму. Було оголошено надзвичайний стан, припинилася діяльність опозиційних рухів і партій, заборонялися мітинги і демонстрації.

Завдання: відновлення порядків, що існували до 1985 р. Але організатори антиконституційного заколоту зазнали поразки. Наприкінці 1991 р. Україна, а потім й інші республіки проголосили про створення самостійних держав.

У грудні 1991 р. в Бєловезькій пущі (Білорусія) керівництво трьох республік проголосили припинення дії союзного договору 1922 р. і про припинення діяльності державних структур СРСР. Так відбувся розпад Радянського Союзу. Позитивні зміни відбулися і в зовнішній політиці. У грудні 1988 р. в промові на Генеральній Асамблеї ООН Горбачов сформулював нову концепцію радянської зовнішньої політики – пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими. Уряд СРСР оголосив мораторій на випробування ядерної зброї, призупинив розгортання ракет середнього радіуса дії в Європейській частини країни, на 500 тисяч скоротив збройні сили, розпочав конверсію воєнного виробництва, вивів війська з Афганістану (15 лютого 1989 р.).

Кардинальні зміни в радянсько-американських відносинах: зустрічі Горбачова і Рейгана у Рейк’явику; з Бушем 1989 р. – СРСР не буде розглядати США як свого потенціального противника. Виведення радянських військ із країн Східної Європи після антитоталітарних рев., що пройшли в 1989-90 рр.

Це була перемога нового політичного мислення у зовнішній політиці СРСР.

Висновок.

Погіршення економічної ситуації в Україні в другій половині 80-х років. Характер економічної політики. Чорнобильська катастрофа. Екологічна ситуація в Україні. Формування економічних передумов розпаду СРСР.

Зміни у вищому партійно-державному керівництві. Пошуки шляхів виходу з кризи. Спроби оздоровлення суспільно-політичного життя. „Перебудова”. Невдача спроб реформування СРСР. Зростання громадськополітичної активності суспільства. „Гласність” і повернення народові правди про минуле України. Нові громадські об єднання.. Початок формування багатопартійності в Україні. Народний рух. Розпад компартії України.

Вибори до Верховної Ради УРСР 1990 р. Декларація про державний суверенітет України 16 липня 1990 року. Спроба державного перевороту в СРСР та події в Україні. Акт проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. Референдум 1 грудня 1991 року. Припинення існування Радянського Союзу. Історичне значення проголошення незалежності України.

4. Після проголошення незалежності одним із найперших державотворчих кроків стало запровадження атрибутів державності:

1) проголошення недоторканності кордонів, визначення порядку їхньої охорони та правил переходу

2) формування Збройних Сил України, Міністерства оборони України

3) утворення СБУ

4) формування судової системи, органів прокуратури

5) прийняття державної атрибутики: гімну, прапора і герба

6) запровадження власної грошової одиниці (купоні багаторазового використання у 1992 році, гривні у 1996 році)

7) прийняття нової Конституції України 28 червня 1996 року.

Політична незалежність України не стала основою для здобуття економічного суверенітету держави. Перехід до ринкових відносин відбувся за російським зразком, який себе не виправдив. Вже навесні 1992 року Україна знаходилась у стані гіперекономічної кризи, гроші знецінилися в 21 раз, а за 1993 – у 103 рази. Це стало наслідком проведеної лібералізації цін, приватизації засобів виробництва, а також зростання цін на енергоносії, що призвело до глибокої диференціації суспільства.

Падіння виробництва в Україні в 1991-1994 рр. в першу чергу зумовлювалося скороченням економічних зв’язків з колишніми союзними республіками, а пріоритет віддавався ринку Європи, де українські товари були неконкурентноспроможними. Після чого Росія і Туркменистан ліквідували цінову диспропорцію на нафту і газ, вони відповідно зросли у 100 і 300 разів. Зростання цін на енергоносії привело до розкручування інфляції і до поглиблення спаду виробництва в Україні. Тіньовий сектор в економіці в 1994 році сягнув 60 %. Основна маса населення опинилася за межею бідності, купівельна спроможність знизилася у п’ять разів.У жовтні 1994 року було проголошено курс на прискорення реформування як єдиний вихід із кризи і досягнення економічної стабілізації.

Основними напрямками реформування стали:

- фінансова стабілізація, послаблення податкового пресу, подолання платіжної кризи;

- регульована та контрольована державою лібералізація цін;

- структурна перебудова виробництва на основі ринкової економіки:

- лібералізація зовнішньоекономічних зв’язків;

- соціальний захист населення, підтримка власного виробника, вирішення соціальних, духовних проблем.

В економічний сфері в 1995-2002 роках відбулися певні зрушення, появилися паростки позитивних тенденцій:

- часткова, але періодична фінансова і цінова стабілізація, зниження інфляції;

- певні структурні зрушення: недержавний сектор виробництва в 1998 році виробляв 66% промислової продукції;

- започаткувався процес повернення капіталу в Україну;

- інтенсифікувався процес приватизації, мала приватизація фактично завершена;

Відбулося роздержавлення землі і майна сільськогосподарських підприємств та інше.

Проте ці тенденції не набули сталого характеру.

5. Становлення владних структур. Економічні проблеми незалежної України. Об`єктивні й суб`єктивні труднощі формування національної економіки. Стратегічні прорахунки у здійсненні реформ. Спад виробництва. Стан справ у сільському господарстві. Етапи утвердження приватної власності на землю. Створення власної фінансової системи. Запровадження гривні. Позитивні зрушення в економіці 2000-2001 рр.

Становище в соціальній сфері. Зміни в чисельності та соціальному складі населення. Життєвий рівень населення. Екологічні проблеми. Стан міжнаціональних відносин. Права національних меншин в Україні.

6. Зовнішня політика незалежної України. Воєнна доктрина України. Визнання України міжнародним співтовариством. Основні напрями політики незалежної України. Участь України в загальноєвропейському процесі. Діяльність України в ООН. Вступ України до Ради Європи. Відносини України з сусідніми державами. Українсько-російські відносини. Міжнародні торговельні та економічні зв`язки. Культурне співробітництво.

Політичне життя 1993 – 2002 рр. Прийняття Конституції України. Процес національного відродження. Вибори 2005 року. «Помаранчева революція». Вступ у дію Закону «Про внесення змін до Конституції України» (1 січня 2007 року). Вибори 2010 року. Реформи в сучасній Україні.

Тема: Україна на сучасному етапі (друга половина 80-х років – початок ХХI століття)

ПЛАН

1. Україна у роки «перебудови».

2. УРСР на шляху до незалежності.

3. Розпад СРСР. Проголошення незалежності України.

4. Державотворення. Соціально-економічне становище України у перші роки незалежності.

5. Реформи наприкінці ХХ – на початку ХХІ ст..

6. Зовнішня політика держави. Інтегрування України у світове співтовариство.

7. Переглянте відео – матеріали

https://www.youtube.com/watch?v=8pUGam33Zpw

https://www.youtube.com/watch?v=YLL26alZ69U&feature=youtu.be

конспект

1.Після смерті К.У. Черненка в березні 1985 року на Пленумі ЦК КПРС Генеральним секретарем було обрано енергійного 54-річного М. Горбачова. Це брав свій початок період “перебудови”, що пройшов 3 основних етапи:

1) 1985 – 1987р. 2) 1987 – 1989 рр. 3) 1989 – 1991 рр.

Серцевиною першого стану реформ була свого роду “презумпція невинності” соціалізму за економічний спад в економіці, начебто проблема полягала в невикористаних можливостях соціалізму. “Прискорення”, “перебудова” і “гласність” стали ключовими поняттями першого стану реформ. Між ними існував тісний взаємозв’язок:

- гласність означала вияв успіх недоліків, що гальмують прискорення соціального розвитку;

- перебудова передбачала внесення структурних і організаційних змін у господарські, соціальні, політичні механізми з метою досягнення прискорення.

Перехід від перебудов до технічного переозброєння діючих підприємств і виробництв, перш за все прискорений розвиток машинобудування, але грошові вливання не дали ефекту.

Шкільна реформа – загальне комп’ютерне навчання – теж була нереальною.

Зміцнення дисципліни на підприємствах – програма боротьби з алкоголізмом, створення товариств для її реалізації, варварське знищення виноградників.

Кадрові перестановки: 70 % членів Політбюро було замінено, 40 % членів ЦК “брежнєвського набору”.

Але всі ці міри не привели до постачання товарами народного вжитку і продовольством, дефіцит постійно збільшується.

1987 р. Горбачов пішов на серйозні корективи свого реформаторського курсу. Нову стратегію реформ і ідеологію він проголосив у січні 1987 р., а кульмінацією цього нового курсу стала XIX партійна конференція, що відбулась влітку 1988 р. Вперше було названо представникам влади серйозні вади радянської соціальної системи: необхідно створити “соціалізм з людським обличчям” (за демократизацію усіх сфер життя). Особливо слід було зруйнувати командно – адміністративну систему, яка гальмувала економічні реформи.

Конференція затвердила курс на створення правової держави. Передбачався чіткий розподіл обов’язків партійних органів і Рад.

Введення посади Президента, проведення виборів народних депутатів Рад на альтернативній основі.

Відміна 6 ст. Конституції СРСР (про керівничу роль КППС) привела до виникнення численних політичних організацій, а згодом і партій.

В галузі економіки були здійснені важливі кроки до ринкових відносин.

Дозволялося індивідуалізувати трудову діяльність, створення кооперативів з виробництва продукції.

Широкі права надавалися підприємствам. Створювались комерційні та кооперативні банки. Збільшувались іноз. інвестиції, створювались спільні із зарубіжними фірмами підприємства.

У с/г почало розвиток фермерство. Все ж реформування економіки не поліпшило стану справ у народному господарстві.

Без глибоких політичних реформ подальший розвиток “перебудови” був неможливим. І з’їзд народних депутатів СРСР (червень 1989 р.)продемонстрував непримириму боротьбу думок, гостроту політичних суперечок, що були відбитком боротьби між реформаторами і консерваторами,0 між новими політичними силами КПРС.

2. Гостра політична боротьба почалася і на ІІ з’їзді Народних депутатів СРСР (грудень 1989 р.). З’їзд прийняв постанови про посилення боротьби з організованою злочинністю, про правову і політичну оцінку радянськонімецького договору про ненапад 1939 р., про політичну оцінку рішення щодо введення військ до Афганістану.

На ІІІ Позачерговому з’їзді (березень 1990 р.) було введено Інститут Президентства, на цей пост було обрано М.Горбачова, Головою Президіума Верховної Ради СРСР – А. Лук’янова.

На з’їзді народних депутатів РСФСР (червень 1990). Головою Верховної Ради РСФСР було обрано опального політика Б.Єльцина.

Протистояння Горбачова і Єльцина посилювалося, напруженість політичної боротьби зростало. На другому етапі реформи (1989-91 рр.) значно активізувався національно-визвольний рух. За умов демократичних виборів і ослаблення диктату КПРС у Верховних Радах прибалтійських республік перемогу отримали рухи, що виступали на вихід їх із СРСР. Протягом весниліта 1990 р. Литва, Латвія, Естонія, РСФСР і Україна й інші республіки прийняли декларацію про державний суверенітет.

Розгін мирної багатотисячної демонстрації у Тбілісі за демократію і незалежність Грузії (16 чол. загинуло).

3. Процес розпаду СРСР прискорив серпневий заколот 1991 р. (ГКЧП).

Вже восени 1990 р. праві сили переходять в наступ. Міністр оборони Язов вимагав відновити порядок в країні, забезпечити призов в армію. Голова КДБ Крючков посилив боротьбу з неформалами. Розгін демонстрації в Прибалтиці з допомогою десантних військ.

19 серпня 1991 р. – повідомлення ТАРС про створення Державного комітету з надзвичайного стану у складі 8 чоловік: віце-президента Янаєва, прем’єр-міністра Павлова, міністра оборони Язова, голови КДБ Крючкова, міністра внутрішніх справ Пуго, голови Сел. Спілки Стародубцева і ін. Президент знаходився на відпочинку в Криму. Було оголошено надзвичайний стан, припинилася діяльність опозиційних рухів і партій, заборонялися мітинги і демонстрації.

Завдання: відновлення порядків, що існували до 1985 р. Але організатори антиконституційного заколоту зазнали поразки. Наприкінці 1991 р. Україна, а потім й інші республіки проголосили про створення самостійних держав.

У грудні 1991 р. в Бєловезькій пущі (Білорусія) керівництво трьох республік проголосили припинення дії союзного договору 1922 р. і про припинення діяльності державних структур СРСР. Так відбувся розпад Радянського Союзу. Позитивні зміни відбулися і в зовнішній політиці. У грудні 1988 р. в промові на Генеральній Асамблеї ООН Горбачов сформулював нову концепцію радянської зовнішньої політики – пріоритет загальнолюдських цінностей над класовими. Уряд СРСР оголосив мораторій на випробування ядерної зброї, призупинив розгортання ракет середнього радіуса дії в Європейській частини країни, на 500 тисяч скоротив збройні сили, розпочав конверсію воєнного виробництва, вивів війська з Афганістану (15 лютого 1989 р.).

Кардинальні зміни в радянсько-американських відносинах: зустрічі Горбачова і Рейгана у Рейк’явику; з Бушем 1989 р. – СРСР не буде розглядати США як свого потенціального противника. Виведення радянських військ із країн Східної Європи після антитоталітарних рев., що пройшли в 1989-90 рр.

Це була перемога нового політичного мислення у зовнішній політиці СРСР.

Висновок.

Погіршення економічної ситуації в Україні в другій половині 80-х років. Характер економічної політики. Чорнобильська катастрофа. Екологічна ситуація в Україні. Формування економічних передумов розпаду СРСР.

Зміни у вищому партійно-державному керівництві. Пошуки шляхів виходу з кризи. Спроби оздоровлення суспільно-політичного життя. „Перебудова”. Невдача спроб реформування СРСР. Зростання громадськополітичної активності суспільства. „Гласність” і повернення народові правди про минуле України. Нові громадські об єднання.. Початок формування багатопартійності в Україні. Народний рух. Розпад компартії України.

Вибори до Верховної Ради УРСР 1990 р. Декларація про державний суверенітет України 16 липня 1990 року. Спроба державного перевороту в СРСР та події в Україні. Акт проголошення незалежності України 24 серпня 1991 р. Референдум 1 грудня 1991 року. Припинення існування Радянського Союзу. Історичне значення проголошення незалежності України.

4. Після проголошення незалежності одним із найперших державотворчих кроків стало запровадження атрибутів державності:

1) проголошення недоторканності кордонів, визначення порядку їхньої охорони та правил переходу

2) формування Збройних Сил України, Міністерства оборони України

3) утворення СБУ

4) формування судової системи, органів прокуратури

5) прийняття державної атрибутики: гімну, прапора і герба

6) запровадження власної грошової одиниці (купоні багаторазового використання у 1992 році, гривні у 1996 році)

7) прийняття нової Конституції України 28 червня 1996 року.

Політична незалежність України не стала основою для здобуття економічного суверенітету держави. Перехід до ринкових відносин відбувся за російським зразком, який себе не виправдив. Вже навесні 1992 року Україна знаходилась у стані гіперекономічної кризи, гроші знецінилися в 21 раз, а за 1993 – у 103 рази. Це стало наслідком проведеної лібералізації цін, приватизації засобів виробництва, а також зростання цін на енергоносії, що призвело до глибокої диференціації суспільства.

Падіння виробництва в Україні в 1991-1994 рр. в першу чергу зумовлювалося скороченням економічних зв’язків з колишніми союзними республіками, а пріоритет віддавався ринку Європи, де українські товари були неконкурентноспроможними. Після чого Росія і Туркменистан ліквідували цінову диспропорцію на нафту і газ, вони відповідно зросли у 100 і 300 разів. Зростання цін на енергоносії привело до розкручування інфляції і до поглиблення спаду виробництва в Україні. Тіньовий сектор в економіці в 1994 році сягнув 60 %. Основна маса населення опинилася за межею бідності, купівельна спроможність знизилася у п’ять разів.У жовтні 1994 року було проголошено курс на прискорення реформування як єдиний вихід із кризи і досягнення економічної стабілізації.

Основними напрямками реформування стали:

- фінансова стабілізація, послаблення податкового пресу, подолання платіжної кризи;

- регульована та контрольована державою лібералізація цін;

- структурна перебудова виробництва на основі ринкової економіки:

- лібералізація зовнішньоекономічних зв’язків;

- соціальний захист населення, підтримка власного виробника, вирішення соціальних, духовних проблем.

В економічний сфері в 1995-2002 роках відбулися певні зрушення, появилися паростки позитивних тенденцій:

- часткова, але періодична фінансова і цінова стабілізація, зниження інфляції;

- певні структурні зрушення: недержавний сектор виробництва в 1998 році виробляв 66% промислової продукції;

- започаткувався процес повернення капіталу в Україну;

- інтенсифікувався процес приватизації, мала приватизація фактично завершена;

Відбулося роздержавлення землі і майна сільськогосподарських підприємств та інше.

Проте ці тенденції не набули сталого характеру.

5. Становлення владних структур. Економічні проблеми незалежної України. Об`єктивні й суб`єктивні труднощі формування національної економіки. Стратегічні прорахунки у здійсненні реформ. Спад виробництва. Стан справ у сільському господарстві. Етапи утвердження приватної власності

на землю. Створення власної фінансової системи. Запровадження гривні. Позитивні зрушення в економіці 2000-2001 рр.

Становище в соціальній сфері. Зміни в чисельності та соціальному складі населення. Життєвий рівень населення. Екологічні проблеми. Стан міжнаціональних відносин. Права національних меншин в Україні.

6. Зовнішня політика незалежної України. Воєнна доктрина України. Визнання України міжнародним співтовариством. Основні напрями політики незалежної України. Участь України в загальноєвропейському процесі. Діяльність України в ООН. Вступ України до Ради Європи. Відносини України з сусідніми державами. Українсько-російські відносини. Міжнародні торговельні та економічні зв`язки. Культурне співробітництво.

Політичне життя 1993 – 2002 рр. Прийняття Конституції України. Процес національного відродження. Вибори 2005 року. «Помаранчева революція». Вступ у дію Закону «Про внесення змін до Конституції України» (1 січня 2007 року). Вибори 2010 року. Реформи в сучасній Україні.

8. Домашнє завдання.

Література

Історія України (профільний рівень) : підручник для 11 класу закладів загальної середньої освіти / В. С. Власов, С. В. Кульчицький. – Київ : Літера ЛТД, 2019. – 288 с.

Розділ V п.43 – 46 – ст. 209

Перевірте, чого навчилися – с. 231. Відповіді надішліть на електронну адресу викладача (viktoria_koleiko@ukr.net

Тема: Повторення

Для того щоб краще підготуватися до екзамену з історії України пропоную для повторення перейти на ссилки та переглянути відео – матеріали з наступних розділів:

І.Стисло про історію України від найдавніших часів до кінця 19 століття

https://www.youtube.com/watch?v=ZLwxN_COqtI

ІІ.історія України 20 початок 21 століття (коротко)

https://www.youtube.com/watch?v=yR9R5SFx694

ІІІ.Політичні діячі 20 початок 21 століття

https://www.youtube.com/watch?v=WTsjWSwvbVE

ІV.Памятки архітектури та образотворчого мистецтва

https://znoclub.com/images/2019zno/pdf/pamyatky_arh_istzno2019.pdf

Питання до екзамену з історії України (ІІ курс)

1. Початок формування людської цивілізації на території України.

2. Трипільська культура.

3. Народи Північного Причорномор’я.

4. Східні слов’яни в VІ-ІХ ст.

5. Виникнення і становлення Давньоруської держави (ІХ-Х ст.)

6. Піднесення та розвиток Київської Русі.

7. Політична роздрібненість Київської Русі. Монголо-татарська навала.

8. Причини виникнення, утворення та становлення Галицько-Волинської держави.

9. Галицько-Волинська держава за правління Данила Галицького.

10. Стабільність, піднесення та занепад Галицько-Волинської держави.

11. «Оксамитове» литовське проникнення на українські землі.

12. Польське завоювання українських земель у ХІV-ХVІ ст.

13. Люблінська унія. Річ Посполита.

14. Утворення Кримського ханства.

15. Берестейська унія та утворення уніатської церкви.

16. Виникнення українського козацтва.

17. Козацька держава Запорізька Січ.

18. Селянсько-козацькі повстання.

19. Причини та етапи національно-визвольної війни середини ХVІІ ст.

20. Перші перемоги та невдачі козаків на чолі з Б. Хмельницьким.

21. Військовий союз України з Росією. Березневі статті.

22. Українська гетьманська держава Військо Запорізьке.

23. Громадянська війна та поділ України на 2 гетьманства.

24. Боротьба за возз’єднання української держави (1663-1676рр.)

25. Українська державність на рубежі ХVІІ-ХVІІІ ст. І. Мазепа.

26. «Конституція прав і вольностей» П. Орлика.

27. Колоніальна політика Російської імперії щодо України у ХVІІІ ст.

28. Ліквідація української автономії за цариці Катерини ІІ.

29. Правобережна Україна на рубежі 17-18 ст.

30. Гайдамацький рух. «Коліївщина».

31. Соціально-економічний розвиток українських земель на рубежі 17-18 ст.

32. Соціально-економічний розвиток українських земель в І половині ХІХ ст.

33. Початок промислового перевороту в українських землях.

34. Селянський рух в І половині ХІХ ст.

35. Дворянський етап суспільного руху в І половині ХІХ ст.

36. Кирило-Мефодіївське товариство, його діяльність.

37. Західноукраїнські землі під владою Австрійської імперії.

38. Діяльність «Руської трійці».

39. Модернізаційні процеси в Російській імперії та українських землях.

40. Скасування кріпосного права в Російській імперії.

41. Реформи 60-70-х р. ХІХ ст. в Російській імперії.

42. Народницький рух в ІІ половині ХІХ ст.

43. Соціал-демократичний та ліберальній рухи в ІІ половині ХІХ ст.

44. Національний рух в Україні в ІІ половині ХІХ ст.

45.Соціально-економічний розвиток українських земель у пореформений період.

46. Особливості промислового розвитку в Україні на початку ХХ ст.

47. Утворення українських національних партій на початку ХХ ст.

48. Україна в роки І російської революції 1905-1907рр.

49. Столипінська аграрна реформа 1906-1912р.

50. Українські землі в роки І світової війни.