Педагогічний стаж на 01.09. 2021 складає 13 років ,
з них соціальним педагогом 13 років
Освіта
Путивльський педагогічний коледж ім. С. В. Руднєва, спеціальність соціальний педагог / кваліфікація організатор соціально - педагогічної допомоги.
2. Сумський державний педагогічний університет ім. А.С. Макаренка , спеціальність "Біологія"/ кваліфікація вчитель біології та екології, практичний психолог в навчальних закладах.
Проявляйте емпатію до інфікованих. Хворі люди не зробили нічого поганого, вони заслуговують на доброту і підтримку;
Мінімізуйте перегляд, перечитування або прослуховування новин, що викликають у вас тривогу або стрес. Шукайте інформацію тільки з перевірених джерел, і лише для того, щоб продумати необхідні кроки для виконання своїх планів та захисту себе та близьких. Збирайте факти, а не чутки;
Підтримуйте себе та оточуючих. Допомога тим, хто цього потребує, буде корисною і вам, і тим, хто в біді. Якщо ви маєте родичів або сусідів, яким потрібна допомога — не вагайтеся. Взаємна суспільна праця дасть змогу позбутися наслідків коронавірусу набагато швидше;
Поважайте знайомих вам працівників системи охорони здоров’я та допомагайте їм за потреби. Відчуйте та зрозумійте їхню роль у рятуванні життів та убезпеченні ваших близьких від інфекції;
Розвивайте ваші соціальні зв’язки. Якщо державні установи рекомендують вам обмежувати контакти, підтримуйте зв’язок через телефон, соціальні мережі та відеоконференції;
Коли ви відчуваєте стрес, звертайте увагу на власні потреби і почуття. Робіть те, що вам приносить щастя та розслаблення. Регулярно займайтесь фізичними вправами, підтримуйте комфортний режим сну та харчуйтесь здоровою їжею;
Якщо у вас є діти, допомагайте їм знаходити позитивні шляхи вираження негативних емоцій, таких як страх або сум. Інколи творчість сприяє пришвидшенню цього процесу. Діти відчувають полегшення, якщо вони можуть висловлювати свої почуття в безпечному та підтримуючому оточенні.
Перебувайте поруч зі своїми дітьми. Якщо такої можливості немає, впевніться, що в них формуються хороші взаємовідносини з людиною, яка слідкуватиме за ними;
Підтримуйте, як можете, ваші сімейні традиції або створюйте нові. Піклуйтеся про збереження якості навчального процесу ваших дітей, заохочуйте їхню гру та спілкування з однолітками, навіть якщо вони змушені робити це дистанційно.
Літні люди в ізоляції можуть ставати більш тривожними, сумними, втомленими та роздратованими. Вони потребують більшої моральної підтримки, ніж зазвичай.
Надавайте літнім людям прості факти про те, що відбувається, щоб вони зрозуміли об’єктивний стан речей і не відчували надмірного стресу. Рекомендації мають бути надані чітко, з терпінням і повагою.
Забезпечте своїх літніх родичів всіма необхідними ліками на 2 тижні вперед;
Продумайте все до дрібниць, щоб у разі необхідності медичної допомоги, ви мали чіткий план дій і не впадали в панічний настрій.
Зберігайте здоровий оптимізм. Усі сучасні епідемії швидкоплинні, і з дотриманням рекомендацій лікарів, ви вийдете із ситуації з новим досвідом боротьби з труднощами.
Часи, коли бути інтровертом та соціофобом вважалося модним, минули. Тепер приховати сум через брак розмов із друзями та спільних прогулянок стало важче. Тому підлітки все частіше відчувають на собі всі недоліки карантинного режиму, і він з «відпочинку» перетворюється на справжнє випробування.
Дослідження показують, що відсутність соціальних зв'язків спричиняє стрес, що корелює з такою ж шкодою нашому здоров'ю, як куріння 15 цигарок на день.
Наразі рівень стресу та напруги зашкалює, і буде лише зростати. Кожен може це проспостерігати в собі — лише зупиніться на мить, глибоко подихайте 5 хвилин і оцініть, наскільки багато уваги, розмов та думок ви приділяєте тому, щоб обговорити коронавірус, карантин?
Цей стрес може бути не усвідомленим, проте ви все одно перебуваєте у стресі, які б практики не застосовувалися. Причина проста: світ змінився і вже не буде таким, до якого ми звикли і де почували себе комфортно. Якщо в лютому ще була надія, що «пронесе», то сьогодні вже доводиться вчитися приймати те, що карантин — це надовго.
Проте чому підлітки переживають цей період більш травматично?
Це пов’язано з особливостями непростого віку. Причина — зміна тіла, а також розуму, який тільки починає пристосовуватися до світу.
Для учнів-випускників, що складатимуть ЗНО, студентів, які тільки починають заробляти собі на життя, цей вимушений вибір спричиняє серйозний тиск. Закриття шкіл, скасування улюблених концертів, закриття затишних кав’ярень та обмеження фізичного контакту з однолітками — все це руйнує звичний образ життя підлітка.
Ті, хто кажуть, що вихід із зони комфорту часто необхідний, просто не усвідомлюють, що це не та ситуація, яка загартовує і робить сильніше. Когось, може, й робить, але для більшості молодих людей довготривалий карантин означає ризик панічних атак, депресії та страху.
Інформаційна гігієна не менш важлива за особисту. Ми працюємо навіть в умовах карантину і піклуємось про новини, які ви отримуєте! Підтримайте нас на Спільнокошті! Підтримайте незалежну журналістику!
Як батьки можуть допомогти підліткам пройти цю кризу?
Карантин — час для сімейної єдності чи сімейної паніки? Якщо перше є очікуванням від карантину, то друге стає сумною реальністю. Як кажуть, мем смішний, ситуація — страшна.
Щоб їй зарадити, важливо розуміти, як саме дорослі — батьки та вчителі — можуть допомогти підлітку та знизити його рівень тривоги.
1. Нормалізуйте тривогу
Допоможіть молодим людям зрозуміти, що здорова тривожність має мету: вона попереджає нас про потенційні загрози та допомагає нам рухатися до безпеки. Скажіть спокійно: «Відчуття тривоги зараз має сенс. Це значить, що у тебе правильна реакція на новини про коронавірус».
2. Запропонуйте перспективу
Для психологів тривожність є нездоровою лише тоді, коли вона виникає за відсутності загрози — коли взагалі немає про що турбуватися. Або коли тривожність досягає настільки високого рівня, що суттєво не залежить від загрози. Наприклад, коли підліток переживає панічні атаки через сварки або побутові складнощі. Ми можемо допомогти підліткам утримати свою стурбованість щодо карантину на належному рівні, переконавшись, що вони не переоцінюють небезпеку або недооцінюють свої здатності захищати себе від цих небезпек. Скажіть підлітку: «Ти можеш самостійно знизити ризики: тримай руки чистими і подалі від обличчя, уникай тих, хто кашляє і чхає, захищай імунну систему, висипайся та будь удома».
3. «Перемістіть прожектор»
У важкі часи дослідження показують, що підлітки почувають себе краще, коли звертають свою увагу на підтримку інших. Після повені в 2006 році, яка знищила невелике містечко на півдні Польщі, дослідження встановило, що підлітки, які надавали найвищий рівень соціальної підтримки постраждалим від повені, продемонстрували найбільшу впевненість у своїй здатності вирішувати виклики у власному житті.
4. Заохочуйте відволікатися
Коли ми тривалий час зосереджені на небезпеці, тривога зростає, а коли ми звертаємо свою увагу в інше русло, тривога скорочується. Багато підлітків не в змозі абстрагуватися від Covid-19, враховуючи, що ця тема пронизує заголовки та соціальні мережі. Підлітки можуть стати прекрасною підтримкою одне для одного завдяки соціальним мережам — запропонуйте частіше телефонувати по відеозв’язку бабусям та дідусям, друзям, і просто питати їх про самопочуття.
5. Керуйте власною тривогою
Тривожні батьки частіше мають тривожних дітей. Цей висновок має багато логічних пояснень, але ось одне: молоді люди несвідомо шукають у дорослих поради, наскільки спокійно або нервово реагувати, стикаючись з чимось новим.
Підлітки відчувають, коли дорослі говорять одне, а відчувають інше. Промовляння заспокійливих слів не принесуть нічого хорошого, коли наше власне занепокоєння зростає. Виснаження від напруги залишає нам менше можливостей втішати підлітків і молодих людей, засмучених через пропущені події та можливість насолоджуватися весною.
Підтримка батьками дитини з особливими освітніми потребами
Шановні батьки! Найбільше ви зможете допомогти дитині, коли розумітимете та цінуватимете її сильні сторони та особливі потреби. Дитина стає більш впевненою і спокійною, коли розуміє свою особливість та значимість. Залежно від міри розуміння вашої дитини шукайте способи, як допомогти їй усвідомити та працювати з її унікальними сильними сторонами й освітніми потребами. Після того, як сім’я вперше дізналася, що у дитини є особливі потреби, їй знадобиться час для адаптації. Дитині також може бути нелегко в цей період. Підбадьорюйте її, більше звертайте увагу на її сильні сторони – це допоможе сформувати рівновагу зі щойно виявленими проблемами. Здібності є в усіх дітей, їх потрібно лише виявити і розвивати. Будьте готові допомагати дитині, однак, за найменшої можливості, посилюйте її незалежність. Підбадьорюйте та заохочуйте дитину, щоб виховати у неї самовпевненість.
Хваліть завжди за конкретну дію, будьте красномовними:
• «Ти дуже добре зробив …»
• «Я бачу, що ти набагато краще вчишся, коли …»
• «Я помітив покращення в …»
• «Хочеш, попрацюємо разом над …»
• «Я дуже ціную твою значну роботу та зусилля, витрачені на …»
• «Чим я можу тобі допомогти…»
• «Я бачу, ти добре попрацював над …»
• «Дякую, що ти ретельно виконав завдання…»
Як заохочувати дитину до впевненості та самостійності.
• Складіть список усіх сильних сторін і потреб своєї дитини та часто користуйтеся ним;
• якщо можливо, допомагайте вашій дитині висловлювати свої думки. Для зразка висловлюйте перед нею свої думки вголос;
• наголошуйте на позитивному: визначайте, підтримуйте та формуйте сильні сторони своєї дитини. Створюйте ситуації, де ці сильні сторони можуть якнайкраще виявлятися. Визнання та похвала від інших утворюють міцне підґрунтя для навчання нових і незнайомих навичок чи виконання завдань. Уникайте порівнянь дитини з іншими дітьми, оскільки це нівелює унікальність кожної особи;
• надавайте вашій дитині можливості навчитися нового – займатися спортом чи рукоділлям. Дітям потрібно відчувати, що вони щось вміють або знають, як робити;
• створюйте для своєї дитини та підтримуйте ситуації, в яких вона відчуватиме задоволення від допомоги іншим;
• сформуйте стабільні зразки суспільної поведінки. Вони допоможуть дітям почуватися більш захищеними і краще вирішувати низку соціальних проблем;
• вдома прищеплюйте своїй дитині позицію «я можу», щоб вона впевнено випробовувала нові навички. Коли дитині не вдається досягати успіху, намагайтеся виробити в неї ставлення до цього як до навчання, а не як до поразок. Запитуйте: «І чого ти навчився?» або «Що ти зробиш інакше наступного разу?».
Навчайте дитину навичок прийняття рішень.
Впевненість приходить тоді, коли дитина має навички вирішення проблем для прийняття правильних життєвих рішень. Дітям потрібен набір навичок, які б допомагали приймати рішення у мінливих умовах.
Щоб допомогти своїй дитині вирішувати проблеми, застосовуйте просту модель їх вирішення, зразок якої надається далі.
• Використовуйте стратегію заспокоєння – перед прийняттям рішення порахуйте до десяти або поговоріть самі з собою.
• Визначте проблему. Нехай ваша дитина висловить існуючу проблему своїми словами. Можливо, вам треба поставити їй запитання, щоб допомогти у цьому. • Сформулюйте можливі шляхи вирішення. Не критикуйте жодну ідею.
• Звузьте варіанти, відкинувши ті з них, які будуть незручними або непосильними для вашої дитини.
• Зважте всі «за» та «проти» тих варіантів, що залишилися, а потім виберіть найкращий з них. Запитайте: «Що буде, якщо ти спробуєш ось так?».
• Обговоріть, що слід робити для втілення цього рішення і як діяти в разі виникнення проблем.
• Після прийняття рішення дійте.
• Оцініть це рішення. Наскільки вдалим було прийняте рішення? Що наступного разу можна зробити по-іншому? Чого ви навчилися? Моделюйте навички вирішення проблем своєї дитини.
• Обговоріть шляхи співпраці та активної роботи з партнерами для пошуку взаємовигідних рішень.
Формуйте комунікативні навички.
Покращення комунікативних навичок дитини підвищує її шанси стати впевненою, незалежною та успішною дорослою людиною. Ефективні комунікативні навички дають змогу дітям висловлювати свої потреби та побажання, розвивати соціальні стосунки.
Як будувати комунікативні навички вашої дитини
• Заохочуйте свою дитину висловлювати власні ідеї, почуття, думки та погляди, а самі уважно слухайте. В сім’ї обговорюйте події під час вечері, поїздок на машині, прогулянок або перед сном.
• Слухайте свою дитину. Додавайте кілька слів, щоб підбадьорити, заохотити до спілкування. Коли навички активного слухання моделюються вдома, дитина, ймовірно, повторюватиме їх під час свого спілкування з іншими.
• Заохочуйте дитину ставити запитання.
• Давайте дитині змогу спілкуватися з різноманітними людьми: сусідами, членами родини, меншими дітьми чи професіоналами.
• Для тренування комунікацій у різноманітних ситуаціях використовуйте рольові ігри.
Стимулюйте дружні стосунки
Дітям з особливими потребами можуть знадобитися підтримка та заохочення для налагодження дружніх стосунків. Взаємодіючи з іншими людьми, діти вчаться вирішувати свої власні конфлікти, розуміти суспільні рамки, здобувати повагу інших і розвивати чуттєвість до унікальних потреб інших людей.
Як розвивати дружні стосунки.
• Обговорюйте елементи дружби – повагу, довіру, задоволення, прийняття.
• Заохочуйте дітей запрошувати їхніх друзів до себе додому.
• Запросіть друга вашої дитини на якусь сімейну подію.
• Запропонуйте групи, команди чи організації, до яких може приєднатися ваша дитина – часто дружба виникає в організаціях, де в дітей є спільні інтереси.
• Заохочуйте дитину ставити запитання та демонструвати інтерес щодо інших людей.
Навчайте обстоюванню власних інтересів.
Самоадвокатство означає висловлюватися та вживати активні дії для покращення ситуації. Вперше діти набувають навичок обстоювання власних інтересів під час спостереження, як це роблять за них батьки, шкільний персонал та ін. Чудовим способом підготовки дітей до їх звичної ролі самоадвокатства є моделювання ефективного та співробітницького обстоювання власних інтересів. Діти, які навчилися навичок самоадвокатства в юному віці, краще підготовлені до самостійності у старшому віці. Ті, хто мають сильні навички самоадвокатства, мають добре розуміти, як їх обмежені можливості впливають на навчання.
Як навчати дитину навичкам обстоювання власних інтересів.
• Починайте змалечку обговорювати сильні сторони та освітні потреби вашої дитини, а також спостерігайте, коли вона вчиться найкраще.
• Якомога раніше починайте залучати дитину до зустрічей з учителями. На шкільних засіданнях виділіть час для того, щоб ваша дитина прозвітувала про свої успіхи та висловила побажання.
• Допомагайте своїй дитині готуватися до зустрічей або розмов з учителями та до інших ситуацій, що стосуються навчання. Виділіть час, щоб допомогти своїй дитині записати необхідні для обговорення теми. Якщо потрібно, проведіть рольову гру або моделювання ситуації.
• Допомагайте дитині встановлювати відповідні та реалістичні освітні цілі та переглядайте результати після їх досягнення.
• Якомога більше залучайте дитину до оцінювання її діяльності.
• Допомагайте дитині бути підготовленою та організованою. Щоб бути ефективним, самоадвокатство має бути організованим та поінформованим.
• Заохочуйте свою дитину сповіщати іншим, що зусилля помічені й належним чином оцінені. Здатність позитивно впливати на інших – важлива складова обстоювання власних інтересів. Створюйте можливості спілкування з ровесниками, які мають особливі потреби – діти зможуть у них також вчитися. Відеозаписи успішних результатів можуть бути сильним стимулом для деяких дітей (та їхніх сімей).
• Усвідомлюйте, як нелегко займатися самоадвокатством та підтримуйте намагання своїх дітей.
• Розумійте, що навички обстоювання власних інтересів слід демонструвати, практикувати в рольових іграх, тренувати та оцінювати. Надавайте активну підтримку в початковій та середній школі, щоб отримати високі результати самостійної поведінки в старшій школі.
• Радьтеся з учителями своєї дитини щодо стратегій і пропозицій для навчання навичок обстоювання власних інтересів.
ЯК СКАЗАТИ «НЕ МОЖНА», ЩОБ ДИТИНА ВАС ПОЧУЛА
1. Пам’ятайте, забороняти можна тільки дії дитини, а не почуття, не емоції. Не можна злитися, не можна плакати або боятися – все це нездійсненні заборони. Дитина, як і будь-який дорослий, має право на почуття. Інша справа, як ці почуття проявляти. Краще покажіть, яким прийнятним способом можна висловити свій гнів, роздратування, що зробити зі страхом і т.п.
2. Уникайте заборон. Величезна кількість «не можна» є шкідливою для повноцінного розвитку дитини. Якщо дуже часто вживати слово «не можна» або «ні», вони швидко втрачають своє значення, як і іграшка, що вже набридла. Якщо дитина маленька, – просто відволікайте її від забороненої діяльності. Поки це зробити дуже легко. Покажіть щось цікаве, запропонуйте щось улюблене і т.д. Намагайтеся запобігти ситуацій, в яких вам доведеться говорити дитині «ні». Для цього приберіть всі колючі, ріжучі предмети, закрийте на ключ сейф з документами, поставте вище скляну вазу, поставте заглушки на розетки… Щоб навіть спокуси не виникало все це чіпати. Навпаки, створюйте умови, щоб дитина могла задовольняти свій пізнавальний інтерес. Для цього залиште відкритими дверцята тієї тумбочки, в яку можна залізти, заховайте, але так, щоб дитя могло легко знайти, непрацюючий пульт від телевізора, або телефон. Залиште в полі зору дитини тільки те, що МОЖНА. Якщо уникнути заборони не вдалося:
3. Замініть слова «ні» і «не можна» іншими фразами. Широко відомий той факт, що частка «не» в мові не сприймається. Тобто «не малюй на шпалерах» чується дитиною, як «малюй на шпалерах». Крім того, як згадувалось вище, це загрожує знеціненням цих слів. Якщо ви хочете, щоб чудо-чадо чуло Ваше «ні», вживайте його якомога рідше. Скажіть: «стоп», «зупинися», «краще зроби так», «добре було б зробити …», «будь обережний – це небезпечно», «виховані люди роблять …», «по калюжах ходимо тільки в гумових чоботях» …
4. Пояснюйте причину. Якби Вам сказали «не можна їсти цей торт», яка була б Ваша перша реакція? Ви запитали б: «А чому?». Сказавши дитині «Не лізь», ми просто обмежуємо її свободу, не залишаючи їй вибору. Але якщо пояснити: «Це занадто висока гірка, краще підемо на іншу – вона безпечніша», дитина має вибір, і повірте, після Ваших пояснень вона прийме правильне рішення. Але стежте за тим, щоб Ваше пояснення було зрозумілим дитині. Говоріть просто, на його мові.
5. Слідкуйте за тим, щоб інтонація була нейтральною. Якщо Ви проявите емоції, дитина сприйме їх в свою сторону. Мама злиться або дратується – значить, я поганий, вона мене більше не любить; веселиться – значить, це просто гра. Чим спокійніше і впевненіше Ви скажете слова заборони, тим спокійніше сприйме їх ваша дитина.
6. Пропонуйте альтернативу. На кожне не можна, після пояснення причин, має бути своє можна. Обов’язково заборонивши щось дитині, запропонуйте їй іншу, альтернативну дію. Не можна малювати на шпалерах, але якщо заклеїти стіну папером – то можна, або на мольберті можна, не можна штовхати кішку, а ось м’ячик можна і т.п. Заборона обмежує свободу, і природно, почувши таке обмеження, хочеться зробити навпаки. Заборонений плід солодкий… Але якщо відразу після заборони піде альтернатива – дитина сприймає це як можливість вибору.
7. Будьте послідовні. Якщо вже сказали «ні», значить НІ. І інші члени родини теж повинні знати про це «ні». Якщо мама заборонила, а тато дозволяє – це провокує дитину на маніпуляції, крім того породжує тривогу і дискомфорт, для дитини світ стає неструктурованим, а значить – небезпечним. АЛЕ! Якщо Ваша дитина вступила з Вами в діалог і, якщо їй вдалося переконати Вас, не бійтеся дозволити, адже таким чином Ви показуєте, що Ви їй довіряєте, а також, що будь-які перешкоди можна подолати, вирішити спокійно. Надалі дитина буде більш впевнена в собі, у своїх силах, буде сміливо вступати в дискусії. Будьте уважні: тільки якщо дитина самостійно змогла з Вами саме домовитися, а не продавила Вас хниканням або ще чимось.
8. Дуже важливою є система батьківських ТАБУ. Табу – це і є заборона, але його ніколи і ні за яких обставин, навіть при спробі домовитися, не можна порушувати. Наприклад, «Не можна бити маму» або «Не можна відкривати вікно» і т.п. У кожної родини своя система табу, адже те, що нормально сприймається в одній, може бути зовсім неприйнятно в іншій. Пам’ятайте, таких табу повинно бути 2-3, не більше. Якщо буде більше трьох, їх значущість зійде нанівець.
І наостанок нагадаємо: ЗАБОРОНЯТИ МОЖНА ТІЛЬКИ ДІЇ ДИТИНИ, А НЕ ПОЧУТТЯ, НЕ ЕМОЦІЇ.
Якщо ви відчуваєте тривогу щодо епідеміологічної ситуації, що склалася у світі, прочитайте, будь ласка, наступні рекомендації.
Як знизити свою тривогу в умовах пандемії?
1. Перш за все важливо зізнатися собі у тому, що ви тривожитесь.
ЦЕ НОРМАЛЬНО - ситуація справді неприємна, тому тривожитися цілком природно. Але важливо, щоб тривога не переростала в паніку
2. Окресліть сфери впливу! Тобто, є сфери на які ми можемо вплинути і сфери, на які ми вплинути не можемо:
- НЕ МОЖЕМО – на обстановку в світі, на інших людей і з цим потрібно змиритися;
- МОЖЕМО – на наше здоров'я, тому ми можемо дотримуватися санітарно-гігієнічних норм і побути вдома на час карантину.
3. Керуватися фактами, а не фантазіями. НЕ - «ми всі помремо», а конкретними цифрами про те, хто серед наших близьких хворіє, а хто здоровий.
4. Припинити постійно моніторити новини. Звісно, якщо ви не працюєте в ЗМІ. Зовсім виключатися з інформаційного поля не потрібно, але варто його мінімізувати
5. Спробуйте знайти плюси і провести час карантину із користю:
- читати
- дивитися фільми
- навчатися чомусь новому
- спілкуватися із близькими.
6. З тривожністю допомагають впоратися фізичні вправи: присідання, ходьба на місці, йога.
7. Планування часу. Тривогу знижує відчуття контролю. Тому невеличкий план на день допоможе вам знизити рівень тривожності.
8. Поговоріть із близькими. В такій ситуації допоможе розділення почуттів, оскільки більшість зараз знаходиться вдома і більшість тривожиться. Поговоріть із сім'єю, зателефонуйте другові. Розділивши переживання можна допомогти одне одному.