НЕОКЛАСИЦИЗМ(від грец.— «молодий, новий» і «класицизм», новий класицизм) — стиль у світовому мистецтві (живописі, скульптурі, музиці, літературі) та архітектурі  кінця XVIII — початку XIX ст. Назву неокласицизм використовують для того, щоб відрізняти цей стиль від спорідненого з ним класицизму кінця XVII ст. 

НЕОКЛАСИЦИ́ЗМ (від нео… і лат. classicus – взірцевий) – напрям у світовій літературі та мистецтві, представники якого орієнтувалися на естетичні цінності та ідеали античності з характерними для неї темами, мотивами, сюжетами й образами. 

КЛАСИЦИЗМ (лат. classicus – зразковий) – художній напрям в мистецтві XVII-XVIII ст. 

Ознаки класицистичного мистецтва: орієнтування на античне мистецтво, яке проголошувалося ідеальним, зразковим, класичним, гідним наслідування.

У живописі неокласицизм не набув такого поширення, як в архітектурі, адже більшість художників дотримувалися різних авангардних течій. Проте деякі орієнтувалися на реалістичні традиції, намагалися повернутися до класичних ідеалів краси. У своїх творах вони протиставляли «вічні» естетичні цінності хаосу суперечливої реальності. 

Передайте свої враження від картин. Спробуйте розповісти про зображених на них людей. Які настрої переважають? 

Стихійне неприйняття деякими художниками гострих суперечностей ХХ ст., намагання втекти від цивілізації зумовили виникнення примітивізму. Цей термін застосовують і стосовно так званого «наївного мистецтва», тобто спадщини майстрів, які без професійної освіти здобули світову славу. 

До них належать живописці Анрі Руссо у Франції, Ніко Піросмані (Піросманішвілі) в Грузії, Марія Приймаченко в Україні. Простота і щирість, пошуки «натуральної» експресії поєднувалися в них зі «спонтанними» експериментами, навмисним спрощенням художніх засобів. 

ПРИМІТИВІЗМ (від лат. primitivus — початковий, первісний) — художня стилістика, для якої характерні спрощені, зазвичай пласкі, форми, локальні, чисті кольори, відсутність повітряної перспективи та інших ознак академізму; тенденція в мистецтві, яка виникла наприкінці 19-го — початку 20-го століття, основною ознакою якої є свідоме, навмисне спрощення художніх засобів, звертання до різноманітних форм примітивного мистецтва — народної (селянської) та дитячої творчості, архаїчного та середньовічного мистецтва, творчості народів Африки, Америки, Океанії, Сходу і т. д. 

НАЇВНЕ МИСТЕЦТВО- один з напрямків примітивізму XVIII–XXI ст., що включає як самодіяльне мистецтво (живопис, графіку, декоративне мистецтво, скульптуру, архітектуру), так і образотворчі роботи художників-самоучок, які світоглядно входять до загальної народної творчості.

Французький художник Анрі Руссо (1844-1910), перший представник мистецтва примітивізму, який набув популярності. Його творчість відрізняється сміливістю задумів і яскравістю колірних рішень.

Часто А. Руссо з безмежною фантазією зображує в своїх роботах екзотичну природу джунглів.

Грузинський художник-самоук Ніко Піросмані (1862-1918) прожив трагічне життя. Довгий час його живописні твори, нерідко написані на звичайній клейонці, викликали суперечливі оцінки, адже в них відкрилося особливе, неповторне у своїй наївності, бачення світу. 

Майстриня декоративного розпису Марія Примаченко (1909-1997) створила емоційно хвилюючий світ власних фантастичних образів — яскравих квітів (квітів-оченят), чудернацьких пташок, екзотичних звірів. «Роблю сонячні квіти тому, що людей люблю, творю на радість, на щастя людям, щоб всі народи один одного любили, щоб жили вони, як квіти по всій землі...» — ось кредо української художниці.  

Дослідники творчості видатної мисткині умовно поділяють її роботи на три основні групи: квітково-рослинні композиції, сюжетні композиції з життя селян та серія тварин. 

Творче завдання (на вибір)

1. Розмалювати розмальовку на мотивами творів М.Примаченко (достатній рівень)

2. Намалюйте свого звіра в стилі Примаченко (високий рівень)

3. Підготувати інформацію про одного з представників примітивізму (високий рівень)

Майстер – клас «Намалюй свого звіра в стилі Примаченко»