Як батькам упоратися з булінгом

Поради батькам про те, як розпізнати та припинити знущання однолітків над дітьми

Глузування та знущання над дітьми однолітків уже стали частиною шкільного життя. І з роками масштаби цього явища тільки збільшуються. На Заході його прийнято називати булінгом. 

Багато батьків уважають, що булінг не така серйозна проблема, як уживання школярами заборонених речовин (тютюну, алкоголю, наркотиків), проте його наслідки можуть бути дуже важкими та тривалими. Багато дітей спеціально уникають відвідування школи, тому що бояться цькування. Булінг негативно впливає не тільки на тих, хто терпить образи та знущання, а й на тих, хто їх завдає.

Діти, яких кривдять у школі, частіше схильні:

• Погано вчитися.

• Мати занижену самооцінку.

• Переживати депресивний стан.

• Проявляти агресивність, щоб захистити себе й помститися своїм кривдникам.

Діти, які ображають інших, частіше схильні:

• Погано вчитись.

• Палити та вживати алкоголь.

• Скоювати злочини в майбутньому.

Батьки можуть зіграти важливу роль у запобіганні проявів булінгу. Ось кілька порад про це:

• Навчайте дітей вирішувати проблеми конструктивно, без агресивності, хваліть їх, коли в них це виходить.

• Хваліть їх, коли вони добре поводяться, це допоможе їм підняти самооцінку. Дітям потрібна впевненість у собі, щоб вони могли відстояти свою точку зору.

• Спитайте в дітей, як пройшов їх день у школі, уважно вислухайте, що вони розповідають про шкільне середовище, своїх однокласників і проблеми.

• Серйозно поставтеся до булінгу. Більшість дітей соромляться розповідати, що їх ображають. Можливо, у вас буде тільки один шанс на те, щоб допомогти дитині.

• Якщо ви бачите, що когось ображають, обов'язково заступіться за дитину, навіть якщо кривдником є ваш син чи донька.

• Закликайте дитину допомагати тим, хто цього потребує.

• Нікого не ображайте самі. Якщо дітей ображають удома, вони будуть зганяти злість на інших. Якщо ваша дитина бачить, що ви ображаєте когось іншого, глузуєте над ним або брешете про когось, вона буде чинити так само.

• Підтримуйте шкільні програми боротьби з булінгом. Якщо у школі такої програми немає, організуйте її самі разом з іншими батьками, учителями та волонтерами.

Якщо ваша дитина стала жертвою булінгу

Більшість дітей соромляться зізнатись у тому, що над ними знущаються. Вони можуть нікому про це не розповідати. Якщо ваша дитина все-таки прийшла до вас по допомогу, поставтесь до цього серйозно. Якщо дитина вперше попросила про допомогу, але до неї не поставилися серйозно, вдруге вона вже до вас не звернеться.

Якщо ваша дитина не звертається до вас по допомогу, зверніть увагу на такі ознаки, які свідчать про те, що вона стала жертвою булінгу:

• Дитина стає замкнутою.

• Утрачає друзів.

• Гірше вчиться.

• Утрачає інтерес до занять, які раніше любила.

• Її одяг порваний або забруднений.

• Вона приходить додому із синцями.

• Просить більше кишенькових грошей.

Якщо ви думаєте, що вашу дитину ображають або ж дитина сама вам про це сказала, ви можете їй допомогти. Батьки найкраще впливають на впевненість дитини в собі й можуть навчити її найкращих способів вирішення проблем. Ось як ви можете допомогти своїй дитині:

• Порозмовляйте з учителем дитини, не варто відразу конфліктувати з батьками кривдника. Якщо вчитель нічого не зробить, зверніться до директора.

• Навчіть дитину неагресивних способів протистояти булінгу – нехай вона уникає кривдника або ухиляється від нього, переключиться на спілкування із друзями або порозмовляє з кимось, хто міг би їй допомогти.

• Допоможіть дитині діяти впевнено. Привчіть її ходити з розправленими плечима, дивитись іншим в очі, розмовляти чітко й голосно.

• Не закликайте дітей вирішувати проблеми за допомогою кулаків. Дитина може постраждати під час бійки, потрапити в неприємності й поглибити конфлікт зі своїми кривдниками.

• Залучіть дитину до позашкільних занять. Тоді в неї буде більш широке коло спілкування й більше друзів.

Деяких дітей постійно ображають, а інших узагалі не чіпають. Чому деякі діти притягують кривдників? Діти, яких кривдять дуже часто:

• Відрізняються від інших (зростом, національністю, іншими параметрами).

• Здаються фізично або емоційно слабкими.

• Не впевнені в собі.

• Шукають схвалення.

• Не скаржаться на кривдників.

Якщо кривдником є ваша дитина

Кожному з батьків складно повірити в те, що їхня дитина ображає інших, але іноді це трапляється. Але якщо вона знущається над іншими зараз, це ще не означає, що вона буде так робити в майбутньому. Батьки можуть допомогти дитині змінитись і почати добре спілкуватися зі своїми однокласниками.

Ваша дитина може бути кривдником, якщо вона:

• Не співчуває іншим.

• Цінує агресивність.

• Любить командувати.

• Проявляє нахабство переможця, який не любить програвати.

• Часто свариться із братами й сестрами.

• Імпульсивна.

Що ви можете зробити, щоб допомогти дитині:

• Поставтеся до цього серйозно. Не сприймайте булінг як щось тимчасове.

• Якщо вас не хвилює, як це позначиться на вашій дитині, пригадайте про те, що страждає хтось інший.

• Порозмовляйте з дитиною, дізнайтеся, чому вона ображає інших. Дуже часто діти так поводяться, коли відчувають смуток, злість, самотність або невпевненість. Іноді причиною такої поведінки стають якісь зміни вдома, у сім'ї.

• Навчіть дитину співчувати іншим, поясніть їй, як почувається той, кого ображають.

• Спитайте в учителя або шкільного психолога, чи є у вашої дитини якісь проблеми у школі. Може, вона відстає з якогось предмету або їй складно завести друзів. Спитайте в них, як ви можете допомогти дитині вирішити цю проблему.

• Спитайте себе, чи не ображають вашу дитину вдома. Дуже часто діти, які знущаються над іншими, самі стали жертвою знущання батьків або членів сім'ї.

             Булінг.Що це?

Булінг (знущання, цькування, залякування) – це зарозуміла, образлива поведінка, пов'язана з дисбалансом влади, авторитету або сили. Булінг проявляється в багатьох формах: є вербальна, фізична, соціальна форми булінгу, а також кіберзалякування. Хоча школи багато роблять для того, щоб запобігати знущанню та своєчасно справлятись із ним, батьки заздалегідь краще інших можуть навчити дітей запобігати проявам такої поведінки й зупиняти їх. Далі пропонуються поради про те, як треба справлятись із чотирма найбільш поширеними видами булінгу. 

1. Вербальний (словесний) булінг

• Що це таке: це словесне знущання або залякування за допомогою образливих слів, яке включає в себе постійні образи, погрози й неповажні коментарі про кого-небудь (про зовнішній вигляд, релігію, етнічну приналежність, інвалідність, особливості стилю одягу і т. п.).

• Приклад: одна дитина каже іншій: «Ти дуже, дуже гладкий, просто як твоя мама».

• Характерні ознаки: діти, які зазнали проявів вербального булінгу, часто замикаються в собі, стають вередливими або мають проблеми з апетитом. Вони можуть розповісти вам про образливі слова, які хтось висловив на їхню адресу, і спитати, чи це правда.

Що необхідно робити: по-перше, вчіть своїх дітей поваги. За допомогою власної моделі поведінки зміцнюйте їхню думку про те, що кожний заслуговує доброго ставлення, – дякуйте вчителям, хваліть друзів, проявляйте добре ставлення до працівників магазинів. Розвивайте самоповагу дітей і вчіть їх цінувати свої сильні сторони. Найкращий захист, який можуть запропонувати батьки, – це зміцнення почуття власної гідності й незалежності своєї дитини та її готовності вжити заходи в разі потреби. Обговорюйте і практикуйте безпечні, конструктивні способи реагування вашої дитини на слова й дії розбишаки. Разом придумуйте основні фрази, які дитина може сказати своєму кривднику переконливим, але не ворожим тоном, наприклад: «Твої слова неприємні», «Дай мені спокій» або «Відчепись». 

2. Фізичний булінг

• Що це таке: фізичне залякування або булінг за допомогою агресивного фізичного залякування полягає в багаторазово повторюваних ударах, стусанах, підніжках, блокуванні, поштовхах і дотиках небажаним і неналежним чином.

• Приклад: з дитини привселюдно стягують штани на дитячому майданчику.

• Характерні ознаки: коли це відбувається, багато дітей не розповідають своїм батькам про інцидент, тому необхідно стежити за можливими попереджувальними сигналами й непрямими ознаками, такими як незрозумілі порізи, подряпини, удари, синці, відсутній або порваний одяг, часті скарги на головний біль і біль у животі.

​Що необхідно робити: якщо ви підозрюєте, що вашу дитину піддають фізичному насильству, почніть випадкову розмову – спитайте, як справи у школі, що відбувалось під час обіду чи на перерві, по дорозі додому. На основі відповідей з'ясуйте в дитини, чи вів хто-небудь себе образливо у ставленні до неї. Намагайтеся стримувати емоції. Підкресліть важливість відкритого, постійного зв'язку дитини з вами, вчителями або шкільним психологом. Документуйте дати й час інцидентів, пов'язаних зі знущаннями, відповідну реакцію залучених осіб та їх дії. Не звертайтесь до батьків розбишак, щоб розв'язати проблему самостійно. Якщо фізичне насильство над вашою дитиною продовжується й вам потрібна додаткова допомога за межами школи, зверніться до місцевих правоохоронних органів. Існують закони про боротьбу із залякуванням і домаганнями, які передбачають оперативні коригувальні дії.

3. Соціальний булінг

• Що це таке: соціальне залякування або булінг із застосуванням тактики ізоляції припускає, що когось навмисно не допускають до участі в роботі групи, трапеза це за обіднім столом, гра, заняття спортом чи громадська діяльність.

• Приклад: група дівчаток у танцювальному класі обговорює вечірку у вихідні та обмінюється фотографіями, не звертаючи при цьому жодної уваги на одну дівчинку, яку діти вирішили не запрошувати, роблячи вигляд, що її не існує.

• Характерні ознаки: стежте за змінами настрою своєї дитини, її небажанням долучатись до товариства однолітків, і більшим, ніж зазвичай, прагненням до самотності. Дівчатка частіше, ніж хлопчики, відчувають соціальну ізоляцію, невербальне або емоційне залякування. Душевний біль від такого виду булінгу може бути таким же сильним, як від фізичного насильства, і тривати значно довше.

​Що необхідно робити: використовуйте вечірній час, щоби порозмовляти з дітьми про те, як пройшов їх день. Допомагайте їм у всьому шукати позитивні моменти, звертайте увагу на позитивні якості дітей і переконайтеся, що вони знають, що є люди, які їх люблять і завжди готові подбати про них. Зосередьтесь на розвитку їхніх талантів та інтересів до музики, мистецтва, спорту, читання й позашкільних заходів, щоб ваші діти могли будувати взаємини поза школою.

4. Кіберзалякування, кібербулінг

• Що це таке: кіберзалякування (кібернасильство) або булінг у кіберпросторі полягає у звинуваченні когось з використанням образливих слів, брехні та неправдивих чуток за допомогою електронної пошти, текстових повідомлень і повідомлень у соціальних мережах. Сексистські, расистські та подібні їм повідомлення створюють ворожу атмосферу, навіть якщо не спрямовані безпосередньо на дитину.

• Приклад: хтось розміщує в соціальних мережах такий текст: «Петро повний невдаха. Чому хтось узагалі з ним спілкується?! Він же гей».

• Характерні ознаки: стежте за тим, чи проводить ваша дитина більше часу в Інтернеті, спілкуючись у соціальних мережах, чи буває при цьому сумною та тривожною. Навіть якщо вона читає неприємні повідомлення на своєму комп'ютері, у телефоні або планшеті, це може бути її єдиним способом соціалізації. Також звертайте увагу, чи є в дитини проблеми зі сном, просить вона залишитись удома й не ходити до школи чи відмовляється від улюблених занять.

​Що необхідно робити: повідомлення образливого характеру можуть поширюватись анонімно і швидко, що призводить до цілодобового кіберзалякування, тому спочатку встановіть домашні правила користування Інтернетом. Домовтеся з дитиною про тимчасові обмеження, що відповідають її віку. Будьте обізнаними щодо популярних і потенційно образливих сайтів, додатків і цифрових пристроїв, перш ніж ваша дитина почне використовувати їх. Дайте дитині знати, що ви маєте намір відстежувати її діяльність в Інтернеті. Скажіть їй про те, що коли вона піддається кіберзалякуванню, то не повинна втягуватись, реагувати або провокувати кривдника. Замість цього їй необхідно повідомити про все вам, щоб ви змогли роздрукувати провокаційні повідомлення, включаючи дати й час їх отримання. Повідомте про це у школу й Інтернет-провайдера. Якщо кіберзалякування загострюється й містить погрози та повідомлення явного сексуального характеру, зв'яжіться з місцевими правоохоронними органами.

Якщо дитина повідомляє вам, що вона або ще хтось піддається знущанням, булінгу, підтримайте її, похваліть за те, що вона набралася сміливості й розповіла вам про це, зберіть інформацію (при цьому не варто сердитись і звинувачувати саму дитину). Підкресліть різницю між доносом з метою просто завдати комусь неприємностей та відвертою розмовою з дорослою людиною, яка може допомогти. Завжди вживайте заходи проти знущань, булінгу, особливо якщо насильство набуває важкі форми або постійний характер, зв'яжіться з учителем або директором школи вашої дитини, щоб контролювати ситуацію доти, доки вона не припиниться.

                                                                  Небезпека тютюну для дітей і дорослих

У сучасному суспільстві куріння є поширеною звичкою серед різних груп населення, в тому числі серед жінок, підлітків і навіть дітей. Згідно зі статистичними даними у світі налічується близько 1 млрд. людей, які регулярно вживають тютюн. Нікотинова залежність – серйозна небезпека для здоров’я, так як, перш за все, знижується опірність організму курця до нових захворювань і ускладнюється перебіг вже наявних хвороб.
Інформацію про шкоду куріння переконливо демонструє той факт, що в тютюновому димі присутні більше 4000 хімічних речовин, з яких 250 є фармакологічно активними, токсичними, мутагенними, а понад 50 – канцерогенними. Найбільшу небезпеку представляють смоли, нікотин, чадний газ, що входять до складу тютюнового диму.
В організмі людини немає жодного органу або системи, які б не зазнавали руйнівного впливу від тютюнового диму і його складових речовини:
– За даними ВООЗ, у всьому світі куріння є причиною 90% смертей від раку легенів, 75% – від хронічного бронхіту, який, за статистикою, виникає у 88% курців.
Тютюновий дьоготь є, як мінімум, подразником для дихальних шляхів і легенів. У легенях людини з нікотиновою залежністю осідають і накопичуються смоли, які спричинюють пошкодження альвеолярних мішечків, блокуючи механізм самоочищення легенів – це призводить до розвитку бронхіту, емфіземи легенів, пневмонії тощо. Небезпечними є всі без винятку компоненти тютюнового диму, особливо канцерогенні, що провокують до ракові захворювання.
Рак легенів – важка онкологія, характеризується надзвичайно високою летальністю. Смертність від нього підвищується прямо пропорційно числу щоденно викурених сигарет. Люди, що викурюють до 10 цигарок в день, страждають на рак легенів в 10 разів частіше, ніж некурці, а ті, що викурюють 40 цигарок і більше – в 30 разів. Не є винятком виникнення ракових пухлин нижньої губи, порожнини рота, гортані, бронхів.
– За даними ВООЗ, у всьому світі куріння також є причиною 25% смертей від ішемічної хвороби серця. Серце курця страждає в результаті спазму судин, порушується їх структура через негативний вплив смол, утворюються атеросклеротичні бляшки, що призводить до високого ризику тромбоутворення і закупорки судин. Крім цього, тривале куріння обумовлює хронічну гіпоксемію (знижений вміст кисню в крові) – чадний газ, потрапляючи з тютюновим димом, значно зменшує обсяг кисню, який надходить в усі життєво важливі органи, в тому числі і серце. Такі порушення призводять до виникнення серйозних захворювань серцево-судинної системи (ішемічна хвороба серця, інфаркт, інсульт, атеросклероз) і у курців зустрічаються значно частіше.
Куріння також призводить до патологічних змін:
– органів шлунково-кишкового тракту (гастрит, виразка шлунка, рак шлунка), а це сприяє зниженню моторної функції шлунка і кишечника, негативно впливає на стан і функціональну активність печінки. Смертність від хвороб органів травлення – виразки шлунка і дванадцятипалої кишки – у курців в 3,5 разів вища, ніж у осіб, які не мають цієї пагубної звички.
– органів сечостатевої системи (безпліддя, імпотенція). Різні порушення статевої сфери, викликані звуженням судин малого таза, у людей, що палять зустрічаються в        3 рази частіше, ніж у некурців.
Серйозну небезпеку становлять канцерогени (радіоактивні речовини, важкі метали), наявні в тютюновому димі, які при вдиханні потрапляють в бронхи і легені, а з регулярним заковтуванням слини під час куріння – безпосередньо в органи травлення. Шкідливі сполуки накопичуються в організмі, викликають мутацію клітин, пошкоджуючи структуру ДНК, пригнічують протипухлинний імунітет, що в результаті призводить до виникнення онкологічних захворювань.
Особливо вражається організм жінки, яка палить в період вагітності і грудного вигодовування – високий ризик самовільних абортів, передчасних пологів, народження дітей з вродженими аномаліями і, в багатьох випадках, з низькою (<2500 г) масою тіла, відставання дитини після народження у фізичному і розумовому розвитку .
Доведено, що куріння сприяє прискореному біологічному старінню – функціональні показники організму не відповідають віку – можуть порушуватися функції зору і слуху, опорно-рухового апарату. Також нікотин негативно впливає на зовнішність – погіршується стан шкіри, зубів, волосся.
Безпечного рівня впливу тютюнового диму не існує! Вдихання вторинного тютюнового диму (пасивне куріння) завдає такої ж шкоди здоров’ю, як і безпосереднє вживання тютюну в будь-якій формі.
Пам’ятайте, куріння тютюну (як звичайних сигарет, так і кальяну) викликає психологічну і фізичну залежність і призводить до непоправних негативних наслідків для організму. Усвідомлення шкоди тютюну є дієвою мотивацією, що допомагає подолати тягу!
Відмовтеся від куріння раз і назавжди, і Ви збережете своє здоров’я, здоров’я своїх дітей і оточуючих

Негативні наслідки тютюнопаління:

Зовнішній вигляд: Нікотин негативно впливає на шкіру, не дозволяючи їй нормально «дихати», від чого вона стає більш сухою та набуває сіруватого кольору. Через надмірну сухість шкіри навколо очей та рота швидше з’являються зморшки. А ще від куріння жовтіють зуби та кінчики пальців. Загалом, зовнішній вигляд людини погіршується.

Фізична форма: Курці мають значно гіршу фізичну форму, ніж некурці. Для них складніше займатися фізичними вправами, вони менш витривалі тощо.

Запах: Після того, як ви кинули курити , від вас не буде запаху тютюнового диму – дихання стане чистішим, волосся, одяг та пальці не смердітимуть тютюном.

Смакові відчуття: Після відмови від куріння значно покращуються відчуття смаку та запаху, що робить життя яскравішим та насиченішим.

Стан судин: У багатьох курців навіть в теплу погоду мерзнуть руки, ноги, або навіть все тіло. Це відбувається, як правило, у курців зі стажем. Все це переростає в вегетосудинну дистонію, оскільки від куріння звужуються судини і кров починає все повільніше циркулювати по тілу і надходити до кінцівок.

Часті застуди і бронхіт: Курці набагато частіше хворіють на ГРЗ, ГРВІ, бронхіти. У людини, яка палить, порушені дихальні механізми захисту від отрут і патогенів. Тютюн при горінні утворює випаровування хімікатів і часток у вигляді аерозолю, який включає не тільки нікотин, але ще і окислювачі, канцерогени і чадний газ. Сигаретний дим і його фізичні властивості сприяють відкладенню частинок в нижніх дихальних шляхах. Це в свою чергу завдає непоправної шкоди респіраторній функції організму.

Якість крові: Унаслідок постійного кисневого голодування в крові у курців утворюється підвищена кількість еритроцитів, що робить її більш щільною і в’язкою.

Дихальна система та сон: Курці часто кашляють під час сну і вранці, кашель може перерости в задуху. Раз на рік любителям нікотину потрібно робити флюорографію, оскільки куріння підвищує ризик захворіти на рак легенів.

Гармональний фон: Рівень статевих гормонів у чоловіків знижується, що також впливає на потенцію. Гормональний фон у жінок також порушується.

Серце: Під час паління відзначається посилений викид в кров адреналіноподібних речовин, у багатьох випадках створюють умови для ушкодження судинної стінки і міокарда. Крім того, вкрай несприятливо впливає на судинну стінку сам нікотин, який сприяє спазмам артерій серця і нижніх кінцівок. Все це може послужити безпосередньою причиною розвитку інфаркту міокарда.

Як допомогти дитині визначати та висловлювати емоції: п’ять порад

Діти навіть у перший рік життя вже можуть злитися, сумувати, радіти, ніяковіти, боятися та ревнувати. Утім, визначити весь спектр емоцій і відреагувати на них вони ще не вміють.

Визначати емоції й висловлювати їх діти вчаться, спостерігаючи за дорослими: батьками, бабусями, дідусями, опікунами, та у взаємодії з ними. Задача дорослих – навчити тому, як керувати почуттями в конструктивний спосіб. Пам’ятайте, що крик, агресія й обра́зи – неконструктивні. Навіть коли дуже складно.

Експерти Міністерства охорони здоров’я підготували кілька порад, які допоможуть вам і вашій дитині у розрізненні почуттів:

1. Називайте почуття

Називати словами те, що відчуває дитина – неабияка допомога від батьків. З часом малюк запам’ятає, які слова виражають ті чи інші емоції, зможе їх ідентифікувати та говорити про них.

Наприклад: “Ти не можеш розстебнути ґудзик і дратуєшся”, “Мама йде на роботу, і тобі сумно прощатися”, “Хлопчик забрав у тебе іграшку, і ти розсердився”.

Можна також обговорювати почуття й емоції героїв казок та мультфільмів, міркувати разом про те, що може відчувати хтось інший. Також добре працює моделювання життєвих ситуацій і вивчення емоцій у формі гри. Розмови про різні емоції дозволять нормалізувати їх, адже серед них немає “хороших” і “поганих” – всі вони мають право на життя.

2. Розкажіть і постійно нагадуйте, як їх краще висловлювати

Тут у пригоді стане власний приклад – говоріть про свої емоції та показуйте, як даєте з ними раду.

Наприклад: “Ти розірвав красиву книгу, і я розізлилася. Я порахувала до десяти, заспокоїлася і зараз ми придумаємо, як все полагодити”.

Коли дитина трошки подорослішає – запропонуйте розв’язувати різні ситуації разом, а потім обговоріть, чому певні рішення доречні або ні.

3. Вчіться контролювати власні емоції: відмовтеся від криків та покарань

Бути батьками особливо у час війни – важко. Цьому не вчать у жодній із книжок. Та навіть коли втомлені, не піддавайтеся емоційному пориву покарати дитину – так ви тільки налякаєте її та похитнете довіру до вас.

Присоромлення, покарання, і шльопання – це емоційне і фізичне насильство над дитиною. Батьки й досі використовують такі дисциплінарні методи для “виправлення поганої поведінки”, але такі дії не допомагають справлятися з емоціями. Діти отримують сигнал, що висловлювати емоції погано і стримують їх, допоки все не виллється у черговий зрив і істерику.

Покажіть дитині, як вам вдається подолати роздратування, не кричіть, говоріть спокійно. Думайте про те, що вона так поводиться не “на зло” і не тому, що “погана” чи “невихована” – їй просто важко впоратися з емоціями.

4. Частіше обнімайте дитину

Тілесний контакт із мамою або татом допомагає дитині відновити психологічний зв’язок: “Мама/тато тут, я в безпеці”. Тож, якщо ви бачите, що дитина засмучена або пригнічена, найкраще, що ви можете для неї зробити, – це підтримати її. Спробуйте зрозуміти, що призвело до істерики й тоді з часом ви зможете попереджати такі емоційні сплески.

5. Хваліть дитину

“Перехвалити” чи “зіпсувати похвалою” дитину неможливо. Навпаки – діти, яких часто хвалять виростають впевненими у собі. Тому щоразу, як дитина говорить про свої почуття, хваліть її за це. Так малюк зрозуміє, що вчинив правильно, назвавши свої емоції та поділившись із вами, а з часом зрозуміє, що висловлювати свої почуття й обговорювати їх з іншими людьми – це нормально.

Вміння керувати емоціями з дитячих років дозволить краще долати виклики в дорослому житті, легше комунікувати з іншими, проявляти емпатію, розуміти себе і дбати про своє психічне здоров’я. Допоможіть в цьому дитині – вона буде вам вдячна.