На що орієнтуватись освіті у сучасному світі: топ-? трендів
Ключові життєві уміння
Між діяльністю і результатом завжди стоїть уміння. Ми йдемо до «складного суспільства» середини ХХІ століття: нові технології, доступність і велика кількість інформації, віртуальна мобільність і реальність, нові знання, інтеграція наукових галузей, створення екоорієнтованої цивілізації.
Життєві уміння не пов’язані зі знанням конкретної технології, певної дисципліни, але вони пов’язані з якостями особистості: вмінням переконувати, знаходити підхід до людей, здатністю керувати проектами, вести переговорні процеси, організовувати роботу в команді, управляти власним часом, бути стресостійким. У той час як професійні вміння відходять на другий план.
Однієї професії на все життя більше немає. Це означає, що людина повинна постійно навчатися і переучуватися.
Аби відчувати себе комфортно в морі життя сьогодення, нам потрібне спеціальне спорядження – нові ключові життєві уміння.
Щоп’ять років Всесвітній Економічний Форум в Давосі формулює 10 основних умінь майбутнього – надпрофесійних, «гнучких». Цей перелік окреслив найголовніші тенденції: що потрібно знати і вміти у новому складному світі.
Половина цих навичок пов’язана з умінням спілкуватися з людьми, домовлятися і керувати ними, розуміти їх і служити їм. А друга половина вказує на здібності мозку: уміння швидко мислити, придумувати рішення проблем, генерувати нові ідеї, працювати з системами систем. Здавалося б, очевидні речі.
Важлива ознака світу, що народжується, – персоналізація: перехід до навчання, побудованого навколо людини: освітні технології для персональних траєкторій в навчанні, кар’єрі, здорового образу життя. Акцент усе більше зміщується на саму людину, її здібності, свідомість і кооперацію з іншими людьми. Тому крім своїх предметних областей вивчайте людей і їхні потреби.
Цифрові технології у навчанні
Цифрові технології – це використання цифрових інструментів у роботі вчителів і в самостійній навчальній діяльності учнів.
Важливий наслідок цифрової революції – вибухове зростання доступної (і потенційно корисної) інформації у різних формах – не тільки традиційно текстової, а й візуальної, звукової.
Усе паперове поступово переходить в електронний формат.
Одночасно цифрова революція підриває успадковану з минулого методичну основу школи. Нікому не потрібні «ходячі енциклопедії».
Цифрові технології вперше в історії дають можливість забезпечити індивідуалізацію для кожного учня освітньої траєкторії, методів і темпу освоєння навчального матеріалу.
«Безперервне навчання» (lifelong learning) стає не просто красивим терміном, а способом життя. Ми все частіше зустрічаємо тих, хто дивиться онлайн-курси замість серіалів або підвищує свою кваліфікацію онлайн. Навчання проходить незалежно від місцезнаходження і відбувається при використанні портативних технологій : Mentimeter, Kahoot, Worditout, Wordart, QRcoder.
У світі цифрових і технологічних можливостей недостатньо вміти користуватися технологіями, важливо розуміти, як за допомогою технологій можна поліпшити своє життя, підвищити професійні можливості і якісно виконувати свою роботу.
Гейміфікація навчання
Факт, що класно-урочна система освіти змушена конкурувати з явищами масової культури – індустрією розваг (у тому числі комп’ютерними іграми), засобами масової комунікації, соціальними мережами.
У широкому сенсі гейміфікація – це процес і результат застосування підходів, елементів і технік, характерних для ігор, у неігрових процесах з метою підвищення мотивації учнів, їх залучення до навчання, розв’язування різних освітніх завдань. «Гейм» (гра) виступає за такого підходу як основа навчальної діяльності.
Сучасні технічні засоби дозволяють зробити fun (почуття задоволення) синонімом навчання. У запропонованій системі використовуються всі види fun, наприклад, Hard Fun: приймати виклик, долати складнощі, вирішувати проблеми; Easy Fun: досліджувати нові світи з інтригуючими персонажами, брати участь в сутичці; Serious Fun: поєднувати приємне з корисним, створюючи новий навчальний контент; People Fun: кооперація, співпраця, спілкування та ін.
Що привносить у навчання гейміфікація:
– Геймплей має пізнавальну користь, оскільки, як виявляється, ігри покращують увагу, здатність концентруватися і час реакції;
– Ігри позитивно впливають на мотивацію, тому що розвиток за допомогою ігор приводить до поступового навчання і нарощування досягнень;
– Ігри мають емоційну користь – вони підвищують настрій і укріплюють позитивний емоційний стан.
«Вчися граючи!» – оптимістичне гасло гейміфікації у навчанні.
Розвиток креативності
Перші асоціації, що випливають у голові, коли чуєш слово «креативніть» – це оригінальність, нестандартність, нешаблонність, допитливість, винахідливість, гнучкість, нестереотипність, нові ідеї, створення.
Креативність – необхідна складова для успішної людини.
Це здатність бачити те, чого ще немає. Оскільки більшість рутинних операцій буде автоматизовано, від людини все більше вимагатиметься вміння мислити нестандартно і створювати нове, адекватне сучасному світові.
Пам’ятаємо, як відповів Мікеленджело на питання, як до нього прийшла ідея досконалого образу статуї Давида: «Я побачив ангела у шматку мармуру, і мені захотілося звільнити його».
Доктор філософії Джон Моравєк при спробі описати суспільство майбутнього запропонував чудову метафору. Люди майбутнього – це «нестримні генератори ідей»:
– креативні, ініціативні люди з гарною уявою, які можуть працювати завжди, скрізь і з усіма;
– для них немає вікових обмежень;
– вони не лякаються провала;
– здатні застосовувати свої знання і досвід у найбільш різних соціальних і організаційних конфігураціях;
– мають високу мотивацію до співпраці і створення соціальних зв’язків;
– відкриті для обміну знаннями і швидко вчаться через практику [4].
Це дуже схоже на сучасних дітей з їх бурхливою уявою, бажанням проявляти себе в різних ситуаціях. Завдання школи – підтримати готовність до нового, до відкритої взаємодії.
А в чому різниця між креативністю і творчістю? Часто ці два поняття змішуються і використовуються як синоніми.
Найпростіше пояснити так: креативність – це процес, творчість – це продукт. Малювання пейзажу, вибір місця для роботи, об’єкту природи, фарб, художньої техніки, рамки для майбутньої картини – це креативність. Сам малюнок-пейзаж – це творчість.
Розвиваючи креативність, ми відкриваємо простір свободи і можливостей для обдарованих дітей.
Обдарована дитина – це дитина, яка виділяється яскравими, очевидними, іноді видатними досягненнями (або має внутрішні передумови для таких досягнень) у тому чи іншому виді діяльності.
У книзі голландських авторів Ф. Монкcа та І. Іпенбурга обдарованість представлена як потенціал, який може проявити себе (і тоді яскраво виражені неординарні здібності дитини в тій чи іншій області або в декількох відразу виявляться в повній мірі), а може так і залишитися лише потенціалом, якому ніхто не допоможе реалізуватися. І саме педагог, чуйний і небайдужий, здатний «підштовхнути» дитину, поки не зійшла нанівець її потреба в розвитку, адже вдосконалення будь-якого таланту вимагає керівництва і стимуляції.
Обдаровані діти, новатори, креатори – інтелектуальний потенціал України. Отже, сміливо, щедро і креативно на уроках і в позакласній діяльності використовуйте практичні прийоми розвитку творчих здібностей учнів.
STEAM-освіта
STEAM – це популярний напрям в освіті, при якому в навчальних програмах посилюється природничо-науковий компонент + інноваційні технології.
Акронім STEАM охоплює:
Science (природничі науки),
Technology (технології),
Engineering (технічну творчість),
Art (мистецтво),
Mathematics (математику).
Дана технологія заснована на застосуванні міждисциплінарного і прикладного підходу в єдину схему навчання. Навіщо?
Через розвиток технологій близько 2 млрд. робочих місць можуть звільнитися у наближчі 10 років. Людей замінять роботи, наприклад, у таких професіях: продавець, бехгалтер, швачка, нотаріус, оператор call-центру, носій, екскурсовод, коректор, турагент. (Результати досліджень Оксфордського університету про майбутнє людства.) У недалекому майбутньому з’являться професії, які будуть пов’язані з технологією і високотехнологічним виробництвом: IT-медик, біоетик, тренер творчих станів, тренер з майнд-фітнесу, медіаполіцейський, техно-стиліст, сіті-фермер та ін. Майбутні фахівці потребують на всебічну підготовку і знання з різних областей.
Ці технології використовують також у вивченні творчих, гуманітарних дисциплін. Слідкуйте за розвитком і впроваджуйте STEAM-освіту у практику власних предметів!
Тексти «нової природи»
Кніглі, кроссенс, лепбук, тревелбук, антибук, хмарка слів, печа-куча, інсталяція, плейкаст, глог, віршокартинка, мудборд…
Ми не можемо сьогодні вчити дітей так, як учили вчора. Як розробити урок по-новому? Як вчитися разом з дітьми?
Попередня історія людства пов’язана з використанням лінійних друкованих текстів, що сформувало і відповідну модель читання, і відповідну модель мислення (аналітичне, критичне мислення). Розвиток цифрового світу веде до нових форм спілкування і творчості. В освітньому процесі перемагає візуалізація: скрайбінг, скетчноутінг, інтелект-карти та інші інструменти. «Цифровими аборигенами»називають всіх тих, хто народився і виріс в оточенні комп’ютерів, mp3-плейєрів, відеокамер, сотових телефонів та інших цифрових іграшок. Для цих людей Всемережжя стало невід’ємною частиною світу.
Тексти «нової природи» – це складне текстове утворення, у якому поєднуються вербальні та невербальні елементи. Вони створюють певну візуальну смислову єдність, що комплексно впливає на свідомість.
Особливості текстів «нової природи»:
· відмова від лінійності в побудові і сприйнятті тексту;
· стиснення обсягів тексту зі збільшенням інформаційного навантаження на його одиницю;
· орієнтація на «дрібні структури»;
· коригувальний характер різних знакових систем у відображенні змісту;
· зростання інтерактивності;
· розвиток форм зворотного зв’язку.
Найбільш поширені моделі текстів «нової природи»:
· зображення + написи/ підписи (бігборд, плакат);
· серія зображень + написи / підписи, що їх супроводжують (комікс, альбом);
· вербальний текст + зображення без напису / підпису (листівка, художній тест);
· основний вербальний текст + зображення і супроводжувальний напис / підпис (газетно-публіцистичні, документні, наукові, науково-популярні).
На уроці робота з текстами «нової природи» – одне задоволення. Це, як правило, займає небагато часу, і до того ж наближує покоління «люди екрану» до покоління «люди книги».
Формувальне оцінювання
Важливі принципи сучасного уроку – активність і свідомість. Здорова дитина мотивована на успішне навчання, дослідницьке ставлення до життя, увагу до свого внутрішнього стану. Та без допомоги вчителя учню складно навчитися керувати собою. Саме єдність цілей вчителя і дитини веде в кінцевому підсумку до певних результатів, коли кожен учень може дати оцінку своєї діяльності на уроці. Це викликає в дітей почуття радості і своєї значущості.
Навчання й оцінювання – нероздільні процеси. На наших очах змінюються підходи до оцінювання результатів навчання: від накопичення оцінок у журналі та фіксації рівня знання-незнання, уміння-невміння, до прагнення побудувати процес навчання на засадах педагогіки партнерства, компетентнісного підходу.
Одним із таких підходів є формувальне оцінювання, яке вважають оцінюванням для поліпшення навчання. Це інтерактивне оцінювання учнівського прогресу, що дає змогу вчителям визначати потреби учнів, здійснюючи постійний зворотний зв’язок:
Чого я навчився за урок?
Що для мене залишилося нез’ясованим?
Які запитання я б поставив учням, якби був учителем?
Позитивно налаштований учитель пропонує учневі допомогу у виконанні завдання. Чим більше інформації отримує вчитель про те, що учні знають, як міркують, що вчать і як, тим більше має можливостей для корегування процесу.
Для учня формувальне оцінювання слугує рекомендацією до дії, а не педагогічним вироком. Такий підхід сприяє підвищенню навчальної мотивації й самостійності учнів.
Медіаосвіта
До теперішнього моменту ми спостерігаємо вибухове зростання популярності соціальних мереж (обігнали телебачення і друковані медіа) і візуальних джерел інформації (YouTube, Instagram).
Медіаповідомлення формують наше сприйняття реальності. По великому рахунку, всі медіапродукти є рекламою, оскільки вони пропонують конкретні цінності, стиль життя, стимулюють споживацький інтерес, схвалюють патріотизм, підтримують (критикують) дії влади. Пересічний користувач має змогу досягати глобальної аудиторії і велику палітру засобів, щоб переконувати інших та впливати на них.
Як ми можемо бути певними, що не поширюємо шкідливих ідей та меседжів через нашу активність у соціальних мережах? Для цього потрібно володіти медіаграмотністю.
З безлічі визначень, що таке медіаосвіта, мені найбільше подобається таке:
Медіаосвіта – це процес розвитку особистості за допомогою і на матеріалі мас-медіа з метою формування культури спілкування з медіа, творчих, комунікативних здібностей, критичного мислення, вмінь повноцінного сприйняття, інтерпретації, аналізу та оцінки медіатекстів, навчання різним формам самовираження за допомогою медіатехніки. Тобто людина повинна мати можливість та вміння активно використовувати інформаційне поле преси, радіо, телебачення, кінематографа, Всемережжя (за О. Федоровим).
У школах уроки з медіаосвіти проходять як обговорення тем, дискусії, підготовка презентацій, аналіз кінофільмів, новин, реклами. Часто й у великому обсязі використовуються фото й відеоматеріали. Учні презентують невеличкі власні дослідження й проекти, розробляють і захищають актуальні теми. Найбільшу цікавість серед тем курсу у старшокласників викликають питання маніпуляцій та навіювання за допомогою засобів масової комунікації.
ДАЛІ БУДЕ …
