Написання непоширених прикладок через дефіс; прикладки, що беруться в лапки.

Що таке “прикладка”? 

Поміркуймо: логічно – це те, що прикладається. Прикладка – це друга назва, що дається поняттю для роз’яснення першого. Прикладка пишеться поряд з основним поняттям. Щоб правильно ставити розділові знаки, потрібно знайти прикладку в реченні. Якщо бачимо слово-іменник, якому  дається пояснення іншим словом-іменником, то це  прикладка. Перевіряємо: у яких граматичних відносинах перебувають ці слова. Якщо обидва слова виражені іменниками в називному відмінку – слово має прикладку. Прикладки бувають різні. 

Прикладка у назвах газет, журналів, кінофільмів береться у лапки

Мабуть, помічали, що назви газет, журналів, кінофільмів беруться в лапки та вживаються у називному відмінку.

Наприклад: Олеся передплатила журнал “Мистецтво в школі”

Переконуємося: Олеся передплатила (кого? що?)  журнал, а (який журнал передплатила Олеся?) – “Мистецтво в школі” – це поширена прикладка.

Або: Туристам сподобалась подорож на пароплаві “Дніпро”

Міркуємо: на пароплаві ( якому?) прикладка “Дніпро” – це непоширена прикладка.

Прикладки бувають непоширені (виражені одним словом) і поширені (мають при собі залежні слова).

Через дефіс пишеться непоширена прикладка

Непоширена прикладка – це слово, що позначає другу назву поняття, предмета, особи. Такі слова вступають у видово-родові відносини (дівчина–весна) хто? дівчина – дівчина яка? весна. 

УВАГА! КОНКУРС імені ПЕТРА ЯЦИКА

Виконайте конкурсні завдання й станьте учасником І етапу мовного конкурсу!