Як допомогти дітям, які перебувають у стресовій ситуації,  зняти   психоемоційного напруження

Переважна більшість людей у сучасному українському суспільстві знаходиться під впливом стресу. Час, в якому ми живемо, посилює психічне напруження не тільки у дорослих, але й у дітей. Тому й виникає проблема емоційного стресу, тобто напруження і перенапруження психіки, фізіологічних систем організму під впливом емоційних чинників.

Фізичні та емоційні стани людини взаємопов’язані і тому наділені здатністю взаємовпливу один на одного. У дитини під час напружених емоційних станів змінюється міміка, темп мовлення, з’являється метушливість, змінюється дихання, пульс, колір обличчя, можуть з’явитися сльози.

Виконання психологічних хвилинок та вправ допомагає дитині стати більш спокійною, врівноваженою, а також дає змогу краще зрозуміти свої почуття. Впровадження в педагогічну практику короткотривалих вправ сприятиме подоланню негативних емоційних явищ у дітей, відновленню здатності оцінювати власний психологічний стан і усвідомлювати свої емоції, вміння ними керувати, що своєю чергою веде до формування самоконтролю і саморегуляції власної поведінки.

Вправи для дітей та підлітків, які перебувають у стресовій ситуації, для зняття психоемоційного напруження:

drive.google.com/file/d/1xaEzBwdZ8mfotQWnw_lMeIUiELFovN1f/view

Коли підліток потребує підтримки ментального здоров’я

Протягом усього періоду дорослішання самопочуття та психічне здоров’я підлітка чи не найбільшою мірою залежать від батьківської турботи та безперервного виховного процесу. Добрі стосунки з батьками та опікунами — ключовий фактор нормального розвитку та психічної рівноваги неповнолітньої людини.

Час від часу ви можете помічати, що поведінка та настрій дитини змінилися або її улюблені справи перестали приносити їй задоволення. Це вас непокоїть, але ви не знаєте, чим зарадити. Деякі з таких змін можуть бути цілком нормальними ознаками стадії розвитку та дорослішання, через яку саме проходить підліток, однак якщо такі стани продовжуються декілька тижнів та заважають його нормальній життєдіяльності, необхідно звернутися по допомогу.

Проконсультуйтеся зі своїм дитячим лікарем або психологом, якщо помітили в поведінці своєї дитини хоча б одну з наведених нижче ознак:

• Дитина дуже засмучена або замкнена протягом понад два тижні

• Дитина робить спробу або планує завдати собі шкоди, або говорить про суїцид

• В дитини трапляються раптові напади панічного страху без видимої причини, які можуть супроводжуватися прискореним серцебиттям та диханням

• Дитина бере участь у бійках або демонструє сильне бажання завдавати шкоди іншим

• В дитини нездорове ставлення до їжі, наприклад вона їсть дуже багато, або дуже мало, або занадто напружено займається спортом з метою скинути вагу

• Звичні повсякденні справи та заняття викликають у дитини сильне хвилювання або страх

• Дитині вкрай важко сконцентруватися або спокійно всидіти на місці

• Дитина вживає наркотики або алкоголь

• Через різкі перепади настрою в дитини виникають проблеми в стосунках з родиною та друзями

• В дитини спостерігаються кардинальні зміни в поведінці та характері

Помітивши, що ваш підліток страждає на щось з вищенаведеного і потребує вашої підтримки, ви маєте перш за все підбадьорити його, запевнити в тому, що його проблемам цілком можна зарадити, і попросити у нього згоди звернутися по сторонню допомогу — звісно, лише в тому випадку, коли немає підстав побоюватись, що стан дитини загрожує їй самій або іншим. Ви можете сформулювати це, скажімо, так:

«Дуже добре, що ти сказав/сказала мені про це. Разом ми придумаємо, куди звернутися по допомогу, щоб тобі стало легше. То як — ти не проти?»

«Я бачу, ти останнім часом сам не свій/сама не своя, і, чесно кажучи, за таких обставин це цілком зрозуміло. Я знаю одну людину, якій можна довіритися і яка, сподіваюсь, може допомогти тобі почуватися краще. Ти не проти, якщо ми з тобою якось завітаємо до неї?»

Коли ситуація потребує професійного втручання, у батьків є кілька варіантів. Поясніть дитині, що звернення до психолога чи психотерапевта — це нормальний спосіб знайти вихід зі складної ситуації. Звернутися за консультацією можна як очно, так і онлайн. У школі підтримку дитині можуть надати шкільний психолог або соціальний педагог, які розуміють особливості дитячої поведінки в освітньому середовищі. Якщо поведінка дитини викликає серйозне занепокоєння й ситуація здається критичною, не варто боятися звернутися до дитячого психіатра — сучасна психіатрія пропонує ефективні методи допомоги дітям у кризових станах.   Якщо ваша дитина не погодиться, ви можете розповісти про свої побоювання лікареві. Він порадить вам, як підтримати вашого підлітка, або допоможе розпізнати та оцінити тривожні ознаки.

Важливіше за все показати дитині, що вона вам не байдужа, що ви її любите і кожної хвилини готові надати їй підтримку в будь-якій ситуації. Не тільки ваша дитина, але й ви самі можете почуватися трохи розгублено і не зовсім розуміти, що робити, та все ж ви маєте запевнити дитину, що її добре самопочуття є для вас найважливішим, і що разом ви знайдете рішення.

Домашнє насильство — це завдання шкоди у родині або між людьми, які живуть чи жили разом, навіть якщо вони не є родичами. Дитина може стати як безпосередньою жертвою, так і свідком. Важливо розуміти: дитину, яка є свідком, теж вважають постраждалою. Вона часто переживає травму так само гостро, як і той, кого кривдять.   

Форми насильства: 

• Фізичне — побиття, штовхання, позбавлення сну або їжі. 

• Психологічне — приниження, крики, погрози, ізоляція від друзів. 

• Економічне — коли дитині не купують одяг за сезоном, відмовляють в медичній допомозі або примушують жебракувати. 

• Сексуальне — будь-які дії інтимного характеру щодо дитини. 

Як насильство змінює дитину

З перших днів життя дитина аналізує все, що відбувається навколо: настрій батьків, їхні інтонації, поведінку. Те, що вона бачить вдома, стає для неї нормою. Коли «норма» — крики, погрози чи побиття, це назавжди залишається досвідом у її тілі, мозку, пам'яті. Домашнє насильство руйнує найголовніше — відчуття безпеки. Дитина засвоює небезпечні уроки: сильніший має право принижувати, близькі люди можуть завдавати болю, її власні почуття неважливі.  

Часто діти беруть провину на себе: «Це через мене», «Якби я слухався, тато не кричав би на маму». Так формуються ролі, які вони переносять у доросле життя — рятівника, жертви або кривдника.

Як розпізнати насильство

Не завжди насильство залишає синці та шрами. Психологічне, економічне чи сексуальне насильство часто не мають зовнішніх ознак. Тому головними сигналами стають зміни у поведінці.

На насильство часто вказують: 

• Фізичні ознаки: гематоми, опіки, порізи, що постійно повторюються; переломи, травми голови, болі без видимих медичних причин; інші хронічні захворювання, пов’язані з недоглядом. 

• Поведінкові сигнали: замкнутість або гіперактивність, агресивна або, навпаки, надмірна слухняність, дистанціювання від інших, невпевненість, негативні висловлювання про себе, самоушкодження— порізи, спроби самогубства, вживання алкоголю або наркотиків. 

• Психоемоційні особливості: надмірна тривожність, безпорадність, відчуття провини, постійне бажання догоджати, пригнічений настрій та депресивність. 

Як діяти дорослим, якщо ви помітили ознаки насильства над дитиною

Якщо ви побачили ознаки насильства над дитиною, ваша відповідальність — діяти. Не залишайте дитину сам на сам з цією проблемою. Подбайте, щоб вона почувалася в безпеці, і покажіть, що ви їй вірите: «Це не твоя провина. Я з тобою». Не знецінюйте досвід словами «та нічого страшного не сталося».  

Це важливий сигнал для дитини: винен кривдник, а не вона, а насильство не буде замовчуватися. Кожна дитина має право на безпеку. І кожен із нас здатен допомогти їй і захистити.

У випадку домашнього насильства звертатись 

• 102  Національна поліція: повідомляти про факт насильства;

• 15-47  Урядовий контактний портал: цілодобово надаються інформаційні, психологічні, психологічні та юридичні консультації;

• 0-800-213-103  безоплатна правова допомога;

• 0-800-500-335;  116-123 (короткий номер з мобільного) національна «гаряча лінія» з питань запобігання  домашнього насильства, торгівлею людьми, гендерної дискримінації.

Організації та установи до яких слід у випадку насильства

• 1.Територіального органу поліції або за телефоном 102

• 2. Чернігівського міського центру соціальних служб сім'ї, дітей та молоді

      т. 678-607, 678-604

• 3.Управління у справах сім'ї, молоді та спорту Чернігівської міської ради

        т. 774-000, 774-134

• 4.Чернігівського обласного бюро судово-медичної експертизи

       т. 608-382

• 5.Обласного центру соціально-психологічної допомоги

        т. 5-83-97 (цілодобово), 5-82-74

• 6.Відділ соціально-профілактичної роботи (психолог для дівчат підліткового віку)

       т. 670-453

• 7. Безкоштовні телефонні «Гарячі лінії»

   Національна дитяча «гаряча лінія» : 116-123 (загальноєвропейський номер) чи 0-800-500-335 (для дзвінків з компетентного мобільного): консультують з дитячих питань психологи, юристи та соціальні працівники.

• 8.Омбудсмен з прав дитини в Україні Надія Лещик

      (044) -255-64-50

            Небезпека тютюну для дітей і дорослих

У сучасному суспільстві куріння є поширеною звичкою серед різних груп населення, в тому числі серед жінок, підлітків і навіть дітей. Згідно зі статистичними даними у світі налічується близько 1 млрд. людей, які регулярно вживають тютюн.
Пам’ятайте, куріння тютюну (як звичайних сигарет, так і кальяну) викликає психологічну і фізичну залежність і призводить до непоправних негативних наслідків для організму.
Відмовтеся від куріння раз і назавжди, і Ви збережете своє здоров’я, здоров’я своїх дітей і оточуючих

Негативні наслідки тютюнопаління:

Зовнішній вигляд: Нікотин негативно впливає на шкіру, не дозволяючи їй нормально «дихати», від чого вона стає більш сухою та набуває сіруватого кольору. Через надмірну сухість шкіри навколо очей та рота швидше з’являються зморшки. А ще від куріння жовтіють зуби та кінчики пальців. Загалом, зовнішній вигляд людини погіршується.

Фізична форма: Курці мають значно гіршу фізичну форму, ніж некурці. Для них складніше займатися фізичними вправами, вони менш витривалі тощо.

Запах: Після того, як ви кинули курити , від вас не буде запаху тютюнового диму – дихання стане чистішим, волосся, одяг та пальці не смердітимуть тютюном.

Смакові відчуття: Після відмови від куріння значно покращуються відчуття смаку та запаху, що робить життя яскравішим та насиченішим.

Стан судин: У багатьох курців навіть в теплу погоду мерзнуть руки, ноги, або навіть все тіло. Це відбувається, як правило, у курців зі стажем. Все це переростає в вегетосудинну дистонію, оскільки від куріння звужуються судини і кров починає все повільніше циркулювати по тілу і надходити до кінцівок.

Часті застуди і бронхіт: Курці набагато частіше хворіють на ГРЗ, ГРВІ, бронхіти. У людини, яка палить, порушені дихальні механізми захисту від отрут і патогенів. Тютюн при горінні утворює випаровування хімікатів і часток у вигляді аерозолю, який включає не тільки нікотин, але ще і окислювачі, канцерогени і чадний газ. Сигаретний дим і його фізичні властивості сприяють відкладенню частинок в нижніх дихальних шляхах. Це в свою чергу завдає непоправної шкоди респіраторній функції організму.

Якість крові: Унаслідок постійного кисневого голодування в крові у курців утворюється підвищена кількість еритроцитів, що робить її більш щільною і в’язкою.

Дихальна система та сон: Курці часто кашляють під час сну і вранці, кашель може перерости в задуху. Раз на рік любителям нікотину потрібно робити флюорографію, оскільки куріння підвищує ризик захворіти на рак легенів.

Гармональний фон: Рівень статевих гормонів у чоловіків знижується, що також впливає на потенцію. Гормональний фон у жінок також порушується.

Серце: Під час паління відзначається посилений викид в кров адреналіноподібних речовин, у багатьох випадках створюють умови для ушкодження судинної стінки і міокарда. Крім того, вкрай несприятливо впливає на судинну стінку сам нікотин, який сприяє спазмам артерій серця і нижніх кінцівок. Все це може послужити безпосередньою причиною розвитку інфаркту міокарда.

Як допомогти дитині визначати та висловлювати емоції: п’ять порад

Діти навіть у перший рік життя вже можуть злитися, сумувати, радіти, ніяковіти, боятися та ревнувати. Утім, визначити весь спектр емоцій і відреагувати на них вони ще не вміють.

Визначати емоції й висловлювати їх діти вчаться, спостерігаючи за дорослими: батьками, бабусями, дідусями, опікунами, та у взаємодії з ними. Задача дорослих – навчити тому, як керувати почуттями в конструктивний спосіб. Пам’ятайте, що крик, агресія й обра́зи – неконструктивні. Навіть коли дуже складно.

Експерти Міністерства охорони здоров’я підготували кілька порад, які допоможуть вам і вашій дитині у розрізненні почуттів:

1. Називайте почуття

Називати словами те, що відчуває дитина – неабияка допомога від батьків. З часом малюк запам’ятає, які слова виражають ті чи інші емоції, зможе їх ідентифікувати та говорити про них.

Наприклад: “Ти не можеш розстебнути ґудзик і дратуєшся”, “Мама йде на роботу, і тобі сумно прощатися”, “Хлопчик забрав у тебе іграшку, і ти розсердився”.

Можна також обговорювати почуття й емоції героїв казок та мультфільмів, міркувати разом про те, що може відчувати хтось інший. Також добре працює моделювання життєвих ситуацій і вивчення емоцій у формі гри. Розмови про різні емоції дозволять нормалізувати їх, адже серед них немає “хороших” і “поганих” – всі вони мають право на життя.

2. Розкажіть і постійно нагадуйте, як їх краще висловлювати

Тут у пригоді стане власний приклад – говоріть про свої емоції та показуйте, як даєте з ними раду.

Наприклад: “Ти розірвав красиву книгу, і я розізлилася. Я порахувала до десяти, заспокоїлася і зараз ми придумаємо, як все полагодити”.

Коли дитина трошки подорослішає – запропонуйте розв’язувати різні ситуації разом, а потім обговоріть, чому певні рішення доречні або ні.

3. Вчіться контролювати власні емоції: відмовтеся від криків та покарань

Бути батьками особливо у час війни – важко. Цьому не вчать у жодній із книжок. Та навіть коли втомлені, не піддавайтеся емоційному пориву покарати дитину – так ви тільки налякаєте її та похитнете довіру до вас.

Присоромлення, покарання, і шльопання – це емоційне і фізичне насильство над дитиною. Батьки й досі використовують такі дисциплінарні методи для “виправлення поганої поведінки”, але такі дії не допомагають справлятися з емоціями. Діти отримують сигнал, що висловлювати емоції погано і стримують їх, допоки все не виллється у черговий зрив і істерику.

Покажіть дитині, як вам вдається подолати роздратування, не кричіть, говоріть спокійно. Думайте про те, що вона так поводиться не “на зло” і не тому, що “погана” чи “невихована” – їй просто важко впоратися з емоціями.

4. Частіше обнімайте дитину

Тілесний контакт із мамою або татом допомагає дитині відновити психологічний зв’язок: “Мама/тато тут, я в безпеці”. Тож, якщо ви бачите, що дитина засмучена або пригнічена, найкраще, що ви можете для неї зробити, – це підтримати її. Спробуйте зрозуміти, що призвело до істерики й тоді з часом ви зможете попереджати такі емоційні сплески.

5. Хваліть дитину

“Перехвалити” чи “зіпсувати похвалою” дитину неможливо. Навпаки – діти, яких часто хвалять виростають впевненими у собі. Тому щоразу, як дитина говорить про свої почуття, хваліть її за це. Так малюк зрозуміє, що вчинив правильно, назвавши свої емоції та поділившись із вами, а з часом зрозуміє, що висловлювати свої почуття й обговорювати їх з іншими людьми – це нормально.

Вміння керувати емоціями з дитячих років дозволить краще долати виклики в дорослому житті, легше комунікувати з іншими, проявляти емпатію, розуміти себе і дбати про своє психічне здоров’я. Допоможіть в цьому дитині – вона буде вам вдячна.