Урок АДМ-3.1.2

Мотивація уроку: 

Досягти високих результатів в будь-якій справі неможливо, якщо людина не має особистої зацікавленості. Адже неможливо будувати взаємодію виключно на принципах примусу. Викликати бажання працювати можна двома способами - мотивацією і стимулюванням. 

Пояснення характеру та призначення наступної роботи й порядку виконання вправ:

Мотив та мотивація 

Трудова діяльність займає значну частину часу, а думками можна працювати 24 години на добу. Окрім цього, трудова діяльність пов’язана з подоланням багатьох перепон, а успіх, переважно, приходить не одразу. Якщо працівник твердо переконаний, навіщо йому це потрібно, і впевнений в підтримці колег і близьких людей, легше буде добитися кінцевої мети і перенести можливі невдачі.

Мотив (з лат. moveo - рухаю, штовхаю) - це внутрішній спонукач діяльності.

Процес формування мотиву складається з трьох етапів:

• • • виникнення потреби в чомусь, супроводжене емоційним занепокоєнням;

    • усвідомлення мотиву і способу його досягнення;

    • реалізація мотиву в реальних діях.

Розрізняють наступні види мотивів:

Мотив залишається діючим, поки:

• • • не досягнута ціль діяльності;

    • досягнення цілі стане нереальним;

    • не з’явиться другий, більш значний, мотив.

Будь яка з цих умов блокує дію дію мотива.

Мотивація - це процес спонукання до дій, направлених на задоволення індивідуальних і групових потреб в організації.

У мотивації наступні задачі:

• • • формування у кожного співробітника розуміння важливості його роботи для організації;

    • формування у співробітниківвнутрішнього спілкування (організаційної культури);

    • формування у керівництва демократичного стилю керування.

Мотивація включає такі поняття, як потреба, мотив, стимул, очікування, ціль.

Адміністратору (менеджеру) необхідно чітко розуміти, до чого  прагнуть його співробітники, що вони хочуть отримати після завершення роботи - гроші, заохочення, кар'єрний ріст, бажання сприяти успішній діяльності самої організації. Ідеальним варіантом було б, звичайно, співпадання цілей співробітника з цілями організації.

Щоб мотивація була ефективною, вона повинна бути побудована на таких принципах:

• • • чітка постановка цідей і завдань;

    • узгодження цілей і винагород;

    • гласність і наявність зворотнього зв’язку;

    • визначення критеріїв оцінки;

    • створення сприятливих умов для роботи;

    • врахування особистих якостей співробітника;

    • узгодження матеріальних і моральних форм стимулювання; 

    • перевага позитивним стимулам.

Стимул (з лат.  stimulus - палиця з готрим кінцем, якою поганяли тварин) - це спонукання до дії.

Засоби стимулювання різноманітні. Це можуть бути матеріальні і моральні заохочення, підвищення в кар'єрному зростанні і багато іншого. 

Способи мотивації

Низька мотивація співробітників викликана добре знайомими факторами:

• • • слабка дисципліна;

    • висока текучість кадрів;

    • безініціативність співробітників;

    • безвідповідальність;

    • низький і професійний рівень;

    • невдоволення керівництвом;

    • простої в роботі та інше.

Основні способи мотивації:

• • • внутрішнє спонукання (спонукати);

    • зовнішні примуси (заставляти);

    • зовнішнє спонукання (стимулювати).

Внутрішнє спонукання засновано на психологічному впливі за допомогою переконань, внушань, наприклад, відповідати високому іміджу - своєму або організації, рівнятися на кращих та інше.

Зовнішні примуси засновані на використанні влади, коли співробітнику загрожує догана, позбавлення премії, звільнення та інше.

Зовнішнє спонукання називається непрямим, оскільки вплив направлено не на особистість людини, а на різні зовнішні блага: відпустка у зручний час, відгули, премія і т.д.

Отже, мотивація, перш за все стосується внутрішнього світу людини, його потреб, інтересів. Також родичі, колеги, близьків або друзі можуть виступати зовнішніми факторами мотивації.

Завдання керівника в управлінні мотивацією достатньо широка. З одної сторони, важливо вибрати головний фактор. Для одного - це гроші, для другого - гроші і визнання, а для третього гроші і хороший колектив (спілкування, емоції). Керівник також повинен зацікавити працівника своїм завданням.

Керувати мотивацією навіть у невеликому колективі досить складно. Тому переважно керівники використовують стимуляцію.

Інструменти стимулювання

Стимулювання - це процес використання різних стимулів для мотивації співробітників.

Цей процес не вимагає від керівника глибокого вивчення своїх співробітників. Тут використовується "середньостатистична модель". Адже у кожної людини є фізіологічні, соціальні і емоційні потреби. тільки у кожної людини степінь важливості цих факторів різний.  І в залежності від статусу, доходів це співвідношення може змінюватися.

Теоретично стимулювання - додатковий інструмент для управління персоналом. Але на практиці він часто стає основним, а інколи і єдиним. Також стимулювання має зміст, коли параметри завдання відхиляються від звичних.

Найбільш поширеним прикладом стимулювання є доплата. Переважно у вигляді премії - тільки за конкретний результат.  Додатковим заохоченням можуть бути відпустки, відгули.

Коли не спрацьовують стимули?

1. У людини немає мотивації. Ні внутрішньої, ні зовнішньої. В цьому випадку дія стимулювання буде незначною або взагалі відсутня.

2. "Непопадання". Співробітнику може бути не цікаво. Незначна премія може не відбиватися на добробуті, а похвала чи визнання може бути доречна.

3. Привикання. рано чи пізно люди привикають до стимулів. Премія приймається, як сомо собою, і її відсутність може викликати прихований або й відкритий страйк. Люди швидко привикають до хорошого відношення.

4. Відсутність системи.

Джерела:

http://dspace.wunu.edu.ua/bitstream/316497/18708/1/Дубовий%20А.М._ДР.pdf

https://blog.agrokebety.com/yak-efektyvno-vprovadyty-systemu-motyvatsiyi-dlya-personalu