Капітанка

Відомості

Капіта́нка — центр сільської ради, що розташоване за 25 км на південь від районного центру і за 2 км від залізничної станції Нікель-Побузький. При невеликій річці Мокрій Деренюсі, яка впадає у Південний Буг. Грунт – піщаний чорнозем, місцями кам'янистий.

Пройти опитування Потреби Капітанки

Історія створення

Назву село отримало, як пишуть «Труди Подільського єпархіального історико-статистичного комітету» (1903 р.), від „осадчого” заселенця, якого звали Капітоном.

Є думка, що спочатку село називалося Цвіргуни. А коли царювала Катерина II, вона щедро роздавала своїм фаворитам – великим сановникам, генералам – нові земельні володіння в степах України. Нібито, на честь якогось демобілізованого капітана, який тут оселився, і стали Цвіргуни Капітанкою.У 1775 році в селі Капітанка була збудована церква Первозданного Андрія, при якій був священником Андрій Левицький. Храм проіснував до 1862 року.

До 1834 р. Капітанкою володів граф Потоцький, в 1835 р. придбав цей маєток Ясинський, а з 1870 р., тут вже господарювали графи Москалеви.

В 60-х роках ХІХ ст. на кошти поміщика Ясинського та прихожан була збудована кам'яна церква на честь Покрови Божої Матері. Храм до верхнього карнизу камя’ний, а вище дерев'яний в одному куполі спільно з дзвінницею, вартість 18000 руб.Від того часу в селі капітанка храмове свято на Покрову (14 жовтня). Церковні землі : садиба 3 д. 891саж. орної землі.

Церковна школа з 1863року розташовується в громадському приміщенні. За Радянської влади церкву двічі закривали і приміщення її використовували під господарські потреби. А в 60-х роках вже ХХ ст. її було зруйновано.

В 1913 році було збудовано невеличку церковно-приходську школу. Пізніше приміщення школи розширювалось. В 1934 році школа отримала статус семирічної.

У 1929-1930 рр. почалася колективізація. Багато селян хотіли господарювати одноосібно, але вони були змушені скоритися, щоб не опинитися на Соловках.

Так було створено три колгоспи: імені Леніна, імені Сталіна і «Зірка волі».

Землі оброблялися погано. Врожаї були низькими, гинула худоба від нестачі кормів і відсутності хазяйського ставлення до справи. Не кращою ситуація була і в домашніх господарствах селян, які залишилися без засобів виробництва та землі.

У 1932-33 роках під час голодомору за приблизними даними померло 100 людей.

У книгу Пам”яті про голодомор 1932-1933 років, яка зберігається в шкільному музеї занесенні не тільки імена померлих голодною смертю односельчан, а й спогади тих, хто чудом врятувався від голодної смерті.

Велика Вітчизняна війна не обійшла капітанські землі стороною. Жителі нашого села стали на захист Вітчизни. Вже 1 серпня 1941 року село було окуповане фашистами.

В 42-му році 45 хлопців і дівчат окупанти відправили на примусові роботи до Німеччини.

В літописі записані поіменно всі жителі села що воювали на фронтах Великої Вітчизняної, а їх було понад 400 жителів. 160 чоловік з них нагороджені орденами та медалями. 165 загинуло. Їхні фотографії зберігаються в шкільному музеї та їхні імена викарбувані на стелах біля пам'ятника в центрі села.

18 березня 1944 року частини 6-ї стрілецької Червонопрапорної дивізії визволили Капітанку від німецько-фашистських загарбників. 84 радянських воїнів, які загинули під час звільнення, сплять вічним сном у братській могилі села.

23 червня 1950 року колгоспи “Зірка волі”, ім. Сталіна та “Пам’ять Леніна” об’єдналися в колгосп «Пам’ять Леніна» з загальною кількістю працездатних 999 осіб. Головою правління було обрано Пилипа Павловича Тітченка. Біля двадцяти років головою правління колгоспу був В. Д. Бикалюк.

У 1972-1973 навчальному році приміщення школи було добудовано. Називалась школа восьмирічною загальноосвітньою трудовою політехнічною.Назву село отримало, як пишуть «Труди Подільського єпархіального історико-статистичного комітету» (1903 р.), від „осадчого” заселенця, якого звали Капітоном.