Актуальність проблеми

Навчальна активна пізнавальна діяльність сприяє розвитку якостей творчої особистості:

- розумової активності;

- швидкої навченості;

- кмітливості та винахідливості;

- прагнення одержувати знання;

- самостійності у виборі та розв’язуванні задач;

- здатності бачити загальне і головне, відмінне і подібне;

- працелюбності.

Мета — розвивати пізнавальну діяльність і навички учнів, які необхідні як у навчанні, так і в повсякденному житті; формувати особистості, готової до життя у світі, що постійно змінюється, здатної до аналізу та осмислення інформації, різних сторін процесів і явищ, навчання та самовдосконалення, прийняття ефективних рішень.

Очікувані результати:

• діти навчаться цікавитися, розуміти, любити і вивчати цілісний географічний образ планети Земля;

• використовувати набуті знання у реальному житті, легко знаходити з різних джерел потрібну інформацію, користуватись всіма перевагами сучасної технічної бази та мережі інтернет;

• знаходити зв’язок між вивченим матеріалом і власними дослідженнями та спостереженнями, вчитися пізнавати та аналізувати оточуючий світ, робити правильні висновки;

• рости дбайливими господарями, грамотними людьми, патріотами, гуманістами і природолюбами.

Працюючи над даною темою, головну мету навчання географії в школі вбачаю у формуванні особистості, що навчається отримувати знання, спілкуватися, працювати над вихованням необхідних якостей людини й жити в сучасному суспільстві. А це вимагає організації навчання відповідно до здібностей, навчальних можливостей дитини. Якщо ми хочемо залучити особистість до освітнього процесу, то зобов’язані допомогти дитині побачити в ньому свою значущість, мотиви власної діяльності.

Василь Олександрович Сухомлинський казав: «Ніщо так не пригнічує дитину, як усвідомлення безперспективності: я ні на що не здатний. Зневіра, пригніченість – ці почуття позначаються на всій розумовій праці школяра, мозок його ніби ціпеніє. Майстерність учителя полягає у тому, щоб розкрити сили і можливості кожної дитини, дати їй радість успіху в розумовій праці».

Кожен учитель стикається з такими проблемами у своїй повсякденній діяльності й намагається знайти шляхи їх вирішення. Я теж шукаю свій шлях. Вивчаю досвід колег, читаю методичну літературу. Щось припадає до душі , а з чимось не погоджуюсь. Так народжується власний урок. Добре продуманий та правильно побудований урок, як правило, дає добрі результати. Що ми, вчителі, розуміємо під добрим результатом? Сформовані конкретні знання, уміння та навички, можливість застосувати їх в певних ситуаціях.

Головним своїм завданням вважаю необхідність активізувати навчально-пізнавальну діяльність учнів, викликати інтерес до географії, щоб мій учень був активним учасником кожного уроку, а не спостерігачем.

Проблема активізації навчання є однією з найактуальніших на сучасному етапі розвитку вітчизняної школи. Провідні педагоги й психологи обґрунтовують різні методи активізації пізнавальної діяльності, а саме: формування пізнавальних потреб ( М. Махмутов, Г. Щукіна), організація проблемного навчання (А. Алексюк, І. Лернер, М. Махмутов), розвиток пізнавального інтересу, емоційність навчання ( Г. Щукіна, Т. Шамова). Всі вони розглядають активність як один із основних принципів навчання, запоруку успішного розвитку школяра.

Кожен учитель, плануючи уроки , а потім і в процесі їх проведення, докладає значних зусиль для активної діяльності учнів, адже це є важливою вимогою до сучасного уроку. Процес формування пізнавального інтересу до предмета проходить під впливом різних факторів, але учителю необхідно виявити найбільш істотні з них. Вирішальними можна назвати такі:

- зміст предмета;

- методи навчання;

- діяльність учнів.

Зміст предмета учитель реалізує через методи навчання і діяльність учнів на уроці. Недоцільно вважати, що є методи активні і неактивні, ті, що сприяють формуванню пізнавального інтересу і ті, що навпаки, гальмують його. Кожен метод по-своєму цінний на уроці, важливо тільки вміло, дидактично правильно його застосувати. Для цього важливо враховувати конкретну ситуацію: зміст навчального матеріалу; рівень підготовки класу; рівень педагогічної майстерності вчителя; наявність необхідних засобів навчання; емоційно-психологічну атмосферу класу, його взаємовідносини з учителем.

Л.І. Божович справедливо вважає, що пізнавальний інтерес має велику спонукальну силу: він змушує людину активно прагнути до пізнання, активно шукати засоби задоволення жаги знань. На думку І.І. Щукіної, інтерес збуджує активність особистості, її діяльність стає захоплюючою і творчою.

У процесі навчання школярів важливо не тільки сформувати пізнавальний інтерес, а й зберегти його на всіх етапах навчального процесу. У психології розрізняють епізодичні й постійні інтереси. Перші виникають і зберігаються лише в процесі конкретної діяльності, а після її припинення зникають. Постійні ж інтереси не залежать від конкретних умов. Вони характеризуються тим, що спонукають до діяльності в тій галузі, яка цікавить людину, навіть тоді, коли умови для цього несприятливі. Саме постійний інтерес відіграє основну роль у підтримці та розвитку пізнавальної активності. Виходячи із цього, учитель географії повинен постійно дбати про формування пізнавального інтересу учнів до предмета, організовувати їхню пізнавальну активність, спонукати до неї не тільки сильних і допитливих, а й лінивих, слабких школярів з тим, щоб вони сприймали й осмислювали навчальний матеріал, уміли його аналізувати, порівнювати, робити узагальнення тощо.

Знаю, що традиційний урок – це класична форма навчання, перевірена віками. Але сьогодні вже неможливо навчати традиційно: у центрі навчально-виховного процесу має бути учень. Від його творчої активності на уроці, вміння доказово міркувати, обґрунтовувати свої думки, вміння спілкуватися з учителем, учнями класу залежить успіх у свідомому опануванні шкільної програми. На нинішньому етапі розвитку суспільства державі потрібні люди, які можуть вільно й швидко орієнтуватися у вирі інформації, характерному для нашого сьогодення. Адже невипадково кажуть: «Хто володіє інформацією – той володіє світом». Саме цей фактор і сприяє пошуку нових розробок та впровадженню в навчання й виховання підростаючого покоління нових технологій.

Ринок технологій сучасного уроку насичений. Щоб звести до мінімуму ризик помилок і вибрати технологію, яка підходить саме вам і вашим учням, слід чітко окреслити коло учнів, на яких орієнтована технологія; визначити їхній освітній рівень, з’ясувати, що саме ви будете запозичувати – технологію чи окремі елементи, що сподобались; критично оцінити власний рівень підготовленості. Якщо для реалізації вам достатньо вивчити літературу, що в поєднанні з досвідом дасть змогу подолати всі організаційні труднощі, – це шлях до успіху. Уроки мають захоплювати наших учнів, пробуджувати у них інтерес та мотивацію, навчати самостійно мислити та діяти.

У своїй роботі використовую принцип: «Не обов’язково бути ходячою енциклопедією, треба розвивати в собі енциклопедичну допитливість». Усі використані мною технології направлені на пізнавальну і творчу діяльність учнів, вирішують головну задачу – формування людини з новим рівнем свідомості.

А Бог дарував мені вчительську долю.

Не ту, що гладенька; не ту, що по полю

Між квітів пахучих стежиною в’ється,

З краплини роси тобі щиро сміється.

Не ту, що байдужа; не ту, що не знає,

Де мрія дитяча по світу блукає…

А ту, що у серці пташиною б’ється

І перед лихом ніколи не гнеться.

Таку, що не спинеш, не скажеш: доволі…

Бо вчитель — це сцена, де є усі ролі.

І кожну не грати, а нею прожити,

І душу дитячу у щастя зліпити,

Любов’ю горіти, на мить не згасати,

Якщо й не вдалося навчити літати.

Весь світ пелюстковий до ніг пригорнути,

Щоб радість відчути — Людиною бути.

У тому вся суть: не для себе прожити,

А когось хоч трішки навчити любити,

Побігти в ромашки по літньому полю…

Спасибі, Господь, за учительську долю.