🚨 УВАГА! НОВІ ТЕЛЕФОНИ! 2025 РІК 🚨
Рішенням Одеської обласної ради від 26.12.2012 № 703-VI «Про оптимізацію закладів охорони здоров’я психіатричного профілю в Одеській області» шляхом злиття комунальних установ «Одеська обласна клінічна психіатрична лікарня № 1», «Одеський обласний наркологічний диспансер», Одеського обласного психоневрологічного диспансеру було утворено комунальну установу «Одеський обласний медичний центр психічного здоров’я» (КУ «ООМЦПЗ»).
Комунальна установа була перетворена на Комунальне некомерційне підприємство «Одеський обласний медичний центр психічного здоров’я» Одеської обласної ради» (КНП «ООМЦПЗ» ООР»).
23 червня 2023 року Одеська обласна рада ухвалила рішення про припинення Комунального некомерційного підприємства «Одеська обласна психіатрична лікарня № 2» Одеської обласної ради» та Комунального некомерційного підприємства «Центр громадського здоров’я» Одеської обласної ради» шляхом приєднання до Комунального некомерційного підприємства «Одеський обласний медичний центр психічного здоров’я» Одеської обласної ради.
Одеський облмедцентр психічного здоров'я є правонаступником Одеської обласної психіатричної лікарні № 2 та Центру громадського здоров’я.
Наказом від 30 квітня 2024 року у складі КНП створено структурний підрозділ № 3 за адресою: Одеська область, Одеській район, с. Олександрівка, площа Центральна, 1.
Денисенко Оксана Вадимівна, генеральний директор (05.2023—01.2024)
Волощук Анатолій Євгенович, головний лікар, генеральний директор (01.01.2014—05.2023)
Архів неофіційного сайту центру https://sites.google.com/view/oomcpz/ (станом на 01.05.2023).
Архів сайту центру https://www.omcph.org/ (станом на 29.01.2024).
Архів сайту Центру громадського здоров’я https://healthcenter.od.ua/ (станом на 04.12.2023).
Архів сайту Одеської обласної психіатричної лікарні № 2 https://oopl2.lic.org.ua/ (станом на 23.03.2025).
* * *
Державний архів Одеської області
Комплекс будівель міської психіатричної лікарні, арх. Дмитренко Ю. М., 1891—1892 рр. (адміністративний корпус, кухонний корпус, господарчо-побутовий корпус, пішохідна галерея, лікарня у складі 8 павільйонів, колонія у складі 7 павільйонів, котільна, привратницька (арх. Дмитренко Ю. М.), що знаходитсья за адресою: вул. Академіка Воробйова (Польова), 9, є пам'яткою архітектури та містобудування та пам’яткою історії місцевого значення (рішення виконавчого комітету Одеської обласної Ради народних депутатів (Одеського облвиконкому) від 25.12.1985 № 652, від 27.12.1991 № 580).
Пам’ятник Павлову І. П. — вченому-фізіологу — 1960 р. на території підприємства за адресою: вул. Академіка Воробйова (Польова), 9, є пам'яткою монументального мистецтва місцевого значення (рішення виконавчого комітету Одеської обласної Ради народних депутатів (Одеського облвиконкому) від 27.07.1971 № 381).
«В последнем заседании городской больничной комиссии рассматривается вопрос о расширении психиатрического отделения городской больницы. Отделение было построено всего на 250 человек, но в настоящее время ввиду усиления психических заболеваний в больнице содержится свыше 550 больных. Отмечена необходимость устройства особого платного пансионата с платой в 75 руб. в месяц, а частные лечебницы вымогают слишком высокую плату: 250—300 руб. в месяц, что, конечно, не доступно среднему классу».
«Одесские новости», декабрь 1913 г.
«9 октября исполняется 30 лет существования в Одессе первой народной психиатрической больницы им. тов. Старостина» [Перша Одеська психіатрична лікарня ім. Старостина Народного комісаріату охорони здоров’я УРСР].
«Известия», 5 октября 1922 г.
«Сегодня при психиатрической больнице на Красной Слободке открывается психиатрическая клиника одесского медицинского института».
«Известия», 13 января 1927 г.
«Всего две недели, как на ул. К. Либнехта открылся наркодиспансер для лечения алкоголиков. Методы лечения — психотерапия, гипноз, вдувание кислорода, уколы стрихнином и лекарства. Главным методом лечения является гипноз, вторым — вдувание кислорода…».
«Известия», 10 мая 1928 г.
«За помощью в наркодиспансеры за 3 месяца обратилось 220 чел., из коих 75 проц. по социальному положению — рабочие, преимущественно з-да им. Ленина, з-да им. Марти, портовые грузчики, рабочие кожевных заводов и т. д. Из 220 чел. — 46 покушались на самоубийство. Средний заработок рабочих, пропущенных через наркодиспансеры, составляет 74 руб. Пропивают они из этой суммы не менее 38 руб. Есть такие, которые ежедневно выпивали до четверти ведра водки. Около 30 проц. из них потребляют водку и во время работы».
«Известия», 31 июля 1928 г.